Реферат на тему Особливості оподаткування в Україні - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Особливості оподаткування в Україні. План 1. Порівняльна характеристика прямих та непрямих податків 2. Вплив оподаткування на економічну діяльність підприємств 3. Загальна характеристика податку на додану вартість, його суть і призначення. Порядок обчислення і сплати ПДВ Порівняльна характеристика прямих та непрямих податків Податки поділяють на прямі і непрямі. Економічним критерієм поділу є кінцевий платник податків. Юридичним критерієм є платник у бюджет з позиції законодавства. Економічний і юридичний критерії не завжди співпадають, особливо у випадку непрямих податків. Економічно кінцевим платником прямих податків є той, хто отримує дохід, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків є споживач товару, тому іноді їх називають податками на споживання. На сьогодні прямі податки - це обов'язкові платежі, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість, податок з власників транспортних засобів), причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування. Прямі податки вважаються більш соціально справедливими з погляду платоспроможності їх платників, оскільки об'єктом оподаткування є дохід або прибуток. Непрямі податки сплачуються "непрямо". Наприклад, реальними платниками податку на додану вартість є безпосередні споживачі товарів і послуг, але оскільки їх дуже багато і з кожним державі мати справу дуже накладно, то є ще проміжна ланка - колектор (збирач) розрізнених податкових платежів воєдино. Така роль відводиться підприємствам, які протягом певного часу, відведеного законодавством, реалізуючи свій товар, накопичують суму податку на додану вартість, а в кінці терміну сплачують її до бюджету. Тобто в цьому разі податок сплачується непрямо, звідси і його назва. Але з позиції законодавства, саме підприємства (колектори) сплачують кошти ПДВ до бюджету, тобто вони мають законодавчий статус "платник ПДВ". Споживачі товарів мають законодавчий статус "неплатник ПДВ". З фіскальної точки зору, прямі податки поступаються непрямим щодо стабільності надходжень, рівномірності надходжень в розрізі окремих регіонів, існує більше можливостей і щодо ухиляння від їх сплати. Форма прямого оподаткування вимагає складнішого механізму обчислення та справляння податків, виникають проблеми обліку об'єктів оподаткування. Непрямі податки, на відміну від прямих, включаються в ціну товару, тобто їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Основним недоліком непрямих податків вважається обернено пропорційна залежність від платоспроможності платників. Внаслідок цієї властивості непряме оподаткування лягає більш важким тягарем на населення з низькими доходами, оскільки основна частина їх доходів втрачається на придбання продуктів харчування та товарів першої необхідності. Непрямі податки досить широко використовують у всьому світі, оскільки при відносно простому механізмі справляння вони забезпечують стабільні надходження в бюджет. При введенні нових податків, розробленні податкового законодавства беруть до уваги особливості прямого та непрямого оподаткування, які характеризують такими факторами: соціальна справедливість, психологічний бар'єр сприйняття, фіскальний аспект, характер оподаткування, можливість ухилення від оподаткування. Відмінності прямих і непрямих податків представлено в таблиці 9.1. Таблиця 9.1 Особливості прямого і непрямого оподаткування Як видно із таблиці 9.1, пряме оподаткування має переваги перед непрямим лише в контексті соціальної справедливості, але враховуючи той факт, що система оподаткування доходів фізичних осіб та прибутків підприємств в Україні здійснюється за фіксованими ставками, цей принцип також майже не реалізується. Проте прямі податки закріпилися в системі оподаткування і є бюджетоутворюючими податками, тобто їх відносний вклад у доходну частину бюджету є значним. Проаналізуємо особливості складу і структури податкових надходжень до Державного бюджету України. Аналіз динаміки податкових надходжень Державного бюджету України в розрізі прямих і непрямих податків представлено в таблиці 9.2. Таблиця 9.2 Аналіз податкових надходжень Державного бюджету України в розрізі прямих та непрямих податків за 2002-2008 рр., (2009 рік — проект) Як видно з таблиці 9.2, плановані номінальні податкові надходження до Державного бюджету України в 2009 році становлять 178654,4 мли гри, що майже в 3 рази перевищує надходження 2005 року. За досліджуваний період спостерігається неоднакова тенденція надходження від прямих і непрямих податків. Так, надходження від прямих податків зростали значно меншими темпами порівняно із надходженнями від специфічних та універсальних акцизів. На основі проведеного аналізу видно тенденцію зростання доходів бюджету від податку на прибуток підприємств, що в середньому становить 106,3 %. Надходження від внутрішніх податків на товари, роботи і послуги (податок на додану вартість) за досліджуваний період при цьому зросли на 181,4 %, а надходження від специфічних акцизів збільшились у 3 рази. Розглянемо структуру податкових надходжень в розрізі прямих і непрямих податків за 2005-2009 рр. Вихідні та отримані на основі розрахунків дані представлено в таблиці 9.3. Таблиця 9.3 Структура податкових надходжень Державного бюджету України в розрізі прямих та непрямих податків за 2002-2008 рр., (2009 рік - проект) На основі даних таблиці 9.3, можна зробити висновок, що за досліджуваний період, у структурі податкових надходжень Державного бюджету України спостерігається значна деформація. Виявлено тенденцію до поступового зменшення питомої ваги податку на прибуток підприємств, а також одночасно - до зростання частки у податкових доходах податку на додану вартість. В цілому, слід зазначити, що надходження від податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, акцизного збору забезпечують понад 90 % усіх податкових надходжень Державного бюджету України. За досліджуваний період, частка прямих податків у структурі податкових надходжень знизилась на 5,8 відсоткових пункти і в 2009 році становить 25,8 %, тоді як непрямих - 74,2 %, що на 5,8 відсоткових пункти більше, ніж в 2005 році. За досліджуваний період найбільшу питому вагу в структурі податкових надходжень Державного бюджету України займає податок на додану вартість. Вплив оподаткування на економічну діяльність підприємств Прагнення до миттєвого поповнення бюджету, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкового реформування, часті зміни податкового законодавства України призвели до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на виробників. Багато дослідників показує, що дохід, який одержує держава суто фіскальними методами, менш значущий порівняно з економічним збитком, який завдається суб'єктам ринкових відносин. Навіть за таких обставин важливо, щоб у стратегії підприємства був присутній набір легальних чинників успіху, які надавали б змогу підприємству адекватно оцінити рівень впливу оподаткування на кінцеві результати своєї діяльності, ефективно будувати свою податкову політику і забезпечувати не тільки своє економічне зростання, а й розвиток суспільного виробництва загалом. Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу. Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб. Критерієм оцінки впливу зазначених податків на роботу підприємств може бути прибуток, що є основним власним джерелом фінансових ресурсів для розвитку виробництва. Податок на прибуток сплачується як частина від отриманого підприємством прибутку і тому має значний вплив на функціонування суб'єктів господарювання, адже при цьому зменшуються можливості розширеного відтворення. Тому встановлення ставки податку на прибуток у розмірі, менш як 100 % є необхідною (але, зрозуміло, недостатньою) умовою забезпечення розвитку бізнесу. Європейські країни демонструють розкид ставок податку на прибуток підприємств в діапазоні від 10 до 33,3 %. В Україні, як відомо, діє ставка 25 %. Стосовно податку на додану вартість, слід зазначити, що його вплив на діяльність підприємства великою мірою залежить від призначення товару і типу покупця. Якщо покупець використовує придбаний товар як засіб виробництва, а отже, має можливість відшкодовувати суми ПДВ, що входять у ціну, з бюджету, то ймовірніше, що ні підвищення, ні пониження ставок ПДВ не справлятимуть значного впливу на фінансовий стан продавця товару. Якщо покупець використовує придбаний товар як предмет споживання, а отже, не має можливості відносити суми ПДВ на розрахунки з бюджетом, то ймовірніше, що ефект від зміни ставок ПДВ буде розглядатися між товаровиробником-продавцем і споживачем у відповідності з особливостями еластичності попиту на цей товар. Крім того, високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва. Щодо акцизного збору, то його частка у доходах бюджету в Україні набагато нижча, ніж в інших країнах. Оскільки акцизний збір стосується здебільшого предметів розкошу або предметів вжитку, що не є життєво важливими, то тут є резерв для підвищення ставок. Вплив на ефективність діяльності підприємств мають також збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Ці збори впливають на діяльність підприємства опосередковано, оскільки вони включаються у собівартість продукції і перекладаються в складі ціни на населення. Економічним результатом є скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а отже, зменшення обсягу виробництва і зниження сукупного прибутку підприємства. До аналогічних наслідків призводить і стягнення податків із населення. Відмінність полягає лише в тому, що вони справляють пряму дію на доходи споживача. Підвищення рівня прямого оподаткування фізичних осіб призводить до зменшення номінальних, а разом із тим і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих товарів, ціни на них знизяться, скоротяться прибутки підприємств, зменшаться темпи нарощування обсягів виробництва. Ситуацію можна розглядати й з іншого боку: оскільки ціна робочої сили визначається набором життєво необхідних благ, то для забезпечення існування робітників при збільшенні державою рівня податків на їх заробітну плату, підприємці будуть змушені підвищити зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, які знизились внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих витрат, прибутки починають також скорочуватись. Прагнучи запобігти цьому, підприємці також будуть мінімізувати витрати за рахунок скорочення обсягів виробництва. Як правило, при підвищенні рівня оподаткування фізичних осіб одночасно спостерігаються обидві зазначені ситуації. Аналогічною є дія непрямих податків, оскільки кінцевим їх платником є населення. Дослідники 0.1. Ястремський та О.Г. Гриценко дослідили вплив різних видів податків на діяльність підприємства. Авторами проведені систематичні розрахунки основних параметрів підприємства при зміні ПДВ від 0 до 40 % та податку на фонд оплати праці від 0 до 70 %. Результати розрахунків цих авторів, свідчать про складну взаємодію ставок податків та доходів бюджету від податкових надходжень. При ставках податків на фонд оплати праці від 0 до 20 % наявні класичні криві А. Лаффера. Збільшення ставок ПДВ спочатку призводить до збільшення доходу держави від цього податку, а подальше збільшення, навпаки, зменшує надходження до бюджету. На основі зроблених розрахунків автори дійшли висновку, що максимальний дохід держава одержує при відсутності податків на фонд оплати праці та при ставці ПДВ на рівні 15%. Ефективність впливу системи оподаткування на результати діяльності підприємств можна оцінити за допомогою декількох показників, які наведено в таблиці 9.4. Таблиця 9.4 Загальні показники оцінки ефективності економіко-організаційного _ механізму оподаткування підприємств Найбільш важливими показниками оцінки ефективності механізму оподаткування є визначення суми податкових платежів, які здійснює підприємство від фонду оплати праці. Зважаючи на те, що платежі до загальнодержавних фондів і податок на доходи фізичних осіб розраховується за єдиною базою, у процесі розрахунку, ставки цих податків підсумовуються, з метою використання єдиної ставки відрахувань. На другому етапі визначають суму платежів, які входять в ціну продукції, що реалізується, а також суму податку на прибуток та ефективну ставку оподаткування прибутку підприємств. Останнім етапом оцінки ефективності податкового механізму є визначення суми загальних податкових платежів, які розраховуються підсумовуванням усієї суми податків. Вказана група коефіцієнтів формує оціночні показники ефективності механізму оподаткування, методика розрахунку яких наведена в таблиці 9.5. Загальна характеристика податку на додану вартість, його суть і призначення. Порядок обчислення і сплати ПДВ Податок на додану вартість (ПДВ) вперше було введено у Франції економістом М. Лоре у 1954 році. У країнах Європейського Союзу ПДВ відіграє суттєву роль тому, що завдяки цьому податку реалізується основна мста інтеграції країн - забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, праці та капіталу. За відсутності економічного обґрунтування доцільності встановлення єдиної ставки ПДВ, орієнтовно стандартною ставкою ПДВ у країнах ЄС вважається рівень, не нижче 15 %. Додатково у різних країнах застосовуються підвищені та знижені ставки ПДВ. Знижені ставки застосовуються для товарів і послуг, що мають соціальне й культурно-споживче призначення (насамперед, продукти харчування, послуги громадського транспорту, періодичні видання), підвищені ставки на предмети розкоші або на так звані некорисні товари (алкоголь, тютюн). Однак наявність варіативних ставок суттєво підвищує адміністративні витрати щодо стягнення податку, і тому в зарубіжних країнах прагнуть уніфікувати кількість податкових ставок. Практика стягнення цього податку в розвинених країнах дає підставу обговорювати питання про закономірність запровадження його диференційованих ставок за умов ефективного функціонування податкового планування, надання переваги соціальної ефективності податку, незважаючи на збільшення адміністративних витрат на його стягнення. Суттєву роль відіграє також система організаційного механізму стягнення ПДВ і контролю за його сплатою. Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, українська економіка була неготовою до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади вірно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової політики призвели до прояви негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. Законом України "Про податок на добавлену вартість" (1991 р.) було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28 %, а вже через рік однойменним Урядовим указом ставку було знижено до 20 %. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993 р. її знову підвищили до рівня 28 %, та враховуючи масове ухилення від його сплати, ставку ПДВ знову було знижено до 20 %. Така часта зміна дискреційної податкової політики ніколи не забезпечувала позитивних наслідків, та все ж податок на додану вартість відіграє роль ефективної форми ринкових економічних взаємовідносин держави та її суб'єктів. Об'єктом оподаткування ПДВ в сучасних умовах, є додана вартість, на відміну від валового обороту, як це було передбачено в попередніх редакціях законодавчих актів. Саме це підкреслює, що ПДВ є найкращою формою серед інших універсальних акцизів. Слід зазначити, що в останні роки виконання фіскальної функції ПДВ щодо мобілізації фінансових ресурсів до державного бюджету послаблюється, тобто його роль здебільшого проявляється в регулюючо-розподільчій функції. У сучасних умовах господарювання ПДВ характеризується складним механізмом визначення об'єкта оподаткування, принципів стягнення податку та методів обчислення податкових зобов'язань і складним механізмом адміністрування. Все це збільшує ризики ухилення від сплати податку, які залежать від технічної та організаційної простоти його обчислення та стягнення. З врахуванням вимог чинних законодавчих актів розглянемо механізм стягнення, порядок обчислення і сплати ПДВ. Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" всі суб'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 %. Особливістю ПДВ є так звана нульова ставка - це ставка податку, який стягується за ставкою 0 %. У цьому розумінні нульова ставка має такі ж наслідки, як і звільнення від податку. Однак суб'єкт економічної діяльності, котрий сплачує податок за нульовою ставкою, одержує право на повернення всієї суми ПДВ, що входить у вартість товарів і послуг, які купуються ним у процесі виробництва товарів. Оподаткування за нульовою ставкою ставить його у вигідніші умови порівняно з іншими підприємствами, котрих просто звільнено від сплати податку. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, а також з продажу робіт, призначених на використання та споживання за межами митної території України. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: - коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з законодавством, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; - особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) митному режимі експорту або реекспорту. База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з його договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цинами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. Сума ПДВ нараховується за формулами: 1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором: ПДВ = (МВ + СМ + САЗ) х 20 %: 100; 2) на товари, що обкладаються тільки митом: ПДВ = (МВ + СМ) х 20 %: 100; 3) на товари, що обкладаються акцизним збором: ПДВ = (МВ + САЗ) х 20 %: 100; 4) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором: ПДВ = МВ х 20 %:100, де: МВ - митна вартість; СМ - сума ввізного мита; САЗ - сума акцизного збору. Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту і передбачає застосування методу нарахувань. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит (метод нарахувань). Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника); - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Українське законодавство передбачає три види пільг щодо ПДВ: - операції, які не виступають об'єктом оподаткування; - операції, що звільнені від оподаткування; - оподаткування за нульовою ставкою. Не є об'єктом оподаткування операції з: - випуску (емісії), розміщення у будь-якої форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування; - надання орендодавцем (лізенгодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору; - грошових виплат основної суми консолідованої іпотечної заборгованості та процентів, нарахованих на неї, об'єднання та/або купівлі (продажу) консолідованої іпотечної заборгованості, заміни однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості іншою; - надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних такою діяльністю послуг страхових брокерів та страхових агентів; - надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів; - надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), - виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі); виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом; - надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні). У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. Для цілей оподаткування згідно із законодавством векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Звільняються від оподаткування операції з: - поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України; - поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг; - поставки послуг з виплати і доставки пенсій із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, пенсійних виплат із недержавним пенсійним забезпеченням; - поставки (у тому числі аптечними закладими) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному, адресно-бібліографічних та фактографічних довідок; - поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва; - операції з ввезення на митну територію України товарів морського промислу (риба, ссавці, мушлі, ракоподібні, водні рослини тощо, охолоджені, солоні, морожені, консервовані, перероблені на борошно або на іншу продукцію), видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України; - операції з ввезення на митну територію України культурних цінностей, виготовленій п'ятдесят і більше років тому, які ввозяться з метою їх подальшої передачі музеям, галереям, виставковим центрам, архівам, установам культури або освіти, що знаходяться у державній або комунальній власності. Література 1. Конституція України. -: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. 6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ // 7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // 8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) // 9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) // 10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) // 12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) // 13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 797 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: