РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Індустрія дозвілля - Інше - Реферати - Каталог статей

В різних країнах “дозвіллєва сфера” має свої назви: “індустрія дозвілля”, “дозвіллєво-рекреаційна сфера” - в США та Великобританії, “сфер а вільного часу” - в Німеччині, “анімація” - в Італії, Туреччині, Франції В різних країнах “дозвіллєва сфера” має свої назви: “індустрія дозвілля”, “дозвіллєво-рекреаційна сфера” - в США та Великобританії, “сфера вільного часу” - в Німеччині, “анімація” - в Італії, Туреччині, Франції. Такі назви є історично зумовленими та відображають розуміння дозвіллєвої сфери в контексті соціальної, політичної, економічної та культурної ситуації кожної країни. Соціально-економічними передумовами становлення індустрії дозвілля в зарубіжних країнах стали такі чинники, як: збільшення вільного часу, скорочення робочих годин та поширення часткової зайнятості, збільшення сімейного прибутку, що відкрило нові можливості для організації дозвілля за власним бажанням, розвиток соціальної політики, скорочення витрат праці та часу на ведення домашнього господарства, підвищення освітнього та культурного рівня населення, науково-технічний та інформаційний розвиток суспільства. До другорядних, проте не менш важливих чинників активізації процесу залучення населення до індустрії дозвілля належать пропаганда засобами масової інформації позитивів відповідного способу проведення дозвілля, розробка системи “відпочинку в кредит”, постійне оновлення, розширення та удосконалення дозвіллєвих товарів та послуг, систематичне вивчення дозвіллєвих запитів та потреб населення, розвиток інфраструктури дозвіллєвих закладів тощо. Індустрія дозвілля зарубіжних країн охоплює готельне господарство, заклади клубного типу, клуби-ресторани, кафе-клуби, сімейні рекреаційні комплекси, зони відпочинку та історико-культурні заповідники тощо. Заклади клубного типу в зарубіжних країнах користуються найбільшою популярністю з усіх закладів дозвіллєвої діяльності. Нова концепція клубної діяльності формується з урахуванням зростаючої диференціації культурно-дозвіллєвих інтересів і проблем щоденного життя індивіда. Актуальною потребою сучасного рівня розвитку дозвіллєвої діяльності є виникнення різнотипних клубів (рекреативно-розважальних, оздоровчих, спортивно-видовищних) та розширення сфери соціально-культурних установ, що забезпечують функціонування закладів клубного типу (культурно-просвітницькі установи, культурно-побутові комплекси, готельно-туристські заклади). Серед багатьох зарубіжних дозвіллєвих закладів вирізняються своєю діяльністю клуби при навчальних закладах, батьківські клуби, клуби профорієнтаційного спрямування, спортивні клуби. Музеї відіграють важливу роль у реалізації дозвіллєвої діяльності. Універсальною моделлю музею в зарубіжних країнах вважається модель “відкритого музею”, тобто культурно-освітнього комплексу музейного типу, в якому власне музейні функції (збирання фондів, їх збереження, експонування колекцій) виконуються нарівні з освітніми, виховними та розважальними. Освітня та виховна функції втілюються в освітніх програмах, культурно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами. Розважальна функція реалізується шляхом участі особистості у творчих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах. Методами активізації участі населення в культурно-дозвіллєвому житті стали: організація днів культури, мистецьких фестивалів, “міських свят”, виставок творів живопису, систематичні трансляції мистецьких радіо– і телепередач, удосконалення маркетингової діяльності музеїв, активізація участі молоді в освітніх, культурно-мистецьких, дозвіллєвих проектах, надання доступу до музейних цінностей інвалідам, створення системи пільг для волонтерів. Дозвіллєві центри в зарубіжних країнах відрізняються своїми можливостями, територією, обсягом діяльності. Деякі з них діють як клуби мікрорайону, інші – як комплекси–гіганти. Вони характеризуються варіативністю розміщення і використовують для своєї діяльності шкільні приміщення, старі будівлі або ж зводять нові споруди відповідно до потреб дозвіллєвого обслуговування всіх верств населення. Центри дозвілля, маючи спільну мету, диференціюються відповідно до традицій, потреб, смаків конкретної групи населення і відрізняються за структурою, архітектурно-просторовою композицією, видами діяльності. Дозвіллєву сферу сучасності умовно можна поділити на державний, комерційний та добровільний сектори. Значна кількість закладів дозвілля та розваг належить до державного сектору. У розпорядженні місцевих органів влади знаходяться землі, ліси, парки, водоймища, будови. Фінансування закладів культури проводиться з місцевого бюджету. Наприклад, на державному забезпеченні у Великобританії знаходиться більше 12 тисяч бібліотек, 500 картинних галерей і музеїв, майже 2 тисячі центрів дозвілля та спортивних залів. До компетенції державних органів влади входить захист національних цінностей культури, збереження та розвиток культурно-історичних пам'яток сприяння у формуванні інфраструктури культурно-дозвіллєвої діяльності вирішення питань оподаткування та пільг у контексті дозвіллєвої організації розробка національних програм для задоволення дозвіллєвих потреб різних соціально-демографічних верств населення [9; 139]. Комерційний сектор охоплює велику кількість фірм, компаній, підприємств, товариств, корпорацій і повністю залежить від соціально-культурних, рекреаційних, дозвіллєвих потреб особистості. Головною особливістю комерційних дозвіллєвих структур є їх здатність швидко реагувати на коливання дозвіллєвого ринку. Діяльність комерційного сектору спрямована на утримання видовищних та розважальних закладів (дискотек, нічних клубів, концертних залів, гральних будинків, казино, кабаре) обслуговування автомобілізму, туризму, "престижних видів" спортивної діяльності (гольфу, тенісу, водного спорту, серфінгу) утримання ресторанів, кафе-клубів, барів (у Німеччині, Франції, США популярністю користуються так звані кафе-клуби, які втілюють у собі місце відпочинку і спілкування, ігротеку, заклад громадського харчування) індустрію масового дозвілля та розваг (фінансування рок-груп, проведення комерційних фестивалів, конкурсів краси та моди, виробництво та прокат фонограм, відеокасет, дисків та ін.) Дозвіллєва сфера сучасності тісно пов'язана із професійно-трудовою діяльністю людини. Ця залежність досить ґрунтовно вивчена теоретиками і практиками дозвіллєзнавства і знайшла відображення у працях Валтона К., Валвіна Д., Дюмазедьє Ж., Дюркгейма Е., Каплана М., Томпсона П. Вплив трудової діяльності на зміст і форми організації дозвілля вплив дозвілля на формування відповідних потреб людини та її відношення до промисловості можливості окремої людини оволодіти знаннями та навичками організації дозвілля функціональна взаємозалежність праці та вільного часу - це проблеми взаємозалежності праці та дозвілля, які ще вимагають додаткового вивчення. Істотний науковий внесок у розробку основних методологічних підходів до розкриття взаємозалежності праці та дозвілля зробили вітчизняні науковці. Зокрема, Васильчук Ю. вивчає цю проблему через призму соціального розвитку людини [3; 5-26]. Так, у суспільстві початку ХХ століття розвивається "школа промислової праці" із суворою фабричною дисципліною, постійною загрозою безробіття, докорінною зміною грошових та ринкових систем, трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником. Кваліфікована фізична праця набуває характеру соціальної цінності, чітко формується усвідомлення робочого часу та часу, вільного від роботи. Суспільство масового споживання середини ХХ століття характеризується конвеєрною працею, інтенсивністю трудової діяльності, системою високих заробітних плат, подальшими процесами розкріпачення жінок, стабілізацією вихідних, святкових та відпускних днів. І, разом з тим, головним багатством сім'ї середини ХХ століття стають діти, важливу роль у розвитку людини починає відігравати освіта. Ці суспільні тенденції впливають на організацію дозвілля: розвивається сімейне дозвілля, оздоровчо-розважальний та пізнавальний туризм, активні види дозвіллєвої діяльності, відкриваються просвітницькі курси, культурно-дозвіллєві центри. У другій половині ХХ століття відбувається, на думку науковця, революція особистісних потреб. "Формується цивілізована споживацька сила людини, яка вміє користуватися широким спектром речей, товарів довгострокового користування, але не має рабської залежності від них, як це зазвичай спостерігаємо у середовищі нужденних бідняків" [3; 13-14]. Суспільство 80-х років ХХ століття характеризується подальшим зростанням сфери послуг, видів праці, які вимагають не фізичного, а значного психологічного навантаження, швидкості сприйняття, власної комунікативної культури працівника. Головним об'єктом праці стає людина, її інтереси та бажання, здібності та потенціал. Зрозумілою є й потреба особистості у повноцінному відпочинку, психологічній та емоційній розрядці, знятті стресів. Спостерігається тенденція зростання частки населення, зайнятої неповний робочий день, а також збільшення безробіття серед некваліфікованих працівників, емігрантів, представників національних меншин. Як наслідок - істотно збільшуються вимоги й до сфери дозвілля як засобу неперервної освіти. Наприкінці ХХ століття розповсюдження отримують різноманітні курси для дорослих, школи для людей похилого віку, відкриті школи, народні університети. Перший університет для людей пенсійного віку відкрито у Франції у 1973 році. У середині 80-х років їх нараховується вже близько 100. Цей соціокультурний феномен має велике значення, адже пенсіонери, втрачаючи момент професійної необхідності, отримують від освіти лише задоволення. Інформаційне суспільство вимагає від людини високої інтелектуальної праці, вміння приймати нестандартні рішення, творчої роботи в ринкових умовах. При цьому "мірилом самої праці і всього життя людини все більше стає вільний час як напруга творчих сил людини і як головна форма багатства" [3; 16]. Тобто, центром життєвих інтересів дорослих членів сучасного суспільства стає не робота, а дозвілля як засіб самовдосконалення та самоствердження людини, розвитку її творчих потреб. Результатом цієї тенденції є створення на промислових об'єднаннях зарубіжних країн з кінця 60-х років служб рекреації, клубів, центрів відпочинку для своїх працівників. В Англії та Японії, наприклад, набули поширення промислові клуби, основною метою діяльності яких стала популяризація своєї фірми та організація відпочинку робітників та службовців. Так, у японських містах популярні клуби "До дев'ятої", які розпочинають роботу о сьомій годині ранку і закінчують за кілька хвилин до початку нового робочого дня в конторах, офісах, фірмах. До клубу може вступити кожний, хто зробить відповідний грошовий внесок. Діяльність клубу спрямована на підвищення кваліфікації працівників, обмін інформацією, вивчення іноземних мов. Найчастіше засідання клубу включає ще й сніданок. Тематика клубних зустрічей найрізноманітніша: від проблем навколишнього середовища, екології до обговорення питань сімейного життя. До клубу запрошуються провідні спеціалісти відповідних галузей виробництва, науки, культури. Члени клубу, не зважаючи на жорсткий робочий графік і мінімум вільного часу, не втрачають бажання поглиблювати свої знання, набувати нові навички, урізноманітнювати буденне життя, спілкуватися з друзями. У США дозвіллєві заклади виникають не лише при невеличких фірмах чи підприємствах, а й при корпораціях. Корпорація "Уімсі ентертейнмент" (Каліфорнія) має на своєму утриманні 23 сімейних центри, які діють не лише у США, а й у Китаї та Гонконзі при філіях корпорації. У 1996 році у м.Стоктон (США) розпочав свою діяльність ще один сімейний центр, який має зону розваг для дітей та батьків, мережу магазинів і навіть служб громадського харчування. [9; 134]. Так, серед найпопулярніших видів дозвіллєвої діяльності у США є: перегляд телепередач (41 %), слухання радіо (40%), читання книг (39%), слухання музики у домашніх умовах (39%), робота біля власного будинку (36%), соціальна активність (25%), діяльність у церкві або клубі (23%), хоббі (20%), спорт (19%), гра в карти (12%), добровільна робота (11%), художня творчість (9%), відвідування театрів, музичних та балетних спектаклів (6%), дискотек (5%), захоплення політичною діяльністю (4%), азартними іграми (3%) [10; 122-123]. У Великобританії, окрім перегляду телепрограм та слухання радіопередач, перевага надається читанню книг (60%), відвідуванню кінотеатрів (41,7%), театру (35,7%), галерей та музеїв (21, 2%), заняттям любительською творчістю (18%), відвідуванням концертів класичної музики (11,6%), джазових концертів (8,4%), балету (6,2%) [10; 16-33]. Перерозподіл ресурсу часу (робочого та вільного), зміни у взаємозалежності професійно-трудової та культурно-дозвіллєвої діяльності, неповна зайнятість, скорочення робочого тижня, збільшення відпускного періоду істотно вплинули на структурне наповнення дозвілля та його змістовну програму. Змістовну картину дозвілля у зарубіжних країнах дозволяють сформувати вибіркові дослідження різних соціально-демографічних груп населення. Так, за даними Міністерства культури Франції, опублікованими у бюлетені "Developpment culturel" (1995 р.) основними причинами, які стають на заваді участі у дозвіллєвій діяльності вказано: фінанси (особливо по відношенню до кіно, опери та концертних заходів), недостатні пропозиції (на цю причину вказує, переважно сільське населення) та відсутність інформації (відчувається особливо по відношенню до класичної та джазової музики, балету, театральних вистав та музеїв) [13; 28-29]. Разом з тим, необхідно підкреслити, що участь людини у дозвіллєвій діяльності тісно пов'язана з тим становищем, яке вона займає у суспільстві та у виробничій сфері, рівнем матеріального достатку, сімейним станом. Англійські вчені Кларк Дж. та Крітчер Ч. підкреслюють, що стиль дозвілля та соціальний статус є неподільними поняттями. Для малозабезпечених верств населення найбільш доступними є пасивні форми проведення дозвілля - перегляд телепередач, читання книг, слухання музики тощо. Наступною тенденцією, що істотно вплинула на розвиток дозвіллєвої сфери на сучасному етапі можна вважати переоцінку поглядів на природу, концепцію її охорони та захисту. Ці зміни є наслідком науково-технічної революції в світі і здебільшого пов'язані з гострими потребами людей у природничо-науковій інформації, у знаннях з технологій, технічної організації виробництва. Дозвіллєва практика останніх десятиліть свідчить про значне зростання потреб у підвищенні екологічної обізнаності, гармонізації відносин людини і природи. Тому, в зарубіжних країнах створюються екологічні клуби, члени яких поглиблюють знання з певних екологічних питань, ведуть лекційну та практичну роботу серед населення, спрямовану на охорону навколишнього середовища. Екологічні клуби є своєрідним засобом залучення особистості до різновікових колективів, розвивають її комунікабельність, соціальну самосвідомість, любов до рідного краю. У клубах організовуються вечори відпочинку, концерти, літературні зустрічі, виставки художньої творчості (картин, фотографій, скульптур), які розкривають значення природного світу у духовному і практичному житті людини. Практична діяльність членів клубу має суспільно корисне спрямування - це збирання металобрухту, макулатури, участь в озелененні та лісонасадженні, патрулювання на певних ділянках землі, проведення лекцій, бесід, конкурсів, екскурсій. Члени екологічних клубів досліджують сезонні міграції птахів, фенологічні явища в житті рослин, виявляють ландшафти, яким загрожує знищення діти молодшого шкільного віку знайомляться з найпоширенішими видами рослин і тварин, середовищем та умовами їх життя, із специфікою виробництва, з технологічними процесами, асортиментом товарів та їх екологічністю. Дослідницька діяльність пов'язана з вивченням якості води, грунту, повітря. Головним завдання такої роботи є не лише знайомство з професіями екологічного спрямування, а й вироблення у людини критичного ставлення до різних виявів природоперетворюючої діяльності та формування екологічної відповідальності. Отже, до головних чинників, що істотно вплинули на стан дозвілля в зарубіжних країнах в останні десятиріччя, можна віднести: перерозподіл ресурсу часу (робочого та вільного), а отже, й зміни у пропорційності та взаємозалежності професійно-трудової і культурно-дозвіллєвої діяльності, неповна зайнятість, скорочення робочого тижня, подовження відпускного періоду сприйняття сфери дозвілля як джерела нових робочих місць зміни в структурі дозвілля та в змісті дозвіллєвого програмного забезпечення, плюралізм форм дозвіллєвої та рекреаційної діяльності переоцінка ставлення до природи, і, як наслідок, поширення природоохоронних концепцій зміни у сфері освіти (популярність неперервної освіти, що спричинила поширення різноманітних курсів для дорослих, відкритих шкіл, університетів) динамічний розвиток дозвіллєвої індустрії переорієнтація на активний відпочинок. Аналіз тенденцій розвитку дозвілля на сучасному етапі дозволив констатувати, що у країнах Західної Європи та США сформовано досить ефективну систему організації дозвілля, яка, хоча й далека від ідеальної, але має низку позитивних аспектів, що заслуговують на увагу та широке використання.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (19.03.2016)
Просмотров: 664 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: