Реферат на тему Визначення кредитного рейтингу підприємств - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Визначення кредитного рейтингу підприємств. Аналіз кредитоспроможності полягає у визначенні здатності й готовності позичальника повернути позику відповідно до умов кредитного договору. Виходячи з рівня кредитоспроможності позичальника банк визначає ступінь ризику щодо цієї операції (а отже, розмір резервів), а також умови надання кредиту. Окрім визнання кредитного ризику щодо конкретної кредитної операції, банк має на меті коригувати результати своєї кредитної політики загалом для підвищення ліквідності банку, захисту інтересів своїх акціонерів і клієнтів. Німецькі банки аналізують майнову структуру, структуру капіталу, стан ліквідності, рівень прибутків, фінансові плани позичальників, а також надані під кредит гарантії. Світовий банк, розглядаючи кредитну заявку, керується так званим правилом "5", що передбачає визначення: 1) бажання позичальника погасити позику; 2) здатності позичальника погасити позику (на основі аналізу грошових потоків з урахуванням усіх джерел надходження та всієї заборгованості клієнта); 3) платоспроможності клієнта — достатності капіталу, ліквідності коштів; 4) наявності гарантій, застави (з укладанням переліку активів, які вільні від іншої застави); 5) економічних умов діяльності клієнта. Комерційні банки України вдаються до різних узагальнюючих критеріїв оцінки кредитоспроможності своїх потенційних позичальників. Такі критерії банки визначають на свій розсуд, керуючись "Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями", затвердженим постановою НБУ від 6 липня 2000 р. № 279 зі змінами від 24 жовтня 2000 р. № 418. Підприємства також зацікавлені в неупередженій самооцінці своєї кредитоспроможності, від якої залежать не лише умови кредитування, а й можливість стати позичальником. З огляду на предметну спрямованість дисципліни "Сучасні технології фінансового аналізу" основну увагу приділимо методикам визначення кредитоспроможності, що базуються на узагальнюючих оцінках фінансового стану позичальників. Останніми роками набула поширення так звана бальна оцінка кредитоспроможності з подальшим зарахуванням позичальника до відповідного класу. При цьому використовуються напівформалізовані моделі. Досить цікавою є вітчизняна методика визначення кредитоспроможності з одночасним використанням неформалізованих і стохастичних моделей, а також методики моделювання рівня кредитоспроможності із застосуванням методів кореляційно-регресійного аналізу та індексного методу. Різноманіття методичних підходів свідчить про розвиток і збагачення сучасних технологій фінансового аналізу кредитоспроможності. Розглянемо названі вище методичні підходи до фінансового аналізу. Бальна оцінка класу позичальника Методика використовується одним з найбільших комерційних банків України. За результатами оцінки фінансового стану позичальника зараховують до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам певного класу, то позичальника слід зарахувати до нижчого класу, а якщо забезпечення першокласне, то клас позичальника можна підвищити. Клас А. Позичальники надійні (неризикові) — понад 670 балів. Клас Б. Позичальники з мінімальним ризиком — 530-670 балів. Клас В. Позичальники із середнім ризиком — 370-530 балів. Клас Г. Позичальники з високим ризиком — 140-370 балів. Клас Д. Позичальники з повним ризиком — менше 140 балів. Бальна оцінка багатокритеріальна, ураховуються результати по 12 групах показників. 1. Оцінка платоспроможності за значеннями коефіцієнтів миттєвої, поточної та загальної ліквідності. 2. Оцінка фінансової стійкості за значеннями коефіцієнтів фінансової незалежності та маневреності власних коштів. 3. Аналіз обсягу реалізації. Оцінюються: а) динаміка виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) співвідношення суми укладених контрактів на реалізацію продукції та обсягу кредиту; в) структура обсягу реалізації продукції (частки на експорт, частки по бартеру); г) структура обсягу реалізації продукції за ознакою форм оплати (попередня оплата, наявність безвідкличного акредитива). Для підприємств торгівлі та сфери обслуговування населення додатково враховується наявність постійної виручки готівкою, яка здається до кас установ цього банку. 4. Аналіз оборотів за рахунками позичальника. Оцінюються: а) співвідношення надходжень на всі поточні рахунки позичальника у цьому банку й загальної суми заборгованості за кредитом, отриманим у цьому банку, та відсотками; б) наявність рахунків у національній та іноземній валютах; в) наявність спеціального режиму розрахунків для погашення кредиту (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України). 5. Аналіз складу та динаміки дебіторської й кредиторської заборгованості: а) наявність і розмір простроченої дебіторської й кредиторської заборгованості; б) динаміка заборгованості; в) наявність простроченої заборгованості перед бюджетом. 6. Наявність прибутків і збитків за результатами діяльності за поточний і за два минулих роки. 7. Аналіз рентабельності: рентабельність виробництва, активів, продажу та динаміка цих показників. 8. Кредитна історія клієнта за останні три роки з урахуванням: а) терміну існування підприємства, б) дисципліни позичальника щодо погашення кредиту та сплати відсотків; в) наявності опрацьованої схеми погашення кредиту, за якою попередній кредит погашено своєчасно; г) наявності простроченої кредитної заборгованості іншим банкам на цей час. 9. Ефективність управління позичальника. Оцінюються: а) наявність перспективного бізнес-плану (ТЕО); б) питома вага власних коштів підприємства у вартості кредитного проекту. 10. Вплив географічних і галузевих факторів. Ураховуються такі дані: а) чи є позичальник резидентом України; б) рівень ризику галузі позичальника; в) чи йдеться про сезонний характер виробництва. 11. Оцінка ділових якостей керівництва позичальника за досвідом керівної роботи та вмінням дати чітку й аргументовану оцінку фінансової діяльності своєї фірми. 12. Інша інформація: надійність партнерів; наявність і розмір власного ліквідного майна (крім того, що надане під заставу); розмір сплаченого статутного фонду; аудиторські висновки за останні три роки. У на прикладі металургійної галузі пропонується така рейтингова шкала для визначення класу підприємства як позичальника (табл. 17). Визначенню інтегрального показника передує оцінка в балах (з урахуванням вагових коефіцієнтів) сукупності якісних ознак діяльності підприємства та фінансових аналітичних показників, що об'єднані в шість груп: 1) попередня оцінка (термін існування підприємства; наявність бізнес-плану, прибутковість діяльності, своєчасність погашення попередніх кредитів і сплати по них відсотків); 2) показники платоспроможності (коефіцієнти загальної, швидкої та абсолютної ліквідності; співвідношення між короткостроковою дебіторською та кредиторською заборгованістю); 3) показники фінансової стійкості (коефіцієнти фінансової автономії, маневреності власних коштів, рівень фінансового лівериджу тощо); 4) оборотність дебіторської заборгованості; 5) показники мобільності активів; 6) рентабельність діяльності (рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності, рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації, рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності). Визначення кредитоспроможності підприємств з використанням неформалізованих і стохастичних моделей Підприємства поділяються на чотири класи залежно від імовірності настання небажаної події, тобто неповернення кредиту. Клас 1. Високий рівень кредитоспроможності; кредит безризиковий; імовірність < 0,020. Клас 2. Високий рівень кредитоспроможності; ризик виправданий; імовірність 0,020-0,126. Клас 3. Середній рівень кредитоспроможності; банк має ретельно проаналізувати наслідки надання кредиту; імовірність 0,126-0,289. Клас 4. Низький рівень кредитоспроможності; банк має відмовити в наданні кредиту; імовірність > 0,289. Подальші розрахунки спрямовані на визначення класу позичальника, який зумовлює ймовірність настання небажаної події. При цьому враховуються 13 критеріїв. 1. Поточний фінансовий стан позичальника визначається за таким рівнянням регресії: 2= 2,236 Клікв + 0,009 Кфінстійк- 1,814; 1-й клас Z > 0,8261; 2-й клас — Ze (0; 0,8261); 3-й клас — Ze (-0,8687;0); 4-й клас Z < 0,8687. Наприклад, за першим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу. 2. Оцінка продукції, що виробляється, за такими ознаками: конкурентоспроможність; стабільність цін реалізації; сталий попит: 1-й клас — водночас задовольняються всі три вимоги; 2-й клас — дві вимоги з трьох; 3-й клас — одна з трьох; 4-й клас — не задовольняється жодна з вимог. Наприклад, ідеться про виробництво металу. Виникли проблеми зі збутом через незадовільну платоспроможність основних споживачів — машинобудівних підприємств. За другим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу. 3. Термін і мета кредитування. Поточні виробничі витрати: до одного року включно — 2-й клас; більш як на рік — 3-й клас. Інвестиційні проекти: до трьох років — 2-й клас; понад три роки — 3-й клас. Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу. 4. За розміром кредиту в зіставленні з розміром власного капіталу. Якщо власний капітал перевищує суму кредиту — 1-й клас; якщо навпаки — 4-й клас. Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1-го класу. 5. За проектом, що кредитується. Визначається середньозважена класність за рівнянням, де враховується класність за попередніми критеріями та задана аналітиком їх відносна вагомість. Наприклад: 0,6 х Клас за вироблюваною продукцією + 0,2 х Клас за терміном кредиту + 0,2 х Клас за розміром кредиту. У нашому випадку: 0,6 * 2 + 0,2 * 2 + 0,2 * 1 = 1,8, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1,8-го класу. 6. Визначається клас позичальника за його фінансовими можливостями за таким рівнянням: 0,25 х Клас за поточним фінансовим станом + + 0,75 х Клас за проектом, де 0,25 і 0,75 — відповідні вагові коефіцієнти. У нашому випадку: 0,25 * 2 + 0,75 * 1,8 = 1,85, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1,85-го класу. 7. За кредитною історією (за колишнім досвідом роботи з цим позичальником). Класність визначається за сукупністю ознак, які на-ведено в табл. 18. Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1-го класу. 8. За кадровим потенціалом (табл. 19). Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу. 9. За репутацією підприємства. Оцінка визначається за рівнянням: 0,8 х Клас за кредитною історією + 0,2 х Клас за репутацією, де 0,8 і 0,2 - відповідні вагові коефіцієнти. У нашому випадку: 0,8 * 1 + 0,2 * 2 = 1,2, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1,2-го класу. 10. За ліквідністю запропонованої застави: 1-й клас - застава абсолютно ліквідна; 2-й клас - високоліквід-на (дебіторська заборгованість); 3-й клас - середньоліквідна (запаси, довгострокові фінансові вкладення); 4-й клас - низьколіквідна. Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 3-го класу. 11. За стабільністю цін на заставу. Не підлягає знеціненню - 2-й клас; знецінюється - 3-й клас. Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу (ціни на метал стабільні й мають тенденцію до зростання). 12. За придатністю запропонованої застави до зберігання: 1-й клас - відсутній термін зберігання; 4-й клас - термін збері-гання менший від терміну кредиту. Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1-го класу. 13. За узагальнюючим критерієм якості застави. Визначається за рівнянням з урахуванням вагових коефіцієнтів: 0,6 х Клас за ліквідністю + 0,2 х Клас за стабільністю цін + + 0,2 х Клас за придатністю до зберігання. У нашому випадку: 0,6 * 3 + 0,2 * 2 + 0,2 * 1 = 2,4, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2,4-го класу. Наступний етап аналізу полягає в нормалізації оцінки класів позичальника за його фінансовими можливостями (критерій 6), репутацією (критерій 9) і запропонованим забезпеченням (критерій 13) до ймовірності настання небажаної події з урахуванням даних, наведе-них у табл. 20. Узагальнююча ймовірність настання небажаної події визначаєть-ся за таким рівнянням: де Р - імовірність за відповідним критерієм. Розрахунок для нашого прикладу: Р = (0,2 + 0,05 - 0,2- 0,05). 0,2 = 0,048. Така ймовірність настання небажаної події відповідає умовам кваліфікації позичальника 2-го класу - високий рівень кредитоспроможності; ризик виправданий; імовірність настання небажаної події 0,020-0,126. Моделювання рівня кредитоспроможності методом кореляційно-регресійного аналізу та індексним методом Кафедра банківської справи Національного аграрного університету за даними понад 200 балансів 80 підприємств різної спеціалізації досліджувала тісноту зв'язку між значеннями десяти фінансових коефіцієнтів і станом кредиторської заборгованості кожного з 80 підприємств [24]. Цей стан визначався як частка непростроченої заборгованості в загальному її обсязі. Для шести фінансових показників із десяти тіснота зв'язку виявилася статистично достовірною. Це такі поширені у практиці фінансового аналізу показники: коефіцієнти абсолютної, швидкої та загальної ліквідності; співвідношення між ліквідними й низьколіквідними активами; коефіцієнт фінансової автономії; співвідношення між власними оборотними коштами та зобов'язаннями. Ці коефіцієнти не дублюють, а взаємодоповнюють один одного, відображуючи водночас структуру як активів, так і пасивів балансу. За даними шести наведених коефіцієнтів визначається єдиний інтегральний показник фінансового стану підприємства (іі>с). Його кількісні межі — від нуля до одиниці. Чим ближче його значення до одиниці, тим кращий фінансовий стан підприємства, а отже, ризик банку надати йому кредит мінімальний. Пропонуються такі групи підприємств за рівнем ризику: мінімальний ризик (І, с > 0,9); помірний (0,8 < Іфс < 0,9); середній (0,7 < І, < 0,8); граничний (0,6 < Іфс < < 0,7); неприпустимий ризик (L < 0,6). Аналіз фінансового стану 36 підприємств підтвердив надійність наведеної класифікації. Щоб уможливити зіставлення обраних шести фінансових коефіцієнтів між собою, нормативні значення яких суттєво коливаються від 0,25 (абсолютна ліквідність) до 2 (загальна ліквідність), при визначенні інтегрального показника автори пропонують застосовувати індекси, наведені в табл. 21. Для подальшого розрахунку інтегрального показника враховуються такі обмеження: добуток значення фінансового коефіцієнта та його індексу має становити від нуля до одиниці. Ці обмеження означають: 1) перевищення мінімального нормативного рівня за будь-яким коефіцієнтом більш як на 25 % не враховується, тобто нормативний рівень за умов його перевищення в межах 25 % розглядається як оптимальний; 2) із подальшого розгляду виключаються (ототожненням з нулем) показники з від'ємним значенням; наприклад, це може статися з шостим показником у разі відсутності власних оборотних коштів, тобто при нестачі власних коштів для покриття необоротних активів. Вихідні дані для розрахунку інтегрального показника кредитоспроможності наведено в табл. 22 (у формі скороченого балансу), а розрахунок інтегрального показника - у табл. 23а і 236. Висновок: за отриманими значеннями інтегральних показників кредитоспроможність підприємства “ABC” упродовж звітного періоду суттєво погіршилась: станом на початок періоду це підприємство належало до групи із середнім ступенем ризику, станом на кінець звітного періоду - до групи із неприпустимим ступенем ризику. Список використаної літератури: Графов А. В. Оценка финансово-экономического состояния предприятия // Финансы. — 2001. — № 7. Держкомстат України. Статистичний щорічник. — К.: Техніка, 1993-2001. Дронов Р. И., Резник А. И., Бунина Е. М. Оценка финансового состояния предприятий // Финансы. — 2001. — № 4. \\. Дунский А. Открытые системы // Новости компьютерного рынка.—2001.—№ 6. Єлейко Я. I, Музичук А. А. Моделювання фінансових стратегій у випадковому середовищі // Фінанси України. — 2002. — № 2. Загородній А. Г., ВознюкГ. Л., Смовженко Т. С Фінансовий словник. — К.: Знання; Львів: ЛБІНБУ, 2002. — 568 с Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз. — К.: МАУП, 2000. Коммерческая оценка инвестиционных проектов. — М.: Исслед.-консультац. фирма "АЛЬТ", 1995. — 63 с. Конрад Карлберг. Бизнес-анализ с помощью Excel. — К.: Діалектика, 1997.—228 с. Конторщикова О. Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством // Економіка, фінанси, право. — 2002. — № 6. Косорученко Т. В. Функциональная диагностика деятельности строительных организаций // Экономика строительства. — 2002. — № 5. Кручок С. Г. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. — 2002. — № 8. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. — К.: Вид-во КНЕУ, 2001. — 387 с Шеремет Ф. Д., Сейфулин Р. С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА-М, 1995. — 176 с. ШиянД. В. Комплексна оцінка фінансового стану галузей економіки // Фінанси України. — 2002. — № 1. Уотшем Т. Док., Паррамоу К. Количественные методы в финансах. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. — 527 с. Урядовий кур'єр. — 2003. — № 43, 6 берез. — С. 21; 2003. — № 36, 25 лют. — С. 4.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 247 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: