Реферат на тему Власні джерела формування оборотних коштів - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Власні джерела формування оборотних коштів. Власні джерела формування оборотних коштів Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів. Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внес-ків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства. На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансував ня оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також при-рівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нор-мативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і викорис-товується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, не-спроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресур-си, Верховна Рада України 23.02. 96 p. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок ви-користання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподат-кування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє. Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборот-них коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі па-сиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарсь-кому обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх викорис-тання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джере-лами формування оборотних коштів підприємства. Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві. Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими паси-вами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І роз-ділі пасиву балансу. З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні ме-тодики їх розрахунку. Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що біль-ший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою да-тою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину — і 0-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'лтидснна сума заробітної плати. Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів сі ворюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату від-пусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рів-ними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбут-ніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпу-стку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбу-тніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим міні-мальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховують-ся як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв май-бутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році. Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, вихо-дячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році. Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фон-ци також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як до-оуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітни-кам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду. Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за ча-стковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з трива-лим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершено-го виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирі-вняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих па-сивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків. На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовує-ться не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємст-вом, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоє-часним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагрома-дженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах. Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фі-нансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та ін-ших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості. Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих за-пасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями. Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела обо-ротних коштів і справляють активний вплив на раціональне форму-вання запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей. Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні непла-тежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що нада-ються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їх-нього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту. Планування потреби в позикових оборотних коштах включає роз-рахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормова-них товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті. Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-ма-теріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими ці-нами і власними оборотними коштами. Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, на-дається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спри-чиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу. Залучення коштів інших суб'єктів господарювання До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на тер-мін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зо бов'язання. Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товар в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель. Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується під-приємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі вини-кає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зо-бов'язання. Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різ-номанітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах. Кредиторська заборгованість належить до позапланових залуче-них джерел формування оборотних коштів, її породжує брак влас-них оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підпри-ємства коштів інших суб'єктів господарювання. Іншими словами, кредиторська заборгованість — це короткост-рокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставка-ми-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами. Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгова-ність постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгова-ність, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, вико-ристовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одер-жує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник зму-шений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, ю пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансо-вих ресурсів. За кредиторської заборгованості постачальникам залучення кош-тів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості за-лежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо — від розміру та тривалості простроченої дебітор-ської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є креди-торська заборгованість. Стан кредиторської і дебіторської заборгованості, їх участь у формуванні та використанні оборотних коштів промислових підпри-ємств свідчать про серйозні негаразди в господарській діяльності ). цілому в промисловості України станом на 1.10.1998 р. у запаси ;іно-матеріальних цінностей вкладено оборотних коштів на суму "2 млн. грн. Дебіторська заборгованість перевищує суму оборот-ітів, вкладених разом у виробничі запаси, незавершене вироб-, отову продукцію і товари і становить 40761,7 млн грн. Креди-іаборгованість більше ніж у 1,5 раза перевищує дебіторську — * млн грн. Така сама тенденція мала місце й у 1997 році. Таблиця 1 КРЕДИТОРСЬКА І ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ У ФОРМУВАННІ Й ВИКОРИСТАННІ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ІІРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ У 1997—1998 pp., млн грн. \| на 1.01.1998р. \| на 1.10.1998 р 1. \| Оборотні кошти у запасах товарно-матеріальних цінностей, у тім числі:— виробничі запаси — незавершене виробництво — готова продукція — товари \| 26102,9 12621,9 4890,0 5632,3 873,5 \| 27017,2 12181,8 5921,3 5735,8 730,5 2. \| Дебіторська заборгованість \| 31142,4 \| 40761,7 3. \| Інші активи і грошові кошти \| 5110,4 \| 5930,2 4. \| Усього вкладено коштів (1 +2+3) \| 62355,7 \| 73709,1 5. \| Довідково:— отримані кредити банків \| 3550,9 \| 5242,9 у тім числі короткострокові \| 2186,7 \| 2863,2— кредиторська заборгованість \| 48959.7 \| 63114,8 Створюється парадоксальна ситуація: чим більше в обороті під-приємства-споживача товарів і грошей підприємства-постачальника, тим більше (незалежно від форми власності) це його влаштовує. Однак таке «перекачування» капіталу (хоча й тимчасове) в кінцево-му підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому. Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різно-го режиму використання власних і залучених оборотних коштів впли-вають на ефективність використання оборотних коштів і всього обо-ротного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборот-них коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 333 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: