РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Походження, розвиток океану - Географія - Реферати - Каталог статей

Моря та океани займають приблизно три чверті поверхні Землі. Завдяки потужним течіям їхні води перебувають у безперервному русі. У морях та океанах живуть тисячі різ-них тварин: від медуз і креветок до китів та акул. Дно океа-ну — не плоска рівнина: там є і високі гори, і глибокі запади-ни. Рельєф морського дна постійно змінюється — на ньому накопичуються відкладення з уламкового матеріалу, прине-сеного із суші, і під їхнім шаром поступово зникають підводні скелі. А постійні виверження підводних вулканів створюють нові підводні гори та архіпелаги островів. Людина здавна прагне розгадати загадки морів і з'ясувати приховані у них таємниці. Раніше для вимірювання морсь-ких глибин користувалися важким камінням. Нині глибоко-водні апарати здатні опускатися на дно океану і там дослід-жувати його поверхню. У цьому розділі — розповідь про походження, розвиток океану, про те, як він влаштований та про його мешканців, а також про багатства океану, про приховані в ньому запаси їжі та енергії, про те, як забруднення разом з іншими наслід-ками діяльності людини загрожує цим природним ресур-сам. Велика частина поверхні нашої планети вкрита морями та океанами. Вода оточує всі континенти, а площа Світового океану — 361 млн. кв. км. Космічному спостерігачеві наша планета здається блакитною, а мате-рики уявляються маленькими коричневими острівцями в безмежній блакиті морів та океанів. творення океанів Вода не завжди покривала нашу планету, і свої сучасні обриси моря та океани набули не відразу. Новонароджена Земля була ку-лею з розплавлених порід з тисячами діючих вулканів. Під час виверження вулкани вики-дали в атмосферу різні гази — переважно вуглекислий газ та водяну пару. З часом від-булося насичення атмосфери водяною па-рою, а з охолодженням землі почалася і її конденсація, а отже, й дощі. Вулкани викида-ли все нову й нову пару, і процес не припинявся. Мільйони років дощові води накопичувалися на поверхні планети, перш ніж утво-рилися сучасні моря та океани. Спочатку існував один величезний материк Пангея, подібний до велетенського острова в океані. Але він почав розколюватися, його частини розходилися в різні боки. Поступово материки набули своїх сучасних обрисів і зайняли своє теперішнє місце. Дощі, як і раніше, є основним джерелом по-повнення води в океанах. Але вода, потра-пивши в океани не лишається там — вона здійснює кругообіг. Сонце випаровує воду з океанів, і водяна пара потрапляє в атмосфе-ру. Коли пара охолоджується, з неї утворю-ються хмари, з яких на землю йде дощ. Річки несуть дощові води назад у море. Морські води допомагають регулювати температуру на Землі. Море вистигає наба-гато повільніше від суші. І в холодні зимові місяці морські вітри приносять тепле повітря на узбережжя. Річки несуть у моря безліч мінералів. Най-важливіший з них — сіль (хлористий натрій), її питома вага у складі морської води стано-вить близько 3,5%. Крім того, у морській во-ді є солі сірчаної кислоти, магнію, калію та кальцію; у мікроскопічних кількостях у ній наявне навіть золото. А ще в морській воді розчинений кисень, необхідний для життя риб та інших морських тварин і рослин. иття під водою Риби бувають найрізноманітніших форм та розмірів: від крихітних коралових рибок і сардин до величезних вугрів та велетен-ських китових акул. І кожний із цих видів по-своєму пристосувався до життя під водою. У всіх риб є плавники, за допомогою яких вони плавають. А в більшості з них, крім того, є ще й плавальний міхур, який дає змогу ковзати у товщі води, не опускаючись на дно і не спли-ваючи на поверхню. У хрящових риб, й акул зокрема (праворуч), плавального міхура не-має, і вони йдуть на дно, тільки-но припиня-ють рухати плавниками. У всіх риб є зябра, за допомогою яких вони одержують розчи-нений у воді кисень і дихають під водою. Риби плавають дуже швидко — обтічна форма тіла дає їм змогу без зайвих трудно-щів рухатися під водою. Наприклад, двомет-рова баракуда пливе зі швидкістю понад 13 м/с чи 110 км/год, звиваючись усім своїм тілом. Усі види і форми життя в морях пов'язані з певною глибиною: від материкових мілин (чи шельфів ) до глибоководних западин (від 4 км і глибше). Кількість сонячного світла у воді та її солоність визначають види тва-рин і рослин, що живуть на різних глибинах океану. онтинентальний шельф Континентальний шельф — це наймілкіша частина моря. Він починається від краю ма-терика і повільно спускається в бік океану. Глибина шельфу рідко перевищує 150 м. Оскільки сонячне світло сягає дна шельфу, там росте основна частина великих морсь-ких водоростей. У верхніх шарах води во-дяться крихітні морські тварини чи зоо-планктон, який складається з крихітних кре-веток та інших ракоподібних; тут риби відкладають свою ікру і плавають мальки більшості риб. Рачки живляться мікроскопічними рослина-ми чи фітопланктоном, а самі, натомість, є джерелом живлення для багатьох мешкан-ців моря: від риб, які живуть біля поверхні, до вусатих китів. Медузи також живуть біля поверхні моря. Вони переносяться морськи-ми течіями і використовують свої жалкі клі-тини для того, щоб ловити і вбивати дрібних рибинок, якими вони живляться. иття на мілинах Переважна більшість риб живе на материко-вому шельфі і закінчує своє життя в пащах одна одної. Мальки риб запливають на міл-ководдя, щоб урятуватися від небезпеки. А хижаки — акули і баракуди — прямують ту-ди у пошуках поживи. Інші хижаки, напри-клад морські вугрі, ховаються у розколинах каміння і нападають на жертву із засідки. Камбалоподібні риби лягають на дно, швид-ко зариваючись у пісок чи навіть змінюючи свій колір, тільки-но помітять небезпеку, що чигає на них. Більшість хижих риб удень не спить, тому інші риби лише вночі випливають зі своїх сховищ, щоб знайти поживу біля поверхні моря. Планктон світиться у темряві, так що там не буває темно навіть уночі. Деякі з озер, зокрема Каспійське та Мерт-ве моря, настільки солоні, що вода в них подібна до морської. Шар води над поверхнею моря називається мезопелагічною зоною. Він простягається на глибину до 2000 метрів. Далі йде батипе-лагічна зона, яка сягає самого дна, чи океа-нічного річища, що лежить на глибині близь-ко 4000 метрів. Сонячне світло туди не про-никає. ічище океану Річище океану — це зовсім не широка плос-ка рівнина. Його поверхня вкрита високими гірськими хребтами, пагорбами та ущелина-ми. Гори, вищі 3000 метрів, — річ цілком природна. Деякі з них були утворені типови-ми процесами гороутворення і піддавалися ерозії на суші до того, як були затоплені мо-рем. Ріки транспортують у моря мул та ін-ший осадовий матеріал, який відкладається на дні океану. Земна кора під поверхнею материків та океанічного річища не суцільна, а скла-дається з окремих пластин — плит. Ці плити повільно рухаються, і там, де одна наповзає на іншу, утворюються зони розломів, лежать океанічні жолоби і розташовані глибинні океанічні западини. Найглибший із них Маріанський жолоб. Його максимальна гли-бина 11 022м. товщі води Із зануренням углиб океану підводне сере-довище різко змінюється. Сонячне світло проникає всього метрів на 100, і цю зону на-зивають світловою. Десь на глибині 1000 м починається присмеркова зона, де види-мість обмежується метром-двома. А в батипелагічну зону світло не проникає взагалі. Із збільшенням глибини температура води знижується. На поверхні моря вона зале-жить переважно від клімату і біля екватора значно вища, ніж біля полюсів. Випарову-вання і принесена річками вода також впли-вають на температуру води біля поверхні. Але на глибині 2 км температура знижується до +2-3°С і лишається більш-менш постій-ною. Течій на цій глибині дуже мало, тому вода практично не перемішується. иття у морських глибинах Риби, які живуть глибоко в морі, живляться переважно рештками мертвих тварин, що осідають на дно, чи собі подібними. У непро-глядній темряві морських глибин живуть ду-же незвичні створіння. У більшості з них ве-личезні роти, які не закриваються, поки вони плавають у пошуках здобичі. На тілі у багать-ох із них є плями, які світяться, і дозволяють їм упізнавати одна одну та своїх сусідів. У ву-дильників такий ліхтарик розташований на кінці променя — вудлища, яке росте з голо-ви. За його допомогою вони заманюють жертву. Хвилі Хвилі з'являються внаслідок руху води вгору і вниз — лише коли вони б'ються об берег, вода в них переміщається у горизонтально-му напрямку. Хвилі, по суті, ті самі брижі, які виникають на поверхні ставка, тільки наба-гато більші. Щоб зрозуміти, як вони руха-ються, зробимо з корка кораблик і кинемо біля нього у воду камінь. Кораблик стриба-тиме на утворених каменем хвилях вгору і вниз, але не зрушить з місця. У відкритому морі хвилі викликає вітер. Частки води під поверхнею моря починають закручуватись, а на поверхні хвилі здійма-ються і перевертаються. Хвилі можуть дола-ти величезні відстані. Довжину хвилі вимі-рюють за відстанню між двома гребенями, а висоту — за відстанню між гребенем та підошвою. Хвилі, що б'ються об берег, дуже вплива-ють на його рельєф. Вони стирають прибе-режні скелі і поступово змінюють обриси бе-регової лінії. А пісок із пляжу вони несуть із собою в океан.
1 2 3 4 5 Категория: Географія \| Добавил: DoceNt (15.02.2015)
Просмотров: 788 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: