Реферат на тему ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ - Фізична культура - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ. ПЛАН 1 ВСТУП 2 Організація спортивних секцій і команд 3 Основні принципи спортивного тренування 4 Складові частини підготовки спортсмена 5 Тренувальні заняття 6 Планування учбово-тренувальних занять 7 Лікарський контроль 8 Спортивні змагання ВСТУП Важко переоцінити ту велику корисну роботу, що її виконують громадські інструктори, тренери, судді з спорту в колективах фізкультури підприємств, колгоспів, радгоспів, учбових закладів по впровадженню фізичної культури й спорту в повсякденний побут українських людей. Ще вагомішою має стати діяльність громадського фізкультурного активу. Штатні тренери, викладачі, вчителі фізичного виховання, фізкультурні працівники не можуть забезпечити всього обсягу масово-оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи з мільйонними масами трудящих. На допомогу їм приходять громадські інструктори, тренери, судді. У нас немало любителів спорту, активістів, які можуть досить кваліфіковано керувати діяльністю спортивних секцій і команд, прищеплювати молоді любов до фізкультури й спорту, виховувати в неї необхідні навички. Великою шаною користуються громадські інструктори, тренери. За багаторічну громадську тренерську роботу президія спортивних товариств і організацій України присвоїла звання заслуженого тренера України Ю.Є.Шамаріну, Г.С.Борисову, А.В.Веденеєву та іншим громадським тренерам, які успішно поєднують основну виробничу роботу з громадською по підготовці майстрів спорту України і спортсменів-розрядників. Повсякденна увага, допомога громадським активістам, піклування про підвищення їхньої кваліфікації — першочергове завдання рад спортивних товариств і організацій, рад спортивних товариств, федерацій, тренерських рад. Видання бібліотечки з основних питань роботи фізкультурного активу видавництвом «Здоров'я», до написання якої залучені провідні спеціалісти республіки, буде дійовою допомогою громадським тренерам та інструкторам. Громадські інструктори, тренери та інші працівники з різних видів спорту повинні постійно стежити за періодичною спортивною пресою, літературними новинками з питань фізкультури і спорту, вдосконалювати свої знання на курсах і семінарах. Невеликий обсяг бібліотечки не дозволяє дати повний аналіз методики навчання й тренування, техніки, тощо. Такі аналізи є в підручниках з окремих видів спорту, методичних посібниках, виданих за останні роки. Тут же подано лише стислі методичні поради. ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНИХ СЕКЦІЙ І КОМАНД На переважній більшості підприємств, в установах, колгоспах, учбових закладах країни створені й працюють колективи фізичної культури, але в багатьох з них, навіть при наявності необхідних умов, не організовані спортивні секції та команди з окремих видів спорту, які могли б охопити всіх бажаючих систематично тренуватись та брати участь у спортивних змаганнях. Є й такі колективи фізкультури, які обмежують свою діяльність організацією і роботою лише одної-двох спортивних секцій. Такі ради колективів фізкультури позбавляють молодь і доросле населення можливості займатись улюбленими видами спорту. Цілком очевидно, що рада колективу фізкультури, яка не дбає про створення спортивних секцій, організацію учбово - тренувальної і спор-тивної роботи серед трудящих, залишається фізкультурною «організацією» лише на папері. Завдання кожного колективу фізкультури: організувати різні спортивні секції та команди, налагодити систематичну учбово-тренувальну і спортивну роботу серед молоді й дорослого населення, створити умови для проведення щорічних спартакіад у своїх колективах. Досвід показує, що в будь-якому колективі фізкультури можна створити спортивні секції з окремих видів спорту, вести цілорічну учбово -тренувальну і спортивну роботу, готувати фізкультурників та складати нормативи комплексу. Для цього рада колективу фізкультури з допомогою профспілкової організації повинна розгорнути організаційну і пропагандистську діяльність. Насамперед слід обговорити питання про створення спортивних секцій і команд на засіданні ради колективу фізкультури, погодити план організації секцій профспілковою організацією. Далі треба подбати про місця для тренувальних занять. Якщо колектив фізкультури не має своєї власної спортивної бази (стадіону, майданчиків, залу, клубу тощо), вживаються заходи до її створення (мова йде про будівництво найпростіших майданчиків, про обладнання місць для занять у клубі чи іншому приміщенні), виготовлення або придбання необхідного інвентаря. До створення найпростіших спортивних споруд залучаються фізкультурники, які виявили бажання займатись тим чи іншим видом спорту. Для будівництва майданчиків використовуються місцеві будівельні матеріали. Можна домовитись і з сусіднім колективом фізкультури про використання їхньої спортивної бази для тренувальних занять секції або команди.Такі види спорту, як шахи, шашки, настільний теніс, городки, велосипедний спорт, лижний спорт і деякі інші, взагалі не потребують складних споруд для учбово-тренувальної й спортивної роботи. Інвентар та деяке устаткування можна виготовити власними силами (стіл для настільного тенісу, городки тощо). Щодо велосипедів і лиж, то вони є в багатьох бажаючих, отже, цього досить для налагодження тренувань. Одночасно із заходами по створенню спортивної бази добирають (якщо їх немає в колективі фізкультури) керівників секцій і команд. Для цього рада колективу фізкультури відбирає спортсменів-розрядників, демобілізованих воїнів української армії, учнів старших класів для підготовки з них громадських інструкторів, тренерів і суддів. Для проведення семінару, курсів по підготовці громадських інструкторів, тренерів залучають найдосвідченіших викладачів фізкультури, тренерів, спортивних суддів вищих категорій, лікарів. Ради спортивних товариств і організацій (вони є в кожному районі), ради спортивних товариств, федерації, колегії суддів та тренерські ради завжди нададуть допомогу колективам фізкультури в проведенні семінарів по підготовці громадських фізкультурних кадрів. Поряд з розв'язанням цих питань треба провадити організаційно-пропагандистську роботу. Звичайно на загальних зборах трудящих виноситься питання про організацію спортивних секцій, груп здоров'я, команд з окремих видів спорту. По радіо, через стінну газету, в об'явах оголошується запис до спортивних секцій, команд. У цехах, бригадах, відділах, класах провадяться бесіди, лекції про оздоровче значення того чи іншого виду спорту, про розвиток фізичної культури і спорту в нашій країні, про успіхи Українських спортсменів на міжнародній арені... Велику користь принесуть добре підготовлені спеціальні спортивні вечори з виступами кращих спортсменів колективу чи запрошених май-стрів спорту. На таких вечорах можна провадити запис до спортивних секцій. Коли ці заходи будуть здійснені і бажаючі брати участь у тих чи інших секціях виявлені, скликаються загальні збори, на яких обговорюються завдання учбово-тренувальної і спортивної роботи та обирається бюро секцій (у складі 5—7 чоловік), яке разом з громадським інструктором має здійснювати керівництво учбово-спортивною роботою. Бюро спортивних секцій подає допомогу раді колективу фізкультури, громадському інструктору в складанні й здійсненні розкладу тренувань, календарного плану спортивних заходів; забезпечує вибори капітанів команд, старост груп і контролює їхню роботу; розробляє положення і програми змагань, контролює збереження спортивного інвентаря й обладнання та забезпечує своєчасний його ремонт; готує місця змагань, комплектує суддівську колегію, провадить агітаційно-пропагандистську роботу з фізичної культури і спорту. Бюро спортивної секції розподіляє обов'язки між своїми членами, визначаючи відповідальних за спортивно-технічні питання, базу і інвентар, суддівські кадри, пропаганду тощо, та складає план роботи на рік. Одночасно з організацією спортивних секцій і команд з різних видів спорту, в яких бере участь переважно молодь, рада колективу фізкультури повинна потурбуватись і про трудящих старшого віку, організувавши з дорослого населення групи здоров'я. Організація спортивних секцій, команд груп здоров'я — це, звісно, тільки частина заходів по розгортанню спортивно-масової й оздоровчої роботи. Головне полягає в тому, щоб спортивні секції провадили систематичні учбово-тренувальні заняття, щоб за певним планом проходили спортивні змагання, товариські матчові зустрічі, спартакіади тощо. Тільки за цих умов рада колективу фізкультури, бюро спортивної секції виконають свою роль організатора масової оздоровчої і фізкультурно-спортивної роботи, тільки за цих умов у колективі фізкультури вируватиме спортивне життя, виростатимуть кваліфіковані спортсмени. План-зразок роботи баскетбольної секції колективу фізкультури № п/п Заходи Строки виконання Відповідальні завиконання 1 Провести семінар по підготовці громадських інструкторів і тренерів з баскетболу 15-20 березня Рада колективу бюро секції футбола 2 Розробити і затвердити план-календар тренувань у секціях і командах Лютий Спортивно-технічна комісія 3 Придбати спортивний інвентар Березень-квітень Відповідальний за спорт-інвентар 4 Відремонтувати баскетбольне поле й спорудити тренувальний спортивний майданчик Березень-квітень Відповідальний за спорт-інвентар 5 Розробити календаргий план змагань з баскетболу Березень-квітень Спортивно-технічна комісія 6 Розробити Положення про змагання згідно із затвердженим календарем спортивних заходів та провести заплановані змагання Квітень і плановий період Спортивно-технічна комісія 7 Провести семінар по підготовці й перепідготовці суддів з баскетбола Квітень Відповідальний за роботу суддівської групи8 Провести змагання між командами цехів (бригад) на приз та взяти участь у змаганнях району на честь відкриття сезону Травень Спортивно-технічна комісія 9 Підготувати й провести першість колективу з баскетболу в 2 кола Травень-вересень Спортивно-технічна комісія 10 Організувати товариські зустрічі з командами сусідніх колективів фізкультури Плановий період Спортивно-технічна комісія 11 Провести змагання між цеховими (бригадними) командами Вересень-жовтень Спортивно-технічна комісія 12 Провести підсумки баскетбольного сезону та нагородити переможців змагань Листопад Спортивно-технічна комісія 13 Провести бесіди в цехах, бригадах про досягнення українського футбола Періодично Відповідальний за пропа-ганду 14 Забезпечити виготовлення афіш, об'яв, оголошень по радіо про наступні баскетбольні матчі За календарем змагань Відповідальний за пропа-ганду ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ Основна мета спортивного тренування — забезпечити високий рівень здоров'я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання моральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності) і на цій основі — досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обов'язково має передбачати навчання й тренування спортсменів будь-якої підготовленості — від новачка до майстра спорту. Громадський інструктор, тренер, обізнаний з основними питаннями теорії, методики навчання й тренування, володіючи технікою тих чи інших вправ, передає свої знання й уміння шляхом розповіді, особистого показу, після чого пропонує членам колективу викопати їх. У процесі виконання вправ інструктор дає вказівки, виправляє помилки, пропонує повторювати вправи доти, поки спортсмен не навчиться злагоджено й правильно їх виконувати. Коли вправа комусь не дається, інструктор розчленяє її, про-понуючи виконати окремі частини, а потім і в цілому. Принципів спортивного тренування кілька, але основним вважають всебічну підготовку спортсмена. Це — шлях до фізичного вдосконалення людини. Всебічний розвиток спортсмена, його високий моральний і культурний рівень, гармонійний розвиток мускулатури та рухомих якостей, відмінна робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, фізична досконалість у цілому — основа успіху в будь-якому виді спорту. Особливого значення набував здійснення принципу всебічності в учбово-тренувальній роботі з юними спортсменами. Всебічний фізичний розвиток у юні роки забезпечить міцне здоров'я, працездатність, високі спортивні результати в зрілому віці. Другий принцип — свідомість; він передбачає таку побудову навчання й тренування, які забезпечать розуміння, активне ставлення спортсмена до них. Принцип свідомості, який у сучасній системі тренування став одним з найважливіших, означає, що спортсмен повинен знати, що, чому й навіщо він робить. Інструктор чи тренер повинні провадити з вихованцями бесіди про конкретні завдання кожного трену-вального заняття. Третій принцип — поступовість. Він побудований на тому фізіологіч-ному положенні, що зміни в перебудові органів і систем організму та покращання їх функцій відбуваються під впливом тренування поступово, протягом певного часу. Звідси висновок — тренувальне на-вантаження треба підвищувати поступово, від заняття до заняття. Здійснення цього принципу базується і на відомих педагогічних правилах — «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого». Найправильнішим при навчанні є сполучення правил — «від простого до складного» і «від легкого до важкого». Принцип поступовості визначає планове збільшення навантажень і складності вправ на кожному занятті. Це й повинні відбивати тижневі, місячні й річні плани тренувань. Поступовість у навчанні має відповідати силам і можливостям спортсменів, тобто треба враховувати індивідуальні особливості кожного з них. Такий підхід забезпечить поліпшення здоров'я, тренованості та зростання спортивних результатів. І навпаки, ігнорування принципу поступовості, неврахування індивідуальних особливостей учнів, прагнення до «швидкого» зростання тренованості, спортивних досягнень протягом короткого часу (здійснення так званої форсованої підготовки «натягування» на розрядні нормативи) ніколи ще не давало бажаних результатів, а лише шкодило здоров'ю. Міцність засвоєних знань і навичок лежить в основі четвертого принципу — повторності. Систематичне багаторазове повторення вправи, яка вивчається, сприяє міцному її закріпленню. Цей принцип також базується на відомому фізіологічному положенні про необхідність повторень, щоб домогтись відповідних змін у перебудові органів і систем організму під впливом тренувань.Кількість повторень окремих вправ та інтервал відпочинку між ними значною мірою залежать від підготовленості спортсмена, його віку, зовнішніх умов. Головну увагу тут слід звернути на то, що до чергового заняття треба приступати з достатньо відновленими силами після попередніх занять. Виникнення почуття втоми — сигнал до припинення вправ, в яких переважно вимагаються швидкість, сила, спритність і точність рухів. Продовжувати тренування при виникненні втоми нераціонально. Краще зробити перерву (в межах декількох хвилин), і коли сили спортсмена будуть відновлені, повторити вправу вдруге, потім, знову-таки після відпочинку,— втретє і т. д. Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли наступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою. З метою закріплення знань і навичок вправу треба повторювати доти, аж поки вона не буде виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті — між вправами. Принцип повторності вимагає систематичного тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якості. Спортивні змагання дають змогу об'єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на тренувальних заняттях павичками і якостями. До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших проблем сучасної методики тренування с проблема роз-витку високих вольових якостей спортсменів. Рівень цього розвитку — один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості до відповідальних змагань. Високі вольові якості досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Виховання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання — одне з головних питань, які стоять перед громадським інструктором, тренером. Зазначені принципи тісно пов'язані між собою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуванні, а поступовість ґрунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи здійснюються не у відриві один від одного, а лише у взаємозв'язку, в єдиному процесі виховання, навчання й тренування спортсменів. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНА Виховання спортсмена складається з таких органічно взаємозв'язаних частин: технічної, тактичної, фізичної (загальної і спеціальної), моральної й польової та теоретичної підготовки. При проведенні тренувань слід братії до уваги вік, підготовленість спортсмена, особливості видів спорту, періодів. Новачкам, наприклад, треба більше працювати над виробленням фізичних якостей, елементами спортивної техніки, тоді як підготовленим спортсменам необхідні спеціальна технічна підготовка та оволодіння тактичною майстерністю. В підготовчому періоді тренувань більше уваги приділяється загальній фізичній і спеціальній підготовці, а в змагальному — технічній. Технічна підготовка. Досягнення успіху в будь-якому виді спорту значною мірою обумовлене оволодінням спортивною технікою. Технічно досконале, тобто раціональне, виконання вправ — запорука високих спортивних результатів. Важлива сторона спортивної техніки — економне виконання вправи, яке забезпечує збереження сил. Під час навчання спортсмен повинен опанувати правильну техніку (структура вправи, відсутність зайвих напружень, автоматизація координаційних процесів, «шліфування» окремих деталей і рухів). Важлива роль у технічній підготовці спортсмена належить тренерові, який повинен розучити з ним вправу в цілому І по частинах, про-аналізувати кожен рух. Тактична підготовка. Спортивна тактика — мистецтво ведення змагань з суперниками. ЇЇ головне завдання — якнайраціональніше вико-ристати сили й можливості для перемоги. Тактика потрібна в усіх видах спорту, однак не всюди вона має однакове значення. Найбільш тактична майстерність потрібна у командних іграх, і менше — там, де немає безпосереднього контакту з суперником. Завдання тактичної підготовки; вивчення загальних положень, засобів і можливостей у даному виді спорту, тактичного досвіду найсильніших спортсменів і команд; практичне використання засобів, прийомів і варіантів тактики під час тренувальних занять, змагань; аналіз сил суперників, їхньої технічної. фізичної, вольової підготовленості; аналіз проведеного змагання, висновки. Навчання тактики і вдосконалення в ній провадиться з використанням таких основних методів: розучування тактичних елементів і дій по окремих частинах і в цілому; розробка варіантів тактичних дій; творчі завдання в процесі тренувальних занять та змагань; аналіз застосованих тактичних варіантів, планів під час змагань, Фізична підготовка — найважливіша частина процесу тренування спортсмена. Поділяється вона на загальну й спеціальну.Загальна фізична підготовка, дуже корисна для зміцнення здоров'я, зумовлює гармонійний розвиток усіх органів і систем людського орга-нізму, підвищення їх функціональних можливостей — збільшення сили, швидкості, витривалості, спритності і т.д. Все це досягається застосуванням в учбово-тренувальній роботі вправ на загальний розвиток з обраного виду, а також з інших видів спор-ту (спортивна гімнастика, біг, стрибки, метання, лижі, вправи з штангою, рухливі й спортивні ігри, плавання, веслування та ін.), підготовкою та складанням нормативів комплексу ГПО. Спеціальна фізична підготовка має на меті високий розвиток усіх органів і систем, всіх функціональних можливостей організму спортсмена, але вправи добираються з урахуванням особливостей даного (обраного) виду спорту. Моральна й вольова підготовка. Український спортсмен повинен бути відданим Батьківщині, дисциплінованим, працьовитим, наполегливим у досягненні поставленої мети, впевненим у своїх силах, здатним до максимальних зусиль; повинен не боятися труднощів, завжди прагнути до перемоги. Всі ці якості виховуються протягом усього процесу учбово-тренувальної роботи (особистим прикладом, добором відповідних вправ, участю в змаганнях, розповідями про кращих людей нашої країни, зокрема видатних спортсменів). Завдання теоретичної підготовки, як і всього учбово-тренувального процесу,— виховувати спортсменів у дусі комуністичної моралі, озброїти їх певними знаннями з галузі теорії й методики спорту взагалі і спортивної спеціалізації зокрема, ознайомити з питаннями особистої гігієни, режиму, лікарського контролю та самоконтролю тощо. Теоретичній підготовці фізкультурників і спортсменів має бути підпорядкована вся виховна робота в спортивній секції, команді, колективі фізкультури. Виховну роботу здійснюють, насамперед, інструктор, тренер, бо їх вплив на своїх вихованців завжди великий. Помиляються ті, хто вважає, що інструктор чи тренер повинні лише навчити спортсмена техніці вправ, підготувати його до змагань. Досвід доводить, що розрив між ідейно-політичним, моральним вихованням і фізичним знижує успішність спортивної підготовки, не створює умов для гартування вольових якостей, порушує основний принцип сучасної системи фізичного виховання — його всебічність, не сприяє формуванню духовно багатої, морально чистої і фізично досконалої нової людини. ТРЕНУВАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ Система тренування передбачає відповідну організацію та планування. Тренувальні заняття в спортивній секції колективу фізкультури провадяться три-чотири рази на тиждень тривалістю до двох годин. Будуються вони за загально прийнятою структурою і складаються з трьох частин: розминка, основна і заключна. Залежно від завдання, періоду тренувань, а головне — від підготовленості спортсменів застосовують і інший варіант тренувальних за-нять — з чотирьох частин: вступна, підготовча, основна та перехідна. Перший варіант (з 3-х частин) здебільшого застосовується в заняттях з більш підготовленими спортсменами; другий (з 4-х частин) — в групових заняттях з мало підготовленими фізкультурниками, новачками, в групах здоров'я і т. п. У тренувальному занятті з трьох частин час розподіляється так; розминка триває 20-30 хвилин, основна частина — 80-90, перехідна — 10. Більш підготовленим спортсменам рекомендуються додаткові індивідуальні заняття (за завданням громадського тренера), які провадяться самими спортсменами протягом 30-40 хвилин щодня. Такі заняття вирішують одне-два вузьких завдання (наприклад, розвиток сили, певних груп м'язів, збільшення рухливості в суглобах, вдосконалення окремих елементів техніки тощо). Провадити їх можна як ранкову гімнастику, а також і в інший час. Докладніше зупинимось на змісті і завданнях тренувальних паняті, з чотирьох частин. Вступна частина (тривалість 8-10 хвилин) має на меті організувати групу до занять, викликати бадьорий, життєрадісний настрій. Засобами виконання цих завдань є: шикування групи, рапорт старости інструктору, перевірка відвідування, пояснення завдань і змісту заняття; чергування ходьби і бігу, виконання вправ під час ходьби, перешикування для виконання фізичних вправ у підготовчій частині. Дисциплінуюче значення мають стройові вправи. У підготовчій частині (тривалість до 30 хвилин) відповідними вправами вирішуються завдання попередньої підготовки всіх груп м'язів з метою розпитку еластичності, підвищення рухомості в суглобах, вдосконалення координації (погодженості) рухів та ознайомлення з елементами техніки. Ця частина особливо важлива в тренувальному занятті з новачками та з малопідготовленими спортсменами. Основна частина (тривалість 70 хвилин) вирішує завдання підвищення всебічної фізичної та спеціальної підготовки, навчання й вдосконалення спортивної техніки і тактики, виховання вольових і фізичних якостей — сили, швидкості, витривалості тощо.Зміст основної частини занять змінюється залежно від підготовленості спортсменів, їх віку, статі, періоду тренувань, спортивної спеціалізації та інших обставин. Але завжди, як рекомендує професор М.Г.Озолін, навчання і тренування повинні мати таку найраціональнішу послідовність: вправи переважно для навчання техніки або тактики і вдосконалення в них; вправи, спрямовані переважно на розвиток швидкості; вправи, спрямовані переважно на розвиток витривалості. До основної частини одного тренувального заняття включають вправи для розвитку одної-двох з названих якостей. Перехідна частина (тривалість до 10 хвилин) — обов'язкова для тренувальних занять з будь-якими контингентами, бо завдяки їй вирі-шується дуже важливе завдання, а саме: поступове зниження навантажень, приведення організму в стан, близький до норми. Добираючи вправи для перехідної частини, треба мати на увазі, що різкий перехід від тренувальної роботи до спокою викликає зниження самопочуття і може призвести до порушень кровообігу. З огляду на це заключна частина провадиться в спокійному рівномірному темпі (ходьба, дихальні вправи тощо). Розподіл часу по окремих частинах занять може змінюватись залежно від багатьох обставин (завдань, які повинні вирішуватись на да-ному занятті, підготовленості групи, періоду тренувань тощо). У посібниках нашої бібліотечки з окремих видів спорту наводяться приблизні плани занять для груп різної підготовленості та різних періодів тренування. Керуючись ними громадський інструктор, тренер, складаючи конспект занять, повинен врахувати всі конкретні обставини, які можуть сприяти їх успішному проведенню. Ефективність тренувального заняття в спортивній секції цілком і повністю залежить від педагогічного вміння, творчої активності гро-мадського інструктора, тренера. Щоб кожне заняття проходило цікаво, емоційно, вони повинні ретельно готуватись до його проведення, широко застосовувати елементи змагань при виконанні вправ, не залишати без уваги жодного вихованця. ПЛАНУВАННЯ УЧБОВО-ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ Найважливішою умовою ефективності тренувань та успіху в спортивних змаганнях є систематична підготовка спортсмена протягом року. Здійснення цілорічних тренувань вимагає правильного планування. Рік поділяється на три періоди: підготовчий, змагальний та перехідний, які складають у сумі річний цикл тренувань. Таких циклів в одному році може бути й кілька. В таких видах спорту, як гімнастика, волейбол і деякі інші, тренувальний рік має два цикли, а у важкій атлетиці, боротьбі, боксі — стільки циклів, скільки заплановано на рік основних змагань. Періоди тренувань і тренувальний цикл у цілому органічно пов'язуються з календарем спортивних змагань. Підготовчий період. Сучасні методи тренування в усіх, без винятку, видах спорту відводять цьому періодові вирішальну роль у підготовці спортсменів. У річному циклі тренувань підготовчий період повинен зайняти не менше 4—5 місяців при 4—5 тренувальних заняттях на тиждень для підготовлених спортсменів та З—4 — для початківців. Тренування в підготовчому періоді забезпечує: • набуття та покращання загальної і спеціальної фізичної підготовленості; • дальший розвиток сили, швидкості та інших фізичних якостей, необхідних для вдосконалення в даному виді спорту; • дальше покращення моральних і вольових якостей; • оволодіння спортивною технікою і вдосконалення в ній; • ознайомлення з елементами тактики; • підвищення рівня знань у галузі теорії фізичних вправ і виду спорту. За підготовчий період тренувань, спортсмени повинні набути таку тренованість, яка дозволила б їм почати змагальний період добре підго-товленими. з високим рівнем спортивної техніки, фізичних і вольових якостей. Останнім часом змагання плануються і провадяться протягом року, в тому числі і в підготовчому періоді. Так, наприклад, календарні плани спортивних заходів для легкоатлетів вже кілька років передбачають серію змагань як у закритих приміщеннях, так і на повітрі (кроси, метання тощо) в лютому й березні. Змагальний період. Основні завдання тренувань у цьому періоді зводяться до дальшого підвищення рівня розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вдосконалення і закріплення спортивної техніки, оволодіння тактикою і набуття досвіду змагань. Цей період прийнято поділяти на два етапи. Перший, так званий дозмагальний, триває один місяць, а другий — основних спортивних змагань — 3—5 місяців (залежно від виду спорту). На першому етапі спортсмени повинні здійснювати напружене тренування й братії участь у невеликій кількості змагань для набуття «бо-йового» досвіду. Виступаючи в них, спортсмени призвичаюються до нових умов, перевіряють свої можливості, підвищують тренованість. У ці-лому тренування на цьому етапі слід розглядати як підготовку до участі в найбільш відповідальних змаганнях, запланованих на наступні місяці сезону.Тренування на другому етапі основного періоду трохи відрізняються від тренувань на першому етапі і мають свої особливості. Головну увагу в цей період приділяють вдосконаленню техніки в обраному виді спорту та підготовці до досягнення найвищих для даного спортсмена результатів. Перехідний період має на меті створення таких умов, за яких спортсмени після напруженої роботи в змагальному періоді будуть готові почати наступний цикл тренувань, не знизивши рівня набутих фізичних якостей і технічних навичок. Перехідний період тренувань може мати різний характер залежно від виду спорту, рівня підготовленості спортсменів, їх віку та кількості змагань, у яких вони взяли участь протягом змагального періоду. На сучасному етапі для окремих видів спорту погляди на завдання перехідного періоду трохи змінились. До цього часу, наприклад, у тренуванні бігунів (особливо на довгі дистанції) в перехідному періоді наставало затишшя. Тим часом бігуни втрачали набуті якості, а з початком підготовчого періоду починали все знову. Зараз у перехідному періоді бігуни не припиняють тренувань і навіть беруть участь у змаганнях. Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості відповідальних змагань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань. Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громадський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних періодів наведені в брошурах нашої бібліотечки з окремих видів спорту. ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ Складовою частиною системи тренування е систематичний лікарський контроль над фізкультурниками і спортсменами. Громадський інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортивній секції, команді, фізкультурники мають пройти лікарське обстеження, під час якого визначається можливість допуску до тренувань, даються рекомендації у виборі виду спорту, встановлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо. Надалі спортсмени проходять медичний огляд мінімум два рази на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обстежень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров'я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання тренованості організму. Крім цього, обов'язковим с медичний контроль напередодні змагань. Лікар вирішує питання і ставить свій підпис на заявці про дозвіл на участь спортсмена в тих чи інших змаганнях. Без такого лікарського допуску жоден учасник не може брати участі в змаганнях. За даними систематичних лікарських обстежень визначають працездатність та функціональні зміни окремих органів і систем організму спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань. Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена, що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, тренування і відпочинок, сон, харчування. Особливе значення має лікарський контроль у роботі з дітьми, підлітками та юнаками. Організація занять спортом серед цього контингенту фізкультурників вимагає від громадських інструкторів, тренерів повних знань анатомо-біологічних основ цих вікових груп. І тут у пригоді стане співдружність з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й методи учбово-тренувальних занять у дитячих, під-літкових та юнацьких спортивних секціях і командах. Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід приділити загальній фізичній та багатоборній під-готовці, опрацюванню якомога більшої кількості рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у заняття комплексу природних рухів (біг, стрибки, метання, лазання), а також різних рухливих ігор, ігор з м'ячем, гімнастичних вправ тощо. Тренування з якогось одного виду спорту не повинне, особливо на початку, займати більше 20—25% загального обсягу учбового матеріалу. При цьому заняття мають провадитись, головним чином, у плані вивчення техніки та основ тактики. У роботі з юнаками 13—15 років вимоги до загальної фізичної багатоборної підготовки залишаються ті ж самі, але розширюється коло рухомих навичок, більше уваги приділяється розвиткові швидкісних та швидкісно-силових якостей, оволодінню й вдосконаленню техніки з обраного виду спорту, тактиці. В невеликому обсязі в заняття вводяться силові навантаження. Зберігаючи в роботі з юнаками 16—18 років великий обсяг загальнофізичної та спеціальної підготовки, збільшують швидкісні, силові навантаження та навантаження на витривалість. В учбово-тренувальпому процесі все більше місце займає скеровано тренування з обраного виду спорту. Характер технічної й тактичної підготовки значною мірою наближається до характеру цієї підготовки в дорослих.Перелік етапів підготовки юних спортсменів (Г.Г. Бухман) має орієнтовний характер. Інколи можуть змінюватись залежно від багатьох обставин і, зокрема, від особливостей обраного виду спорту. Специфіка окремих видів спорту вимагає відповідних змін у формах і методах на-вчання й тренування. Добір засобів для учбово-тренувального процесу з цим контингентом фізкультурників і спортсменів повинен грунтуватись на анатомофізіологічних особливостях відповідних вікових груп. В зв'язку з цим гостро постає питання про найтісніший зв'язок лікаря, інструктора й тренера для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медичного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або трсну пальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних змагань, Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фізкультурників самоконтролю, який, звичайно, не може замінити лікарського контролю, але б цінним доповненням до нього. Під самоконтролем розуміють регулярне спостереження спортсмена за станом свого здоров'я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м'язова сила тощо. Для обліку самоконтролю треба завести спеціальний зошит, в якому занотовувати всі дані. Самопочуття. Цей показник відображає бадьорість, життєрадісність, підвищення працездатності або, навпаки,— кволість, зниження загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погіршується, то це служить сигналом, що насту-пила перевтома, Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почуттям легкості. Перевтома характеризується безсонням, почуттям, що сон не дав відпочинку, не відновив сил. Апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантаженням сприяє апетиту. Вага тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняється від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м'язевої маси, а в дальшому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми. Бажання тренуватись. Здорові люди завжди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом; коли ж такого бажання нема або з'явилася байдужість до фізичних вправ, то це — ознака иеров-юми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити тренувальні навантаження, відпочити або переключитись на інші вправи. Пульс — це найоб'єктивніший показник діяльності серцево-судинної системи. Лічити пульс повинен уміти кожен фізкультурник. Підрахунок пульса здійснюється за секундоміром або хвилинною стрілкою годинника протягом 15 секунд. Одержана цифра множиться на чотири, таким чином ми знаємо кількість ударів па одну хвилину. Пульс здорової нетренованої людини в стані спокою дорівнює 60—70 ударам на хвилину. В тренованих спортсменів у стані спокою пульс повільніший. Діяльність серцово-судинної системи при м'язових напруженнях посилюється, і після закінчення фізичних навантажень пульс може дорівнювати 100—160 ударам на хвилину, а іноді й більше. Однак через 5—6 хвилин пульс приходить до норми. Чим здоровіша й тренованіша людина, тим швидше пульс вертається до вихідної величини. Дихання. Хорошим диханням є ритмічне, глибоке дихання, яке супроводжується повним розширенням грудної клітки. Нормальна частота дихальних рухів 10—18 на хвилину. Число дихальних рухів підраховують, поклавши долоню на нижню частину грудини і верхню частину живота: вдих і видих вважаються за одне дихання. М'язова сила. Силу м'язів кисті правої та лівої руки вимірюють ручним динамометром. Результати заносять до зошита самоконтролю. Дані самоконтролю час від часу аналізуються разом з інструктором, тренером, лікарем. СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ Громадський фізкультурний актив готує та провадить спортивні змагання, які займають важливе місце в системі фізичного виховання. У масовому розвиткові спорту велику роль відіграє емоційний фактор спортивних змагань. Гостра спортивна боротьба, яка відбувається під час змагань, бажання спортсменів швидше пробігти, вище й далі стрибнути, підняти якомога більшу вагу і т. п. розвивають у молоді любов до спорту, відповідають Її прагненням до здорового, сильного, красивого, а це обумовлює необхідність систематично тренуватись, зміцнювати своє здоров'я, загартовуватись, набувати «бойового» досвіду спортивної боротьби.Спортивні змагання не тільки сприяють вихованню у фізкультурників таких важливих рис характеру, як наполегливість, воля до перемоги, сміливість, колективізм, дружба, але й мають вирішальне значення в організаційному зміцненні та пожвавленні всієї діяльності колективів фізкультури і, насамперед, сприяють залученню нових верств населення до систематичних занять спортом. Участь у спортивних змаганнях стимулює спортсменів удосконалювати свою майстерність, краще оволодівати спортивною технікою, безперервно підвищувати рівень всебічного фізичного розвитку, а це, в свою чергу, створює необхідні умови для досягнення високих спор-тивних результатів. Проведення спортивних змагань планують так само, як і тренування. Від строків проведення змагань залежить планування учбово-тренувальної і виховної роботи, напрям роботи спортивних секцій, ось чому календар-ний план спортивних заходів має бути ретельно продуманий і складений на рік. При складанні річного календарного плану спортивних змагань з того чи іншого виду спорту необхідно врахувати строки їх проведення в районі, місті, в спортивному товаристві. Так, наприклад, якщо районні змагання з легкоатлетичного кросу заплановано провести 15— 20 травня, то змагання з кросу в колективі фізкультури планують на один-два тижні раніше з тим, щоб після проведення своїх змагань визначити й підготувати команду колективу фізкультури до участі в районному кросі. Головне в плануванні спортивних змагань з будь-якого виду спорту — домогтись того, щоб вони не мали епізодичного характеру, а провадились протягом року, багаторазово, по турах. Ми вже говорили про те, що спортивні змагання органічно пов'язані ;і учбово-тренувальним процесом по підготовці спортсменів і що цей процес повинен тривати цілий рік, бо тільки за цих умов можна досягти успіхів у зростанні спортивно-технічних показників. Звідси випливає необхідність і змагання провадити протягом року. Уявімо собі, що зма-гання з будь-якого виду спорту будуть проведені лише раз чи два рази на рік. Чи стимулюватимуть таке планування й проведення змагань юнаків і дівчат вдосконалювати свою майстерність, чи викликатимуть у них бажання тренуватись? Ні! Бо не буде де перевірити досягнуте на тренуваннях, не буде де помірятись у силі, швидкості, спритності. Треба усвідомити й те. що без змагань, без спортивної боротьби, яка відбувається під час поєдинків з суперниками, не можуть зростати досягнення. Як же планувати й провадити багаторазові змагання по турах? Як домогтись того. щоб вони стали органічною частиною учбово-трену-вального процесу? Покажемо це на прикладі такого виду спорту, як важка атлетика. Проведення змагань планується в три тури: перший тур провадиться в квітні, другий - у липні й третій — у жовтні. Після кожного туру команда цеху, бригади, відділу і т. п. набирає певну кількість очок. Командна першість визначається за сумою очок, що набрали команди в усіх трьох турах, тобто аж у жовтні, по закінченні змагань. При такому плануванні особисто-командної першості з важкої атлетики громадські інструктори цехових, бригадних і т. п. команд не залишать тренувань важкоатлетів після проведених змагань у квітні (після 1-го туру), бо попереду ще участь у двох турах, які визначать, котрій команді дістанеться перехідний приз. Крім того, слід вести відповідну роботу по залученню молоді до важкоатлетичних секцій, провадити цехові, бригадні змагання, щоб ви-явити сильніших атлетів, які зуміють поповнити команду для участі в наступних турах змагань. За цих умов важка атлетика дістане масовий розвиток у колективі фізкультури, зростатимуть спортивні результати атлетів. До цього слід додати, що проведенням особисто-командної першості колективу фізкультури з важкої атлетики не вичерпується календар змагань з цього виду спорту. Протягом року важкоатлети колективу фізкультури візьмуть участь у змаганнях на першість району, міста, спортивного товариства, проведуть товариські матчові зустрічі з командами сусідніх колективів, організують змагання на виконання розрядних нормативів Єдиної Всесоюзної Спортивної Класифікації так звані класифікаційні змагання), конкурси силачів і т. д. Таке планування забезпечить проведення ба-гаторазових змагань протягом року і поєднання їх з цілорічним учбово-тренувальним процесом. Календарний план спортивних заходів колективу фізкультури, спортивної секції повинен передбачати участь кожного фізкультурника у 6—8 змаганнях, а спортсменів-розрядників — у 10—15 різних поєдинках. Хоч усі спортивні змагання повинні готуватись і провадитись так, щоб стати засолами пропаганди спорту, до річного календарного плану необхідно включити спеціальні заходи агітаційного характеру — проведення різних спортивних свят, показових виступів кращих спортсменів, а також масових змагань, так званих відкритих стартів для всіх бажаючих помірятись силою, швидкістю, спритністю. Це, насамперед, конкурси на кращого борця, бігуна, стрибуна, стрільця, плавця, конкурси силачів тощо.Дуже важливо, щоб до проведення змагань на першість колективу фізкультури або інших змагань з того чи іншого виду спорту за участю команд усіх цехових, бригадних і т. п. фізкультурних організацій, були організовані змагання на першість цеху, бригади, факультету, класу і т. д. Вони сприятимуть залученню нових фізкультурників до систематичних тренувань, забезпечуватимуть певні умови відбору найсильніших спортсменів для комплектування цехової, бригадної і т.п. команди. Нижче наводимо орієнтовні річні календарні плани окремих видів спорту. Календарні плани спортивних заходів з окремих видів спорту входять до загального річного плану колективу фізкультури. Цілком очевидно, що проведення великої кількості змагань протягом року вимагає великої роботи до створенню й утриманню в належному порядку учбово-спортивної бази, інвентаря, обладнання тощо, а також по організації та проведенню семінарів по підготовці суддів з різних видів спорту, створенню суддівських колегій або суддівських груп; систематичного вдосконалення кваліфікації суддівських кадрів. Положення про спортивні змагання. Громадський інструктор, тренер повинен бути обізнаний з тим, як скласти Положення про змагання. Цей документ, як і календар змагань, обумовлює зміст учбово-тренувальної роботи на певний період. Спортивні змагання будь-якого масштабу не можуть бути проведені без Положення, яке визначає умови і порядок їх проведення. Дуже важливо, складаючи Положення про змагання, забезпечити однакові умови для всіх учасників і команд тим, щоб визначення особистої та командної першості стимулювало особисту зацікавленість кожного учасника в досягненні хороших результатів. Орієнтовний календарний план спортивних змагань колективу фізкультури №№ п/п Заходи Строки проведення Учасники Відповідальні за виконання Легка атлетика 1 Змагання в закритому приміщенні і на повітрі Лютий- березень Команди цехів, бригад, відділів Бюро секції легкої атлетики 2 Весняний та осінній легкоатлетичні кроси (із загальним заліком з обох змагань) Квітень-травень-вересень Команди цехів, бригад, відділів, факультетів, класів, тощо Рада колективу фізкультури, громадський тренер з легкої атлетики, бюро секції 3 Участь у фіналі районного (міського) весняного та осіннього кросу За планом районних (міських) організацій Команди колективів фізкультури - // - 4 Особисто-командна першість колективу фізкультури в три тури (один з турів у залік спартакіади)* Травень- липень -вересень Команди цехів, бригад, відділів і т.д. - // - 5 Масові змагання-конкурси на кращого бігуна, стрибуна, метальника За окремими планами Всі бажаючі - // - 6 Класифікаційні змагання. Змагання по нормативах комплексу ГПО В міру підготовленості до виконання нормативів Кращі легкоатлети Рада колективу фізкультури, громадський тренер з легкої атлетики, бюро секції 7 Товаристські матчові зустрічі з командами сусідніх колективів За домовле-ністю Команди колективів фізкультури - // - 8 Участь у змаганнях районних (міських) або спортивного товариства За планом районних (міських) організацій або ДСТ - // - - // - 9 Змагання з естафетного бігу на приз "Золота осінь". Естафети 4х100, 4х200, 4х800 метрів вересень-жовтень Команди цехів, бригад, відділів тощо - //- Баскетбол 1 Участь у турнірі на приз відкриття літнього сезону травень команди колектиівв фізкультури рада колективу фізкультури, громадський тренер з баскетбола, бюро секції 2 Пернішсть колективу фізкультури в 2-3 тури (один з турів у програмі спартакіади) травень-довтень команди цехів, бригад, факультетів, класів і т.д. -//- 3 Участь у першості району (міста), ДСТ серпень-жовтень команди колективів фізкультури -//- 4 Товариські матчові зустрічі за окремим планом за домовле-ністю -//- -//- 5 Участь у турнірі на приз закриття сезону жовтень -//- -//- Городки 1 Зимова пеершість колективу фізкультури у два тури лютий-березень команди цехів, бригад, відділів Рада колективу фізкультури, громадський тренер з городків, бюро секції 2 Першість цехів, бригад, відділів і т.д. червень всі бажаючі Рада колективу фізкультури, громадський тренер з городків, бюро секції 3 Літня першість колективу фізкультури в 2-3 тури (один тур змагань у залік програми спартакіади) липень-жовтень Команди цехів, бригад і т.д. -//- 4 Участь у першості району, міста, ДСТ За планами районних (міських) організацій, ДСТ команди колективів фізкультури -//- 5 Товариські матчові зустрічі, в т.ч. за участю літніх фізкультуурників за домовле-ністю -//- -//- * мається на увазі, що всі колективи фізкультури щороку планують і проводять спартакіаду (змагання, в якиз до заліку входить декілька видів спорту). Підсумки одного з турів змагань того чи іншого виду спорту головна суддівська колегія спартакіади включає до підсумків загальнокомандної першості спартакіади.Положення складається за 2—3 місяці до змагань і доводиться до відома всіх фізкультурників. Найкраще складати його одночасно з календарем спортивних змагань. Положення передбачає мету і завдання змагань, виявлення сильніших команд цехів, бригад, відділів та окремих спортсменів, про-паганду даного виду спорту. Далі визначається, хто здійснюй загальне керівництво змаганнями (рада колективу фізкультури), вказується, що безпосереднє проведення змагань покладається на головну суддівську колегію, затверджену радою колективу фізкультури. У Положенні вказується, хто допускається до змагань (фізкультурники і спортсмени, які пройшли відповідну підготовку і за станом здоров'я допущені лікарем до участі у змаганнях), в цьому ж розділі говориться і про склад команд від кожного цеху, бригади, факультету, класу тощо. Слід ретельно продумати і скласти програму змагань, зазначивши вправи, довжину дистанцій, види естафет, розрядність учасників тощо. Особливо чітко має бути викладений порядок визначення переможців і місць, зайнятих командами та окремими учасниками, щоб уникнути різного тлумачення цих важливих умов у ході і після закінчення змагань. Для суддівської колегії (особливо малодосвідченої) найскладнішим є підведення підсумків змагань, тому в Положенні необхідно обумовити псі сторони цього питання. Як бути, наприклад. коли дні або декілька команд наберуть однакову кількість очок (балів)? В цьому випадку команду-переможницю визначають за найбільшою кількістю перших, других, третіх і т. д, особистих місць, що здобули учасники команди, за найкращими досягненнями спортсменів старших спортивних розрядів або за найкращими результатами, досягнутими у важчих видах програми (наприклад, у легкій атлетиці — довжина дистанції, багатоборство тощо). В таких видах спорту, як боротьба, бокс, теніс, фехтування при рівності очок у двох і більше команд перевага надається тій, яка має краще співвідношення кількості чистих перемог або часу, витраченого на ці перемоги,— в боротьбі, очок оцінки бою — в боксі, виграних ігор — у тенісі, завданих уколів — у фехтуванні. В цьому ж розділі слід сказати про додаткові правила оцінки та послідовність їх застосування. В командних видах спорту при рівності очок у двох команд, які борються за перше місце, перевага надається команді, яка виграла зустріч між ними. Якщо три команди закінчили змагання з однаковою кількістю очок та мають взаємні поразки, місця між ними розподіляються за більшою кількістю перемог або додатковими зустрічами між ними. В командних змаганнях, які провадяться круговим способом, за перемогу команді нараховується 2 очка, за нічию — 1 очко, за поразку— О очок. У змаганнях з легкої і важкої атлетики, лижного спорту, плавання і т. ін., де результати виражені цифровими показниками (кілограмами, секундами, метрами), командні місця визначаються відповідно до результатів, показаних заліковими учасниками. (Термін «залікові учасники» означає, що кожна команда виставляє, наприклад, на кожний вид легкої атлетики по п'ять чоловік, а до заліку, відповідно до Положення, входять результати, скажімо, лише трьох учасників, які покажуть кращий результат. Ці три учасники й будуть «заліковими»). При цьому місце кожній команді визначається або за кращою сумою результатів, або за спеціальною таблицею очок. В останньому випадку складаються очки залікових учасників, і місце команди визначається за їх найбільшою сумою. Для визначення командних місць можна застосувати і систему заліку за найменшою сумою очок, тобто за сумою особистих місць, зайнятих заліковими учасниками команд. При цьому за кожне І місце команді нараховується 1 очко, за ІІ-е місце — 2 очка, за ІІІ-е - три і т. д. Наведений спосіб найчастіше застосовується при проведенні змагань з важкої атлети-ки, боротьби та інших видів спорту. В Положенні про змагання необхідно передбачити нарахування штрафних очок командам за невиставлених учасників. Так, якщо відповідпо до Положення про змагання на особисто-командну першість, скажімо, з настільного теніса кожен цех (бригада) повинен виставити команду в складі 10 учасників (6 чоловіків і 4 жінки), а дна з них виставили команди в складі 8 чоловік (5 чоловіків і 3 жінки), в цьому випадку за кожного невиставленого учасника команді нараховуються очки як за останнє місце плюс одне штрафне очко. Наприклад, якщо серед чоловіків було 30 учасників, то команді, яка не виставила учасника, нараховується 31 очко (за останнє особисте місце — ЗО очок плюс штрафне очко). Так же роблять у всіх випадках, коли команди не додержали вимог Положення про кількість залікових учасників. Цей пункт примушує; ор-ганізаторів спортивної роботи дбати про підготовку не одиниць спортсменів, а цілих команд.Далі в Положенні вказується система нагородження учасників і команд (перехідні призи за І командні місця, грамоти за II—III командні місця, грамоти за перші три особисті місця). Окремо можуть бути встановлені призи за найбільшу масовість, наприклад, при проведенні легкоатлетичних, лижних, велосипедних кросів, конкурсів і т. д. Наприкінці встановлюються строки запису на участь у змаганнях або подачі заявок, а також розклад тренувань перед змаганнями, проходження медичного огляду та графік змагань по днях і годинах. Суддівська колегія змагань. Важливою ділянкою підготовки спортивних змагань будь-якого масштабу є своєчасне комплектування суддівських колегій. Серйозну увагу необхідно приділити доборові головної суддівської колегії. Головний суддя, його заступники, головний секретар та старші судді добираються з числа найбільш кваліфікованих та досвідчених суддів. Громадський інструктор повинен пам'ятати, що добре підготувати спортсменів до змагань, це ще не все. Треба заздалегідь сформувати суддівську колегію, провести з суддями семінар, на якому розглянути Положення про змагання і визначити правильне, єдине тлумачення правил змагань,— інакше вони не пройдуть на належному рівні. Суддівська колегія і, насамперед, головна суддівська колегія не тільки провадить змагання, а й повинна готувати їх. За кілька днів до змагань складається графік їх проведення по днях і годинах; разом з радою колективу фізкультури, бюро секції встановлюється порядок відкриття змагань, нагородження переможців (нагородження переможців особистої і командної першості треба обов'язково провадити в день закінчення змагань), закриття змагань; готуються місця змагань, інвентар, обладнання, суддівська документація тощо. З метою забезпечення змагань власними суддівськими колегіями в кожному колективі фізкультури, залежно від обсягу спортивної роботи і наявності суддів з спорту, створюються суддівські колегії або суддівські групи, Суддівська група обирає голову і секретаря, а там, де створюється суддівська колегія, обирається президія на чолі з головою президії та секретарем.
1 2 3 4 5 Категория: Фізична культура \| Добавил: Aspirant (04.05.2013)
Просмотров: 968 \| Комментарии: 2 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: