Реферат на тему ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ. У статті розглянуто сутність фінансового вирівнювання бюджетної системи, проаналізовано поняття збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів з метою формування єдиного підходу до його визначення. Показано, що для забезпечення принципу самостійності місцевих бюджетів і надання фінансової незалежності органам місцевого самоврядування при виконанні покладених на них функцій значна увага має бути надана саме вдосконаленню механізмів балансування місцевих бюджетів. Доведено, що систематизація наявних підходів сприятиме розробці методології визначення рівня збалансованості місцевих бюджетів. Прийняття Верховною Радою України Бюджетного кодексу 2001 року знаменувало завершення багаторічних дискусій з проблем і перспектив розвитку бюджетної системи нашої держави, засад організації бюджетних правовідносин органів державної влади та управління й місцевого самоврядування, а також умов формування, розподілу і перерозподілу потоків бюджетних ресурсів. Цей законодавчий акт та Європейська хартія місцевого самоврядування стали підґрунтям стабільності однієї з найважливіших сфер державних фінансів. Однак низка важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в статті 66 «Збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів» підкреслює, що місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. У разі, коли вичерпано можливості збалансування доходів i видатків місцевих бюджетів i при цьому не забезпечується покриття видатків, потрібних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі відповідно до закону необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій [1]. На нашу думку, для забезпечення принципу самостійності місцевих бюджетів і надання фінансової незалежності органам місцевого самоврядування при виконанні покладених на них функцій значна увага має бути надана саме вдосконаленню механізмів балансування місцевих бюджетів. Незважаючи на значну кількість публікацій, у вітчизняній економічній літературі та на законодавчому рівні не існує єдиного підходу до визначення поняття «балансування місцевих бюджетів». Нами було здійснено спробу систематизації наявних підходів до визначення сутності цього поняття. Поняття «балансування місцевих бюджетів», «збалансованості доходів і видатків" тісно пов'язане з поняттями «бюджетне регулювання», «фінансове вирівнювання» та іншими синонімічними словосполученнями, що також будуть предметом нашого розгляду. Бюджетний кодекс серед одинадцяти принципів побудови бюджетної системи України називає принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період [2]. Збалансований бюджет - це бюджет, у якому надходження поточного періоду відповідають сумі видатків цього ж періоду, тому збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування бюджету. Найбільш прийнятною та всеохоплювальною, на наш погляд, є думка Б.А.Карпінського та О.В.Герасименка, які пропонують таке теоретичне визначення збалансованості фінансової системи як держави, так і окремого регіону [3, с. 77-81]: • збалансованість фінансової системи - це досягнення постійної рівноваги між доходами й видатками в територіальному розрізі, виходячи з попередньо сформованого бюджету; • збалансованість фінансової системи регіону (області) - це цілеспрямоване формування та реалізація заходів фінансової регіональної політики щодо забезпечення відповідності між реальним наповненням регіональних (місцевих) бюджетів і витратами на життєзабезпечення розвитку території; • збалансованість фінансової системи держави - це оптимальне поєднання регулювальних важелів впливу держави на забезпечення виконання програмних фінансових надходжень до державного бюджету й дотримання видаткової частини у межах, що не перевищують припустимих. На загальнодержавному рівні робилися спроби пошуку шляхів збалансування фінансової системи в частині затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави, хоча, як правило, ці спроби приводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг. На регіональному рівні ситуація також складалася не найкраще. Внаслідок значних відмінностей у розвитку фінансової системи кожного окремо взятого регіону держава досі збалансовувала регіональні фінансові системи лише за допомогою міжбюджетних розрахунків - надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах. А пошук внутрішньорегіональних причин розбалансованості, на жаль, ще досі не проводився, як і не робилося спроб визначення самої величини збалансованості фінансової системи регіону. Нині чи не єдиним способом збалансування місцевих бюджетів на регіональному рівні є застосування системи міжбюджетних розрахунків. Подібний метод далеко не розв'язує всіх проблем, а подекуди навіть і загострює їх. Регіони, що за економічним потенціалом спроможні самостійно покривати видатки свого бюджету, змушені спочатку перераховувати значну частку доходів до бюджетів вищого рівня, а пізніше просити повернути необхідні суми коштів для покриття поточних видатків, обов'язково детально обґрунтувавши доцільність їх проведення. Подібна ситуація вигідна лише для економічно слабших регіонів, оскільки вони в такому разі отримують додаткові кошти понад зароблені на покриття видатків. При цьому на місцях немає будь-яких стимулів для пошуку шляхів додаткової акумуляції коштів, через що країна в цілому змушена постійно збільшувати як внутрішній, так і зовнішній борг для покриття хоча б першочергових видатків. Коли йдеться про регулювання міжбюджетних відносин, загальновживаним є термін «бюджетне регулювання». Він часто використовується як теоретиками, так і практиками фінансової науки. Термін «фінансове вирівнювання» застосовується, як правило, при вивченні й викладі іноземного досвіду регулювання міжбюджетних відносин, а також (дуже рідко) оперують поняттям «міжбюджетне регулювання». При цьому жодних наукових обґрунтувань уживання того чи іншого терміна не віднаходимо. Щодо розуміння поняття «бюджетне регулювання» серед науковців панує майже повна одностайність. Зокрема О.П. Кириленко розглядає його як «надання коштів з Державного бюджету України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету» [4, с. 110]. Погоджуючись у цілому з таким поглядом, зазначимо, що його дотримується обмежене коло учасників бюджетного регулювання: не йдеться про його приналежність до всієї сукупності міжбюджетних відносин, зокрема про вплив на бюджети територіальних громад - сіл, селищ, міст. Точнішим видається таке трактування бюджетного регулювання: «система передачі частини коштів вищих бюджетів для збалансування нижчих бюджетів» [5, с. 189]. Проте таке трактування, як і попереднє, характеризує поняття дещо спрощено, оскільки в цьому визначенні увагу зосереджено лише на однобічному русі коштів саме по вертикалі бюджетних взаємовідносин. Ширше розуміння поняття бюджетного регулювання пропонує В.І. Кравченко: «Бюджетне регулювання - процес збалансування (вирівнювання) доходів і витрат бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи по вертикалі і по горизонталі» [6, с. 228]. Поділяємо в цілому думку про те, що збалансування бюджетів - це процес, у ході якого поступово впорядковуються фінансові можливості й потреби в бюджетних ресурсах різних органів влади. Якщо ж цей термін означає сукупність заходів, за допомогою яких бюджетна система досягає стану рівноваги, то він за змістом ширший, ніж пропонована дефініція. Адже збалансування доходів і витрат окремого бюджету можна механічно досягнути за рахунок зменшення фінансування за окремими статтями витрат відповідно до прогнозованих доходів ще на стадії планування бюджетного процесу. Однак потреба виконання визначеного законодавством кола владних повноважень урізноманітнює міжбюджетні відносини, розширює перелік застосовуваних у ході регулювання заходів. У зв'язку із пропозиціями щодо запровадження окремих елементів систем регулювання бюджетних відносин інших країн до бюджетної практики України ввійшов термін «фінансове вирівнювання» [7, с. 39-47; 8, с. 105-110]. За кордоном фінансовим вирівнюванням уважається система інструментів і заходів, за допомогою якої усуваються фіскальні дисбаланси шляхом перерозподілу фінансових ресурсів по вертикалі бюджетної системи і по горизонталі між адміністративно-територіальними одиницями. При цьому метою фінансового вирівнювання є досягнення ситуації, коли обсяг місцевих податків відтворює лише результат власного вибору громади, але жодним чином не позначається на рівні наданих місцевою владою послуг, на ефективності використання ресурсів чи на економічному результаті діяльності місцевої влади. Під час стажування з 21 до 30 жовтня 2007 року в Республіці Польща, в Бялістоцькій школі державного управління ім. Станіслава Сташика нами було надано увагу вивченню польської системи балансування бюджетів суб'єктів територіального самоврядування (далі - СТС). При недостатності власних коштів СТС отримують трансферти з державного бюджету - субвенції та дотації. Дотація згідно з польським законодавством є трансфертом на чітко визначені цілі, тому в польській системі фінансів публічних існує термін «цільова дотація». Субвенція має загальний та об'єктивний характер, тобто без визначення чіткої цілі, існують стандарти її розрахунку. Субвенція, що надається СТС, має назву загальної та такі складові: вирівнювальна (базова та додаткова); врівноважувальна (зміни та повіти); регіональна (воєводства) та освітня, що домінує в сумі загальної субвенції [9, с. 118]. Цікавим механізмом балансування бюджетів СТС є солідарні внески, так звані «податки Яносика»: зміни, повіти, воєводства, в яких показник доходів на одну особу населення СТС перевищує 110% середнього державного рівня, повинні сплачувати внески до спеціального фонду. Ці кошти потім перерозподіляються через субвенцію, що врівноважує бюджети, та регіональну субвенцію загальної субвенції [10, с. 48-49]. Таким чином усуваються дисбаланси в забезпеченості СТС фінансовими ресурсами. Поодиноке вживання такого терміна, як «міжбюджетне регулювання» одночасно з використанням поняття «регулювання міжбюджетних відносин» дає право вважати їх рівноправними [11, с. 84; 12, с. 4]. Проте, зважаючи на певну тавтологію, тобто «міжбюджетне регулювання міжбюджетних відносин», коректніше щодо характеристики відповідних процесів у бюджетній системі нашої держави застосовувати термін «регулювання міжбюджетних відносин». Основою використання терміна «регулювання» в бюджетній сфері як радянськими, так і зарубіжними економістами було його вживання з метою характеристики державно-монополістичного способу виробництва, наголошуючи насамперед на тому, що це заходи щодо подолання його внутрішніх суперечностей. Відповідно радянська наука розрізняла суть і призначення регулювання в бюджетній сфері залежно від типу країн, що його використовували, даючи подвійне тлумачення бюджетного регулювання. Зокрема, автори фінансово-кредитного [13, с. 163], політекономічного [14, с. 86-89] словників розмежовують застосування поняття регулювання в різних економічних системах. У ринково розвинутій системі бюджетне регулювання виникає як одна із форм державного регулювання економіки й соціальних відносин, як підвид антициклічного регулювання, оскільки воно передбачає використання інструментів бюджетної і грошово-кредитної політики, у ній застосовують маневрування державними витратами і доходами з метою впливу на платоспроможний попит населення. У країнах, де панувала командно-адміністративна економічна система, бюджетне регулювання означало «надання коштів з державних доходів вищими бюджетами нижчим з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету на рівні, необхідному для виконання плану економічного і соціального розвитку». Регулювання міжбюджетних відносин стосується сфери розподілу, що обмежується економічними процесами міжбюджетного характеру. Потреба такого впливу, на думку Н.А.Бак, зумовлена потребою в стабілізації рівня надання суспільних благ через збалансування доходів і видатків бюджетів усіх рівнів, вирівнювання їх фінансових можливостей по вертикалі і горизонталі з проекцією на впорядкування й досягнення чіткої, узгодженої роботи всіх ланок бюджетної системи, раціональної організації зв'язків між ними [15, с. 78-82]. Вертикальний фіскальний дисбаланс - це «невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються» [16]. Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансових ресурсів певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань. З теорії публічних фінансів є відомою назва «непрофінансований мандат». Суть його в тому, що держава наділяє органи місцевого самоврядування певними зобов'язаннями, але при цьому не підкріплює їх фінансовими ресурсами. Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами: • нейтральна влада або органи місцевого самоврядування територіального рівня можуть взяти частину обов'язків із надання державних і громадських послуг і тим самим зменшити коло обов'язків того рівня влади, на якому виник вертикальний фіскальний дисбаланс; • запровадження додаткових податків тим рівнем влади, що має вертикальний фіскальний дисбаланс; • за рахунок надання центральною владою цільових субвенцій. Горизонтальний фіскальний дисбаланс - це «невідповідність між обсягами фінансових ресурсів територіальних одиниць, що мають однакові обсяги покладених на них завдань» [16]. Горизонтальний фіскальний дисбаланс виникає тоді, коли: • одна або кілька територій того ж рівня не мають достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів; • існують так звані «бідні» і «багаті» території; • деякі території мають більші потреби, ніж інші; • існує більш висока вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими. Горизонтальні фіскальні дисбаланси можна усунути вищими податковими ставками в межах відповідних територій, проте це буде несправедливо щодо населення цих територій. Тому держава зобов'язана долати такі дисбаланси в рамках політики фінансового вирівнювання. Фінансове вирівнювання - це процес усунення горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів між так званими «бідними» і «багатими» територіями. Потреба запровадження фінансового вирівнювання в Україні, на нашу думку, зумовлена низкою об'єктивних причин. 1. Нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, що зумовлює диференціювання податкової бази регіонів та територій України. Причому, як свідчить досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Порівняно зменшується роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більш занепадає податкова база аграрних регіонів України. 2. Потреба фінансового вирівнювання зумовлюється значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахуванням екологічної забрудненості більш високі витрати на ці послуги несуть східні регіони України та регіони зони Чорнобильської катастрофи. Зростає ціна таких послуг у столиці держави та в інших великих міських агломераціях. 3. Гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів з забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави. Сьогодні такі стандарти не розроблено і вони не забезпечуються. Унаслідок цього сформувався й поглиблюється розрив у рівнях життя в окремих регіонах України, у міській і сільській місцевостях. 4. Потреба фінансового вирівнювання зумовлюється потребами передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих для її конституційних функцій, що більш ефективно здійснюватимуться на місцевому рівні. Це стосується видатків з фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту та деяких інших. 5. Потреба фінансового вирівнювання зумовлена і так званими зовнішніми ефектами соціальних виплат. Це означає, що послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не несуть ніяких витрат. Зараз існує об'єктивна потреба в організації бюджетного вирівнювання в Україні. Проблема досягнення збалансованості фінансової системи держави в цілому й кожного регіону є надзвичайно актуальною хоча б з огляду на нераціональність, на нашу думку, наявної політики урядових інституцій щодо акумуляції та розподілу бюджетних коштів. Так, реальні доходи кожного регіону здебільшого достатні для покриття регіональних видатків, але через наявну політику перерахувань більшої частини доходів до центру із дальшим перерозподілом регіони нашої держави перетворюються на «прохачів» - просять повернути їм власні кошти, причому відсутнє будь-яке стимулювання збільшення доходів регіону, чого немає в жодній економічно розвинутій країні. Узагальнюючи вищенаведене, пропонуємо під балансуванням місцевих бюджетів надалі розуміти процес фінансового вирівнювання місцевих бюджетів шляхом усунення невідповідності між обсягами фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування і обсягами завдань та обов'язків, які на них покладаються (вертикальних фінансових дисбалансів), а також невідповідності між обсягами фінансових ресурсів територіальних одиниць, які мають однакові обсяги завдань (горизонтальних фінансових дисбалансів) з метою формування достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються територіальними одиницями відповідно до певних стандартів. Можемо сформулювати стисле визначення: балансування місцевих бюджетів - це фінансове вирівнювання з метою усунення вертикальних та горизонтальних фінансових дисбалансів місцевих бюджетів. Уважаємо за доцільне Міністерству фінансів із залученням Фонду сприяння місцевого самоврядування, центральних, місцевих органів виконавчої влади, науково-дослідних установ провести протягом 2010-2011 років суцільне обстеження фінансового стану районних, міст районного значення, селищних та сільських громад. Така науково-дослідна робота проводилася нами, у рамках наукової теми «Підвищення ефективності управління у сфері місцевого та регіонального самоврядування в контексті запровадження адміністративно-територіальної реформи» (номер державної реєстрації 0107U001924), що розроблена спільно кафедрою економічної та фінансової політики Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та Одеською обласною радою. За результатами обстеження стає можливим розробити механізм формування бюджетів територіальних громад, здатних забезпечувати на належному рівні вирішення питань місцевого значення, визначити фінансово-економічні критерії створення самодостатніх адміністративно-територіальних одиниць, насамперед базового рівня. Уважаємо необхідним запровадити в регіонах пілотні проекти з метою відпрацювання відповідних моделей вирішення наявних проблем, проведення аналізу економічних та інших наслідків реалізації розроблених пропозицій. Одним із перших кроків до удосконалення збалансованості місцевих бюджетів стане всебічний аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів з метою їх ретельного розгляду, узагальнення й розробки методології визначення рівня збалансованості (розбалансованості) бюджетів. Цьому питанню буде присвячено наші подальші науково-практичні дослідження. Список використаний джерел: 1. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (зі змінами) // www.гаdа.gov.uа. 2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ (зі змінами) // www.гаdа.gov.uа. 3. Карпінський Б. А., Герасименко О.В. Основи збалансованості фінансової системи держави // Фінанси України. - 2003. - № 1. - С.77-81. 4. Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Економічна думка,1998. - 296 с. 5. Юрій С.І., Бескид Й.М., Плішко І.В. та ін. Державний бюджет України: Навчальний посібник. - Тернопіль: ТОВ "УМДС". - 1998. - 274 с. 6. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: основи теорії та практики. - К.: НДФІ, 1997. - 460 с. 7. Зайчикова В.В. Формула фінансового вирівнювання: досвід зарубіжних країн та можливості його використання в Україні // Наукові праці НДФІ. — 1999. — № 7. - С. 34-41. 8. Сидорець О.В. Деякі аспекти фінансового вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів // Фінанси України. — 2001. — № 9. - С. 11-15. 9. Материалы конференции для служащих местного самоуправления „Роль местного самоуправления для местного развития": доклады участников. - Биелисток, 2006. - 206 с. 10. Patrzalek L. Funkcje ekonomiczne samorzadu terytorialnego w okresie transformacji systemowej w Polsce. - Wroclaw: Wydawnictwo Akademii Ekonomicznej we Wroclawiu, 2006. - 167 st. 11. Буковинський С.А. Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад // Фінанси України. — 1999. — № 5. - С.84-86. 12. Тихонов В. Бюджет тривоги і сподівань // Урядовий кур'єр. - 2000. - 16 серпня. - № 149. - С.4. 13. Финансово-кредитный словарь. - Т.З / Гл. редактор В.Ф. Гарбузов. — М.: Финанси и статистика. - 1987. - 798 с. 14. Политическая экономия: Словарь / Под ред. О.И. Ожерельева и др. — М.: Политиздат, 1990. - 698 с. 15. Бак Н.А. Міжбюджетні відносини як складова бюджетного регулювання // Фінанси України. - 2002. - № 5. - с. 78-82. 16. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999. - 487 с. 16.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 551 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: