Реферат на тему Теоретичні основи регіональної податкової політики - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Теоретичні основи регіональної податкової політики. Регіональна податкова політика як наукова категорія відображає систему заходів державних та місцевих органів влади, направлених на удосконалення системи оподат-кування регіонів з урахуванням їх податкоспроможності. Вона, з одного боку, відображає механізми державного регулювання з метою забезпечення оптимального оподаткування регіонів (перелік місцевих податків і зборів, відсоток регулюючих податків, закріплених на постійній основі згідно з чинним законодавством за регіоном). З іншого – місцевим владним структурам надано право в рамках, визначених законодавством, надавати піль-ги платникам зі сплати окремих податків та зборів, що надходять до місцевих бюджетів. Система заходів, яку передбачає регіональна податкова політика, повинна бути направ-лена на реалізацію інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. Необхідно зазначити, що, незважаючи на актуальність проблеми формування та реа-лізації регіональної податкової політики, українські вчені мало уваги приділяють даній проблемі. Значно активніше вона розробляється російськими вченими і практиками. Ними підго-товлена низка наукових праць, у яких вказується на необхідність проведення досліджень, пов’язаних із формуванням та реалізацією регіональної податкової політики. Звертається значна увага на теоретичні та практичні аспекти даної проблеми. Однак сьогодні майже не розроблено понятійно-термінологічний апарат теорії регіо-нальної податкової політики. Більшість з цих понять відноситься до об’єктів і явищ макро-рівня. Для досягнення ефективності оподаткування на регіональному рівні в умовах, максимально наближених до об’єктів оподаткування, важливого, на нашу думку, є розроб-ка таких ключових понять у теорії оподаткування, як регіональна податкова політика, податкоспроможність регіону, податкова база регіону, податковий потенціал регіону, податковий простір регіону. Розглядаючи проблему оподаткування з позицій регіонального розвитку, необхідно справедливо розподіляти податковий тягар між усіма регіонами, враховуючи їх податко-спроможність, що означає вилучення податкових надходжень з регіонів відповідно до їх можливостей з урахування потреб соціально-економічного розвитку при використанні усіх регіональних ресурсів, а також розширення бази оподаткування. Таким чином, згідно з вимогами часу назріла необхідність проведення аналітичних досліджень щодо участі регіонів у формуванні бюджетів різних рівнів з урахуванням можливостей цих регіонів. У зв’язку з цим у доповіді “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” в науковий обіг у 1998 р. була введена наукова теорія “податкоспроможність регіону”, розкриті її сутність, зміст та фактори впливу на соціально-економічний розвиток регіонів. Дана категорія набула статус загальновизнаної після включення її в Бюджетну резолюцію 2000 року та Бюджетний кодекс України при визначенні коефі-цієнта відносної податкоспроможності (КВП), і, на нашу думку, є ключовою в теорії регіональної податкової політики. КВП характеризує податкоспроможність області в розрахунку на душу населення у співставленні з середньодушовою податкоспроможністю всіх областей України в цілому. Введення цього показника направлене на створення послі-довного, надійного та прозорого механізму визначення дохідної частини місцевих бюджетів. Вказаний показник використовується в практиці багатьох зарубіжних країни. Однак на сьогодні ні в науковій літературі, ні в нормативно-правових актах не розкривається сутність самої категорії “податкоспроможність регіону”. Серед вітчизняних вчених лише В.І. Кравченко дав визначення такого поняття, як “податкоспроможність територіальної громади” – це обсяг доходів, який потенційно може бути об’єктом оподаткування комунальними податками на душу населення в межах конкретного територіального колективу. Необхідно зазначити, що податкоспроможність регіону можна розглядати по-різному. Щодо її змісту, то його можна трактувати у вузькому і широкому тлумаченні цього терміна. У вузькому розумінні дана категорія відноситься лише до сфери оподаткування і характеризує певним чином можливості регіону щодо наповнення бюджетів та його внеску в процес перерозподілу ВВП. Але навіть при цьому вона певною мірою відбиває співвідношення інтересів країни і регіону, тобто має значно ширший статус, ніж регіо-нальний. У широкому розумінні сутності цієї категорії податкоспроможність, з одного боку, визначає можливість (чи неможливість) регіону одночасно зі сплатою податків реалізувати розширене виробництво на своїй території, а значить – реалізувати і економічне зростання. З іншого – податкоспроможність виступає “інтегрованим” чинни-ком (якому “делегували” свої позитивні імпульси росту всі суспільно-природні власти-вості і характеристики регіону) покращання макроекономічної ситуації в країні, її інвести-ційного клімату, підвищення рівня її фінансової стійкості тощо. Якщо розглядати зазначену категорію стосовно певного часового інтервалу та ступеня реалізації можливостей регіону щодо сплати податків, то можна виділяти потенційну та (чи) реальну податкоспроможність. Тобто можливі досить різні підходи до визначення цієї категорії залежно від реального чи потенційного її значення. На нашу думку, реальна податкоспроможність відбиває фактичні можливості податкових вилучень у платників податків, які знаходяться на території певного регіону для забезпечення дохідної частини бюджетів різних рівнів у даний історичний час, при певному рівні розвитку продуктивних сил, при існуючому законодавстві. Набагато складніша сутність категорії “потенційна податкоспроможність”. Під потен-ційною податкоспроможністю регіону потрібно розуміти його інтегративні можли-во-сті щодо виділення у бюджет країни грошових надходжень при одночасному задіянні всіх регіональ-них ресурсів. Потенційна податкоспроможність є справжнім каталізатором економічної розбудови та відродження вітчизняного виробництва, причому між ними існують найтісніші не тільки прямі, але й зворотні зв’язки. Адже саме стан вітчизняного виробництва є визначальним для формування потенційної податкоспроможності країни чи регіону. Така ж взаємоза-лежність визначає відношення потенційної податкоспроможності (нижче ми будемо оперувати терміном “податкоспроможність” саме в цьому розумінні) з багатьма суспільно-територіальними властивостями регіонів: з їх геополітичною вагою у державі, потужністю інтегрального потенціалу, активністю і рівнем диверсифікації зовнішньої функції, потуж-ністю експортного сектора, якістю життя населення тощо. Суспільна ефективність системи регіонального оподаткування залежить від реалізації усіх можливостей регіону щодо сплати податків з урахуванням забезпечення його життєвих інтересів. Тобто відбувається вилучення в бюджети різних рівнів грошових ресурсів без відчутного зиску для соціально-економіч-ного розвитку самого регіону, процесів розширеного відтворення в ньому, вирі-шення його економічних, соціальних, екологічних проблем. Сьогодні, коли Україна протягом усіх років незалежності не має загальновизначеної стратегії свого подальшого соціально-економічного розвитку, чіткої політики держав-ного регулювання, ефективного законодавчого забезпечення ринкових перетворень, стан як реальної, так і потенційної податкоспроможності у всіх регіонах є низьким. Причини цього в першому, і в другому випадках різні. На обмеження реальних податконадходжень впливає криза у вітчизняній економіці, перш за все, неплатежі, гігантська тіньова економіка, бартер. Основними причинами низької потенційної податкоспроможності є фінансова неста-біль-ність, низька інвестиційна привабливість, нераціональне використання усіх ресурсів і головне – переважання не реформаційних, а деструктивних процесів в усіх аспектах суспільних трансформацій останнього десятиріччя. Очевидно, що для стабілізаційного розвитку країни та соціально-економічно збалан-со-ваного розвитку будь-якого її регіону, виходячи із регіональної парадигми розвитку, дуже важливим є забезпечення такої системи оподаткування, при якій би з регіону вилучалася “лишка” грошей, а решта – йшла на зростання економічного потенціалу, нагро-мад-ження капіталу, тобто щоб планові податконадходження з регіону відповідали його податкоспроможності. Якщо стати на “регіоноцентричну” позицію, то саме така відпо-відність лежить в основі збалансованості центрального і місцевого бюджетів. Таким чином, можливості наближення реальної податкоспроможності до потенційної криються у максимальному врахуванні всіх суспільно-територіальних властивостей та соціально-економічних характеристик, які дуже регіонально конкретизовані, тобто відмінні у кожному регіоні. Це пояснюється ще й тим, що за своєю сутністю категорія “податкоспроможність” відбиває стратегічно важливу характеристику економічного простору будь-якої країни чи регіону. У такому контексті вона є взаємозалежною від системи інших суспільно-територіальних властивостей та економічних характеристик. А її місце в цій складній системі багато в чому залежить від мети дослідження. Якщо ми роз-глядаємо регіон як більш-менш самодостатню соціально-економічну структуру з метою обґрунтування стратегії його економічного зростання, подальшого соціально-економічного розвитку (який би виходив із загальнодержавної Концепції), розширення бази оподаткування, то категорію “податкоспроможність” співвідносимо з іншими суспільно-територіальними його (регіону) властивостями та характеристиками. Зважаючи на багатоаспектність, багатогранність функціонування регіону як своєрідної суспільно-територіальної цілісності, представленої сукупністю населення, господарства, природи, зазначені властивості і характеристики дуже численні і різнорідні. Тому для з’ясування їх співвідношення із ключовою для даного дослідження категорією “податкоспроможність” доцільна певна їх систематизація. Критерії такої систематизації випливають із статусу регіону, що виступає в системі територіальної організації країни як певний носій зовнішніх функцій, які беруть участь у формуванні соціально-економічного простору країни і забез-пе-чують її життєдіяльність, та внутрішніх, які забезпечують життєдіяльність й інтереси регіону. Зрозуміло, що податкоспроможність як одна з найбільш інтегративних соціально-економічних характеристик регіону має подвійне “підпорядкування” і фактично є осно-вою, входить до складу як зовнішньої функції, яка забезпечує фінансовими ресурсами державний розвиток, так і внутрішньої, яка фінансово забезпечує усі відтворювальні процеси у регіоні. Тобто податкоспроможність відбиває фінансово-економічні можли-вості регіону щодо напрацювання таких обсягів фінансових ресурсів та створення такого фонду нагромадження, які б дозволили: по-перше, забезпечувати власні потреби регіону щодо розширеного відтворення усіх складових його багатства та аспектів життєдіяльності населення та, по-друге (що особливо важливо), забезпечувати дохідну частину бюджетів та позабюджетних фондів для задоволення потреб держави. Аналізуючи взаємовідносини категорії “податкоспроможність” з іншими категоріями понятійного апарату регіональної податкової політики можна виділити принаймні три їх типи: 1) податкоспроможність як результат дії інших суспільно-територіальних властиво-стей і соціально-економічних характеристик (рис. 1); 2) податкоспроможність як основа, що зумовлює характер інших категорій і понять; 3) паритетний тип відносин. У першому випадку рівень податкоспроможності регіону залежить від багатьох суспільно-територіальних властивостей регіону – його інтегрального потенціалу, демо-гра-фічної ситуації, прогресивності структури виробництва тощо. Другий тип відносин тісно пов’язує податкоспроможність з такими категоріями, як податкова база та податковий потенціал, обсяг яких залежить від можливостей регіонів сплачувати податки та інші платежі. Однак якщо податкоспроможність відбиває якісну характеристику участі регіону в процесі бюджетного наповнення грошовими ресурсами, то податковий потенціал – кількісний її вираз. Третій тип відносин – паритетний, який здебільшого відображає співвідношення подат-коспроможності регіону з такими категоріями регіональної економіки, як фінансова стійкість регіону, інвестиційна привабливість, рівень соціально-економічного розвитку. Між ними існують прямі і зворотні зв’язки. Податкоспроможність регіону тісно пов’язана з формуванням податкової бази. У системі категоріального апарату теорії оподаткування “база оподаткування” – одне із найбільш складних за змістом понять. У спеціальній літературі і нормативно-правових актах дається різне її трактування. Так, Д.Г. Черник, А.П. Починок, В.П. Морозов трактує податкову базу як “…сово-купность налогоплательщиков и объектов налогообложения на определенной территории в течение конкретного периода налогобложения”. Автори посібника “Податкова система України” (М.В. Брезвин, М.І. Вдовиченко, А.В. Калина) розуміють під базою оподаткування – “законодательно закрепленную часть доходов или имущества налогоплательщиков (за вычетом льгот), которая учитывается при расчете сумы налога”. Згідно з визначенням С.В. Каламбета, база оподаткування – вартісне вираження сукупності втіленої фізичної праці, матеріальних і енергетичних витрат на виробництво товарної продукції чи послуг юридичною чи фізичною особою, яка має статус об’єкта оподаткування. У Великому економічному словнику “налоговая база – это доход или стоимость активов, на основании которых рассчитываются налоги”. Згідно з визначенням, яке дається у Фінансовому словнику, “база оподаткування – це базова вартісна величина конкретного об’єкта оподаткування, за якою нараховують певний податок”. Необхідно зазначити, що при різному тлумаченні даної категорії потрібно розрізняти реальну (фактичну), розширену і потенційну податкову бази. Фактична база оподаткування регіону, на нашу думку, – це сукупність податкових баз платників податків і зборів (юридичних та фізичних осіб), зареєстрованих на даній території. Вона визначається з метою оцінки реальних можливостей адміністративно-територіальних одиниць щодо мобілізації коштів до бюджету за звітний період. При її розрахунку в податковій практиці визначають обсяг поточних нарахувань за відповідний період та сплату поточних платежів, які не нараховуються. Потенційна база оподаткування формується за рахунок:– поточних нарахувань податків і зборів (обов’язкових платежів);– фактичної сплати поточних платежів, які не нараховуються;– повернення переплат із бюджету;– суми коштів, на яку скорочено податкову заборгованість податків і зборів (обо-в’язкових платежів) до бюджету, що утворилися за рахунок несвоєчасної сплати платежів. На нашу думку, потенційна база оподаткування – значно ширше за змістом поняття. Вона може бути сформована при оптимальному використанні всіх можливостей регіону – виробничих, природних, демографічних тощо. Складовою потенційної бази оподаткування є розширена база оподаткування, яка формується аналогічно до потенційної, однак джерелом її формування, крім поточних нарахувань податків і зборів (обов’язкових платежів), фактичної сплати поточних плате-жів, які не нараховуються, є сума коштів, на яку скорочено недоїмку податків і зборів до бюджету. При прогнозуванні напрямів розширення бази оподаткування, яка передбачає в тради-ційному розумінні збільшення податкових надходжень за рахунок детінізації економіки, скорочення податкових пільг, податкової заборгованості тощо та вдосконалення її територіальної структури, необхідно, на нашу думку, враховувати такі важливі моменти:– активізацію процесів деконцентрації виробництва, зокрема за рахунок виведення із основних мегаполісів-ядер агломерацій, що формувались навколо столиці і регіо-нальних центрів (м. Києва, Донецька, Харкова, Львова тощо), дочірніх фірм, філіалів, спеціалізованих цехів у “периферійну” зону відповідних агломерацій із урахуванням демографічного, природоресурсного, науково-технічного потенціалу цих поселень, їх транспортної та екологічної ситуації;– інтенсивний розвиток продуктивних сил, розширення і більш ефективне викори-стання вже існуючих та створення нових виробничих потужностей, підприємств і фірм, зокрема в малих та середніх містах України з метою їх економічного зростання, покра-щання якості життя населення-і, відповідно, підвищення податконадходжень;– сприяння, зокрема “податкового” стимулювання, розвитку підприємницької діяль-ності у сфері побутово-транспортної інфраструктури в межах транснаціональних тран-спортних (у першу чергу автомобільних), коридорів, що виступатиме важливим фактором соціально-економічного розвитку відповідних територій та сприятиме розширенню бази оподаткування;– розвиток різностороннього прикордонного співробітництва, спрямованого на підви-щення економічної активності населення, його добробуту, зайнятості, розвитку виробни-чої і соціальної інфраструктури, а значить і збільшення кількості суб’єктів оподаткування. Важливим у контексті розширення бази оподаткування є вдосконалення її галузево-територіальної структури з регіонально-конкретизованим визначенням основних галузей-локомотивів росту. Для збільшення обсягів податкових і неподаткових платежів доцільно здійснювати також територіально-конкретизовану підтримку стратегічно важливих підприємств, які мають потенціал росту. Більш ґрунтовно розроблена в науковій літературі категорія “податковий потенціал регіону ” (ППр). Як щодо визначення сутності поняття “податковий потенціал”, так і щодо методів його обрахунку існує чимало різних думок. Так, Н.В. Кашина під податковим потенціалом розуміє оцінку природного обсягу доходів, який може бути реально зібраний на території регіону при середньому по області коефіцієнті і зборі податків. Розрахунок показника ППр за даною методикою спирається на те, що податковий потенціал території рівний сумі потенціалів окремих податків. Однак запропоновані нею обрахунки ППр за допомогою методу репрезентативної системи податків досить трудоємкі. Ще один підхід, майже подібний до розгляду ППр у П.В. Горського, розглядає податковий потенціал як суму потенціалів усіх діючих у даному регіоні окремих податків. Однак, враховуючи вищезазначені тлумачення, неможливо оцінити суму потенціалу кож-ного податку, який сплачує регіон, бо несумісні одиниці обрахунку їх бази оподаткування. Досить грунтовно визначення, сутність, методологічні підходи до обрахунку податко-вого потенціалу наведено в роботі С.В. Каламбета. По суті, це одна із основних розробок в українській науковій літературі останніх років, присвячена обчисленню як реальних, так і прогнозних доходів, апробована на прикладі Дніпропетровської області. Завизначенням автора, податковий потенціал – це сукупна величина укладених у товар інтелектуального потенціалу, фізичних сил (праці), матеріальних та енергетичних витрат до вартості основних фондів та засобів виробництва, що може відображати можливість відшкодування деякої умовної величини надходжень до загальносуспільних витрат життєзабезпечення і розвитку держави”. На основі наукового визначення податкового потенціалу сформовано основний податковий закон – закон відповідності, сутність якого полягає в тому, що рівень податкових стягнень повинен відповідати обсягу новоствореної вартості, що залишається після всіх відтворювальних потреб. Однак, на нашу думку, досить складно в нинішніх умовах нестабільності економіки, слабкої інформаційної бази достовірно, об’єктивно визначити науково-обгрунтований розрахунок суми витрат на відтворення життєво необхідних потреб громадян та частки прибутку суб’єктів господа-рю-вання для інвестиційних потреб. На нашу думку, податковий потенціал регіону (ППр) можна розглядати у широкому та вузькому тлумаченні. У широкому значенні поняття податковий потенціал – це обсяг ресурсів території, що підлягають оподаткуванню. У більш вузькому розумінні ППр – це реальний обсяг податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які може акумулювати регіон при повному використанні своїх ресурсів в умовах діючого податкового законо-давства. Від чого ж безпосередньо залежить обсяг ППр? По-перше, від базової для податкової сфери характеристики податкоспроможності. Між ними існує прямий зв’язок: чим вищий рівень податкоспроможності, яка значною мірою залежить від рівня соціально-економіч-ного розвитку регіонів, тим більше фінансових ресурсів акумулює регіон і тим вищий обсяг його податкового потенціалу. По-друге, від ефективності самих механізмів оподат-ку-вання та якості роботи податкової служби в цілому. По-третє, від обґрунтованості та суспільної ефективності податкової політики в державі. По-четверте, від удосконалення законодавчого забезпечення податкової сфери, впровадження в життя Податкового кодексу, дотримання якого б гарантувало ефективне виконання всіх функцій податкової служби як професійно, так і суспільно-орієнтованих. По-п’яте, від загального фінансово-економічного стану держави та утвердження ринкових відносин. Податковий потенціал регіону формується в межах певного економічного простору, важливою складовою якого є податковий простір регіону. Податковий простір є дуже складним за своєю змістовною структурою. Він включає елементи як виробничої, так і соціальної та податкової сфер. На нашу думку, податковий простір регіону як наукова категорія відображає всю різноманітність об’єктно-суб’єк-тних відносин у регіоні, які виникають у процесі формування бази оподаткування, адміні-стрування податків, зборів та інших платежів і контролю за їх сплатою. Для забезпечення внутрішньорегіональної територіальної справедливості в оподатку-ванні при закономірно нерівномірному податковому тиску, пов’язаному, в першу чергу, з нерівномірним соціально-економічним розвитком, важливим є дослідження основних аспектів формування та реалізації регіональної податкової політики і розробка понятійно-термінологічного апарату. Рис. 1. Податкоспроможність як результат дії інших суспільно-териториальних властивостей і соціально-економічних характеристик
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 518 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: