Реферат на тему Принципи кредитування - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Принципи кредитування. План 1. Способи отримання кредиту 2. Кредитний договір 3. Оцінювання кредитоспроможності підприємства 4. Порядок погашення кредиту Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку. Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку. Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою. Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють:* пріоритетні напрями в кредитуванні;* обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля;* граничні розміри кредиту на одного позичальника;* методику оцінювання фінансового стану та кредитоспроможності позичальника;* рівень відсоткової ставки тощо. Підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності (рис. 7.2). Принцип терміновості означає, що кредит має бути поверненим у визначений строк. Принцип повернення — кредит має бути повернений у повній сумі. Розрізняють кредити:* строкові (виплачені своєчасно);* пролонговані (за згодою банку прострочений термін погашення у зв'язку з браком коштів з причин, не залежних від результатів діяльності підприємства);* прострочені (коли у підприємства немає коштів для повернення кредиту). Принцип цільового використання і цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські проекти, підприємства. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність погашення кредиту, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано позику, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу. Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту. Такими документами можуть бути: а) заставне зобов'язання (згідно з законом України "Про заставу"); б) договір-гарантія; в) договір-поручительство. Застава здійснюється передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Майно чи цінні папери з укладанням договору застави в письмовій формі і нотаріальним засвідченням договору застави нерухомого майна — за його місцезнаходженням. Договір застави транспортних засобів — за місцем їх реєстрації. Договір застави товарів в обороті — за місцезнаходженням підприємства. Стягнення закладного майна може статися з рішення суду, арбітражу або третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів. Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом. Відсоток за користування короткостроковим кредитом відносять на собівартість продукції. Відсоток за користування кредитом на реконструкцію та капітальне будівництво сплачується за рахунок прибутку. Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та об'єкта кредитування, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри критичного ризику та інших умов. В Україні на рівень відсотків за кредит комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює Національний банк України. Порядок надання і оформлення кредиту визначається Положенням Національного банку України "Про кредитування". Банки не можуть надавати кредити:* на покриття збитків господарської діяльності позичальника;* на формування та збільшення статутного капіталу підприємства;* на внесення позичальником платежів до бюджету і позабюджетних фондів (за винятком кредитування за контокорентним рахунком);* підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;* підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставки товарно-матеріальних цінностей;* підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками. Способи отримання кредиту Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов: 1) учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку; 2) підприємство або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним; 3) необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку; 4) кредитор має бути так само зацікавлений у видачі кредиту, як підприємство в його отриманні. Процедура отримання кредиту підприємством: 1) попередні переговори; 2) подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту; 3) Оцінювання банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства; 4) згода банку на надання кредиту; 5) підписання кредитного договору між підприємством і банком; 6) надання кредиту; 7) контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування. Отже, для одержання кредиту позичальник звергається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. У заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, насамперед вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним. Якщо розрахунковий рахунок клієнта відкритий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії статуту та установчого договору або положення про господарський підрозділ разом із установчими документами і згідно з оформленою довіреністю на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту, графік надходжень та платежів на весь строк користування кредитом, копії документів про підтвердження угод, що кредитуються, відомості про кредити, отримані в інших банках, бухгалтерський баланс та фінансові звіти на останню звітну дату. До банку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому для визначення фінансового стану та кредитоспроможності клієнта. Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Вона розраховується банками для кожного клієнта і може вимірюватись показниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, прибутковості, рентабельності, співвідношенням інших статей балансу. Після проведення оцінювання кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту — розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови. Після того, як характеристики кредиту чітко визначено, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є юридичним документом, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом із приводу одержання останнім кредиту. Він укладається між банком і позичальником на рік або більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно, і на менш короткий строк — при тимчасовій потребі у кредитах або при наданні окремого кредиту. Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі — оплатою платіжних документів із позикового рахунка як у національній, так і в іноземній валюті, переказуванням коштів на поточний рахунок підприємства, у готівковій формі. Наступний етап банківського кредитування характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу е забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів. Банки використовують різні форми і методи контролю. Якщо господарсько-фінансова діяльність клієнта погіршується і виникає ризик неповернення кредиту, то банк приймає цілий комплекс заходів, які забезпечили б йому повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, передбачені кредитним договором. Останнім етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками. Проте нерідко сторони продовжують строки дії кредитного договору (пролонговують), для чого до кредитного договору вносяться зміни та доповнення в письмовій формі. Зміни, що вносяться до кредитного договору, у більшості випадків пов'язані з пролонгацією строків повернення кредитів. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору. Кредитний договір Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказуються мета кредитування, умови, порядок надання позики, способів забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови. Неодмінною умовою укладення договору кредитування є надання підприємством застави, переважно рухомого і нерухомого майна. Угода про заставу складається в письмовій формі і передбачає деталізацію заставних вимог: розмір, строки виконання зобов'язань з повернення кредиту. Відповідно до договору банк бере зобов'язання надати підприємству визначену суму грошових коштів в обумовлений строк. Підприємство зобов'язується: використати отримані кошти на визначені в договорі цілі, своєчасно погасити позику, сплатити відсотки і надати банку можливість контролювати цільове використання кредиту і його забезпечення. Кредитний договір містить такі розділи. І. Загальні положення. II. Права та обов'язки позичальника. III. Права та обов'язки банку. IV. Відповідальність сторін. V. Порядок погашення суперечок. VI. Термін дії договору. VII. Юридичні адреси сторін. Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховує відповідну суму кредиту. Оцінювання кредитоспроможності підприємства Кредитоспроможність підприємства оцінюється перед наданням позики, а далі щоквартально на основі показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності, а також наявність чи відсутність у минулому році кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позик. Для оцінювання фінансового стану підприємства враховуються показники його діяльності: 1) обсяг реалізації продукції; 2) прибутки і збитки; 3) рентабельність; 4) ліквідність; 5) грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів); 6) склад і динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості. А також:* ефективність управління підприємством;* наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства;* ринкова позиція підприємства. Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які показники банк звертатиме особливу увагу. До них належать такі: 1. Фінансові коефіцієнти — дають можливість оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства. Коефіцієнт заборгованості (К3аб) показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених коштів, дає уявлення про кредитоспроможність підприємства та рівень фінансового ризику. Якого можуть зазнати кредитори: чим нижчий коефіцієнт заборгованості, тим краще вони захищені від втрат. Коефіцієнт заборгованості розраховується діленням загальної заборгованості підприємства на його власний капітал: До поточних (короткострокових) зобов'язань належать короткострокові кредити і розрахунки з кредиторами. Коефіцієнт оборотності свідчить на скільки ефективно підприємство використовує свої активи. Коефіцієнт оборотності основних (оборотних) засобів визначається відношенням суми виручки від реалізації продукції до середньої суми основних (оборотних) засобів. Коефіцієнт прибутковості показує загальну ефективність (результативність) діяльності підприємства. Коефіцієнт витрат (Кв) показує прибутковість підприємства щодо обсягів реалізації продукції, його зниження може вказувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва. Для його розрахунку прибуток від операційної діяльності ділять на чисту виручку від реалізації продукції: де Поп.д. — прибуток від операційної діяльності; ЧВ — чиста виручка від реалізації продукції. ЧВ = Виручка від реалізації - Податок на додану вартість - Акцизний збір; Поп.д. = ЧВ - Собівартість реалізованої продукції —Адміністративні витрати - Витрати на збут, інвентар. Окупність інвестицій або активів (Кок.вл.к) свідчить про ефективність отримання прибутку за допомогою активів. Показник розраховується діленням прибутку після сплати податків (чистий прибуток) на загальні активи: Окупність власного капіталу (Кок.вл.к) показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами у підприємство. Для розрахунку коефіцієнта прибуток після сплати податків ділять на акціонерний капітал; Аналізуючи стан та ділову активність підприємства, ці коефіцієнти порівнюють з показниками конкурентів і визначають зміни, що сталися протягом визначених періодів (динаміку змін). 2. Рух грошових коштів — аналіз цього фактора дає змогу виявити сезонну потребу підприємства у грошових коштах. Звіт про рух грошових коштів відображає надходження або відплив коштів підприємства за певний період. Приплив і відплив коштів можна поділити на три категорії (табл. 7.1). Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного значення. Таблиця 7.1. Рух грошових коштів Види діяльності \| Приплив грошових коштів \| Відплив грошових коштів Основна діяльність* \| реалізація продукції;* збільшення кредиторської заборгованості;* зменшення дебіторської заборгованості* \| здійснення витрат;* зменшення кредиторської заборгованості;* збільшення дебіторської заборгованості Інвестиційна діяльність* \| продаж основних засобів (землі, обладнання);* продаж акцій інших підприємств* \| придбання основних засобів;* купівля акцій інших підприємств Фінансова діяльність* \| збільшення розмірів позичених коштів;* збільшення власного капіталу* \| погашення заборгованості;* виплата дивідендів Позитивний рух грошових коштів означає, що підприємство зможе зменшити існуючу заборгованість. Отже, надання кредиту залежить від того, наскільки банк довіряє підприємству та наскільки він задоволений прогнозом. 3. Оцінка ділового середовища підприємства — здійснюється за допомогою таких показників:* форма власності (вказує на міру ризику повернення кредиту і хто несе відповідальність);* вид діяльності (визначаються перспективи розвитку);* постачальники (оцінюється їх надійність);* конкуренція;* виробничі потужності (основні засоби);* керівництво й організація (кваліфікація, досвід керівників, вакансії, ведення сучасних методів управління, маркетингу, контролю);* сильні й слабкі сторони клієнта — позичальника. На підставі оцінки кредитоспроможності підприємства й ефективності комерційної угоди банк приймає рішення про можливість видачі підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір. Порядок погашення кредиту Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами, відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту. За способом погашення позики можуть бути:* до запитання;* з погашенням у відповідний термін;* з довгостроковим погашенням. За характером погашення кредити поділяють на:* дисконтні;* позики, які погашаються поступово;* позики, які погашаються одноразовим платежем;* амортизаційні. Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи:* з цільового спрямування кредиту;* обсягів та терміну позики;* порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;* сезонності та циклічності виробництва;* рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо. Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитною угодою. Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх у претензійно-позивному порядку. Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язання щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися в передбаченому законодавством порядку із заявою про порушення справи про банкрутство. З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати таку форму як уступка права вимоги та переказування боргу. Згідно з Господарським кодексом України в період дії зобов'язань може здійснюватися заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може переказати свої права за зобов'язаннями іншій особі, оформивши це угодою про уступку права вимоги. Уступка права вимоги оформляється письмово угодою з повідомленням пре це боржника. Переказування боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником і новим боржником. Укладення угоди про переказ боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 291 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: