Реферат на тему Загальна характеристика інноваційних процесів - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Загальна характеристика інноваційних процесів. План 1. Поняття і класифікація їх видів 2. Вплив інноваційних процесів на виробництво 3. Методика обчислення показників 4. Технічний розвиток підприємства, суть і основні форми 5. Технічний розвиток підприємства 6. Управління технічним розвитком підприємства 7. Список літератури Поняття і класифікація їх видів Усю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей економіки, можна умовно поділити на групи: традиційні та інноваційні. Традиційні процеси характеризують звичайне функціонування економіки, її галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Упродовж цілого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів розвитку та постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів (персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси та явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів. У звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце у будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у бізнес-практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричиняючи у ній прогресивні зміни. Первісними імпульсами новин і нововведень на підприємствах слугують не лише суспільні потреби і результати власних фундаментальних наукових досліджень, але й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм управління. За своїм характером інноваційні процеси, новини і нововведення поділяються на взаємопов'язані певні їх види (рис. 4.1). Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування енергії, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо): економічні — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника Рис. 4.1. Класифікація інноваційних процесів (новин, нововведень) (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу — складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій. За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок. Технічні новини обумовлюють, перш за все, відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, як правило, певних змін у економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема, створення і розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу і відповідних організаційно-економічних форм його здійснення. Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою, всі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти. Інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і терміни досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати: активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакета законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства. Вплив інноваційних процесів на виробництво Усі локальні і, особливо, глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший, за наслідками, безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади: досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25—ЗО %, накладні витрати — більш як на 80 %, виробнича площа — на 60 %, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5—6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвеєрні лінії, які, порівняно з традиційними знаряддями праці, залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці — у 4—10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі — у 2—2,5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення — у 15—20, а обсягу транспортування виробів — у 25—ЗО разів. Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому в 1,5 раза, а врожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40—60 % менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема, застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті. Методика обчислення показників Ефективність окремих глобальних і локальних заходів е важливою, але недостатньою мірою ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтеґрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за той чи інший проміжок часу. У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї або іншої сукупності запроваджених упродовж року (декількох років) нових технічних і організаційних рішень. Варто обчислювати такі техніко-економічні показники: 1) приріст обсягу виробленої продукції; 2) приріст продуктивності праці; 3) приріст фондоозброєності праці; 4) приріст фондовіддач; 5) приріст рентабельності виробництва. Зроблені за наведеним методичним підходом розрахунки пересічних показників свідчать про істотний вплив технічних і організаційних нововведень на розвиток і ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України. Зокрема, за всією сукупністю машинобудівних підприємств країни за останній десятирічний відтинок часу за рахунок здійснених нових організаційно-технічних заходів частка приросту обсягу виробленої продукції, продуктивності і фондоозброєності праці у середньому становила відповідно 63, 76 і 57 % загальної його величини. При загальній помітній тенденції постійного зниження фондовіддачі технічні та організаційні нововведення забезпечили значне підвищення цього показника (приблизно 18 %). Порівняно з загальною позитивною динамікою показників витрат на виробництво (собівартості продукції) і рентабельності виробництва темпи їх відповідного зниження і збільшення, які обумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5—2 раза вищими. При цьому частки зміни розрахункових показників під впливом технічних і організаційних нововведень склали у середньому 62—63 і 37—38 % загальної позитивної їх динаміки. Технічний розвиток підприємства, суть і основні форми Науково-технічний процес, потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються, перш за все, науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Чим цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються і пріоритетні (по відношенню до виробничих) завдання життєдіяльності суспільства. Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємообумовлений розвиток науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням науки. НТП можна тлумачити також як процес нагромадження і практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему "наука — техніка — виробництво", що охоплює ряд стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатацію) впродовж певного періоду часу; техніко-економічне, екологічне і соціальне старіння виробів, наростаючу їх заміну новими, більш ефективними зразками. Йому властиві як еволюційні (пов'язані з накопиченням кількісних змін), так і революційні (обумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. При цьому до еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їх виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах одного й того ж покоління техніки, а до революційних — зміну поколінь техніки і кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки у провідних її галузях. Науково-технічна революція (НТР) віддзеркалює докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається в її особливостях. До ключових (визначальних) з них належать:— перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу (втілення наукових знань у людині, технології і техніці; безпосередній вплив науки на виробництво та інші сфери діяльності підприємства та суспільства);— новий етап суспільного поділу праці, пов'язаний з перетворенням науки у провідну сферу економічної і соціальної діяльності, що набуває масового характеру (до науки перейшла найбільш революціонізуюча, активна роль у розвитку всіх сторін суспільства; сама практика вимагає, щоб наука випереджала у своєму розвитку техніку і виробництво, а останнє все більш ставало технологічним втіленням науки);— прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням перебігу часу від наукового відкриття до його практичного використання;— інтеґрація багатьох галузей науки, науки з виробництвом з метою прискорення і підвищення ефективності всіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;— якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція у робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва), предметів праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями, використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення у ній частки творчих елементів). Науково-технічний прогрес, що завжди здійснюється у взаємопов'язаних еволюційних та революційних його формах, є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва, цим самим забезпечує неухильне зростання продуктивності суспільної праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а за кожним з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу. В умовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій — способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. Якщо раніше її вважали забезпечуючою підсистемою виробництва, то зараз вона набула самостійного значення, перетворившись в авангардний напрям НТП. Сучасним технологіям властиві певні тенденції їх розвитку і застосування. Головними з них є: по-перше, перехід до мало-стадійних процесів шляхом сполучення в одному технологічному агрегаті окремо виконуваних раніше операцій; по-друге, забезпечення у нових технологічних системах мало- або безвідхідності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів на основі застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте, використання у нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дозволяє одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягти більш динамічної гнучкості виробництва. Технологічні методи все більше і частіше визначають конкретну форму і функції засобів та предметів праці і, отже, ініціюють появу інших напрямків НТП; вилучають з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці і породжують нові машини й устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові види техніки розробляються і виготовляються під нові технології, а не навпаки, як це відбувалось раніше, коли панував примат засобів праці. НТП у галузі знарядь праці, технічний рівень і якість виготовлюваних машин і устаткування залежать безпосередньо від ступеня прогресивності та якісних характеристик застосовуваних для їх виробництва конструкційних та інших допоміжних матеріалів. Звідси випливає всезростаюча роль створення та широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП. У галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП: 1) істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізацію і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання; 2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим унаслідок появи принципово нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва; 3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими та унікальними властивостями. Перша тенденція проявляється у значному збільшенні випуску низько легованої сталі, листового і термообробленого прокату, металічного порошку, беззлиткового прокату кольорових металів, Що забезпечують підвищення надійності і зниження металомісткості різних технічних конструкцій. Друга тенденція — у всезростаючому використанні як конструкційних матеріалів алюмінію, титану, магнію та їх сплавів, що уможливлює у кілька (від 2 до 10) разів зменшення маси машин і устаткування, транспортних засобів тощо; третя тенденція, най перспективніша за своєю прогресивністю та економічною ефективністю, — у випереджаючому розвитку виробництва полімерних, композиційних (полімерних з наповнювачем) та керамічних матеріалів, що порівняно з традиційними мають більш високу термічну, абразивну й ерозійну стійкість, меншу питому щільність, інертність до агресивних середовищ, а нерідко — унікальні властивості, завдяки чому стають незамінними, єдино можливими конструкційними матеріалами для ряду найновіших типів сучасної техніки. До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості та продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації й автоматизації — інтегрованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація та автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми. За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності та радикального поліпшення соціологізації, докорінного підвищення продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком інноваційного розвитку для підприємств більшості галузей народного господарства. При цьому пріоритетне завдання полягає у забезпеченні її комплексності, оскільки впровадження окремих автоматичних машин і агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, зберігає значну частку ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації пов'язаний із створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований їх розвиток, перш за все у машинобудуванні та деяких інших галузях, зумовлений об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання автоматичного устаткування, що дорого коштує, та достатню мобільність виробництва з часто оновлюваною номенклатурою продукції. Технічний розвиток підприємства Уся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності. Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певних виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування. Оцінка технічного рівня підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства повинна здійснюватись періодично (один раз на 1—3 роки) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, що відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації й автоматизації основного і допоміжного виробництва. Управління технічним розвитком підприємства У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана чітка і збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства повинен включати кілька основних етапів:— встановлення цілей — визначення і ранжування, виокремлювання їх пріоритетів;— підготовчий — аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;— варіантний вибір рішень — розробка, вибір критеріїв, оцінка ефективності можливих варіантів рішень;— програмування робіт — узгодження вибраних рішень, їх інтеґрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку;— супроводження реалізації програми — контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми. При цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначитися у відповідності з загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути пов'язані з вирішенням проблем: кардинального підвищення якості продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому і вітчизняному ринках; розробки і широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій; скорочення витрат праці, поліпшення загальних її умов; здійснення всебічного виробництва у межах сучасних вимог щодо навколишнього середовища тощо. Список літератури 1. Александрова В. Л. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного прогнозування. — 2002. — № 1. — С. 18—39. 2. Андрощук Г.,Денисюк В. Франчайзинг. Правовые аспекты регулирования // Юридическая практика. — 2002. — № 28 (238). — 10 июля. 3. Бадида М. Л. Податкова політика держави в період реформування економіки // Вісник податкової служби України. — 2002. — № 5. — С. 26—31. 4. Власова А. М., Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1997. — 92 с. 5. Герасименко А. Договор франчайзинга. Перспективы применения // Юридическая практика. — № 2 (212). — 2002. — 9 января. 6. Гончаренко Т. Интеллектуальная собственность на Украине // Юридическая практика. — 2002. — № 47 (257). — 19 ноября. 7. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436—IV (Статус документа: не набрав чинності. Набирає чинності з 1 січня 2004 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18; № 19—20; № 21—22. — С. 144. 8. Евдоченко Н. Лицензионный договор. Договорное обеспечение использования объектов интеллектуальной собственности // Юридическая практика. — 2002. — № 2 (212). — 9 января. 9. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. — К.: Фенікс, 2003. 10. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 36. — 164 с. 11. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. № 1560—XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — С. 646. 12. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. № 40—IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 36. — С. 266. 13. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887—XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — С. 272. 14. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 р. № 433—IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 13. — С. 93. 15. Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 16 липня 1999 р. № 991—XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 40. — С. 363. 16. Захарін С. В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. — 2003. — № 1. — С. 97—107. 17. Луніна І. Податкова політика в контексті створення умов для економічного зростання // Економіка України. — 2000. — № 9. — С. 37—47. 18. Мельник 17. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. — Ірпінь: ДАПСУ, 2001. — 362 с. 19. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. — М., 1989. — 271 с. 20. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435—IV (Статус документа: не набрав чинності. Набирає чинності з 1 січня 2004 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №40—44. — С. 356. 21. Шахмарова Е.Д. Фінансова оцінка інноваційних проектів // Фінанси України. — 2002. — № 6. — С. 122—126. 22. / Ващук Я. П. Заходи щодо захисту ноу-хау. 23. / Ващук Я. П. Поняття, види і предмети ліцензійних договорів. 24. / Ващук Я. П. Франчайзинг. 25. / Гаврила С. Договір чи позовна заява? Домовитися полюбовно чи звертатися в суд. Що краще? 26. / Гаврина С. Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 695 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: