Реферат на тему: Органічне землеробство - Геологія - Реферати - Каталог статей

Органічне землеробство, технології органічного землеробства. На зміну старим технологіям йде біотехнологія, і на сучасному етапі тільки за її допомогою можна вирішити екологічні, енергетичні та продовольчі проблеми, які стоять перед людством. Одним з таких напрямків розвитку є органічне землеробство. Засновником концепції органічного землеробства як однієї з форм ведення сільського господарства є японський філософ Мокіші Окада (1882-1955 рр.), який вважав, що екологічна агротехніка має вирішувати такі задачі: виробляти продукти харчування, які не тільки підтримують життєдіяльність, але і поліпшують здоров'я людей; стабілізувати біологічну рівновагу в природі, бути екологічно безпечним; використовувати прості доступні методи та засоби ведення господарства. Під органічним сільським господарством у світі розуміють агровиробничу практику, яка: не використовує синтетичних хімікатів (добрив, пестицидів, антибіотиків і т.п.); здійснює мінімальну обробку грунту; не застосовує генетично модифікованих організмів (ГМО) й охоплює різні сфери: рослинництво, овочівництво, садівництво, тваринництво, птахівництво й т.д. При органічному землеробстві весь технологічний цикл виробництва, переробки і зберігання продукції протікає без використання пестицидів, синтетичних препаратів росту. Цей напрямок землеробства в максимальній мірі ґрунтується на широкому застосуванні бобових культур, рослинних залишків і органічних відходів не сільськогосподарського походження, механічного обробітку грунту, використанні мінераловміщуючих порід. При обробці грунту більше використовують безвідвальні чизельні і дискові знаряддя, в результаті такого обробітку втрат грунту від ерозії зменшуються на 20-75%. Мінімальна чи нульова обробка застосовується лише частково, так як це неминуче веде до спалаху хвороб і необхідності використання пестицидів. Органічне землеробство в останні два десятиліття знайшло застосування в країнах Європи, США, Канади. Збереження та підвищення родючості ґрунтів є ключовим моментом у запровадженні технологій органічного землеробства. До заходів, які забезпечують досягнення цієї мети, відносяться: оптимізація розміщення посівів сільськогосподарських культур у межах кожного господарства; ефективне використання наявних ресурсів органічних добрив (гною, торфу та торфо-гноєвих компостів, сапропелю, органічних відходів переробки сільськогосподарської продукції та ін.); використання переваг біологізації землеробства завдяки розширенню посівів багаторічних трав і впровадженню бактеріальних препаратів, збільшення площ під посів на зелене добриво; відновлення планової хімічної меліорації із застосуванням місцевих покладів вапняків, крейди і мергелів; використання місцевих сировинних ресурсів для підвищення родючості ґрунтів (сапропелі, фосфорити, цеоліти, глауконіти, фосфатшлак, дефекат та ін.); припинення необґрунтованого розширення площ під соняшником, що зумовлює дальше погіршення фітосанітарного стану ґрунту, за рахунок впровадження альтернативних олійних культур - сої, ріпаку, гірчиці, олійного льону та ін.; всебічне запровадження режимів мінімізації обробітку ґрунту, впровадження широкозахватних ґрунтообробних засобів і застосування технології прямого висіву; застосування контурної організації території землекористування, що передбачає оптимізацію стану природного середовища на території водозбірного басейну, або яружно-балкової системи; доведення водоохоронної та полезахисної лісистості до оптимальної; всебічна реставрація й підтримка єдиної системи полезахисних лісосмуг як найважливішого засобу стабілізації агроландшафтів і закріплення меж полів (для збереження екобалансу території та поліпшення продуктивних властивостей сільськогосподарських угідь). Мотивацією для споживання органічної продукції є такі міркування: екологічна безпека харчування, висока якість та свіжість продуктів; вищі смакові якості органічної продукції; збереження природного середовища у процесі виробництва; відсутність генетично модифікованих організмів. Основні особливості ведення землеробства на меліорованих землях. Меліоративні заходи спрямовані на докорінне поліпшення земель та мікроклімату. До них належать зрошення й осушення земель, будівництво ставків і водойм, хімічна меліорація (вапнування, гіпсування), культуртехнічні роботи (знищення купин, чагарників, вирівнювання, докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ, збирання каміння та ін.), рекультивація порушених земель, меліоративний обробіток грунту (створення мікро лиманів, ямок, водозатримуючих валів, канав, щілювання, кротування, чизелювання, ярусна оранка солонців і підзолистих грунтів, агролісомеліорація тощо). Система заходів захисту грунтів від водної та вітрової ерозії обов’язково передбачається на ерозійно небезпечних і еродованих землях у вигляді ґрунтозахисних сівозмін, способів обробітку грунту та сівби сільськогосподарських культур, агролісомеліоративних, гідротехнічних протиерозійних споруд. У районах проявлення водної ерозії впроваджують противодноерозійні комплекси, в районах проявлення вітрової ерозії – протидефляційні, а в районах проявлення і водної, і вітрової ерозії – протиерозійно-дефляційні. У гірських районах застосовують протиповеневі та проти селеві споруди, на зрошуваних землях – комплекс заходів, які запобігають розвитку іригаційної ерозії. На зрошуваних і осушених землях важливо запровадити раціональну структуру посівних площ, сівозміни, систему обробітку ґрунту, прогресивні форми організації й оплати праці. Скажімо, на осушених землях набір культур і сівозміни необхідно визначати, виходячи з типів ґрунтів. Так, на торфоболотних ґрунтах вирощування інтенсивних просапних культур призводить до розкладу торфу і втрати ґрунтом родючості. Тому мілкозалягаючі торфяники доцільно використовувати тільки під багаторічні трави, а на глибокозалягаючих просапні культури повинні займати не більше ніж 10—15 % площі. У зрошувальному землеробстві потрібно запроваджувати водозберігаючі технології. Наприклад, безгербіцидна технологія вирощування рису з введенням у сівозміну люцерни дає змогу скоротити водоспоживання в три рази й ліквідувати небезпечне забруднення довкілля. Необхідно також поліпшити селекційну роботу щодо виведення високоврожайних сортів і гібридів, які добре «відповідають» на зрошення і задовольняють вимоги індустріальних технологій. Істотного підвищення продуктивності меліорованих земель можна досягти завдяки раціональному забезпеченню підприємств основними виробничими фондами і насамперед унаслідок використання сучасної меліоративної техніки, засобів механізації для вирощування сільськогосподарських культур, встановлення необхідного обладнання для експлуатації меліорованих систем на індустріальній основі. Потрібно впровадити комплексну механізацію поверхневого поливу і засоби автоматизації управління водогосподарськими системами за агрометеопараметрами з використанням мікропроцесорної техніки та ЕОМ. Значного підвищення продуктивності землі можна досягти завдяки культурно-технічним заходам, ліквідації невиправданої дрібноконтурності полів, проведенню лиманного зрошення, обводненню сінокосів і пасовищ, повнішому використанню стічних вод, вапнуванню кислих і гіпсуванню лужних ґрунтів. Точне землеробство і дистанційне зонування. Точне землеробство (Precision Farming) — це система сільськогосподарського менеджменту, яка спрямована на мінімізацію антропогенного навантаження на навколишнє середовище та підвищення продуктивності (отримання максимальних прибутків) шляхом оптимізації продукційного процесу. Ця система передбачає використання цілої низки сучасних інформаційних технологій, в тому числі ГІС та ДЗЗ, але основними в реалізації точного землеробства є наступні технології: оцінка розподілу врожайності в межах окремого поля (Crop Monitor Technology); визначення точних координат місцезнаходження сільськогосподарських машин та агрегатів в межах окремого поля — глобальне позиціювання (Global Positioning System) технологія так званого “змінного нормування” (Variable Rate Technology), яка передбачає коригування норми висіву насіння, внесення поживних речовин, засобів захисту рослин або взагалі виконання/невиконання різних агротехнологічних операцій в залежності від ситуації, що склалася на кожній окремій ділянці поля. Дистанційне зондування Землі (Remote Sensing of Earth) — це отримання інформації про об'єкти на земній поверхні, а також про процеси та явища, що відбуваються на нашій планеті у відсутності безпосереднього контакту з об'єктами дослідження, тобто “здалеку”. В залежності від способу розміщення реєструючих пристроїв методи ДЗЗ поділяються на наземні, авіаційні та космічні, але всі вони мають одну спільну рису: одержання інформації відбувається шляхом реєстрації електромагнітного випромінювання (ЕМВ), що відбивається або випромінюється земною поверхнею. Перелогова система землеробства. До примітивних систем землеробства належать заліжна, вирубно-вогнева та перелогова. Перелогова система землеробства змінювала заліжну в міру того, як збільшувалися площі розораних цілинних земель. За цієї системи використовувались землі (перелоги), що не оброблялися протягом 10-20 років. Цілинні грунти характеризуються недостатнім зволоженням, поживні речовини у них здебільшого зосереджені у верхньому шарі (0-10 см) і перебувають у слабко засвоюваній, малодоступній для рослин формі. Ці землі добре оструктурені. Глибина оранки на грунтах із глибокою дерниною становить 25 см, а при засміченні гострецем – 27 см. У разі неглибокого обробітку (15-16 см) залишається не заореною дернина, що потребує багаторазових дискувань, які розпилюють грунт, створюють нерівну поверхню з неоднаковим зволоженням. Оранку виконують культурними плугами в агрегаті з боронами. Дол. подрібнення брил слідом за оранкою проводять дискування. На важких сильно задернілих або запирієних грунтах перед оранкою проводять дискування у два сліди на глибину 8-10 см. Ґрунти під перелогами та ріллею мають спресовану структуру, надвисоку щільність та механічну міцність (зв’язність) ґрунтових агрегатів у сухому стані, тобто опресійну структуру, яка формується головно під впливом переущільнення, що пов’язано з механічним ущільненням ґрунту ходовими частинами важкої сільськогосподарської техніки. Така опресійна структура характерна і для нижньої частини орного та підорного горизонту зрошуваних чорноземів Південно-Західної України. Зазначимо, що структурні окремості дерново-підзолистих та дерново-середньопідзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів Передкарпаття мають ліпші агрономічні морфометричні характеристики, ніж буроземно-підзолисті поверхнево-оглеєні. У буроземно-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтах наявні вирівняні поверхні граней макроагрегатів, особливо під перелогом. Макроагрегати гострореберні, що свідчить про злежаність ґрунтів під перелогом. Ця злежаність призводить до утворення горіхуватих та брилуватих агрегатів з вираженою тріщинуватістю структури. Буроземно-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти під ріллею мають аналогічні морфометрично макроагрегати, проте ці агрегати більше подрібнені, що пов’язано з оранкою та більшою інтенсивністю процесів висушування–зволоження та замерзання-відтаювання на ріллі порівняно з ґрунтами під перелогом. Інтенсифікація зазначених процесів на ріллі, очевидно, може бути пов’язана з ліпшою шпаруватістю та аерованістю, глибшим проникненням повітря та води в товщу ґрунту, глибшим промерзанням орного та підорного горизонтів, швидшим часом відтаювання навесні та висушування у сухі періоди року. Ґрунти під перелогами без залучення додаткових субсидій набувають підвищеної агрономічної цінності і можуть повторно ефективно використовуватися для вирощування сільськогосподарських культур у разі виникнення потреби розширення посівних площ. Мінімальний обробіток ґрунту та його основні напрямки. Мінімалізація обробітку грунту – це науково обґрунтований обробіток грунту, який сприяє зменшенню енергетичних витрат при зменшенні кількості та глибини обробітку, поєднання операцій в одному робочому процесі або зменшення поверхні обробітку в полі за використання гербіцидів для боротьби з бур’янами. Основні напрямки мінімального обробітку грунту мають зональний характер і здійснюються таким чином: скорочення кількості і глибини основних, передпосівних і мінімальних обробітків грунту в поєднанні із застосуванням гербіцидів; заміна глибоких обробітків поверхневими – плоско різними; використання широкозахватних знарядь з активними робочими органами, які забезпечують високоякісний обробіток за один прохід агрегату; поєднання декількох технологічних операцій і заходів обробітку завдяки застосуванню комбінованих ґрунтообробних і посівних агрегатів; зменшення оброблюваної поверхні поля застосуванням смугового (колійного) передпосівного обробітку грунту при вирощуванні просапних культур, широкорядного способу сівби в поєднанні з внесенням гербіцидів.
1 2 3 4 5 Категория: Геологія \| Добавил: DoceNt (09.03.2015)
Просмотров: 1324 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: