РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Особливості проведення нівелювання різних класів - Геологія - Реферати - Каталог статей

Особливості проведення нівелювання різних класів Правила ведення польових журналів при нівелюванні І, ІІ, ІІІ, IV класів Журнали нівелювання є документами строгого обліку і реєструються інспектором відділу технічного контролю. Сторінки в журналі обов’язково мають бути пронумеровані. Записи в журналах мають бути зроблені чітким почерком чорнилом, кульковою ручкою або простим олівцем. Незадовільні або неправильно записані спостереження на станції акуратно закреслюють, вказавши причину, згідно з якою записи забраковані. Підчистка, виправлення у записах відліків у журналі забороняється. Якщо запис відліку зроблено помилковим, не можна його виправляти закресленням і записом поверх закреслених цифр правильних. В цьому випадку викреслюють усю станцію спостережень, змінюють горизонт приладу не менше ніж на 3 см і спостереження на станції виконують заново. Номер станції при повторних спостереженнях зберігають з припискою "повторна". Помилкові записи в обчисленнях акуратно закреслюють (не затемнюючи написаного раніше) і зверху записують правильні. В журналі нівелювання роблять замальовку постановки рейки на кожному репері, вказавши її номер. В журналі обов’язково заповнюють титульну сторінку і зворотну до неї, де подається інформація про прилади, які застосовують при нівелюванні. На кожній сторінці своєчасно заповнюється “шапка”, де вказується назва ходу, початок і закінчення спостережень, погодні умови. В кінці журналу бригадир вказує кількість пронумерованих і заповнених сторінок і ставить свій підпис. Зразок записів у журналі нівелювання ІІІ і IV класів приведений в [2], додатки 36 і 38, а також в [6], ст. 85 і 88. Зразок записів у журналі нівелювання І класу приведений в [2], додаток 27, ІІ класу — в [2], додаток 29 та в [1], ст. 257–258. Попередня обробка результатів нівелювання І, ІІ, ІІІ і IV класів Після завершення польових вимірів, виконують попередню обробку отриманих результатів, основною метою якої є оцінка якості нівелювання і знаходження перевищень між нівелірними знаками. Нижче приводяться етапи попередньої обробки матеріалів. 1. Контроль матеріалів досліджень нівеліра та рейок і їх обробки; перевірка польових журналів нівелювання та їх польової обробки Перевіряють усі записи і виконують обчислення в другу руку. Виконана робота по перевірці матеріалів підтверджується підписом виконавця. 2. Посторінковий контроль (виконується лише при ІІІ і IV класах нівелювання) В кінці кожної сторінки виконують посторінкові контрольні обчислення. При нівелюванні ІІІ класу вони полягають в обчисленні сум середніх перевищень і сум контрольних перевищень на сторінці. Сума контрольних перевищень не повинна виходити за границі суми середніх перевищень 3n, де n — кількість станцій на сторінці. При нівелюванні IV класу контрольні обчислення полягають в обчисленні і контролі суми середніх перевищень на сторінці. За рахунок заокруглень при контролі суми середніх перевищень на сторінці допускається відхилення 1–2 мм. 3. Контрольні обчислення в секції Результати посторінкового контролю при нівелюванні ІІІ і IV класів сумують для цілої секції, в результаті отримують середні і контрольні перевищення для всієї секції, які не повинні різнитися більше на величину не більшу 3n, де n — кількість штативів в секції. В журналах нівелювання І і ІІ класу контрольні обчислення на кожній сторінці зокрема не виконують, їх здійснюють одразу для цілої секції. Їх суть залишається тією ж. При контрольних обчисленнях в секції підраховується і записується також поправка в перевищення за довжину середнього метра пари рейок та поправка за різницю нулів рейок. Перша поправка обчислюється так. З матеріалів досліджень рейок беруть значення довжини середнього метра пари рейок до початку робіт і після їх закінчення. Якщо ці значення відрізняються між собою, необхідно обчислити на дату спостережень шляхом інтерполювання за формулою: \| , \| (5.2) де і — довжини середнього метра пари рейок, визначені перед початком і після завершення робіт, N — кількість днів між датами визначення середнього метра пари рейок, Ni — кількість днів між датами початкового визначення величини і датою нівелювання секції. Тоді поправочний коефіцієнт дорівнюватиме \| , \| (5.3) а поправку в перевищення за довжину середнього метра знайдемо за формулою \| h=іh, \| (5.4) де h — виміряне перевищення в секції. Виправлене перевищення в секції \| hвипр=h+h \| (5.5) Друга поправка вводиться, якщо кількість штативів у секції непарна. Тоді у виміряне перевищення в секції вводиться різниця нулів рейок, якщо її значення, отримане при дослідженнях, перевищує 1 мм. Але при цьому треба вірно врахувати знак цієї різниці. Він залежатиме від того, яка рейка була на останній станції задньою, а яка передньою. Допустимо, з досліджень відомо, що різниця нулів рейок №1 і№2=?1 мм. Це означає, що якщо по рейці №1 відлік, наприклад, 1500, то по рейці №2 відлік на цій же точці буде 1501. Щоб правильно визначити, з яким знаком необхідно ввести різницю нулів, треба уявити що на останній станції перевищення h=0. Нехай рейка №1 буде задньою, №2 — передньою. Тоді при вищевказаній різниці нулів рейок №1 і №2 отримаємо перевищення h?=3–П=?1 мм. Але ж правильне перевищення дорівнює 0. Отже, щоб його отримати, до h?=?1 треба додати різницю нулів зі знаком +, тобто h=?1мм+1мм=0. Якби ж задньою була рейка №2, а передньою — №1, то до виміряного перевищення (hвим=1501-1500=+1 мм) треба було б додати різницю нулів зі знаком ?, тобто ?1 мм. Тоді отримаємо правильне перевищення . 4. Складання відомості перевищень і висот пунктів нівелювання Результати обробки усіх секцій нівелювання заносять у відомість перевищень і висот пунктів нівелювання. У цій відомості вказують назву ходу, його вихідні марки або репери, номери секцій, тип і номер нівелірного знака, місцезнаходження репера, довжини секцій, віддалі від початкового репера, кількість штативів в у прямому і зворотному (для нівелювання І–ІІІ класів) напрямках, виміряне перевищення з поправками за довжину середнього метра пари рейок та за різницю нулів рейок, різниці перевищень по секціях прямого і зворотного ходів і середні перевищення (для нівелювання І–ІІІ класів). Після цього для окремих ходів виписують висоти початкового Нпоч і кінцевого Нкінц репера, обчислюють нев’язку ходу \| h=h-(Hкінц-Hпоч) \| (5.6) і допустиму нев’язку ходу за формулами для ІІ класу \| , \| (5.7) для ІІІ класу \| , \| (5.8) для ІV класу \| , \| (5.9) де L — довжина ходу в кілометрах. Обчислюються поправки в перевищення кожної секції за формулою: \| , \| (5.10) де Li — довжина і-ої секції, які алгебраїчно додають до середніх перевищень в секціях і отримують вирівняні перевищення. Обчислюють також висоти усіх реперів в Балтійській системі висот. Для ходів, які опираються на дві вузлові точки або на одну вихідну і одну вузлову, обчислення урівняних перевищень здійснюється не за формулами (6) і (10), а за одним із методів, з використанням способу найменших квадратів. 5. Оцінка якості нівелювання Результати обчислення відомостей дають матеріал для оцінки якості нівелювання. Її здійснюють за такими даними: а) за різницями перевищень в секції з лівого і правого нівелювання (лише у І класі нівелювання), які порівнюють з допустимими значеннями \| , \| (5.11) коли кількість станцій n на 1 км ходу менше 15 та \| , \| (5.12) коли n — більше 15, тут Li — довжина секції в км. б) за різницями перевищень в прямому і зворотному ходах секції нівелювання (для І, ІІ, та ІІІ класів), які обчислюють за формулою di=hпр,і+hзвор,і і порівнюють з допустимими значеннями: для І класу: \| при n15, \| (5.13) при n15; \| (5.14) для ІІ класу: \| при n15, \| (5.15) при n15; \| (5.16) для ІІІ класу: \| при n15. \| (5.17) В усіх випадках має виконуватися умова di?di доп. В разі невиконання цієї умови секція повинна бути пронівельована заново. в) за не в'язками в ходах ІІ, ІІІ і ІV класів, обчислених за формулою (5.6), які мають бути меншими, ніж hдоп, обчислені за формулами (5.7), (5.8) і (5.9). г) обчислюють середню квадратичну помилку перевищення на 1 км ходу за формулою \| , \| (5.18) де h — нев’язки в ходах з довжинами L, N — кількість ходів, взятих в обробку. Вважають, що нівелювання в мережі виконано якісно, якщо величина m1км менша її значення для відповідного класу в табл. 5.1 Матеріали, які за результатами оцінки визначені якісними, передаються в камеральні підрозділи для складання каталогів висот. 6. Складання схем нівелірної мережі При попередній обробці нівелювання складають робочу схему нівелірної мережі. Складають її тушшю в масштабі 1:100000 або 1:200000 на креслярському папері. Показують у відповідних умовних знаках ([2], додаток 40) вихідні репери або марки і усі репери, які підлягають визначенню. Підписують їх номери або назви. Червоним кольором записують під вихідними пунктами їх висоти, вказавши внизу схеми джерело, звідки вони взяті. Усі ходи нумерують, а прямі напрямки показують стрілками. Біля кожної секції вказують виміряні перевищення, довжини секцій і кількість штативів в секції. Література 1. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500. Київ: ГУГКіК, 1999. 2. Инструкция по нивелированию I, II, III и IV классов. — М.: «Недра», 1990. 3. Інструкція про типи центрів геодезичних пунктів (ГОНТА – 2.01, 02–01–93). — К.: ГУГКіК, 1994. 4. Основні положення створення Державної геодезичної мережі України. Затв. пост. Кабміну України від 8.06.98 № 844. 5. Руководство по топографическим съемкам в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. Высотные сети. — М.: «Недра», 1976. 6. Селиханович В.Г. Геодезия. — М.: «Недра», 1981. 7. Справочник геодезиста (в двух книгах). — М.: «Недра», 1975.
1 2 3 4 5 Категория: Геологія \| Добавил: DoceNt (27.02.2015)
Просмотров: 395 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: