Реферат на тему Управління капіталовкладеннями - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Управління капіталовкладеннями. План 1. Капітальні вкладення підприємства 2. Основні параметри та показники інвестиційного проекту 3. Методи оцінки інвестиційних проектів 4. Порівняльний аналіз проектів 5. Вплив окремих чинників на процес прийняття рішень щодо інвестування коштів Капітальні вкладення підприємства Рішення про інвестування коштів у виробничу діяльність належать до одних із найважливіших стратегічних рішень у діяльності будь-якого підприємства, оскільки відповідні інвестиції мають довгостроковий характер і значні обсяги. Капітальні вкладення супроводжуються тривалою іммобілізацією значних сум грошових коштів, пов'язані з ризиком і можуть негативно впливати на фінансову стійкість підприємства, особливо в тому разі, якщо їх обсяг значний відносно обсягу активів підприємства. Капітальні вкладення мають здійснюватись у певний момент, коли цього потребують ринкова кон'юнктура та конкурентна позиція підприємства. Отже, правильний прогноз потреб ринку є визначальним при їх плануванні. Крім того, треба точно спрогнозувати необхідний обсяг інвестицій, потреби в коштах за періодами, а також оцінити доступність коштів для фінансування у визначені моменти часу. Капіталовкладення підприємства здійснюють з метою:* оновлення матеріально-технічної бази (обсяги діяльності при цьому залишаються незмінними. Однак заміна застарілого обладнання на нове приводить до зростання ефективності виробничої діяльності підприємства: зниження витрат, збільшення виручки від реалізації тощо);* розширення виробництва (обсяги діяльності при цьому збільшуються за рахунок придбання та введення в експлуатацію устаткування, подібного до наявного);* запровадження нового виробництва (пов'язано зі значними ризиками, оскільки освоєння нових видів діяльності потребує точних прогнозів та обґрунтованих оцінок щодо майбутніх обсягів і структури виробництва, специфіки ринку тощо);* об'єднання чи поглинання компаній (у цьому разі капіталовкладення можуть бути викликані необхідністю оновлення існуючої матеріально-технічної бази, розширення чи введення в дію нового виробництва);* проведення наукових досліджень та розробок, що характеризується великим обсягом інвестованих коштів і значними ризиками, пов'язаними з невизначеністю майбутніх результатів наукових досліджень;* досягнення інших цілей, наприклад, підвищення економічної безпеки господарюючого суб'єкта, вдосконалення системи соціального захисту працівників підприємства, поліпшення інфраструктури регіону розташування господарюючого суб'єкта тощо. Процес оцінки доцільності капіталовкладень полягає у формалізації параметрів інвестиційного процесу, визначенні основних його показників, плануванні всього інвестиційного циклу — від організації фінансування й придбання основних засобів до виробництва та реалізації продукції протягом визначеного фінансовим планом періоду, вибір критерію оцінки і його застосування. Формалізований запис плану капітальних вкладень, для якого можна застосувати кількісні методи оцінки, називають інвестиційним проектом. Інвестиційні проекти можна класифікувати за різними ознаками (рис. 11.1). Так, за обсягом інвестицій їх Рис. 11.1. Класифікація інвестиційних проектів поділяють на великі, середні та дрібні. Великі інвестиційні проекти можуть реалізувати лише корпорації зі значним капіталом. Для середніх і малих підприємств доступними для реалізації є відповідно середні та дрібні інвестиційні проекти. Реалізація проектів, які не відповідають обсягу активів (значних щодо обсягу активів), пов'язана зі значними ризиками, тому досить рідко зустрічається в практиці фінансового менеджменту. Додаткові доходи, отримані в результаті реалізації інвестиційних проектів, мають різну природу. Вони можуть бути результатом скорочення витрат чи збільшення виручки від реалізації в результаті заміни застарілого обладнання на нове — більш технологічне та потужне, а також результатом розширення обсягів діяльності, виходу на нові ринки чи зниження ризиків у виробничому циклі. Інвестиційні проекти можуть реалізуватись одночасно, послідовно й більшою чи меншою мірою впливати на процес прийняття рішень щодо інших проектів. Незалежними називають проекти, якщо рішення про прийняття одного проекту не впливає на рішення про прийняття іншого; альтернативними — якщо прийняття одного проекту робить недоцільною реалізацію іншого проекту. Суть комплементарних проектів полягає в тому, що прийняття одного проекту сприяє зростанню доходів за іншим. Проекти з ефектом заміщення характеризуються тим, що реалізація одного проекту призводить до зменшення доходів за іншим. За структурою грошових надходжень інвестиційні проекти поділяють на проекти з ординарними та неординарними грошовими потоками. Ординарний грошовий потік складається з початкових інвестицій, яким відповідає від'ємний грошовий потік, і додатних грошових потоків протягом строку реалізації проекту. У разі неординарного грошового потоку протягом строку реалізації проекту мають місце як додатні, так і від'ємні грошові потоки. Прикладом інвестиційного проекту з неординарним грошовим потоком є проектування атомної станції, повний цикл існування якої обов'язково включає демонтаж, а отже, значний від'ємний грошовий потік наприкінці реалізації проекту. Управління інвестиційною діяльністю підприємства передбачає проведення наукових досліджень, планування й розробку інвестиційних проектів, контроль і регулювання в процесі їх реалізації, а також аналіз і оцінку досягнутих результатів по закінченні строку реалізації кожного з проектів. Прийняття ефективних фінансових рішень у процесі управління інвестиційною діяльністю як великого, так і малого підприємства завжди є мистецтвом. Однак прийняття таких рішень обов'язково супроводжується аналізом і прогнозом, які ґрунтуються на формалізованих методиках і містять кількісні оцінки. Основні параметри та показники інвестиційного проекту Для того щоб використати ті чи інші кількісні методики для оцінки інвестиційного проекту, потрібно спочатку визначити його основні параметри та показники, до яких належать: VI) строк реалізації проекту; 2) інвестиційні витрати; 3) грошові потоки за інвестиційним проектом; 4) ставка дисконтування. Строк реалізації або строк "життя" інвестиційного проекту є величиною, що визначається фінансовим аналітиком з огляду на можливий і прийнятний для підприємства період окупності вкладеного капіталу. Він не може перевищувати строку корисного використання обладнання (як правило, він менший за останній). При поширеній у країнах з розвиненою ринковою економікою практиці викупу продавцем через деякий час свого обладнання строк реалізації може визначатись часом до моменту викупу обладнання. Для більш повної та обґрунтованої оцінки капіталовкладень їх ефективність може бути оцінена, виходячи із різних строків реалізації відповідних інвестиційних проектів* Строк "життя" проекту визначають у періодах, як правило, роках, рідше — кварталах чи місяцях. Інвестиційні витрати підприємства включають кошти, витрачені на придбання, доставку та введення в експлуатацію обладнання. Витрати на дослідження, пов'язані з обґрунтуванням необхідності реалізації того чи іншого проекту, не входять до складу інвестиційних, оскільки проводяться заздалегідь, можуть мати висновок про недоцільність здійснення капіталовкладень і є витратами підприємства, що супроводжують його звичайну виробничо-господарську діяльність та спрямовані на вдосконалення виробничого процесу й забезпечення подальшого економічного зростання. Такі витрати, як і витрати на аналітичні розробки й маркетингові дослідження, здійснені попередньо за інвестиційним проектом, називають безповоротними. Під грошовими потоками за інвестиційним проектом розуміють надходження та відплив грошових коштів за весь строк "життя" проекту з урахуванням часового чинника, тобто з урахуванням моменту надходження (відпливу) відповідних сум коштів. Незалежно від реального моменту надходження коштів при прогнозуванні грошових потоків вважають, що надходження чи відплив грошових коштів відбувається не протягом періоду, а наприкінці (або на початку) його. Це дає змогу спростити розрахунки та аналіз результатів і не дуже впливає на їх точність, оскільки при цьому не меншу роль відіграють інші припущення, а також похибки при розрахунку інших показників інвестиційного проекту. Грошовий потік за проектом визначають як різницю між загальним грошовим потоком у разі реалізації проекту та грошовим потоком у випадку, коли проект не реалізується. Тобто це додатковий грошовий потік, генерований самим проектом. Оскільки практично всі проекти передбачають вкладення не тільки в основні, айв оборотні засоби, а останні становлять значну частину сукупних витрат за проектом, при розрахунку грошових потоків обов'язково враховують викликану реалізацією проекту додаткову потребу підприємства в оборотному капіталі. Крім того, враховують відповідне збільшення чистого оборотного капіталу, тому що при збільшенні обсягів реалізації зростають обсяги товарно-матеріальних запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості. Протягом строку "життя" проекту чистий оборотний капітал стабілізується на певному рівні. По закінченні строку реалізації потреби в додатковому оборотному капіталі зникають, і чистий оборотний капітал знижується до попереднього рівня. При цьому реалізуються додаткові запаси та сировина і повертаються кошти, інвестовані у збільшення оборотного капіталу. Через мінливість оборотного капіталу та недостатнє розуміння його значення в процесі освоєння капіталовкладень потреби в оборотному капіталі часто недооцінюються фінансовими менеджерами, які планують капітальні вкладення підприємства. Ось чому при визначенні майбутніх грошових потоків за проектом важливо правильно оцінити потреби підприємства в додатковому оборотному капіталі та спланувати потреби в ньому не тільки на початковий період, а й на весь період реалізації. При цьому слід врахувати можливі майбутні зміни в цінах і темпах інфляції, а також те, що майбутні потреби в оборотному капіталі залежать від запланованих на відповідний період обсягів реалізації. Грошові потоки за період реалізації проекту поділяють на початковий, чисті та ліквідаційний грошові потоки за періодами.* Початковий грошовий потік за проектом (ПГП) обов'язково включає витрати на придбання, доставку та введення в експлуатацію обладнання, які є найбільш вагомими в процесі реалізації будь-якого інвестиційного проекту, а також необхідні для реалізації проекту зміни в оборотному та чистому оборотному капіталі, зокрема в обсягах товарно-матеріальних запасів, дебіторської й кредиторської заборгованостей. У разі заміни старого обладнання на нове при розрахунку початкового грошового потоку обов'язково враховують надходження коштів у результаті реалізації старого обладнання. Оскільки результатом реалізації може бути як прибуток, так і збиток, беруть до уваги також відплив коштів, пов'язаний зі сплатою податку на прибуток (у разі отримання прибутку) або економію грошових коштів, викликану зменшенням бази оподаткування в результаті зменшення загальної суми прибутку на величину збитку від реалізації старого обладнання. Таку економію називають податковим заощадженням і на її величину збільшують початковий грошовий потік1. Ліквідаційний грошовий потік (ЛГП) має місце наприкінці терміну реалізації проекту, коли здійснюється продаж необоротних та оборотних активів, задіяних у даному проекті. Він включає надходження грошових коштів у результаті продажу придбаного обладнання та надлишкових оборотних активів, а також сплачений податок на прибуток у разі реалізації обладнання з прибутком або податкове заощадження при збитковій реалізації* Звичайно, в процесі реалізації проекту по закінченні визначеного бізнес-планом строку реалізації продаж обладнання або його демонтаж та ліквідація не є обов'язковими. Однак у процесі фінансового планування має бути передбачена окупність інвестицій і отримання прибутку в межах визначеного проектом строку реалізації.* Чисті грошові потоки за періодами (ЧГП,) відображають чисте надходження грошових коштів у результаті реалізації інвестиційного проекту. Тобто це чисті грошові надходження (див. § 5.4) у результаті реалізації продукції, освоєння якої передбачено відповідним проектом. У разі освоєння нового виробництва чисті грошові потоки за періодами дорівнюють згідно з формулою (5.1) сумі чистого прибутку та амортизації за відповідний період: Оскільки чистий прибуток є прибутком від реалізації продукції, з якого сплачено податок на прибуток, чистий грошовий потік за і-й період з урахуванням рівняння (11.1) дорівнює: Оцінка чистих грошових потоків за періодами е досить складним завданням, оскільки потребує від фінансового менеджера визначення показників, на які мають вплив багато зовнішніх та внутрішніх чинників. Як свідчить практика фінансового менеджменту, переважна більшість помилок при оцінці інвестиційних проектів пов'язані саме з неправильною оцінкою чистих грошових потоків за проектом. Ставка дисконтування (к) — процентна ставка, яку використовують для визначення чистої приведеної вартості та інших інтегрованих показників ефективності проекту (див, § 7.3). її можна приймати такою, що дорівнює вартості капіталу, який використовується для фінансування відповідного проекту, якщо це відома величина, або такою, що дорівнює ставці доходу за альтернативними інвестиціями, які мають такий самий ступінь ризику. Оскільки для фінансування капіталовкладень протягом усього інвестиційного циклу можуть бути використані різні джерела фінансування, ставкою дисконтування можуть виступати середньозважена та гранична вартість капіталу (див. §9.5). Ставка дисконтування може дорівнювати вартості капіталу з урахуванням ступеня ризику конкретного проекту. В цьому разі вона визначатиметься сумою вартості капіталу та премії за ризик, пов'язаний з інвестуванням коштів у даний проект. При можливих змінах у вартості фінансування ставку дисконтування та інші пов'язані з нею показники потрібно оцінювати з урахуванням цих змін. З цією метою, зокрема при обчисленні дисконтованих грошових потоків за різні часові періоди, можуть бути застосовані різні ставки дисконтування. У цілому ставка дисконтування має відображати ступінь ризику конкретного інвестиційного проекту, а також ринкові процентні ставки, темпи зростання економіки тощо. Методи оцінки інвестиційних проектів Методи оцінки інвестиційних проектів поділяють на дві групи. Перша включає методи, які ґрунтуються на обчисленні деяких спрощених показників і не враховують часовий чинник, а друга — методи, які враховують часовий чинник і базуються на дисконтуванні грошових потоків. До першої групи належать методи, які визначають ефективність капіталовкладень з огляду на період окупності інвестицій (Payback Period, РР) та облікову ставку прибутку (Accounting Rate of Return, ARR). До другої — методи, які базуються на обчисленні чистої приведеної вартості проекту (Net Present Value, NPV), чистої термінальної вартості (Net Terminal Value, NTV), внутрішньої ставки прибутку (Internal Rate of Return, IRR), модифікованої внутрішньої ставки прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR), дисконтованого періоду окупності інвестицій (Discounted Payback Period, DPP) та індексу рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI). Більш обґрунтованими та більш корисними для використання вважають методи, які використовують дисконтування, однак і такі спрощені показники, як період окупності чи облікова норма прибутку, надають фінансовому менеджеру важливу для прийняття подальших управлінських рішень інформацію. Період окупності інвестицій (РР) визначає період часу, необхідний для відшкодування початково вкладених у проект коштів, тобто мінімальний строк, необхідний для того, щоб надходження від реалізації проекту перевищили інвестовані в проект кошти. Особливістю цього показника є те, що він не враховує надходження грошових коштів після настання періоду окупності, а також того, що кошти, які надійдуть від реалізації проекту через кілька років, не еквівалентні такій самій сумі коштів, вкладеній у проект на початку його реалізації. Метод не розрізняє проекти з однаковими сумарними грошовими надходженнями, але різним їх розподілом у часі, хоча надходження коштів у початкові періоди є більш привабливим для підприємства. Період окупності доцільно використовувати для оцінки інвестицій у випадках, коли підприємство має обмеження щодо необхідного періоду окупності або планує капіталовкладення в умовах нестабільної економічної ситуації та значних рівнів невизначеності щодо майбутнього розвитку подій на ринку, оскільки менший період окупності свідчитиме про меншу невизначеність і менші ризики невиконання проекту. Іншими словами, метод доцільно використовувати тоді, коли для підприємства визначальним є не прибутковість, а ліквідність проекту та спроможність швидко окупатися. Облікова ставка прибутку (АЯК) виступає певним аналогом коефіцієнта рентабельності інвестованого капіталу і дорівнює відношенню середньорічного чистого прибутку до середнього обсягу інвестицій, який визначається діленням початкової суми капітальних вкладень на 2. Значення коефіцієнта не залежать від розподілу прибутку за окремими роками, а також від кількості років, необхідних для реалізації проекту, однак дають уявлення про середній рівень прибутковості інвестицій. Чиста приведена вартість проекту (КРУ) — інтегрований показник, який визначається як різниця між початковими вкладеннями в проект та дисконтованими чистими грошовими надходженнями від реалізації проекту: ліквідаційний грошовий потік; n — кількість періодів" які визначають строк реалізації проекту. Оскільки початкові вкладення визначаються від'ємним початковим грошовим потоком (ПГП), чисту приведену вартість проекту можна визначити як суму початкового та дисконтованих грошових потоків за всі п періодів реалізації проекту: Ставка дисконтування може змінюватись за періодами, тоді: МРУ — показник, який кількісно відображує зростання багатства акціонерів. Очікуване зростання підприємства та його ринкової вартості визначається сумарною МРУ усіх реалізованих проектів. Чиста приведена вартість може бути більш чи менш чутливою до зміни ставки дисконтування. Так, чим більше надходження грошових коштів у початкові періоди порівняно з наступними, тим менш чутливою є МРУ до зміни ставки дисконтування при звичайному грошовому потоці. Більш чутливими до зміни ставки дисконтування є проекти з тривалим строком реалізації та значними грошовими потоками наприкінці строку реалізації. У цілому величина МРУ суттєво залежить від розміру ставки дисконтування. Тому важливо правильно оцінити вартість фінансування проекту для того, щоб результати оцінки мали практичну значущість. Чиста термінальна вартість проекту (МТУ) тісно пов'язана з показником МРУ і відрізняється від нього тим, що грошові потоки приводяться не до початкового моменту, а до моменту закінчення строку реалізації проекту. її визначають за формулою Внутрішня ставка прибутку (IRR) є ставкою дисконтування, при якій чиста приведена вартість проекту дорівнює 0. Для того щоб визначити IRR, необхідно прирівняти МРУ до нуля й отримане рівняння розв'язати відносно ставки дисконтування, тобто розв'язати рівняння (11.4) відносно IRR: Внутрішня ставка прибутку є ставкою дисконтування, при якій урівнюють приведену вартість чистих грошових надходжень за проектом та вартість здійснених інвестицій. Вона виступає відносним показником ефективності капіталовкладень, що дає змогу порівнювати різні за обсягом проекти, однак не враховує ситуації, коли вартість капіталу може змінюватись з часом. IRR визначає очікувану дохідність проекту. Якщо вона перевищує вартість капіталу, який використовуватиметься для фінансування, проект доцільно реалізувати. (Високе значення IRR, як правило, свідчить про наявність певного резерву безпечності за відповідним проектом.) Якщо IRR менша від вартості капіталу, проект неприйнятний. І, нарешті, при IRR, яка дорівнює вартості фінансування, проект не принесе ні прибутків, ні збитків. Графік NPV є нелінійною функцією відносно k і перетинає горизонтальну вісь у точці к = IRR (рис. 11.2). В окремих випадках графік може взагалі не перетинати горизонтальну вісь, а рівняння (11.8) не мати дійсних коренів. Для проектів з ординарним грошовим потоком графік перетинає вісь лише в одній точці, що свідчить про існування єдиної внутрішньої ставки прибутку. Для проектів з неординарним грошовим потоком функція NPV може мати кілька нульових точок, що вказує на існування кількох IRK. У таких випадках доцільніше використовувати методи чистої приведеної вартості та модифікованої внутрішньої ставки прибутку. Рис. 11.2. Залежність величини чистої приведеної вартості від ставки дисконтування Модифікована внутрішня ставка прибутку (МПШ) — показник, що, як і IRR, відображає дохідність інвестиційного проекту. Д використовують у випадках, коли мають місце неординарні грошові потоки, а кількість коренів рівняння (11.8) може сягати кількості, що дорівнює строку реалізації проекту. MIRR визначають кількома способами, зокрема з рівняння Для існування розв'язку необхідно виконання нерівності При виконанні нерівності (11.10) рівняння (11.9) має єдиний розв'язок MIRR. Використання процентної ставки k, що визначає вартість капіталу, у правій частині рівняння (11.9) означає, що кошти, які надходять у результаті реалізації проекту, реінвестуються заставкою, що дорівнює вартості капіталу. Дисконтований період окупності (DPP) визначає період часу, необхідний для відшкодування інвестиційних витрат на основі дисконтованого грошового потоку, тобто мінімальний строк, при якому дисконтовані грошові надходження від реалізації проекту перевищать інвестовані в проект кошти: Перевагою показника DPP є те, що він враховує вартість капіталу і характеризує момент, коли відшкодуються не тільки вкладені кошти, а й витрати на їх залучення. Значення показника DPP завжди перевищує значення PP. Проект, прийнятний за критерієм РР, може бути неприйнятним за критерієм DPP. Індекс рентабельності (РІ) характеризує рівень чистих грошових надходжень на одиницю інвестованих у проект коштів і враховує часовий чинник. Чим вищий цей показник, тим вища віддача кожної інвестованої в проект грошової одиниці. Індекс рентабельності визначають діленням приведеної вартості чистих грошових потоків на суму інвестованих у проект коштів: Незважаючи на те що всі розглянуті вище методи мають певні переваги та недоліки, аналітики нерідко віддають перевагу критерію IRR, оскільки вважають більш обґрунтованими рішення, прийняті на основі аналізу відносних, а не абсолютних показників. До переваг критерію IRR належить також те, що в разі його використання не потрібно знати вартість капіталу. Навпаки, величина IRR дає змогу оцінити мінімальні витрати на фінансування, при яких реалізація проекту буде прибутковою. При відомій вартості фінансування застосування методу IRR також приносить відповідний результат, оскільки дає змогу оцінити "резерв прибутковості", тобто наскільки дохідність проекту перевищує витрати на фінансування. Розглянуті вище методи використовують не тільки для оцінки проектів, які передбачають різні варіанти отримання доходу, а й для проектів, які забезпечують однаковий рівень прибутку або взагалі не впливають на прибуток підприємства. До таких проектів, зокрема, відносять капіталовкладення з однаковим результатом, але різними джерелами фінансування і різною структурою витрат (див. практикум). При оцінці таких проектів аналізують та порівнюють з іншими варіантами капіталовкладень витратну частину проекту та аналізують з урахування часового чинника, відплив грошових коштів і приведену вартість майбутніх витрат. Використання різних методів оцінки капіталовкладень досить часто приводить до протилежних результатів. Інвестиційний проект, прийнятний за одним критерієм, може бути безприбутковим або й збитковим за іншим критерієм. Тому для отримання обґрунтованої і значною мірою достовірної оцінки якості інвестиційного проекту доцільно застосовувати сукупність наведених вище методів, доповнюючи їх іншими формалізованими та неформалізованими критеріями. У цілому при плануванні та оцінці майбутніх капіталовкладень менеджери-практики спочатку застосовують якісні неформалізовані критерії, а висновки, отримані в результаті їх використання, підкріплюють кількісним аналізом на основі формалізованих критеріїв, висвітлених вище. Порівняльний аналіз проектів Досить часто перед фінансовим менеджером постає завдання не тільки оцінити ефективність конкретного інвестиційного проекту, а й порівняти його з іншими з метою вибору оптимального варіанта капіталовкладень. Якщо інвестиційні проекти оцінюють з огляду на один і той самий строк реалізації, для оцінки порівнянних за обсягом інвестиційних проектів застосовують абсолютні та відносні показники, для оцінки різних за обсягом — відносні показники. Складнішим є вибір більш прийнятного з проектів, які мають різний строк реалізації. У таких випадках використовують методи порівняльного аналізу, серед яких методи ланцюгового та нескінченного ланцюгового повтору, еквівалентного ануїтету тощо. Метод ланцюгового повтору полягає у визначенні найменшого спільного кратного строків реалізації проектів, формуванні нових модифікованих проектів, які мають однаковий строк реалізації (рівний спільному кратному) та порівнянні основних показників ефективності отриманих проектів. Наприклад, строк реалізації проекту А дорівнює т років, проекту В — п років. Знаходимо найменше спільне кратне. Нехай це буде mn. Тоді формуємо проект А1, який складається з п послідовно виконаних проектів А, і проект В., який складається з т послідовно виконаних проектів В. Розрахуємо NPV для цих проектів. Більш прийнятним з вихідних проектів є той, для якого NPV відповідного модифікованого проекту більша. Метод нескінченного ланцюгового повтору доцільно використовувати у випадках, коли проекти, що порівнюються, дуже відрізняються за строками реалізації. У цьому разі із вихідних проектів А і В формують нові А8, В8, які полягають у нескінченному повторі відповідно проектів А та В. МРУ таких проектів можна розрахувати як суму нескінченно спадної геометричної прогресії. Більш прийнятним буде той проект, для якого МРУ модифікованого проекту більша. Метод еквівалентного ануїтету, які попередній, доцільно використовувати у випадках, коли строки реалізації проектів дуже відрізняються між собою, або найменше спільне кратне строків реалізації є великим числом. При проведенні аналізу за цим методом визначають чисту приведену вартість (МРУ) кожного проекту, знаходять строковий ануїтет, строк якого дорівнює строку "життя" проекту і ціна якого дорівнює чистій приведеній вартості проекту. Після цього обчислюють еквівалентні отриманим NPV ануїтетні внески. За цими внесками розраховують чисту приведену вартість нескінченних ануїтетів. Більш привабливим є проект, чиста приведена вартість якого більша. Метод, що ґрунтується на побудові точки Фішера, використовують для порівняння альтернативних проектів. Точку Фішера (рис. 11.3), що визначає ставку дисконтування, при якій проекти мають однакові значення чистої приведеної вартості, визначають чисельними методами або побудовою графіків МРУ відповідних проектів У процесі оцінки інвестиційних проектів нерідко додатково до інших показників визначають оптимальний Рис. U.S. Порівняння двох альтернативних проектів з використанням точки Фішера строк реалізації проекту, при якому максимізуються доходи інвесторів, а чиста приведена вартість є максимальною порівняно з іншими, розрахованими на основі інших строків реалізації. Ефект зростання чистої приведеної вартості в результаті дострокового завершення проекту може мати місце внаслідок дострокового та вигідного продажу обладнання, припинення проекту в результаті зменшення його прибутковості, зростання ставок оподаткування тощо. Визначення оптимального строку реалізації дає змогу вибрати той чи інший строк реалізації, поліпшити якісні характеристики проекту та збільшити економічний ефект від його реалізації. Вплив окремих чинників на процес прийняття рішень щодо інвестування коштів При плануванні капіталовкладень більшість показників виробничо-господарської діяльності підприємства визначаються на основі прогнозних даних щодо майбутніх цін на продукцію, сировину, матеріали, очікуваних рівнів інфляції, заробітної плати, цін на енергоносії тощо. Від того, наскільки правильними будуть прогнозні оцінки показників інвестиційного процесу, суттєво залежатиме якість прийнятих управлінських рішень. Достатній рівень кваліфікації фінансового аналітика та стабільне макроекономічне середовище є передумовою отримання досить точних прогнозів і, отже, об'єктивних оцінок ефективності майбутніх капіталовкладень. Значно важче правильно оцінити основні показники інвестиційного процесу в умовах значних рівнів невизначеності щодо майбутнього розвитку подій на ринку відповідної продукції, в галузі чи в економіці в цілому. Тому в процесі фінансового планування менеджери підприємства приділяють значну увагу виявленню та оцінці впливу окремих чинників на основні показники інвестиційного проекту. До чинників, які мають визначальний вплив на показники інвестиційного процесу, насамперед належить інфляція — процес, який характеризується підвищенням загального рівня цін і зниженням купівельної спроможності грошей. При плануванні капіталовкладень в умовах інфляції потрібно враховувати зростання цін на сировину та матеріали, збільшення витрат на оплату праці, зростання процентних ставок по залученню коштів і передбачати відповідне збільшення цін на вироблену продукцію. У тому разі, якщо інфляція здійснює однаковий вплив на всі показники інвестиційного процесу, її врахування не викликає змін у таких узагальнюючих показниках, як NPV, NTV чи DPP, що дає змогу використовувати для оцінки капіталовкладень вихідні залежності, які не враховують інфляцію. Дійсно, якщо рівень інфляції за період дорівнює і, скоригований на інфляцію грошовий потік в ;-му періоді становитиме ЧГПІ1 + іу. Еквівалентна вартість капіталу, що компенсуватиме втрати від інфляції, визначатиметься коригуванням на множник (1 + j)1, а відповідна ставка дисконтування міститиме поправку на інфляцію. Підставляючи скориговані величини у формулу для визначення NPV, отримаємо Випадок, коли інфляція однаково впливає на грошові потоки й вартість капіталу, має невелике практичне значення. Частіше залежність очікуваних доходів і витрат від рівнів інфляції значно складніша, оскільки інфляція може здійснювати різний вплив на вартість сировини, матеріалів, оплату праці, виручку від реалізації продукції тощо. Це призводить до того, що різні складові грошового потоку змінюються за різними закономірностями. При цьому вартість капіталу, як правило, залишається без змін, оскільки процентні ставки по фінансуванню враховують інфляційні очікування. Складним та неоднозначним є вплив на результати оцінки капіталовкладень не тільки інфляції, а й системи оподаткування та підприємницьких ризиків. Зміни ставок податків та порядку їх сплати можуть суттєво змінити структуру та обсяг витрат, вплинути на чистий дохід і прибуток, внести значні корективи до порядку розрахунку чистих грошових потоків та вплинути на кінцевий результат. Так само суттєвим може бути вплив ризику на результати оцінки капіталовкладень. Більш ризикові проекти, як і більш ризикові цінні папери, мають забезпечувати вищий рівень прибутку як премію за ризик. Ставки дисконтування, які використовуються для оцінки таких проектів, повинні містити відповідні премії за ризик. Як правило, більш ризиковими вважають проекти, грошові потоки в яких наростають з часом, оскільки більш тривалий період часу характеризується більшою невизначеністю щодо настання подій при будь-якій поточній кон'юнктурі ринку. Для врахування ризику при плануванні капіталовкладень можуть застосовуватись такі методики, як:* множення грошових потоків за окремі часові періоди на коригуючі множники. Множники можуть приймати значення від 0 до 1. Чим вищий рівень невизначеності щодо надходження грошових коштів у певному періоді, тим меншим приймають значення коригуючого множника;* коригування ставки дисконтування в бік збільшення на величину премії за ризик, пов'язаний з інвестуванням в конкретний проект, якщо останній має приносити прибуток, і коригування ставки в бік зменшення на величину премії за ризик, якщо проект має виключно витратний характер;* аналіз чутливості ИРУ або іншого показника ефективності капіталовкладень до змін окремих параметрів проекту: вартості капіталу, обсягів реалізації, операційних витрат тощо. Більш ризиковим вважають проект, показники ефективності якого чутливіші до змін параметрів;* розгляд різних варіантів перебігу подій із присвоєнням їм відповідних величин ймовірностей; обчислення для кожного варіанта чистої приведеної вартості проекту та розрахунок середнього очікуваного та стандартного відхилення NPV. При використанні будь-яких способів врахування ризиків чи оцінці змін, зумовлених інфляцією, як правило, розглядають оптимістичні та песимістичні прогнози і вибирають оптимальні варіанти. В процесі вибору параметрів для будь-якого з варіантів враховують вплив інфляції, зміни у внутрішніх корпоративних та зовнішніх ризиках, зростання конкуренції на відповідному сегменті ринку, стрімкий розвиток технологій і моральне старіння продукції, а також інші негативні чинники, які мають вплив на показники ефективності капіталовкладень. Оскільки прогнози здійснюються на тривалий часовий період, можливі значні похибки в оцінці капіталовкладень окремими фахівцями. Однак якщо оцінка проводиться кваліфікованими та незалежними аналітиками, похибки, як правило, не мають системного характеру, є випадковими і в процесі оцінки нейтралізуються. ЛІТЕРАТУРА 1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП. 2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР. 3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473. 4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242. 7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246. 8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. 9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97. 10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с. 11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с. 12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с. 13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с. 14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с. 15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с. 16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с. 17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 559 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: