РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Екологічне ландшафтознавство: об’єкт, предмет і завдання - Геологія - Реферати - Каталог статей

Екологічне ландшафтознавство: об’єкт, предмет і завдання Становлення і розвиток ландшафтознавства, комплексного розділу фізичної географії, об’єктом якого є ландшафти і їхні морфологічні одиниці – природні територіальні комплекси (ПТК) локального рівня 17, 2, 13, завжди було пов’язано з практикою господарської діяльності людини, починаючи ще від праць В.В. Доку-чаєва кінця ХІХ ст. Тому цілком закономірним після розроблення в 50–60 рр. основ теорії і методики вчення про ландшафти було становлення прикладного ландшафтознавства 6. Практична значимість ландшафтів щодо людини полягає у здатності їх виконувати різноманітні соціально-економічні функції, які можна об’єднати у дві великі групи – ресурсо- і середовищевідтворювальні [16]. Традиційна сфера прикладного ландшафтознавства була пов’язана з розробленням ландшафтних основ раціонального природокорис-тування, використання тих чи інших ресурсів – земельних, лісових, водних та ін., районного планування і проектування, містобудування тощо. В результаті відбулося формування таких розділів прикладного ландшафтознавства, як агроландшафто-знавство, меліоративне ландшафтознавство, урболандшафтознавство та інші. Не залишались поза увагою ландшафтознавців і середовищевідтворювальні функції ландшафту, розроблялись ландшафтні основи охорони природи та оптимізації природного середовища, що ґрунтуються на концепцій культурного і антропогенного ландшафтів [7]. У зв’язку з різким погіршенням якості природного середовища людини увага ландшафтознавців до питань збереження і відтворення середовища відтворювальних функцій ландшафтів у 90-х роках ХХ ст. значно посилилася. Відбулося зародження і становлення нових прикладних напрямків ланд-шафтознавства екологічного спрямування, орієнтованих на вирішення екологічних проблем людини і поліпшення її таких екологічних умов, як ландшафтний моніторинг [11, 15], екогеохімія ландшафтів [5, 12] та ін. Вивчення ландшафтознавцями окремих питань оптимізації природного середовища, пов’язаних з оцінкою ступеня антропогенної трансформованості ПТК [20], стійкості геосистем до антропогенних навантажень [4], аналізом небезпечних фізико-географічних процесів, забруднення ПТК та організацією їхнього моніторингу, послужило основою для розроблення інтегрованого екологічного напрямку прикладного ландшафтознавства – екологічного ландшафтознавства [14, 15], який сьогодні активно розвивається. Екологічне ландшафтознавство можна визначити як напрям прикладного ландшафтознавства кінцевим завданням якого є вироблення наукових основ збереження і підтримання середовищевідтворювальних функцій ПТК. Суть його полягає у застосуванні ландшафтного підходу до вирішення екологічних проблем людини, поліпшення якості природного середовища загалом. Теоретичною базою екологічного ландшафтознавства служить теорія ланд-шафтознавства, яка найбільш логічно і аргументовано викладена у працях А.Г. Іса-ченка [8], – з одного боку, та концептуальні основи прикладного ланд-шафтознавства і екологічної географії розроблені так само А.Г. Ісаченком [6, 9] – з другого. У першому випадку особливої уваги, на нашу думку, заслуговують уявлення про: ландшафт як основну категорію природного територіального поділу і його морфологічну структуру; нерівнозначність чинників ландшафтотворення; антропо-генну модифікацію ландшафтів і їхніх морфологічних складових; стійкість ланд-шафтів до антропогенних навантажень та ін. Важливими положеннями прикладного ландшафтознавства й екологічної географії також є поняття про географічне середовище, культурний ландшафт, екологічний потенціал, екологічне нормування та ін. Екологічне ландшафтознавство, претендуючи на самостійний науковий напрям, має спиратися на логічну теоретичну концепцію, що включає уявлення про об’єкт і предмет дослідження, систему спеціальних термінів і понять, мати чітку мету і конкретні завдання. Такою концепцією може бути еколого-ландшафтознавчий аналіз, який є варіантом ландшафтознавчого аналізу, орієнтованим на вирішення проблем, пов’язаних із станом природного середовища людини [14]. Еколого–ландшафтознавчий аналіз – це дослідження стану природного сере-довища людини, її екологічних умов і проблем на основі ландшафтознавчої методології, системного і екологічного підходу з метою збереження, відтворення і поліпшення екологічних властивостей ландшафтів. Об’єктом екологічного ландшафтознавства, як і об’єктом ландшафтознавства загалом, слід вважати ландшафти і їхні морфологічні одиниці – місцевості, урочища і фації. Важливим атрибутом екологічно–орієнтованого дослідження є уявлення про його суб’єкт. Як суб’єкт еколого-ландшафтознавчих досліджень ми схильні розглядати виключно людину з її екологічними потребами (багатоманітність суб’єкта, на нашу думку, властива для ландшафтно-екологічних досліджень, які пов’язані з ландшафтною екологією або екологією ландшафту). Предметом географічного дослідження є властивості об’єкта. Відповідно предметом екологічного ландшафтознавства є ті властивості ПТК, які характеризують якість природного середовища життєдіяльності людини. Таким предметом можна вважати екологічні властивості і екологічні стани ПТК, що в свою чергу, є одним із аспектів стану ландшафтних комплексів. Екологічний стан ПТК – це сукупність екологічних сприятливих або несприятливих умов для людини, що формуються під впливом як природних, так і антропогенних чинників. Характерною рисою екологічних досліджень є їхня оціночність, тобто оцінення стану середовища щодо суб’єкта. Цим визначається мета еколого-ландшафтознавчих досліджень: оцінити стан ландшафтних комплексів з погляду екологічних потреб людини, тобто сприятливості його для її життя і діяльності та розробити, в разі потреби, заходи, спрямовані на його оптимізацію. Екологічне ландшафтознавство, маючи прикладний напрямок, покликано вирішувати низку як загальнонаукових, так і практичних завдань. Оскільки на сьогодні в Україні не проведено суцільного ландшафтного картографування (виконано лише геологічне і ґрунтове знімання), то першим загальнонауковим завданням ландшафтознавчих досліджень екологічних проблем людини є вивчення ландшафтної структури території, пізнання генезису і властивостей ПТК різних рангів, їхня систематизація та оцінка природного екологічного потенціалу. Другим завданням еколого-ландшафтознавчих досліджень є вивчення антропогенних навантажень на природні територіальні комплекси і оцінення ступеня їхньої антропогенної модифікованості, враховуючи впливи як площинного (рільництво, лісівництво тощо), так і локального (лінійного і точкового) характеру (дороги, окремі промислові об’єкти). Центральним завданням є оцінення екологічних умов і екологічних станів ПТК та з’ясування ступеня сприятливості для життєдіяльності людини, а також виявлення тенденції змін екостанів. Конструктивним і завершальним завданням еколого-ландшафтознавчого аналізу є розроблення рекомендацій, спрямованих на поліпшення екологічних умов і екостанів ландшафтних комплексів. Окремої уваги заслуговують питання зв’язку екологічного ландшафто-знавства з іншими спорідненими науковими напрямками. Насамперед слід звернути увагу на принципові відмінності між екологічним ландшафтознавством і ландшафтною екологією, або екологією ландшафту. Екологічне ландшафтознавство є напрямком ландшафтознавства, суть якого полягає в застосуванні ландшафтного підходу до вирішення екологічних проблем людини [14], ландшафтна екологія, або екологія ландшафту, розглядається як пограничний між ландшафтознавством і екологією науковий напрям, що ґрунтується на використанні екологічного підходу до вивчення взаємодій у ландшафті [3]. Отже, перший напрям є ландшафтознавчим за методом дослідження і екологічним (антропоорієнтованим) за кінцевими цілями, другий – екологічний за методом, підходом і ландшафтознавчим за кінцевими цілями. Ландшафтна екологія, або екологія ландшафту, є дещо ширшим напрямком, що вирішує в більшій мірі загальнонаукові, ніж прикладні завдання. Разом з тим екологічне ландшафтознавство, як прикладний напрям, дуже близьке за змістом до прикладної ландшафтної екології. Екологічне ландшафтознавство є всі підстави розглядати також як розділ екологічної географії (в розумінні А.Г. Ісаченка) [9]. Існують тісні зв’язки екологічного ландшафтознавства і геоекології. Однак визначеність змісту і теоретичної бази останньої [10, 17, 19] не дає змоги зробити відповідні висновки. Можна лише зазначити, що оскільки воно покликане вирішувати конкретні питання екології людини з позицій ландшафтознавства, то його можна вважати напрямком геоекології – широкого міждисциплінарного підходу до вирішення проблем навколишнього середовища. Перспективи розвитку екологічного ландшафтознавства, на нашу думку слід пов’язувати з розробленням на основі ландшафтного підходу конкретних екологічних проблем, пов’язаних як з окремими компонентами ландшафту (заб-руднення ґрунтів, вод), так і окремими антропогенними навантаженнями (сели-тебними, транспортними) – з одного боку, і проведення інтегрованих еколого-ланд-шафтознавчих досліджень у певних природних регіональних з виходом на подальші теоретико-методичні висновки і узагальнення – з другого. Використана література Волошин І.М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. Львів.,1998. Геренчук К.І. Основні проблеми фізичної географії. К., 1969. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. К., 1993. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. К., 1995. Гуцуляк В.М. Еколого-геохімічний аналіз природно-антропогенних ландшафтів (на прикладі Чернівецької області та півночі Молдови) / Авто-реф. дис. .... д-ра геогр. наук. К., 1994. Исаченко А.Г. Прикладное ландшафтоведение. Л., 1976. Исаченко А.Г. Оптимизация природной среды: географический аспект. М., 1980. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое райони-ро-вание. М., 1991. Исаченко А.Г. Экологическая география Северо–Запада России. СПб., 1995. Ч.1. Круглов І.С. Геоекологія та географія // Наук. зап. Тернопіль. держ. пед. ун-ту. Сер. геогр., 2004. № 2. Ч.1. Кукурудза С.І., Гумницька Н.О., Нижник М.С. Моніторинг природних комплексів. Львів, 1995. Малишева Л.Л. Ландшафтно-геохімічна оцінка екологічного стану території. К., 1998. Миллер Г.П. Ландшафтные исследования горных и передгорных территорий. Львов, 1974. Мельник А.В. Українські Карпати: еколого–ландшафтознавче дослідження. Львів, 1999. Мельник А.В., Міллер Г.П. Ландшафтний моніторинг. К., 1993. Охрана ландшафтов. Толковый словарь. М., 1982. Поздеев В.Б. Об определении геоэкологии // Геогр. и природ. ресурсы. 1998. №1. Солнцев Н.А. Современное состояние и задачи советского ландшафто-ведения // Геогр. сб. Л., 1957. Тимашев И.Е. Геоэкология: первоисточники, подходы, перспективы // Вестн. Москов. ун-та. Сер. геогр., 2000. №5. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. Киев, 1988.
1 2 3 4 5 Категория: Геологія \| Добавил: DoceNt (12.03.2015)
Просмотров: 423 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: