Реферат на тему Прогнозування економічного росту - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Прогнозування економічного росту. Прогнозування економічного росту Поняття економічного росту; моделі, які використовуються при прогнозуванні. Прогнозування макроекономічних показників виробництва і факторів росту. Прогнозування показників ефективності суспільного виробництва. Під економічним ростом слід розуміти розширення масштабів виробництва, ріст випуску продукції, зростання національного доходу. Економічний ріст – закономірність функціонування і розвитку суспільного виробництва. Суспільство зацікавлене в економічному рості, який при високому рівні розвитку продуктивних сил в найбільшій мірі дозволяє задовольняти суспільні потреби. Економічний ріст може прогнозуватися в двох аспектах: матеріально-речовому, фактичному, вартісному; з позицій розподілу національного доходу на споживання і нагромадження. Зростання випуску продукції в межах народного господарства доцільно розглядати або в формі національного доходу, або в формі кінцевого суспільного продукту. Економічний ріст вирізняється такими специфічними рисами: він є узагальнюючою категорією, яка відображає суспільний, соціально-економічний прогрес; Характеризує суттєві і несуттєві, об’єктивні і суб’єктивні відмінності діяльності підприємств і галузей, розглядаючи їх як складові елементи всього народногосподарського комплексу; Відображає історичний, сьогоденний і майбутній аспекти розвитку економіки, що робить теорію економічного росту однією з методологічних передумов перспективного планування і прогнозування. Економічний ріст може бути представлений у формі логічної моделі, яка характеризує його як процес поєднання факторів виробництва і як результат господарювання (див. мал. 1). Аналіз логічної моделі дозволяє виявити закономірності формування процесу росту і перейти до формування економіко-математичних моделей, за допомогою яких можливе здійснення процесу прогнозування економічних об’єктів. Моделі економічного росту народного господарства представляють собою окремий випадок макроекономічних моделей довгострокового розвитку. Найбільш поширеними для прогнозування є факторні моделі, тобто моделі, в яких приріст продукції або абсолютний її випуск ставиться в залежність від одного або декількох факторів. Суть факторних моделей економічного росту полягає в встановленні кількісних залежностей між об’ємом і динамікою в встановленні кількісних залежностей між об’ємом і динамікою виробництва (ВВП, КСП, НД) і об’ємом і динамікою виробничих ресурсів. У випадку, коли розглядається один фактор, наприклад, трудові ресурси, використовується одно факторна модель, якщо ж аналіз і прогноз включає декілька факторів, то використовуються багатофакторні моделі. Однофакторні моделі економічного росту, корисні і для теоретичного аналізу, і для практичних розрахунків, базуються на економічній гіпотезі, що фізичний об’єм суспільного виробництва і його динаміка визначаються об’ємом і динамікою якого-небудь одного фактору. Односторонність і умовність такого підходу очевидні, разом з тим, одно факторний підхід – простий і надійний інструмент як в економічному аналізі, так і в прогнозних розрахунках, особливо короткотермінових. Мал. 1 Вкладення в природні ресурси Вкладення в ресурси споживання Вкладення у виробничі ресурси Вкладення у природні ресурси Найбільш допустимою є двох факторна модель у формі функції: (1) де, X1t, X2t – два фактори, які змінюються в часі: - виробничі фонди; - затрати праці в сфері матеріального виробництва; б і в – параметри, які характеризують залежність об’єму і динаміки продукції гt від об’єму і динаміки факторів виробництва X1t, X2t, причому б характеризує приріст гt, який приходиться на одиницю приросту X1t, а в – приріст гt, який приходиться на одиницю приросту X2t. При цьому повинна виконуватись умова б>0, в>0; At – параметр, який виконує в двох факторній моделі двояку роль: а) приводить масштаб факторів до масштабу продукції; б) відображає вплив неврахованих в моделі факторів і змінних умов виробництва. В залежності від величини б+в можуть мати мінус три випадки, кожному з яких відповідає свій тип економічного росту: Вираз б+в>1 означає , що коли фактори виробництва зростають в n разів, то випуск продукції зростає в більш ніж n разів, тобто ріст виробництва випереджає ріст сукупних затрат факторів. Це випадок інтенсивного росту, причому, коли б>в, то має місце фондозберігаючий ріст (трудоінтенсивний), якщо в>б, то трудозберігаючий ріст (фондоінтенсивний). Вираз б+в<1 означає, що випуск продукції зростає повільніше у порівнянні з ростом затрат факторів виробництва, при цьому знижується сумарна ефективність, проходить де інтенсифікація росту. Вираз б+в=1 означає, що випуск збільшується пропорційно затратам врахованих факторів виробництва, їхня сумарна економічна ефективність залишається незмінною, проходить чисто екстенсивне розширення виробництва (низька фондовіддача перекривається приростом виробничих фондів Х1t). На основі динамічної факторної моделі можливе прогнозування економічного росту з врахуванням впливу науково-технічного прогресу на об’єм продукції: (2) де: - фактор науково-технічного прогресу; n - комплексний показник росту сукупної економічної ефективності всіх факторів виробництва. Як допоміжний інструмент факторного аналізу широке застосування набули регресій ні моделі. Розглянуті моделі дозволяють описати функціональні зв’язки в економіці майбутнього. В той же час іноді потрібно здійснити прогноз окремих показників без взаємозв’язку з іншими показниками незалежно від того, входять вони в склад моделей чи ні. Вивчення можливих тенденцій змін рядів динаміки показників (КПС, вартості основних фондів) проводять за допомогою різноманітних часових функцій. При збереженні умов економічного росту в майбутньому часові функції можуть бути екстрапольовані і тим самим будуть знайдені прогнозні оцінки динаміки виробництва або окремих факторів. Практична значимість того чи іншого типу функцій визначається шляхом співставлення статистичних критеріїв ряду (дисперсії у2, коефіцієнту варіації V, суми відхилень значень факторного ряду від теоретичного УЕt), так і шляхом оцінки відповідності характеру динаміки характеру функцій. Ця відповідність визначається за допомогою двох характеристик: тренда, тобто часової тенденції, яка в найбільшій мірі відповідає формі і швидкості динаміки ряду, і стійкості динаміки. Практика свідчить, що для прогнозування найбільш допустимими є наступні прості функції: а) гt=a+bt – пряма лінія; б) гt=atb – степенева функція; в) гt=abt – показникові функція; г) гt=aebt – експонента д) гt=a+bt+ct2 – парабола (многочлен 2-го ступеня); е) гt=a+bt+ct2+dt3 (многочлен 3-го ступеня), а, b, c, d – параметри функції. Функція (а) – пряма лінія – надто наближена для цілей прогнозування; Функція (б) – степенева функція – вимагає наявності верхньої межі росту виробництва; Функція (в) – показникова; Функція (г) – експоненціальна – характеризує темп росту з більшою вірогідністю у порівнянні з вищеприведеними; Функція (д) – парабола – многочлен 2-го ступеня; Функція (е) – дає найбільш реальне відображення фактичного динамічного ряду. Використання отриманого часового тренду для цілей прогнозування свідчить, що екстраполяція на його основі передбачає виникнення в майбутньому тенденції до сповільнення темпів економічного росту, правда, по функціях (в) і (г) – в найменшій мірі. Для більш тривалого періоду екстраполяційні методи становляться менш точними, оскільки умови виробництва змінюються. З статистичної точки зору це означає, що помилка прогнозу наближається по своєму значенню до прогнозованої величини, а тому прогноз на основі часової екстраполяції неможливий. Розглянемо прогнозування факторів виробництва на основі оцінки виробничих фондів і трудових ресурсів. Виробничі фонди складають важливу частину виробничих ресурсів. Виробничі фонди, основні й оборотні, в економічних дослідженнях вимірюються й оцінюються у формі їх фізичного об’єму. Фізичний об’єм виробничих фондів характеризує їх масу, виміряну в надмірних цінах. Оцінка і прогнозування виробничих фондів може проводитися окремо, тобто з виділенням динаміки основних і оборотних фондів, або з виділенням головних елементів. Динаміка відтворення основних виробничих фондів може бути представлена рядами: річного приросту фондів; вибуття; вводу; фондів в ремонті; парку наявних фондів; капітальних вкладень. Динаміка відтворення фізичного об’єму основних і оборотних виробничих фондів прогнозується по таких елементах: виробничі запаси; запаси предметів споживання у торгівлі; незавершене виробництво. Трудові ресурси – другий фактор економічного росту – можуть прогнозуватися на основі динаміки рядів, шляхом їх екстраполяції. При прогнозуванні трудових ресурсів оцінюють: населення в працездатному віці; населення поза працездатного віку, зайняте в суспільному виробництві; динаміку трудових ресурсів по статі і віку, в т. ч. Долю працюючих в кожній віковій групі; розподіл населення по сферах зайнятості (баланс трудових ресурсів) і по галузях народного господарства; співвідношення трудових ресурсів і робочої сили; співвідношення зайнятих у виробничій і невиробничій сферах. При прогнозуванні трудових ресурсів оцінюють демографічний і соціальний аспекти процесу відтворення трудових ресурсів. Суттєвий вплив на економічний ріст мають якісні характеристики трудових ресурсів, підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня трудящих. Динаміка трудових ресурсів тісно пов’язана з прогнозуванням народної освіти, культури, охорони здоров’я, житлово-комунального і побутового обслуговування, а також роздрібної торгівлі, транспорту і зв’язку. Ефективність виробництва визначається багатьма якісними, абсолютними і відносними показниками. Узагальнюючим абсолютним як якісним, так і кількісним показником ефективності економічного розвитку є приріст фізичного об’єму або абсолютна величина кінцевого суспільного продукту (національний дохід), аналіз і прогнозування якого розглядається із застосуванням апарату факторних моделей. Факторні моделі отримали поширення при досліджені ефективності суспільного виробництва шляхом аналізу і прогнозу відносних окремих або сукупних показників: фондовіддачі; продуктивності праці; фондоозброєності; Темпи економічного росту знаходяться в прямій залежності від рівня норми нагромадження при умові підвищення ефективності виробництва, критерієм ефективності є приріст фонду споживання за рахунок приросту національного доходу, причому не в абсолютній величині, а в швидкості зростання споживання. При прогнозуванні суспільних потреб слід враховувати, що завершальний етап кожного циклу “виробництво-споживання” виступає одночасно етапом у відтворенні потреб. Для оцінки окремих відносних показників (показників, які відображають відношення всього випуску продукції до одного з факторів виробництва) використовують одно факторні моделі росту: (3) (4) Якщо поділити ліву і праву частини рівняння (3) на Х1t, а рівняння (4) – на Х2t, отримаємо похідні для прогнозування: Фондовіддачі: (5) Продуктивності праці: (6), де б і в – параметри, які виражають ефективність відповідного фактору. Параметр Аt відображає вплив відсутнього фактору (наприклад, трудових ресурсів) в моделі (5) на ефективність розглядуваного фактору. Так, збільшення Х1t в n разів дає збільшення гt в n2 разів, якщо б>1 і, відповідно, збільшення Х2t в n разів приводить до зростання гt в nв разів, якщо в>1. При б(в)<1 ріст відповідного фактору понижується, при цьому показник ефективності гt/X1t (гt/X2t) не обов’язково знижується, оскільки на його динаміку має вплив і Аt. Точніше рівень і динаміка окремих показників ефективності визначаються на основі багатофакторних моделей. За допомогою вказаних моделей вдається не тільки прогнозувати показники фондовіддачі і продуктивності праці, але й знаходити динамічні взаємозалежності між цими показниками і показниками фондоозброєності Х1t/гt і відношення живої праці до виробничих фондів Х2t/гt. При б>0 і в>0 фондовіддача зростає при збільшенні співвідношення між живою працею і виробничими фондами. Продуктивність праці зростає в результаті росту фондоозброєності. Важливою особливістю використання багатофакторних моделей є можливість визначення окремих граничних показників ефективності факторів. Збалансованість факторів дозволяє народному господарству перейти на режим стабільності і постійного зниження норми нагромадження. Оптимальний економічний ріст характеризується не тільки співвідношенням показників ефективності, але й відповідністю довготривалих пропорцій між нагромадженням і споживанням. При прогнозуванні економічного росту можуть бути використані два типи динаміки в залежності від терміну прогнозування, від перериву в часі, який розділяє поточні витрати на нагромадження і майбутній приріст споживання. Перший тип динаміки – при високій нормі нагромадження, коли в сферу поточного споживання не вкладаються значні кошти, а вони залишаються в сфері виробництва для подальшого його росту. Другий тип динаміки – при низькій нормі нагромадження, коли дозволяється вилучити в сферу поточного споживання більш високу частину національного доходу у порівнянні з першим варіантом, але при цьому в наступні роки суттєво звужуються можливості подальшого росту виробництва, а значить, і споживання. Критерій наукового, оптимального поєднання інтересів поточного і майбутнього періодів можна сформулювати таким чином: обмеження поточного споживання (який вимірюється розмірами фонду нагромадження) на даний час повинно в даний термін компенсуватися відповідним приростом поточного споживання в майбутньому. Вимога максимального скорочення розриву в часі, який розділяє поточні витрати на даний і майбутній прирости споживання рівноцінна формуванню максимальної ефективності використання фонду нагромадження в кожен момент майбутнього періоду. Список використаної літератури: Геєць О. М, Галузеве прогнозування: методичний і організаційний аспекти К.: Наукова думка, 1990. Логонс Д., Калиб М. Методы прогнозирования экономических показателей М.: Высшая школа, 1986. Основы экономического и соцыального прогнозирования (Под ред. Мосина В. Н., Крука Д. М.) М.: Высшая школа, 1985. Петров А. Н. Прогнозирование социально-экономического развития в условиях радикальной экономической реформы Л.: Лениздат, 1977. Прогнозування макроекономічних показників розвитку економіки України шляхом економічного моделювання і методи експертних оцінок Економіка України – 1996 - №1. Социально-экономическое прогнозирование развития региона (Под ред. Федоренкова Н. Я.) Л.: Лениздат, 1997. Статистическое моделирование и прогнозирование (Под ред. Грамберга А. Г.) М.: Финансы и статистика, 1990. Трисєєв Ю. Л. Довгострокове прогнозування економічних процесів К.: Наукова думка, 1987.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 389 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: