Реферат на тему Особливості акцизного оподаткування в Україні. - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Особливості акцизного оподаткування в Україні. План 1. Особливості акцизного оподаткування в Україні. 2. Оподаткування прибутку підприємств 3. Оподаткування доходів фізичних осіб 4. Спрощена система оподаткування Акцизи сплачували ще з давніх часів, їх повсюдне розповсюдження пояснюється, передусім, високим фіскальним потенціалом даного податку. Так, ще у XVII ст. французький економіст Ф. Демезон відзначив, що "акциз здатен принести казні стільки і навіть більше, ніж усі інші податки разом взяті". Акцизний збір - один із видів непрямого оподаткування, що включається в ціну товару і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, на відміну, від ПДВ, який відносять до категорії універсальних. Тобто стягнення податку проводиться за диференційованими ставками по окремим групам товарів. Отже, перша відмінна риса акцизного збору від ПДВ - це диференціація ставок; по-друге - акцизним збором оподатковуються виключно високорентабельні та монопольні товари і не оподатковуються роботи і послуги; по-третє — акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ сплачується на всіх етапах руху товарів від виробника до споживача. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги перед ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом'якшує ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення. Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовляють, реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України. До об'єктів обкладання акцизним збором належать: - обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безкоштовне передавання товарів або з їх частковою оплатою; обороти з реалізації товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників; митна вартість товарів (продукції), які імпортуються на митну територію України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою. Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" визначено, що до об'єктів оподаткування належать також: обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безоплатного передавання, з частковою оплатою, а також на умовах комісії, консигнації; - обороти з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки; - вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах; - митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю, перерахована у валюту України за валютним курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів, з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів та мита. Сьогодні в Україні підакцизними товарами виступають: алкогольні напої, спирт етиловий, тютюнові вироби, транспортні засоби, пиво солодове, бензин, дизпаливо. При цьому, необхідно зазначити, що Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них" від 24 травня 1996 року № 216 до 1 січня 2007 року від обкладання акцизним збором звільнено обороти з реалізації легкових, вантажопасажирських автомобілів і мотоциклів, які виробляються українськими підприємствами всіх форм власності. Передбачені законом пільги поширюються на обороти з реалізації транспортних засобів, які виготовляються на українських підприємствах з імпортних та вироблених в Україні комплектуючих за умови річного обсягу виробництва не менше 1000 автомобілів і 1000 мотоциклів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім оподатковуваного обороту для обчислення акцизного збору необхідні його ставки за підакцизними товарами. При цьому ставки встановлюються або у відсотках до обороту з продажу, або в абсолютних величинах з одиниці товару, що продається, і є єдиними на всій території України для товарів як вітчизняного виробництва, так і імпортованих. Оподаткування прибутку підприємств Прибуткове оподаткування підприємств завжди було у центрі уваги законодавців, які неодноразово намагалися вдосконалити механізм його обчислення і сплати. Зміна основних складових механізму оподаткування: ставок податку, об'єкта оподаткування, складу податкових пільг зумовили необхідність прийняття нових законодавчих актів. Так, у 1991 р. діяв Закон УРСР "Про податок з підприємств, об'єднань та організацій", відповідно до якого об'єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції, інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток у межах встановленого рівня рентабельності дорівнювала 35 %. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані залежно від сфери діяльності. Враховуючи складність механізму обчислення податку та даференціацію ставок, які ускладнювали процедуру адміністрування та збільшували витрати на його утримання, з 1 січня 1992 р. був уведений в дію Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств і організацій", згідно з яким об'єктом оподаткування став валовий дохід підприємства, а ставка податку становила 18 % доходу. В об'єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Крім єдиної ставки даним законодавчим актом були передбачені інші ставки, а саме: понижені: 15 % - для спеціальних підприємств з часткою іноземного капіталу; 9 % - для дослідних заводів. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65 і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70 %). Даний законодавчий акт також мав ряд суттєвих недоліків і потребував докорінних змін і був замінений в 1995 р. на Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств ''. Об'єктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку становила ЗО %, законом були передбачені підвищені та занижені ставки оподаткування. 31 липня 1997 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають введення спеціального податкового обліку. Прибуток до оподаткування визначається як різниця між сумою валових доходів, валових витрат і амортизаційних відрахувань. Таким чином, об'єктом оподаткування стає величина, яка не збігається з сумою балансового прибутку. Тому на підприємствах окремо ведуть бухгалтерський облік, для того, щоб визначити розмір балансового прибутку і окремо податковий облік, для того щоб визначити прибуток до оподаткування. Суму податку на прибуток сплачують з балансового прибутку, а розмір чистого прибутку визначають як різницю між балансовим прибутком і податком на прибуток, розрахованим за даними податкового обліку. Запровадження в дію вищевказаного закону, на думку політиків і урядовців, мало почати нову еру в системі оподаткування підприємств. Однак наміри авторів закону не реалізувалися і цей закон не став панацеєю від всіх бід і негараздів в діяльності підприємницьких структур та держави. З 1 січня 2003 року набрав чинності інший закон, який вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток. Щодо ставки податку на прибуток, то з 1 січня 2004 року вона зменшена до 25 %. Зменшення ставки податку, розширення груп основних фондів, які підлягають амортизації, та підвищення норм амортизаційних відрахувань, запровадження щоквартальні сплати податку матимуть позитивний вплив на економіко-фінансовий стан підприємств, зокрема на рівень їхньої ліквідності та якість фінансового планування. Отже, згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р., зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 24 грудня 2002 р. № 349, платниками податку на прибуток є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні; - філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та розташовані на іншій території, ніж платник податку. Об'єктом оподаткування є різниця між сумою скоригованого валового доходу, валових витрат і амортизаційних відрахувань. Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами, без сум акцизного збору, податку на додану вартість й інших надходжень, що не є доходом платника податку. Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товару (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Сума амортизаційних відрахувань за основними фондами, на яку зменшуються скориговані валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються щоквартально множенням встановленого розміру відрахувань за групами основних фондів на їх балансову вартість на початок розрахункового кварталу. Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи та застосовують наступні щоквартальні норми амортизації: Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої -2%; Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, конторське обладнання, устаткування та приладдя - 10 %; Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2 - 6 %; Група 4 - Інформаційна та комп'ютерна техніка -15 %. Сума податку з оподатковуваного прибутку розраховується множенням встановленої базової ставки оподаткування (25 на суму оподатковуваного прибутку, розрахованого у викладеному вище порядку. Оподаткування доходів фізичних осіб Не менш важливе значення при оподаткуванні підприємницької діяльності відіграє оподаткування доходів найманих працівників, які працюють на підприємствах. Прибутковий податок застосовується у всіх країнах світу. Вперше цей податок було введено в Великобританії в 1799 році як тимчасовий захід з метою фінансування військових потреб у війні проти Наполеона, але з 1842 року прибутковий податок остаточно утвердився в англійській податковій практиці. Прибутковий податок з громадян в СРСР був уведений Декретом від 16 листопада 1922 р. в поєднанні з майновим податком, і в 1924 р. перетворений у прибутковий податок. Податок вираховувався по ставках, диференційованих по групах платників і сумах доходу. Максимальна ставка із заробітної плати робітників і службовців, тобто для першої групи платників - 13 % (при заробітній платі 100 крб в місяць). Неоподатковуваний прибутковим податком мінімум - 60 крб (для деяких районів - 70 крб) в місяць. З 1973 р. ставки прибуткового податку були знижені. Ставка прибуткового податку з робітників і службовців, які працювали у колгоспах, якщо їхня заробітна плата перевищувала 60 крб у місяць, в середньому на одного колгоспника становила 8 %. В Україні майже до кінця 80-х років прибутковий податок із громадян стягувався за комбінованою шкалою, хоча офіційна ставка оподаткування визначалась як пропорційна (13 %), насправді існувала прогресивно-регресивна шкала оподаткування. Так, з одного крб, який перевищував неоподатковуваний мінімум, утримувалось 25 коп., тобто ставка становила 25 %, потім вона поступово зменшувалась до 12 % і підвищувалась до 13 %. З 1990 р. почала діяти регресивно-прогресивна шкала ставок податку, коли із суми доходів від 100 до 150 крб податок дорівнював 29 коп. з кожного крб, тобто 29 %, а для доходу, який перевищував 150 крб, застосовувалася прогресивна шкала з розміром ставок від 13 до 60 % залежно від величини доходів. Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні в 1991-1993 pp. була постійна зміна інтервалів і ставок прогресивного оподаткування. У 1993 р. у сфері прибуткового оподаткування сталося кілька суттєвих змін. По-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних величинах. За відносний показник було прийнято "неоподатковуваний мінімум", який може встановлюватись у розмірі однієї або кількох мінімальних заробітних плат. По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки провадяться для робітників і службовців за місячним доходом, а після закінчення року складається перерахунок, який включає як доходи за основним місцем роботи, так і інші доходи. Необхідність такого порядку пов'язана з тим, що доходи в умовах ринкових відносин можуть суттєво коливатися протягом року. Крім того, можуть здійснюватися значні разові виплати. Річне обчислення доходів нівелює коливання і вирівнює рівень оподаткування. По-третє, була встановлена єдина ставка оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи - 20 %. Ставки оподаткування протягом 1993 року змінювались неодноразово, однак розміри ставок ще не характеризують жорсткість шкали оподаткування, важливо тс, які інтервали встановлено, а відтак як стрімко і до якого рівня зростає прогресія оподаткування. При відносній шкалі досить суттєву роль відіграє показник мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного доходу, чим менші вони від вартості мінімального споживчого кошика, тим жорсткіший режим оподаткування. Протягом тривалого періоду податок на доходи фізичних осіб обчислювався за прогресивною шкалою від 10 до 40 % (10, 15, 20, 30,40 %), причому максимальна ставка 40 % застосовувалась до сум понад 1700 грн, при невиправдано низькому неоподатковуваному мінімуму в розмірі 17 грн. Історичний аспект розвитку прибуткового оподаткування в Україні доводить, що шкала оподаткування до 1 січня 2004 року залишалась доволі жорсткою, оскільки розмір неоподатковуваного податком мінімуму був в десять разів нижче мінімальної заробітної плати, а розмір прожиткового мінімуму в 20 разів перевищував неоподатковуваний. Важливим кроком реформування оподаткування доходів фізичних осіб є прийняття Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Особливістю даного законодавчого акта є встановлення єдиної ставки податку для всіх доходів, отриманих громадянином - 13 % - до 31 грудня 2006 року і 15 % - з 1 січня 2007 року. Відповідно до нового Закону податок із доходів фізичних осіб - це плата фізичної особи за послуги, які надаються її територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу, або розташовану особу, яка виплачує оподатковувані доходи. Відповідно до даного законодавчого акту змінилася не лише ставка податку, а й об'єкт оподаткування. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. До сукупного оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, отримані працівником у грошовій і натуральній формі. До окремих видів сукупного місячного оподатковуваного доходу належать: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані платнику податку згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору; - доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності; - доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої виплати за надання права на користування або розпорядження іншими особами нематеріальним активом; - сума подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню; доходи від операцій з майном і від надання його в оренду або суборенду у встановлених розмірах; - вартість безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми зниження вартості товарів, які перевищують звичайну ціну, крім тих, що отримані на лікування, поховання; дохід у вигляді неустойок, штрафів або пені, фактично отриманий платником податку як відшкодування матеріального або нематеріального збитку, крім сум, що спрямовуються на пряме відшкодування збитків, що зазнав платник податку; - дохід у вигляді відсотків, дивідендів і роялті, виграшів, призів, крім тих, що не оподатковуються; - інші види доходів, що включаються до складу місячного оподатковуваного доходу, передбаченого Законом про податок з доходів фізичних осіб. Також кардинально новим у даному законодавчому акті є введення поняття "податкова соціальна пільга" замість терміна "неоподатковуваний мінімум доходів громадян". Законом передбачено, що пільга застосовується до доходу, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та заокругленої до найближчих 10 гривень. Наприклад, прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2008 року становив 568 гри, відповідно розмір місячного доходу (межа) щодо надання податкової соціальної пільги: 568х 1,4 = 795,2 гри, заокруглюємо до 10 = 800 грн. Перелік осіб, які мають право на податкову соціальну пільгу, регламентується податковим законодавством. Принципово новою й позитивною новацією даного законодавчого акту є можливість зменшувати свій оподатковуваний дохід на суму податкового кредиту. Законом визначені й інші доходи, що підлягають оподаткуванню, відмінні від тих, що оподатковувались до 1 січня 2004 року. Даним законодавчим актом передбачено оподаткування процентів по депозитах за ставкою 5 % від об'єкта оподаткування. Щодо оподаткування операції з продажу нерухомого майна, то ставка податку змінюється залежно від того, коли платник податку набув права власності на об'єкт продажу. Якщо майно перебувало у власності платника податку на момент набрання чинності цим Законом, то ставка податку становить не більше 5 % від об'єкта оподаткування. Прибуток, одержаний платником податку від продажу об'єкта нерухомості, набутого у власність платником податку після набрання чинності цим Законом, оподатковується за загальною ставкою від об'єкта оподаткування. Зазначений прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, одержаним внаслідок продажу такого об'єкта нерухомості, та витратами, понесеними на його придбання. Особливістю даного законодавчого акту є те, що положення, які стосуються оподаткування банківських відсотків, об'єктів нерухомості, віднесення до складу податкового кредиту витрат, пов'язаних з придбанням ліків ще не набрали чинності. Спрощена система оподаткування Спрощена система оподаткування суб'єктів малого бізнесу в Україні регулюється Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.08.1998 р. № 727/98 із змінами і доповненнями і передбачає сплату єдиного податку. Єдиний податок за формою оподаткування відноситься до прямих податків і сплачується суб'єктами малого підприємництва за рахунок власних коштів, включається в ціну товару на стадії виробництва, незалежно від фінансового і майнового стану платників. Оскільки єдиний податок справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні, то за економічним змістом він відноситься до податків на доходи. Відповідно до вищезазначеного законодавчого акту на спрощену систему оподаткування можуть перейти: - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб, і обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн; - юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова чисельність не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 1 мли грн. Перехід на єдиний податок звільняє юридичних і фізичних осіб від цілої низки обов'язкових податків, зборів і платежів, таких як: податку на прибуток підприємств, плати за землю, деяких видів зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів за використання природних ресурсів. Юридичні особи можуть самостійно обрати одну із ставок єдиного податку: - 6 % від суми виручки від реалізації продукції без урахування сплати акцизного збору в разі сплати ПДВ; - 10 % суми виручки від реалізації продукції за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку. Для фізичних осіб єдиний податок встановлюється у фіксованому розмірі залежно від виду підприємницької діяльності в межах від 20 до 200 грн. Базою оподаткування для юридичних осіб - суб'єктів малого бізнесу є виручка від реалізації продукції без урахуванням акцизного збору. Для платників єдиного податку за ставкою 10 % в базу оподаткування не включаються також суми ПДВ, бо нараховувати їх платник податку не має права. Під виручкою від реалізації продукції слід розуміти суму, фактично отриману суб'єктом малого підприємництва на поточний рахунок чи в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Якщо підприємець використовує в своїй діяльності найману працю чи працю членів своєї сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу. Юридичні особи сплачують єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, яке перераховує його в таких розмірах: - до Державного бюджету України - 20 %; - до відповідного місцевого бюджету - 23 %; - до Пенсійного фонду України - 42 %; - на загальнообов'язкове соціальне страхування - 15 % [І]. Таким чином, спрощена система оподаткування суб'єктів малого бізнесу має певні переваги, порівняно із загальними засадами оподаткування, основною з яких на жаль залишається фіскальна. Слід зазначити, що перехід на спрощену систему оподаткування відповідно до чинного законодавства в Україні досить обмежений, тому постає запитання: чи оподаткування за спеціальною пільговою системою реально знижує податкове навантаження на підприємства. Рівень цього зниження, як свідчать теоретичні розрахунки та практичні результати діяльності підприємств, що застосовують ці системи оподаткування, залежить від багатьох чинників, зокрема, від структури витрат підприємства й обігу, від частки заробітної плати у витратах, від рівня рентабельності тощо. Література 1. Конституція України. -: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. 6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ // 7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // 8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) // 9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) // 10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) // 12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) // 13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 648 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: