Реферат на тему Основні вили цін, їх склал і структура - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Основні вили цін, їх склал і структура. План 1. Склад ціни залежно від каналів руху товарів 2. Види цін залежно від самостійності підприємства 3. Ціни і транспортні витрати 4. Види цін залежно від територіальної диференціації і часу дії Склад ціни залежно від каналів руху товарів Залежно від етапу руху товарів від виробника до споживача ціни поділяються на такі види: 1. Відпускна ціна виробника. 2. Оптова ціна торгівлі. 3. Роздрібна ціна торгівлі. Відпускна ціна виробника є його оптовою ціною, що забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення за рахунок власних коштів. Вона утворюється шляхом приєднання до собівартості продукції валового прибутку і податку на додану вартість. Відпускна ціна виробника на всі види продукції, крім монопольної і високорентабельної продукції, розраховується за формулою: де: СПР — собівартість реалізованої продукції; ВП — валовий прибуток; ПДВ — податок на додану вартість, відповідно до ставки оподатковування. Собівартість реалізованої продукції являє собою виробничу собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації і собівартістю реалізованої продукції. Валовий прибуток повинний покривати адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, а також включати у свій склад суму операційного прибутку підприємства. Податок на додану вартість являє собою частину знову створеної вартості, що відраховується в державний бюджет на кожному етапі виробництва і реалізації продукції. Об'єктами оподатковування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України. Відпускна ціна виробника на високорентабельні або монопольні товари народного споживання збільшується на суму акцизного збору (непрямого податку, що включається в ціну товару). Об'єктами оподатковування можуть бути: • виторг від реалізації підакцизних товарів, розроблених для продажу на внутрішньому ринку (без ПДВ); • митна вартість (закупівельна) з урахуванням митних зборів і мита імпортних товарів. Акцизний збір нараховується у твердих ставках з одиниці реалізованих товарів або за ставками у відсотках до вартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). де АС — сума акцизного збору. Причому сума ПДВ розраховується з урахуванням суми акцизного збору: Відпускна ціна виробника з урахуванням акцизного збору у твердих ставках розраховується за формулою: Відпускна ціна виробника з урахуванням акцизного збору за ставками до вартості реалізованої продукції розраховується за формулою: де САЗ — ставка акцизного збору в частках одиниці; СПДВ — ставка ПДВ у частках одиниці. Відпускні (оптові) ціни виробника використовуються на підприємствах при плануванні, обліку й аналізі товарної та реалізованої продукції, доходів і прибутку, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва. За відпускними цінами виробник продає свою продукцію іншим підприємствам і підприємствам оптової торгівлі. Відпускні ціни виробника є кінцевими, якщо товари реалізуються безпосередньо споживачам, і проміжними, якщо реалізуються через посередників. Ціни оптової торгівлі включають у свій склад відпускну ціну виробника і постачальницько-збутову надбавку. У постачальницько-збутовій надбавці враховуються витрати оптової торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податки (ПДВ, акциз та інші). До оптових цін відносяться закупівельні ціни, за якими здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємств. Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня за природно-кліматичними законами, а в окремих випадках — і внутрішньозональна диференціація. Різновидом оптових цін у ринковій економіці є ціни форвардних угод, які використовуються при операціях на біржі. Вони враховують також величину відсотка за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати на страхування і збереження товару, комісійні брокерам. При нормальній кон'юнктурі ці ціни зазвичай вищі від ціни за наявний товар. Роздрібні ціни включають оптові ціни і торговельну надбавку. До складу торговельної надбавки входять витрати роздрібної торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податки. Якщо товар надходить у роздрібну торгівлю безпосередньо від виробника, то замість ціни оптової торгівлі враховується відпускна ціна виробника. Роздрібна ціна є кінцевою ціною, за якою товар продається безпосередньо споживачеві. Різновидом роздрібних цін є ціни комісійної й аукціонної торгівлі. Структура ціни характеризується питомою вагою елементів ціни, що для різних видів і товарів різна. Розглянуті види цін можуть бути базовими і лімітними. Базові ціни є попередніми й у процесі купівлі-продажу можуть змінюватися. Лімітні ціни — це максимально припустимі ціни, встановлені товаровиробником, що забезпечують зацікавленість споживачів у новій продукції. Види цін і тарифів залежно від самостійності підприємства За ступенем самостійності підприємства ціни (тарифи) можуть бути: 1) вільними (самостійно встановлюваними); 2) договірними (контрактними); 3) регульованими; 4) фіксованими. Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно відповідно до прийнятої на підприємстві цінової політики. Регулятором вільних цін є лише попит та пропозиція на товари визначеної якості. Різновидами вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу (проспекту). Прейскурантні ціни застосовуються при купівлі-продажу товарів, як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і публікуються в прейскурантах, надрукованих підприємствами (фірмами). Вони належать до категорії довідкових цін, які публікуються продавцем. Прейскуранти фірм є інформацією неперіодичного характеру, досить деталізованою і достовірною. Ці ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві електронно-обчислювальної техніки і т.п. Ціни каталогу (проспекту) — це офіційні ціни, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є різновидом цін довідкового характеру, які публікуються нерегулярно, як правило, продавцем. Використовуються як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі. До цієї самої категорії цін належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто. Ціни покупця являють собою фактичну грошову суму купівлі товару на ринку, за якою здійснюються угоди купівлі-продажу або за якою покупець готовий придбати товар. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна товару складається на зниженому рівні, що враховує економічні інтереси покупця. Ціни продавця формуються в умовах перевищення попиту над пропозицією (ринок продавця). Такі ціни є стимулом для розширення виробництва даного товару і враховують економічні інтереси продавця, що прагне продати товар дорожче. Ціни нетто не включають знижки і надбавки, пов'язані з розходженням базисних умов постачання. Це чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу. Ціна нетто є для покупців сумою, фактично сплаченою продавцеві, а для продавця — фактичним виторгом від продажу товару, за винятком витрат, понесених у зв'язку з виконанням угоди. Договірні (контрактні) ціни встановлюються в договорі між продавцем і покупцем за узгодженням сторін. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами) і визначаються умовами постачання товару. Контракт є офіційним документом, що являє собою договір постачання товарів, надання послуг і т.п. Розрізняють контракти: купівлі-продажу товарів у їхній матеріально-речовинній формі, послуг, а також результатів творчої діяльності. Контракт купівлі-продажу товарів у їхній матеріально-речовинній формі включає експортні, імпортні, реекспортні і бартерні угоди. Контракт купівлі-продажу послуг включає операції з оренди; угоди з надання інженерно-консультаційних, виробничо-технічних послуг і туристичних послуг; послуг із перевезення і навантаження товарів, за банківськими і розрахунковими операціями; транспортно-експедиційного обслуговування; страхування товарів і вантажів; рекламно-видавничої діяльності; організації й участі у виставках, ярмарках, аукціонах. Контракт купівлі-продажу результатів творчої діяльності включає торгівлю ліцензіями і патентами, об'єктами авторського права і результатами науково-дослідної діяльності в різних об- ластях науки, техніки, виробництва тощо. У контрактах обмовляються договірні умови, порядок їх виконання і відповідальність за виконання. Контракти зазвичай містять кілька розділів, розташованих у визначеній логічній послідовності. Одним з таких розділів є ціна і загальна сума контракту. Ціна, зазначена в контракті, може бути трьох видів: тверда, з наступною ковзною фіксацією. Тверда ціна не змінюється за період з моменту підписання контракту до надходження товару до покупця. Ціна з наступною фіксацією вказується в контракті на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше зазначеної дати, то проставлена в контракті ціна не змінюється. Інакше до постачальника товару пред'являються визначені санкції, що обов'язково повинні бути обговорені в контракті. Змінна ціна залежить від зміни економічного становища краї- ни-експортера (продавця). На дату надходження товару до покупця в країні продавця можуть змінитися ціни на сировину, паливо, енергію, заробітна плата працівників. У країнах з ринковою орієнтацією обчислюються індекси цін у цілому або за окремими групами товарів, а також індекси заробітної плати. Ці індекси публікуються в міжнародній і національній статистиці, періодичних і економічних виданнях. За допомогою індексів цін здійснюється коректування попередньо погодженої базисної ціни. У цьому разі сторони обговорюють право коректування ціни за загальноприйнятою формулою ковзання: де Цс — змінна ціна (ціна ковзання); Цб — попередньо погоджена ціна (базисна); а — зміна прибутку в частках; б, з — мінливі компоненти ціни в частковому значенні (витрати на сировину і матеріали, заробітна плата, амортизація), які коригуються за допомогою індексів. Ціни, зафіксовані в контракті, ще називаються цінами фактичних угод. Ціни фактичних угод відображають конкретні умови реалізації товару і є достовірною інформацією для учасників угоди, оскільки це ціни реальних комерційних операцій. Систематичне нагромадження даних про них дозволяє більш повно обґрунтовувати позиції при узгодженні цін між партнерами і дає можливість скласти конкурентний лист — вид інформації, що узагальнює дані про ціни, техніко-економічні показники, якість і комерційні умови реалізації товару. Наявність конкурентного листа припускає на практиці формування великомасштабного банку комп'ютерних даних про ціни зовнішньоторговельних контрактів. З метою упорядкування ціноутворення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємствами України, збільшення валютних надходжень від експорту і зниження валютних витрат на закупівлю імпортних товарів, попередження демпінгу, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують у своїх розрахунках індикативні ціни. Це ціни, що склалися на міжнародному ринку на відповідний товар до моменту здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання і виконання розрахунків, визначених відповідно до законодавства України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України на базі результатів аналізу інформації, яка одержана від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських та інших установ і організацій. На товари, щодо яких уведені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються. Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць. Їх переліки підлягають опублікуванню в газеті «Урядовий кур'єр» і можуть змінюватися Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України. Регульовані ціни можуть коливатися у визначених межах, не перевищуючи заданого рівня. Їх номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні і з подальшим розвитком ринкових відносин постійно розширюється за рахунок фіксованих цін. Фіксовані ціни затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні і діють протягом визначеного часу. Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що кардинально впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на продукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Особливим видом цін на послуги транспорту, зв'язку, на електричну, теплову енергію є тарифи. Розмір їх визначається, виходячи із загальних принципів ціноутворення. При здійсненні на підприємствах капітального будівництва розрахунки за здану будівельну продукцію складаються за кош- торисоюй вартістю, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних цін і розцінок у капітальному будівництві. иіни і транспортні витрати Взаємини продавців і покупців не обмежуються тільки визначенням ціни товару (роботи, послуги). Необхідно погодити ще базисні умови постачання, що визначають основні права й обов'язки учасників угоди при транспортуванні, упакуванні і маркіруванні товарів, із страхування вантажів і оформлення комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару. У торгівлі ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються за видами франко. «Франко» (у перекладі з італійського «вільний») — це комерційний термін, який означає, що визначена частина витрат із транспортування або навантаження товару включається в ціну виробника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця транспортні витрати включені в ціну за договором купівлі-продажу. Існує шість видів франко: 1. Ціна франко — склад постачальника не включає ніяких витрат із переміщення товару від продавця до покупця (із навантаження на складі постачальника, перевезення до станції відправлення, розвантаження й ін.). Усі ці витрати покупець оплачує понад ціну товару. 2. Ціна франко — станція відправлення враховує в ціні товару і витрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Усі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, оплачуються окремо. 3. Ціна франко — вагон станція відправлення відрізняється від попередніх тим, що включає витрати на подачу вагона на під'їзні колії і навантаження товару у вагони на станції відправлення. 4. Ціна франко — станція призначення в ціну товару включає витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без вивантаження з вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець оплачує понад ціну, окремо. 5. Ціна франко — вагон станція призначення включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення з урахуванням витрат із вивантаження продукції з вагонів. Необхідно врахувати, що більшість вантажів не перевантажується на залізничних станціях відправлення і призначення (руда, вугілля, нафтопродукти, металопрокат, труби й ін.). Для таких товарів застосовуються ціни франко — вагон станція відправлення, а не франко — станція призначення. 6. Ціна франко — склад покупця враховує в ціні товару усі витрати з його переміщення від складу продавця до складу покупця. Варто пам'ятати, що у всіх випадках ці витрати, у кінцевому рахунку, оплачує покупець. У практиці міжнародної торгівлі при оформленні зовнішньоторговельних контрактів купівлі-продажу сторони використовують базисні умови постачання, тлумачення яких і зобов'язання сторін, висвітлені в спеціальному збірнику Міжнародної торговельної палати «Інкотермс». Відповідно до міжнародних правил, основний принцип регламентування умов постачання товарів полягає в послідовному збільшенні обов'язків продавця від мінімального до максимального обсягу і відповідному збільшенні витрат із переміщення товару, що оплачує продавець і, отже, обліку їх у ціні товару, яка фіксується у контракті. Збірник «Інкотермс» включає основні поняття, які застосовуються в міжнародній торговельній практиці і є офіційною нормативною основою при арбітражному розгляді суперечок, що виникають із відповідних питань. Види цін залежно від територіальної диференціації і часу їх дії Залежно від територіальної диференціації ціни поділяються на такі види: єдині, регіональні, зональні, поясні. Єдині ціни (тарифи) встановлюються державними органами на окремі товари й послуги на всій території держави (на електроенергію, залізничний транспорт та ін.). Регіональні ціни (тарифи) встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (тарифи на житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті). Зональні ціни встановлюються на продукцію видобувних галузей промисловості з урахуванням природно-географічних умов (на вугілля, нафту, руди). Поясні ціни встановлюються по районах (поясах) споживання продукції з урахуванням витрат на її транспортування. За терміном дії ціни поділяються на постійні, тимчасові, разові. Ця класифікація умовна, тому що постійних цін узагалі не існує. Постійні ціни (умовно) — це ціни прейскурантів і каталогів, що діють протягом визначеного терміну до їх перегляду. Тимчасові ціни встановлюються на нову продукцію, призначену для масового виробництва, а потім замінюються постійними. Разові ціни встановлюються на продукцію, виготовлену за індивідуальним (разовим) замовленнюм. Ціни, які використовуються в аналізі і плануванні, можна розділити на такі види: поточні, порівняльні, планові. Поточні ціни — фактичні ціни поточного періоду. Порівняльні ціни (незмінні) — ціни базового періоду. Планові ціни—ціни, розраховані з урахуванням впливу на них різних факторів майбутнього періоду. Література 1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1. 2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p. 3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34. 4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с. 5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996. 6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51. 7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с. 8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37. 9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с. 10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р. 11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с. 12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с. 13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня. 14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р. 15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360. 16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р. 17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360. 18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 377 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: