Реферат на тему Процедура врахування векселів у банках - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Процедура врахування векселів у банках. План 1. Функції вексельних підрозділів 2. Умови прийняття векселів до дисконту 3. Експертиза векселів, прийнятих до врахування 4. Платіж за дисконтова ними векселями 5. Література Функції вексельних підрозділів Організація роботи вексельних підрозділів банківської сфери належить до найбільш трудомістких ділянок. Вона, як правило, зосереджується у віданні вексельного відділу, де працюють найкваліфікованіші фахівці, які вміють швидко й точно оцінювати поточну ситуацію на ринку; обізнані з ринком кредитоздатності підприємств, із чиїми векселями працюють; мають глибокі знання вексельного права; володіють навичками фінансово-господарського аналізу; а також автоматизованого нагромадження, зберігання і обробки даних, що потрібні для аналізу та прийняття рішень. Ці основні вимоги до працівників випливають із функцій вексельного відділу, головними з яких є:* повсякденні операції емісії простих і переказних векселів та здійснення контролю за своєчасним представленням векселів до акцепту й платежу;* відкриття та ведення облікових і ломбардних кредитів під заставу векселів;* урахування та переврахування векселів;* контроль за строками надходження платежів за дисконтованими, комісійними І депозитними векселями;* формування звітності та статистичного аналізу вексельних операцій. Іншими словами, співробітники вексельного відділу, по-перше, зобов'язані приймати векселі до дисконту і в забезпечення спеціального позичкового рахунку; по-друге, стежити за отриманням вексельних платежів у строк; по-третє, здійснювати інкасо векселів, отриманих від кореспондентів і, у свою чергу, спрямовувати на інкасо іногородні векселі, отримані від клієнтів; по-четверте, пере-враховувати векселі зі свого портфеля, якщо є така потреба. У нинішніх економічних умовах України, можливо, ще зарано ставити питання про формування великомасштабного вексельного відділу в кожному комерційному банку, але час приступити до створення ядра фахівців, навколо якого почала б розгортатися діяльність з векселями, У деяких країнах з ринковою економікою діють не лише вексельні групи у комерційних банках, а й різноманітні фінансові інституції. Провідними серед них е:* по-перше, система вексельних брокерів (більброкерів), які, діючи на нижчому щаблі системи, виступають посередниками між фірмами, що виписали векселі, та банками. їхньою функцією є аналіз кредитоздатності векселедавців (акцептантів) і вексельної дієздатності їхніх зобов'язань, підбір і систематизація векселів за векселедавцями і строками платежів, що придатні для взаєморозрахунків;* по-друге, облікові доми та облікові компанії. Купуючи векселі з дисконтом, вони відповідно формують значні пакети за ознаками строків погашення, векселедавців і акцептантів, досліджують ринкову кон'юнктуру вексельного сегмента фондового ринку, проводять інші аналітичні операції з векселями. Такі інституції функціонують у Великій Британії, Канаді, Сінгапурі; * по-третє, Обліковий банк. Як спеціалізований позичко-во-розрахунковий і кредитний заклад він діє у Швейцарії. У вексельних операціях США добре зарекомендувала себе Облікова корпорація Нью-Йорка. Активна посередницька діяльність цих та інших установ забезпечує чітку взаємодію комерційних і центральних банків та використання дисконту векселів для забезпечення стабільності грошового обігу і підтримання належної економічної кон'юнктури. Операції дисконту і переврахування векселів у ринковій економіці набули масового характеру і є прибутковими як для комерційних, так і для спеціалізованих кредитних закладів. Це дає змогу центральним (національним) банкам використовувати переоблік векселів для підтримання стабільної товарно-грошової рівноваги і як важіль політики маніпулювання офіційною обліковою ставкою для активного впливу на стан ліквідності всієї банківської системи і загальних обсягів кредиту. Іншими словами, тут реалізується масштабна облікова політика, яка здатна підносити ефективність суспільного відтворення, забезпечувати належний розвиток продуктивних сил і гарантувати стабільну вартість національної грошової одиниці. Досвід розвинутих країн починає використовувати й Україна. Формування економічно обґрунтованого вексельного обігу тут забезпечують:* асоціація "Український вексельний центр", головним завданням якої є сприяння розвиткові ринку цінних паперів і відродження національного вексельного обігу;* спеціалізована брокерська контора "Стрілець-Вексель", котра на торгах Української фондової біржі виступає не лише продавцем векселів, а й проводить їх необхідну експертизу та надає консалтингові послуги;* Єдиний вексельний реєстр наявності вексельних та боргових зобов'язань підприємств;* Центральна вексельна палата, яка здатна здійснювати комерційні та комісійні операції з усіма видами цінних паперів, вести реєстри векселів, їх облік, зберігання, переказ боргів, взаємозаліки у процесі вексельного обігу тощо. Узагальнюючи вищесказане, слід наголосити:* по-перше, дисконтні операції є високоприбутковими. Проводячи їх, банки отримують проценти в обумовлених сторонами розмірах від дня прийняття до обліку до строку погашення векселя. Крім цього, за надані послуги з отримання платежу в місцях, що не є перебуванням платника, банк стягує дамно як особливу комісію за облік іногородніх векселів та порто, що покриває поштово-телеграфні затрати банку на розсилання векселів до інших місць і отримання платежів за ними;* по-друге, векселеві властиві висока ліквідність і точно визначений термін погашення. Оскільки вексельне зобов'язання виставляється переважно на строк не більше як 90 днів, урахування векселів здійснюється на основі короткострокового кредиту, що чітко прогнозується;* по-третє, за умови правильного проведення вексельних операцій комерційні банки здатні нагромаджувати значну кількість векселів. При цьому вексельні зобов'язання фактично є більш стабільним різновидом активів, ніж акції, і менш ризикованим, ніж інші види цінних паперів. Тому у придбання векселів комерційні банки вкладають значні кредитні ресурси, в тому числі навіть найменш стабільні депозити з розрахункових, поточних та аналогічних рахунків. У разі непередбачуваного вилучення подібних коштів банк завжди може вдатися до переобліку векселів у Національному банку України, здійснити перезаставу самих векселів в інших банках тощо. Умови прийняття векселів до дисконту Дисконтні операції для комерційних банків є активними, і їхні суми входять у визначення дисконту відповідних нормативних коефіцієнтів. Світовою практикою напрацьовано ефективний механізм обліку векселів та врахування його економічної вигідності як для векселетримача, так і для дисконтера, тобто банку, що дисконтував вексель. В основі цього механізму лежить чітка система прийняття векселів, їх статистичного обліку, проведення юридичної та економічної експертизи. Здійснивши дисконтування векселя, банк отримує його у своє повне розпорядження. З одного боку, він може використати вексель для операцій переобліку, а з іншого — стає кредитором-векселетримачем з усіма правами і обов'язками останнього. Вексельні кредити дисконтного типу можуть бути двох форм: пред'явницькими, що відкриваються для обліку переданих клієнтами до банку векселів. Ними переважно користуються ті товаровиробники, які володіють значними кількостями векселів, що їх виписали покупці за отримані товари; векселедавчими. Вони надаються клієнтам банку, котрі потім видають під цей кредит векселі на оплату товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт чи послуг, що надані іншими організаціями і підприємствами. Останні пред'являють такі векселі до своїх банків, які в свою чергу пересилають їх банкові векселедавця. Всі операції дисконту здійснюються на основі договору між банком і векселетримачем та отримання вексельного кредиту останнім. Чинний порядок укладання договору дисконту передбачає: зазначення сторін, предмета й змісту договору; окреслення прав та обов'язків сторін; особливі умови, що вирішують можливі суперечки; термін дії договору, юридичні адреси та інші реквізити сторін. У договорі обов'язково вказуються реквізити дисконтованих векселів або ж має міститися посилання на доданий до договору реєстр векселів. Договір зберігається впродовж трьох років з моменту підписання у відділі цінних паперів банку, який веде реєстр договорів обліку векселів. Для цього векселетримач повинен виготовити і подати до свого обслуговуючого банку такі документи; ф заяву встановленої форми, що, як правило, подається до того банку, в якому відкрито основні рахунки даного векселетримача, в тому числі розрахунковий рахунок;* оригінали векселів, які подаються до обліку;* дві ксерокопії кожного векселя з лицевого та зворотного боків;* реєстр векселів установленого зразка, котрий розробляє кожний банк. У ньому належить указувати: номер вексельного бланку; номінальну суму векселя; найменування, адресу і реквізити векселедавця чи акцептанта для переказних векселів; дату Й місце складання; найменування, адресу та реквізити індосантів; наявність авалю і найменування, адресу та реквізити аваліста; найменування, адресу і реквізити посередників;* копії установчих документів векселетримача;* баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період;* довідку про операції на розрахунковому рахунку векселет-римача-пред'явника, яка має містити таку інформацію: сума залишків розрахункового рахунку на дату складання довідки; наявність платіжних документів у картотеці № 2; сума кредитів, що їх отримав пред'явник; процентні ставки і періодичність погашення; санкції банків. Довідку підписують керівник і бухгалтер організації пред'явника а завіряють операціоніст банку, а також головний бухгалтер банківської установи; * документ, що підтверджує товарний характер векселів. За рішенням керівництва банку від векселетримача можуть вимагатися й інші документи, в тому числі баланс векселедавця та інших зобов'язаних осіб. Наведені у реєстрі записи звіряються з реквізитами векселів. Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнтові. За прийняті векселі та документи, що залишаються у банку до остаточного вирішення питання, видається розписка. На векселях, що внесені до реєстру, векселетримач проставляє бланковий індосамент, залишивши перед ним достатньо місця, аби банк зміг поставити штамп про передання векселя у його розпорядження, перетворивши у такий спосіб бланковий надпис клієнта в іменний. Потім вексельні реєстри розглядаються керівником банку, і за наявності кредитних ресурсів на реєстрі ставиться напис про дозвіл надати кредит із вказівкою про кількість та суму векселів, які приймаються до дисконту. Реєстри і прийняті векселі передаються далі для обробки до кредитно-вексельного відділу, де вони реєструються у спеціальній книзі врахування векселів. Банк щороку відкриває таку книгу, до якої вписуються всі векселі, а порядковий реєстраційний номер векселя з цієї книги проставляється і на лицевому боці самого векселя, і у реєстрах напроти запису кожного векселя. Експертиза векселів, прийнятих до врахування Подані до дисконту векселі проходять перевірку на юридичну та економічну надійність. Врахування. З юридичного боку перевіряються дійсність вексельного бланку та правильність заповнення усіх реквізитів, чіткість виписаних повноважень осіб, чиї підписи є на векселі, та їхня вірогідність, з'ясовується безперервність передавання прав шляхом індосанти ото ряду та законність володіння векселем. Законним власником векселя є, по-перше, будь-яка особа, на ім'я якої виписано вексель (ремітент); по-друге, особа, на ім'я котрої у безперервній низці передавальних написів зроблено останній індосамент; по-третє, пред'явник векселя, на якому останнім є бланковий індосамент. Лише на основі всієї сукупності таких даних банк з'ясовує:* чи має даний векселетримач репутацію надійного, креди-тоздатного, акуратного і точного платника, що здатний на випадок неплатежу своєчасно погасити отриманий під дисконт векселів кредит;* Його майновий стан (основний та оборотний капітал);* законність його діяльності;* склад клієнтів даного векселетримача та їхню фінансово-розрахункову стабільність;* чи не припиняв він своїх платежів і не отримував протестів і т. ін. Для оцінки кредитоздатності векселетримача розроблена анкета, що висвітлює господарський стан юридичної особи. Вона містить такі позиції: найменування і адресу організації векселетримача; склад її керівників; перелік та місцезнаходження філій, якщо вони є; суму основних та оборотних фондів; у яких банках і в яких розмірах відкрито кредити; опис наявного обладнання та ступінь його зношення; чи допускалося прострочення заборгованості й чим воно було викликане; на які цілі спрямовується кредит тощо. Крім цього, співробітники банку можуть вимагати останній баланс і річний звіт, виробничо-господарський план, зобов'язання про розміщення вільних коштів на розрахунковий рахунок у даному банку, статут і положення, що визначають юридичний статус векселетримача, тощо. Головна мета економічної перевірки полягає у проведенні розрахунків вартості, за якою даний вексель може бути купований, та рівня кредитоздатності пред'явника даного векселя, а також інших відповідальних за векселем осіб. Тобто Йдеться про з'ясування надійності, вчасності та повноти оплати кредитованої суми. Величина вартості, за якою банк обліковує вексель, розраховується на основі процентної ставки обліку векселів і узгоджується з векселетримачем конкретно за кожним векселем. Якщо тримача не влаштовує запропонована сума, оригінали векселів повертаються йому в обмін на розписку банку. Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів за формулою: городніх векселів. З урахуванням даного факту векселетримач одержить від банку таку суму: Наприклад, якщо поштово-телеграфні пересилання коштували банкові 250 грн, а дамно становило в 1% номіналу векселя, його тримач одержить: 75 000 - (3750 + 250 + 750) = = 75000 - 4750 = 70 250 грн. У разі дисконту векселів, місце платежу яких указане в іншому місті, їхні копії не пізніше трьох робочих днів відправляються на інкасо до банківського закладу за місцем платежу. До них додаються виписки із Книги обліку векселів, у яких подається повна інформація про дані векселі. На звороті цих копій ставиться поручительський індосамент на користь банківського закладу за місцем проживання платника. Якщо виконання платежу за даним векселем переноситься до іншого банку, то на копіях векселів, що надійшли на інкасо, робиться новий перепоручительський індосамент на користь наступного банку. Контроль за повним і своєчасним виконанням вексельних зобов'язань здійснює відділ цінних паперів обслуговуючого банку платника. Підтвердженням платежу за векселем може слугувати копія платіжного доручення з позначкою банку, що подана платником, або меморіальний ордер, отриманий банком платника. Вартість векселів, що виписані строком "за пред'явленням" або "у такий-то час від пред'явлення", що передбачає нарахування на вексельну суму ще й процентів, містить у собі вартість номіналу векселя у векселедавця (акцептанта) за умови, що процент за векселем не нижчий за процентну ставку обліку векселів, У разі процента за векселем, що є нижчим, ніж процентна ставка дисконту векселів, облікова вартість розраховується на основі прогнозованого доходу за цим векселем на передбачувану дату платежу, але не більш як три місяці від дати прийняття до обліку. Нарешті, вартість векселів, котрі подані до обліку і на які не передбачене нарахування процентів на вексельну суму, визначається як різниця між номінальною вексельною сумою і дисконтом. А сума дисконту випливає із процентної ставки обліку векселів, яка встановлюється з урахуванням мінімального рівня процентної ставки дисконту, ступеня ризику, кон'юнктури ринку капіталів, строковості векселя, кількості передавальних написів та наявності авалю. Всі експертні дослідження та розрахунки співробітники банку проводять протягом п'яти робочих днів з моменту подання заяви векселетримача. У підсумку цього процесу уточнюється реєстр векселів, з якого викреслюють ті з них, що не відповідають вимогам банку. А на векселі, що приймаються до дисконту, векселетримач ставить іменний індосамент на користь банку. Крім перевірки кредитоздатності клієнта, вексель підлягає також аналізові економічного стану індосантів. Для цього використовуються матеріали інших банків, висновки консалтингових фірм, експертні оцінки аудиторських організацій. В операціях урахування векселів загальними є такі вимоги:* по-перше, визначена норма кредиту у вигляді оплати облікованого векселя не може охоплювати всю суму кредитоздатності даного клієнта;* по-друге, до обліку приймаються лише векселі, виписані на основі реальних товарних і комерційних угод, які стають додатковою запорукою надійності та своєчасності розрахунків. Тому "дружні", "бронзові" чи "зустрічні" векселі не стають об'єктом урахування;* по-третє, згідно з чинним в Україні законодавством до дисконту не приймаються: неакцептовані переказні векселі, за винятком тих, що виписані строком платежу "за пред'явленням" або "у такий-то час від пред'явлення", але не більше семи днів від пред'явлення; векселі зі строком платежу "за пред'явленням", якщо не визначено строк їх пред'явлення; неавальовані векселі, недоміцильовані векселі, векселі зі строком платежу понад три місяці з дня врахування, а також векселі тих тримачів, чий розрахунковий рахунок відкрито в іншому банку; векселі тих юридичних осіб, які допустили опротестування своїх векселів упродовж шести місяців. Платіж за дисконтова ними векселями Отримання платежу повністю і в строк є основою діяльності співробітників вексельного відділу банку. Для цього вони здійснюють суворий нагляд за термінами платежів. Кожного робочого дня складається спеціальна відомість, яка заповнюється даними щодо усіх векселів терміном погашення на це число. Ці дані звіряються з векселями, що зберігаються у сховищі банку, після чого один примірник відомості передається до операційного відділу, а другий залишається у відповідальної особи банку, яка здійснює операції врахування. Наслідком позитивних висновків економічної та юридичної експертизи векселів стає укладання договору про їх урахування. Після своєчасного отримання платежу у відомості роблять відповідні позначки та ставлять належні написи на сам вексель. Платник може вимагати, щоб вексель йому було вручено з розпискою про отримання платежу. Вона може розміщуватися на векселі або ж мати вигляд окремого документа. У розписці зазначається, коли, від кого і якою сумою отримано платіж. Водночас розписка не має абсолютної дії. У світовій вексельній практиці діє загальне правило: якщо й не зроблено розписки про отримання платежу, а вексель перебуває у платника, то визнається, що він сплатив за даним векселем належним чином. Але якщо здійснено лише частковий платіж, платник не може вимагати повернення векселя. Йому можуть лише зробити позначку про частковий платіж на векселі та видати відповідну розписку. Відсутність такого посвідчення на векселі загрожує платникові повторним зверненням про оплату з боку законного векселетримача. У випадку дострокового платежу платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до строку. Це можна зробити не пізніше, ніж за 10—7 днів до цього строку, а сума дисконту обчислюється за ставкою відсотка банку, що сплачується з коштів на поточних рахунках. При сплаті вексельної суми після строку платник понад цю суму платить банкові неустойку, яка нараховується за розміром облікової ставки Національного банку України плюс витрати на опротестування, розсилання повідомлень тощо. Лише після цього банк видає вексель платникові. Банк може прийняти платіж і за той вексель, що не був своєчасно оплачений і тому надісланий до нотаріуса для здійснення протесту. Тоді, отримавши належну суму, банк вручає платникові лист до нотаріуса про безплатну видачу векселя пред'явникові даного листа. Якщо платіж отримує банк-кореспондент, то він спеціальним авізо повідомляє про цей факт банк, який надав йому доручення. Не оплачений своєчасно вексель банк наступного ж дня має передати нотаріусові для опротестування. Діє така категорична вимога: з одного боку, ні за яких обставин не можна передати вексель для опротестування раніше дня, наступного за днем терміну платежу, а з іншого, якщо пропустити цей день, хоч би і не з вини банку, то стає неможливим саме опротестування. Нотаріусові векселі передаються з належно оформленим описом (реєстром). При цьому стягуються встановлені збори, які не повертаються, навіть якщо вексель не буде опротестований. Отримавши опротестований вексель, банк подає письмову вимогу векселепред'явникові про оплату векселя у термін від трьох до семи днів. Якщо вимогу не буде виконано, банк може припинити кредитування векселей ред'явника, а далі звернутися до суду про примусове стягнення боргу. Так само чинять і банки-кореспонденти, й філії, яким банк надіслав векселі на інкасо. У випадку непогашений облікованого векселя дії учасників вексельного обігу виглядають так (див. схему 9.2). Якщо ж пред'явник векселя відмовляється від платежу, порядок дій учасників вексельного обігу матиме такий вигляд (див. схему 9.3). ЛІТЕРАТУРА 1. Абаев М. М.Высочайше утвержденный 27 мая 1902 года Новый устав о векселях. Санкт-Петербург, 1903. Абрамович К. Г. 2. Практическое руководство к Новому уставу о векселях. Санкт-Петербург, 1903. 3. Акции и векселя в экономическом обороте Украины: Учеб.-спр. пособие. Харьков, 1999. 4. Аудит вексельных операций // Україна і бізнес. 1993. № 16. Барац С. М. 5. Курс вексельного права. Санкт-Петербург, 1893. Барац С. М. 6. Вексель. Санкт-Петербург, 1902. Белое М. М. 7. Вексель как важнейшее платежное средство. Москва, 1992. Белов В. 8. Банковский вексель и его правовая специфика // Бизнес и банки. 1993. № 19. Вексель: 9. Закон, практика, бухучет. Москва, 1998. Вексель как способ вытащить экономику из кризиса // Компаньон. 1996. № 7. 10. Вишневская А. А.Вексельное право. Москва, 1996. Возможности использования векселей в практике хозяйствования в Украине. Киев, 1998. Гиндин И. Ф. 11. Русские коммерческие банки: Из истории финансового капитала в России. Москва, 1948. 12. Гудков Ф.Вексель. Дефекты формы. Москва, 1998. Лемківський А. 13. Вексель, його форми та функції в ринковій економіці // Банківська справа. 1996. № 5.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 290 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: