Реферат на тему Олімпійські ігри - Фізична культура - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Олімпійські ігри. Як же воно усе-таки виникло - це легендарне, це дивне явище за назвою Олімпійські ігри? Ми знаємо, що світове співтовариство розвивалося власною працею і старанням, і притім дуже нешвидко - століттями, тисячоріччями відмивало, відтирало свою темну, інколи звірячу душу, учило, утворювало свій вузький первісний розум. От з'явився великий винахідник колеса. Потім прийшов великий Архімед, потім прийшов великий Ньютон, а потім великий Эйнштейн... Тобто що ми холіли сказати? Виражаючи строго, "процес розвитку людства був по-статечним-поступальним". І це ми з вами дуже коротко простежили на прикладі історії фізики. Але були речі і явища, що відразу виникали зробленими, не потребуючими доробки і доробки. Такі скульптури великих майстрів стародавності, такі єгипетські піраміди, такі "Іліада" і "Одисея" таємничого Гомера. Ці "відразу - зроблені" речі виникали не тільки в стародавності. Можна назвати музику Моцарта і вірші Лермонтова, і картини Боттічеллі, і будинку Корбюзье. Про твори ці нічого і сказати неможливо. Тільки головою покачаєш: "Треба ж... Воістину божественно!" От до таким "відразу - зробленим" утворам людського генія треба віднести й ідею Олімпійських ігор... Звичайно, програма їх не раз і не два мінялася, удосконалювалася, а те і ... погіршувалася. Але не це важливо. Заишилось головне - саме сама ідея безкорисливих, чесних, до кінця товариських ігор... Батьківщиною Олімпійських ігор є Древня Греція, а саме шановане греками святилище Олімпія, розташоване в західній частині Пелопон-несского півострова. Тут, у підніжжя гори Кронос, у долині ріки Червон-фей, до цих запалюється олімпійських вогонь сучасних Ігор. Звідси починається смолоскипова естафета... Легенди затверджують, що в ту пору існував нескінченно могутній і настільки ж похмурий бог Кронос. І була в нього нещаслива дружина - богиня Рея. Отчого ж так нещаслива була велика дружина великого бога? Легенди дають на це таки кошмарна відповідь! В одних стверджується, що Кронос побачив страшний сон, в інших, - що він спілкувався з якоюсь невідомою віщункою. Але, так чи інакше, Кронос убив собі в голову, що його наздожене смерть від руки одного з його дітей. І Кронос у це повірив! Він був похмурий по натурі. Тепер же він став ще хмурній. Замість того щоб зайнятися "вихованням підростаючого покоління", Кронос не пер-думав нічого кращого, як ковтати своїх новонароджених дитинок! Справа прийняла досить моторошний оборот. Бідна Рея буквально не знала, що і придумати. І от коли в неї народилася чергова дитина, прекрасний із променистим ликом синочок Зевс, Рея зважилася на запеклий крок. Вона загорнула в пелюшки камінь і віддала його нещадному батьку. Кронос цього не помітив, проковтнув камінь і продовжував перебувати в спокійній упевненості, що йому нічого не загрожує. Рея ж віддала синочка пастухам. Хлопчик виріс, став могутнім Зевсом - громовержцем. Остаточно змужав, він вступив у смертельний бій з нещадним батьком - людожером (а вірніше сказати - з людоїдом). І переміг його! З черева Кроноса вили-йшли численні сестри і брати великого Зевса, що і стали потім богами. На честь цього знаменного, воістину великої події Зевс повелів проводити Гри, що (по місцеві, де вони влаштовувалися) одержали на-звання Олімпійських. Є ще кілька легенд - версій із приводу походження Олімпійських ігор... Так одна з них затверджує, що придумав і організував вперше Гри не хто інший, як славнозвісний Геракл, син Зевса - той самий, котрий зробив свої дванадцять легендарних подвигів. Серед них був і цілком "побутовий". Геракл зумів вичистити стайні Авгия, царя Элиды, сильно запущені і брудні, у які вже давно не ступала нога людини. Цей подвиг Геракла навіть ввійшов у приказку. Коли хтось справиться з якоюсь брудною роботою, про нього говорять: "Вичистив авгієві стайні". На честь однієї зі славних перемог Геракла і стали проводити Олімпійські ігри. Причому легенда донесла до нас одну дуже цікаву подробицю. Геракл власними стопами відміряв дистанцію для бігу - шістсот стіп. Так з'явилася одна з найбільш розповсюджених мір довжини в Древній Греції, вона називалася "стадій". Звідси виникло слово "стадіон". Якщо перевести цю міру в наші, сучасні одиниці, то вийде 192 метра 27 сантиметрів. Легенда затверджує, що довгий час атлети виявляли переможця тільки в цьому виді змагань... Геракл ввів і інші спортивні дисципліни. Наприклад, панкратіон - таки суворий вид спорту, що з'єднував у собі боротьбу і кулачний бій... Відомо про цей вид змагань лише тому, що в ньому взяв участь сам Геракл. І переміг! Пізніше перемога в боротьбі й у панкратіоне стала називатися геракловою. А самого переможця величали другим Гераклом... У ще одній легенді про походження Олімпійських ігор говориться про по-лихо онука великого громовержця Зевса над царем міста Писи Эномаем. Вона в чомусь перегукується з історією про Кроноса і Зевса... Эномаю було передвіщено, що він умре від руки зятя.Дочка пануючи Гипподамия була красунею, і женитися на ній мріяв вес-кий молода людина... - Не заперечую! - щораз відповідав Эномай. - Але колись влаштуємо змагання на колісницях. У Эномая були неймовірно жваві коні. Наречений скакав уперед, Эномай повинний був його наздогнати. І доганяв. І уражав списом: такі були умови цього змагання! Тринадцять наречених упали в такий спосіб від руки підступного Эномая. На-кінець з'явився хтось Пелопс. Він був онуком Зевса і досить спритною людиною. Гипподамия, що сильно набридла це кривава чехарда, зважилася віддати своє серце саме Пелопсу. Гипподамия і Пелопс підмовили візника Эномаевой колісниці Миртилоса, і той замінив бронзові чеки, що утримують колеса, восковими. Під час скачки віск розплавився, колеса злетіли з осей, і Эномай загинув під копитами своїх коней. На подяку богам Пелопс спорудив в Олимпии святилище, де приносили жертви. А ще він заснував Ігри. На них особливо цінувалася перемога в гонках на колісницях. Легенда затверджує, що саме завдяки Пелопсу Гри стали традиційними. Вони проводилися через кожні чотири роки. На час Ігор наступав загальний світ. Порушника священного перемир'я чекало суворе покарання! Достовірних зведень про Древній Олімпії історія залишила нам не так вуж багато. Достовірно відомо, що Олімпійські ігри існували на ряду з багатьма іншими спортивними змаганнями. Гри допомагали грекам не стільки добре воювати, скільки добре. товаришувати - регулярно зустрічатися, розмовляти, здійснювати культурний обмін, узагалі бачити, що перед тобою коштує не "підлий ворог з ненависною Спарти", як затверджувала пропаганда, а дружелюбний хлопець з відритою посмішкою. Тобто Олімпійські ігри сприяли руйнуванню образа ворога. Але ж це важливіше всього в справі спілкування народів друг із другом! Крім прикладного значення греки любили спорт ще і за те, що він звеличує, облагороджує душу, що він нерозривно зв'язаний з розумовим, естетичним і моральним розвитком. Не можна бути людиною культурною, якщо ти лінуєшся займатися фізичною культурою хоча б для себе! У греків з цього приводу була чудова формула. Для сучасного вуха вона звучить як жарт. Але це такий жарт, у якій велика частка правди! Про некультурну людину древні елліни говорили: "Не вміє ні читати, ні плавати!" Ідея проведення Олімпійських ігор дуже древня і губиться в пітьмі віків. Раніше Гри проводилися не тільки в Олімпії Хоча змагання в цьому священному місці були самими популярними і найвідомішими . Зовсім виразно можна сказати, що перші вірогідно ззовні Олімпійські ігри відбулися в 776 році до нашої ери. Цей рік і прийнятий вважати початковою датою. Навіть відоме ім'я переможця тих Ігор. З цього імені починається історія олімпійського руху. Отже, Короибос, атлет з міста-поліса Элиды. Але в той же час є зведення, що Олімпіада, про яку зараз мова йде, була вже... двадцять сьомий по рахунку! Олімпійцями могли стати тільки греки по походженню, причому до вільні люди і тільки чоловік. Отже - 776 рік до нашої ери. У грецькі міста-держави, а також у грецькі колонії, наприклад в... Феодосію, що на настільки знайомому нам Кримському півострові, відправлялися спеціальні посли. Вони запрошували всіх бажаючих взяти участь в Олімпійських іграх. У передодні цього великого свята припинялися всі звади і війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. порушника чекав суворий штраф - дві міни сріблом. А міна це біля двадцяти семи кілограмів чистого срібла! Але страшніше руйнівного штрафу, як вважали греки, був проклін, що боги насилали на порушника олімпійського перемир'я. Строгому покаранню піддавався і людина, що образила подорожанина, що йде на олімпійське свято... А ще страшніше покарання - відлучення від Ігор на одну чи двох Олімпіада! А що ж учасники Ігор? Усі було розписано настільки ж строго. Виступати на Іграх - це велика честь і велика відповідальність. Кожен атлет повинний був десять місяців готуватися будинку і ще місяць тренуватися в Олімпії Так не як-небудь, а дуже завзято. За майбутніми олімпійцями уважно і строго спостерігали элланодики - судді і розпорядники Ігор. Вони не тільки відповідали за підготовку атлетів, але і стежили за тим, щоб місця змагань але й були в належному порядку. Элланодики нагороджували переможців і накладали штрафи на провинених. Програма Ігор була цікавої і різноманітною. Атлети змагалися у всіляких видах спорту, а точніше - у різних видах фізичних вправ... Самим важкої й у той же час самим популярної було пятиборя - пентатлон. У нього входили біг, стрибки в довжину, метання списа і диска, боротьба. Учасник таких змагань повинний був мати дуже різнобічну підготовку! Крім пентатлона в програму древніх Ігор входили змагання з кулачного бою, верхівковій їзді, панкратіону. Крім того, улаштовувалися гонки на колісницях.З Ігор тридцять сьомої Олімпіади (вони проходили в 632 році до нашої ери) у змаганнях стали брати участь і дітей. Дистанція бігу для дітей була в два рази менше, ніж для дорослих. Спочатку вся програма змагань укладалася в один день. Але статечно, у міру того, як Ігри ставали усе більш важливою справою в житті Древньої Греції, змагання стали тривати п'ять днів. У храмах перед відкриттям Ігор всі учасники давали олімпійську клятву. "Я чесно і завзято готувався і буду чесно змагатися зі своїми со-перниками!" - приблизно так вона звучала. Перед змаганнями олімпійці відправлялися в храми приносити жертвы. Змагання проходили незвичайно завзято, а головне - чесно. Переможці, олімпіоніки, нагороджувалися маслиновою чи галуззю лавровим вінком. Їх чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, але і в усьому грецькому світі. Крім Короибоса до нас дійшли імена ще декількох великих чемпіонів. Наприклад, що став майже легендарним Милон з міста Кротону (те була грецька колонія на півдні Італії). Він був учнем великого Пифагора, що вже саме по собі багато про що говорить. На Іграх Олімпіади Милон завоював сім лаврових вінків, причому усі - у змаганнях з боротьби. Сімейство деякого Диагора з острова Родос - він сам, його сини, а потім і онуки - виступали на Олімпійських іграх більш вісімдесятьох років! Вони взяли участь у двадцятьох Іграх! І завоювали для свого сонячного острова дев'ять лаврових вінків. І все-таки найбільш прославленим героєм древніх олімпійських змагань був Леонидас - теж з Родосу. Цей великий атлет двадцять разів перемагав у змаганнях з бігу! Греки бачили в Іграх Олімпіади не тільки чисто спортивні змагання. Поети тут читали вірші, оратори змагання у мистецтві промови, а музиканти виконували свої кращі добутки. У середині другого століття до нашої ери Грецію завоював Рим. Олімпія для суворих і гордовитих прибульців була просто багатим місцем, яке можна грабувати. У той же час деяким "більш інтелігентним" римлянам хотілося прилучитися до олімпійської слави, нажити на ній - кому політичний, а кому і грошовий - капітал. Відомий своєю жорстокістю і розумом дикт-тор Сулла розпорядився Гри сто сімдесят п'ятої Олімпіади перенести в Рим! Ця витівка, однак, не удалася. У підготовці і проведенні Ігор двісті одинадцятої Олімпіади приймав участь сам імператор Нерон. Він розпорядився геть-чисто змінити програму змагань. З'явилися турніри, про які колись і не чули. Нерон вважав себе, - причому зовсім дарма! - найбільшим актором і співаком. У цьому напрямку і була "удосконалена" програма. Переможцем усіх без винятку турнірів був оголошений... Нерон! При римлянах Олімпійські ігри стали багатонаціональними. Тепер право змагатися одержали люди інших національностей - усі, хто населяв величезну Римську імперію, що розпростерлася від Північної Африки до Близької Схід і Західної Європи. На Іграх стали з'являтися атлети із Сирії, Олександрії, Вавилона, жителі майбутніх Франції і Німеччині... У списку олімпійських чемпіонів коштує й ім'я Вараздата з міста Артаксати, древньої столиці Вірменії! Олімпійські ігри проводилися безупинно 1169 років. Двісті дев'яносто два рази збиралися спортсмени на ці дивні змагання. У 394 році нашої ери римський імператор Феодосій І заборонив олімпій-ські змагання. Його спадкоємець Феодосій ІІ через трохи десятиріч видав декрет про руйнування язичеських храмів: набирала силу нова релігія - християнство. Прекрасна ніколи, а тепер розграбована Олімпія вироджувалася і старіла. Ніхто більше не рятував її від повеней, ніхто не відновляв будинку і вулиці після чергового землетрусу. На п'ятнадцять сторіч Олімпія взагалі як би зникла з обличчя землі. Навіть сама назва її було забуто! І все-таки Олімпійські ігри яскравою зіркою горіли в пам'яті людства. Світло цієї зірки пройшов крізь віка і спалахнув з новою силою. 2. ВІДРОДЖЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР. 2.1. А забути неможливо! По-справжньому древніми Іграми стали цікавитися, лише коли почались розкопки Олімпії, що спить під багатовіковими нашаруваннями. Знахідки одна вразливіша іншої . Усі частіше стали лунати голоса за відродження великих змагань. А на той час (мова йде про останню чверть дев'ятнадцятого століття) робко, але вже з'являються національні і міжнародні спортивні союзи... Олімпійські ігри просто повинні були відбутися! Однак справа адже це дуже складне: цілі гори організаційної роботи. А крім того, потрібні чималі гроші. А крім того, необхідні єдині правила, що своєю твердою об'єктивністю підходили б усім. Головне ж - потрібний був людину, який би, поклав на це життя. Який був би не тільки відданий ідеї олімпізму, але до того ж утворений, шляхетний, енергійний. І така людина знайшлася. Його кликали... 2.2. Пьер ДЕ Кубертен Пьер ДЕ Фреди, барон ДЕ Кубертен (1863-1937) був одним із самих цікавих, талановитих, енергійних і захоплених людей свого часу. Його ім'я навічно зв'язане з Олімпійськими іграми.Після закінчення паризького університету Сорбонни, Пьер разом із друзями створює спортивний клуб. Тут займаються футболом, фехтованням і веслуванням. Приблизно з цієї ж пори Кубертен ясно розуміє, що без фізичного не може бути і духовного, і морального розвитку. Саме Пьер ДЕ Кубертен став творцем спортивних союзів для дітей, організатором міжнародних змагань. Уже тільки за одне це ім'я його повинне було б назавжди залишитися у світовому спорті. Однак головна справа, головний спортивний подвиг Кубертена був перед! Кубертен ні на хвилину не залишав мрії про казкової, віддаленої від нас багатьма і багатьма століттями Олімпії. Він був ще зовсім молодою людиною, коли висловив думку про відродж-еня Олімпійських ігор. З цього моменту усе своє життя Пьер ДЕ Кубер-тен підкорив здійсненню великої ідеї. Умер він у віці семидесяти трьох років, а почав займатися Олімпійськими іграми в двадцять шість, тобто олімпізму було віддано майже піввіку! Не треба думати, що ідея Кубертена відразу потягнула увесь спортивний світ. Що сумніваються і супротивників у неї було хоч відбавляй... Ще більше - спортсменів і спортивних діячів, що говорили, що взагалі ж діло це гарне, на самі займатися цією гарною справою не хотіли. Кубертен же об'їжджає багато країн світу, сперечається, переконує, доказыва-ет. Пише сотні листів у всілякі спортивні організації. Нове взагалі сприймається з працею. Однак Кубертен говорив настільки переконливо і жагуче, що французькі спортивні діячі приймають рішення скликати Міжнародний спортивний конгрес і запросити на нього представників найбільших спортивних держав. І от 23 червня 1894 р. на Конгресі в Парижеві був створений Міжнародний олімпійський комітет - МОК. Конгрес вирішив: через два роки пройдуть перші Олімпійські ігри! І це була велика перемога світового спорту, великий подвиг Пьера ДЕ Куберте-на! Не дуже давно світове співтовариство урочисте і святково відзначило 100-літній ювілей олімпійського руху сучасності, утворення МОК. Організація Об'єднаних Націй оголосила рік 100-річчя МОК - 1994 рік - Міжнародним роком спорту й олімпійського ідеалу. Вищий орган світового співтовариства відродив і древню миротворчу традицію - ООН призвала всі держави дотримувати олімпійське перемир'я. День 23 червня традиційно щорічно відзначається в десятках країн світу, у тому числі з 1990 року й у Росії, як Олімпійський день. А все-таки головна заслуга Пьера ДЕ Кубертена в тім, що Олімпізм, олімпійський рух можна уявити собі у виді високого і стрункого будинку. При зведенні цього будинку Пьер ДЕ Кубертен був не тільки "виконробом", але і головним архітектором. Його натхненні думки лягли в основу олімпізму. Перша і найголовніша з них - спорт, культура, наука, мистецтво повинні з'єднатися в міцний і прекрасний сплав, що і буде називатися олімпійським рухом. Ідея ця здійснилася не відразу. У неї минулого і супротивники, особливо коли спорт став частиною світової політики, коли за допомогою рекордів пре-зиденти і міністри стали доводити один одному, чия країна краще. Часи міняються, і тепер Олімпійські ігри з'являються перед нами немов урочистий гімн людству і людяності! Кубертен присвятив своє життя й особою науці, що називається спор-тивна педагогіка. Її ціль - фізичний і духовний розвиток і виховання молоді за допомогою занять спортом. Пьер ДЕ Кубертен вважав, що новий предмет допоможе зміцнити, зробити більш сильної і життєстійкий французьку націю, французьку молодь. А вийшло, що він піклувався про молодь усього світу. 2.3. Ода спорту Кубертен не був поетом. Але написав один прекрасний вірш. Називається він "Ода спорту". Цікава історія створення цього добутку. У 1912 році проводився конкурс мистецтв, присвячений Олімпійським іграм. Кубертен написав свою знамениту "Оду спорту", передав її в журі. Але тому що його авторитет серед людей, що займаються олімпійським рухом, був величезний, Кубертен подав свою роботу під псевдонімом. І от вища нагорода, золота медаль, була присуджена саме "Оді" Кубертена. У "Оді спорту" дев'ять глав. Остання з них називається "ПРО, спорт! Ти - світ!" Слова ці давно стали крилатими серед олімпійців. Кубертен знаходить прості і прекрасні слова, що зрозумілі кожному спортсмену. Та й кожній людині. Він говорить про те, що спорт - наш постійний супутник у житті, дійсний і надійний друг. Якщо ти будеш вірний йому, то одержиш замість радість, що він дарує твоєму духу і твоєму тілу. Але ж це дійсно так: радість руху - радість життя! "Спорт! - викликує Кубертен. - Ти вісник світу. Коштує тобі усміхнутися, варто піти по країнах пружною радісною ходою, і над землею розливається спокій. Люди через континенти й океани протягають один одному руки зі словами: "Здраствуй, друг!"Тепер кожний знає олімпійський символ: п'ять різнобарвних сполучених кілець, що уособлюють єдність п'яти континентів. Перед початком Ігор спортсмени вимовляють олімпійську клятву. Відомо і про прекрасні традиції запалювати в Греції олімпійський вогонь, що несуть эстафетою через різні країни віддані спорту люди, несуть палаючий факел до місця проведення Ігор чергової Олімпіади. Усе це було задумано Пьером ДЕ Кубертеном! Недарма його називають батьком олімпізму. Двадцать дев'ять років Кубертен був беззмінним президентом МОК. Він став автором найважливішого документа - Олімпійської хартії. Похований Кубертен у швейцарському місті Лозанні неподалік від штаб-квартири Міжнародного олімпійського комітету. За заповітом Пьера ДЕ Кубертена серце його спочиває в Греції, на батьківщині Ігор, у безсмертній Олімпії. 2.5. І знову в Греції! Питання про місце і час проведення Ігор І Олімпіади зважувався на Па-ризькому конгресі. Обрані були Афіни - столиця Греції: нехай, рахували учасники конгресу, Олімпійські ігри сучасності почнуть свій хід відтіля, де була споконвічна батьківщина цих прекрасних змагань. Першим президентом МОК став представник Греції Деметриус Вике-лас... Він був більше відомий, як відмінний поет і перекладач. Однак до спорту пан Викелас мав дуже віддалене відношення. І на конгресі він виявився лише для того, щоб умовити його учасників зробити столицею Ігор І Олімпіади місто Афіни. По справедливості, президентом повинний був би стати Пьер ДЕ Кубертен. Але адже усі знали: у ході підготовки до Ігор прийдеться вирішувати масу організаційних питань, причому саме в Греції. А хто ж міг справитися краще, ніж грек? І грецький літератор блискуче справився зі своєю місією. Олімпіада була організована відмінно. Наприклад, за короткий час в Афінах побудували стадіон з білими мармуровими триб-нами, причому тієї ж конструкції, що і на стадіонах стародавності. Успішно вирішив Викелас і масу інших проблем, яких при проведенні такого величезного заходу буває дуже багато. А відразу після закінчення Олімпійських ігор він добровільно пішов в відставку,звільнивши крісло президента для людини, що його дійсно заслуговував, - для Пьера ДЕ Кубертена. Ігри відкрилися 6 квітня 1896 року. На прекрасному новому стадіоні з-бралося 245 спортсменів з 14 країн: з Австралії, Австрії, Болгарії, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Італії, США, Франції, Чилі, Швейцарії, Швеції. Не було серед учасників Росії. Старання А.Д. Бутовского й інших га-рячих прихильників спорту залишилися безуспішними. У програмі Ігор І Олімпіади було 9 видів спорту. Змагання вирішено було проводити по легкій атлетиці, гімнастиці, плаванню, підняттю тяжкостей, боротьбі, стрілянині, фехтуванню, велосипедним гонкам і тенісу. Найбільше число медалей завоювали грецькі спортсмени. Особливо удача супроводжувала їм у фехтуванні і стрілянині. Американцям більше всього вдавалися легкоатлетичні дисципліни. З дванадцяти видів програми вони першенствували в дев'ятьох. Їхній спортсмен Джеймс Конноли, переможець у потрійному стрибку, став і першим в історії сучасних Ігор олімпійським чемпіоном. У гімнастиці домінували атлети Німеччини і Швейцарії. Карл Шуман переміг у змаганнях в опорному стрибку. А потім цей німецький спортсмен виграв турнір борців! Але таке на перших Іграх случалося не раз. Дуже показовий у цьому змісті приклад американця Роберта Гаррета. Він переміг у метанні диска і штовханні ядра. А в стрибках у довжину і висоту зайняв відповідно друге і третє місця. Гаррет узагалі не збирався виступати на Іграх! Зовсім випадково він разом із друзями по Гарвардському університеті виявився в Афінах. З афіші довідався про змагання, прийшов на стадіон і просто записався в число учасників. Однак і це ще не саме дивне. Як ми пам'ятаємо, Роберт виграв змагання з метанню диска. Отож його друзі затверджували, що спортсмен познайомився з технікою метання і із самим диском за три дні до... олімпійського турніру! От уже дивно: прийшов, побачив, переміг! Кульмінацією Ігор І Олімпіади, безсумнівно, став марафонський біг. До Олімпійських ігор в Афінах такої спортивної дисципліни не існувало зовсім. Її ініціатором, а може, "винахідником, став друг і соратник Пьера ДЕ Кубертена Мішель Бреаль. Він запропонував присвятити цю дистанцію пам'яті афінського воїна Филипидиса. Ця самовіддана людина обезсмертила своє ім'я тим, що неспинно пробіг від міста Марафону до Афін, щоб розповісти про велику перемогу греків над переважаючим їх військом персів. Убігши на площу перед Акропо-лем, Филипидис крикнув: -Радуйтеся! Ми перемогли! І упав намертво - так затверджує легенда... Було це в 490 році до нашої ери. Старт незвичайному забігу був даний у Марафоні. Переможцем став двадцятичотирьохрічний еллін Спирос Луїс. 2.6. Афіни - Стокгольм Гри в Афінах пройшли більш ніж успішно. І от греки пропонують завжди залишити олімпійські змагання в їхній країні.Однак МОК і Пьер ДЕ Кубертен були іншої думки. Родоначальник Ігор сучасності відстоював міжнародний, інтернаціональних характер цих спортивних тріумфів. Вони повинні в однаковій мірі належати всім людям, усім країнам і континентам! Ідея Кубертена знайшла підтримку усього світового олімпійського співтовариства. Міцніє, розвивається вона і сьогодні. Спочатку при виборі олімпійської столиці члени МОК намагалися виходити з якоїсь важливої ідеї. Так, Гри Й Олімпіади пройшли в Греції: повернення до джерел, продовження славних традицій. Гри ІІ Олімпіади вирішено було провести в Парижеві, на батьківщині Пьера ДЕ Кубертена - на знак найглибшої поваги до цієї людини. Гри ІІІ Олімпіади пройшли в Сент-Луїсі (США), тому що американські спортсмени на попередніх двох Олімпійських іграх виступали стабільніше й успішніше усіх. Гри ІV Олімпіади відбулися в Лондоні, тому що Англія завжди сла-вилась своїми спортивними традиціями. Її взагалі можна назвати роди-ний сучасного спорту. Гри V Олімпіади пройшли у Швеції, у її столиці Стокгольмі: МОК хотів віддати данина поваги дивним успіхам цієї невеликої країни в справі олімпізму і спорту взагалі. Особливо у Швеції була улюблена гімнастика - вид спорту дуже гармонічний, дуже красивий і строгий. А от Гри VІ Олімпіади в 1916 році не відбулися: над світом розрозилась перша світова війна, що принесла людям незлічиму кількість лих. Вона ж відняла в людей велике спортивне свято... Число країн-учасниць і кількість учасників-спортсменів неухильно росло. От як це виглядало по країнах: Афіни - 14; Париж - 19; Лондон - 22; Стокгольм - 28. Правда, між Парижем і Лондоном був Сент-Луїс. Там брало участь всього 13 країн, навіть менше, ніж на Іграх І Олімпіади. Однак до Америки в ті часи добиратися було дуже не просто: повітряного сполученя ще не існувало. Від Ігор до Ігор збільшується і число видів спорту, що входять у про-граму, і кількість медалей, що граються. Наприклад, на першому олімпійському форумі в Афінах розігрувалося 43 комплекту медалей, а на п'ятому в Стокгольмі - 109! Це говорить про те, що Олімпійські ігри, ідеї олімпізму стають на земній кулі усе більш популярними. Світовий спорт, світова культура вже не мислять без Олімпіад! Характерною рисою перших п'яти Ігор було і те, що перемоги по кі-лькості медалей тут раз за разом завойовували хазяїни: в Афінах - греки, у Парижеві - французи... На цю особливість у фахівців є різні точки зору. Але, швидше за все, справа в тім, що тодішні спортсмени були не особливо тренованими, і тому, хто виступав будинку, на рідному стадіоні, у звичних умовах, і супроводжував успіх. 2.7. Нові олімпійські сказання В олімпіад нового часу поступово з'являлися свої легенди, свої легендарні герої. Наприклад, після Ігор у Парижеві в історію олимпизма назавжди ввійшло ім'я американця Алвина Кренцлейна. Він став переможцем у бар'єрному бігу на 110 і 200 метрів, а також у "гладкій" дистанції на 60 м і потім ще виграв стрибки в довжину. Шведські спортсмени Оскар і Альфред Свани брали участь в Іграх трьох Олімпіад нового часу - ІV, V і VІІ (шостих Ігор не було). Альфред виступав у змаганнях ще і на Іграх VІІІ Олімпіади! Свани (вони були батьком і сином) завоювали для своєї батьківщини 15 медалей: 6 золотих, 4 срібних, 5 бронзових! Виступали вони у вправах, які називалися "стрілянина по олені, що біжить," і "стрілянина по підкинутих голубах". Оскар Сван був найстаршим учасником змагань за всю столітню історію Олімпійських ігор нашого часу. Почала ця дивна людина свої виступи в Лондоні. У той час йому уже виповнився шістидесятий рік! А останній свій олімпійський постріл цей "мисливець за оленями" зробив, коли йому було сімдесят три! Безсумнівним героєм Олімпійських ігор став фінський бігун Ханнес Ко-лехмайнен. Тепер не рідкість, коли переможця від переможеного відокремлює трохи сотих і навіть тисячних часток секунди. У Стокгольмі вперше в історії Ігор, а може, і всього спорту в забігу на 5000 метрів Колехмайнена від занявшого друге місце француза Жана Буэна відокремила лише одна десята секунди. Перемога Ханнеса була закономірною. Недарма ж цей дійсно великий, дуже завзятий і дуже вольовий спортсмен переміг ще в бігу на 10 кілометрів, а потім виграв кросову дистанцію, що дорівнювала 12 кілометрам. 2.8. Строгі принципи Правила того часу були дуже тверді: учасники Олімпійських ігор повинні були залишатися аматорами, тобто непрофесійними атлетами протягом усієї своєї спортивної кар'єри. Наприклад, не можна було трошки побути професіоналом (одержувати гроші), а потім знову стати аматором. При цьому случалися дуже сумні казуси... Один такий випадок зіграв злий жарт із дворазовим чемпіоном тих же Стокгольмських ігор Джимом Торпом. Індіанець по походженню, гордість корінного населення США, Торп виграв два наитяжкіших змаганнях: легкоатлетичне пятиборье, а потім легкоатлетичне десятиборье... Подальшу долю спортсмена пояснювати не треба: загальні слава і поклоніння.А потім раптом грандиозний скандал. Аматори "смажених фактів" взнали і розтрубили по усьому світлу, що Джим у свій час зіграв кілька матчів за професійну бейсбольну команду. Скільки там він доларів заробив, невідомо. Але це не мало ніякого значення. МОК ухвалив: позбавити Торпа звання олімпійського чемпіона, медалі відібрати! У наші дні спортсмени мають право діставати кошти на підготовку до змагань і гонорари за успішні виступи, мають право рекламувати товари різних фірм, а це теж чималі гроші. І одночасно спортсмен може виступати на Олімпійських іграх. Уже після смерті Торпа, сучасний МОК відновив справедливість і реабілітував великого спортсмена. 2.9. "Дивні змагання" Багато чого в тих п'ятьох Іграх було не так, як тепер. Тут цікаво буде поговорити про спортивні дисципліни, що були включені в програму. Серед них і цілком звичайні... у змісті - прийняті в наш час біг на короткі, середні і довгі дистанції. Чи вже згадуване тут стрілецька вправа " олень, що біжить,". Також там були такі види змагань, як стрибки в довжину, висоту, потрійний... без розбігу. А от ще приклад. У Парижеві (на Іграх ІІ Олімпіади) гімнасти крім вправ на снарядах повинні були ще змагатися, стрибаючи в довжину, висоту, лазити по канаті, піднімаючи п'ятдесят-кілограмові штанги - хто більше. Не всі "добре" було й у кінному спорті! Крім звичайного стипльчеза, тобто подолання перешкод, сюди входили ще стрибки на коні в довжину і висоту, що було далеке не безпечно. Як і запливши на 60 метрів під водою - така дисципліна існувала в плавальній програмі. А ще на Іграх змагались і в перетяганні каната. 2.11. Росія олімпійська Скажемо з задоволенням, що наша Родіна стояла в джерел олімпійського руху, а генерал А. Д. Бутовский навіть був обраний одним із членів МОК. І проте Росія явно відставала в олімпійському розвитку: 1896, 1900, 1904 роки - Гри цих трьох Олімпіад пройшли без нашої участі. На Ігри в Лондон відправилася лише невелика група росіян: 8 спорт-сменів. І раптом борці Микола Орлів і Олександр Петров зовсім сенсаційного завойовують срібні медалі у своїх вагових категоріях. Коли ж фігурист Микола Панин-Коломенкин стає олімпійською що-півонією у фігурному катанні на кониках, спортивний світ розуміє: в олімпійську співдружність прийшла ще одна спортивна держава! Тоді в Росії ще не було Національного олімпійського комітету, при-знаного МОК. Російський олімпійський комітет (ДОЛЯ) був створений лише в 1911 році. Його головою був обраний дуже відомий тоді педагог-керівник навчальних закладів В'Ячеслав Измайлович Срезневський. На Іграх V Олімпіади Росія була представлена вже 228 учасниками: 178 спортсменів і 50 представників від спортивних і інших організацій. Те була одна з найбільших делегацій на Іграх. Сам імператор Микола ІІ взяв російських спортсменів під свій патронат. Цар заснував особливий приз для одного з переможців Ігор. Приз цей був воістину дорогоцінний: тура вікінгів із золота, срібла і дорогоцінних каменів. Зробив же цю чудесну штучку великий російський ювелір Карл Фаберже. На жаль, збірна Росії завоювала лише 2 срібні - у стрілянині і боротьбі - і 2 бронзові нагороди: у стрілянині і вітрильному спорті. Докладніше можна розповісти лише про срібну медаль борця з Росії Мартіна Клейна. Один з його двобоїв на Іграх - з фінським атлетом Асикайненом - продовжувався десять з половиною годин! Що за правила були такі, зрозуміти сучасній людині просто неможливо. Одне спірно: правила ці були дуже і дуже недосконалі! На фінал звичайно утомлений Клейн не вийшов, і перемога була віддана шведському борцю, що перед цим мав два дні відпочинку. От ще один приклад судейських накладок тієї пори! Чому ж так слабко виступила наша команда? Справа була не у відсутності талантів, а в звичайних організаційних неполадках. Стали проводити відбіркові змагання - начебто б рівень підготовки спортсменів гарний. Але, як незабаром з'ясувалося, тільки для місцевих, російських умов. Після цих Ігор Російський олімпійський комітет визнав свої недоліки. Було вирішено: надалі до настільки відповідальних змагань росіяни будуть готуватися куди більш ґрунтовно. А для виявлення молодих дарованій вирішили навіть проводити Всеросійські Олімпіади. Перша з них відбулася вже в 1913 році в Києві. Брало участь близько 500 спортсменів з 20 міст, і Олімпіада пройшла вдало. На Другій Всеросійській Олімпіаді, що відбулася в 1914 році в Ризі, було вже близько 1000 спортсменів з 24 міст! Ці змагання показали: російський олімпійський рух на вірній дорозі. Залишалося тільки завзято тренуватися і чекати 1916 року - року чергових Ігор. Отут обов'язково потрібно згадати В'Ячеслава Измайловича Срезневського. Він був беззмінним головою Російського олімпійського комітету з моменту його створення й очолював підготовку спортсменів до чергових Олімпійських ігор. Отже, росіяни готувалися до майбутніх олімпійських стартів. Однак, на жаль! Гри VІ Олімпіади не відбулися - через першу світову війну, що вибухнула.Людство не згадувало про Олімпійські ігри до 1920 року... А в Радянській Росії "забули" про їх майже на сорок років! 2.12. Гри без нас Спортсмени світу зустрілися на олімпійському стадіоні тільки в 1920 році. МОК, зібравши після війни, вирішив якомога швидше відновити колишні традиції. І дійсно, світ без олімпійського руху став помітно бідніше, а вуж про світовий спорт і говорити чогось! Між Антверпеном 1920 року і Лондоном 1948 року пройшло шістьох Олімпіад. По зрозумілих причинах не відбулися Гри XІІ (1940 рік) і XІІІ (1944 рік) Олімпіад. В ці роки криваво і грізно гриміла друга світова війна... Спортсмени змушені були перемінити спортивну форму на військову. У боротьбі з фашизмом загинули багато чемпіонів і призери Олімпійських ігор, світу, Європи. Однак повернемося в 1920 рік, в Антверпен, на Ігри VІІ Олімпіади. Вперше проведення всесвітнього спортивного форуму було доручено не знатній країні. Олімпійські комітети створювалися усі в більшому числі країн. Саме в Антверпені втілилися в життя багато хто з прекрасних ідей Пьера ДЕ Кубертена, про які він говорив ще на Олімпійському конгресі в 1913 році! Уперше тут був піднятий олімпійський прапор, уперше пролунав девіз олімпійців: Cіtіus, Altіus, Fortіus, тобто ШВИДШЕ, ВИЩЕ, СИЛЬНІШЕ. Перший раз на стадіоні в Антверпені пролунала олімпійська клятва учасників. Спортсмени обіцяли поважати правила змагань у славу спорту і в ім'я честі своїх команд. Гри в Парижеві 1924 року присвячувалися тридцятиріччю створення Між-народного олімпійського комітету. Вони були оголошені святом світу і співробітництва між народами... Після закінчення першої світової війни відбулося багато знаменних подій, але саме Олімпійські ігри були оголошені святом світу і співробітництва! Щось особливе, миротворче закладене в традиціях і дусі олімпійського руху. У Лос-Анджелесі (це 1932 рік) уперше була побудована Олімпійська селище. Спортсмени стали ближче друг до друга. У передодні Берлінських Ігор (1936) була введена прекрасна традиція - від сконцентрованих променів сонця запалювати вогонь у Древній Олімпії, а потім естафетою доставляти його на місце чергових олімпійських змагань. До цього часу програма Ігор став помітно більша. Наприклад, в Ам-стердамі (1928) на Іграх ІX Олімпіади жінки вперше змагалися в легкій атлетиці і спортивній гімнастиці. У Берліні програму доповнили також найцікавіші види спорту, як ручний м'яч, веслування на байдарках і каное. А ще баскетбол - правда, тільки в чоловіків. В ці роки більше всіх медалей постійно завойовували спортсмени США. Колись завжди перемагали команди країн-улаштовувачів. Тепер американці міцно захопили лідерство. Утім, було одне виключення. На Іграх 1936 року першенствували господарі - спортсмени Німеччини. Гітлер і фашизм усе голосніше заявляли про себе в цій країні. Гітлер спробував використовувати досягнення німецьких атлетів, щоб довести перевагу своєї людино ненависної ідеології над усім миром. Але з цього нічого не вийшло! 2.18. Вперше в Азії Токіо, Японія, Ігри XVІІІ Олімпіади. Учасників отут було ледве менше, чим у Римі, - 5133, але зате країн-учасниць більше - 93. Ще більш представницької стала наша команда - 319 спортсменів. Програма змагань розширилася. У ній з'явилися волейбол і дзю-до. У Токіо грали 163 комплекту медалей. І завоювали ми медалей більше усіх - 96, а от по золотим уступили американцям: у них - 36, у нас - 30. Добре виступили наші боксери. А кращим на турнірі був Валерій По-пенченко. Видатний високотехнічний спортсмен, хитромудрий тактик, він, крім того, володів ударом дивної сили, що нокаутує, і точності. Серед легкоатлетів яскравіше інших горіла спортивна зірка Валерія Брумеля. Жартуючи, він розправився зі своїми супротивниками і довів, що недарма його називали кращим спортсменом світу в 1962, 1963 і 1964 - три роки підряд! У Токіо третій раз олімпійським чемпіоном став весляр В'Ячеслав Верб-новий. Першу свою золоту олімпійську медаль він одержав девятнадця-тирічним хлопцем у далекому Мельбурні, потім був переможний Рим, і от тепер Токіо! Доля, який позаздрили б багато хто, - медалі, слава, популярність в усьому світі. Але скільки завзятості і мужності було вкладено в ці перемоги! Говорячи про В'Ячеслава Іванову, треба по справедливості згадати й американського дискобола Альфреда Ортера. Гри в Токіо були теж третіми золотими. Але ж приголомшливий цей спортсмен виграв і четверті Олімпійські. З інших іноземних спортсменів слід зазначити гімнастів Віру Чаславску (Чехословакія) і Юкио Эндо (Японія) - це вони стали першими дійсно сильними суперниками наших гімнастів, багато років самих значних змагань, що бли-стали на більшості; новозеландського бігунів Питера Снелла, що помітно підняли світовий рівень у бігу на дистанції, і марафонця з Ефіопії Абебе Бикилу - він став першим великим спортсменом з Африканського континенту, що знаходив волю. 2.20. Затьмарені трагедієюНаступний олімпійський форум, що відбувся в Мюнхені (Федеративна Республіка Німеччини) у 1972 році, був відзначений багатьма і самими різними рекордами. В Іграх XX Олімпіади брала участь 121 країна, вив-ступив 7121 учасник. Було встановлено 94 олімпійських рекорду, з них 46 світових... Ми говорили про рекордний Мехіко. Але Мюнхен став набагато "рекордніший". У Німеччині наші обіграли американців: 99 нагород - з них 50 золотих, 27 срібних, 22 бронзових. Серед героїв Ігор XX Олімпіади треба відзначити гімнасток Ольгу Корбут і Людмилу Турищеву, спринтера Валерія Борзова, штангіста Василя Алексєєва, "молотобійця" (метальника молота) Анатолія Бондарчука, десятиборця Миколи Авилова, бігунку Людмилу Брагину, метальницю диска Фаїну Мірошник. Варто сказати і про наших ватерполістів - чемпіонах. Але особливо про баскетболістів, що здолали у фіналі команду США. Саме в тім маччі Іван Едешко за три секунди до закінчення гри дав "золотий" пас, а й Олександр Белов - за ті ж три секунди! - устиг добути "золоті" два вічка. Спогад про цьому приголомшливому епізоді назавжди залишиться в пам'яті, у серцях дійсних болільників! Абсолютний рекорд за всю історію спорту по числу золотих медалей на одних Іграх установив у Мюнхені американський плавець Марко Спитц. Він став семиразовим чемпіоном! На Іграх XX Олімпіади вперше заявив про себе інший видатний спортсмен, кубинський боксер - великоваговий поїзд Теофило Стивенсон. Трехкрат-ной олімпійською чемпіонкою стала бігунка з ГДР Рената Штехер. А тепер про тім, чому ця глава названа так похмуро. В один із днів озброєні бандити з палестинської терористичної організації "Чорний вересень" проникнули в Олімпійське село і захопили заручників з команди Ізраїлю. Через кілька годин спортсмени і тренер загинули. Ця жахлива подія потрясла увесь світ. На Іграх була оголошена жалоба. Але зробити вже нічого було не можна. Чорна тінь жорстокості, злочину, смерті назавжди лягла на Ігри XX Олімпіади. 2.23. І знову Гри без нас Гри XXІІІ Олімпіади відбулися в Лос-Анджелесі в 1984 році. Політичне керівництво СРСР вирішило бойкотувати Гри в Лос-Анджелесі. Американські політики дали для цей привід своїм недоброзичливістю. Напевно і наші тодішні політики зводили рахівницю з американцями за те, що ті намагалися зірвати наші Ігри, Московські. Та й дехто зі спортивних керівників країни боявся, що наші спорти-зміни потерплять у США поразку... А покараними, як завжди при бойкоті, виявилися спортсмени. Для багатьох це був останній шанс у їхній олімпійській біографії. У загальному - в Америку не змогли поїхати ні радянські спортсмени, ні ще багато атлетів, що висуваються, з "країн соціалістичного табору", як це співтовариство тоді називалося. Гри XXІІІ Олімпіади були цим сильно зіпсовані! Було встановлено лише 11 світових рекордів. У Москві їх було 36. Саме собою зрозуміло, що "абсолютним чемпіоном" Ігор стала амери-канська команда - 83 золотих, 61 срібна, 30 бронзових медалей. Але, звичайно, були на іграх і по-справжньому великі спортивні події. Так, американець Карл Льюис повторив спортивний подвиг легендарного Джесси Оуэнса: він стрибнув далі усіх, виграв біг на 100 і 200 метрів, першим фінішував в естафеті 4x100. Фін Пертти Карппинен переміг у гонці на академічних човнах-одинаках. Це була його третя золота олімпійська медаль. Перші дві завойовані в Монреалі і Москві.
1 2 3 4 5 Категория: Фізична культура \| Добавил: Aspirant (04.05.2013)
Просмотров: 2140 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: