Реферат на тему Негрошові чинники інфляційних процесів: передумови та наслідки - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Негрошові чинники інфляційних процесів: передумови та наслідки. Політика переходу економіки України до фази ринкових реформ сприяла загостренню багатьох проблем, які існували як відкрито, так і у прихованій формі. Однією з форм недосконалості української економіки стала проблема неплатежів, яка за сво--єю природою за певних умов дуже легко може перейти до стадії платіжної кризи. Так, у най-більш кризовому стані опинилась економіка України у 1992–1993 роках, роках відкритої де-централізації економіки та виходу вітчизняного ринку на принципово новий рівень розвитку. Са-ме платіжна криза стала головною перешкодою на шляху подолання економічної кризи в Ук-раїні, що у свою чергу вимагає наукового дослідження всіх чинників, які негативно впли-ва-ють на макроекономічну ситуацію у країні. Питання щодо визначення особливостей розвитку інфляції в Україні та можливих шляхів її по-долання, особливо в аспекті впливу на неї з боку негрошових чинників, підіймалося в на--укових працях багатьох відомих українських вчених: Гальчинського А. [1], Гейця В.М. [2], Ко-рабліна С. [3], Найдьонова В.С. [4], а також у публікаціях багатьох відомих і ще тільки по-чи-на-ючих економістів і науковців. Як економічне явище, політична криза – це такий стан економіки, коли перш за все має мі-сце дисбаланс у напрямах руху виробничого, торговельного та фінансового капіталів. Інші не-гативні явища, такі як: загальний спад виробництва, дефіцит державного бюджету, підвищення рі-вня безробіття на фоні високого рівня інфляції, погіршення соціального стану населення, не-виправдане різке коливання грошової маси, що перебуває в обігу, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств, інтенсивне падіння рівня купівельної спро-мо-ж-ності населення, тобто попиту, запровадження занадто високих ставок за кредит, експансія іно-земних валют на внутрішньому ринку, падіння загальних обсягів інвестицій у країну та ще ба-гато інших негативних явищ – все це є лише зовнішніми проявами глибинних протиріч між ф-о-рмами суспільного капіталу. Але головним деструктивним і дестабілізуючим фактором виникнення та існування про-ти-річ між трьома формами суспільного капіталу, а саме виробничим, торговельним та фі-нансовим капіталами, фактором, який водночас є як причиною, так і наслідком кризового ста-ну економіки країни, є інфляція. Саме інфляція є найпершим симптомом та найчутливішим фак-тором загальної економічної хвороби у країні. Саме інфляція потребує детального нау-кового дослідження засобів і напрямів стримування темпів її зростання. Історично обумовлена неможливість повного подолання інфляційних процесів не тільки не повинна стати перешкодою на шляху її стримування, а навпаки, повинна стимулювати по-шук нових форм і напрямів пристосування до неї за рахунок оптимального її рівня, який не ті-льки не заважатиме економічному прогресу, а, можливо, ще й сприятиме подальшому роз-витку економіки взагалі. Головним серед функцій, які виконує держава, є регулювання розподілу та пе-ре-ро-з-по-ді-лу валового внутрішнього продукту між підрозділами виробництва, галузями еко-номіки, ад-міністративно-територіальними формуваннями та різними верствами населення. У зв’язку з тим що рух валового внутрішнього продукту від створення до споживання від-бувається за допомогою грошових фондів, особливої уваги заслуговує процес мобілізації та використання бюджетних коштів та їх вплив на формування фондів споживання та на-гро-мад-ження. Саме це призводить до необхідності постійного удосконалення системи мобілізації до-ходів бюджету та їх раціонального використання, досягнення оптимального співвідношення між різними ланками бюджетної системи, а також забезпечення економічного та соціального роз-витку держави. Запроваджені реформи в реальному секторі економіки України дозволили вже у 2000 ро-ці подолати негативну тенденцію щодо спаду реальних обсягів ВВП і досягти їх 6-від-соткового зро-стання. Це було наслідком підвищення внутрішнього попиту на продукцію вла-сного ви-ро--бництва, зростання темпів експорту товарів та послуг, стримання темпів ін-фля-ції, збільшення об-сягів інвестицій в основний капітал та інших дій. У 2000 році [5] обсяги промислового виробництва зросли на 12,9 % проти 4,3 % у 1999 році і склали 144,4 млрд грн. Високі темпи приросту мали місце в основних експортно-орієнтованих га--лу-зях: чорна (20,7 та кольорова (18,8 металургія, хімічна та нафтохімічна про-мисловість (5 %). Зростання обсягів інвестицій забезпечило приріст виробництва в галузях, які задовольняють ін-вестиційний попит, а саме машинобудування та металообробки – на 16,8Збільшення ви-пуску продукції спостерігалось в автомобільній (на 61,4авіаційній (на 51,9 та су-до-бу-дівельній (на 42 промисловості. Позитивну роль в економічному розвитку відіграло також скорочення частки бартеру та збі-льшення грошових надходжень за відвантажену продукцію, яка спостерігалась в усіх ос-но-в-них галузях промисловості. Ці результати позитивно вплинули також на фінансовий стан держави. Тільки за січень–ли---стопад 2000 року доходи зведеного бюджету становили 42,6 млрд грн. (27,7 % до ВВП), що скла--ло 100,6 % від річних призначень. Це дозволило витратити на підтримку галузей економіки 5,8 млрд грн., або 14,4 % загального обсягу видатків. Видатки на обслуговування державного боргу становили 4 млрд грн. (2,6 % до ВВП), або 9,9 % від суми видатків. На обслуговування зовнішнього державного боргу було витрачено 2,5 млрд грн. (1,6 % до ВВП), або 6,3 % від суми видатків. Державний бюджет по доходах було виконано у сумі 31,4 млрд грн. (92,5 % річних при-з-на-че-нь), або 20,4 % до ВВП. На 56,4 % дохідну частину державного бюджету було сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких тільки податок на додану вартість склав 48,1 % (8,5 млрд грн.). Державний бюджет України було зведено з профіцитом у 1,7 млрд грн. (1,2 % ВВП). Саме детальний аналіз економічного розвитку України дозволяє дослідити вплив деяких не-грошових факторів, які безпосередньо впливають на рівень інфляції. Розглянемо деякі економічні показники України протягом 1991–2001 років. Таблиця 1 Деякі показники економічного розвитку України, 1991–2003 рр. [ 5, 6] IСЦ – рівень інфляції (індекс цін споживчого ринку) / грудень до грудня попереднього ро-ку, %; F 1 – темпи зростання ВВП до відповідного періоду попереднього року (у порівняних ці--нах), %; F 1.1 – темпи зростання ВВП до відповідного періоду попереднього року (у фактичних ці-нах), %; F 2 – темпи зростання інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) до відповідного періоду попереднього року (у порівняних цінах), %; F 3 – рівень безробіття (на кінець періоду), %; F 4 – темпи зростання експорту товарів та послуг до відповідного періоду попереднього ро-ку, %; F 5 – темпи зростання імпорту товарів та послуг до відповідного періоду попереднього ро-ку, %; F 6 – доходи зведеного бюджету (у % до ВВП); F 7 – видатки зведеного бюджету (у % до ВВП); F 8 – дефіцит зведеного бюджету (у % до ВВП); F 9* – коефіцієнт обслуговування довгострокового зовнішнього боргу (витрати на об-слу-говування зовнішнього боргу за графіком, відносно обсягів експорту товарів та послуг), %. Скористаємось методом кореляційного аналізу [7] та встановимо рівень зв’язків між інфляцією та факторами економічного розвитку України, розглянутими в табл.1. Побудуємо матрицю парних кореляцій між розглянутими показниками з метою встановлення існування або відсутності між ними певних зв’язків. Таблиця 2 Матриця парних кореляцій між зазначеними вище показниками, 1991–2001рр. Якщо проаналізувати рядок коефіцієнтів кореляції між рівнем інфляції та темпами росту ек-спорту та імпорту товарів і послуг, бюджетних показників і коефіцієнтами обслуговування зо-внішнього боргу, то перш за все необхідно зазначити, що безпосереднього кореляційного зв’я-зку між ними практично не існує. Але це ще не означає, що такий зв’язок, а саме опо-се-ре-дкований, не існує взагалі. Справа в тім, що деякі економічні показники, у даному випадку в першу чергу це стосується бю-джетного дефіциту, безпосередньо на рівень інфляції дійсно не впливають, а лише створюють для цього сприятливі умови. Так, для покриття бюджетного дефіциту найзручнішим засобом є грошова емісія, яка, у свою чергу, перебуваючи у досить високому прямопропорційному кореляційному зв’язку, без-посередньо впливає на рівень інфляції, особливо коли темпи росту агрегатів грошової ма-си перевищують реальні обсяги, яких потребує економіка країни [8]. Саме це стало передумовою в межах ЄС виділення та відокремлення банківської системи від інших економічних і фінансових інститутів та покладанню на Європейський Центральний Ба-нк відповідальності за темпи росту цін з метою утримування їх на рівні 2 –2,5 % річних, що є основною метою його діяльності. Тоді у контексті розглядання проблеми обмеження бюджетного дефіциту необхідно зве-р-ну-ти увагу на темпи росту реального ВВП та на економічні фактори, які на нього впливають. Дій-сно, зростання темпів росту реального ВВП (F1) сприяє зменшенню обсягів бюджетного де-фіциту (F8), про що свідчить отриманий досить суттєвий коефіцієнт кореляції: r (F1, F8)1991–2001 = – 0,7142 (р = 0,020). Встановлена тенденція зберігається і навіть посилюється, враховуючи наступні два роки: r (F 1, F 8)1991–2003 = – 0,9136 (р = 0,000). Тобто, обернено пропорційний зв’язок, високий рівень тісноти зв’язку та практично ну-льо-ва імовірність помилки в отриманих розрахунках підтверджують теоретичну концепцію зме-ншення обсягів бюджетного дефіциту за рахунок зростання темпів росту реального ВВП. Очевидним є той факт, що цей процес у свою чергу повинен відбуватися через збільшення до-хідної частини зведеного бюджету. Але у той же час маємо зовсім несподіваний результат: r (F 1, F 6)1991–2001 = – 0,7500 (р = 0,012). Виходить, що протягом 1991–2001 років в Україні зростання реального ВВП (F1) су-про-вод-жу-валось суттєвим зменшенням обсягів дохідної частини зведеного бюджету (F6), про що свід-чить високий рівень обернено пропорційного зв’язку, тим більше за умов практично ну--льо-вої імовірності помилки в отриманих розрахунках. Наступні два роки навіть за умов покращання соціально-економічного стану в Україні (при-наймні відповідно до офіційних статистичних даних) не тільки не виправили означену си-туацію, а й ще більше її поглибили: r (F 1, F 6)1991–2003 = – 0,8808 (р = 0,000). Не поспішатимемо з висновками і знову звинувачуватимемо у таких результатах тіньову еко-номіку. Припустимо, що у зв’язку з гіперінфляцією 1993 року в Україні дійсно в період 1991–2001 років могла мати місце досить значна розбіжність між реальними та фактичними по-казниками, у даному випадку це стосується ВВП. Тоді розглянемо зв’язок між дохідною частиною зведеного бюджету (F6) та темпами росту фак-тичного ВВП (F1.1): r (F 1,1, F 6)1991–2001 = 0,0902 (р = 0,804). Цей результат вражає ще більше. Виходить, що навіть у фактичному виразі темпи росту ВВП не сприяли зростанню дохідної частини бюджету, бо зв’язок практично взагалі відсутній. То-ді дійсно не зрозуміло, куди надходили кошти, принаймні, в межах фактичних показників. Відповідно до отриманих даних (коефіцієнт коеляції в абсолютному виразі наб-лижується до 1) збільшення обсягів реального ВВП (F1) не супроводжувалось збільшен-ням витрат зве-де-ного бюджету (F7): r (F 1, F 7)1991–2001 = – 0,9225 (р = 0,000). Не змінили ситуацію і наступні два роки: r (F 1, F 7)1991–2003 = – 0,9256 (р = 0,000). Розглянемо у графічному виразі, як змінювалися обсяги реального ВВП (F1), дохідна (F 6) і витратна (F 7) частини зведеного бюджету. Як видно з графіка, починаючи з 1994 року в Україні з кожним роком все більше по-си-лю-єть-ся розбіжність між постійно зростаючими обсягами реального ВВП та обсягами дохідної та витратної частин зведеного бюджету України, що постійно зме-н-шу-ю-ться. Що ж стосується ос--танніх двох років, то привертає увагу той факт, що темпи росту дохідної частини бюджету зна--чно відстають від темпів росту ВВП. У даному випадку мимоволі напрошується висновок, що така ситуація є досить вагомим до--казом розширення сфери та збільшення обсягів тіньової економіки. Такий стан економіки – це поле діяльності не економістів, а представників влади та права. Будь-які теоретичні, практичні і навіть математичні дослідження за таких умов безсилі і потребують допомоги з боку від-по-ві-д-них владних структур. Графік 1. Темпи росту реального ВВП, дохідна і витратна частини Зведеного бюджету Ук-раїни, 1991–2003 рр. Не призводить, як виявилося, до збільшення реальних обсягів ВВП і до зростання коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу: r (F 1, F 9)1991–2001 = 0,5584 (р = 0,150). Прямо пропорційна залежність за умов такої значної імовірності помилки не є показовою. І тільки обернено-пропорційна залежність між темпами росту реального ВВП (F 1) та тем-пами росту імпорту (F5) в Україну, навіть за умов досить високої імовірності помилки в от-риманих розрахунках, свідчить про досить позитивну тенденцію: r (F 1, F 5)1991–2001 = – 0,6360 (р = 0,066), що додатково доводить необхідність зосередження всіх зусиль у напрямі економічного зро-стання в Україні. Не відрізняються суттєво від розглянутих результатів і коефіцієнти кореляції між темпами росту інвестицій в основний капітал (F 2) та розглянутими показниками. Збільшення інвестицій в основний капітал не тільки не призводить до збільшення дохідної ча-стини зведеного бюджету (F 6), а, навпаки, простежується тенденція до зменшення таких на-дходжень: r (F 2, F 6)1991–2001 = – 0,4435 (р = 0,199). Ще менше із збільшенням інвестицій в основний капітал зростає витратна частина зве-де-но-го бюджету (F 7): r (F 2, F 7)1991–2001 = – 0,7904 (р = 0,007). І тільки бюджетний дефіцит (F8) дійсно скорочується із збільшенням інвестицій в основний ка-пітал: r (F 2, F 8)1991–2001 = – 0,9039 (р = 0,000). Позитивна тенденція зберігається і щодо збільшення коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу (F 9): r (F 2, F 9)1991–2001 = 0,7675 (р = 0,026). Досить логічними відповідно до отриманих розрахунків є зміни у рівні безробіття протягом пе-ріоду, що аналізується. Спостерігається тенденція до його падіння із зростанням обсягів ім-порту в Україну та збільшенням дохідної частини зведеного бюджету, хоча отримані ко-е-фі-ці-єнти кореляції між ними супроводжуються дещо завищеними рівнями імовірності помилки в розрахунках. Але найбільш чутливим за умов обернено пропорційного зв’язку виявився показник рівня бе-з--робіття до видаткової частини зведеного бюджету. Збільшення бюджетних витрат (F 7) при--з-во-ди-ть до зменшення рівня безробіття (F 3), і навпаки, що безпосередньо і відбувається за ос-танні роки: r (F 3, F 7)1991–2001 = – 0,8732 (р = 0,001). Встановлена позитивна тенденція продовжилась і протягом 2002 та 2003 років: r (F 3, F 7)1991–2003 = – 0,9254 (р = 0,000). Навіть зростання бюджетного дефіциту (F 8), особливо за рахунок збільшення видаткової частини, сприяє зменшенню рівня безробіття (F 3): r (F 3, F 8)1991–2001 = – 0 ,8307 (р = 0,003). Відповідно: r (F 3, F 8)1991–2003 = – 0,8701 (р = 0,000). А ось збільшення коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу (F 9), яке певною мірою пе-редбачає зменшення витрат на розширення виробництва товарів та послуг, а також і на с-о-ціальну сферу, призводить до значного збільшення рівня безробіття: r (F 3, F 9)1991–2001 = 0,7663 (р = 0,027). Проаналізуємо між зазначеними економічними показниками коефіцієнти кореляції у ко-роткостроковому періоді. Таблиця 3 Матриця парних кореляцій між зазначеними вище показниками, 1996–2003рр. Отримані результати дещо відрізняються від відповідних у довгостроковому періоді. За умов досить високої імовірності помилки спостерігається тенденція щодо прямо про-пор-цій-но-го зв’язку між рівнем інфляції та дохідною і витратною частинами зведеного бюджету. В Ук-раїні протягом 1996–2003 років відбувалося одночасне зменшення як рівня інфляції, так і об-сягів дохідної та витратної частин зведеного бюджету. Така залежність може бути зрозумілою лише в контексті класичної економічної теорії. Зро-стання дохідної і відповідно витратної частин бюджету, яке теоретично відбувається на ба-зі зростання обсягів ВВП, повинно супроводжуватися зростанням темпів інфляції, і навпаки. Але в умовах української економіки спостерігається дещо інша ситуація. Зростання обсягів ре-ального ВВП та інвестицій в основний капітал супроводжуються зменшенням темпів ін-ф-ля-ції. Тобто зменшення обсягів дохідної та витратної частин Зведеного бюджету України, яке від-бувається на фоні інфляційної стабілізації та зростаючих темпів росту реального ВВП та інвестицій в основний капітал, є не протиріччям, а ще одним доказом поступового розширення об-сягів тіньової економіки. Аналогічна ситуація спостерігається і щодо коефіцієнтів кореляції між темпами росту ре-ального ВВП (F1) та дохідною (F 6) і витратною (F ) частинами Зведеного бюджету України у короткостроковому періоді: r (F 1, F 6)1996–2001 = – 0,7338 (р = 0,097); r (F 1, F 7)1996–2001 = – 0,8348 (р = 0,039). Звернемось знову до таблиці 1, яка досить наочно демонструє, що починаючи з 1994 року в Україні відбувається щорічне зростання обсягів реального ВВП (відносно попереднього ро-ку) та зменшення обсягів дохідної та витратної частин зведеного бюджету. Тобто економічна ста-білізація у сфері виробництва, як виявилося, не має нічого спільного з наповненням дер-жав-ного бюджету. Досить складно пояснити таке явище чимось іншим, тільки як тіньовою економікою. Водночас поступові позитивні зміни, які спостерігаються протягом 2002 та 2003 років, при-звели також і до відповідної корекції стосовно статистичних показників. Відповідно: r (F 1, F 6)1996–2003 = – 0,6858 (р = 0,060); r (F 1, F 7)1996–2003 = – 0,8215 (р = 0,012). Що ж стосується коефіцієнтів кореляції щодо темпів росту фактичного ВВП, а також обсягів ек--спорту та імпорту, вони настільки непоказові, що немає сенсу у даному випадку на них зу-пинятися. Привертають також увагу отримані коефіцієнти кореляції між темпами росту інвестицій в ос-новний капітал (F 2) і дохідною (F 6) та витратною (F 7) частинами Зведеного бюджету України про-тягом 1996–2001 років: r (F 2, F 6)1996–2001 = – 0 ,7743 (р = 0,071); r (F 2, F 7)1996–2001 = – 0 ,8941 (р = 0,016). Це ще один доказ того, що інвестиції в основний капітал, які у свою чергу безпосередньо ма-ють призводити до збільшення обсягів реального ВВП, особливо у короткостроковому пе-ріоді: r (F 2, F 1)1996–2001 = 0 ,9494 (р = 0,004), на жаль, не сприяють наповненню Державного бюджету України. І знову це сфера ді-яль-но-сті не економістів, а в першу чергу представників влади та права. Аналогічно до темпів росту реального ВВП зростання темпів росту інвестицій в основний ка--пітал (F 2) супроводжується суттєвим зменшенням обсягів бюджетного дефіциту (F 8) та збі-льшенням коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу (F 9): r (F 2, F 8)1996–2001 = – 0,8401 (р = 0,036); r (F 2, F 9)1996–2001 = 0,8215 (р = 0,045). Досить чутливим до аналізованих економічних показників у короткостроковому періоді ви-явився показник рівня безробіття. Обернено пропорційний зв’язок між рівнем безробіття (F 3) та дохідною (F 6) і витратною (F 7) частинами зведеного бюджету за умов практично ну-льової імовірності помилки свідчить про суттєвий вплив зменшення обсягів бюджетних до-ходів і витрат на процес збільшення рівня безробіття: r (F 3, F 6)1996–2001 = – 0,9018 (р = 0,014); r (F 3, F 7)1996–2001 = – 0,9792 (р = 0,001). Щодо кореляційної залежності між рівнем безробіття і показниками бюджетного дефіциту та коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу, то у короткостроковому періоді вона пра-к-тично не відрізняється від аналогічного у довгостроковому. Незважаючи на деякі негативні елементи, які спостерігаються в українській економіці, у ко-роткостроковому періоді чітко простежуються реальні напрями стримування інфляційних про-цесів ринковими засобами, а саме, в контексті даного аналізу, шляхом мобілізації зусиль що-до збільшення темпів росту реального ВВП (F1) та інвестицій в основний капітал (F 2): r (ІСЦ, F 1)1996–2003 = – 0,6930 (р = 0,057); r (ІСЦ, F 2)1996–2003 = – 0,5864 (р = 0,127). Навіть за умов не досить високої щільності зв’язку, встановлені залежності певною мірою виз-начають першочергові напрями розвитку української економіки. З викладеного можна зробити висновки: 1. Значний кореляційний обернено пропорційний зв’язок спостерігається у коротко-строко-во-му періоді між рівнем інфляції та темпами росту реального ВВП. Класична формула по-си-лен-ня інфляційних процесів в умовах економічного пожвавлення для української економіки не зберігається. У довгостроковому періоді цей зв’язок стає на- багато слабкіший, але тенденція що-до його характеру зберігається. У будь-якому разі, навіть якщо з перебігом часу цей зв’язок змі-нить свій характер, неприпустимо обмеження інфляційного росту за рахунок зменшення об-сягів реального ВВП. Тим більше, що у даному випадку можна послатися на висновок, зро-блений економістами Дж. Тобіном і Р. Манделлом та відомий під назвою „ефекту Ма-н-де-л-ла-Тобіна”, відповідно до якого переваги від росту економічної активності, навіть якщо він при-зводить до посилення інфляційних процесів, виправдовують та перевищують спричинені ін-фляцією збитки. 2. Обернено пропорційний зв’язок у короткостроковому періоді виникає між рівнем ін-фля-ції та темпами росту інвестицій в основний капітал у порівняних цінах. Незважаючи на те що тіснота зв’язку не дуже значна, а також досить велика імовірність помилки, можливість об-меження темпів інфляції за рахунок збільшення обсягів інвестицій в основний капітал робить інвестиційні процеси в економіку ще більш привабливими, тим більше, що вони сприяють зро-станню обсягів реального ВВП як у довгостроковому, так і ще більшою мірою у ко-ро-т-ко-стро-ковому періоді. 3. Існують економічні показники, які, не перебуваючи з рівнем інфляції у безпосередньому ко-реляційному зв’язку, не втрачають своєї актуальності щодо проблеми стримування ін-ф-ля-ці-й-них процесів, бо саме вони створюють умови для їх посилення. У першу чергу це стосується бю-джетного дефіциту, особливо враховуючи те, що для його покриття найлегшим шляхом за-лишається надлишкова грошова емісія. Остання у свою чергу перебуває у максимально ви-сокому прямопропорційному кореляційному зв’язку з рівнем інфляції. Тобто бюджетний де--фіцит як негрошовий чинник інфляційних процесів залучає до дії грошові чинники, а саме гро-шову емісію. Безперечно, вирішення проблеми бюджетного дефіциту не обмежується сфе-рою бюджетної політики. Не менш важливим питанням є удосконалення податкової політи-ки та поступове обмеження обсягів тіньової економіки. Але досить актуальним аспектом що-до подолання бюджетного дефіциту є економічне зростання. Таким чином, отримані розрахунки ще раз доводять, що існує досить багато економічних фа-кторів, які, якщо безпосередньо і не впливають на темпи інфляції, то, принаймні, створюють не-обхідні умови для такого впливу через інші економічні показники. І саме вони, внаслідок сво-єї прихованої природи впливу на інфляційні процеси, потребують подальшого, більш дос-коналого дослідження. Тим більше, що метод кореляційного аналізу тільки накреслює пе-вні тенденції розвитку у тому чи іншому напрямі, не враховуючи (так само, як практично бу-дь-який математичний метод) психологію поведінки населення щодо очікування інфляції (що впливає певною мірою на сукупний попит), політичні рішення (які так чи інакше ви-пе-ре-д--жають економічні реформи) і, нарешті, фактор часу. Література: 1. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Основи, 1998. – 415 с. 2. Геєць В. Про політику економічного зростання в Україні // Банківська справа. – 1999. – № 2. – С. 3–8. 3. Кораблин С. Инфляция и экономический рост // Зеркало недели. – 2003. – № 10 (435). 15–21 марта. 4. Найденов В.С. Инфляция и антиинфляционная политика в Украине. – К.: Эксперт–Про, 2000. – 60 с. 5. Соціально-економічне становище України за 2001–2003 роки // www.me.gov.ua 6. www.bank.gov.ua 7. Боровиков. В. STATISTICA: искусство анализа данных на компьютере. Для профессионалов. – СПб.: Питер, 2001. – С. 115–120. 8. Шикіна Н.А. Грошово-кредитна політики та економічне зростання / Розвиток фінансово-кре-дитної системи України в умовах ринкових трансформацій: Збірник матеріалів першої Все-української науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників, 26–27 лютого 2003 р. – Вінниця: Універсум – Ландо Лтд, 2003. – С. 124–129.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 350 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: