Реферат на тему Попит і пропозиція - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Попит і пропозиція. Теоретична частина. Номінальні та реальні валютні курси. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Суть та фази ділового циклу. Практична частина. 1. Припустимо, що інвестування автономне і щороку становить 10 млрд. грн. Нехай ВВП у сумі 100 млрд. грн. є точкою нульового заощадження. Гранична схильність до споживання становить 0,8. Заповнити таблицю. Реальний ВВП \| Споживання (С) \| Заощадження (5) \| Інвестиції (І) \| Сукупні видатки (АЕ) \| Зміна у запасах \| Тенденція виробництва 100 120 120 130 140 150 160 170 180 2. Чисельність населення країни становить 50 млн. осіб; населення у віці до 16 років 12 млн.; природний ВВП - 470 млрд. грн., природна норма безробіття - 6%; фактичний ВВП становить 90% природного ВВП; особи, що вибули зі складу робочої сили - 13 млн. Визначити рівень безробіття у національній економіці. 3. У таблиці наведено певні економічні параметри країни за три роки: Рік \| Грошова маса, млн. грн. \| Швидкість обігу грошей, кількість оборотів за рік \| Індекс цін, % 1 \| 1000 \| 6,0 \| 100 2 \| 1200 \| 6,2 \| 110 3 \| 1500 \| 6,5 \| 130 Якою була динаміка номінального і реального валового внутрішнього продукту: а) у другому році порівняно з першим; б) у третьому році порівняно з другим. Номінальні та реальні валютні курси. Економісти розрізняють номінальні та реальні валютні курси. Номінальний валютний курс — це відносна ціна валют двох країн. Коли кажуть "обмінний", або "валютний", курс, то зазвичай І мають на увазі саме номінальний курс обміну ва-илют. Існує два способи визначення валютного курсу: європейське чис-лення, або пряме котирування, та британське числення, або обернене ко-тирування. Європейське числення валютного курсу передбачає визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці іноземної валюти. Наприклад, для купівлі одного долара США по-трібно 5 грн 60 коп. Британське числення оцінює одиницю національної валюти пев-ною кількістю іноземної. Наприклад, одна гривня коштує 18 центів США. Звичайно валютні курси публікують у вигляді прямих котиру-вань. Це дає змогу оцінити й порівняти вартості всіх іноземних ва-лют через власну національну валюту. В економічних моделях зде-більшого застосовують британське числення. Реальний валютний курс — це відносна ціна товарів, що вироблені у двох країнах. Інакше кажучи, він показує, в якому співвідношенні товари однієї країни можна обміняти на товари іншої. Реальний об-мінний курс нерідко називають умовами торгівлі. Для розуміння взаємозв'язку між номінальним і реальним об-мінними курсами візьмемо конкретний приклад із соняшниковою олією, яку виробляє багато країн. Припустімо, що і кг рафінованої української олії коштує п'ять грн, а російської — 50 рублів. Для по-рівняння цін цього продукту в обох країнах нам потрібно виразити ці ціни в одній валюті. Якщо одна гривня коштує 5 російських руб-лів, то українська олія коштує 25 рублів. Порівнюючи ціну українсь-кої олії (25 рублів) та російської (50 рублів), доходимо висновку, що ціна української олії становить половину ціни російської. Інакше кажучи, за поточних цін 2 кг української олії коштує стільки, скіль-ки 1 кг російської. Звідси реальний обмінний курс можна записати: 5 руб/грн * 5 грн 50 руб Реальний обмінний курс = = 0,5. За наявних обмінного курсу і цін українці в обмін отримали б 0,5 кг російської олії. Це обчислення реального обмінного курсу за-гальніше можна записати так: Реальний обмінний курс \| = \| Номінальний обмінний курс \| . \| Ціна вітчизняного товару в національній валюті Ціна іноземного товару в іноземній валюті Розрахунок реального валютного курсу для окремого продукту показує, як цей курс можна визначити для ширшого набору благ. Ми можемо записати, що Реальний обмінний курс \| = \| Номінальний обмінний курс \| . \| Співвідношення рівнів цін; RER=NER P/P, де RER — реальний обмінний курс; NER — номінальний обмінний курс (британське числення); Р — рівень цін у вітчизняній економіці; Р — рівень цін у торговельного партнера. Якщо реальний обмінний курс менший від одиниці (RER< 1), купівля вітчизняних товарів на національному ринку вигідніша за імпорт аналогічних. Водночас експорт вітчизняних товарів є вигід-нішим за продаж на національному ринку. Зниження реального об-мінного курсу здешевлює вітчизняні товари, що збільшує іноземний попит на них, а резиденти країни потребують менше імпортних товарів. Загалом зі зниженням реального обмінного курсу експорт зростає, а імпорт зменшується, що збільшує чистий експорт, а стан торговель-ного балансу країни за інших рівних умов поліпшується. Якщо реальний обмінний курс більший від одиниці (RER> І), то імпорт є вигіднішим за купівлю товарів вітчизняного виробницт-ва. Водночас продаж вітчизняного товару на національному ринкусє вигіднішим за його експорт. Зі зростанням реального обмінного курсу вітчизняні вироби відповідно дорожчають порівняно з інозем-ними, тому резиденти країни купуватимуть більше імпортних това-рів, а попит іноземців на вироби цієї країни зменшуватиметься. Іна-кше кажучи, зростання реального обмінного курсу супроводжується зростанням імпорту і скороченням експорту, тобто зменшенням чис-того експорту, та погіршенням за інших рівних умов торговельного ба-лансу країни, Реальний обмінний курс національної валюти вимірює ефектив-ність імпорту і, отже, визначає умови торгівлі на національному ринку. Двосторонні плаваючі валютні курси головно залежать від зов-нішньоекономічних потоків між країнами, передовсім експорту та імпорту. Водночас обмінні курси помітно впливають на ці потоки. Зниження курсу національної валюти здешевлює експорт і здо-рожчує імпорт, тому стан торговельного балансу поліпшується. З виникненням активного сальдо торговельного балансу обмінний курс валюти зростає. І навпаки, поцінування валюти здорожчує експорт і здешевлює імпорт, що погіршує торговельний баланс краї-та. Пасивне сальдо торговельного балансу знижує обмінний курс. Згже, за плаваючих валют їхні двосторонні курси і торговельні ба-Іанси прямують до досягнення взаємної рівноваги. Аналогічно в точці перетину кривих сукупно-го попиту й сукупної пропозиції досягаються рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг національного продукту. На рисунку 8.5 пока-зано, що в короткостроковому періоді рівнова-га досягається в точці Е з рівноважним рівнем цін Рe і рівноважним обсягом вироб-ництва Ye. Чому саме Pe I Ye, є відповідно рівноважним рівнем цін і рівноважним обсягом національного виробництва? Припустімо, що рівень цін становить не Рe, а P1,. Крива сукупної пропозиції по-казує, що за рівня цін P1, підприєм-ства вироблятимуть обсяг національно-го продукту Y1. За рівня цін Р1 покупці хочуть придбати обсяг продукції Y2, що показує крива сукупного попиту. Конкуренція між покупцями за наявний реальний обсяг продукції Y1, підвищить рівень цін до Рe. Зростання рівня цін з Р1, до Рe стимулюватиме виробників збільшити обсяг продукції з Y1, до Ye і водночас змушує по-купців зменшити свої закупівлі з Y2 до Ye. Коли вироблений реаль-ний продукт дорівнює купленому обсягові продукції, як це має місце за рівня цін Рe, національна економіка досягла рівноваги. На положення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції, як нам уже відомо, впливає низка нецінових чинників. На кейнсіанському відрізку, де крива сукупної пропозиції майже положиста, зміна сукупного попиту головно впливає на обсяг національного ви-робництва, а рівень цін відносно сталий. На класичному відрізку крива АS стає крутою, і зміна сукупного попиту, наприклад його розширення, спричинятиме зростання цін, а реальний ВВП майже не змінюватиметься. З коливанням цін на проміжному відрізку змінюватимуться і реальний обсяг виробництва, і рівень цін. У реальній економіці діє ще один надзвичайно важливий чин-ник, який ускладнює ситуацію на класичному і проміжному відріз-ках. Річ у тім, шо багато цін на товари й ресурси є негнучкими щодо зниження. Деякі економісти вбачають у такій властивості ефект храповика (храповик — механізм, який дає змогу крутити коле-со тільки вперед). Дію ефекту такого механізму показано на ри-сунку 8.6. Коли сукупний попит розширюється з АD1, до AD2, то рівновага переміщується з точки E1, до Е2. Проте ціни не знижуються з такою легкістю, як підвищуються. Тому якщо сукупний попит зменшиться з АD2 до AD1, то економіка не повернеться до свого первинного рівно-важного стану в точці Е1. Скоріше збережеться новий, вищий рівень цін Р2, і скорочення сукупного попиту перемістить економіку до стану рівноваги в точці Е3 Вищий рівень цін найімовірніше збережеться — ціни «заклинило» на рівні Р2, а реальний обсяг національного продук-ту зменшиться до Y3, (крива АS переміститься вліво). У довгостроковому періоді рівновага сукупних попиту й пропо-зиції досягається в точці перетину вертикальної кривої АS і спадної кривої АD (рис. 8.7). Застосування моделі АS - АD Застосуємо модель сукупного попиту та су-купної пропозиції для аналізу окремих макро-економічних явищ, що спостерігалися в не-далекому минулому. З 70-х років економіку розвинутих країн спіткала нова хвороба — збурення пропозиції. Таке .. явище виникає за умов раптової зміни у витратах виробництва, що різко переміщує криву сукупної пропозиції. Особливої сили збурен-ня пропозиції набрало в 1973 р., який увійшов в історію як «рік семи лих». Цей рік позначився неврожаєм у сільському господарстві, зміщеннями океанічних потоків, що викликали цунамі й торнадо та великі руйнування, небувалими спекуляціями на світових товарних ринках, хаосом на світових валютних ринках, черговою арабо-ізраїльською війною та зростанням учетверо цін на нафту. Ціни си-ровинних матеріалів і палива зросли з 1972 по 1973 р. на більшу ве-личину, ніж з часу закінчення Другої світової війни до 1972 р. Одразу ж після першого нафтошоку темпи інфляції різко зросли, а обсяг національного продукту зменшився в усіх розвинутих краї-нах. Виникло небувале раніше в національній економіці поєднання спаду з інфляцією. Для позначення цього феномена в аналітичну економію було впроваджене нове поняття — стагфляція. Воно озна-чає, що затримка в розвитку виробництва, або стагнація, поєдналася зі зростанням цін, тобто інфляцією. Упродовж двох попередніх століть розвитку ринкової економіки спади виробництва завжди супроводжувалися зниженням цін, і поєднання спаду, безробіття та інфляції було неможливим. З 1970-х років воно стало реальним. Щоб глибше зрозуміти це нове явище, застосуємо модель сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рапто-ве зростання витрат на сировинні матеріали та енергоносії стано-вить основу збурення пропозиції. Такий випадок графічно можна зобразити як різке переміщення вгору кривої сукупної пропозиції з А5} до А52 (рис. 8.8). Це означає, що фірми постачатимуть попе-редній обсяг продукту лише за значно вищими цінами. Збурення пропозиції, під яким розуміють різке і несподіване пе-реміщення вгору короткострокової кривої А8, має своїм наслідком зростання цін і супроводжується падінням обсягу національного ви-робництва. Загалом збурення пропозиції веде до погіршення умов досягнення основних цілей макроекономічної політики. Особливого розмаху збурення пропозиції набрало в економіці України в 1993 р. Російські постачальники значно підвищили ціни на нафту й газ, які Україна імпортує. Це позначилося на всій національній економіці та призвело до зростання витрат на вироб-ництво всіх вітчизняних виробів. Як наслідок, крива короткостро-кової сукупної пропозиції різко перемістилася вгору. У країнах з ринковою економікою нерідко виникають і збурення в сукупному попиті. Зменшення податків, зростання державних ви-датків, відповідна політика центрального банку можуть збільшити сукупний попит. Тоді крива сукупного попиту переміщується з по-ложення AD1, у AD2 (рис. 8.9). Рівновага переміститься з E1, до Е2. Ко-ли економіка виходить за межі природного обсягу виробництва, то національний продукт та зайнятість зростають повільно, а ціни — дуже швидко. Економіку, що вийшла за природний рівень виробництва, називають «перегрітою». У такій економіці високі рівні виробництва та зайнятості поєднуються з високими темпами інфляції, яка почи-нає згубно позначатися на ефективності економіки та рівні життя. Це змушує уряд уживати заходів для стримування інфляції, що відомі під назвою політики «дорогих грошей», яка супроводжується економічними спадами та збільшенням масштабів безробіття. У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зростають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічними коливаннями. Вони пов'язані з неоднаковим рівнем ділової активності в різні періоди. Тому для характеристики еко-номічних коливань уживають поняття «діловий цикл», яке відбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років. Але цей термін має певні недоліки. Він передбачає, то економічні коливання відбуваються регулярно і їх можна прогнозувати. Насправді вони є нерегулярними, і їх практично не можна передба-чити з високим ступенем точності. Ділові цикли неоднакові в часі. Вони тривають від двох-трьох років до двох десятиліть, але всі мають одні й ті ж фази: 1) піднесен-ня; 2) спад; 3) вершину; 4) дно. Піднесення і спад є головними фазами ділового циклу, а вершина і дно — його поворотними пунктами (рис. 9.1). Спад — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного вироб-ництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції в будівництво, ма-шини та устаткування. Одночасно спадає попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня, частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надалі й зовсім звільняють, збільшується безробіття. У фазі спаду заробітна плата може знижуватися, зменшу-ються прибутки ділових підприємств. Спад болісно вражає національну економіку, передовсім галузі промисловості, які виробляють капітальні блага та споживчі товари тривалого користування. У роки спаду в цих галузях відбувається значне зниження обсягів виробництва і зайнятості, зокрема у важ-кому машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських зна-рядь, автомобілів, холодильників, а також у будівельній галузі. Інша справа — продукти харчування, взуття, одяг та інші спо-живчі товари щоденного вжитку, їх закупівлю не можна відкладати надовго. Щоправда, у фазі спаду обсяг закупівель навіть цих про-дуктів зменшується. Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зро-стання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо. Вершина — найвища точка піднесення, коли в національній еко-номіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на пов-ну потужність. Дно — найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням, а глибокий і тривалий спад — де-пресією. Тепер можна сказати, що діловий цикл триває від одного спаду до іншого, або — що те саме — від одного піднесення до іншого. У фазі спаду реальний ВВП зменшується, а рівень безробіття зростає, і навпаки, у фазі піднесення реальний ВВП збільшується, а рівень безробіття знижується. Американський економіст Артур Оукен виявив кількісну залежність між зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття. Цю залежність нині назива-ють законом Оукена. Для багатьох країн з розвинутою ринковою економікою його можна записати за допомогою такого рівняння: Зміна рівня безробіття = (% зміни реального ВВП— 3). Згідно з цим рівнянням, коли темп приросту реального ВВП ста-новить 3% за рік, то рівень безробіття не змінюється і дорівнює при-родному. За темпу приросту реального ВВП, Ідо перевищує 3%, рівень безробіття знижується приблизно на 0,5% на кожний відсо-ток цього перевищення. Якщо, наприклад, реальний ВВП зростає за рік на 5%, то рівень безробіття знизиться приблизно на 1% щодо природного. За темпів зростання реального ВВП, що нижчі 3% за рік, рівень безробіття зростатиме. Якшо, наприклад, національна економіка пере-буває у фазі спаду і реальний ВВП зменшився на 1%, то, згідно з зако-ном Оукена, рівень безробіття зросте на 2%. У перехідній економіці України дія закону Оукена поки що не простежується. Не всі коливання ділової активності творять діловий цикл. Існу-ють так звані сезонні коливання, причини яких криються або в при-родних умовах виробництва і збуту, або у звичаях і традиціях даного суспільства. Наприклад, виробничі процеси в землеробстві відбува-ються не одночасно, а послідовно впродовж року. Зокрема, площу під посів цукрового буряка готують ще восени. Навесні здійснюють оранку, посів, підживлення, потім обробіток і восени збирають уро-жай, який закуповують цукроварні. Восени чисельність зайнятих на цукроварнях збільшується, зростають доходи цих працівників. Фер-мери, продавши врожай, збільшують попит на предмети тривалого користування, побутові вироби, одяг. Отже, продаж цих товарів роз-ширюється. Така хвиля розширення триває два—три місяці, а відтак спадає до нового урожаю. Подібне простежується і в будівництві. З початком будівельного сезону починають нові забудови, збільшується попит на будівельні матеріали, машини, транспортні послуги та робочу силу. Із настан-ням осінньо-зимових холодів будівельний бум спадає. Сезонні коливання ділової активності відбуваються і під впли-вом різних соціальних подій. Наприклад, звичай робити подарунки перед Новим роком, Різдвом, іншими святами викликає пожвавлен-ня в роздрібній торгівлі й зумовлює значні щорічні коливання діло-вої активності. Сезонні коливання охоплюють лише окремі групи галузей або окремі галузі національної економіки. Кожна така група чи галузь має свій часовий період зростання та спаду. Проте сезонні коливання суворо впорядковані в часі й не творять ділового циклу. V. Рекомендована література. 1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. - К: Четверта хвиля, 1997. 2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З.Ватаманюка і С.Панчишина. - К.: Альтернатива, 2001. 3. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка. - Львів: Просвіта, 1997. 4. Манків Г. Макроекономіка. - К.: Основи, 2000. 5. Менкью Н.Г. Макрозкономика: Пер. с англ. - М.: Изд-во МГУ, 1994. 6. Мікроекономіка і Макроекономіка / За ред. С.Будаговської. - К.: Основи, 1998. 7. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. - К.: Вища школа; Знання. - 2000. 8. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001. - 616 с. 9. Радіонова І. Макроекономіка і економічна політика. - К.: Таксон, 1996. 10. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 288с. 11. Самюелсон П., Нордхауз В. Макроекономіка. - К., 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 975 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: