РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Грунтовий покрив Тернопільської області - Геологія - Реферати - Каталог статей

Сьогоднішній грунтовий покрив Тернопільської області утворився під дією ґрунтотворних порід, рельєфу території, кліматичних умов, рослинного світу та господарської діяльності людини. На лесах і лесоподібних суглинках виникли чорноземні та сірі лісові ґрунти; на твердих карбонатних породах — дерново-карбонатні, на алювіальних відкладах у долинах річок — лучні, лучно-болотні і торфоболотні ґрунти. Велику територію Тернопільщини приблизно 72 відсотки площі зайняті лісостеповими опідзоленими ґрунтами, які єднають такі підтипи як: ясно-сірі лісові, сірі лісові, темно-сірі, чорноземи опідзолені. Ясно-сірі і сірі лісові покриви широко поширені в західній і південно-західній частині області та на монументальних височинах і укісах. Східна межа поширення проходить по вододілу Стрипи і Коропця. Вони утворилися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Гумусовий горизонт у них вбогий і практично немає структури, концентрація гумусу дрібна (1,3-1,8%). Вони мають кислу реакцію, і саме виходячи з цього для поліпшення їхньої родючості крайне потрібне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив. Темно-сірі лісові покриви зустрічаються на тих територіях області, що й ясно-сірі і сірі, але вони охоплюють низькі ділянки. Якщо порівнювати їх із сірими лісовими грунтами вони володіють гумусованим покривом аж до 60 см, у верхній частині якого міститься 2,9-3,1% гумусу, і звісно ж набагато кращу структуру. Щоб збільшити врожайность культур у ці грунти необхідно додавати органічні та мінеральні добрива. Чорноземи опідзолені розкинуті на великій площі в центральній та східній частині Тернопільської області. Вони виникли на вирівняних рівнинах під лісовою і степовою рослинністю, досить родючі, тому що мають значний гумусований шар (80-90 см), масова частка гумусу у верхньому горизонті 3,6-3,9%. На тих територіях області, де грунтові води лежать не дуже глибоко, опідзолені грунти зазнають оглеєнню. В процесі оглеєння утворюються токсичні речовини (закисні сполуки заліза, марганцю), саме тому на цих грунтах не дуже ростуть дерева. Оглеєні опідзолені грунти володіють не найкращим водно-повітряний режимом, тому що досить часто є перезволоженими. Та щей у них висока кислотність. Щоб покращити їх родючость потрібне застосування агромеліоративних заходів, угноєння і вапнування. Ці грунти не підходять висаджування на них плодових і ягідних культур. Найродючішими грунтами на Тернопільщені є чорноземи. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під ділянками степу в центральній та східній частині області. Саме вони малогумусні (4-4,5% гумусу),тільки інколи — середньо-гумусні (біля 8% гумусу). Глибина гумусового шару 80-90 см. Мають чудові фізичні характеристики, досить не погано забезпечені поживними речовинами. Чорноземно-карбонатні грунти не дуже часто зустрічаються по області, а трапляються лише самостійними ділянками в тих частинах області, де на поверхню мають вихід вапнякові і крейдяні породи. Найбільш поширені в північній і північно-західній частинах області та у Придністров'ї. Вони мають достатньо корисних речовин, правда ці речовини малодоступні для рослин. Гумусовий шар середній (40-50 см), проте концетрація гумусу значна (4-5%). Ці грунти досить добре підходять для вирощування на них пшениці та цукрових буряків, проте категорично непідходять для садівництва і ягідництва. Лучно-чорноземні грунти також зустрічаються на незначних ділянках в основному на знижених елементах рельєфу (днища балок, тераси річок), саме там де достатньо близько до поверхні залягають грунтові води. Вони характеризуються дуже глибоким гумусованим шаром (до 120 см), переважна частина гумусу (5-6% у верхньому горизонті),мають достатньо поживних речовин і чудово підходять для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, особливо овочевих. Нижні горизонти цього грунту оглеєні у вигляді сизих і бурих плям, що створює не дуже добрі умови для висадки та росту плодових дерев. Саме по цій причині для зрощування садів ці грунти не підходять. Лучні грунти - виникли на наносах у долинах річок і балок, у значних глибоких зниженнях на рівнинах, де близько до поверхні пролягають грунтові води. Як і чорноземи, лучні грунти наділенні глибоким гумусованим шаром (50-70 см), містять 4,5-5,0% гумусу, та достатню кількість корисних речовин. Проте ці грунти весь час перезволожені, і в них проходять процеси оглеєння. Значні території лучних грунтів в області зайняті луками і пасовищами, розорюється лише невелика їхня доля. Лучно-болотні грунти утворились в заплавах річок на перезволожених територіях. Ці грунти схожі до лучних грунтів, але дії оглеєння охоплюють усі шари грунту — починаючи з гумусового горизонту до грунтотвірної породи. У поверхневому шарі міститься від 3 до 5,8% гумусу. Болотні грунти найчастіше зустрічаються на заплавах річок, низовинах балок. Ці грунти виникли на алювіальних відкладах при надмірному зволоженні. Розрізняються на торфово-болотні грунти і торфовища. Торфово-болотні грунти мають шар торфу, менший від 50 см, а торфовища— понад 50 см. На цих грунтах як правило пасовища і луки, лише інколи їх осушують і використовуються для розробоки торфу. Дерново-підзолисті грунти розкинуті лише на 0,5% території області. Вони утворилися в північній її частині (Мале Полісся) на піщаних давньоалювіальних відкладах під сосновими лісами. Їх гумусовий горизонт становить від 15 до 20 см, а вміст гумусу — лише 1,0%. Грунт немає структури, вода просочюється глибоко в шари грунту і вимиває з нього корисні речовини. Ці грунти найнеродючіші в області. Щоб вирощувати на ціх грунтах сільськогосподарські культури необхідно вносити в них вапно, добрива. Грунтовий покрив Тернопільської області вдалий для зрощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Великої шкоди їх родючості завдає водна ерозія. Розвитку ерозійних процесів (утворенню ярів) допомагає стрімке розорювання схилів горбів. Площа еродованих земель весь час зростає і на сьогодні становить 38,7% від площі ріллі. Найшвидше відбуваються ерозійні процеси в Монастириському, Бережанському, Підгаєцькому, Збаразькому, Шумському і Лановецькому районах, у цих районах велика кількість земель розміщенна на крутих схилах. Вони посилюються в тих ділянках, де вирощують просапні культури (цукровий буряк, овочі тощо), і там, де проводиться оранка вздовж схилів. Для зменшення ерозійних процесів насаджують полезахисні лісосмуги, засівають травою схили ярів, будують гідротехнічні споруди, проводять поперечну оранку схилів.
1 2 3 4 5 Категория: Геологія \| Добавил: Aspirant (15.04.2015)
Просмотров: 447 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: