Реферат на тему Оцінка інвестицій - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Оцінка інвестицій. План 1. Ринкові процентні ставки 2. Фінансові ризики та їх оцінка 3. Механізм оцінки інвестицій Ринкові процентні ставки Процентна ставка є доходом інвестора від вкладення коштів на визначені цілі та певний період у майбутньому. Вона є ціною, яку сплачують інвестору за отримані в користування кошти. Для інвестора процентна ставка відображує дохідність його інвестицій, для позичальника — витрати, які треба понести у зв'язку з залученням коштів. Дохідність інвестицій вимірюється номінальною і реальною процентними ставками. Реальна процентна ставка відображає реальний дохід інвестора від вкладення коштів і відповідає середнім темпам зростання економіки. На початок вкладення коштів реальна процентна ставка невідома і оцінюється на основі рівня очікуваного економічного зростання та ризиків, що супроводжують інвестиційний процес. Номінальна процентна ставка виражає абсолютну плату за користування коштами і відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий з однієї грошової одиниці капіталовкладень. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентній ставці за вирахуванням темпів інфляції. Залежність Величину кї називають поправкою на інфляцію. Вона завжди перевищує рівень інфляції і залежить від величини реальної процентної ставки. Чим більшою є остання, тим більшою буде поправка на інфляцію к. порівняно з рівнем інфляції!. Дохідність будь-яких інвестицій, що здійснюються на певному ринку, залежить від ризико-вості самих інвестицій та загального стану ринку. На ефективно діючих фінансових ринках більш ризикові інвестиції забезпечують, як правило, вищу дохідність. На ринках, що перебувають на стадії формування, ризикові інвестиції можуть забезпечувати низький рівень доходу. При цьому на будь-якому фінансовому ринку існують інвестиції, які забезпечують інвесторам мінімальний рівень доходу і вважаються безризиковими. Такими інвестиціями є вкладення в короткострокові державні цінні папери: казначейські векселі, облігації внутрішньої державної позики тощо. Вони забезпечують досить невисокий порівняно з іншими інвестиціями рівень доходу, але є високоліквідними і практично безризиковими цінними паперами, що гарантують отримання доходу на рівні та в строки, передбачені умовами випуску. Реальна дохідність короткострокових державних цінних паперів становить 2—4 %, а номінальна залежить від очікуваних у майбутньому рівнів інфляції. Саме ця дохідність визначає дохідність будь-яких інвестицій, які здійснюються на ринку. Ставка доходу к на кошти, вкладені в інвестиційний проект або фінансовий актив, тобто дохідність прямих чи портфельних інвестицій, визначається сумою безризикової процентної ставки кь та премії за ризик, пов'язаний з конкретними інвестиціями к : Безризикова процентна ставка &б є номінальною процентною ставкою по короткострокових державних цінних паперах і є, в свою чергу, сумою двох складових: реальної процентної ставки к0 та поправки на інфляцію к: Складову к. розраховують на основі прогнозованих рівнів інфляції і в разі нестабільної економічної та політичної ситуації у країні вона може суттєво відрізнятися від реальних темпів інфляції. Наприклад у на початку року були емітовані 12-мі-сячні державні облігації з купонними виплатами на рівні: — запланована реальна дохідність облігацій і — прогнозований рівень інфляції на рік. Якщо реальний рівень інфляції за рік становить 22 %, купонні виплати в кінці року обсягом 20 % не тільки не принесуть доходу власнику облігацій, а й не збережуть інвестовані кошти від інфляції. Рівень доходу за короткостроковими державними борговими зобов'язаннями є основою для формування ринкових процентних ставок тільки на розвинених ринках, де рівні інфляції невисокі і досить прогнозовані, а самі боргові зобов'язання є високонадійними та високоліквідними цінними паперами. В Україні, де фінансовий ринок перебуває на етапі становлення, основою для формування ринкових процентних ставок, орієнтиром ціни на гроші виступають ставки рефінансування та облікова ставка Національного банку. Складова процентної ставки к відображає ризики, пов'язані з інвестуванням коштів. Якщо це інвестиції у фінансовий актив, величина визначається сумою: Премія за ризик ліквідності відображає ризик неотримання доходу від продажу фінансового активу і є платою за те, що цей актив не можна буде швидко і без втрат продати на ринку, тобто швидко і без втрат перетворити в готівку. Чим більш ліквідним є актив, тим менша премія за ризик ліквідності в загальній величині процентної ставки. Премія за ризик неплатежу відображає ризики несвоєчасної сплати доходу за фінансовим активом, сплати доходу не в повному обсязі або повної його несплати. Чим більшим є ризик несплати за фінансовим активом, тим більшою буде відповідна премія за ризик, а отже, загальна дохідність активу. Премія за ризик, пов'язаний зі строком обігу фінансового активу &ч, як правило, збільшується зі збільшенням строку обігу, оскільки більший період часу пов'язаний з більшою невизначеністю, а отже, з більшим ризиком. Чим більший строк обігу фінансового активу, тим важче спрогнозувати майбутні процентні ставки та майбутню ситуацію на ринку позикового капіталу. Зі збільшенням строку обігу зростає також невизначеність, пов'язана з ліквідністю фінансового активу та своєчасним отриманням доходу за ним. Тому можна вважати, що премія за ризик, пов'язаний зі строком обігу фінансового активу Ач, — це премія за ризики, пов'язані з майбутньою зміною процентних ставок на ринку, а також зі змінами в ліквідності та в певності отримання доходу за фінансовим активом. Ризики, притаманні фінансовим активам, визначаються ризиками, що супроводжують діяльність емітентів фінансових активів — підприємств та фінансових інститутів. їх називають підприємницькими (комерційними) ризиками. Підприємницькі ризики визначають також ризики, пов'язані зі здійсненням прямих Інвестицій у підприємницьку діяльність. Суть, механізм оцінки підприємницьких ризиків та методи управління ними, що розглядаються у наступних розділах, дають змогу краще зрозуміти принципи оцінки ризиків при прямому інвестуванні коштів у підприємницьку діяльність, а також розробити ефективні стратегії управління фінансами підприємницьких структур в умовах ризику. Фінансові ризики та їх оцінка Поняття ризику характеризує невизначеність настання певних подій у майбутньому, а ступінь ризику відображає міру цієї невизначеності. Підприємницький (комерційний) ризик характеризує невизначеність в успішній реалізації стратегій та досягненні цілей суб'єкта підприємницької діяльності. Такий ризик включає ризики, пов'язані з майновим станом підприємства, його виробничою та фінансовою діяльністю. Комерційний ризик характеризує загрозу настання таких подій, які будуть протидіяти успішній діяльності підприємства. Деякі несприятливі для підприємницької діяльності події можуть бути малоймовірними і мати зовнішній характер, як, наприклад, пожежа, землетрус, погіршення політичної чи економічної ситуації. Таких подій важко уникнути, а отже, важко уникнути, або суттєво знизити рівень відповідних їм ризиків. До комерційних ризиків, що постійно супроводжують фінансово-господарську діяльність підприємства і якими можна ефективно управляти, відносять фінансові ризики, пов'язані з невизначеністю майбутніх фінансових результатів діяльності підприємства. Оскільки прибуток є основним фінансовим результатом будь-якої підприємницької діяльності, фінансовий ризик можна тлумачити як невизначеність в отриманні майбутніх прибутків. Це не лише ризик отримання прибутку, меншого від запланованого, або отримання збитків. Це ще й ризик не використати сприятливу ситуацію на ринку, тобто ризик упущених можливостей. При здійсненні фінансово-господарської діяльності в умовах ризику підприємство може отримати той чи інший рівень доходу лише з певним ступенем імовірності. Тому основним показником його майбутніх фінансових результатів виступає усереднена величина — середній очікуваний дохід. Його використовують для оцінки майбутніх доходів при плануванні капітальних вкладень або вкладень у фінансові активи, тобто при плануванні прямих та портфельних інвестицій. Середній очікуваний дохід М(К) визначають співвідношенням Функціональні залежності між величинами Я1 та їх імовірностями Р. мають назву кривих розподілу імовірностей. Якщо ці залежності мають вигляд, як на рис. 7.1, відповідний розподіл називають нормальним. Цей розподіл набув широкого практичного застосування як у математиці, так і в економіці, і, зокрема, у фінансах. З достатнім ступенем точності можна вважа Рис. 7.1. Нормальний розподіл імовірностей ти, що залежність між можливою величиною очікуваного доходу та відповідною імовірністю у багатьох прикладних задачах підпорядковується нормальному закону. Це означає, що в більшості випадків оцінка ризиків може проводитись на основі зручного у використанні нормального розподілу імовірностей. У разі, якщо розподіл імовірностей не підпорядковується нормальному закону і є асиметричним, оцінка ризиків значно ускладнюється. Якщо визначити ризик у термінах теорії імовірності як імовірність отримати дохід, менший від очікуваного, ступінь ризику або міру невизначеності в отриманні доходу доцільно вимірювати такими імовірнісними характеристиками, як дисперсія та стандартне відхилення а(Я), які визначають за формулами Рис. 7.2. Інтервал невизначеності величини очікуваного доходу Чим більша величина а у кожному конкретному випадку, тим більший інтервал невизначеності і тим більший ризик. Визначимо стандартне відхилення для портфелів І і II, тис. грн: Отримані результати свідчать про те, що портфель II є більш ризиковим, ніж портфель І, хоча очікуваний дохід по портфелю І дорівнює очікуваному доходу по портфелю II. Стандартне відхилення є абсолютним показником мінливості очікуваного доходу. Відносним показником мінливості є коефіцієнт варіації, який визначають за формулою Цей показник також характеризує ризик і вимі рюється в процентах до величини очікуваного доходу Значення V < 10 % відображає слабку мінливість очі куваного доходу і свідчить про низький рівень ризику 10 % V < 25 % — середню мінливість і середній рівені ризику, V > 25 % — високу мінливість і високий рівені ризику. Механізм оцінки інвестицій У разі визначення доцільності інвестицій або безпосередньо в процесі інвестування коштів суб'єкти підприємницької діяльності постійно проводять оцінку дохідності інвестицій та розраховують відповідність між ступенем ризику і рівнем доходу за інвестиціями. Усі розрахунки та оцінки щодо інвестованих коштів обов'язково здійснюють з урахуванням часового чинника, оскільки інвестиційний процес та отримання прибутку від вкладення коштів пропорційні не тільки до ступеня ризику, а й до строку інвестицій та обсягу інвестованих коштів. Основними параметрами всіх розрахунків виступають:* початкова сума інвестованих коштів С0;* нарощена сума Сн, яку отримують по закінченні строку інвестування і яка включає початково інвестовану суму та плату за її використання, тобто загальну суму процентних виплат;* процентна ставка к — ціна, яку сплачує позичальник інвестору-кредитору за користування грошовими коштами останнього. При ефективному використанні коштів цієї ставки вона має бути меншою за ставку прибутку, який отримає позичальник від інвестування залучених коштів у виробництво чи у фінансові операції;* строк інвестицій Т, який переважно подають у вигляді п періодів, протягом кожного з яких нараховується процентна ставка к за користування коштами. У більшості випадків оцінка інвестицій здійснюється за наявності припущення, що поточний дохід у вигляді процентних виплат не вилучається інвестором, а реінвестується. Тобто в кожному наступному періоді процент нараховується як на початкову суму, так і на суму процентів, нарахованих, але не сплачених інвестору. Формулу, яка виражає взаємозв'язок між основними параметрами інвестиційного процесу, називають формулою складних процентіе: де — процентна ставка, яка нараховується один раз на період у кінці періоду. Якщо проценти нараховуються т раз протягом періоду, формула набуває такого вигляду: де — процентна ставка, яка нараховується неперервно. Процентна ставка ка має невелике практичне значення, але дуже зручна у використанні і знайшла застосування в теорії. У разі нарахування простих процентів, коли поточний дохід періодично в момент нарахування вилучається інвестором, нарощену суму може бути представлено у вигляді При різних способах нарахування процентів інвестор отримує різні величини доходу на вкладені кошти. Для порівняння ефективності різних способів вкладення коштів використовують ефективну процентну ставку . Це ставка, яка нараховується один раз на рік і забезпечує такий самий рівень доходу, що й інша ставка яку нараховують т раз на рік. Залежність між ефективною ставкою ке та ставкою к можна отримати, прирівнявши праві частини формул (7.9) та (7.10) при п = 1: Вирази (7.9) і (7.13) дають змогу не тільки визначити будь-який з параметрів інвестиційного процесу, а й вирішити більш складні завдання, зокрема оцінити майбутні надходження з позиції поточного моменту та привести у вигляд, придатний для порівняння доходів від інвестицій, що очікуються в різні моменти часу в майбутньому. Іншими словами, співвідношення (7.9) — (7.14) дають можливість знайти взаємозв'язок між теперішньою та майбутньою величинами капіталу, інвестованого у виробничу діяльність або операції на фінансовому ринку. Майбутня величина капіталу FV (future value) виражається через його теперішню величину PK(present value) аналогічно формулі (7.9), яка передбачає капіталізацію за схемою складних процентів: Процентна ставка к відображає дохідність інвестицій і є ставкою, за якою інвестують на визначений строк кошти, або є ставкою, яка підлягає визначенню в процесі оцінки дохідності конкретних інвестицій. Основними видами інвестицій, які здійснює підприємство в процесі своєї діяльності, є прямі інвестиції (в конкретний інвестиційний проект) та фінансові інвестиції (в портфель цінних паперів). У будь-якому разі процес інвестування супроводжується рухом грошових коштів, а процес оцінки інвестицій супроводжується аналізом та оцінкою відповідних грошових потоків. Оцінку грошових потоків здійснюють З ПОЗИЦІЙ майбутнього (пряма задача) або поточного моментів (обернена задача). Вирішення прямої задачі ґрунтується на використанні співвідношення (7.14) і полягає в оцінці величини майбутніх доходів за даною сумою початково інвестованих коштів. При вирішенні оберненої задачі здійснюють оцінку майбутніх надходжень з позицій поточного моменту. При цьому за допомогою співвідношення оцінюють теперішню величину очікуваних грошових потоків РУ і порівнюють з обсягом початково інвестованих коштів. Якщо ця величина перевищує початкові вкладення, конкретні інвестиції доцільно здійснювати. Процентну ставку к називають у цьому разі ставкою дисконтування і визначають (якщо вона попередньо не визначена) з урахуванням ринкових процентних ставок та ступеня ризику конкретних інвестицій. Величина РУ означає обсяг надходжень, які передбачено одержати наприкінці п-го періоду. Якщо в процесі інвестування очікується рух грошових коштів протягом кожного з періодів, формула (7.15) матиме такий вигляд: де CFі — грошовий потік, що очікується в j- му періоді; n — кількість періодів. Співвідношення (7.16) є коректним лише у випадку, якщо надходження в рамках одного часового періоду спостерігаються на початку або наприкінці періоду. Тому для використання цього співвідношення з метою оцінки прямих чи портфельних інвестицій попередньо аналізують структуру реальних грошових потоків і трансформують їх у потоки, що мають місце на початку або наприкінці періоду. (Відповідні потоки мають назви прену мерандо і постну мерандо.) При оцінці інвестиційних проектів, як правило, аналізують не загальні, а чисті грошові потоки за проектом — NCF (net cash flows), які відображають чистий приплив коштів на підприємство (див. розд. 5 і розд. 11). Теперішня величина очікуваних чистих грошових потоків за інвестиційним проектом, яку називають чистою теперішньою, або приведеною, вартістю проекту NPV (net present value), дає змогу отримати узагальнюючу оцінку проекту з погляду його привабливості для інвестора. Якщо чиста теперішня вартість проекту є додатною величиною, проект є прийнятним. З двох інвестиційних проектів більш привабливим є той, чиста теперішня вартість якого більша. При оцінці інвестицій у фінансові активи аналізують очікувані в майбутньому надходження грошових коштів, пов'язані з володінням фінансовим активом. Ці надходження складаються з процентних або дивідендних виплат за активом та грошових коштів, які передбачено отримати при перепродажу активу на ринку чи при його погашенні. Теперішню величину очікуваних грошових потоків за фінансовим активом називають його внутрішньою, або дійсною, вартістю. Цю величину порівнюють із поточною ринковою ціною активу. Якщо внутрішня вартість активу перевищує його поточну ринкову ціну, це означає, що актив недооцінений ринком і доцільно інвестувати кошти в нього. Точність оцінки теперішньої величини очікуваних грошових потоків за активом залежить від точності визначення:* очікуваних грошових потоків cf,;* строку розрахунку (кількості періодів п);* ставки дисконтування k. Строк розрахунку для інвестиційного проекту є визначеною величиною, що дорівнює строку життя проекту, який за певними правилами встановлюється при складанні бізнес-плану. При розрахунках, пов'язаних із фінансовими активами, строк розрахунку, як правило, визначається датою погашення конкретного активу. Для розрахунків, пов'язаних з акціями як із безстроковими інструментами, обчислення не обмежують закінченим періодом, а використовують граничний перехід до нескінченних часових інтервалів. Ставка дисконтування k є абсолютно визначеною величиною тільки у випадку, коли капітал інвестується на визначений період під визначену процентну ставку. Прикладом може бути вкладення коштів у банк на визначений строк під фіксовану процентну ставку або придбання фінансового активу з фіксованим доходом, що не має вторинного ринку і не підлягає переоцінці та перепродажу на ринку. У багатьох випадках існують певні правила для оцінки ставки дисконтування. Наприклад, при оцінці чистої теперішньої вартості інвестиційного проекту ставкою дисконтування виступає процентна ставка, яка відображає вартість ресурсів, що використовують для фінансування цього проекту. У разі, якщо джерела фінансування та їх вартість не визначені, ставка дисконтування може бути оцінена з огляду на ризиковість проекту та на ринкові процентні ставки. При оцінці внутрішньої вартості фінансового активу ставкою дисконтування виступає ставка, що відображає дохідність подібних фінансових активів, які в цей момент перебувають в обігу на ринку, тобто дохідність активів, які мають такий самий ступінь ризику та строк обігу, як і фінансовий актив. У випадках, коли не існує стандартної процедури визначення ставки дисконтування, її оцінюють на основі ринкових процентних ставок, рівнів інфляції та ступеня ризику конкретних інвестицій. ЛІТЕРАТУРА 1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП. 2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР. 3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473. 4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242. 7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246. 8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. 9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97. 10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с. 11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с. 12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с. 13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с. 14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с. 15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с. 16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с. 17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 419 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: