Реферат на тему Урок як основна форма фізичного виховання школярів. Проведення уроку - Фізична культура - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Урок як основна форма фізичного виховання школярів. Проведення уроку. Успіх заняття визначається вже у процесі підготовки до нього. Проте не варто забувані, що конкретна ситуація не завжди може бути передбачена, а це, у свою чергу, викликає потребу перебудувати урок у процесі його проведення. Оцінити ситуацію, що склалась на уроці, і творчо змоделювати її допомагають учительська майстерність, практичний досвід. Однак вдала імпровізація в ході уроку неможлива без глибоких знань, запасу варіантів, компетентного розрахунку, високорозвиненої інтуїції, бачення перспективи; без вміння трансформувати "чужий досвід" та рекомендації методичної літератури. Водночас звертаємо увагу на недопустимість безпідставного, необгрунтованого відхилення вчителя від плану уроку, що порушує порядок і послідовність виконання вправ. Використання одного набору засобів у різних поєднаннях дають різний (часто протилежний) ефект. Розглянемо особливості проведення кожної частини уроку. Проведення підготовчої частини уроку Щдготовча частина уроку повинна проводитися так, щоб: • організувати учнів і психологічно спрямувати їх на свідоме розв'язання передбачених на урок завдань, емоційно підготувати їх до продуктивної праці; Ч підвести школярів до оволодіння вправами певного характеру і складності (ігровими, легкоатлетичними, гімнастичними і ін.); • функціонально підготувати організм учнів до виконання інтенсив-ніших і складніших вправ; • сприяти формуванню правильної постави, виховувати спритність, швидкість і вміння управляти руховою діяльністю. Отже, у підготовчій частині розв"язуються завдання, пов'язані із забезпеченням найкращих умов реалізації загальних завдань уроку через організаційні, психологічні, координаційні та функціональні впливи на учнів. Водночас вона має певне самостійне освітнє, оздоровче та виховне значення.* Традиційно урок розпочинається спільним шикуванням класу і рапортом чергового про готовність учнів до початку уроку. Процедура рапорту не обов'язкова в роботі з учнями молодших класів. Але необхідно мати на увазі її виховне значення і категорично вимагати точного і безумовного виконання усіх поданих команд. Сьогодні в школах можна спостерігати (і це масове явище), як учні неточно виконують або зовсім не виконують команд чергового, навіть учителя. Мабуть, це пояснюється низкою причин: відсутністю бажання в дітей виконувати стройові дії, внаслідок надуживання ними; недостатньою вимогливістю вчителя до їх виконання; постійним дефіцитом часу тощо. У боротьбі проти цього явища повинно діяти одне правило: команду подаю лише тоді, коли без дій, викликаних нею, ефективність розв'язання завдань уроку ставиться під сумнів. До таких команд діти ставляться з повагою. Після привітання черговий стає на правий фланг. Це дає змогу більшості учнів протягом уроку двічі виконувати роль направляючого, що активізує діяльність учнів під час вивчення різноманітних способів шикувань і пере-шикувань, фігурного марширування. Прагнучи уникнути шаблону, вчитель урізноманітнює форми розміщення і переміщення, але все це, наголошуємо, не є самоціллю, а лише умовою, що сприяє досягненню мети навчання. Останнім часом учителі частково або зовсім відмовляються від традицій-ного початку уроку. Заняття починаються з бесіди про завдання уроку, і після розминки кожен учень обирає собі роботу до смаку. Можна передбачити, що тенденція модифікації традиційного початку уроку і надалі буде розвиватись, але, на нашу думку, повністю відмовитися від нього буде неправильно (у зв'язку зі специфікою предмета, його тісним поєднанням з військовою справою тощо). Тому ми за урізноманітнення по-чатку уроку залежно (крім іншого) від його типу, змісту, завдань, контингенту учнів, умов проведення. Обов'язковим елементом організованого початку уроку є привітан-ня. Воно повинно бути взаємно доброзичливим, спокійним, ввічливим, виховувати коректні взаємовідносини між учителем та учнями, забезпечувати успіх подальших спільних дій. На перших уроках після привітання класу, з метою знайомства з учнями, роблять перекличку, а падалі (після привітання) приступають до перевірки виконання домашнього завдання. Зауважимо, що перевірка домашнього завдання може проводитись також під час уроку в основній і навіть заключній його частині. Потім учитель повідомляє завдання уроку. Найбільш специфічним елементом підготовчої частини, як і уроку зага-лом, є виконання різноманітних фізичних вправ. Увесь комплекс впливів, фізичних вправ, що виконуються у підготовчій частині для розв'язання зав-дань, які відбивають її допоміжну функцію, у практиці називають розминкою.Зміст розминки в певному розумінні суперечливий. З одного боку, в розминці доцільно виконувати вправи, що відрізняються за інтенсивністю та іншими параметрами від наступних за нею основних вправ (щоб усунути непотрібне форсування навантажень, небезпечне функціональними порушен-нями). З іншого боку, специфічний ефект розминки прямо залежить від використання в ній вправ, можливо, близьких до наступних основних дій, за координацією рухів та характером зусиль. Долається ця суперечність шляхом раціонального поєднання елементів загальної і спеціальної розминки. Загальна розминка — порівняно неспецифічний (щодо основного змісту уроку) розділ розминки, спрямований на те, щоби з необхідною поступовістю активізувати функції м'язової, серцево-судинної та інших систем організму, викликати оперативні функціональні зрушення, котрі сприяють ефективній реалізації рухових можливостей. При цьому особлива увага надається підготовці до наступної роботи суглобів, зв'язок, сухожилків і м'язів. Про ефективність загальної розминки в практиці судять за самопочут-тям і низкою об'єктивних показників, викликаних нею, а саме: збільшення амплітуди, швидкості і темпу виконуваних вправ, потовиділення, частоти дихання і серцевих скорочень. Зрозуміло, спрямованість розминки безпосередньо залежить від використання в ній вправ, подібних до тих, які становлять зміст основної частини уроку. Вже під час загальної розминки відтворюють окремі елементи наступної основної діяльності. Це, певною мірою, надає розминці відповідної спрямованості, але не заміняє того, що повинна дати спеціальна розминка. Суть її полягає у забезпеченні оптимального впрацьовування систем організму в напрямі, адекватному особливостям наступної діяльності. Найбільш розгорнута і деталізована в обох своїх розділах розминка не-обхідна тоді, коли в основній частині уроку передбачаються координаційне складні, високоінтенсивні рухові дії, що висувають специфічні вимоги до ор-ганізму. Ступінь різноманітності вправ загальної і спеціальної розминки буде невисокий, якщо зміст основної частини уроку обмежується невеликою кіль-кістю вправ, технічно добре засвоєних і таких, що не відрізняються ані великою інтенсивністю, ані варіативністю (наприклад, коли основною вправою є тривалий біг помірної інтенсивності). Якщо в урок включено декілька (дві-три) основних вправ, то кожній з них повинна передувати спеціальна розминка. На тривалості розминки і співвідношенні її частин позначається післядія фізичної роботи, виконаної незадовго до початку уроку, рівень підготовленості учнів, температурні умови зовнішнього середовища тощо. Починаючи з У-УІ класу, доцільно передбачити вільні хвилини для індивідуальної розминки, під час якої учні виконують рекомендовані вчи-телем і підібрані самостійно вправи, що сприяють кращій підготовці до розв'язання наступних завдань. Протягом уроку такі індивідуальні вправи за потреби можуть повторюватись учнями. Так формується атмосфера творчості і самостійності. Засобами підготовчої частини уроку (не тільки розминки) є шикування і перешикування; різноманітні способи ходьби (звичайним, м'яким, гострим кроком, перекатом із п'ятки на пальці тощо); бігу, стрибків і підскоків; подолання перешкод; вправи на увагу; загальнорозвиваючі вправи без предметів, із предметами і на приладах (стінка, лава), у русі та на місці, в парах; танцювальні вправи. Головними засобами спеціальної розминки є підготовчі та підвідні вправи, у процесі виконання яких відпрацьовується координаційні та інші суттєві особливості наступних основних дій (на точність рухів, швидкість реакції тощо). Тому вибір засобів спеціальної розминки більш обмежений, ніж у загальній розминці. Бажано, щоби підібрані для розминки вправи за найменших затрат часу забезпечували одночасне розв'язання декількох завдань. Підготовча частина, що проводиться іі ровим метолом, теж повинна бути чітко спрямована на підготовку організму учнів до наступної роботи, піднесення емоційного стану. Завдяки включенню в ігри та ігрові завдання цілеспрямованих рухових дій домагаються закріплення матеріалу і розвитку спритності. Недопустиме неякісне, неохайне, неточне виконання вправ у підготовчій частині уроку, бо це призводить до повної втрати очікуваного ефекту. Тому безумовним правилом кожного вчителя повинен стати девіз: "Ні кроку вперед, поки не засвоєна попередня вправа". Майже на кожному уроці використовується біг. На перших уроках (у по-чаткових класах) слід навчити дітей бігти в заданому темпі, змінюючи довжину і частоту кроків. Після засвоєння рівномірного бігу вивчається біг урозсип (урозтіч), індивідуально міняється темп, біг чергується з ходьбою. У підготовчій частині повинні бути оптимально співвіднесені нові та відомі вправи. Усі вправи доцільно виконувати з різним темпом, ампліту-дою, силою, швидкістю. Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташу-вання учнів у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами тощо.Якщо прилади розставлені до початку уроку, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. Виконання вправ у підготовчій частині слід індивідуалізовувати за обсягом, інтенсивністю і характером виконання. Ходьба, елементарні загальнорозвиваючі вправи повинні виконуватись по-різному дівчатами і хлопчиками, починаючи вже з першого класу. Заслуговують на увагу прийоми управління учнями під час виконання вправ. Вони повинні бути різноманітними. Учителі використовують підраху-нок, музику, оплески, барабан, самостійний підрахунок учнями (вголос і мовчки), завдання на результат, елементи змагань і т. ін. Для досягнення високого ефекту управління слід користуватись усіма способами, оскільки в різних ситуаціях вони будуть більш або менш доцільними. На жаль, у практиці вчителі найчастіше використовують особистий під-рахунок, чим позбавляють себе можливості робити зауваження, виправляти помилки, підбадьорювати учня в ході виконання вправ, тобто виконувати свої вчительські функції. Крім цього, постійний підрахунок вчителя позбавляє учнів змоги реалізувати індивідуальні здібності. Це легко зрозуміти на прикладі навіть такої простої вправи, як нахил уперед. Кожен учень (відповідно до рівня розвитку гнучкості) може виконати вправу з різною амплітудою, а отже, швидкістю, то ж якщо вчитель веде підрахунок, то, очевидно, він буде оптимальним для небагатьох. Це зовсім не означає, що від підрахунку треба зовсім відмовитись. Він може принести користь під час розучування вправи, коли темп і ритм для всіх учнів однаковий, або під час удосконалення, коли підрахунок учителя стимулюватиме темп виконання вправи. Час, виділений на цю частину уроку, повинен бути не меншим від об'єктивно необхідного для досягнення відповідної ефективності в конкретній ситуації. Тому тривалість розминки як основного елемента підготовчої частини позна-чиїься на її тривалості загалом. Розминка залежить від зовнішніх умов, фі іичного та емоційного стану учня, а також часу, необхідного для розгортання відповідних функцій організму. Тому треба знати: для посилення дихання і кровообігу необхідно не менше 3-5 хв і стільки ж для налагодження терморегуляції. Наприклад, перед заняттям на витривалість розминка триватиме не менше цього часу, а на підготовчу частину відводять приблизно від 6 до 12 хв. Проведення основної частини уроку Основна частина уроку передбачає: • набуття учнями знань, умінь і навичок виконувати фізичні вправи за планом уроку; • навчання учнів самостійно займатися фізичними вправами; • формування правильної постави учнів у процесі виконання складних вправ; • виховання фізичних якостей, що забезпечать успішне навчання і життєдіяльність людини; • сприяння моральному і естетичному вихованню, зміцненню волі учнів; • піднесення рівня спортивних досягнень дітей. Названі завдання визначають зміст і особливості проведення основної частини уроку. Говорячи про загальну атмосферу основної частини уроку, рекомендуємо вчителю всіляко сприяти розвитку творчості учнів, заохочувати прояви ініціативи, активності, широко використовувати прийоми взаємодопомоги і страховки, практикувати звіти дітей про допущені помилки, обговорювати проблеми навчання. Активізації школярів сприяє також спрямування їх на результат у процесі опанування фізичних вправ. Учні часто залишаються байдужими до оволодіння технікою рухових дій. Для них не завжди зрозумілий зміст цієї копіткої роботи. Необхідність поліпшити свій результат швидше розуміють діти, оскільки прагнуть до самоствердження. Навчальний матеріал важливо супроводжувати поясненнями, розкри-ваючи суть фізичних вправ, їхній вплив на організм і значення для життя, підкріплюючи повідомлення прикладами з праці, військової і спортивної діяльності. В основній частині уроку вчитель повинен забезпечити достатньо високий рівень навантаження шляхом досягнення оптимальної Інтенсивності І необхідної кількості повторення вправ, доводячи їх на кожному уроці до 15-20 під час розучування І 30-40 — під час закріплення навчального матеріалу Для цього максимально використовуйте ефективні методи організації діяльності учнів І способи виконання учнями завдань та можливості матеріальної бази Весь хід уроку має освітню спрямованість Поряд Із формуванням умінь І навичок особливого значення набувають теоретичні відомості Учитель повинен за можливості в ході кожного уроку поповнювати знання учнів щодо специфіки навчального матеріалу Великої ефективності можна досягти, якщо, повідомляючи теоретичні дані, використовувати міжпредметні зв'язки Це дасть змогу учням відчути необхідність знань, застереже від їх формального засвоєння Суть, значення І структуру рухових дій діти краще зрозуміють, якщо їм уміло нагадати навчальний матеріал з біологи, фізики, математикиДаючи поради щодо умов, які сприяють свідомому сприйманню знань учнями, у творах Песталоцці можна знайти вказівки на необхідність збудження у них Інтересу до навчання При цьому він значною мірою визначається якістю викладання, І тому, коли урок буває для дітей нецікавим, це переважно відбувається з вини вчителя Песталоцці часом гірко Іронізував над тими горе-вчителями, які уміли говорити гучні фрази про виховання, а на ділі не були здатні врізноманіт-нити прийоми своєї роботи, проявити в ній якусь оригінальність І винахідливість Він називає таких учителів "пустими людьми", "тюхтіями", "пустомелями" Кожен урок повинен сприяти вихованню фізичних якостей учнів їхній розвиток невід'ємний від усього процесу навчання Засвоюючи ту чи Іншу вправу, учень водночас удосконалює власні фізичні якості Проте цей процес не повинен бути стихійним Треба пам'ятати, що виховання будь-якої якості неможливе без належних зусиль Тільки постійне підвищення вимог до учнів сприяє їхньому фізичному розвитку Однак цього недостатньо, щоби мати необхідний рівень прудкості, сили, витривалості, спритності, гнучкості Доцільними також є спеціальні вправи, для яких на кожному уроці відводиться час (зазвичай, у кінці основної частини) Для цього у школах широко викорис-товується колове тренування (див "Методи фізичного виховання") Є в цьому плані й Інші рекомендації Дійшовши висновку, що проходити новий матеріал краще не на початку, а в середині уроку, В Шаулш [6] спробував дещо Інше, порівняно Із загальноприйнятим, планування матеріалу в основній частині уроку Після підготовчої частини розв'язувалися завдання виховання фізичних якостей, а в другій половині основної частини уроку планувалася робота щодо формування рухових навичок Під час експериментальної перевірки (у УІІ-УІІІ класах — на матеріалі спортивних Ігор І легкої атлетики) такий варіант дав позитивні результати по-перше, у школярів поліпшилися показники рухових якостей, по-друге, підвищилася міцність І надійність рухових навичок Виховання фізичних якостей треба розглядати І як обов'язкову умову досягнення високого Індивідуального результату, І як передумову засвоєння техніки фізичних вправ, яка теж сприяє досягненню відповідного результату Наприклад, для досягнення високого результату у стрибках необхідно досягти високого рівня швидкісно-силових якост ей І гнучкості Такі якості доцільно виховувати комплексно Закономірності взаємодії фізичних якостей у процесі їхнього розвитку, а також логіка розгортання уроку фізичної культури створюють умови для послідовної роботи в цьому напрямі Підготовча частина уроку найбільше сприяє вихованню спритності та прудкості Великий обсяг вправ, постійне викристання нових рухових дій, виконання несподіваних завдань, приско-рення збагачують руховий досвід І сприяють розвитку прудкості В основній частині запропоновані фізичні навантаження позитивно вплинуть на виховання сили І витривалості, а в заключній частині вправи на розслаблення І розтягування дадуть змогу вдосконалити гнучкість дітей Залежно від характеру навчального матеріалу, в кожній конкретній серп уроків учитель акцентує увагу на провідних для певної серп якостях Наприк-лад, витривалість краще вдосконалювати на уроках, де використовують біг на довгі дистанції, найкращі умови для виховання сили створюються під час за-стосування гімнастичних вправ, спритності — у спортивних І рухливих Іграх На перших уроках кожної серн визначається готовність учнів до за-своєння нового матеріалу При цьому виняткова увага надається учням, що пропустили попередні уроки в зв'язку Із хворобою або з Інших причин Вони отримують завдання для самостійної роботи, відвідують додаткові заняття Результати тестування використовуються І за розподілу учнів на групи Крім цього, в кожному класі доцільно сформувати постійно діючі ко-манди однакової сили для влаштування Ігор, естафет, змагань Команди можуть відрізнятися формою, емблемою, І це потужний стимулюючий фактор колективної відповідальності за успіхи, підготовленість І самостійну діяльність кожного учня у класі Обов'язковою умовою ефективності основної частини уроку є оптимальний емоційний стан учнів Позитивні емоції сприяють не тільки навчанню, але й удосконаленню фізичних якостей учнів Потрібний емоційний стан досягається шляхом застосування Ігрових І змагальних ситуацій, технічних засобів навчання, наочності Значну роль відіграє музичний супровід, сприяючи водночас І доброму настрою дітей, І засвоєнню фізичних вправ, їхнього ритму, темпу, амплітуди, виразності Результати експериментів Ю Коджаспіро-ва свідчать, що за раціональної музичної стимуляції три-1 п'ятикшометрових забігів на лижах з максимальною швидкістю показники пробігання кожного кілометра поліпшуються в середньому на 18,34 с, порівняно з подібними показниками у звичайних умовах [7]Розставляння і прибирання приладів повинно здійснюватись у ході уроку. Прибираги доцільно тільки ті прилади, котрі заважають подальшому ходу занять. Розставляти прилади, готувати обладнання та інвентар рекомендується до початку уроку (силами тимчасово звільнених від занять і чергових учнів). Учи-гель може організовувати змагання на швидку розстановку і прибирання приладів та інвентаря. На спеціальних стендах біля місць занять виставляються навчальні картонки, інші наочні посібники, що частково регулюють діяльність учнів. Проводячи уроки на свіжому повітрі, у природних умовах, пам'ятайте: за холодної погоди треба уникати тривалих пояснень, обмежуватися корот-кими зауваженнями, репліками, командами, але насичувати урок інтенсивними вправами. За спекотної погоди остерігайтеся перегріву, заняття бажано проводити в затінку. Уважно спостерігайте за станом учнів, чергуйте вправи підвищеної інтенсивності з низькоінтенсивними. Багато шкіл України мають досвід цілорічного проведення уроків на свіжому повітрі (навіть з учнями молодших класів). Можна проводити уроки фізичної культури в парку. Стежки, природні гірки і сходинки, гімнастичне містечко і галявини, кросова дистанція навколо водоймища І навіть білки, що стрибають по деревах, — усе це сприяє кращій організації занять з дітьми. Тут і фізичне навантаження, і емоційна розрядка. Про велику популярність саме таких занять серед дітей свідчать, зокрема, спогади наймолодшої доньки Л. Тол сто го Олександри: "А надходила весна, і найбільшим задоволенням було лазити по огорожах. Це було надзвичайно захоплююче, бо пов'язувалося з небезпекою, і потрібна була швидкість, витривалість" [8]. Проведення уроків у природних умовах, крім усього іншого, має велике оздоровче (загартовуюче) значення. Проте для їх організації необхідна особиста переконаність учителя в доцільності рішучої відмови від "тепличних умов" на користь загартовуючих. Тут стануть у пригоді і професійна компетентність учителя, і міцний союз з медиками, і загартованість самого викладача, і врахування екологічної обстановки в регіоні, і природно-кліматичні умови, і заохочення адміністрації школи (розуміння педагогічного колективу), і підтримка ідеї загартовуючої фізичної культури з боку дітей та їхніх батьків. Обов'язкова умова результативності основної частини уроку — уважне спостереження вчителя за правильністю виконання учнями завдань, вправ та їх оцінка. Не боячись часткового зниження моторної щільності уроку, пе-дагоги повинні негайно виправляти помічені помилки, вносити відповідні корективи. Адже щільність — не самоціль, а одна з умов успішного розв'я-зання завдань уроку. Сьогодні вже немає потреби агітувати за застосування на уроках фізичної культури методу колового тренування, однаково ефективного як у процесі виховання фізичних якостей, так і під час вдосконалення техніки виконання. . Постійно використовує на уроках метод колового тренування вчитель фізичної культури Зміївської СШ, що на Херсонщині, М. Кривчак (див. журнал ''Фізичне виховання в школі" — 2000. — № 1. — С. 31.). 5.3. Заключна частина уроку Проведені В. Новосельським дослідження показали, що час, відведений на основну частину уроку (без шкоди для підготовчої і заключної), може бу ги збільшений до 36 хвилин. Ті 9 хвилин, що залишаються, можна розподілити: 6-7 хв на підготовчу частину і 2-3 хв на заключну. Скорочення часу на підготовчу частину уроку, заданими Д. Дітріха, виправдано тим, що дитячий організм швидше включається у м'язову роботу, ніж дорослий. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більше його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Однак використання тут засобів, що прискорюють відновні процеси, не повинно призвести до нівелювання того позитивного ефекту заняття, завдяки якому досягаються прогресивні зміни. Тривалості шключної частини уроку (3—5 хв) вистачає лише для ряду відновних процесів у фазі так званого '"швидкого відновлення". Тому не випадково вчитель СШ №13 м. Кіровограда В. Розов у заключну частину уроку вводить елементи автогенного тренування, внаслідок чого створюється можливісіь активно впливати на відновні процеси в організмі учнів і, що особливо важливо, формувати навички саморегуляції [9]. Проте цим завдання заключної частини уроку не обмежуються. Головним завданням є підбиття підсумків уроку, яке немислиме без оцінки учителем діяльності учнів та їх самооцінки. Підсумовуючи, учитель націлює школярів на наступний урок, дає завдання додому, перевіряє виконання попередніх, виставляє оцінки. Завдання додому, як і його перевірку, можна здійснювати протягом усього уроку, але нагадати про нього варто перед закінченням уроку. Отже, заключну частину доцільно розглядати як момент зв'язку між досягнутим і наступною роботою.Суттєвою особливістю сучасного уроку є органічне об'єднання його частин у єдиний процес засвоєння навчального матеріалу, який передбачає технічну, теоретичну, фізичну і спеціальну рухову підготовку, а також вироб-лення навичок самостійних занять. Тому інтенсифікацію уроків фізичної культури сьогодні не варто розглядати лише з позицій підвищення його моторної щільності. Інтенсифікація, на думку фахівців, повинна бути спрямована на підвищення результативності всіх сторін уроку: виховання, освіту і фізичний розвиток учнів. Водночас, урок загалом — це частка певної системи уроків, а повноцінно проведений урок — це урок, який виконав свої завдання (функції) в межах цієї системи. Перша обов'язкова умова повноцінних уроків, а отже, повноцінного процесу навчання: приведення вивченого в єдину структуру. Йдеться про те, щоби кожен вивчений елемент, частка знань, кожна ідея не замикались у свідомості учня ізольовано, поза зв'язком з іншими, а об'єднувалась у єдину систему знань, умінь і навичок. Заслуговує на поширення досвід проведення так званих "образних" і "сюжетних" вправ, ігор і цілих уроків. Серед новаторів у цій справі — учитель СШ № 5 м. Дрогобича Й. Присяжнюк [10]. Позитивна емоційна обстановка на такому уроці дає змогу кожному учневі досягти успіху, пережити почуття радості та задоволення від своєї роботи І діяльності всього класу. Проте мета таких сюжетів не обмежується лише дидактичними успіхами. Вдало підібрані сюжети та імітаційні вправи до них сприяють зниженню втоми, розвивають фантазію, кмітливість. На таких уроках спілкуються (зближуються) з навколишнім середовищем, набувають необхідних життєвих навичок, вчаться долати труднощі. Цінність сюжетних уроків полягає також у тому, що перед учителем розкриваються характери дітей, виховуються діти-організатори, помічники вчителя. Цим урокам* притаманні всі основні методичні підходи, загально визнані в методиці фізичного виховання, а їхня новизна досягається своєрідною організацією класу: зміною початку уроку, місця шикування; використання пісень, елементів ритміки. У такі уроки вводяться елементи й атрибути різних професій, що водночас сприяє професійній орієнтації учнів. Місце проведення занять перетворюється то в майданчик для польоту в космос, то в корабель, то в автодром, то в будівельний майданчик, то в прикордонну заставу. Наприклад, під час розучування акробатичних вправ учні не просто виконують перекати чи перекиди, а виробляють навички збереження рівноваги тіла в екстремальних умовах, уміння орієнтуватись у безопорних положеннях в умовах невагомості, розвивають стійкість організму до захитування. Добре, якщо до створення відповідних сюжетів залучаються самі учні. Такі уроки вийдуть за межі шкільних приміщень і стануть улюбленим заняттям дітей у літніх таборах відпочинку, вдома. Зрозуміло, що проведення сюжетних уроків вимагає відповідних особистих якостей учителя. Він повинен сам зберегти дитячу безпосередність, щоби захоплюватися тими ж відкриттями, що й діти, жити в їхньому світі. У такого вчителя мусить бути невичерпна фантазія, поетичні й артистичні здібності, щоби постійно врізноманітнювати ігри та ігрові вправи, формувати нові сю-жети, бо їхня одноманітність призводить до зниження результативності уроків, адже сюжетні ігри, ігрові вправи і уроки — лише один зі шляхів піднесення ефективності всього процесу фізичного виховання. Такі уроки проводяться як підсумкові для тренування перед контрольними._ За подібним сценарієм можна організувати й контрольні уроки. Вони розв'язують важливе освітнє завдання — показують дітям шляхи використання вивченого на уроках у повсякденному житті.
1 2 3 4 5 Категория: Фізична культура \| Добавил: Aspirant (04.05.2013)
Просмотров: 483 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: