Реферат на тему Паперові гроші. Банкноти - Гроші і кредит - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Паперові гроші. Банкноти. Паперові гроші. Банкноти План Паперові гроші. Банкноти. Список використаної літератури Практика карбування державою замінників повноцінної золотої монети та роль благородних металів як миттєвих посередників у сфері обміну зробили можливою заміну грошового товару знаками вартості – металевими та паперовими. Вперше паперові гроші з’явилися в Китаї у ХІІ ст., у Росії – 1769р. починаючи з кризи 1929-1933рр. у більшості країнах, а з 1936 р. у всіх капіталістичних країну функцію засобу обігу виконували тільки паперові гроші. Поняття паперових грошей має два тлумачення: широке, коли паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо), і вузьке, коли паперові гроші ототожнюються зі знаками вартості, що імітуються казначейством для покриття бюджетних витрат. Розглянемо поняття паперових грошей у вузькому розумінні. Паперові гроші – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визначаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. Або іншими словами, паперові гроші – це грошові знаки або символи повноцінних грошей, наділені примусовим курсом, які випускаються для потреб держави. По суті, - це завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще кредитними, або казначейськими. Виникнення паперових грошей зумовлене об’єктивними причинами, які також в кінцевому підсумку призвели до демонетизації золота. Проте у кожному конкретному випадку до випуску паперових грошей державу спонукають й інші причини, зокрема необхідність покрити дефіцит державного бюджету, оскільки уряд це не спроможний зробити збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел. Об’єктивні умови для створення паперових грошей в окремих країнах визріли на початку переходу до капіталістичного способу виробництва. У попередніх формаціях таких умов не було. Тому окремі спроби випустити там паперові гроші закінчувалися невдачею. Населення сприймало їх як гроші і погоджувалося дотримуватися їх у платежі лише доти, доки держава підтримувала надію обміняти їх на реальні цінності. Як тільки така надія зникала, паперові гроші вилучалися з обігу і будь-які каральні заходи держави не могли змусити населення брати їх як гроші. Отже, паперові гроші – це об’єктивний продукт розвитку економічних відносин у суспільстві. Роль держави обмежується тим, що, використовуючи об’єктивно обумовлені можливості заміни повноцінних грошей неповноцінними знаками вартості, вона друкує ці знаки і визначає умови випуску їх в обіг. І доки випуск паперових грошей не перевищуватиме об’єктивних потреб обігу в грошах, доти вони будуть виконувати функції засобів обігу і платежу. На початку випуску паперових грошей, коли вони тільки входять в обіг довіру суб’єктів може забезпечуватися державою двома способами: обіцянкою розмінювати нові гроші в майбутньому на золото, як це було в радянській Росії в 1922р. при випуску нових грошей – червінців; прив’язуванням випуску паперових грошей до кредитних грошей чи будь-яких кредитних зобов’язань, що до цього були в обігу в даній чи сусідній країні і до них сформувалася довіра суб’єктів ринку. У більшості країн у ХІХ –ХХ ст.. паперові гроші виникли на основі розмінної банкноти, яка була в обігу. У певний момент розмін банкноти припинявся, і без будь-якої зміни зовнішнього вигляду їх починали випускати для покриття бюджетного дефіциту, тобто вони ставали паперовими грошима. Проте суб’єкти ринку не відразу помічали таку зміну їх сутності і приймали в платежі. Після впровадження паперових грошей в обіг довіру до них підтримувати певний час держава методами економічної політики. В умовах розвинутої ринкової економіки держав є наймогутнішим і найактивнішим суб’єктом економічних, у тому числі грошових, відносин. Вона має широкі податкові зв’язки з усіма суб’єктами грошового обороту і є одним з найбільших виробників товарів і продавцем їх на ринку, а також одним з найактивніших суб’єктів на ринку цінних паперів. У всіх цих випадках держава одержує гроші у великих розмірах від інших суб’єктів сфери обігу, і якщо вона погоджується одержувати платежі в паперових грошах, то інші суб’єкти обігу приймають їх у платежі і між собою. Тут діє фактор довіри до наймогутнішого з економічного погляду партнера, який істотно впливає на поведінку всіх інших суб’єктів, унаслідок чого вони сприймають паперові знаки як повноцінні гроші. Ця дія базується не на суб’єктивній, а на об’єктивній економічній основі, на якій розвивається кредит взагалі. Доти, доки суб’єкти сфери обігу мають можливість купувати за свої паперові знаки товари чи послуги, вони віритимуть у кредитоспроможність держави і прийматимуть паперові гроші як платіж за свої товари, у тому числі й від держави. Крім фактора довіри до держави-емітента, обіг паперових грошей, навіть за умови їх знецінення, підтримуються й іншими чинниками. Для багатьох суб’єктів обігу не має вибору, і вони можуть обміняти свій товар, лише продавши його за паперові гроші. передусім держава забороняє обіг іноземної валюти на внутрішньому ринку, і населення як один з найчисельніших його суб’єктів змушене продавати свою робочу силу за національні грошові знаки, що відкриває їм шлях в обіг. Ті ж суб’єкти, які мають можливість продавати свій товар за іноземну валюту чи по бартеру, як правило, використовують цю можливість, обмежуючи сферу обігу національних грошей. Тому зростання інфляції неминуче супроводжується бартеризацією, доларизацією відносин. Крім того, більшість суб’єктів ринку мають певні запаси нагромаджених паперових грошей. Будучи неспроможними обміняти їх на товари чи іноземну валюту, вони змушені підтримувати їх обіг, щоб остаточно не втратити свої заощадження. Усе це свідчить про те, що паперові гроші мають не тільки певні ознаки кредитних грошей, а й явні специфічні особливості, що дає підстави класифікувати їх як окремий, менш розвинутий вид кредитних грошей. Ознаки паперових грошей: випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; примусове запровадження в оборот; нестабільність курсу; неминуче знецінення. Ці ознаки властиві насамперед грошам, що емітуються безпосередньо урядом в особі Міністерства фінансів (казначейські білети, зобов’язання). Але цих ознак можуть набувати і гроші, які емітуються банками, якщо їх емісія їх спрямовується на фінансування бюджетного дефіциту. Отже, самі по собі паперові гроші вартості не мають. Висока ліквідність паперових грошей визначається такими ознаками: прийнятністю грошей; законний платіжний засіб – паперові гроші, по суті є декретивними грошима; вини стають грошима тому, що так вирішила держава; відносна обмеженість. З розвитком банківського кредиту і банківської справи взагалі банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов’язання – банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей – банківськими грошима. Банкнота в самому загальному трактуванні є простим векселем емісійного банку. особливо чітко виявляється спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти. Банкноти початково випускались всіма банками як векселі. Згодом вони набули сили національних грошей. Їх емісію здійснює тільки Нацбанк. Історично класична банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на зберігання від купців золота та про зобов’язання повернути його за першою вимогою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності як важливих ознак векселя і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись в банки для виплати по них золота. Ця обставина дала можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на зберігання, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамін комерційних векселів. З цього часу (кін. Х\/ІІ ст.) починається власне історія класичної банкноти. Ознаки класичної банкноти: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; обов’язків обмін на золото за першою вимогою власника; подвійне забезпечення: золоте і товарне. Банкнота має суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкноти є безстроковими зобов’язаннями, не пов’язаними з конкретними торговельними операціями. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і перебувати в обігу будь-який термін, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Ці переваги надали банкноті загальної оборотності. Подвійне забезпечення класичної банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу. Через забезпечення комерційними векселями досягали саморегулювання обігу банкнот. Випуск векселів у тісному зв’язку з торговельними операціями забезпечував погодженість випуску банкнот з реальними потребами обороту – у міру зростання цих потреб випуск банкнот збільшувався і навпаки. Поте випуск банкноти під комерційні векселі не завжди забезпечував автоматичне пристосування до потреб обороту, що зумовлювалося обліком фінансових векселів, зниження цін на товари та прискоренням обігу банкнот та ін. виникла загроза появи зайвих банкнот та їх знецінення . запобігти цьому міг вільний розмін банкнот на золото. Період класичної банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнота втратила свою кінцеву гарантів сталості вартості – розмін на золото. Проте справа полягала не тільки в припиненні розміну банкнот на золото. Через задоволення потреб казначейства банкноти потрапляють у сферу товарообороту, при цьому лише частково задовольняють його портери, а частково виявляються зайвими, проте залишаються в обороті. У цьому відношенні механізм емісії банкнот стає подібним до механізму емісії паперових грошей. Це також зближує сучасну банкноту з казначейськими білетами. Разом з тим така банкнота повністю не втрачає своїх специфічних ознак банківських грошей, зберігає в обігу певні переваги порівняно із суто паперовими грошима і найпоширенішою формою готівкових грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Головна її ознака і перевага полягає в тому, що навіть на покриття витрат держави вона випускається через кредитування під боргові зобов’язання казначейства. У зв’язку з цим важливого значення набуває проблема регулювання державного боргу, підтримання його обсягів на економічно обґрунтованому рівні та ін. Центральний банк через регулювання свого портфеля цінних паперів має можливість впливати на масу банкнот, продаючи їх на фондовому ринку – зменшувати, а купуючи – збільшувати їх кількість в обороті. Не втратив свого значення і механізм саморегулювання банк нотного обігу через забезпечення їх емісії комерційними векселями. Список використаної літератури: Савчук «Гроші та кредит». С.В. Мочерний «Політекономія», К.: «Вікар», 2005 – ст.103 П.П. Гаврилко «Основи економічної теорії», Ужгород, 2001 – ст.65-66
1 2 3 4 5 Категория: Гроші і кредит \| Добавил: Aspirant (23.07.2013)
Просмотров: 900 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: