Реферат на тему Закон грошового обігу - Гроші і кредит - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Закон грошового обігу. Закон грошового обігу Грошовий обіг підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для безінфляційного обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф = Мн, де Мф — фактична маса грошей в обігу, а Мн — об'єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн - значить обігу з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн їх нестача. Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою: де Р * Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період; V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період. Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит, і для їх реалізації гроші в даний момент не потрібні, що відповідно зменшує величину Мн. Вод-ночас в обігу гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів чи послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а й забезпечу-ють погашення різних боргових зобов'язань, передусім щодо ку-півлі товарів у кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обігу необхідна додаткова маса грошей понад ту, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Однак не всі боргові зо-бов'язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають зустрічний характер, то можуть взаємно зараховуватися без учас-ті реальних грошей. Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошо-ву масу, то величину Мн можна виразити так: де K — сума продажів товарів і послуг у кредит; П — загальна сума платежів, строк оплати яких настав; ВП - - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів. Величина Мн як об'єктивний центр, навколо якого змінює-ться Мф, за всіх умов (при різних економічних системах і різ-них формах грошей) визначається одними й тими ж фактора-ми, що надає закону грошового обігу загального значення. Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об'єктивно діє і цей за-кон — закон вирівнювання Мф до рівня Мн. Проте зі зміною економічних умов та форм грошей у механізмі дії закону ви-никають певні особливості. Закон грошового обігу діє за функціонування різних форм грошей. Однак. механізм його дії за різних умов має певні особливості. В умовах золотого стандарту вирівнювання Мф і Мн забезпе-чувалося автоматично. Якщо Мф > Мн мінова вартість золотих грошей повинна знизитися порівняно з реальною вартіс-тю, і власники їх, щоб не мати втрат, вилучали зайві суми грошей з обігу і спрямовували їх у скарби. І навпаки, за нерівності Мф < Мн, коли в обігу відчувався брак грошей власники скарбів спрямовували золото в обіг до-ти, доки не досягалося рівняння Мф = Мн. Зі скасуванням золотого стандарту зміна вели-чини Мф набуває тенденції випереджаючого зростання порівняно з Мн, оскільки випуск грошей без внутрішньої субстанціональної вартості дає значний дохід емітенту. Це провокує бажання збільшувати пропозицію грошей за межі Мн. Автоматичне вирівнювання Мф і Мн обмежується вузькими paмками уповільнення обігу грошей. Вирішального значення у вирівнюванні набувають інструменти зовнішнього впливу на обіг грошей, передусім на їх масу. Якщо сферу обігу обслуговують казначейські гроші, то порушення закону (Мф > Мн) стає хронічним, оскільки держава випускає їх відповідно до своїх потреб, а не потреб обігу, які визначають величину Мн. Поступове знецінення грошей набуває постійного характеру і є зовнішнім проявом порушення закону грошового обігу. Отже, хронічне порушення закону Мн — закономірність обігу казначейську грошей. Таким чином, знецінення грошових знаків є наслідком порушення закону Мн і проявом об'єктивності його дії в умовах обігу казначейських грошей. Стримування зростання маси таких грошей з метою вирівнювання Мф з Мн можливе лише як тимчасове явище і може здійснюватися державними заходами, спрямованими на ліквідацію чи зменшення його дефіциту до прийнятного рівня. Якби це завдання було вирішено остаточно і державі не потрібно було емітувати казначейські гроші для покриття своїм витрат, то це створило б передумови для забезпечення рівності Мф = Мн. Але водночас можна було б відмовитись і від казначейського механізму емісії і перейти до банківського механізму емісії, що надає грошам іншої якості. При обслуговуванні обігу банківськими грошима розши-рюються можливості для вирівнювання Мф і Мн у разі збере-ження сталості грошей. Вони зумовлені тим, що кредитний механізм емісії цих грошей містить у собі передумову повер-нення їх з обігу через погашення позичок. Якщо випуск гро-шей у країні прямо не використовується для покриття бюджет-них витрат, а здійснюється виключно на основі банківського кредитування, то вимоги закону Мн можуть бути забезпечені завдяки дотриманню принципів і закономірностей кредитного процесу. Розширенням кредитування можна збільшити Мф до рівня Мн, оскільки обсяг виданих позичок певний час переви-щуватиме обсяг погашених. Обмеженням кредитування вели-чину Мф можна зменшити до необхідного рівня, бо випере-джаюче погашення позичок виключає частину грошей з обігу. Тут також діє певний автоматизм пристосування грошової ма-си до потреб обігу, проте він базується на економічно обґрун-тованій кредитній політиці. Отже, специфікою дії закону Мн в умовах обігу банківських грошей є те, що вже під час випуску таких грошей створюються передумови для вилучення їх з обігу і підтримання грошової ма-си в обігу на об'єктивно необхідному рівні. Закон грошового обігу був і є об'єктом активного дослідження науковій літературі з теорії грошей. У сучасній західній літературі проблема ба-лансування Мф і Мн взагалі не аналізується. В розвинутих країнах ринкової економіки центральною є проблема дослідження шляхів забезпечення стабільності грошей. Однак, вирішується вона із суто ринкових по-зицій — через регулювання співвідношення між попитом і про-позицією грошей на грошовому ринку. ЛІТЕРАТУРА Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9. Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган — Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7. Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2000, - №8. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. — Розд. 1. Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997. ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра, 1998.—Розд. 2. Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск: Меркаванне,1994. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе, 1978.
1 2 3 4 5 Категория: Гроші і кредит \| Добавил: Aspirant (23.07.2013)
Просмотров: 426 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: