Реферат на тему Загальні основи дисконтних операцій - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Загальні основи дисконтних операцій. Провідною формою вексельного кредитування є достроковий, до настання терміну платежу, продаж векселя банкові, який позначається термінами "дисконт" "облік" або "врахування". Дисконтування векселів полягає в тому, що банк, купуючи вексель, терміново сплачує його вартість пред'явникові за вирахуванням певного процента від суми номіналу векселя, що називається обліковим процентом. Дисконтуючи вексель, банк здійснює операцію рефінансування, а сам отримує платіж лише з настанням указаного у векселі терміну. Економічна суть даної операції полягає у достроковій грошовій реалізації векселя його тримачем банкові та перетворенні комерційного кредиту на банківський. Це — прибуткова операція, яка забезпечує отримання доходу банком від тимчасового володіння вексельним зобов'язанням у вигляді різниці між вартістю, за якою вексель було куплено, і вартістю його погашення. Скидка з номінальної суми векселя, що привласнюється банком або іншим кредитно-фінансовим закладом, і є величиною дисконтного процента. Термін "дисконт" якраз і означає скидку" Потреба у дисконті векселів об'єктивно виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, через нерівномірність надходжень і видатків у процесі своєї діяльності досить часто відчуває нагальну необхідність більш ліквідної форми капіталу, ніж вексель. Для розрахунків зі власними постачальниками чи банком він, не чекаючи настання терміну платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила чуже зобов'язання. Таким покупцем боргів переважно виступає комерційний банк. Придбання банком чи іншим кредитно-фінансовим закладом векселя до завершення терміну його обігу й отримання відсотків з вексельної суми в Україні не лімітується. Кожний банк у проведенні цих операцій керується лише критерієм власної ефективності та наявності кредитних ресурсів. Іще у 1994 р. Указ Президента України "Про випуск і обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України" наголосив, що при погашенні заборгованості та інших зобов'язань, заставі та проведенні інших операцій норма дисконту з суми векселя не обмежується. До того ж у податкових платежах не ураховується сума зобов'язань за неоплаченими векселями, які прийняті суб'єктами підприємництва на бухгалтерський облік. Приймаючи до дисконту векселі, банк керується нормами вексельного права. Його співробітники зобов'язані простежити, щоб акцепт переказного векселя за своєю формою був повним і правильним, щоб індосаментний ряд творив законного векселетримача, а форма і зміст векселя відповідали чинним вимогам. Але банк не несе відповідальності за дійсність повноважень і підписів осіб, що акцептували вексель. Процедуру дисконтних операцій з погашенням векселя у місці врахування відображає схема 9.1. У процесі дисконту важливою є роль банку. Купуючи вексель у свого клієнта — векселетримача, він надає йому кредит, за що одержує боргове зобов'язання третіх осіб 1 стає отримувачем тих коштів, які мають надійти з настанням строку погашення. Цим самим підтримується ліквідність векселя як цінного паперу, забезпечується своєчасність виробничо-збутових та інших операцій учасників господарського життя. Такий процес дострокового погашення позички за допомогою обліку векселів називається рефінансуванням. Рефінансування ставить такі основні ви' моги до векселів:* обліковані банком векселі повинні мати не менше двох підписів — векселедавця і першого векселетримача;* векселі мають бути складені й виписані у відповідності з вимогами чинного законодавства;* оформлення векселів не повинно містити дефектів форми, котрі здатні позбавити банк права законного векселетримача;* ланцюг передавальних написів не може бути перервним чи непослідовним. Якщо векселі містять низку надписувачів, які беруть на себе безумовну відповідальність на випадок неплатежу, такий вексель викликає більшу довіру й охоче приймається до обліку. Нагадаємо таку закономірність: чим більше індосаментів на векселі, тим більшу надійність вчасного платежу він гарантує. Звичайно, на векселі можуть бути й безоборотні індосаменти — "Без обороту на нас", "Без відповідальності" тощо. Хоч вони й до певної міри підривають довіру відносно благонадійності попередніх підписів, проте до обліку допускаються. Але це робиться лише тоді, коли, крім них, є не менше двох підписів. При цьому обов'язково, щоб підпис останнього тримача при переданні векселя до обліку не був безоборотним. Якщо банк упевнений в надійності векселя, він погоджується купити його, сплачує пред'явникові суму грошей і дістає право вимагати платіж за ним. Дисконт здійснюється шляхом відрахування процентів з суми векселя з дня купівлі до дня оплати. Загалом відшукується таке число, додавши до якого суму процентів, можна було б отримати вексельну суму. За норму облікового процента приймається офіційно встановлена облікова ставка національного банку, що має назву офіційного дисконту. Але, як правило, комерційні банки обліковують векселі, виходячи зі ставки дещо вищого відсотка, тому що враховується також і комісія. Деякі векселі можуть обліковуватися за нижчою ставкою процента, ніж офіційна. Але тоді до них пред'являються підвищені вимоги, тобто це мають бути векселі; виписані на авторитетних платників і акцептовані ними; недоміцильовані векселі; ті, що підлягають оплаті у місцях, де є заклади Національного банку; виписані строком не менше як на 14 і не більше як на 90 днів. Ці та інші вимоги відображають уявлення про першокласні векселі. Першокласними, зокрема, вважаються такі прості й переказні векселі:* ті, що виникли на основі оформлення реальних товарних угод і підтверджені товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами або іншими документами;* ті, що мають акцепт банку платника, що суттєво спрощує отримання платежу, та авторитетний аваль, тобто гарантійний напис високоефективної фірми чи відомого комерційного банку;* ті, за якими стоять висока кредитоздатність і репутація векселетримача та платника. До врахування вексель приймається лише після скрупульозного аналізу всіх його фінансово-економічних факторів та перевірки репутації зобов'язаних осіб. Масштабність і відповідальність цієї роботи потребує високої фахової підготовки. Вона охоплює повсякденне ведення активних і пасивних операцій, у тому числі прийняття на себе комерційними банками різноманітних вексельних зобов'язань — виступати платниками, індосантами, ава-лістами, посередниками. Задля того комерційні банки в залежності від потреб формують робочі групи вексельних експертів, а то й створюють спеціальні вексельні відділи. ЛІТЕРАТУРА 1. Абаев М. М.Высочайше утвержденный 27 мая 1902 года Новый устав о векселях. Санкт-Петербург, 1903. Абрамович К. Г. 2. Практическое руководство к Новому уставу о векселях. Санкт-Петербург, 1903. 3. Акции и векселя в экономическом обороте Украины: Учеб.-спр. пособие. Харьков, 1999. 4. Аудит вексельных операций // Україна і бізнес. 1993. № 16. Барац С. М. 5. Курс вексельного права. Санкт-Петербург, 1893. Барац С. М. 6. Вексель. Санкт-Петербург, 1902. Белое М. М. 7. Вексель как важнейшее платежное средство. Москва, 1992. Белов В. 8. Банковский вексель и его правовая специфика // Бизнес и банки. 1993. № 19. Вексель: 9. Закон, практика, бухучет. Москва, 1998. Вексель как способ вытащить экономику из кризиса // Компаньон. 1996. № 7. 10. Вишневская А. А.Вексельное право. Москва, 1996. Возможности использования векселей в практике хозяйствования в Украине. Киев, 1998. Гиндин И. Ф. 11. Русские коммерческие банки: Из истории финансового капитала в России. Москва, 1948. 12. Гудков Ф.Вексель. Дефекты формы. Москва, 1998. Лемківський А. 13. Вексель, його форми та функції в ринковій економіці // Банківська справа. 1996. № 5.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 287 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: