Реферат на тему Структура платіжного балансу - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Структура платіжного балансу. План 1. Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ 2. Загальне сальдо платіжного балансу 3. Чинники, які впливають на стан платіжного балансу Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ На практиці для зручності обліку платіжний баланс складається з таких розділів:* торговельний баланс, тобто співвідношення між вивозом і ввозом товарів;* баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих" операцій);* баланс руху капіталів і кредитів. Торговельний баланс. Зовнішня торгівля історично є висхідною формою міжнародних економічних відносин, які пов'язують національні економіки із світовим господарством. Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту й імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів і надходжень, що фактично здійснені за відповідний період. Саме завдяки цим розбіжностям у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень на відміну від загального торговельного балансу, що відображає відповідні вимоги і зобов'язання з різними термінами погашення. Економічний зміст активу або дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища в світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальної економічної політики. Країнам, які відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань за іншими статтями платіжного балансу. Для промислово розвинутих країн активне сальдо використовується для створення другої економіки за кордоном. Пасивний торговельний бала не вважається небажаним і зазвичай оцінюється як ознака слабкості світогосподарських позицій країни. Це особливо стосується країн, які розвиваються, та більшості постсоціалістичних держав, де гостро відчувається нестача валютних надходжень. Для промислово розвинутих країн цей показник може мати зовсім інше значення. Наприклад, дефіцит торговельного балансу США (з 1971 р.) пояснюється активним просуванням на їх ринки міжнародних конкурентів із виробництва товарів підвищеної складності (Західна Європа, Японія, нові індустріальні країни). Баланс послуг і некомерційних платежів. Він містить платежі та надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експортних послуг, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарків і та ін. Сьогодні послуги стали найбільш динамічним сектором світогосподарських зв'язків, їх значення і вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Це торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру. За прийнятими у світовій статистиці правилами до розділу "послуги" входять, як не дивно, виплати доходів з інвестицій за кордоном і процентів за міжнародними кредитами. Хоча за економічним змістом вони, безумовно, ближчі до руху капіталів. За методикою МВФ прийнято також визначати особливою позицією в платіжному балансі так звані односторонні перекази:* державні операції — субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески до міжнародних організацій;* приватні перекази — перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину. Три перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають "невидимими" операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей — товарів. Використовується також термін "послуги і некомерційні платежі" як данина традиції тих часів, коли головним змістом економічних зв'язків між країнами була торгівля товарами. Платіжний баланс за поточними операціями включає торговельний баланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів. Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і отриманих міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:* міжнародний рух підприємницького капіталу;* міжнародний рух позикового капіталу. Підприємницький капітал містить прямі закордонні інвестиції (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів закордонних компаній). Вивіз підприємницького капіталу на сьогодні відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Причому понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій становлять взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це є наочним підтвердженням того, що господарські зв'язки між розвинутими країнами змінюються більше, ніж між іншими країнами світу. Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.* Довго- і середньострокові операції включають державні і приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів є переважно країни, що розвиваються, та держави, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), в той час як розвинуті країни є головними кредиторами. До приватних довгострокових запозичень і кредитів вдаються поряд з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними державами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.* Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. За останні десятиліття міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку набули значного поширення. Якщо в 60—70-ті роки переважало стихійне переміщення "гарячих" грошей, що посилювало інфляцію і призвело до кризи Бреттон-Вудської валютної системи, то з 80-х років основний потік короткострокових грошових капіталів спрямовується у США, завдяки високим процентним ставкам і курсу долара. Так, на початку 80-х років щорічний приплив цих капіталів сягав 100—150 млрд. дол. США (на початку 90-х років він зменшився до 70 млрд. дол.). Помилки і пропуски. Незважаючи на постійне вдосконалення методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття "Помилки і пропуски", до якої вносяться дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій. Фахівці, які займаються розрахунками платіжного балансу, зазначають, що найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в періоди кризових потрясінь. Внаслідок цього стаття "Помилки і пропуски" розташована безпосередньо за розділом платіжного балансу, де фіксується рух капіталів і кредитів. Показники статті "Помилки і пропуски" різко зростають у кризових ситуаціях. Операції з ліквідними валютними активами. Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи і в результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів. Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ А. Поточні операції Товари Послуги Доходи від інвестицій Інші послуги і доходи Приватні односторонні перекази Офіційні односторонні перекази Підсумок: А. Баланс поточних операцій B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал Прямі інвестиції Портфельні інвестиції Інший довгостроковий капітал Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США) C. Короткостроковий капітал D. Помилки і пропуски Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США) Е. Компенсуючі статті Переоцінка золотовалютних резервів, розподілі використання СПЗ F. Надзвичайне фінансування G. Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів Підсумок: А+В+С+D+Е+F-G (відповідає концепції офіційних розрахунків у США). Н. Підсумкова зміна резервів СПЗ Резервна позиція в МВФ Інші вимоги Кредити МВФ Прийнята МВФ система класифікації статей платіжного балансу використовується країнами — членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країні і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і в той же час надають можливість кожній країні вносити свої, властиві їй, корективи. Як правило, такі особливості пов'язані з методами вимірювання сальдо платіжного балансу та його покриття. Україна, після вступу до МВФ, регулярно публікує свій платіжний баланс. Загальне сальдо платіжного балансу Як вартісний вираз зовнішнього сектору відкритої економічної системи платіжний баланс відображає рівень її пристосування до світової економіки. Тому поняття бухгалтерської та економічної рівноваги не є тотожними. Завжди перебуваючи у стані бухгалтерської рівноваги, платіжний баланс може водночас характеризуватися порушенням економічної рівноваги зовнішніх платежів. Той факт, що в бухгалтерському розумінні платіжний баланс є збалансованим, не означає, що країна не має проблем із зовнішніми платежами. Загальний платіжний баланс вимагає рівності не лише загального підсумку дебетового І кредитового оборотів. Надлишок або дефіцит визначаються за групами показників, які відокремлюють від інших за певними ознаками. З цієї позиції, важливою є концепція виміру сальдо платіжного балансу, за якою всі його статті поділяються на основні та балансуючі. Сальдо основних статей становить сальдо платіжного балансу, тобто результат, за яким визначається активний або пасивний характер зовнішніх платежів країни. Це принципове аналітичне положення покладене в основу теорії та практики платіжного балансу. Платіжний баланс складається з метою визначення стану поточних міжнародних економічних відносин країни у звітному періоді. З цього погляду найважливішим є визначення стану справ з її ліквідністю — збільшенням чи зменшенням іноземних ліквідних активів (включаючи офіційні резерви) та зобов'язань. Метод надлишку чи дефіциту платіжного балансу має відбивати зміни чистої ліквідності позиції країни. У платіжному балансі фіксуються зміни резервних активів, які відбулися протягом звітного періоду, тобто міжнародні потоки резервних активів. Зміни є, якщо головні грошово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов'язання. Зміна стану резервних активів означає, що здійснюється фінансування сальдо (активу чи пасиву) платіжного балансу — офіційна інтервенція на валютному ринку, яка має на меті вплив на курс національної валюти й інші операції. Дослідження методів визначення сальдо платіжного балансу показує, що наукові погляди щодо економічного значення і змісту тих його статей, за якими визначається активний чи пасивний характер дисбалансу, зазнали еволюційних змін. Відомі кілька концепцій визначення сальдо платіжного балансу:* за балансом поточних платежів;* базовим балансом, рухом валюти;* ліквідністю, або загальним балансом, балансом офіційних розрахунків. Зазначені концепції мають значні відмінності у трактуванні основних статей (табл. 15.1). Таблиця 15.1. Альтернативні концепції виміру сальдо платіжного балансу Категорії операцій за основними статтями \| Концепція вимірювання сальдо платіжного балансу 1 \| 2 Товари та послуги. Доходи від інвестицій. Поточні трансфери Баланс поточних платежів Баланс поточних платежів. Операції з довгостроковим капіталом, чисті Базовий баланс Базовий баланс. Помилки та упущення, чисті Рух валют (Велика Британія) Базовий баланс. Помилки й упущення, чисті. Операції з короткостроковими приватними активами та іноземні інвестиції (зміни у приватній ліквідності резидентів) Концепція ліквідності, або загальний баланс (США) Загальний баланс. Операції з приватними короткостроковими активами й іноземні інвестиції (зміни в ліквідних зобов'язаннях резидентів щодо приватних операцій з нерезидентами), чисті Баланс офіційних розрахунків (традиційне формулювання) Загальний баланс. Операції з офіційними короткостроковими активами й інвестиції (чисті зміни в ліквідних зобов'язаннях щодо офіційних міжнародних інституцій) Баланс офіційних розрахунків (екстремальне формулювання) Концепції виміру сальдо платіжного балансу змінюють одна одну відповідно до значних змін у міжнародній економіці, міжнародній валютній системі, системі обліку міжнародних економічних операцій. Критерієм поділу показників платіжного балансу на основні та балансуючі є наслідки здійснюваних операцій щодо загального балансу платежів. До основних, або "автономних", належать операції, що здійснюються економічними агентами під час виробничої / комерційної діяльності без урахування їхніх наслідків для платіжного балансу в цілому. Всі інші операції є балансуючими, або "компенсаційними". Вони проводяться з метою впливу на стан зовнішніх платежів, що утворився через здійснення автономних операцій. Отже, сальдо балансу автономних операцій має дорівнювати сальдо балансу компенсаційних операцій із протилежним знаком. Компенсаційні операції є за своєю сутністю залишковими грошовими потоками у платіжному балансі і з цієї позиції, віддзеркалюючи поліпшення чи погіршення ліквідної позиції країни, вони мають бути найкращим методом визначення активного чи пасивного характеру платіжного балансу. Концепція поточного платіжного балансу набула розвитку через зростання вивозу довгострокового капіталу. Вартісна різниця між експортними й імпортними поточними операціями, або сальдо поточного рахунку, інтерпретується так: коли доходи країни від експорту товарів, послуг і поточних трансферів перевищують її витрати на імпорт товарів, послуг, то ця країна має позитивне сальдо балансу поточних операцій. І навпаки, коли країна витрачає на товари, послуги і поточні трансфери більше, ніж отримує у вигляді доходів від продажу за кордон товарів і послуг, то вона має негативне сальдо балансу поточних операцій, або дефіцит поточного рахунку. З аналітичного погляду баланс поточних операцій має глибокий економічний зміст, оскільки є складовою системи національних рахунків, розрахунків щодо зіставлення витрат із випуском, застосовується при розробці довгострокової державної економічної політики. Баланс поточних операцій досі не втратив свого значення для характеристики зовнішньоекономічного становища країни: динаміка його показників відбиває сталі тенденції економічного розвитку країни. Концепція базового балансу застосовувалася як провідна у США, Великій Британії, ФРН та деяких інших країнах після Другої світової війни, коли зростання прямих іноземних інвестицій набуло бурхливого розвитку і посіло певне місце серед показників платіжних балансів. Згідно з цією концепцією, компенсуючими вважалися операції з міжнародного руху короткострокових активів, включаючи валютні резерви. Збалансування платіжного балансу досягалося впливом на короткостроковий капітал шляхом зміни валютних курсів і процентних ставок. Трактування концепції базового балансу мало національні особливості. Згідно з американською методикою, показник базового балансу охоплював підсумок із поточних операцій і руху довгострокового капіталу за вирахуванням довгострокових державних і приватних банківських зобов'язань американських резидентів перед міжнародними організаціями й офіційними іноземними органами валютного регулювання. У Великій Британії базовий баланс розраховувався як підсумок балансу поточних операцій та операцій з руху довгострокового капіталу, включаючи державні. При цьому сальдо платіжного балансу вимірювалося за "гібридною" моделлю—до показників базового балансу додавався результат за статтею "помилки й упущення", оскільки вважалося, що у Великій Британії він радше віддзеркалює певний розрив у статистиці зовнішньої торгівлі та довгострокового інвестування, ніж незареєстрований рух короткострокового капіталу. Концепція базового балансу застосовувалась у Великій Британії до 1970 р. Для визначення надлишку або дефіциту платіжного балансу в США у 1955 р. було запроваджено концепцію загального балансу, або балансу ліквідності. Ця концепція передбачала розмежування державних валютних резервів СІЛА і приватних валютних активів. Офіційно вона застосовувалася тільки щодо платіжного балансу СІЛА і на практиці продемонструвала низку методологічних вад. Головна з них — асиметричність концепції щодо приватних активів: зміни у приватних ліквідних активах американських резидентів — до компенсаційних. У 1966 р. міністерство торгівлі США запровадило іншу концепцію виміру сальдо платіжного балансу — концепцію балансу офіційних розрахунків, яка пізніше поширилася в інших країнах. З практичного погляду ця концепція була значно зручнішою, оскільки за умов фіксованих валютних курсів операції з офіційними резервами (валютні інтервенції) були справді компенсаційними за сутністю. Підтримка стабільних валютних курсів у той період належала компетенції органів грошово-кредитного регулювання. Отже, за цією концепцією, операції у платіжному балансі розподіляються на автономні та компенсаційні за типом економічного агента — офіційної чи приватної особи. Але і ця концепція виявилася недосконалою. Передусім тому, що деякі приватні короткострокові фінансові потоки (банківські позики з фінансування торгівлі, комерційні кредити) є компенсаційними у повному розумінні цього слова, тоді як певні офіційні операції не мають жодного відношення до збалансування між платежами і надходженнями. Наприклад, запозичення центрального банку на міжнародних ринках капіталу з метою збільшення резервів або скорочення ліквідності. Зрозуміло, що подібні операції є не менш автономними, ніж рішення приватних економічних агентів щодо торгівлі й інвестицій за кордон. Чинники, які впливають на стан платіжного балансу Платіжний баланс прямо і обернено пов'язаний із процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого — впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість. На стан платіжного балансу впливають такі фактори. 1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція. Так, за період після Другої світової війни і до 60-х років торговельні баланси більшості країн Західної Європи та Японії були, як правило, пасивними. Водночас перетворення США за цей період на міжнародного інвестора і кредитора призвели до того, що їх торговельний баланс мав величезне активне сальдо. Загострення протиріч між трьома центрами суперництва (США, Західною Європою — ЄЕС і Японією і падіння частки США у світовому промисловому виробництві призвели у 70-х роках до хронічного дефіциту платіжного балансу Сполучених Штатів. І навпаки, в міру посилення західноєвропейського та японського центрів, їх платіжні баланси, особливо ФРН і Японії, в 70-ті і 80-ті роки, як правило, мали значне позитивне сальдо. На сьогодні ситуація знову змінилася з урахуванням фінансової кризи в країнах Південно-Східної Азії та Японії. 2. Циклічні коливання економіки. Оскільки наявна асинхронність сучасного економічного циклу, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано. Світові економічні та фінансові кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то в одних, то в інших країнах. 3. Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних з мілітаризацією економіки і військовими витратами. Досить зазначити, що основну масу (понад 50 державних витрат США за кордоном, які відображаються у відповідних статтях платіжного балансу, становлять саме витрати військового характеру (утримання та оснащення військових баз, воєнна допомога). З метою компенсації своїх витрат на утримання військ за своїми кордонами США уклали угоди з країнами — членами НАТО й Японією про їх валютне відшкодування, що стало джерелом чергових міждержавних суперечностей. Так, під безпосереднім тиском США, які наполягали на переоснащенні армій союзників, країни НАТО в середині 80-х років імпортували військової продукції із США у 8 разів більше, ніж продавали її за океан. 4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. З 70-х років зростає взаємопроникнення капіталів США, Японії, країн Західної Європи, що посилює між ними і партнерство, і суперництво. Досить сказати, що на початку XX ст. фінансові потоки між країнами "великої сімки" (420 млрд. дол. США щоденно) у 34 рази перевищували платежі з міжнародної торгівлі. 5. Зміни в міжнародній торгівлі. Різке зростання світових цін на нафту (у 18 разів у 1980 р. проти 1971 р.) призвели до дефіциту поточних операцій платіжних балансів країн — імпортерів нафти і активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн — членів ОПЕК. У географії товарних потоків спостерігається значне розширення взаємного обміну між промислово розвинутими країнами за скорочення частки країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі. 6. Вплив валютно-фінансових факторів. З уведенням плаваючих валютних курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, євро, англійського фунта стерлінгів, японської єни. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту. 7. Негативний вплив інфляції. 8. Торговельно-політична дискримінація окремих країн. 9. Надзвичайні обставини: неврожай, стихійні лиха, катастрофи. Після розгляду множини факторів, які впливають на платіжний баланс, мимоволі напрошується висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне. А тому навряд чи будь-яка держава світу ставить його для беззаперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності за певного незбігання вхідних і вихідних потоків. Однак тут, як і в усьому, слід дотримуватись певної міри. Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної валюти необхідно використовувати офіційні резерви, зменшуючи їх обсяги. Оскільки ці резерви не є безмірними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на введення різних протекціоністських заходів для стримування імпорту і заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна курсової вартості національної валюти. Валютний курс, з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого — є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу. Стосовно довготермінового активного сальдо платіжного балансу, то і в цьому випад ку може бути ціла низка негативних наслідків. Якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і, цим самим, фактичний рівень споживання стає менший від потенційно можливого. Якщо сальдо формується під впливом значного перевищення притоку капіталу над його відтоком, то країна перетворюється в сторону, що приймає, зі всіма можливими негативними наслідками. Адже іноземні інвестиції — це своєрідний допінг для національної економіки, оскільки з часом частина валового національного продукту, створеного в країні, у вигляді прибутку інвестора буде відпливати за кордон, що може негативно вплинути на темпи економічного зростання. Крім того, довгочасне перевищення припливу валюти в країну над її вибуттям може бути причиною інфляції, знецінення національної грошової одиниці та підвищення рівня цін на внутрішньому ринку. Поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів призвели до лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних операцій. Виникає альтернатива вибору засобів платежу, а критерії його ускладнюються. З'явилась значна кількість нових фінансових інструментів, що забезпечують страхування від валютних і кредитних ризиків, відбувається швидке впровадження ЕОМ, новітніх засобів передачі й обробки інформації. Провідні країни вживають заходи щодо забезпечення стабільності ринкових курсів своїх валют шляхом узгодженого міждержавного впливу на діяльність валютних ринків, посилення впливу офіційних органів на курси з метою обмеження рамок їх коливання, для цього центральні банки проводять спільні валютні інтервенції. Постійно посилюється тенденція до погодження у проведенні внутрішньої макроекономічної політики західними країнами. За допомогою міжнародної координації цієї політики управління платіжними балансами стало альтернативою плаваючим валютним курсам. Література 1. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000 р. — 28 січня. 2. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2001. 3. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2002. 4. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2003. 5. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2004. 6. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2006. 7. Законодавство України з валютного регулювання та валютного контролю. Збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів з питань валютного регулювання і валютного контролю / Упоряд. М.І. Кам-лик. — К.: Атіка, 2005.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 576 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: