РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Сівозміни, їх класифікація - Геологія - Реферати - Каталог статей

Сівозміни, класифікація сівозмін. Сучасні системи землеробства ґрунтуються на сівозмінному (почерговому) вирощуванні культур. Необхідність чергування культур зумовлюється рядом чинників. Узагальнюючи досвід практичного землеробства і досягнення агрономічної науки, Д.М. Прянишников виділив чотири основи чергування культур у сівозміні - хімічні, фізичні, біологічні та економічні. Хімічні основи чергування культур у сівозміні - це вплив правильного чергування на умови живлення рослин. Фізичні причини - це вплив сівозміни на структуру, фізичні властивості і вологість ґрунту. Біологічні основи сівозміни. Чергування культур зменшує можливість забур'янення посівів, ураження хворобами та шкідниками. Економічні причини чергування полягають у науковому обґрунтуванні структури посівних площ, яку розробляють відповідно з необхідністю вирощування тих чи інших культур, природних умов (клімат, ґрунт, рельєф) і біологічних особливостей рослин. Сівозміною називають обґрунтоване чергування культур і пару в часі та на полях. Чергування в часі означає, що на одному полі йде послідовна щорічна зміна культур. Культура, яка займала поле в попередньому році, є попередником для тієї культури, що висівається в цьому році. Перелік культур або їх груп у порядку чергування в сівозміні називається схемою сівозміни. Чергування на полях - це в межах одного року сільськогосподарські культури певної сівозміни розміщуються на певних полях. Період, за який кожна культура побуває на всіх полях сівозміни, називається ротацією сівозміни. Ротаційний період сівозміни дорівнює кількості полів у ній. Таблиця, на якій показано чергування культур у сівозміні протягом ротації, називається ротаційною таблицею . Теоретичною основою побудови сівозмін є плодозміна, тобто щорічна або періодична зміна культур у полях сівозміни, що різняться між собою біологічними властивостями й агротехнікою вирощування. Чергування культур позитивно впливає на водний і поживний режими, мікробіологічні процеси та фітосанітарний стан ґрунту, а в поєднанні з добривами та іншими засобами підвищує його родючість. У противагу сівозміні, повторне вирощування однієї культури на одному місці (більше 2-3 років), називають монокультурою. Особливо сильне зниження врожайності за беззмінних посівів називається втомою. Різні культури неоднаково реагують на беззмінне їх вирощування. За реакцією на сівозміну (чергування) їх можна розділити на: слабочутливі, середньочутливі, сильночутливі та несумісні. Слабочутливі (умовно самосумісні) - кукурудза, просо, коноплі, гречка, картопля (за відсутності нематод). Ці культури можна повторно або протягом кількох років вирощувати на одному полі без значного зниження їх врожайності. Середньочутливі - горох, цукровий буряк, пшениця, ячмінь, овес, жито, вика. Культури негативно реагують навіть на повторні посіви і відзначаються помітними приростами урожаю за правильного розміщення в сівозміні. Сильночутливі - люпин, льон, соняшник, капуста, конюшина, люцерна. Різко негативно реагують на повторні посіви. Висока продуктивність самонесумісних культур забезпечується тільки за правильного розміщення в сівозміні з врахуванням допустимої періодичності їх посівів на одному й тому ж полі. Класифікація, впровадження та освоєння сівозмін Сівозміни класифікують за трьома ознаками: за використанням, провідними культурами і кількістю полів. За використанням визначають типи сівозміни: - польові (вирощують переважно польові зернові і технічні культури, на долю яких у цих сівозмінах припадає понад 50% усієї площі); - кормові (вирощують переважно кормові культури, до таких сівозмін відносяться прифермські і лукопасовищні сівозміни); - спеціальні (вирощують переважно певні специфічні культури, які не доцільно вирощувати в польових сівозмінах - овочеві, рисові, льонові, а також ґрунтозахисні). Ґрунтозахисні сівозміни. Ґрунти, які піддаються ерозії, відводять під сівозміни, завданням яких, крім раціонального використання землі, є захист грунтів від ерозії. Такі сівозміни називають називаються ґрунтозахисними. Залежно від того, який набір культур вони включають, їх відносять до польових, кормових чи спеціальних. Щоб запобігти розвитку водної і вітрової ерозії, застосовують спеціальні ґрунтозахисні сівозміни з багаторічними травами. Їх вводять на схилах крутизною 50 і більше. У районах поширення вітрової ерозії застосовують ґрунтозахисні сівозміни із смуговим розміщенням багаторічних трав і чистих парів. На дуже крутих схилах в умовах Карпат (10-200) доцільно впроваджувати короткопільні сівозміни, в яких тільки одне поле відводиться під однорічні зернові колосові культури, під які знову підсівають трави. Наведені вище сівозміни не вичерпують всієї кількості можливих варіантів і тому в конкретних умовах, виходячи з розрахованої структури посівних площ, інтенсивності поширення водної і вітрової ерозії. Спеціалізації господарства, можуть бути запроектовані найрізноманітніші варіанти сівозмін. Агротехнічні заходи боротьби з бур’янами. Агротехнічні прийоми здійснюються в системі основного (зяблевого) обробітку ґрунту і під час догляду за посівами с/г культур. Важливим елементом при цьому є дотримання сівозмін. Серед агротехнічних прийомів істотне значення мають: всебічно обґрунтована, екологічно правильна організація земельної території господарства (землевпорядкування); освоєння сівозмін з правиль-ним чергуванням культур; добір сортів і гібридів з урахуванням їх стійкості, конкурентоспроможності й толерантності щодо шкідливих організмів і інших несприятливих факторів; оптимізація систем об-робітку ґрунту та удобрення; підготовка високоякісного посівного та садивного матеріалу; добір строків і способів сівби та висаджування, збирання урожаю; планування та організація застосування засобів захисту і оцінка їх ефективності, визначення доцільності їх викори-стання та методів застосування. Механічні заходи знищення бур’янів. Механічні винищувальні заходи завжди інтегровані в технологію вирощування сільськогосподарських культур у вигляді заходів механічного обробітку ґрунту. Підготовка насіннєвого і садивного матеріалу. Сівба високоякісним насінням є одним з основних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високих врожаїв сільськогос-подарських культур. В обмеженні поширення бур’янів важливу роль відіграє очищен-ня насіння зерноочисними машинами, вилучення плескатого, дріб-ного за розміром і подрібненого насіння, яким передаються збудни-ки багатьох інфекційних хвороб і поширюються деякі шкідники. Крім того, правильно підготовлений насіннєвий матеріал забезпе-чує дружну появу та розвиток сходів, сприяє підвищенню стійкості культурних рослин проти комплексу несприятливих факторів. В системі передпосівного обробітку ґрунту виділяють підготовку його під посів озимих, під ярі культури раннього строку сівби (овес, ячмінь, яра пшениця, льон, суміш вики з вівсом) і культури пізнього строку сівби (картопля, кукурудза, буряк, просо, гречка, овочева, культури). Способи і строки сівби залежать від біологічних особливостей культур. Механічна боротьба в післяпосівний період направлена на знищення як малолітніх, так і багаторічних бур’янів. Основні прийоми обробки ґрунту по догляду за посівами - прикочування, боронування, міжрядні розпушування, підгортання. Система обробітку ґрунту. Під час обробітку ґрунту під дією робочих органів ґрунтообробних машин і знарядь здійснюються такі технологічні операції: перевертання, розпушування, ущільнення, вирівнювання поверхні ґрунту, підрізування бур’янів, створення мікрорельєфу. Фітоценотичні заходи. Ці заходи передбачають впровадження раціональних сівозмін з протибур’яновим спрямуванням чергування Сівозміна — ефективний захід проти спеціалізованих видів бур’янів та бур’янів–паразитів — вовчка соняшникового, різних видів повитиць. Чергування посівів озимих і ярих культур запобігає поширенню озимих і зимуючих видів бур’янів. культур. Збір урожаю. Агротехнічним протибур’яновим заходом є також своєчасне збирання врожаю культурних рослин, яке запобігає осипанню стиглого насіння бур’янів у ґрунт, що спостерігається при запізненні з жнивами. Регулювання екологічних умов на агроландшафтах. Для зменшення чисельності видів бур’янів, адаптованих до перезволожених територій, кислих і засолених ґрунтів, проводять відповідні їх меліорації — осушення, вапнування, гіпсування. Отже, агротехнічні заходи захисту є важливою складовою частиною технології вирощування сільськогосподарських культур і водночас основою сучасних екологічно обґрунтованих систем захисту їх від бур’янів. Ці заходи об’єднані в агротехнічний метод захисту рослин від бур’янів, який оснований на взаємовідносинах між рослинами, бур’янами та зовнішнім середовищем. На жаль, агротехнічні заходи захисту від бур’янів мають недоліки. У результаті частих розпушень – оранки, культивацій, боронувань грунт втрачає структуру, розвивається водна і вітрова ерозія. До того ж ряд прийомів (найбільш ефективних у боротьбі з бур’янами) малопродуктивні і не можуть бути механізованими, як от, скажімо, усім відоме прополювання, сапання. Механізовані процеси потребують шлейфу ґрунтообробних машин, що при великій ширині захвату мають значні масу. Багаторазові проходи техніки ущільнюють грунт, руйнують його структуру. Для знищення життєздатного насіння використовують метод провокації. Коренепаросткові бур’яни знищують методом виснаження. Методом удушення знищують кореневищні бур’яни, наприклад пирій.
1 2 3 4 5 Категория: Геологія \| Добавил: DoceNt (03.03.2015)
Просмотров: 982 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: