Суббота, 18.05.2024, 22:23
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Геологія

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Містобудівний кадастр: система, поняття, завдання, зміст. Земельний кадастр, як основа містобудівного кадастру.
Містобудівний кадастр: система, поняття, завдання, зміст. Земельний кадастр, як основа містобудівного кадастру.

Система містобудівного кадастру
Ведення містобудівного кадастру здійснюється сукупністю всіх видів забезпечення (методичним, програмно-технічним, юридичним та ін.), створюючи автоматизовану інформаційну систему обліку, оцінки і контролю стану компонента середовища населених пунктів, включаючи збір, обробку, збереження актуальності і видачу інформації про природні якості будівельного освоєння і функціонального використання територій населених пунктів з метою забезпечення прийняття оперативних і довгострокових рішень на основі використання конкретних економічних механізмів. Необхідність підтримання інформації в актуальному стані потребує створення спеціальної автоматизованої системи містобудівного кадастру населених пунктів України [9].
Містобудівний кадастр як система є людино-машинним комплексом. Відрізняючись від інших напрямків автоматизованої системи управління містом, містобудівний кадастр разом з містобудівним банком даних та іншими відомчими базами даних функціонує як:
- територіально-орієнтована система, яка має міжгалузевий характер розрахована на трансформацію відомчих галузевих і функціональних комплексів даних територіального характеру;
- інтегрована система, окремі функціональні і структурні елементи якої обмежено взаємозв'язані і виступають в цілому для забезпечення інформаційних потреб користувача;
- система, що володіє способами адаптації до можливих змін і розвитку автоматизованих способів управління місцевого рівня;
- система відкритого типу, яка забезпечує збільшення числа елементів, показників і територіального контуру, відображає ріст і розвиток міста, його структурних елементів і функціональних систем;
- система, яка використовує технічний комплекс і програмно-математичний апарат, здатна до нарощування можливостей без зміни структури відповідної бази.
Система містобудівного кадастру включає:
- базу даних (реєстр і кадастрову карту);
- програмне забезпечення;
- технологію роботи служби адміністратора і користувача з системою;
- інформаційне забезпечення користувачів.
Структура інформаційного забезпечення містобудівного кадастру - склад показників та форми представлення (графічна, цифрова, текстова), режим актуальності - обумовлюється завданнями управління і вимогами, які випли-вають із соціально-економічної ситуації. Цим визначаються вимоги до орга-нізаційної структури, технічного і технологічного забезпечення, способів створення і ведення містобудівного кадастру.
Роль оцінки міських земель
Практичне здійснення земельної реформи, впровадження приватні власності на земельні ділянки, формування ринку землі потребують чіткого економічного механізму регулювання земельних відносин. Важливими еле-ментами цього механізму є платний характер використання та відчуження землі; обов'язковість компенсації власникам землі та землекористувачам за-подіяних збитків та понесених ними втрат при повному чи частковому ви-лученні земельних ділянок або обмеженні прав на розпорядження землею та її використання.
У світі використовуються різноманітні форми плати за землю. Загалом нараховується понад десять видів земельних податків та зборів: податок на земельну власність, на збільшення її вартості (земельні поліпшення), на при-буток від землі, на право забудови, на передачу прав на землю, її дарування, податок-штраф на незабудовану землю або її нераціональне використання, мито за реєстрацію угоди купівлі-продажу землі тощо. В економічно розви-нених країнах плата за землю становить 15-30% від усіх надходжень до міського бюджету.
Впровадження економічного механізму регулювання земельних відно-син у містах передбачає встановлення розмірів платежів за землю та прин-ципів їх диференціації, методів оцінки вартості землі та процедур справлян-ня плати за неї.
Центральне місце у створенні умов для економічного регулювання зе-мельних відносин має визначення ціни міських земель. Саме вона детермі-нує ставки платежів до бюджету та розміри компенсації власникам землі й землекористувачам. Визначення реальної, справедливої ціни землі становить найбільшу практичну складність. Земля є унікальним товаром, і завжди існує суперечність щодо її вартості: між власником землі та місцевими ор-ганами влади - коли мова йде про оподаткування; між покупцем та продав-цем - коли здійснюються майнові операції; між місцевими органами влади та землекористувачем - коли визначається розмір компенсації, тощо.
Саме тому чи не найголовніше місце в економічному регулюванні зе-мельних відносин посідає земельнооціночна діяльність. У багатьох країнах існують загальновизначені принципи та методи оцінки, а з поширенням
діяльності міжнародних фінансових інститутів та інтеграції національних ринків були створені єдині міжнародні стандарти оцінки.
Слід підкреслити, що земельнооціночна діяльність має важливе значен-ня не тільки для оподаткування міських земель, але й для здійснення майно-вих угод із землею та правом їх оренди на вторинному ринку. Крім того, оцінка є обов'язковою складовою усіх інвестиційних процесів. Тому від ста-ну земельнооціночної діяльності, рівня розвитку її теоретичної та методич-ної бази залежать темпи здійснення не тільки земельної, але й економічної реформи в цілому.
Прийняття на державному рівні цілої низки законодавчих актів про пла-ту за землю та приватизацію дозволило ввести оцінку міських земель у пра-вове поле регулювання земельних відносин. Вона стає ключовим елементом в реалізації державної політики оподаткування та ціноутворення.
Таким чином, наявність оцінки землі створює можливість для органів місцевого самоврядування поряд з нормативно-організаційними методами управління розвитком території реалізувати свої регулятивні повноваження па підставі створення економічних умов і стимулів раціонального викорис-тання міських земель, створити необхідні умови для формування фінансово-економічної бази міста за рахунок справляння плати за землю [10].
Зміст поняття "кадастр"
Поняття "кадастр" походить від французького слова, яке буквально пере-кладається як реєстр, список, складений офіційними особами. Зміст цього поняття сформувався ще за часи Римської імперії, коли була затверджена одиниця обліку збору податку за землю.
За словником Вебстера кадастр означає "офіційну книгу записів кілько-сті, розміру і права власності на землекористування, що використовується при обкладанні (пропорційному розподілу) податком".
У довіднику законів Влека під кадастром мається на увазі "інвентарна відомість податків і оцінки нерухомого майна з метою оподаткування".
Академічний словник (Бельгія) дає деякі відомості про Державний ре-єстр (книгу записів), де детально вказуються дані про кількість і вартість не-рухомого майна. Зате словник видавництва "Лярус" відзначає, що адмініст-рація розуміє під словом "кадастр" документи, в яких записуються "загаль-ний перелік, міра і оцінка нерухомого майна держави" і "ряд операцій, за допомогою яких встановлюється даний перелік або відомість для встанов-лення та розподілення податків".
Усі визначення, по суті, сходяться в тому, що кадастр - це сума операцій і документів для таких цілей:
- встановлення і своєчасного ведення детального переліку землевласни-ків певної території;
- локалізації та ідентифікації землекористувань;
- справляння податку (оподаткування).
Загальноприйнятим визначенням державного земельного кадастру є упо-рядкована сукупність вірогідних відомостей про правовий, природний, гос-подарський та економічний стан земель. Земельний Кодекс України визначає земельний кадастр як:
1) кадастрове зонування;
2)кадастрові знімання;
3) бонітування грунтів;
4) економічну оцінку земель;
5) грошову оцінку земельних ділянок;
6) державну реєстрацію земельних ділянок;
7) облік кількості і якості земель.
До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та пла-ті (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові матеріали, які містять відо-мості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, право-вий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їхню кількість, якість, народногосподарську цінність. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умо-вах оренди.
Компоненти, що складають кадастр, практично однакові у всіх країнах. Це кадастрові великомасштабні карти з індексами ділянок і реєстри нерухо-мості. Перший елемент є об'єднувальним для всіх реєстрів. Але в кожній країні є й деякі специфічні особливості [10].
Завдання служби містобудівного кадастру
Розроблене "Типове положення про службу містобудівного кадастру" визначає її основні функції, завдання, права та обов'язки, взаємозв'язок з іншими службами відповідного рівня, підрозділами місцевих рад.
Основними завданнями служби визначені:
- своєчасне і якісне виконання робіт зі збору, накопичення, оновлення подання достовірної кадастрової інформації за встановленим регламентом;
- уніфікація, централізація і стандартизація робіт щодо збору, накопичення, аналізу, зберігання, обліку, оновлення і подання кадастрової інформації на базі єдиної системи класифікації і кодування;
- формування і ведення баз даних містобудівного кадастру;
- участь у підготовці і підвищенні кваліфікації спеціалістів у сфері містобудівного кадастру.
Служба містобудівного кадастру згідно з покладеним на неї завдання здійснює систематичну реєстрацію об'єктів містобудівного кадастру, коні роль за використанням і охороною даних про об'єкти, а також стежить З достовірністю, своєчасністю подання й актуальністю відомостей містобудівного кадастру.
Служба містобудівного кадастру має право:
- отримувати від юридичних і фізичних осіб інформацію (у тому числі конфіденційного характеру), відомості щодо об'єктів, створених містобудів-ним кадастром;
- подавати у відповідні органи матеріали про факти порушення у сферах містобудування і кадастрової діяльності;
- вносити у відповідні органи пропозиції з питань покращання викорис-тання об'єктів містобудівного кадастру або окремих його частин;
- надавати консультативну допомогу, в тому числі і на комерційній осно-ві, з питань містобудування й інформаційного забезпечення.

Нормативна ціна і ринкова вартість
Вибір бази оцінки має принципове значення. Саме база визначає спря-мованість оцінки: чи буде вона зорієнтована на встановлення реальної ціни, чи буде мати нормативний характер. Тому важливим є чітке визначення та розмежування таких понять, як ринкова вартість, ринкова ціна та норматив-на ціна.
Ринкова вартість - це найвірогідніша ціна продажу ділянки на конку-рентному та відкритому ринку за умови, що покупець та продавець добре інформовані, не мають тиску надзвичайних обставин і діють у своїх інте-ресах свідомо та раціонально.
Угода при цьому укладається за таких умов;
- продавець та покупець діють на основі типової мотивації;
- обидві сторони інформовані і діють найкращим чином у своїх інте-ресах;
- є достатньо часу для виявлення реакції ринку на пропозиції, що мають місце;
- платежі здійснюються готівкою чи в інший порівнянний спосіб;
- ціна угоди не містить знижок та уступок жодної зі сторін угоди;
- об'єкт має визнану корисність, є достатньо дефіцитним і може пере-даватися з рук в руки.
Ринкова ціна - це фактична сума купівлі-продажу земельних ділянок в угодах, які вже укладено. Ціна завжди співвідноситься з певним моментом часу та місцем.
Економічний зміст вартості відбиває ринковий погляд на користь, яку має власник даної ділянки на момент оцінки. Для існування ринкової вар-тості необхідною умовою є наявність ринку відповідних типів об'єктів, ана-логічних тим, що оцінюються. Відсутність зазначеного чинника вимагає від оцінювача використання неринкової бази оцінки, яка спричинює зміну виду вартості.
В умовах обмеження чи відсутності ринкових відносин оцінка землі має нормативний характер і здійснюється в рамках розрахункового ціноутворен-ня на підставі уявлень про характер оптимального використання земель міс-та. Важлива роль тут належить нормативній ціні, яка відображає якість міських земель за цілою низкою критеріїв: забезпеченістю інженерною, транспортною та соціальною інфраструктурою, екологічними параметрами середовища, рівнем благоустрою та історико-культурної цінності, ступенем зв'язності житла, місць прикладання праці, відпочинку тощо, - що дає змо-гу до встановлення сталої системи ринкових відносин одержувати уявлення про можливу рентну цінність земельних ділянок, стати базою для обчислен-ня розмірів диференційованих ставок земельних податків та зборів.
Отже, нормативна ціна землі - це показник, що характеризує вартість земельної ділянки певної якості та місця розташування, виходячи з потен-ційного доходу за розрахунковий термін окупності [22].
Стаття 201 Земельного кодексу визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного по-датку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, еко-номічного стимулювання раціонального використання та охорони земель то-що; проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України [15].
По суті, нормативною ціною е показники грошової оцінки, прийнятої на державному рівні з метою економічного регулювання земельних відносин на сучасному етапі. В основі грошової оцінки лежить капіталізація потен-ційного рентного доходу, що виникає завдяки облаштуванню міських тери-торій і створенню особливих споживчих властивостей міських земель з ура-хуванням розташування земельних ділянок в плані міста та їх функціональ-ного використання.
Як і нормативна ціна, грошова оцінка не враховує основних чинників, притаманних ринковій економіці, - попиту та пропозиції. Тому вона не відображає ринкової вартості земельної ділянки.
Але неринкова база оцінки, якою є нормативна ціна, має місце у світовій практиці оцінки міських земель. Вона широко використовується країнами з розвиненою ринковою економікою під час спаду активності на ринках нерухомості, її доцільно також застосовувати у тих випадках, де використання землі в дохідних цілях збиткове або не може бути визначене.
Ефективність застосування неринкової бази оцінки значною мірою зале-жить від повноти врахування рентоутворювальних чинників.
У даний час у сфері земельнооціночної діяльності Б Україні співіснують два напрямки оцінки міських земель:
- визначення нормативної ціни землі;
- визначення вартості (у тому числі ринкової) прав власності чи прав оренди землі.
Перший напрямок представлений грошовою оцінкою земель населених пунктів, другий - експертною оцінкою.
Застосування тієї чи іншої оцінки регламентовано чинним законодавст-вом. Нормативна грошова оцінка здійснюється згідно з постановою Кабі-нету Міністрів України "Про методику грошової оцінки земель сільськогос-подарського призначення та населених пунктів", її методика базується на розумінні характеру оптимального використання міських земель в рамках розрахункового ціноутворення з урахуванням всієї різноманітності чинни-ків, що впливають на споживчі властивості земельної ділянки: розміру та статусу міста, рівня освоєння та облаштування його території, функціональ-ного використання ділянки та її місця розташування в плані міста.
Сфера застосування експертної оцінки інша. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № ! 531 "Про експертну грошову оцінку земель-них ділянок" експертна оцінка використовується для визначення ймовірної ціни продажу на ринку, при укладанні цивільно-правових угод та переоцін-ці основних фондів для бухгалтерського обліку.

Технічна інвентаризація основних фондів підприємств об'єднаних котелень і мереж системи Мінжитлокомунгоспу
Технічна інвентаризація виконується з метою [17]:
а) вияву наявності і встановлення належності, стану і вартості основних фондів;
б) складання технічної документації, необхідної для нормальної експлу-атації об'єктів;
в) включення вартості основних фондів у загальний баланс народного господарства;
г) встановлення правильного розміру амортизаційних відрахувань і зміц-нення господарського розрахунку;
ґ) одержання даних для вироблення перспективних планів розвитку під-приємств об'єднаних котелень і теплових мереж;
д) задоволення інших потреб в інвентаризаційних даних. Технічній інвентаризації підлягають:
а) теплові мережі і споруди;
б) адміністративні будинки, котельні, бойлерні та інші споруди і будівлі;
в) земельні ділянки, надані в користування підприємствам об'єднаних котелень і теплових мереж.
Інвентарним об'єктом вважається теплова мережа, забезпечена теплоно-сієм від одного джерела енергії (до котельні). На кожний об'єкт теплової мережі складається: технічний паспорт, поповерховий план і вертикальний розріз будівлі котельні, технічний паспорт на теплову мережу; ситуаційний план положення її на місцевості; інвентаризаційні картки на камери. Крім цього, на кожний населений пункт складається схематичний план або пора-йонна схема з нанесенням теплових мереж [26].
У процесі виконання польових робіт визначаються: конструкція тепло-трас (на опорах, естакадах, в прохідних, напівпрохідних каналах або безканальна прокладка труб); розташування на місцевості відносно постійних орієнтирів камер, компенсаторів та інших споруд теплотраси, матеріал діаметр труб, фасонних частин, матеріал і товщина теплоізоляції труб.
При зніманні камер і колекторів вимірюються їх зовнішні і внутрішні габарити, визначається матеріал конструктивних елементів, положення труб і фасонних частин, У камерах вимірюється: висота від верху люка камери (колодязя) до трубопроводів і до дна камери; діаметр у круглих камерах, ши-рина і довжина в прямокутних.
Для теплотрас на опорах і естакадах вимірюється висота опор і їх переріз і визначається матеріал, а також довжина, ширина і матеріал фундаментів.
Положення на місцевості центрів люків, камер і опор повітряної про-кладки трубопроводів визначається засічками (не менше двох) від постійних орієнтирів.
Протяжність трубопроводів вимірюється стальною стрічкою між центрами люків камер (опор), а прив'язки до місцевих орієнтирів люків (опор) і ку-тів повороту - тасьмовою рулеткою. Вимірювання ліній виконується з точні-стю не менше 1:1000. Внутрішні діаметри трубопроводів визначаються за за-мірами зовнішніх діаметрів труб (без врахування ізоляції) згідно з табл. 9.1.
Кути повороту трубопроводів безканальної прокладки і в непрохідних каналах визначають за допомогою трубошукачів або за виконавчим креслен-ням. У разі необхідності виконується розкриття шурфами. Дані, одержані в натурі, заносяться в абрис. Будівлі і споруди враховуються за відповідними інструкціями.

Таблиця 9.1
Співвідношення зовнішнього та внутрішнього діаметрів трубопроводу
Зовнішній діаметр трубопроводу, мм | Внутрішній
діаметр трубопроводу, мм | Зовнішній діаметр трубопроводу,
мм | Внутрішній діаметр трубопроводу, мм
57
82
108
133
159
194
219
273
325 | 50
75
100
125
150
175
200
250
300 | 377
426
478
529
630
720
820
920
1020 | 350
400
450
500
600
700
800
900
1000
На будівлі котелень і бойлерних, крім цього, за узгодженням із замов-ником, складаються вертикальні розрізи з вказівкою основних габаритних розмірів і розміщення основного й допоміжного теплосилового обладнання. Технічний стан (знос) трубопроводу і споруд, доступних для огляду, визна-чається безпосереднім обстеженням, а трубопроводів безканальної проклад-ки та інших споруд, недоступних для огляду, встановлюється за допомогою відповідних розрахунків за нормативними термінами служби:
а) розрахункове забезпечення зносу вираховується як відношення фак-тично відслуженого часу до середнього терміну служби;
б) у тих випадках, коли фактично відслужений термін наближається до повного нормативного або орієнтовний термін служби, визначений експерт-ним шляхом, перевищує нормативний, процент зносу трубопроводів і споруд визначається відношенням відслуженого терміну до суми відслуженого та орієнтовного термінів служби, помноженим на 100, за мінусом відсотка збе-реженості, який дорівнює 30-35%.
Нормативні терміни служби трубопроводів і споруд: !) трубопроводи стальні - 40 років;
2) естакади кам'яні, бетонні, залізобетонні і металеві - 50 років;
3) опори залізобетонні і металеві - 50 років;
4) тунелі, галереї та інші підземні споруди (кам'яні, залізобетонні, бе-тонні) - 80 років.
Тепломережі зі всіма допоміжними спорудами наносяться на плани в на-ступних умовних позначеннях: трубопроводи водяні падаючі - суцільною лінією, зворотні - пунктирною (червоною); паропроводи - суцільною, а кон-денсаторні - пунктирною лінією (синьою); дренажний трубопровід, яким відводяться фунтові води з теплофікаційних каналів, -- пунктирною (корич-невою); люки камер - колом діаметром 3 мм (чорною тушшю); опори повіт-ряної прокладки трубопроводів - чорною тушшю в умовних позначеннях.
Тепломережі, будівлі і споруди наносяться на ситуаційні плани, виконані в масштабах 1:500 і 1:1000. При цьому щодо житлових, адміністративних та інших будівель вказуються їх номери, поверховість, матеріал стін, призна-чення, об'єм.
Порядок нумерації камер погоджується із замовником.
Протяжність трубопроводів між центрами люків камер показується на планах над лінією, яка зображає трубопровід, а кількість труб у каналі 11>: діаметр - під лінією (рис. 9.1),
Рис. 9.1. Позначення протяжності трубопроводів і кількості труб у каналі на планах.
На кожну камеру і дотичні до неї канали складається інвентаризаційна картка, на якій викреслюються їх горизонтальний і вертикальний розрізи в масштабі 1:25 або 1:50. На плані горизонтального розрізу камери показується положення дотичних каналів, трубопроводів і фасонних частин, а також про-ставляються розміри: у прямокутних камерах - ширина і довжина, у круг-лих - діаметр, а також розміри, які визначають положення трубопроводів у камері (каналі); на планах вертикальних розрізів - глибина камери і закла-дення трубопроводів.
Розміри проставляють у розривах ліній розмірів. В інвентаризаційній картці подасться специфікація на обладнання камери, в якій вказують: при-значення трубопроводів, марки засувів, їх матеріал, діаметр, якість матеріалу ізоляції труб і товщину ізоляційного шару, матеріал та діаметр дренажних труб, на зворотному боці картки викреслюють схему прив'язки люків камер до постійних орієнтирів.
На кожну теплотрасу заповнюється технічний паспорт. Вартість тепло-вих мереж визначається за відповідними оціночними нормативами. Зміни у складі теплових мереж враховуються на ситуаційному плані і в технічному паспорті:
а) шляхом закреслювання червоною тушшю попередніх показників і за-пису окремим рядком нових;
б) у випадку прокладання додаткових трубопроводів у каналі існуючої теплотраси або заміни труб трубами з іншим діаметром погашають поперед-ні показники в технічному паспорті і на ситуаційному плані шляхом закрес-лювання їх тушшю червоного кольору і запису нових даних чорною (в пас-порті) окремим рядком;
в) при перенесенні теплотраси в інше місце, технічний паспорт склада-ється заново. На ситуаційному плані наноситься нове положення теплотраси. Попереднє положення теплотраси на плані погашається хрестиками черво-ного кольору.

Значення, завдання і зміст містобудівного кадастру
Законом України "Про основи містобудування" передбачено створення містобудівного кадастру населених пунктів України, який міститиме систему даних про належність території до відповідних функціональних зон, їх су-часне і перспективне призначення, екологічну, інженерно-геологічну ситуа-ції, стан забудови й інженерного забезпечення, характеристику будинків і споруд на землях усіх форм власності і призначений для забезпечення в уста-новленому порядку суб'єктів містобудування необхідною інформацією [36].
Містобудівний кадастр - це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про міські території, об'єкти міського середовища. Основне за-вдання містобудівного кадастру - накопичення, обробка і видача інформації для:
- розробки генерального плану міста;
- управління і перспективного планування розвитку міста та його окре-мих районів;
- проектування об'єктів промислового і цивільного призначення на тери-торії міста;
- експлуатації об'єктів міського господарства (включаючи інженерні мережі), визначення обсягів і строків їх реконструкції;
- вдосконалення обліку та раціонального використання об'єктів нерухо-мості і природних ресурсів;
- вирішення завдань оподаткування, введення нормативної плати за ко-ристування природними ресурсами і санкцій за забруднення навколишнього середовища, нераціональне землекористування;
- виконання виробничих завдань різними організаціями, службами й установами міста;
- забезпечення вихідною інформацією галузевих автоматизованих сис-тем;
- виконання завдань земельної реформи, відведення земельних ділянок, землевпорядкування, охорони прав землекористувачів, орендарів і землевлас-ників;
- проведення природоохоронних заходів.
Містобудівний кадастр формується на базі спеціальної кадастрової інформації і включає в себе відомості про просторове положення міських територій та об'єктів, розміщених на земній поверхні, над і під нею; про яви-ща і процеси, які відбуваються в місті; економічний правовий стан цих те-риторій та об'єктів, їх природні, господарські, якісні й кількісні характерис-тики та інші відомості, необхідні для управління областю, районом і містом, а також для забезпечення нормального функціонування міських організацій, підприємств і установ. При цьому кадастрова інформація повинна відповіда-ти наступним вимогам:
- обов'язкова територіальна прив'язка даних, яка дозволяє проводити необхідний аналіз і синтез інформації в різних територіальних розрізах;
- необхідний ступінь дискретності й узагальнення даних, які дозволяють забезпечити їх багаторазове і багатоцільове використання;
- комплексність, повнота і вибірковий характер даних, як відображення конкретних завдань управління містобудівельним розвитком, які вирішують-ся в даний момент у даному місті;
- оперативність інформації;
- достовірність і точність, узагальнення й однорідність даних.
Місто - це великий населений пункт., який представляє собою певний, відмінний від села, тип соціально-економічної організації суспільства. Місту притаманна специфічна демографічна, професійна й організаційна структу-ра. Поняття міста невіддільне від поняття територіального розподілу пращ. Це, власне, і визначає виробничі функції міст у сфері промисловості, тран-спорту, обміну, а також створення послуг для прилеглих до міста територій. Переважна більшість міст виконує функції суспільного виробництва. Інші типи міст виконують функції адміністративних центрів (часто вони поєдну-ються з виробничими і торговельними), наукових, культурних, оздоровчих та інших. Значний вплив на формування функції міста мають його географічне положення і характер прилеглої до нього території.
Наприклад, серед промислових міст необхідно виділяти міста, розташовані поблизу родовищ корисних копалин або крупних джерел енергії., у тран-спортних вузлах; густонаселених районах з великою кількістю робочої сили; районах із значними ресурсами сільськогосподарської сировини тощо.
Короткий перелік економіко-географічних чинників, які впливають на формування типу і функції міста, свідчить про важливість обліку ступеня господарської насиченості території, яка тяжіє до міста. При цьому важли-вим с аналіз природних умов, в яких розвивається місто (поблизу гірських переходів, на суднохідній річці, у зручній бухті, на стику природних зон тощо).
Характерною рисою сучасного міста, яка визначає зміст міського када-стру, є те, що місто є складним будівельно-інженерним комплексом. У нього входять: система інженерних споруд і комунікацій (водогін, каналізація, мережа тепло- і газопроводів, кабелів та інших підземних споруд, надземних ліній електропередач тощо), які забезпечують функціонування й експлуата-цію житлового фонду і промислових зон; система міського транспорту, яка забезпечує взаємні зв'язки житлових районів, територій промислових під-приємств, кінцевих пунктів позаміського транспорту; система санітарно-гігі-єнічних споруд (міське освітлення, озеленення, санітарне очищення та ін.), а також мережа комунальних закладів.
У структурі міст, як правило, виділяють особливі міські зони: центр, житлову, промислову та ін. У сучасних містах можна виділити функціональ-ні вузли, які об'єднують працю, побут і відпочинок жителів.
Дня міста характерна підвищена густота населення і компактність забу-дови. Віднесення населеного пункту до категорії міста оформляється в пев-ному порядку і супроводжується встановленням його міської межі і міських земель.
Міські землі - це територія, яка є базою для житлового, культурно-по-бутового, промислового та іншого будівництва, а також для розміщення шляхів сполучення. При цьому під територією міста розуміють всі землі, які знаходяться в рамках межі міста. Остання виконує дві функції: по-перше, вона є границею, яка відділяє землі міста від інших категорій земель-, по-друге, виконує роль адміністративної границі міста, тобто виконує ті ж функ-ції, що й межа району, області тощо. Встановлення межі міста (основою чого служать рішення відповідного державного органу про визнання населеного пункту містом) має істотне юридичне значення, оскільки з цього моменту на даній території починає діяти правовий режим міських земель.
В Україні виділяють наступні категорії міст: районного, обласного і рес-публіканського підпорядкування. До міст районного підпорядкування відно-сять населені пункти, які мають промислове і культурне значення, з числом жителів не менше 12 тис. і не більше 50 тис. Категорію міст обласного під-порядкування складають крупні культурні і політичні центри, які мають про-мислове значення. Населення цих міст повинно перевищувати 50 тис.чол.
Відповідно до функціональних особливостей міських зон, земельні ді-лянки у складі міських територій можуть використовуватися для різних ці-лей: розміщення житлових, адміністративних, торговельних, промислових будівель і споруд, проїздів, вулиць, майданів, парків, залізничних шляхів, організації сільськогосподарського виробництва тощо.
При всій різноманітності використання міських територій загальним для них є обслуговування потреб міста. Водночас відмінності у характері вико-ристання земельних ділянок, які входять у склад міських земель, накладають відбиток на їх правовий режим, а отже, й на зміст містобудівного кадастру. Відповідно до особливостей правового режиму міських земель виділяють їх різновидності.
Землі, які фактично забудовані або призначені під забудову згідно з пла-ном розвитку міста і використання його земель, надаються в користування (оренду) підприємствам, організаціям, відомствам, кооперативам і громадя-нам для громадського, індивідуального будівництва. Ці землі складають най-важливішу частину міських земель. На них, по суті, розміщується саме міс-то, тобто житлові, адміністративні, промислові та інші будівлі і споруди.

Об'єкт і предмет містобудівного кадастру
Порівняно із земельним кадастром, містобудівний кадастр має свої особливості. Якщо об'єктом земельного кадастру є земельний фонд, виражений такими основними земельно-кадастровими одиницями, як землеволодіння і землекористування, та первинними їх земельно-кадастровими елементами -земельними угіддями, то одиницями містобудівного кадастру є такі об'єкти: землеволодіння і землекористування; будівлі і споруди; ділянки й вузли інженерної мережі; територіальні зони (функціональні, охоронні, а також ті, які характеризують інженерно-геологічну та екологічну ситуацію в місті).
Кожен із об'єктів містобудівного кадастру повинен характеризуватися реєстрами правового, метричного, технічного, вартісного, функціонального характеру, сукупність яких зосереджується у паспортах земельної ділянки, будівель і споруд кожного власника землі чи землекористувача, у паспортах об'єктів інженерно-транспортних мереж. Для територіальних зон міста пас-порти не складаються, а відомості про них відображаються у вигляді кар-тографічних матеріалів, на які наносяться межі і необхідні характеристики цих зон.
Первинним елементом містобудівного кадастру є земельні угіддя, тобто конкретна земельна ділянка, яка систематично використовується або придат-на до використання для відповідних господарських потреб і відрізняється за природно-історичними ознаками.
Слід відзначити особливий статус таких елементів містобудівного када-стру, як інженерні мережі, які розміщені під землею і на її поверхні (водо-, газопроводи, каналізація, тепло- і енергопостачання, радіомовлення, теле-фонний зв'язок тощо). Вони переважно не виступають як самостійні об'єкти містобудівного кадастру, а як його елементи у складі землеволодінь, землекористування чи масивів земель.
З інформації містобудівного кадастру важливе значення мають дані гро-шової оцінки земель, будівель і споруд. Якщо оцінка будівель і споруд давно
налагоджена і ведеться на належному рівні за їх балансовою вартістю, то оцінка міських земель ведеться порівняно недавно.
В основу визначення грошової оцінки земель населених пунктів покла-дені нормативи витрат на освоєння та облаштування території, норма при-бутку і норма капіталізації доходу за умови використання цих земель у сіль-ському господарстві, функціональне використання та місцерозташування земельної ділянки.
Використання даних містобудівного кадастру в умовах ринкових відно-син значно посилюється у зв'язку зі швидкими темпами приватизації не-рухомості в місті. Це потребує автоматизації технологічних процесів збору, обробки й аналізу даних та надання інформації користувачам за допомогою комп'ютерів внаслідок запровадження автоматизованої інформаційної сис-теми містобудівного кадастру (АІС МБК).
Основною обліковою одиницею кадастру є ділянка землекористування з характеристиками, необхідними і достатніми для оцінки відповідного вико-ристання і прийняття рішення про перспективи освоєння, яке базується на їх комплексній оцінці як елементів міської території.
Під землекористуванням (землеволодінням) розуміють ділянку території, яка має користувача (власника) - приватну особу або колектив співвласників і характеризується відповідною вартістю і придатністю для різного функ-ціонального використання.
Основним об'єктом інформаційної обробки в системі містобудівного ка-дастру є дані про земельну ділянку як частину міського середовища, а також про компоненти міського середовища (будинки і споруди, фрагменти інже-нерних мереж, вулично-дорожню мережу) і дані про екологічний стан цього середовища.
Графічний опис земельно-кадастрових одиниць дається на кадастровому плані, де вказується код ділянки, що служить зв'язуючою ланкою між гра-фічною і аналітичною базами даних і реєстром, в якому фіксуються основні показники характеристики ділянок землекористування.
Земельний кадастр як основа містобудівного кадастру
Ефективне управління процесами функціонування і розвиток населених пунктів, особливо великих міст, які є складними територіальними системами соціально-економічного, геолого-екологічного типу, складними технічними системами, неможливі без надійного інформаційного забезпечення.
Для забезпечення суб'єктів містобудування необхідною інформацією Законом України "Про основи містобудування" передбачено створення містобудівного кадастру населених пунктів України. Система даних містобудівно-го кадастру базується на відомостях про землю, територію, які забезпечують-ся веденням державного земельного кадастру.
Земля на території міста є переважно просторовим операційним базисом для розміщення об'єктів будівництва, хоч не виключено її використання як головного засобу виробництва для потреб ведення сільського і лісового гос-подарства. Тому її раціональне використання суттєво впливає на економіч-ний стан господарювання юридичних і фізичних осіб на території міста, що має важливе значення в умовах ринкової економіки. Особливої актуальності набуває земельно-кадастрова інформація на нинішньому етапі, у зв'язку із введенням і справлянням плати за землю у вигляді земельного податку та орендної плати.
Землекористувачами і власниками землі на території населених пунктів, , у тому числі й міст, є державні, кооперативні і громадські підприємства, організації і установи та громадяни, яким надані земельні ділянки за відпо-відним цільовим призначенням. Так, сільськогосподарські землі перебувають у користуванні переважно сільськогосподарських підприємств та у власності громадян. Ці землі представлені переважно всіма сільськогосподарськими угіддями та землями під виробничими будівлями і дворами, під господар-ськими шляхами і прогонами тощо. Ліси та інші лісовкриті площі на те-риторії міст є в основному у користуванні лісогосподарських підприємств. Очевидно, що у складі земель населених пунктів найбільша питома вага забудованих земель, серед яких розрізняють площі під забудовою (одно- і двоповерховою та три- і більше поверховою), промисловими об'єктами, гро-мадською забудовою, вулицями, площами, кладовищами та іншими угіддями і земельними ділянками. Інші землі на території міст займають невеликі площі.
На теперішній час дані про власників землі, землекористувачів та їх пло-щі зосереджені у відповідних звітних документах (форма 6-зем) та окремо на картографічних матеріалах. Для оперативного управління земельними ре-сурсами на території міста необхідне створення автоматизованої земельно-інформаційної системи (ЗІС), яка за допомогою комп'ютерної техніки поєд-нає всі дані в єдину базу даних для функціонування загальної інформаційної системи міста.
Щодо всіх земель міста, то у земельно-інформаційній системі повинні бути показники, що характеризують всі їхні види та особливості окремих видів. Загальними показниками у цій системі мають бути:
- порядковий номер;
- назва вулиці, площі;
- номер земельної ділянки всередині забудованого кварталу;
- власник землі, землекористувач;
- підстава для передачі землі у власність та надання її у користування;
- обмеження у використанні земель (сервітути);
- загальна площа земельної ділянки, га або м2;
- дата і прізвище особи, яка засвідчила правильність запису в реєстрову книгу тощо.
Крім цих показників, кожна земельна ділянка має включати показники грошової оцінки (ціни) та ставки і розміри плати за землю [7].
Слід сказати, що досить цінними для потреб містобудівного кадастру є дані щодо ґрунтового покриву території, його гранулометричної характерис-тики, меліоративного стану земель, крутизни й експозиції схилу земельної ділянки тощо, які є важливими чинниками у містобудуванні.

Реєстрація прав на землю
Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує право власника землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що закріплюється державними актами на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорами на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди.
Як показує світовий досвід, реєстрація прав на землю посідає одне з головних місць у складанні та веденні державного земельного кадастру. Без наявності вірогідної інформації про правовий стан земель неможливо забезпечити практичну реалізацію основних заходів земельної реформи, бо реєст-рація всього розмаїття прав на земельні ділянки - власності, користування, розпорядження тощо - виступає запорукою захисту майнових прав власників землі, в тому числі держави, і землекористувачів; узгодження суспільних інтересів та інтересів окремих юридичних і фізичних осіб.
У західних країнах існує кілька основних умов для такої реєстраційної системи:
- одиницею земельної реєстрації має бути ділянка землі, яка перебуває у приватній власності, і вона повинна бути чітко окреслена (краще на карті);
- при певній реєстрації усі права, що реєструються, а також інтереси щодо кожної ділянки заносяться до кадастру (за допомогою земельного арбітражу);
- надалі кадастр підтримується на рівні, який відповідає сучасним вимо-гам, і в ньому постійно відображається стан прав та інтересів у даний мо-мент; право на власність залежить від акта реєстрації і не вимагає інших документів або судових розпоряджень.
Проте в Західній Європі і у США більшість існуючих систем реєстрації не відповідає усім вищезазначеним вимогам. У цих країнах держава видає закони і створює органи для виявлення реєстрації інтересів приватної власності на землю. Відомий як система законів і органів кадастру або надання права власності на землю та його реєстрація (наприклад, система Торенса, індекс дарувальник - одержувач та ш.) цей систематичний підхід дозволяє реєструвати первинні інтереси власності на землю та вести подальший запис усіх переходів власності шляхом продажу, за заповітом або в інший спосіб, а також відображати інтереси поручительства (право утримання майна до сплати боргу, закладні зобов'язання), і обмежені інтереси (сервітут, договірні зобов'язання).
Страхування права власності відіграє головну роль у забезпеченні захис-ту цього права в системі реєстрації землі, яка не відповідає усім вищезазна-ченим вимогам, або як тимчасовий захід.
У США в більшості штатів існують компанії, які спеціалізуються на страхуванні права власності і забезпечують такі гарантії. Часто ці компанії мають детальніші облікові документи, ніж відповідні державні установи.
Для купівлі-продажу передача прав на власність звичайно виконується підписанням законного контракту між сторонами і відповідних документів акту передачі, в тому числі гарантій (акта) законності права на власність і якості цієї власності. Передача прав на земельну власність реєструється в ка-дастрі. В ідеальних умовах, наведених далі, реєстрація передачі в кадастрі достатня сама по собі, навіть без відповідного акта або інших документів, необхідних для підтвердження угоди.
Органи, що відповідають за затвердження передачі прав на земельну власність, в тому числі органи контролю за використанням землі і можли-вими порушеннями, у різних країнах мають свої відмінності. У федеральній системі США контроль в основному здійснюється місцевими органами, ство-реними згідно із законодавством штату. У Великобританії, з її централізо-ваною системою, органи контролю за використанням землі створюються на державній основі.
Із земельної реєстрації в нашій країні починалася націоналізація землі у 20-30-х роках XX ст. Тим більше - з неї тепер має початися здійснення переходу до ринкових відносин.
Дані земельної реєстрації мають включати відомості про земельну ділянку її власника (користувача), підставу на право власності на землю (користування землею) і відображатись у книгах реєстрації державних актів та догорів на право користування землею, у реєстрі земельних ділянок, паспортах та облікових картках земельних ділянок і кадастрових картах та планах.
На основі земельної реєстрації формуються аналітичні та графічні дані кадастру населеного пункту.
Таким чином, земельна реєстрація забезпечується веденням та збереженням записів (у тому числі з використанням комп'ютерної техніки) про окремі земельні ділянки, їхніх власників та користувачів, із зазначенням підстави прав на використання цих ділянок.
Усвідомлюючи важливість земельно-реєстраційних заходів, реформування земельних відносин у населених пунктах, як і в країні в цілому, відповіли органи розпочали роботи щодо інвентаризації земель та юридичного закріплення прав на земельні ділянки державними актами та договорами, відповідно до нового Земельного кодексу України.
Реєстрація державних актів та договорів оренди - це правова частина державного земельного кадастру, їй передує юридичне оформлення і вста-новлення (відновлення) меж відповідними межовими знаками, визначення планового (а за необхідності - висотного) положення межових знаків, об-числення площ та їхнє узгодження, складання кадастрових планів, а також юридичне оформлення технічної документації.
Право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що засвідчує це право.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року "Про форми державних актів на право постійного користування землею", основними юридичними документами на право власності на землю або пра-во користування землею є державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею громадян, право постійного користування землею підприємств, уста-нов та організацій.
Право тимчасового користування землею (в тому числі й на умовах орен-ди) оформляється договором за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року за номером 197.
Державні акти про право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною радою, яка при-йняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її У постійне користування.
Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною радою або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною радою.
Реєстрація державних актів здійснюється відповідно в книгах записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Договір про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструється в окремій книзі.
Згідно з постановою Верховної Ради "Про земельну реформу", громадяни, підприємства, установи та організації, що мали у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу, повинні були переоформити свої права на земельні ділянки до 15 березня 1994 року. Але в певажній більшості міст цього своєчасно не було зроблено, і термін виконання даного пункту постанови було перенесено Верховною Радою до 1 січня 1998 року.
На заваді своєчасному переоформленню земельно-правових документів у населених пунктах стали відсутність у них протягом тривалого часу землевпорядних органів, невпорядкованість наявних земельно-кадастрових матеріалів, знищення переважної більшості архівних документів про надання та передачу прав на земельні ділянки за терміном давності.
Крім того, не була також врахована специфіка землекористування в ме-жах населених пунктів, а саме:
- значна кількість земельних ділянок, яка у великих містах досягає со-тень тисяч одиниць, що зумовило великий обсяг робіт з інвентаризації зе-мель;
- динамічність процесів міського землекористування, коли постійно від-буваються передача прав на користування землею, зміни у межах і розмірах земельних ділянок, їх функціональному використанні, а належного держав-ного контролю за використанням земель при відсутності землевпорядних ор-ганів у населених пунктах не було;
- наявність земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні двох чи більше юридичних (фізичних) осіб, що є характерною рисою землекористу-вання в населених пунктах;
- відсутність у багатьох підприємств, установ і організацій документів на земельну ділянку як внаслідок того, що при переході права власності на будівлі і споруди не засвідчувалась передача прав на користування землею;
- значна кількість землекористувань у межах населеного пункту, що не мали встановлених в натурі меж і не були оформлені юридичне, як це має місце, наприклад, в районах багатоповерхової житлової забудови, де землі водились єдиному замовникові на житлово-цивільне та комунальне будівництво;
- фрагментарний характер топографо-геодезичних знімань території населених пунктів, їх різномасштабність і велика розбіжність у часі виконання.
Тому оформлення та видача державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, потребує здійснення цілої системи земельно-реєстраційних заходів з обліку юридичних та фізичних осіб, що мають у своєму розпорядженні земельні ділянки, встановлення юридичних підстав для реєстрацій (перереєстрації) їх-ніх прав на земельну ділянку, її розмірів та характеру використання.
Категория: Геологія | Добавил: DoceNt (06.03.2015)
Просмотров: 1016 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: