Реферат на тему Види фондових інструментів - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Види фондових інструментів. План 1. Загальні положення про цінні папери 2. Характеристики цінних паперів 3. Основні цінні папери 4. Похідні цінні папери 5. Приватизаційні цінні папери 6. Список літератури Загальні положення про цінні папери Товариство може залучати необхідні фінансові ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку. Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом з грошима є засобом обігу та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечують спрощену передачу прав на різноманітні блага. Цінні папери поділяються на такі групи:— пайові цінні папери (акції);— боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);— похідні цінні папери (фондові деривативи);— приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони). Широкий випуск цінних паперів, створення та розвиток їх ринку мають велике значення для розвитку приватного сектора. Разом з іншими джерелами (бюджетом, власними коштами підприємств, кредитом) ринок цінних паперів дозволяє забезпечити альтернативне фінансування різних галузей економіки. Цінні папери — це фондовий інструмент, за допомогою якого можна одержати доступ до реальних цінностей або забезпечити перехід цих цінностей від одного суб'єкта до іншого. Правове поняття цінних паперів — це грошові документи, що засвідчують право володіння відносинами позики та визначають відносини між емітентом та власником цінного папера. Крім того, цінні папери — це документи, які передбачають виплату дивідендів, або відсотків, а також можливість передання грошових або інших прав, що випливають із володіння іншими особами. Цінні папери — це сукупність економічних, юридичних та технічних вимог. Цінні папери — це майнове зобов'язання, зафіксоване у вигляді документа. З економічного погляду, цінні папери — це особлива інвестиційна вартість, яка відображає майнові, позичкові та зобов'язувальні відносини між учасниками фондового ринку. Якщо поєднати правове та економічне поняття цінних паперів, то можна визначити цінні папери як документовану інвестиційну вартість або документовані інвестиції. Цінні папери використовують для здійснення розрахунків, як заставу для забезпечення платежів і кредитів. Вони мають бути випущені у формі строгих документів (контракт, договір, сертифікат), що означає виконання встановленої форми посвідчення відповідних прав, тобто цінні папери повинні бути визначені нормативними актами. Технічні вимоги: певний формат випуску цінного папера, чіткість зображення, розмір полів, якість паперу, спосіб друку, розміщення реквізитів, ступінь захисту. Обов'язкові реквізити цінних паперів: назва, серія та номер, назва емітента, назва власника або тримача цінного папера, номінал, дата передання прав, відсоток виплат, підпис і печатка емітента. Цінний папір перестає бути таким при відсутності обов'язкових реквізитів або при їх невідповідності встановленим формам. Властивості цінних паперів: 1. Вільно обертатися та мати власний курс. 2. Властивість ліквідності, надійності та дохідності. Характеристики цінних паперів Основні характеристики цінних паперів: економічні, технічні, правові (рис. 2.2): Рис" 2.2. Основні характеристики цінних паперів Ліквідність — це можливість швидко і без втрат продати цінний папір за реальною ціною, це величина, обернено пропорційна часу, необхідному для перетворення цінного папера в гроші. Рівень ліквідності — це показник якості цінного папера, який вимірюється від 0 до 1. Найвищий ступінь ліквідності мають державні цінні папери і "голубі фішки". Дохід з цінних паперів — це відношення доходу, одержаного від цінних паперів (дивіденди, відсотки, премія) до інвестицій у цінні папери. Дохід з цінних паперів виражається у відсотках і прив'язується до річного обчислення. Розрізняють дохід з цінних паперів та дохід від операцій з цінними паперами. Дохід з цінних паперів пов'язаний з володінням цінними паперами, а дохід від операцій з цінними паперами — з розпорядженням цінними паперами (передання у траст, передання у заклад або на зберігання). Курс цінних паперів — це ціна, за якою купують і продають цінні папери на фондовому ринку. Біржовий курс — це ціна на фондових біржах. На розмір курсу впливає дохід з цінних паперів та співвідношення попиту та пропозиції на них. Надійність — це стійкість курсу цінних паперів до змін ринкової кон'юнктури: це синтетичний показник, що залежить від економічних та політичних факторів; це здатність цінних паперів виконувати покладені на нього функції протягом проміжку часу в умовах урівноваженого ринку. Розрізняють типи, види та різновиди цінних паперів. Тип — це поєднання різних комбінацій видів цінних паперів, об'єднаних певною спільною ознакою. Серед цих типів: фондові (акції та облігації), комерційні (векселі і чеки). Вид — це якісна відмінність одних цінних паперів від інших. Акція — це вид цінних паперів. Проста акція — це різновид цінних паперів. Різновид — це відмінність цінних паперів одного виду за низкою ознак. Цінні папери розрізняють за такими класифікаційними ознаками: 1. Відносно одержуваного доходу: боргові та інвестиційні цінні папери. Боргові містять зобов'язання емітента виплачувати відсотки та погасити заборгованість в обумовлені терміни (облігації, векселі). Інвестиційні цінні папери дають право власникові на частину активів емітента (всі види акцій усіх типів емітентів). 2. За характером емітента. Емітентом можуть бути державні органи, місцеві органи влади, будь-які юридичні особи. Усі боргові та інвестиційні цінні папери, з урахуванням характеру емітента, поділяються на:— казначейські, що їх випускає МФУ від імені держави для забезпечення коштів бюджету (казначейські векселі та казначейські облігації);— муніципальні та комунальні цінні папери (муніципальні та комунальні облігації, а також акції комунальних підприємств);— цінні папери корпорацій та фінансових інститутів, наприклад, цінні папери банків (депозитні сертифікати, чеки, закладні листи, власні боргові зобов'язання);— цінні папери підприємств (акції, облігації, боргові векселі, ф'ючерси, контракти та інші похідні цінні папери). 3. Цінні папери за терміном існування:— короткострокові цінні папери здійснюють свій обмін на грошовому ринку (казначейські векселі, комерційні папери);— довгострокові цінні папери (боргові та інвестиційні цінні папери всіх типів емітентів, які здійснюють свій обмін на ринку капіталів). 4. За територією функціонування розрізняють:— державні;— реґіональні цінні папери (державні облігації, облігації місцевих органів влади тощо). Основні цінні папери Основні види цінних паперів визначені в Законі України "Про цінні папери та фондову біржу". Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Акція дає право власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь при розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів та підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений термін із виплатою фіксованого відсотка. Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника (що розміщується на добровільних засадах серед населення), які засвідчують внесення власником коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Ощадні сертифікати — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків з нього. Векселі — цінні папери, які засвідчують незаперечне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Похідні цінні папери Похідні цінні папери — це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж їх протягом терміну, визначеного договором (контрактом). Підприємство, якщо це не суперечить його статуту, має можливість мобілізувати додатковий капітал через випуск цінних паперів другого порядку, тобто випуск цінних паперів на вже чинні цінні папери підприємства. Похідні цінні папери — це інструмент зниження фінансового ризику інвесторів, учасників фондового ринку. Функції похідних цінних паперів випливають з особливостей обертання основних цінних паперів. Функції похідних цінних паперів: 1) посвідчення прав, що випливають з володіння основними цінними паперами (сертифікати, акції, облігації); 2) надання додаткових пільг власникам основних цінних паперів. Цю функцію здійснюють опціони, варранти, ф'ючер-си, які дають можливість придбати або відмовитися від придбання основних цінних паперів; 8) забезпечення функціонування основних цінних паперів; 4) прогнозування динаміки курсів і страхування власників основних цінних паперів від пониження курсів. Цю функцію виконують ф'ючерси та опціони; 5) можливість заміни основних цінних паперів їх сурогатними формами. Цю функцію виконують сертифікати акцій, сертифікати облігацій і депозитні розписи; 6) забезпечення проникнення основних цінних паперів на іноземні фондові ринки. Цю функцію виконують депозитні рахунки. Розглянемо кілька видів похідних цінних паперів. Право підписки на акції — це переважне право на придбання акціонерами цінних паперів підприємства нового випуску пропорційно до їх існуючого внеску. Тим самим зберігається відносна пропорція майнових інтересів акціонерів. Цим правом можуть користуватися власники звичайних акцій, якщо це передбачено статутом підприємства емітента. Право підписки на акцію полягає у забезпеченні захисту акціонерів від скорочення частки їх власності у підприємстві у разі випуску додаткових акцій тих самих серій. Це має значення для власників контрольних пакетів та великих пакетів акцій. Кожен акціонер, що має "право на підписку", одержує від емітента спеціальне свідоцтво чи сертифікат прав, в яких вказані кількість акцій та ціна продажу цінних паперів нового випуску. Права власника "права підписки на акції": 1) купити акції; 2) продати "право на підписку на акції"; 3) проігнорувати пропозицію. Право підписки на акції — це короткостроковий цінний папір, який може котируватись на фондовій біржі. Опціон — це цінний папір, який розглядають як результат опціонного контракту. Згідно з цим контрактом один з учасників набуває право купівлі (продажу) певної кількості цінних паперів за обумовленою ціною у певний період часу, а інший учасник за грошову премію зобов'язується, у разі необхідності, продати (купити) цінні папери за договірною ціною. Зазвичай, опціони виставляють на звичайні акції. Опційний контракт — це договір, який зобов'язує учасника тримати пропозицію в силі протягом певного терміну. Власник опціону має право: купити, продати його або відмовитися від контракту, втративши премію. Стандарти опціону: 1) кількість однойменних цінних паперів, які продають, повинна бути певної величини (зазвичай лот містить 100 одиниць); 2) має бути вказана дата, до якої права можуть бути реалізовані або анульовані; 3) має бути вказана ціна виконання контракту. Два основні типи опціонних контрактів: 1) контракт на купівлю цінних паперів; 2) контракт на продаж цінних паперів разом із цінними паперами. Учасники ринкового опціону можуть виступати в якості: покупця опціону на купівлю, покупця опціону продавця, надпи-санта опціону продавця. Коли купують опціони на продаж при можливому зниженні цін на акції, інвестор може придбати опціони з правом продажу за фіксованою ціною після закінчення певного строку. Приклад* Купити 100 опціонів на суму 350 грн, які дають можливість продати 100 акцій компанії по 50 дол. за одну акцію протягом певного проміжку часу. Якщо курс акцій падає, то власник опціону може продати їх акціонерові компанії, щоб знизити втрати цього акціонера. Варрант — це вид цінного папера, пов'язаний з зобов'язанням, яке продавець дає покупцеві в розумінні права власності на цінні папери. Варранти випускають на звичайні акції, при тому існує гарантія права власності, тобто зобов'язання продавця передати право власності без збереження права на його затримання продавцем. Варрант — це довгостроковий цінний папір. Власник варранта має право обміняти його на певну кількість звичайних акцій за твердою ціною протягом певного проміжку часу, якщо курс акцій досягає певного обумовленого рівня. Варрант випускають одночасно з облігаціями, привілейованими акціями та борговими зобов'язаннями. Після випуску основних цінних паперів із варрантом він може відокремлюватись від них та самостійно обертатися на фондовому ринку. Приватизаційні цінні папери Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна підприємств державного та земельного фонду. Приватизаційні папери поділяються, відповідно до вказаного визначення, на приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони. Приватизаційні папери, що їх випускають як компенсацію на внески в Ощадбанк та страхові внески, називаються компенсаційними сертифікатами (табл. 2.1): Таблиця 2.1. Характеристики приватизаційних цінних паперів а/п \| Назва цінного папера \| Право володіння певним видом манна (частка) \| Номінальна вартість, грн \| Вид випуску ЦП \| Форма випуску \| Спосіб реалізації 1 \| Приватизаційний майновий сертифікат \| державне майно \| 10,5 \| іменні \| безготівкова / готівкова \| акції та паї 2 \| Житловий чек \| державний житловий фонд \| 0,42 \| іменний \| безготівкова \| житло акції 3 \| Земельна бона \| державний земельний фонд———— 4 \| Компенсаційні сертифікати \| ощадні внески, страхові поліси \| 10 та 20 \| на пред'явника \| Готівкова \| акції, паї Номінальна вартість приватизаційних цінних паперів. Приватизаційний майновий сертифікат (ПМС) — 10,6 грн. Він дорівнює цій сумі тоді, коли ми купуємо акції державних підприємств із непроіндексованим статутним фондом. У разі, коли купуємо акції підприємства, майно якого проіндексовано ПМС, його вартість прирівнюється до 500 грн. Земельна бона в ціні не визначена. Компенсаційні сертифікати випущені номіналом 10 і 20 грн, а житловий чек свого часу був оцінений у розмірі 4,2 грн. Згодом житловий чек набув права конвертації і був прирівняний до майнового сертифіката для участі в аукціонах, які давали можливість обмінювати компенсаційні сертифікати на акції приватизованих підприємств. Приватизаційні цінні папери можуть бути у готівковій або безготівковій формі. Нині у безготівковій формі існують житлові чеки. ПМС почали свій обіг у безготівковому вигляді, але з січня 1995 р. вони існують у готівковій формі. Прийняті відповідні урядові рішення про випуск готівкових житлових чеків. Емітентом приватизаційних цінних паперів виступає НБУ. Для випуску приватизаційних паперів випускають бланки спеціального виду із встановленим набором реквізитів: 1. Запис про приналежність папера до України. 2. Назва органу, що випускає папір. 3. Назва приватизаційного папера, серії та порядкового номера. 4. Дати випуску та строку використання. 5. Номінальне значення приватизаційного папера у вартісному виразі (допускається його вираження у натуральному виразі або в грошових одиницях). 6. Прізвище, ім'я, по батькові власника на іменні папери. 7. Відомості про документ, що посвідчує особу власника. 8. Підпис керівника емітента або особи, що видала папір. Крім того, у приватизаційних паперах подають інформацію про умови та порядок їх використання, а також права власників. Приватизаційні цінні папери можуть бути використані для обміну на документи, що посвідчують право власності на придбані об'єкти приватизації, тобто їх можна обміняти на акції (у разі створення АТ), паї (у разі створення товариства з обмеженою відповідальністю). Приватизаційні цінні папери можна обміняти на інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Подальшим способом використання приватизаційних цінних паперів є їх передання у довірче управління на основі договору доручення. Обмін або відчуження приватизаційних цінних паперів іншим способом є недійсні. Приватизаційні цінні папери не можуть бути використані для здійснення розрахунків як інструмент обігу. Права на одержання приватизаційних паперів мають громадяни України, які проживають на території України, або тимчасово перебувають за її межами у службових справах у період, що визначає державна програма приватизації. Кожен громадянин має право на одержання приватизаційного папера однакової вартості для приватизації майна державних підприємств (ПМС), державного житлового фонду та частки земельного фонду. Конвертованість приватизаційних паперів забезпечується встановленням коефіцієнтів для перерахування номінального значення одного виду при його конвертуванні в інший. Список літератури 1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999. 2. Голуб А. Г., Савенко I. Л. Ринкова система економіки. Ринок цінних паперів та його інструменти. — Л.: ЛТБС, 1994. 3. Економіка: Підручник / Під ред. 3. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина. — К.: Либідь, 1999. 4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна, 1995. 5. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А, Рынок ценных бумаг: Учеб. пособ. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 1999. 6. Кобилянсъкий Л. С. Управління проектами. Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 200 с. 7. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996. 8. Лапішко М. Л. Основи фінансового і статистичного аналізу економічних процесів. — Л.: Світ, 1995. 9. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник. — К.: АЛД Віра-Р, 1998. 10. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів. — К.: КНБУ, 1998. 11. Мойсеєнко І. П. Основи інвестування. Навч. посіб. — Л.: МАУП, 2001. — 180 с. 12. Павлова Л. Н. Финансы предприятий: Учебник. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1998. 13. Смовженко Т. С, Лапішко М. Л. Розрахунки від акцій та облігацій. — К.: Укр. НТІ, 1994. 14. Управління акціонерним товариством (корпоративне управління в Україні): Посіб. — К.: Століття, 1999. 15. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. — 3-тє вид., доп. — К.: МАУП, 2004. — 480 с. 16. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1996. 17. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Под-дєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1999. 18. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: Учеб. по-соб. — К.: МАУП, 2000. — 208 с. 19. Щукін Б. Інвестування: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2004. — 216 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 443 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: