РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Африка: загальні відомості, рельєф, клімат, внутрішні води - Географія - Реферати - Каталог статей

Африка: загальні відомості, рельєф, клімат, внутрішні води План 1. Загальні відомості та фізико-географічне положення 2. Дослідження та освоєння 3. Рельєф і корисні копалини 4. Клімат 5. Внутрішні води 6. Література Загальні відомості та фізико-географічне положення Африка (від латин, "африкус" — безморозний, той, що не знає холоду) другий за величиною материк після Євразії. Його площа становить 29,2 млн км2 (з островами — 30,3 мли км2). Африка майже посередині перетинається екватором. Крайня північна точка Африки — мис Рас-Енґела (37°20' пн. ш., 9°51/ сх. д.), південна — мис Аґульяс (Голковий — 34°50' пд. ш., 19°59' сх. д.). Таким чином, основна частина Африки розміщується між двома тропіками і тільки північні та південні окраїни заходять у субтропічні широти. Початковий (нульовий) меридіан проходить на заході Африки. Крайня західна точка — мис Аль-маді (14°45' пн. ш., Г7°32' зх. д.), східна — мис Рас-Гафун (10°26' пн. ш., 51°28' сх. д.). Африка є єдиним материком, що водночас розташований в усіх чотирьох півкулях. Північна частина материка простягається із заходу на схід на декілька тисяч кілометрів. На південь материк звужується, тому більша частина його розміщена на північ від екватора. Із заходу Африка омивається Атлантичним океаном, із сходу — Індійським. Північна частина Африки розташована у безпосередній близькості від Південної Європи: у найвужчому місці Ґібралтарської протоки, лише 14 км відділяє її від Піренейського півострова. На північному сході африканський суходіл відокремлений від Аравійського півострова Азії вузьким (до 305 км) Червоним морем і сполучається з Аравією Суецьким перешийком (завширшки 112 км). В Африці особливо яскраво виражена географічна зональність екваторіального, субекваторіального, тропічного і субтропічного поясів через розміщення більшої частини материка в широтах між тропіками. Берегова лінія Африки порівняно з іншими материками є слабопорізаною. Найбільша затока — Гвінейська, що мало врізається у суходіл, найбільший півострів —* Сомалі, що видається в Індійський океан. В Африці мало заток і бухт, зручних для будівництва портів. Найбільшим з островів, прилеглих до материка, є Мадагаскар в Індійському океані, який відокремлений від Африки Мозамбіцькою протокою. Поблизу Мадагаскару розташовані архіпелаги КомОрських, Сейшельських, Амірантських і Маскаренських островів та острів Занзібар. В Атлантичному океані поблизу берегів Африки розміщені острови: Мадейра, Канарські та Зеленого мису; у Гвінейській затоці розміщені невеликі острови: Аннобон, Сан-Томе, Прінсіпі та Біоко. Дослідження та освоєння Ще за багато віків до н. е. на узбережжі і внутрішніх районах материка побували фінікійці та стародавні єгиптяни. У ранньому середньовіччі до Східної і Північної Африки з Аравійського півострова проникли араби. Але незважаючи на близькість материка до Європи, європейські народи до кінця XVI ст. мало знали про Африку. Тільки в XV ст. португальці в пошуках шляху до Індії почали досліджувати узбережжя Африки. У 1498 р. експедиція під керівництвом Васко да Ґами обігнула материк із заходу і півдня і, перетнувши Індійський океан, досягла берегів Індії. Із відкриттям прибережної частини Африки європейці поклали початок работоргівлі та підкоренню африканських народів. Наприкінці XVIII ст. і в XIX ст. Англія та Франція захопили ряд колоній у внутрішніх частинах материка. Ці загарбання супроводжувались відкриттями та дослідженнями. У 1788 р. англійці створили "Асоціацію для сприяння відкриття внутрішніх частин Африки", яка організувала декілька великих експедицій. Великий внесок у вивчення Центральної і Південної Африки зробив англійський учений Д. Лівінгстон. Протягом ЗО років (1843—1873 рр.) він вивчав величезні простори від Атлантичного до Індійського океанів і від Кейптауна до екватора. У 1847—1848 рр. Північно-Східну Африку досліджував і наш співвітчизник — мандрівник і дипломат Є. Ковалевський. Знання про Центральну Африку розширив і поглибив англійський учений-лослідник — Г. Стенді, який у 1874—1888 рр. очолював англо-американську експедицію, що дослідила великі озера материка, річку Конго та верхів'я річки Ніл. Рельєф і корисні копалини У рельєфі Африки переважають рівнини і плоскогір'я з висотами від 200 до 1000 м. Середня висота материка становить 660 м (друге місце після Азії). Менше 10 % поверхні займають низовини, понад 20 % — гірські області. Найвищою точкою Африки е вулкан Кіліманджаро (5895 м), найнижчою — западина озера Ассаль (153 м нижче рівня моря). Окраїнні частини материка, здебільшого, підняті порівняно з внутрішніми районами. Разом із тим поверхня Африки одноманітна. Важливою особливістю рельєфу Африки є умовний її поділ на Високу і Низьку. Високі елементи рельєфу зосереджені на сході та півдні материка (Висока Африка), де середні висоти становлять 1000—2000 м. На півночі та заході материка (Низька Африка) переважають висоти до 1000 м. Майже цілий материк — це давня Африкано-Аравійська платформа, яка є частиною материка Гондвана, фундамент якого формувався протягом архею і протерозою. Давні складчасті споруди, що складають основу платформи, розвивалися впродовж тривалого часу сотні мільйонів років тому. Зараз їхні корені становлять фундамент материка, який у різних своїх частинах зазнавав підняттів та опускань. У зонах опускань накопичувалися осадові породи. У деяких місцях у земній корі утворювались розломи, по яких на поверхню виливалася магма. Сучасний рельєф північної і південної частин материка істотно відрізняється. На півночі більше зон опускань, що неодноразово затоплювалися морями. Зруйновані давні складчасті споруди перекрилися осадовими породами. На цих плитах сформувались плоскі рівнини. Давні кристалічні породи виходять на земну поверхню тільки на північному узбережжі Гвінейської затоки, у центрі Сахари і вздовж Червоного моря. На них переважає рельєф нагір'їв і плоскогір'їв. У Східній і Південній Африці плоскогір'я та нагір'я на кристалічних щитах займають більшу частину території. У мезозої та кайнозої сталися грандіозні рухи земної кори материка. Особливо активно вони відбувались у його східній частині, де утворилася, найбільша на планеті система розломів. В Африці вона простягається від Суецької затоки через Червоне море, Ефіопське нагір'я і Східноафриканське плоскогір'я до нижньої течії річки Замбезі. По тріщинах відбувалися вертикальні та горизонтальні переміщення великих блоків земної кори. Утворились підняття — горсти й опускання — грабени. Горстам у рельєфі відповідають брилові хребти Східноафрикансько-го плоскогір'я з плоскими вершинами і крутими схилами. У багатьох грабенах утворились вузькі та глибокі озера. Розломи супроводжувалися вулканічною діяльністю. Горсти поширені й у Південній Африці. Вулканічна діяльність продовжується і сьогодні. Уздовж розломів у Східній Африці і на узбережжі Гвінейської затоки є діючі вулкани (наприклад Камерун). На крайньому північному заході та півдні материка до давньої платформи приєднуються рухомі складчасті пояси — Атлаські гори на північному заході та Капські гори — на півдні. Складчасті рухи в Капських горах закінчились під час герцинського горотворення, в Атлаських — під час альпійського. Африка багата на різноманітні корисні копалини, наявність яких обумовлена геологічною будовою. Так, переважання на материку корисних копалин магматичного і метаморфічного походження — це результат поширення давніх інтрузій, які залягають близько до поверхні. У південній частині материка є найбільше родовищ корисних копалин магматичного походження. Світове значення мають запаси міді (Замбія), золота (Південна Африка), урану (Південна Африка, Намібія). Осадові корисні копалини накопичувалися в западинах, які характерні для Низької Африки. Тому нафтові родовища розташовані на території Північної та Західної Африки. Крім нафти, тут є родовища природного газу та фосфоритів. Африка багата й на інші нерудні корисні копалини, у першу чергу — алмази. Особливо багато їх у Південній Африці. Західна Африка багата на алюмінієві та манганові руди (осадового походження). Порівняно бідна на корисні копалини Східна Африка. Клімат Вирішальний вплив на клімат Африки має її майже симетричне розміщення щодо екватора. Це визначило такі особливості клімату, як високі показники сумарної сонячної радіації та величини теплового балансу, пасатну циркуляцію в середній частині материка. Вплив океанів і морів, що омивають Африку, обмежений і відчувається переважно на узбережжях. Більша частина материка розташована між двома тропіками* Двічі на рік Сонце в цих районах опівдні стоїть у зеніті. Середні температури повітря в літні місяці майже повсюдно вищі за +20 °С, а місцями досягають +30...+35 °С. Узимку середньомісячні температури на рівнинах не опускаються нижче +8 °С. У центральній частині материка повітря рівномірно прогрівається упродовж усього року. Коливання температур за сезонами чітко проявляється у тропічних і особливо в субтропічних широтах. Клімат різних частин материка відрізняється, головним чином, за кількістю і режимом опадів. На території Африки виділяють екваторіальний, два субекваторіальні і два тропічні кліматичні пояси. Крайня північна та південна частини материка розміщені в субтропічних поясах. Екваторіальний постійно вологий і жаркий клімат формується у западині річки Конго та на узбережжі Гвінейської затоки. На північ і на південь від екватора на значних просторах (до 17— 20° пн. і пд. ш.) панує субекваторіальний клімат із сезонною зміною напрямку руху повітряних мас. Улітку екваторіальні маси повітря сприяють випаданню великої кількості опадів, а взимку тропічні повітряні маси визначають панування спекот-ної сухої погоди. Субекваторіальні пояси змінюються тропічними, де суха погода переважає цілий рік. Літо спе-котне (температура до +40 °С і вище), зимові температури опускаються до +18 °С. Добові амплітуди температур більші, ніж річні. У східній частині тропічного поясу на півдні Африки випадає дещо більша кількість опадів, ніж на півночі. Своєрідними є кліматичні умови в межах тропічних поясів на західному, узбережжі Африки, де повітря рухається вздовж берегів із більш холодних помірних широт у бік екватора. Тому температури тут порівняно низькі (улітку — близько +20 °С, а узимку — близько +15 °С). Такий клімат із нежарким літом, прохолодною зимою, майже повною відсутністю опадів протягом року, частими туманами, є характерним для пустелі Наміб і деяких узбережних районів на заході пустелі Сахари. На східному узбережжі Південної Африки під впливом повітряних мас, що переміщуються з Індійського океану, формується жаркий вологий тропічний клімат. Цьому сприяють теплі течії біля берегів материка, над якими повітряні маси отримують багато вологи, а також високі уступи плато і Драконові гори. Піднімаючись схилами, повітря охолоджується, утворюються хмари і випадають опади. На півночі — на узбережжі Середземного моря і на південному заході Африки — формується субтропічний середземноморський клімат із сухим спекотним літом (вище +20 °С) і помірно теплою (біля +10 °С) вологою (500—700 мм) зимою. Улітку тут переважають сухі тропічні повітряні маси, а узимку — вологе помірне повітря. На східному узбережжі Південної Африки в межах субтропічного поясу режим випадання опадів інший. Улітку на узбережжя надходить вологе повітря з Індійського океану і випадають дощі. Узимку західні вітри залишають опади на західних схилах Капських гір, а на узбережжі панують посушливі дні. Внутрішні води Однією з основних рис Африки є невелика кількість вод суходолу. Це пояснюється тим, що більша частина території материка отримує мало опадів, а випаровуваність через високі температури повсюдно велика. Води Африки розподілені дуже нерівномірно. Густа річкова сітка розвинена там, де випадає багато опадів (у басейні річки Конґо), на узбережжі Гвінейської затоки). Понад третина материка не має постійного стоку. Вода тут з'являється у зниженнях поверхні після дощів, які випадають дуже рідко (у Сахарі, пустелі Наміб). У Сахарі залишилися сухі річища — ваді, які свідчать про вологіший клімат у минулому. Безстічні озера або болота на місці колишніх озер займають дена западин (озера Чад, Туркана (Рудольф)). Особливістю річкової мережі Африки є значна площа областей внутрішнього стоку (близько 1/3 усієї площі материка). Решта річок розподіляються між басейнами Індійського та Атлантичного океанів. На всіх річках Африки багато порогів і водоспадів. Річки Африки мають, в основному, дощове живлення. Режим їхнього стоку майже повністю збігається з режимом опадів. Річки субекваторіальних і тропічних кліматичних поясів повноводніші улітку, а середземноморського типу клімату — узимку. Річка Конґо є повноводною протягом року, тому що в неї впадають річки обох півкуль, а літній дощОвий сезон на півночі і півдні настає в різні місяці. Найдовшою річкою Африки та світу є Ніл (6671 км). На річці розташований каскад порогів і водоспадів. Режим Нілу своєрідний. Основна маса води в головну- річку надходить із Голубого Нілу. Підйом води досягає пониззя річки наприкінці літа — початку осені. У середній течії Ніл більш повноводніший, ніж у нижній. Це пов'язано з великою втратою води на випаровування у пустелі, якою він протікає протягом сотень кілометрів, не маючи приток. Другою за довжиною річкою Африки є Конґо (4700 км). Вона більш як на 2000 км коротша за Ніл, але її водність в 15 разів більша. Басейн Конґо розташований в екваторіально? му і субекваторіальному кліматичних поясах з великою кількістю опадів. Виділяють два підняття рівня води, які пов'язані з літнім максимумом опадів у Північній і Південній півкулях. Під час підняття рівня води Конґо в середній течії заливає великі території в межах плоского дна западини. Великими річками Африки є Ніґер, що впадає у Гвінейську затоку, та Замбезі, що несе свої води в Індійський океан. На Замбезі розташований один із найбільших водоспадів світу — Вікторія (заввишки — 120 м, завширшки — 1800 м). В Африці багато озер, западини яких мають різне походження. Є озера, розміщені в грабенах по лінії Великих Східноафриканських розломів. Грабени частково заповнені водою. Озера цього типу видовжені, вузькі, дуже глибокі (майже до 1500 м), з крутими берегами. Найбільші серед них — Танґаньїка, Ньяса. Є озера, які утворилися в прогинах земної кори. Таке походження має западина озера Вікторія, найбільшого в Африці. Дно плоскої западини займає і озеро Чад. Його контури залежать від кількості води, що стікає в озеро, бере* ги заболочені. На Ефіопському нагір'ї розташовані озера вулканічного походження. Озеро Тана утворилося шляхом перекриття долини річки потоками лави. У надрах материка зосереджені великі запаси підземних вод. Особливо важливе значення вони мають в посушливих районах материка. У напівпустельних і пустельних районах біля природних водойм і колодязів утворилися оазиси. Тут ростуть пальми та інші рослини, а на зрошуваних землях вирощують сільськогосподарські культури, плодові дерева. ЛІТЕРАТУРА 1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с. 2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с. 3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с. 4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с. 5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с. 6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с. 6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с. 7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с. 8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с. 9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с. 10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с. 11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с.
1 2 3 4 5 Категория: Географія \| Добавил: DoceNt (22.01.2015)
Просмотров: 944 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: