Реферат на тему Розвиток та вдосконалення платіжних систем в Україні - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Розвиток та вдосконалення платіжних систем в Україні. План 1. Аналіз роботи системи електронних платежів НБУ, Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та шляхи їх удосконалення 2. Аналіз роботи систем дистанційного обслуговування Електронний банкінг Телефонний банкінг Інтернет-банкінг. Аналіз роботи системи електронних платежів НБУ, Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та шляхи їх удосконалення Варто акцентувати увагу на аналізі статистичних даних роботи системи електронних платежів НБУ щодо переказу коштів між банками. Дані свідчать про те, що система протягом 9 місяців 2007 р. успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, повністю задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, гарантувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів. Станом на 1 жовтня 2007 р. учасниками СЕП були 1618 установ, із них: - 173 — банки України; - 1382 — філії банків України; - 28 — органи Державного казначейства України; - 35 — установи Національного банку України. Порівняно а аналогічним періодом 2006 p. загальна кількість учасників зменшилась на 26 одиниць (унаслідок зменшення кількості філій банків — учасників СЕП). Протягом 9 місяців 2007 р. послугами СЕП у режимі реального часу користувалися 576 учасників цієї системи, зокрема, 171 банк та 343 філії банків, 28 органів Державного казначейства України, в той час, як за аналогічний період 2006 р. ця кількість становила лише 137 установ. Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно визначаються щодо роботи в СЕП (працювати за незалежним чи за консолідованим кореспондентським рахунком). Станом на 1 жовтня 2007 р. за незалежним кореспондентським рахунком працювало 216 установ (у тому числі 100 банків), що складало 13 % від загальної кількості учасників системи. Ними за 9 місяців 2007 р. виконано 26 737 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 1017 706 млн грн, що відповідно на 41 % та 72 % більше таких самих показників порівняно з аналогічним періодом 2006 р. Решта учасників СЕП, а саме 1402 (у тому числі 73 банки), станом на 1 жовтня 2007 р. працювали за консолідованим кореспондентським рахунком. Розподіл учасників системи за моделями обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку був такий (рис. 8.1): - за моделлю 3 працювало 1042 банківських установ; - за моделлю 4 працювала 251 банківська установа; - за моделлю 7 працювала 81 банківська установа; - за моделлю 8 працювало 28 інших установ. За 9 місяців 2007 р. учасниками системи виконано 232 058 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 851 098 млн грн, що відповідно на 13 % та 36 % більше, ніж за аналогічний період 2006 р. Основними користувачами СЕП були банки України, ними за 9 місяців 2007 р. здійснено 210 090 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 201 756 млн грн. Завантаженість СЕП за режимами функціонування була такою: - початкові платежі в файловому режимі — 229 357 тис. шт.; - початкові платежі в режимі реального часу — 1146 тис. шт. Крім того, здійснено 1555 тис. електронних розрахункових повідомлень, які несуть інформацію щодо переказу коштів, але не супроводжуються їх рухом. Порівняно з аналогічним періодом 2006 р. кількість початкових платежів та електронних розрахункових документів, виконаних через СЕП у файловому режимі, збільшилась у 1,1 рази (рис. 8.2), а в режимі реального часу — у 164 рази (рис. 8.3). Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників СЕП протягом 9 місяців 2007 р. коливався від 0,58 до 0,80. Особливу увагу варто приділити поточному стану впровадження Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та основним її завданням. НСМЕП була впроваджена в промислову експлуатацію Національним банком України 22 листопада 2004 р. після завершення проведення пілотного проекту. Членами НСМЕП є 39 банків та УДППЗ "Укрпошта". Банками — членами НСМЕП емітовано понад 1,7 млн карток, встановлено близько 4,3 тис. платіжних терміналів і банкоматів. Загальні наростаючі обіги в НСМЕП станом на 10 грудня 2007 р. склали 50 005 988 918,00 грн, з них міжбанківські — майже 1,2 млрд. грн. Основними завданнями програми розвитку НСМЕП є: 1) збільшення частки безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток порівняно з розрахунками готівкою; 2) збільшення частки безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток, які найбільш повно відповідають вимогам безпеки (смарт-картки), у загальному обсязі операцій, що здійснюються з використанням платіжних карток в Україні; 3) досягнення за кількісними та якісними показниками роботи НСМЕП рівня платіжної системи загальнодержавного значення; 4) збільшення інвестиційних можливостей банківської системи шляхом залучення коштів населення на банківські рахунки; 5) зменшення суспільних витрат на підтримку готівкового грошового обігу шляхом упровадження масових безготівкових розрахунків населення у сфері торгівлі та послуг в Україні; 6) забезпечення державної підтримки діяльності НСМЕП. 8.2. Аналіз роботи систем дистанційного обслуговування При ознайомленні з темою значну увагу варто приділити розрахункам за допомогою систем дистанційного обслуговування. Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем "клієнт — банк', "клієнт — Інтернет — банк", "телефонний банкінг" тощо. Нині найбільш розповсюдженою є система "клієнт — банк". Дистанційне обслуговування — комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта. Дистанційне розпорядження — розпорядження банку виконати певну операцію" яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку. Для залучення нових клієнтів та створення зручностей щодо їхньої співпраці з банком у багатьох банківських установах упроваджена й успішно функціонує система "клієнт — банк", її упровадження дає змогу клієнту спілкуватися з банком і виконувати платежі, не виходячи зі свого офісу, що, безперечної підвищує привабливість банку при виборі його клієнтом. Електронні документи, що подаються клієнтом до банку, повинні відповідати формату розрахункових документів системи електронних платежів НБУ зі зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установленими документами надане право підпису. Система "клієнт — банк" забезпечує: - передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; - автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта; - автоматичне архівування протоколів наприкінці дня. Критерії, на які варто звернути увагу при виборі системи "клієнт — банк": 1. Операційна система, встановлена на комп'ютері клієнта. Необхідно порадитися з системним адміністратором, чи можна на комп'ютері клієнта використовувати програму, яку пропонує обслуговуючий банк, і чи зможе підприємство власними силами налагоджувати, оновлювати та підтримувати працездатність програми. Несумісність програми та операційної системи може призвести до незручностей у роботі або навіть непрацездатності програми. Також потрібно переглянути тарифи, які пропонує банк: кожне додаткове звернення до спеціалістів банку може коштувати додаткових грошей. 2. Робота в мережі та система рівнів доступу. Сучасні програми дозволяють організувати роботу двох та більше осіб одночасно через локальну мережу та визначати для кожного коло їх повноважень. Така здатність програми може стати у нагоді для доступу кількох осіб до банківських рахунків. Наприклад, можна побудувати роботу програми так: оператор вводить платіжні документи, директор та головний бухгалтер їх підписують та бачать усі операції з рахунками, а менеджер з продажу контролює лише надходження коштів. 3. Режим активної роботи системи. Більшість банків довше приймають електронні платежі, ніж паперові платіжні документи. Деякі банки приймають електронні платежі у нормальному режимі до 18:00. Необхідно переконатися, що саме такий час, який пропонує банк, зазначено у договорі. Зайві кілька годин щодня можуть мати суттєве значення. 4. Надійність електронного підпису документів. Здійснення електронного підпису найчастіше відбувається за допомогою дискети з таємними файлами та паролем. Але дискети піддаються копіюванню та псуються, що суперечить міркуванням безпеки. Тому деякі банки встановлюють спеціальні пристрої до комп'ютера, що надійніше захищають клієнта від несанкціонованих дій. Це може бути пристрій для зчитування паролів а електронних карток чи електронний ключ для кодування та декодування. Спеціальні пристрої використовують лише деякі банки. Тому необхідно подумати, чи фірмі справді потрібен такий рівень безпеки. Електронні підписи за допомогою дискет можуть бути цілком достатніми у разі, якщо клієнт не здійснює щодня багатомільйонних платежів. 5. Надання курсів валют. Не всі програми дозволяють отримувати курси валют НБУ, до того ж деякі банки надають таку інформацію лише за додаткову плату. 6. Довідкова інформація. Переважна більшість програм містить повний довідник МФО банків України та звіряє номери рахунків контрагентів з МФО їх банків. Далеко не в усіх програмах є коди класифікації доходів бюджету, які дають можливість їх легко використовувати. Це, своєю чергою, позбавить клієнта від зайвих помилок у сплаті податків, зборів та відрахувань. 7. Підтримка всіх рахунків. Програми всіх банків дозволяють здійснювати операції лише в національній валюті України — гривні. Проте деякі банки надають можливість отримувати інформацію також про стан додаткових рахунків (овердрафти, кредити) та рахунків в іноземних валютах (поточні та розподільчі). Атому, якщо клієнт планує відкривати валютні рахунки, то потрібно вимагати у банку надання такої послуги. 8. Простота та зручність системи. Програма може мати всі перелічені вище переваги, але бути вкрай незручною та громіздкою. Основний критерій для визначення простоти програми — розмір системи меню та кількість вікон, що використовуються для роботи. Тому, чим менший обсяг меню та кількість вікон, тим простіше буде працювати. Не варто вірити запевненням, що складність інтерфейсу програми свідчить про великі можливості чи надійність у роботі, адже задоволення від роботи з нею отримуватиме саме клієнт. 9. Простота та зручність у проведенні платіжних документів. При введенні електронних документів важливо, щоб програма вимагала введення будь-якої інформації лише один раз: ви вводите реквізити контрагента чи призначення платежу, а потім їх лише використовуєте; створюєте платіжний документ, а якщо потрібно його повторити — копіюєте в новий документ. Електронний документ може проходити такі етапи: введений, підписаний, готовий для відправлення в банк, переданий у банк, отриманий банком, проведений у банку чи повернутий банком. Важливо знати, чи дозволить клієнтові програма керувати документами на кожному з цих етапів. Також суттєво, чи має програма додаткові зручності при введенні великої кількості платежів. Хоча якщо підприємство здійснює два-три платежі на день, то такі речі неважливі. 10. Простота та зручність при отримуванні звітів. Усі програми дозволяють отримувати виписки за рахунками, але не всі це роблять вдало. У клієнта має бути можливість формувати виписки за гривневими та валютними рахунками у зручному для використання вигляді, формувати звіти про документи в різних станах (наприклад, перелік усіх підписаних чи проведених документів). 11. Тарифи на обслуговування. Різниця в тарифах банків є досить вагомою. У найкращому випадку клієнтові доведеться сплачувати за встановлення програми, комісію за здійснення платежів та (можливо) абонентську плату, а все інше отримуватиметься безкоштовно. У гіршому випадку з клієнта вимагатимуть абонентську плату, комісію за проведення платежів, плату за встановлення системи, її перевстановлення, технічний та консультаційний супровід, за виїзд та час роботи спеціаліста, за надання виписок, курсів валют протягом дня і багато інших "дрібничок". Юридичною підставою для роботи клієнта в системі дистанційного обслуговування та оброблення банком розпоряджень клієнта є окремий договір між клієнтом і банком (додаток И). У період бурхливого розвитку комп'ютерних та телекомунікаційних технологій уже важко орієнтуватися у нетрадиційних для банківської справи поняттях. У сучасному економічному житті можна почути безліч незрозумілих термінів такого типу: "електронна комерція" (e-commerce, e-business), "Інтернет-магазини", "віртуальні біржі", В2В (business to business), В2С (business to consumer) тощо. Щодо банківської сфери, тут використання альтернативних термінів спричиняє ще більшу плутанину: home banking (віддалений банкінг), e-banking (електронний банкінг), Internet-banking (Інтернет-банкінг), PC banking (ПК-банкінг), on-line banking (Інтернет-зв'язок) тощо. Виявляється, що "електронні" терміни аналогічні за суттю та зв'язками з "реальними". Електронна комерція — це звичайна комерція, тільки за участю комп'ютерних технологій (мереж); Інтернет-магазин — це поєднання реального магазину та сайта, який дає змогу замовляти товари зі свого комп'ютера через Інтернет; віртуальна біржа — це поєднання реальної біржі та сайта, що дозволяє торгувати цінними паперами (іншими об'єктами торгівлі), не виходячи з офісу (квартири); В2В та В2С — це концепції напряму бізнесу (бізнес, спрямований на корпоративних чи приватних клієнтів). Щодо банківської термінології, то тут варто виокремити узагальнююче поняття "віддаленого банкінгу" (home banking). Дехто називає це поняття "домашнім банкінгом" і, хоча принципової різниці немає, все ж доступ до банківських послуг не з дому, а, скажімо, з офісу чи з готелю важко назвати "домашнім". Отже, віддалений банкінг (home banking) має 4 різновиди за способом зв'язку: 1. Телебанкінг (телефонний зв'язок). 2. PC banking (ПК-банкінг) (ПК та модемний зв'язок, для прикладу "клієнт - банк"). 3. Відеобанкінг (телевізійний зв'язок). 4. Internet-banking (Інтернет-банкінг), він же on-line- banking (Інтернет-зв'язок). Усі ці банкінги будуть розглянуті нами детальніше (за винятком відеобанкінгу — оскільки через свою високу вартість імовірність його застосування в Україні найближчими роками близька до нуля). Електронний банкінг Електронний банкінг (e-banking) — це діяльність банку з надання комплексу послуг клієнтам за допомогою комп'ютерних технологій. До таких послуг можна віднести: - управління рахунками (виписки, перекази з рахунку на рахунок, баланси); - інвестування коштів (депозити, цінні папери, валютні операції); - перекази та оплата рахунків за товари та послуги; - консультаційні та інформаційні послуги; - кредитні операції; - ризик-менеджмент, тобто управління ризиками. Як бачимо, спектр послуг, що надається клієнтам електронного банкінгу, практично не відрізняється від того, що доступний клієнтам в офісі банку. Таким чином, під електронними банківськими послугами варто розуміти дії банку, спрямовані на вдосконалення та реалізацію звичних банківських операцій шляхом використання інформаційних систем. Безперечно, електронні послуги базуються на відомих банківських операціях і не можуть існувати відокремлено. Але поява Інтернет-комерції стала результатом появи відносно нових банківських продуктів, таких як: обслуговування платежів Інтернет-магазину, електронна сертифікація, мобільний банкінг (використання мобільного зв'язку та SMS-повідомлень), віртуальні платіжні картки та інші, що стали результатом розвитку Всесвітньої мережі. Усі ці "казкові" речі вже є в Україні. Вітчизняні банки мають достатній досвід роботи з системами телебанкінгу, Інтернет-банкінгу тощо. Телефонний банкінг Телефонний банкінг (телебанкінг) поки що залишається найбільш популярною формою віддаленого банкінгу на Заході та поступово впроваджується банками в Україні. Для впровадження телебанкінгу фінансова установа (банк) створює інформаційно-довідкову систему, яка складається з комп'ютера (з відповідним програмним та технічним забезпеченням), підключеного до АТС банку. На сервері банку зберігається інформація про стан поточних рахунків клієнтів. Коли до такої системи звертається клієнт (за допомогою кнопкового телефону), то він фактично пересилає цифровий код. Техніка розшифровує код і перетворює його у запит до бази даних банку, отримує на нього відповідь і трансформує його у голосову форму, пересилає телефонною лінією. З боку клієнта це виглядає так. Він телефонує за визначеним номером і чує відповідь електронного оператора, який пропонує перевести телефон у режим тонового набору. Потім, наприклад, натиснути кнопку 1, щоб увійти в меню операцій. Або іншу, щоб одержати іншу послугу. Далі клієнту необхідно ввести свій унікальний номер, потім послідовно пароль та код операції. Припустімо, він хоче заплатити за квартиру. Відповідаючи на запитання, він набирає потрібні цифри. Система здійснює операції та повідомляє клієнту, що операція успішно проведена та зареєстрована під певним номером. Отже, перебуваючи у відпустці чи у відрядженні, клієнт має змогу за допомогою лише телефону досить швидко дізнатися про стан рахунку, рівень процентних ставок, котировки цінних паперів, переказати гроші з рахунку, дати банку наказ про конвертацію однієї валюти в іншу тощо. Лідерами у наданні такої послуги в Україні є "Укрінбанк" (система Телебанк-24), "ВАБанк" (мобільний банкінг) тощо. Клієнти "Укрінбанку" вже успішно проводять такі операції, як оплата комунальних послуг, мобільного зв'язку, а невдовзі матимуть змогу купити або продати іноземну валюту. Система мобільного банкінгу, запропонована "ВАБанком", надає можливість держателю платіжних карт VISA, Euro-Card/MasterCard, Cirrus/Maestro, емітованих банком, використовувати мобільний телефон для одержання таких послуг: - інформації про суму, доступну для використання по карті в будь-який момент; - повідомлення, що підтверджує проведення операції по карті. Воно формується та надсилається на мобільний телефон клієнта після проведення по карті операції платежу або зняття; - можливості самостійно, з мобільного телефону, поставити картку в стоп-лист у разі її втрати чи підозри про неправомірне використання реквізитів карти;— отримання на мобільний телефон повідомлення про надходження грошових коштів на картрахунок. Пам'ятаючи про те, що комп'ютерами цілодобово мають можливість користуватися приблизно 10 % населення України, а телефон є у кожного, можна зробити простий висновок — потенційних клієнтів телебанкінгу — досить. Але така форма роботи з банком зручна тільки для простих операцій. Проблема в тому, що телефон — засіб усного спілкування і для здійснення складних банківських операцій він не дуже пристосований. Тому для покращення рівня сервісу банки України неодмінно використовують і факсимільний зв'язок. Для цього клієнту достатньо, виходячи з офісу, залишити факс-апарат включеним у режимі автоматичного прийому. Ввечері, приблизно о 22-й годині після обробки всіх платежів та закінчення операційного дня система почне розсилку виписок. Уранці, прийшовши до офісу, клієнт уже має готову виписку за попередній день. Інтернет-банкінг. Цей різновид віддаленого банкінгу е найбільш прогресивним, зручним та перспективним. Клієнту немає потреби купляти чи встановлювати спеціальне програмне забезпечення. Достатньо отримати в банку ім'я та пароль для входу в систему та дискету з ключем для електронного підпису своїх розпоряджень банку. Саме тут і з'являються великі можливості для банку в наданні послуг, а для клієнта — в максимально зручному шляху отримання цих послуг. Зазначимо, що, окрім послуг з управління рахунком, Інтернет надає змогу отримувати високоякісну аналітичну інформацію у вигляді графіків, курсів, звітів, новин. Набір такої інформації клієнт з легкістю може підбирати для себе самостійно. Для тих, хто не має часу або бажання власноруч заходити на сайт банку та шукати потрібну інформацію, банк може надавати послугу e-mail розсилки. Тобто відсилати клієнту електронною поштою всю необхідну інформацію. Крім того, банк може спростити процедуру подання різних документів до банку шляхом прикріплення до сайта бланків усіляких заявок, доручень, договорів у текстовому форматі. Інтернет-банкінг вдало виконує функцію консалтингу, оскільки дозволяє у зручній формі спілкуватися. Для більш активних клієнтів банк може впровадити систему, яка дозволяє брати участь у валютних торгах, купівлі-продажу цінних паперів, у вигідному розміщенні вільних коштів, а головне — обслуговувати електронну комерцію. У розвинених країнах, де Інтернет-технології завжди знаходяться у центрі уваги великих інвесторів, на світ з'явилися віртуальні банки, які базуються на www-сервері — віртуальному офісі, який виконує ті самі функції, що і традиційний банк. Вартість послуг такого віртуального банку суттєво знижується завдяки використанню менших приміщень, невеликого штату співробітників, відсутності сховищ. Але поки що через технічну складність реалізації такого проекту (і високу вартість) та недовіру потенційних клієнтів вони є поодинокими прикладами або тісно пов'язані з традиційними фінансовими установами. Серед банків, які більш-менш активно просуваються на шляху освоєння Інтернет-банкінгу, можна виокремити "Райффайзен банк Аваль", "Приватбанк*, "ПУМБ", "ВАБанк", "Київський міжнародний банк", "ING-Barings Україна", "Міжнародний комерційний банк", "Трансбанк", "Мегабанк", "Експрес-банк" тощо. Ті банки, що не обмежились створенням лише "сайта-візитки", пропонують своїм клієнтам такі види послуг: 1. Надання фінансової інформації щодо стану валютного та кредитного ринку. Такі матеріали підібрані спеціалістами і є досить зручними для використання. їх можна проглядати безпосередньо на сайті банку або отримувати електронною поштою. Крім цього, деякі банки спрощують процедуру документообігу, залишаючи на сайті бланки договорів, заявок, інших документів в електронному вигляді. Достатньо вибрати назву відповідного документа, роздрукувати — і бланк уже в офісі. Більшість банків надають подібні послуги безкоштовно. 2. Управління рахунком. Банки вдосконалили систему "клієнт — банк", додавши можливість використання Інтернету. Функції системи, зрозуміло, не змінились, але відтепер необов'язково їхати до офісу або встановлювати спеціальне програмне забезпечення, достатньо виходу в Інтернет. Така послуга поки що або надається безоплатно, або за символічну плату. Таку інтегровану систему "клієнт — банку" пропонує "Міжнародний комерційний банк", "Перший Український Міжнародний банк", "Трансбанк" та ін. 3. Платіжна карта + Інтернет. Наприклад, "Аваль" в червні 1999 р. надав своїм клієнтам можливість розраховуватися через систему Інтернет-комерції. Авторизацію платежів проводить Український процесинговий центр. Механізм послуги полягає у таких етапах: покупець заходить на сайт магазину, вибирає товар(и) (формує корзину), заповнює платіжну форму, в якій вказує своє ім'я (держателя карти), адресу, тип картки (VISA, MasterCard), термін її дії та номер. Форма відсилає дані на сервер магазину, який пересилає їх в централізовану базу даних для перевірки дійсності картки. Якщо все добре, сервер відсилає дані про платіж у банк покупця, де на картці блокується сума, необхідна для покупки. Отримавши повідомлення про це, сервер відсилає розпорядження у відділ доставки та підтвердження платежу — покупцю. Пізніше банк магазину надішле електронний запит у банк покупця й отримає від нього платіж. А банк покупця відповідно спише гроші з карткового рахунку. "Приватбанк" запропонував своїм клієнтам принципово новий вид послуг — так звану віртуальну картку. її можна використовувати для проведення платежів у мережі всюди, де приймається міжнародна платіжна картка з логотипом VISA. Відкриття такої картки (коштує 5 дол.) та банківське обслуговування (1 дол.) коштує значно дешевше, ніж послуги з використанням звичайної пластикової картки VISA Classic (10 та 2,5 дол.) і VISA Gold (60 і 5 дол.). Правда, картку не можна побачити: вона справді віртуальна та представляє собою певний цифровий пароль, відомий лише клієнту. Саме цим пояснюється ЇЇ дешевизна. "ВАБанк" надав можливість управляти своїм картковим рахунком через сервер банку (http://banking.vabank.com.ua/). За допомогою системи електронного банкінгу (так ця послуга називається) клієнт досить швидко отримає виписку про стан поточного рахунку та проведені з використанням картки платежі зі всіма подробицями (реквізити, блоковані суми, авторизовані залишки тощо). 4. Мобільний банкінг — вдале поєднання послуг стільникового зв'язку та Інтернету. У цьому напрямі спостерігається поєднання зусиль банків та операторів стільникового зв'язку ("Аваль" з UMC, "Приватбанк" з "Київстар GSM", "ВАБанк" з Wellcom). Отже, спочатку клієнтам надавалась змога контролювати тільки свій "мобільний" рахунок. Але на цьому банки не зупинились. "Приватбанк" спільно з "Київстар GSM" випустив пластикову картку Starcard на основі картки VISA. Маючи цю картку та мобільний телефон з можливістю відправки SMS-повідомлень, можна проводити оплату за послуги мобільного зв'язку, комунальні послуги, а також здійснювати платежі за покупки у понад 12 тис. торговельних точках світу. Управляти цим "картковим" рахунком можна, знаходячись в іншому кінці світу. Система мобільного банкінгу дає можливість держателям платіжних карт VISA, EuroCard/MasterCard, Cirrus/Maestro, емітованих "ВАБанком", використовувати свій мобільний телефон для отримання таких послуг: одержання інформації про суму, доступну для використання по картці на конкретний момент часу, повідомлення, яке підтверджує проведення операції. Таке повідомлення формується та відсилається на мобільний телефон клієнта після проведення по картці операції платежу або зняття готівки. Можливість самостійно, з мобільного телефону, занести картку в стоп-лист у разі її втрати або підозри у неправомірному використанні реквізитів картки. Одержання на мобільний телефон повідомлення про надходження грошових коштів на картрахунок. 5. Обслуговування Інтернет-комерції. Ця форма послуг є поки що найграндіознішою в Україні, бо потребує значних вкладень, непоганого іміджу та широкого кола клієнтів. Інтернет-магазинів в Україні налічується поки що не так багато, але темпи зростання обсягів продажу — великі. Тут і з'являються великі можливості для банку. Для того, щоб Інтернет-магазин отримував "реальні" гроші за свої товари, потрібно створити веб-сторінку та програмне забезпечення, що відповідатиме за платежі. Крім того, потрібен банк, який буде сповіщати про надходження платежів та гарантувати законність отриманих грошей. У цій справі є ще один аспект. Якщо потенційний покупець заходить в Інтернет-магазин і бачить там логотип відомого банку (який обслуговує платежі магазину), це вже доведення того, що магазин реально існує. Саме тому Інтернет-магазини хочуть працювати з провідними банками України. Нині банк "Райффайзен банк Аваль" спільно з американською компанією створив ТОВ "Інформекс", яке займається реалізацією систем Інтернет-комерції (продаж товарів та послуг клієнтів компанії через Інтернет). Інші банки поки що сприяють Інтернет-комерції тільки з боку споживачів (надаючи їм великий спектр платіжних засобів для використання в Інтернеті). При вивченні теми потрібно акцентувати увагу на необхідності державної підтримки розвитку електронних розрахунків в Україні, а також на тому, що банк, упроваджуючи ту чи іншу модель електронного обслуговування, повинен враховувати можливості та побажання клієнтів, а також особливості їх операцій. Переваги та недоліки кожного виду послуг банкінгу для клієнтів-споживачів наведено у додатку І.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 369 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: