Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Геологія

---

Класифікація ґрунтів - одна з найскладніших і найактуальніших теоретичних та прикладних проблем ґрунтознавства. Головним завданням сучасного етапу класифікаційної проблеми є об'єктивний аналіз її історичного розвитку, пошук оптимальних принципів і підходів до класифікації та діагностування ґрунтів, які відповідали б вимогам часу і дали б змогу зберегти й примножити набуті за історичний період ґрунтово-інформаційну базу та практичний досвід. Витоки загальної теорії ґрунтоутворювальних процесів, без сумніву, полягають у працях В.В.Докучаєва, особливо в його відомій монографії "Русский чернозем" (1883), в якій він довів, що ґрунт - це особливе природне тіло, яке утворюється в результаті взаємодії факторів ґрунтоутворення і встановив характерні риси морфології ґрунтів (в першу чергу, будову ґрунтового профілю), що дало йому можливість розробити класифікацію ґрунтів на зовсім іншій основі ніж це робилось раніше. Заслуга В.В. Докучаєва полягає в тому що він уперше в історії ґрунтознавства створив учення про еволюцію та генезис ґрунтів, яке розглядає всі ґрунтоутворювальні процеси як постійно і вічно змінювані функції природних факторів, що дозволяють свідомо управляти процесами ґрунтоутворення й родючості ґрунтів. Подібно тому як Ч. Дарвін вперше пояснив походження та еволюцію видів рослин і тварин, Докучаєв вперше пояснив походження та географічне розмаїття ґрунтів як особливого світу природних тіл, які він назвав "четвертым царством природы". Докучаївське учення про ґрунт як функцію взаємодії геологічних і біологічних факторів на поверхні земної суші відразу ж визначило статус ґрунтознавства як однієї з найширших та комплексних природно-історичних наук. В цьому полягає беззаперечна заслуга В.В. Докучаєва. Генетичне ґрунтознавство набуло у світі славу та визнання. В.В.Докучаєв став не тільки творцем генетичного ґрунтознавства як науки, а й главою славної плеяди однодумців-натуралістів, їх натхненником на нові звершення. Послідовником ідей В.В.Докучаєва був його учень і найближчий соратник М.М.Сибірцев. Він розумів, що для затвердження позицій генетичного ґрунтознавства першорядне значення мають поняття про типи ґрунтів і класифікацію ґрунтів. У 1895 р. вийшла у світ його праця "Об основаниях генетической классификации почв", яку, не дивлячись на її стислість, необхідно віднести до числа класичних творів в галузі ґрунтознавства. В праці розглядається класифікація ґрунтів Докучаєва 1886 р. Такої всеосяжної характеристики першої генетичної класифікації ґрунтів не дав навіть її автор. У більш виразній формі, звичайно обмеженій фактичним рівнем знань того часу і слабкою ще розробкою методів вивчення, основи теорії В.В.Докучаєва можна знайти в працях П.С.Коссовича (особливо в його курсі з ґрунтознавства, 1916), в класичних роботах Г.М.Висоцького (особливо по типам водного режиму ґрунтів, 1927 та ін.), а також в роботах К.Д.Глінки, присвячених вивченню процесів вивітрювання та утворення підзолистих ґрунтів (1915-1924). Однак остаточний перехід на генетичний підхід до класифікації ґрунтів тісно пов'язаний з дослідженнями "поглощающего комплекса почв", проведеного К.К.Гедройцем, який був висвітлений у його монографії "Почвенный поглощающий комплекс и почвенные поглощенные катионы как основа генетической почвенной классификации " (1925,1927). Учнів Докучаєва виділяло прагнення розвивати, розширювати та поглиблювати основи учення про ґрунт і, тим самим, створювати необхідні умови для подальшого розвитку науки та практичного застосування її здобутків. Міжнародне значення праць В.В.Докучаєва загальновизнано. Наукові ідеї докучаївського ґрунтознавства здійснили революційний вплив на багато національних наукових напрямків. Найяскравішим прикладом в цьому відношенні є американське ґрунтознавство, основоположник якого - Кертіс Флетчер Марбут ввів у загальну класифікацію ґрунтів США концепцію "великих ґрунтових груп", засновану на докучаївських принципах. З іменем К.Ф.Марбута пов'язують декілька періодів розвитку американського ґрунтознавства в цілому і класифікації ґрунтів зокрема: ранній домарбутівський (до 1922 р.), середній марбутівський (1922-1949 рр.), пізній післямарбутівський (після 1949 р.). До середини ХХ ст. у ґрунтознавстві накопичилася велика кількість класифікацій, в яких розглядались різні сторони застосування єдиного генетичного принципу до класифікації ґрунтів. З 40-50-х років ХХ ст. розвиток класифікаційної проблеми в деяких країнах змінив напрям. На сьогоднішній день міжнародна класифікація ґрунтів ще не розроблена. Створена лише значна кількість національних класифікацій ґрунтів, деякі з них (Росія, США, Франція) включають усі ґрунти світу. Дана ситуація є перешкодою для вирішення багатьох практичних завдань, серед яких - глобальна інвентаризація ґрунтових ресурсів для вирішення продовольчої проблеми, оцінки масштабів процесів опустелювання і забруднення ґрунтів тощо. Отже, класифікація ґрунтів висловлює основну теоретичну концепцію відповідної науки і слугує основою для її систематизації при подальших дослідженнях. Тому нас до сих пір цікавить класифікація ґрунтів, розроблена В.В.Докучаєвим та його найближчими соратниками, які закладали більш ніж століття тому назад фундамент наукового ґрунтознавства. Ця цікавість не є тільки історичною. Ми маємо можливість шляхом порівняння докучаївської класифікації з сучасними системами розподілу ґрунтів прослідкувати прогресивний розвиток науки з часів її заснування, визначити найбільш продуктивні наукові напрями, згідно яких відбувався рух вперед.

1 2 3 4 5 Категория: Геологія | Добавил: Aspirant (18.04.2015)

Просмотров: 432 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0