Реферат на тему Ринок операцій “спот” - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Ринок операцій “спот”. Операція “спот” - це угода на купівлю-продаж іноземної валюти на короткотерміновий преріод. Доставка валюти здійснюється після заключення угоди, але не пізніше двох робочих днів. Відповідно до цього визначається і валютний курс “спот”-курс на момент укладання угоди. Існує два “спот” курси для валюти: курс попиту (big rate) - курс, за яким клієнт може купити одну валюту в обмін на іншу і курс пропозиції (offer rate) - курс, за яким клієнт може продати одну валюту в обмін на іншу. Валютні операції  це вид банківської діяльності, пов’язаний з обміном однієї валюти на іншу, що передбачає купівлю і продаж іноземної валюти за національну або інші валюти. Такий обмін може здійснюватись банком шляхом проведення операцій “спот”, “форвард” та їх комбінацій. Операції “спот”  це купівля однієї валюти на іншу на поточних ринкових умовах з поставкою валюти не пізніше, ніж через два робочих дні після укладення угоди. Операції “спот” застосовуються здебільшого для негайного отримання іноземної валюти у зовнішньоторгових розрахунках, а також для швидкого переливу капіталів. Операції “форвард” передбачають поставку для обміну певної суми валюти на визначену дату в майбутньому (більш, ніж через два робочих дні) за курсом, зафіксованим в момент укладення угоди. До настання строку обміну (як правило, через 1-6 місяців) розрахунки по валютах не проводяться. Метою операцій “форвард”, окрім отримання валют для комерційних операцій, є страхування капіталовкладень за кордоном, а також отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці. Своєрідним поєднанням операцій “спот” та “форвард” є операції своп, що являють собою комбінації купівлі або продажу валюти на умовах “спот” з одночасним укладенням зворотньої угоди на умовах “форвард”. Дані операції є зручними для банків, оскільки тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов’язаного із зміною курсу. Операції “своп” здійснюються з метою придбання банком необхідної валюти для забезпечення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків, кредитування (якщо клієнт пред’являє попит на позики в певній іноземній валюті), а також для укладення угод на грошових ринках, пов’язаних з короткостроковим експортом капіталів. Строкові валютні операції тісно повязані з процентними ставками по короткострокових депозитах. Форвардний курс має тенденцію до підвищення, якщо процентні ставки обмінної валюти нижчі, ніж процентні ставки контрагентної валюти. І навпаки, валюта країни де банківська процентна ставка вища буде мати у форвардній операції відповідну “знижку”. При однакових ставках банківського процента регулятором валютного обміну залишається “спот”-курс. У міжнародній практиці більшість країн орієнтується на ставку “ЛІБОР” (London: jnter Bank Offered Rate) - процент по міжбанківських депозитах у Лондоні. Розрахунок премії чи дисконту до форвардного курсу можна зробити за флрмулою: КВ (%В - %А)  СФ П / Д = ——————————— , де 360  100 КВ - “спот”-курс валюти для продажу, %В - ставка “ЛІБОР” по депозитах у валюті, що необхідна для купівлі, %А - ставка “ЛІБОР” по депозитах у валюті, що продається, СФ - строк форвардної операції. Наприклад, комерційний банк хоче продати 10000 доларів США за фунти стерлінгів з доставкою через шість місяців. Спот-курс: 1 долар = 0,58 ф.стерл., ставки “ЛІБОР” по доларах - 3,8%, а по ф. стерл. - 6%. Тоді: 0,58  (6 - 3,8)  180 П / Д = ——————————— = 0,0032. 360  100 Форвардний курс = 0,58 + 0,0032 = 0,5832. Вартість продажу складає 5832 ф.стерл. за 10000 доларів. Другий приклад. Ставка “ЛІБОР” по депозитах у гривнях складає 35% річних, а по доларах - 10%. Курсова ціна долара - 1,9 грн. Якщо український банк хоче купити 10000 доларів США за гривні з доставкою через місяць, то теоретично премія продавця у гривнях може складати: (35 - 10)  1,9  30 П / Д —————————— = 0,04. 360  100 Ціна 10000 дол. = 10000  1,94 = 19400 грн. Строкові або форвардні операції слугують для отримання прибутку у вигляді курсової різниці, а також для страхування субєктів ринку від валютних ризиків. Окрім цього, операції на строк - це широке поле діяльності валютних дилерів, які ведуть гру на підвищенні або зниженні ринкових курсів. Лізинг. В економічних відносинах країн з розвинутою економікою поширилася форма здачі в оренду технічних засобів, яка називається лізингом і передбачає передачу обладнання, машин і механізмів, приладів та інших пристроїв від виготовлювача в оренду споживачу через посередника, який виконує роль орендодавця. Сам термін походить від англійського дієслова “ to lease “, що означає “орендувати” або “брати в оренду”.Суть лізингу досить вдало висловив Арістотель, який сказав: “Найчастіше багатство полягає у рентабельному використанні власності, а не у володінні нею як такою”.1 Звичайно, Арістотеля не можна розглядати як винахідника “лізингу”, але ніхто краще за нього не зміг виразити філософський зміст, що лежить в основі цієї техніки фінансування американського походження, яка отримала значний розвиток у Західній Європі за останні 20 років. Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності”. З цього випливає, що лізинг стає складною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції власності, тобто відділенням володіння майном від використання. Водночас лізинг можна розглядати не тільки з організаційно-правової точки зору, а й з позиції характеру пов’язаних з лізингом економічних відносин. У наявності зв’язок лізингу з системою кредитних відносин, оскільки тут присутні всі ознаки, властиві кредиту - надання цінностей у тимчасове користування, платність. Тому є пістава вважати лізинг конкурентною формою кредитних відносин. Лізинг - відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став самостійною сферою вкладання капіталу. Слід зазначити, що лізингова “гарячка” охопила не тільки великі компанії, а й сферу середнього і дрібного бізнесу. Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних вкладень у машини і обладнання становить: у США - 33%, Англії, Франції, Швеції, Іспанії - 13-17%; Італії, Голандії - 12-14%. В Японії щорічний приріст обсягу лізнгових операцій становить 25-30%.2 Наведені дані свідчать, що західних підприємців приваблює ця форма оренди насамперед перевагами, які має право користування обладання порівняно із правом володіння ним. У США кожний четвертий долар, вкладений у розширення і модернізацію виробничого апарату, витрачається не на придбання техніки, а на її тимчасове користування. Поняття лізингу машин і обладнання трактується у практиці зарубіжних підприємств досить широко. Проте, незважаючи на відмінності в юридичних нюансах та оцінки тлумачення лізингу як економічної категорії, можна твердити, що суттєвою особливістю цієї форми є не поділ функцій власності, а саме відокремлення використання майна від володіння ним. За період свого становлення і розвитку лізинг набув певних різновидів. Тому в законодавствах деяких країн зустрічаються визначення не тільки загального поняття лізингу, а й окремих його видів. При цьому трактування однозначних термінів не збігається, і угоди, які характеризуються подібністю деталей, деколи мають різну назву. З наших міркувань, правильно було б лізингові операції поділити на два принципових види: 1) оперативний (лізинг з неповною окупністю); 2) фінансовий (лізинг з повною окупністю). До оперативного лізингу належать всі угоди, в яких затрати орендодавця, що пов’язані з придбанням зданого в оренду майна, не окупаються повністю протягом так званого початкового терміну оренди. При цьому важливо, що: 1) орендодавець не планує покрити всі свої затрати за рахунок надходжень від одного орендаря; 2) строки псування не охоплюють повного періоду фізичного зносу майна; 3) ризик псування або втрати майна лежить в основному на орендодавцю; 4) по закінченні встановленого терміну майно, як правило, повертається орендодавцю, який пізніше продає або здає його в оренду іншому клієнту. Оперативний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг. Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбаня орендарем майна. Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років. Операції по рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин і обладнання від одного орендаря до іншого. Їх об’єктом є стандартне обладнання, яке відповідає вимогам численних орендарів. Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень лізингодавцям і здатні забезпечити йому певний прибуток. Він характеризується тривалим періодом контракту. Фактично фінансовий лізинг являє сбою форму дострокового кредитування купівлі і має такі різновиди: лізинг з обслуговуванням; ліверидж у лізинг;лізинг у “пакеті”; Лізинг з обслуговуванням поєднує фінансовий лізинг з договором підряду і передбачає надання певних податкових послуг, які пов’язані з утриманням і технічним обслуговуванням зданого у найм майна. Ліверидж лізинг - особливий вид фінансового лізингу. За цією угодою велика частка ( за вартістю) зданого в оренду обладання береться у найм у третьої сторони (інвестора) і в першій половині терміну оренди здійснюються амортизаційні відрахування за орендоване обладнання. Лізинг у “пакеті” - лізингова система фінансування магазину, заводу, лікарні та ін. у цілому. Як правило, будинок, інтер’єр, інвентар даються у кредит, обладнання ж дається по договору лізингу. Розглянуті два принципових види лізингових операцій мають однакові можливості для використання у нашій економіці ринкових відносин, які лише започатковуються. Інші різновиди лізингових операцій мають однакове відношення як до оперативного, так і до фінансового лізингу. Так, якщо брати до уваги характер об’єкта лізингу і зобов’язання орендодавця перед орендарем, то розрізняють такі основні види лізингової діяльності: лізинг нового обладнання; лізинг обладнання, яке вже використовувалося; “чистий” лізинг, коли орендодавець не надає орендареві додаткових послуг; лізинг з обмеженим набором послуг, що зазначені в договорі; “повний” або “великий” лізинг, який містить комплекс сервісних послуг, необхідних для нормального функціонування обладнання протягом дії договору. Залежно від джерел придбання об’єкта лізингової угод, лізинг може бути прямим і поворотним Прямий лізинг - оренда, яка передбачає придбання лізингодавцем у підприємства -постачальника майна в інтересах орендаря. Поворотний лізинг полягає у предачі підприємством частини власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду. Залежно від місця перебування сторін лізинг буває внутрішнім і міжнародним. При внутршньому лізингу контракт оформяляється між юридичними особами однієї країни, а при міжнародному - лізингова компанія і орендар знаходяться у різних країнах. У свою чергу міжнародний лізинг поділяється на експортний, транзитний та імпортний. Експортний лізинг - угода, при якій постачальник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар - зарубіжна компанія. Така угода називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого однонаціонального учасника угоди (у даному випадку постачальника) лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту. Транзитний лізинг - угода, всі учасники якої знаходяться у різних країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони вимагають знань правових, податкових та інших собливостей, які властиві зразу ж обом іноземним ринкам. Імпортний лізинг - операція, при якій лізингова фірма знаходиться в країнах орендаря, а постачальник - закордонна компанія. Імпортним лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого однонацінального учасника угода (у даному випадку орендаря) лізингова компанія виконує функцію стимулювання імпорту. За методом фінансування розрізняються терміновий лізинг, коли здійснюється одноразова оренда, і поновлювальний (револьверний), при якому договір лізингу продовжується після закінчення першого терміну контракту. Крім названих зустрічається такий термін як пільговий лізинг. Це, на наш погляд, не особлива форма лізингових послуг, а лише посилання на застосування в окремих країнах пільгових умов для лізингу. Як правило, ним стимулюється розвиток окремих галузей промисловості. У практиці лізингових фірм застосовуються операції з додатковими послугами (лізинг - повне обслуговування) при оренді складного обладнання. Цей вид лізнгу характеризується виконанням постачання і наданням додаткових послуг як додаток до чисто фінансового аспекта традиційного лізингу (постачання певних видів сировини, відрядження спеціалістів для безпосередньої участі в управління виробничим процесом та інші необхідні послуги). Якщо орендодавець і орендар укладають загальну угоду, яка передбачає право орендаря доповнювати список обладнання без підписання нових контрактів, така угода називається генеральним лізингом. Сучасність, а тим більше майбутнє лізингового бізнесу в країні неможливо уявити без активої участі в ньому банків. Зарубіжна практика свідчить про різноманітні форми такої участі. Найбільш поширеним є кредитування комерційними банками спеціалізованих лізингових компаній, які, підписуючи договір, зобов’язуються брати позики лише в цьому банку, а той, у свою чергу, бере на себе зобов’язання покривати всі кредитні потреби компанії. Кредитування лізингових фірм - це звичайна позичкова операція для банків. Завдяки їй вони отримують можливість впливати на напрями лізингу і через нього зміцнювати зв’язки з клієнтами. На нашу думку, взаємовідносини між банками і лізинговими компаніями можуть бути взяті на озброєння і нашими комерційними банками.Ще більше перспектив у банків, які не вдаються до посередництва лізингових фірм. Між клієнтом і банком у такому випадку організовуватимуться своєрідні, відмінні від традиційних кредитних зв’язків, взаємовідносини. Це обумовлюється подвійною роллю банку. З одного боку, придбавши машини, обладнання і транспортні засоби, він стає покупцем, а з іншого, здавши їх в оренду по лізинговій угоді, він стає лізингодавцем. Порівняно із звичайними позичковими операціями функції банку при лізингу набагато складніші та ширші. Він зобов’язаний підписати договір купівлі-продажу з підприємством-постачальником на узгоджених з лізингоодержувачем і постачальником комерційних і технічних умовах і направити йому наряд на постачання майна. Ставши власником майна і отримавши повідомлення постачальника про готовність об’єкта до постачання, банк має перевірити його комплектність. При виявленні недоліків слід доручити постачальнику усунути їх у встановлений термін. Після підписання протоколу приймання об’єкта в експлуатацію банк-лізингодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність об’єкта. За надання обладнання у довгострокове і середньострокове користування орендавцем (банком) стягується орендна плата протягом всього терміну дії лізингової угоди. Орендна плата складається із амортизації на предмет лізингу, тобто на здане у найм обладнання та інші засоби виробництва, і лізингової ставки. Ставка, крім накладних витрат по лізингових операціях і певної частки прибутку, може включати в себе відсотки за банківський кредит, наданий орендодавцю. Загальна сума орендних платежів має відшкодувати комерційному банку, який виконує лізингові операції, вартість придбаного майна, покрити затрати на його вдосконалення і забезпечити отримання прибутку. Форми орендної плати та її величина залежать від виду і вартості зданого у найм майна, терміну його використання, умов платежу, кредитоспроможності орендаря, умов експлуатації майна, стану ринку зданих у найм засобів виробництва, фінансових можливостей орендодавця, місця знаходження орендаря, періодичності платежів і ряду інших чинників. Максимальний рівень ризику, як правило, визначається періодом амортизації обладнання на іншого майна, яке здане в найм, тобто відповідає терміну його економічного життя. Якщо об’єкт лізингу здається в оренду в наперед зазначений термін, який коротший за термін сліжби об’єкта, то по закінченні договору про оренду орендар може або повернути основні фонди орендодавцю, або пролонгувати договір на новий період, або викупити основні фонди по залишковій вартості. В останньому випадку орендареві переходить право власності на ці фонди. Практика використання лізингових операцій комерційними банками виявила їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів, так і для підприємств-постачальників машин та обладнання, транспортних засобів. Для підприємства-орендаря лізинг - нова форма кредитування основних фондів, причому кредит виступає у даному випадку в товарній формі, тобто у формі відстрочки платежів (на вигідних умовах) за придбані орендарем без попереднього нагромадження певної суми власних кштів і без отримання банківських та інших кредитів у грошовій формі швидко придбати і оперативно запровадити у вробництво нову, сучасну техніку, яка відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Водночас слід підкреслити, що оперативність і повнота забезпечення потреб підприємств у нових видах техніки та обладнання залежить від широти доступу комерційного банку до інформації про стан ринку засобів виробництва і по стан виробників того чи іншого обладнання. Можливість не вдаватися до значних одночасних капітальних затрат на придбання машин, обладнання та ін. дозволяє орендарям зберігати самофінансування, мати стабільний фінансовий стан і підтримувати необхідну рентабельність. Не можна не відмітити таку особливість лізингових операцій, як простоту їх оформлення, порівнюючи з оформленням банківських позик в основні фонди. Для підприємства-постачальника, продукція якого буде придбана по лізингу, вирішується проблема з оплатою цієї продукції. Це гарантує стабільність його фінансового стану, ліквідність балансу, кредитоспроможність. При формуванні справжнього ринку засобів виробництва більшою мірою буде проявлятися і така перевага лізингу для підприємств-постачальників, як гарантованість збуту продукції.Аналіз особливостей лізингових операцій дозволяє твердити, що вони більшою мірою, ніж пряме кредитування затрат на придбання обладнання відповідають характеру діяльності комерційного банку. Особливість діючого до цього часу в нашій країні порядку довгострокового кредитування полягала в тому, що воно здійснювалося практично без будь-якої застави і без оформлення гарантій по виданих кредитах. Це було можливо завдяки єдиній централізованій системі розподілу довгострокових кредитних ресурсів відповідно до встановлених у центрі пріоритетів. Відповідальність банків, так само як і відповідальність безпосередніх боржників - державних підприємств і об’єднань, за користування отриманих кредитів була обмеженою. “Гарантом останньої” по довгострокових позиках була держава, що реально виражалося в наданні відстрочок погашення кредитів і навіть їх списання за рішенням уряду. Комерційні банки повністю відповідають перед своїми акціонерами і вкладниками за збереження і ефективне використання всіх ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні. Надаючи кредит, вони завжди мають не тільки розраховувати прибуток від кредитної угоди, а й ретельно аналізувати ризик можливого неповернення позики, намагаючись звести його до мінімуму. Одним із можливих варіантів зниження кредитного ризику є забезпечення у вигляді застави товарно-матеріальних цінностей, під які видаються кредити. Види застави, які застосовуються в практиці, мають значною мірою умовний характер, а застава нерухомого майна ще не отримала великого поширення. Лізингові операції, як правило, не вимагають якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Для банку, коли він виступає у ролі орендодавця по лізинговій угоді, її гарантування досягається тим, що власність на обладнання і технічні засоби, які здаются в оренду, залишається в банку. Особливий інтерес до розвитку лізингових операцій виявляють малі підприємства, які займаються виробничою діяльністю, середні підприємства, що здійснюють програми модернізації, запровадження нової техніки та ін. Лізинг розширює їх можливості щодо заміни і оновлення парку обладнання, запровадження дорогої обчислювальної техніки, оскільки дозволяє отримати в розпорядження нову техніку без значних початкових витрат. Орендні платежі по лізингу відрізняються великою гнучкістю і звичайно встановлювати з урахуванням реальних можливостей і особливостей конкретного орендаря. Паралельність капітальних вкладень і отримання доходів від них має надзвичайно важливе значення для невеликих підприємств, розмір власних коштів яких невеликий. Однак помилковою була думка, що коло клієнтів по лізингових операціях обмежується невеликими підприємствами. Для великих підприємств дуже часто оренда технічних засобів має більш переваг, ніж їх придбання у повну власність (наприклад, при модернізації і розширенні непрофільного для даного підприємства виробництва, при проведенні робіт по технічному оновленню, які не передбачені планом підприємства і т.д.). У зв’язку із загостренням проблеми збуту деяких видів обладнання все більш очевидною стає проблема організації “збутового лізнгу”. Якщо оцінювати перспективи розвитку лізингу в нашій країні, то слід сказати про необхідність створення спеціальних лізингових фірм по аналогії по існуючих у розвинутих капіталістичних країнах. Комерційним банкам не під силу надавати весь комплекс послуг по лізингу (вивчення ринку тих чи інших засобів, що здаються в оренду, здійснення технічного обслуговування і консультацій, безпосереднього контакту з виробником обладнання і т.п.). Спеціалізовані лізингові фірми можуть формуватися і як дочерні товариства великих комерційних банків, і як незалежні акціонерні товариства. У будь-якому випадку одним із засновників буде комерційний банк. Лізингові фірми, поряд з орендою техніки і обладнання, могли б узяти на себе вивчення ринку збуту випущеного на підприємствах обладнання і надавати лізингові кредити його покупцям. Для багатьох підприємств при проведенні структурної перебудови і переходу до ринкових відносин проблема збуту може стати особливо актуальною. Надання лізингових послуг стане реальним засобом її розв’язання. У такому випадку поряд з фінансовим лізингом може застосовуватися лізинг - повне обслуговування, згідно з яким здійснюється постачання і надання додаткових послуг до чисто фінансового аспекту традиційного лізингу. Характер додаткових послуг залежить від особливостей наданого в лізинг обладнання. Спеціалізовані лізингові фірми могли б приступити до проведення оперативного лізингу (прокату). Мова може йти про здачу в оренду спеціалізованого обладнання на проміжкові терміни, які значно менші за термін його економічного життя. Суттєву допомогу лізинговим фірмам може надати комерційний банк, який підтримуватиме фірму своїми кредитами. Володічи різноманітною інформацією про своїх клієнтів, банк може дати фірмі інформацію про платоспроможність майбутніх орендарів, що відіграє делако не останню роль при укладанні лізингових угод.Створення лізингових фірм за участю комерційного банку внесе суттєвий внесок у формуванні нової концепції постачання і збуту, яка орієнтуватиметься на ринкові, а не на адміністративно-розподільчі відносини. Література 1.Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999. 2.Пащенко П., Соловей Н.Стратегія управлення фінансовими ресурсами. //Бизнес-информ.-1998. -№20. 3.Ріппа М.Б. Фінансові проблеми реформування системи пенсійного забезпечення. //Фінанси України. -2000--№5. 4.Родионова Н. Финансы. – М.: Финансы, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 259 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: