Реферат на тему Зміст, функції та форми індосаменту - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Зміст, функції та форми індосаменту. План 1. Функції Індосаменту 2. Форми індосаменту 3. Література Зміст індосаменту Як ми вже знаємо, вексель здатний багаторазово (у країнах з ринковою економікою в середньому 80 разів) передаватися від власника до наступної особи шляхом індосування. Особливістю індосування е те, що, з одного боку, за допомогою індосаменту права за векселем передаються від попереднього векселетримача до наступного, а з іншого — той, хто переуступив свої права наступникові, бере на себе слідом за векселедавцем вексельне зобов'язання. Така властивість індосування посилює привабливість багатократно індосованого векселя як надійного виду цінного паперу, що має підвищену обігоздатність, легко приймається в оплату боргу, широко використовується як застава, може погашати інші грошові зобов'язання та мати високу курсову вартість на ринку. Індосуватися можуть прості векселі й переказні, як оригінали і примірники останніх, так і їхні копії. Право переказу належить будь-кому, хто законно придбав вексель. У процесі індосування беруть участь дві особи: векселетримач і набувач векселя. Першого з них ще називають цедентом векселя, а другого — цесіонарієм. Індосантом у широкому розумінні може бути будь-яка особа, що поставила свій підпис на векселі. Тому індосантами вважаються всі, хто видав, передав, акцептував вексель або ж приєднав свій підпис до підпису іншої особи. Тим самим індосанти гарантують платіж за векселем у разі неплатежу з боку боржника, а у разі неналежного виконання ним своїх зобов'язань беруть на себе солідарну відповідальність за платіж шляхом регресу. Ця відповідальність зберігає законну силу навіть тоді, коли врешті-решт вексель виявиться недійсним. Індосант також може заборонити новий індосамент. Тоді він не відповідає перед тими наступними за ним особами, на користь яких вексель було передано. Факт вручення векселя з передавальним написом означає, що індосат реально набув право власності на вексель і може відповідно розпоряджатися ним, а саме:* утримувати до терміну настання платежу;* зробити новий Індосамент задля розрахунку з іншим учасником вексельного обігу, передати у заставу, на інкасо чи за іншим дорученням. При цьому передавальний напис до вручення векселя тримачеві вважається відзивним і може бути анульованим. Кількість індосаментів на векселі необмежена. Здатність векселя передаватися за допомогою індосаменту розширила масштаби його застосування настільки, що вексель із знаряддя переказу коштів перетворився на засіб платежу, а нині — на товар, який купується з метою здійснення ним платежу, а також на сферу короткострокового прибуткового вміщення тимчасово вільних коштів. При цьому високу оборотність має будь-який вексель, навіть той, що виданий без застереження про наказ. І лише постановка на векселі спеціальної позначки "не наказу" може позбавити вексель оборотності. Водночас вексель, що містить таке застереження, може передаватися у власність наступному кредиторові, але лише на основі цивільного договору про уступку вимоги за допомогою цесії. За цесією право вимоги переходить до наступного кредитора у такому ж обсязі, як і у попереднього. Тобто відбувається лише зміна осіб. Як знаряддя передання вимоги за звичайним цивільним зобов'язанням цесія широко застосовується для передання векселів після & опротестування у неплатежі або після завершення терміну, що встановлений для опротестування векселя. Право оборотності векселя і його усунення належить векселедавцеві. Зокрема, якщо вексель видано як оборотний фінансовий документ, то він залишається таким аж до його погашення. Тобто жодні застереження, що ставляться на векселі після перелання його першому векселетримачеві, не усувають оборотності документа, а лише знімають відповідальність з того індосанта, який вмістив таке застереження, перед наступним набувачем. Діє така закономірність: чим більше індосаментів на векселі, тим ширшим стає коло векселе зобов'язаних осіб, масштабнішою їхня гарантія платежу і вищою курсова вартість векселя. При цьому право постановки першого індосаменту належить першому векселетримачеві. Це означає, що векселедавець не індосує вексель, а трасує його на ім'я першого тримача. Як правило, перший індосамент ставиться у крайній лівій частині зворотного боку векселя. Всі наступні індосаменти векселетримачі розмішують під ним і мають приблизно таку форму: "Платіть наказові такого-то". В індосаменті можна вмістити застереження про наказ, але воно не обов'язкове, оскільки можливість подальшого передавання векселя є самозрозумілою. Якщо на звороті векселя вже не вистачає вільного місця, то до векселя приклеюється додатковий аркуш — алонж. Індосамент, що першим розміщується на алонжі, має починатися на векселі і закінчуватися на поєднанні векселя та алонжу. У разі використання копії на оригіналі векселя після останнього індосаменту, зробленого до виготовлення копії, слід умістити застереження: "Починаючи звідси індосування дійсне тільки на копії". Після цього індосаменти на оригіналі стають недійсними. Якщо за Женевською системою вексельного права індосамент ставиться на зворотному боці векселя і на алонжі, то за англійсько-американським правом будь-яка особа, що підписала вексель не як векселедавець або акцептант, несе відповідальність перед законним векселетримачем як індосант, хоч би де цей підпис розмішувався: Українське вексельне право вважає за індосамент лише написи на звороті векселя. А на лицевому боці можуть стояти тільки підписи векселедавця, акцептанта і аваліста. Передання векселів за індосаментом оформлюється відповідним актом. Як і будь-який приймально-передавальний акт, він переважно складається у двох примірниках для вручення кожній стороні. В акті вказуються основні характеристики векселя, називаються уповноважені особи, зазначаються дата, а також мета передачі векселя (для погашення кредиторської або дебіторської заборгованості). Обов'язковими є також печатки й підписи сторін. Індосант, який оплатив вексель, може закреслити свій індосамент та індосаменти наступних за ним векселетримачів, тому що у разі регресу відповідальність перед ним несуть лише попередники. Закреслений індосамент вважається недійсним. Це стосується також випадків, коли в тексті індосаменту закреслено одне чи кілька слів, що не ставлять під сумнів характер і факт угоди. Але якщо виникають такі сумніви, потенційний векселетримач скоріше за все від такого векселя відмовиться. Разом із тим наявність закреслень і навіть недійсність індосаменту не робить недійсним вексель загалом. Індосамент може ставитися на векселі й після збігу терміну платежу. Він має такі ж наслідки, що й зроблений до настання цього терміну. Винятком є лише індосаменти, поставлені на векселі, опротестованому, в неплатежі, або на тому, за яким вже минув термін здійснення протесту. Це означає припинення вексельних відносин, а такі індосаменти мають наслідки звичайної цесії. Виходячи із змісту індосамент має два види:* власне передавальний напис, що забезпечує передання титула власності іншій особі, легко і просто оформлюючи зміну власності на вексель. Ось чому він так широко використовується у розрахунках суб'єктів підприємницької діяльності, в інкасуванні платіжних документів, охоплюючи як внутрішньонаціональні, так і міжнародні економічні стосунки;* перепоручительський напис, що замінює довіреність на виконання певних дій. За його допомогою передаються різного роду доручення власника. Від його імені інша особа, зокрема, може вчинити пред'явлення до акцепту і платежу, здійснити опротестуйння і стягнення вексельної суми, виконати інші доручені дії, щоб гарантувати захист прав власника. В усіх цих випадках вексель залишається власністю перепоручителя. У зв'язку з цим індосамент може мати такі словесні форми:* напис "сплануйте наказу..." "сплануйте тільки..." або "замість мене (нас) сплатіть... При цьому термін "наказу" не є обов'язковим. І за його відсутності вексель зберігає силу оборотності і здатність передаватися наступним індосатам. Використання ж такого нетрадиційного напису, як "Отримувачем за даним векселем є такий-то", призводить до того, що право власності закріплюється за даною особою і одночасно порушуються права наступного векселетримача, який стає лише особою з вексельними повноваженнями; напис "не наказу" або інший рівнозначний вираз. Він означає заборону подальшого передання векселя у власність наступних набувачів. Причини нанесення поручительського індосаменту можуть бути такими ж, як і при складанні векселя. Проте на відміну від векселедавця індосант не може заборонити наступне індосування. Тобто вексель і після нанесення індосаменту у формі "не наказу" може і далі передаватися за індосаментом. Але тоді індосант, який помістив заборону, не несе відповідальності перед тими наступними особами, до котрих цей вексель надійшов без його згоди. Іншими словами, такий індосант стає відповідальним лише перед своїми індосантами. Особа, що отримала вексель з індосаментом "не наказу", не є власником векселя. Вона виконує лише визначені власником дії і не несе відповідальності перед тими, кому цей вексель передається. Але якщо векселедавець ставить позначку "не наказу", то такий вексель стає власністю ремітента, а його передавання можливе лише у формі і з наслідками загальноцивільного договору про пере-уступлення вимоги (цесії). Цим самим право власності передавати заборонено. Якщо після цього вексель буде передаватися, то надписувачі не несуть відповідальності перед наступним векселетримачем. За договором цесії боржник може висувати проти вимоги нового кредитора усі ті заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги. У свою чергу перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за дійсність переданої вимоги, але не за виконання зобов'язань з боку боржника. В індосуванні векселів існують й інші обмеження, зокрема:* векселедавець не може ввести до тексту векселя застереження "Без обороту", тому що цим він хотів би зняти з себе відповідальність за платіж; водночас індосанти таким правом володіють. Такий напис суттєво обмежує обіговість векселя, а якщо він стоїть останнім на векселі, то такий вексель до дисконту чи застави у банках не приймається;* аваліст, здійснивши платіж вексельної суми, вже не може і нд осу вати вексель іншій особі;* заставотримач та інкасат можуть індосувати вексель лише за формою і змістом передоручення, тобто запропонувати якійсь третій особі виконати їхню функцію (скажімо, отримати платіж за ремітента). Функції Індосаменту Індосамент виконує три основні функції: індосаменту передавальну, гарантійну і легітимаційну. Передавальна функція виражається у перенесенні всіх прав переказного векселя від однієї особи до іншої (від індосанта до індосата). Отож постає новий кредитор і новий векселетримач. В результаті вручення векселя його новому тримачеві той набуває право вимагати від платника-акцептанта вказану вексельну суму після збігу терміну платежу. У випадку несплати або неакцепту векселя платником він отримує право вимоги щодо відшкодування своїх затрат попереднім кредитором чи будь-якою іншою особою, яка поставила свій підпис на векселі, а також право переуступки векселя іншій особі. Кожний новий отримувач векселя за індосаментом не замінює попереднього векселетримача, а стає самостійним кредитором. Його право вимоги до боржника незалежне від прав його попередників, тому що спирається виключно на факт володіння векселем на основі індосаменту. Водночас останній не завжди пов'язаний з переданням прав власності. Індосамент може передавати тільки доручення певних дій або відображати відносини застави. За цих умов право власності на вексель не переходить до тримача. Він має право здійснювати всі вказані дорученням дії" в тому числі отримання платежу і примусового стягнення у випадку відмови сплатити, але далі передавати вексель він може лише у вигляді передоручення. Гарантійна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту індосант переуступає вексель іншій особі. Тоді він із кредитора сам стає боржником і бере на себе відповідальність гаранта за акцепт і своєчасний та повний платіж. Іншими словами, гарантійною функцією індосаменту індосант гарантує новому тримачеві, що платник належним чином акцептує і сплатить вексель. Якщо ж він цього не зробить, то індосант сам виконає платіж. Нагромадження індосаментів на векселі у процесі його обігу фактично відображає творення чимдалі нових вексельних боржників, які разом із трасантом стають солідарними гарантами. І хоча індосанти самостійні й незалежні один від одного, сама їх наявність є ознакою високої надійності векселя. Поставивши індосамент, індосант може з власних міркувань внести до нього застереження про зняття з себе відповідальності у такій формі: "Платіть наказу такого-то без обороту на нас". Але це здатне викликати у набувача сумнів щодо доброякісності векселя. Тому кращим способом зняття з себе гарантійної функції є придбання векселів за бланковим індосаментом. Легітимаційна функція виражається у встановленні законного тримача векселя, який несе повну солідарну відповідальність разом із векселедавцем (боржником) і платником. Законність прав вексельного кредитора базується на безперервній та послідовній низці індосаментів, що починається з підпису ремітента, якщо переказний вексель виставлено його власному наказу. Всі наступні індосаменти підписуються ім'ям тієї особи, яка була вказана у попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту будь-який векселетримач може індосувати вексель власним ім'ям чи передати без будь-якого зазначення наступному векселетримачеві. Суб'єкти підприємницької діяльності, здійснюючи бланковий індосамент простого векселя, мають ураховувати надійність ділових взаємовідносин з векселедавцем. А для самого векселедавця, що здійснює платіж за індосо-ваним простим векселем, не має значення, кому здійснити платіж. Тут важливим є лише те, щоб простий чи переказний вексель дійшов до останнього тримача шляхом безперервних і послідовних індосаментів (іменних, бланкових тощо). При цьому навіть фальшивий або неуповно-важений індосамент вважається дійсним і не перериває передавальний ланцюг. Дійсність свого підпису індосант не обов'язково засвідчує, а легітимність придбання векселя за презумцією добросовісності є визначальною, аж поки не доведене протилежне. Форми індосаменту Індосамент передає вексельні права лише при його здійсненні у письмовій формі. Це означає, що індосант чи уповноважена ним особа може зробити передавальний напис будь-яким способом, але підписатися має власноручно. До того ж індосамент обов'язково повинен бути простим, беззастережним і нічим не обумовленим. Будь-яке обмеження його передавальних умов не має сили. Частковий індосамент, тобто спроба передати лише частину вексельної суми, також вважається недійсним. Світова практика вексельного обігу напрацювала три форми індосаменту:* простий іменний Індосамент, який вказує того, на кого переходить право за даним векселем. Він містить найменування нового набувача векселя і складається за такими ж правилами, як і вексель, і має такі ж наслідки;* індосамент, котрий виключає відповідальність індосанта за платіж вексельно! суми;* індосамент, що виключає необхідність опротестування векселя щодо даного індосанта. Розглянемо детальніше ці форми та їхні особливості. Найпоширенішою з них є перша. Форма простого іменного індосаменту передбачає ім'я нового власника і нічим не обумовлений напис найменування банку, якому або за наказом якого необхідно сплатити замість індосанта, і його юридичну адресу. Дана форма індосаменту може бути двох видів: іменного (повного, теперішнього, спеціального), якщо вказано найменування нового власника; бланкового, коли в індосаменті такої вказівки не міститься. Повний індосамент забезпечує збереження властивостей іменного векселя, а бланковий індосамент векселя, що означав вексель на пред'явника, він перетворює на іменний. Бланковий індосамент не містить найменування особи, на користь якої він зроблений. Приміром, індосамент виписано так: "Платіть і далі підписи індосанта) або "Платіть пред'явникові" (підписи). Індосамент може складатися лише з одного підпису індосанта. Згідно з міжнародним правом у тексті індосаменту може бути застереження, яке забороняє передавати даний вексель у власність іншої особи. Такий вексель також має назву іменного. Його лише можна переуступити іншій особі у формі й за наслідками простої цесії. Іншими застереженнями в індосаменті можуть бути призначення посередників, скорочення строку пред'явлення векселя до акцепту чи платежу, виключення протесту ("оборот без затрат"). Якщо простий іменний індосамент вживається для передання векселя у заставу, на інкасо, для уступки прав на користь якоїсь особи, він виписується як заставний індосамент, інкасовий індосамент (перепоручительський), бланковий і на пред'явника. Суть цих форм індосаменту така. Заставний індосамент застосовується у разі передання векселя банкові як забезпечення під наданий кредит. Він складається у формі іменного індосаменту, в якому записано: "валюта в заставу", "як забезпечення" або щось подібне. Вексель із таким написом до врегулювання проблем договору застави перебуває у векселетримача на основі заставного права і за потреби може передаватися далі лише для стягнення платежу в разі невиконання умов заставного договору шляхом проставлення перепоручи-тельського індосаменту, а, отже, збереження права власності попереднього власника, що поставив заставний індосамент. Передання векселя шляхом заставного індосаменту супроводжується позначкою "на інкасо". Заставний індосамент переважно використовується для отримання платежу за векселем через банк. При цьому заставний індосамент підкреслює, що банк, якому слід заплатити вексельну суму, є заставотримачем цього векселя. Перепоручительський індосамент робиться за дорученням векселетримача і має форму іменного індосаменту з позначкою "для отримання", "на інкасо" та ін. Він, як правило, використовується для отримання платежу за векселем через банк, зобов'язанням якого є суворо виконувати функції, що доручені йому клієнтом через договір інкасо. В інкасовому індосаменті підкреслюється те, що банк, отримавши вексель за цим індосаментом, не стає його власником. Він виступає лише як довірена особа власника-індосанта і має право за його дорученням отримати належну йому суму грошей. При цьому доручення, що міститься у перепоручительському індосаменті, не припиняється зі смертю чи втратою дієздатності особи, якій дано це доручення, а спрямовувати вексель на інкасо може лише ремітент (отримувач вексельної суми). Індосамент, що означає лише факт передання векселя і конкретно не вказує назви особи, на користь якої він зроблений, належить до бланкових. Такий вексель його тримач може: заповнити як бланк на власне ім'я чи ім'я іншої особи; індосувати на конкретний банк або на ім'я іншої особи; передати третій особі, взагалі не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту. Бланковий індосамент проголошує: "Замість мене сплатіть..." Його функцією є передання власності на вексель іншій особі, що отримує статус самостійного кредитора, яким був попередній векселетримач. Права набувача векселя за бланковим індосаментом випливають лише із самого документа і законного володіння ним. Практика вексельного обігу свідчить, що бланковий індосамент надає векселеві значних переваг. Зокрема, він спрощує обіг векселя, робить передання його від одного до іншого набувача звичайним актом, що регулюється нормами майнового права. При цьому особа, яка отримала і передала вексель за бланковим індосаментом, не вказується в індосаментовій низці і не несе відповідальності за положеннями вексельного права. Тобто її відповідальність може тлумачитися лише на основі загальноцивільного права. Передання за бланковим індосаментом наближає вексель до звичайного фінансового документа на пред'явника. А головне — дає змогу передавати вексель без зайвих формальностей. Але тримач векселя з бланковим індосаментом є легітимним лише тоді, коли інші індосаменти пов'язані між собою нерозривно. Відомий німецький вчений К. Ейнерт уважав вексель із бланковим індосаментом його природним станом. Він найлегше передається, не потребує додаткових написів, а за економічною суттю та функціями наближається до грошей. У будь-який час векселетримач може перетворити бланковий індосамент на іменний, вписавши своє найменування чи вказавши іншу особу Індосамент, що не містить зазначення особи, на користь якої він зроблений, або складається лише з одного підпису, також належить до бланкового і має силу тоді, коли на звороті векселя чи на алонжі міститься вказівка щодо особи, на користь якої він зроблений. Індосамент на пред'явника означає наказ сплатити будь-кому, хто пред'явить даний вексель. Він формулюється так "Замість мене сплатіть пред'явникові цього векселя". Якщо ж за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом. Будь-хто з індосантів залежно від вибраного тексту індосаменту може:* заборонити подальшу переуступку векселя і цим самим зняти з себе відповідальність перед наступними власниками векселя в порядку регресу;* зробити безоборотний індосамент, яким позбавити себе відповідальності за даним векселем. Але подібний індосамент знижує довіру до даного векселя, яка має велике значення. Написавши індосамент у вигляді "Без обороту на мене" чи "Без відповідальності", індосант може зняти з себе відповідальність лише за витрати на опротестування, позов, надсилання повідомлень і ведення пов'язаних з цим облікових операцій. А зняти з себе повну відповідальність за сплату вексельної суми індосант ні в якому разі не може. Водночас проста форма передавального напису дає змогу перетворити бланковий індосамент на пред'явницький чи повний. А перекреслення повного індосаменту і збереження його підпису робить можливим передання векселя наступному тримачеві простим його врученням. Нині бланковий індосамент є найпоширенішим. Як і пред'явницький, він належить до відкритих індосаментів. Інші ж види індосаментів класифікуються як закриті. Передання векселя за різними видами індосаментів може охоплювати необмежене коло осіб. Вексель може ін-досуватися навіть на користь трасанта або платника. У свою чергу останні безперешкодно можуть індосувати вексель далі. Лише у виняткових випадках, коли векселедавець зацікавлений в тому, щоб не допустити свій вексель на ринок, він може виписувати необоротний вексель, який буде передаватися тільки за нормами цивільного права. Для цього він на зворотному боці векселя вміщує, скажімо, такий напис: "Усі права за даним векселем пере-уступаються Промінвестбанкові". Векселедавець і наступний індосант, що здійснив бланковий індосамент (якщо інше не застережене), відповідають за акцепт і платіж. Аби зняти з себе цю відповідальність, як відомо, у передавальному написі вони можуть подавати застереження "Без обороту на мене", "Без відповідальності" тощо. Такий індосамент називають безоборотным. Він знімає відповідальність із векселетримача за неоплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Тобто дана особа, що помістила безоборотний індосамент, вибуває із кола осіб, що несуть солідарну відповідальність за векселем. Але якщо його зробив векселедавець, то за Женевською системою вексельного права таке застереження не має юридичної сили. Відповідальність за платіж також не можуть зняти з себе ні трасат переказного, ні векселедавець простого векселя. Векселедавець тратти може зняти з себе лише відповідальність за акцепт. Англійсько-американське вексельне право передбачає інше. За його положеннями безоборотний індосамент визнається законним і для векселедавця. Цього права позбавляється лише той векселедавець, у векселі якого містяться слова "власному наказу". Втім у цілому безоборотні індосаменти стають серйозною перешкодою на шляху обігу векселів. Адже векселі приймаються кредиторами від боржників лише на підставі особистої довіри до них та до інших зобов'язаних за векселем осіб. Тому надписувані, намагаючись зняти з себе відповідальність за платіж вексельної суми, породжують сумнівне ставлення до даного векселя, а отже Й відмову прийняти його як основу розрахунку. В цих випадках формою застереження можуть бути лише такі написи: "Без протесту", "Без видатків", "Оборот без затрат". Якщо подібні застереження роблять індосанти й авалісти, воно має силу тільки відносно них самих. Тоді підписувані, поза нотаріальною конторою, не вчиняючи протесту в неплатежі, можуть безпосередньо звертатися з позовами до зобов'язаних перед ними осіб. У разі їхньої відмови від оплати векселетримач звертається до суду. Це здешевлює, прискорює і полегшує вирішення вексельних проблем. У підсумку передавальних операцій особа, яка отримала вексель на основі безперервного ланцюга індосаментів, набуває статусу законного векселетримача. Якщо ж вексель не передавався з рук у рухи, то законним тримачем стає особа, вказана у самому тексті векселя як перший його тримач. Загалом же законним може бути кожний із векселетримачів, хто законно придбав вексель, коли цей документ за формою і змістом відповідає вимогам вексельного законодавства. Права такого векселетримача не залежать від відносин і взаєморозрахунків між векселедавцем (акцептантом) та іншими надписувачами, а останніх — між собою. Якщо вексель виписано на користь кількох набувачів, то передати його далі можна лише після здійснення індосаменту всіма ними. Напис, зроблений одним з усіх указаних векселетримачів, не визнається дійсним, а особа, до якої дійшов такий вексель, не вважається законним тримачем. Таким є і той, хто придбав вексель недобросовісним способом або ж допустився необережності. Разом із тим для законного векселетримача виявлення підробки чи фальшування тих чи інших підписів значення не має. Винятком є лише факти, що доводять вилучення векселя з рук власника без його згоди (викрадення, передання під примусом) чи відчуження іншим протиправним способом, про що векселетримачеві було відомо. Доведення таких фактів покладається на особу, яка висуває подібну аргументацію, і стає підставою для позбавлення прав на вексель та проголошення векселетримача недобросовісним власником. Тоді він зобов'язаний передати вексель його законному тримачеві. ЛІТЕРАТУРА 1. Вексельное обращение. Киев, 1996. 2. Лысенков Ю. М., Рымарук А, И., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Переводной и простой вексель: практика применения. Киев, 1998. 3. Львов О. М.Вексель как средство платежа и кредита и его практическое применение. Санкт-Петербург, 1995. 4. Максутов С.Векселем по бартеру // Бизнес. 1997. № 47. Малюк В. М. 5. Вексель в Україні. Київ, 1997, Мовчановский Б. Ф. Вексель. Москва, 1927. 6. Мороз Ю. Н. Вексельное дело. Киев, 1996. Нормы и обычаи вексельного оборота // Финансовая тема. 1999. № 3. 7. Павлова Л. Я.Корпоративные ценные бумаги. Москва, 1998. 8. Передача векселей, вексельная уступка и перевод векселя // Баланс. 1998. № 27. Про складання та форму векселя // Цінні папери. 1999. № 23. 9. Пятое М. Л.Вексель: вопросы учета, анализа и налогообложения. Москва, 1997. 10. Рекомендации по использованию векселей в хозяйственном обращении. Москва, 1991. 11. Симовьян С. В.Вексель и акцептный кредит. Харьков, 1993. 12. Снегирев В. И.Дружеские и бронзовые векселя. Санкт-Петербург, 1904. 13. Спиридонов И.Вексель и его обращение в торговом обороте. Москва, 1927. Федоров Л. Ф. 14. История векселя. Одесса, 1895. Фельдман А. А. 15. Вексельное обращение. Москва, 199$. Шемгер Ю. Е. 16. Вексель и вексельный оборот накануне кредитной реформы. Ленинград, 1930. Цитович П. П. 17. Курс вексельного права. Киев, 1887.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 428 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: