Реферат на тему Моніторинг фінансово-господарської діяльності підприємства - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Моніторинг фінансово-господарської діяльності підприємства. План 1. Значення моніторингу діяльності підприємства 2. Моніторинг у системі контролінгу 3. Функціонування системи контролінгу 4. Фінансовий моніторинг 5. Моніторинг стану підприємства 6. Список літератури Значення моніторингу діяльності підприємства Розвиток ринкових відносин вимагає здійснення нової фінансової політики, посилення і впливу на прискорення соціально-економічного розвитку України, зростання ефективності виробництва і зміцнення фінансів держави. Із вступом нашої держави Таблиця 11.4. Фінансові коефіцієнти, що застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства Коефіцієнт \| Що відображає \| Як розраховується \| Нормативне значення 1 \| 2 \| 3 \| 4 ] Коефіцієнт автономії \| Характеризує незалежність від позикових коштів. Показує частку власних коштів у загальній сумі всіх коштів підприємства \| Відношення загальної суми всіх коштів підприємства і до джерел власних коштів \| Мінімальне порогове значення на рівні 0,5. Перевищення вказує на збільшення фінансової незалежності, розширення можливості залучення коштів зі сторони Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів \| Скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 грн вкладених в активи власних коштів \| Відношення всіх зобов'язань до власних коштів \| Перевищення вказаного кордону означає залежність підприємства від зовнішніх джерел коштів, втрату фінансової стійкості (автономності) Коефіцієнт забезпеченості власними коштами \| Наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості. Критерій для визначення неплатоспроможності (банкрутства) підприємства \| Відношення власних оборотних коштів до загальної величини оборотних коштів підприємства \| Чим вищий показник (0,5), тим кращий фінансовий стан підприємства, тим більше у нього можливостей проведення незалежної фінансової політики Коефіцієнт маневреності \| Здатність підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу і поповнювати обороти] кошти за рахунок власних джерел \| Відношення власних оборотних коштів до загальної величині власних коштів (власного к капіталу) підприємств \| Чим ближче значення показника до верхньої межі, тим більша можливість фінансового маневру у підприємства Закінчення табл. 11. 1 \| 2 \| 3 \| 4 Коефіцієнтів відношення мобільних і мобілізованих коштів \| Скільки поза оборотних коштів доводиться на 1 грн оборотних активів \| Відношення оборотних коштів до поза оборотних активів \| Чим вище значення показника, тим більше коштів підприємство вкладає в оборотні активи 1 Коефіцієнт майна виробничого призначення \| Частку майна виробничого призначення в загальній вартості всіх коштів підприємства \| Відношення суми позаоборотних активів і виробничих запасів до підсумку балансу \| При зниженні показника нижче нормативного значення рекомендується доцільне залучення довгострокових позикових коштів для збільшення майна виробничого призначення Коефіцієнт прогнозу банкрутства \| Частка чистих оборотних активів у вартості всіх коштів підприємства \| Відношення різниці оборотних коштів і короткострокових пасивів до підсумку балансу \| Зниження показників свідчить про те, що підприємству загрожують фінансові труднощі на шлях ринкових перетворень надзвичайно велике значення має формування та використання фінансових ресурсів. Управління фінансами вимагає від фінансового менеджера глибоких знань особливостей ринку, досвіду ведення фінансових розрахунків, інтуїції щодо прийняття рішень. Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи керування підприємствами. Необхідне більш швидке реагування на зміну господарської ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного вдосконалювання виробництва відповідно до зміни кон'юнктури ринку. Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє фінансовий аналіз та моніторинг, які відповідають за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. Щоб підприємство могло функціонувати у сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінювати стан як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів, а також здійснювати моніторинг фінансово-господарського стану підприємства. Моніторинг — складова управління економічними об'єктами, що полягає в систематичному аналізі їхньої діяльності, вивченні стану справ. Фінансовий моніторинг використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий моніторинг дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки всієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотримання розділів бізнес-плану. Методи фінансового аналізу та моніторингу постійно вдосконалюються в міру настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері, в першу чергу, доходять до користувачів періодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки цієї роботи. Щоб забезпечити високу економічну ефективність виробництва, потрібна державна економічна політика, що сприяла б формуванню середовища, сприятливого для господарської діяльності, й орієнтувала підприємство на максимальне одержання прибутку (доходів). Моніторинг у системі контролінгу За останні десятиріччя відбулись досить суттєві зміни в системі виробництва та управління. Для підприємств технічні проблеми перестали бути першочерговими порівняно з проблемами збуту продукції, фінансовими потоками та їх найбільш ефективним використанням, людськими ресурсами. Ефективність управління все більшою мірою залежить від урахування швидких і непередбачуваних змін зовнішнього середовища, кон'юнктури ринку і прямих споживачів з одного боку, та раціонального використання ресурсів підприємства — з іншого. Сучасний бізнес повинен швидко адаптуватись до змін у навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технології, без чого неможливо забезпечити своє майбутнє. Роль управлінського апарату полягає у тому, щоб виявити зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі на основі отриманої економічної інформації І розробити стратегію виживання фірми в умовах жорстокої конкуренції. Поки що ці завдання не усвідомлюються більшістю виробничого та управлінського персоналу, що пояснюється історією розвитку нашої країни. Кадри управлінців жили у суспільстві, в якому були інші соціальні цінності та пріоритети, за минулі роки незалежності України порівняно мало відбулось змін у їх психології. За таких умов виникає розрив між вимогами виробничої системи, яка різко змінилась у результаті політичних та економічних умов, і підготовкою управлінського апарату. Для усунення цього протиріччя необхідно адаптувати систему управління до змін середовища. В якості системи спостереження за діяльністю підприємства в усій її багатоаспектності виділяється нова наукова дисципліна — контролінг. Як зазначає професор В. Б. Івашкевич, "одним з найновіших напрямків теорії і практики обліку, контролю та аналізу господарської діяльності підприємства за кордоном є контролінг". Контролінг, на відміну від функціональних дисциплін, є синтетичною дисципліною, яка базується на обліку, плануванні, аналізі та теорії управління. Цю науку можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління. Зміст контролінгу як науки пов'язаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи підприємства. Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин й управління та інших показників, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів. Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрямки:* Нормування витрат.* Розробку заходів щодо поліпшення роботи на підставі інформації про відхилення від норм.* Прогнозування у ціноутворенні.* Аналіз тенденцій розвитку підприємства.* Передбачення господарської і комерційної ситуації залежно від зміни умов роботи.* Координацію мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети підприємства.* Відстеження фінансового стану підприємства. Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю на підприємстві, визначає економічність роботи його окремих структурних підрозділів. Контролінг здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління підприємством та забезпечення тривалого його існування в умовах конкуренції. Як вважає М. С Пушкар, концепцію контролінгу можна подати у вигляді рис. 11.4. Об'єктами контролінгу виступають:* Ресурси підприємства (матеріальні засоби підприємства, персонал, інформаційні засоби).* Господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи).* Фінансова діяльність підприємства.* Показники ефективності роботи підприємства. За кожною з груп об'єктів контролінгу визначаються конкретні об'єкти з визначенням системи показників, за якими планується, обліковується, аналізується та контролюється певний аспект функціонування підприємства. Під терміном "контролінг" у закордонній літературі розуміють спеціально сконструйовану на основі інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування, контролю та управління систему, яка забезпечує отримання, обробку та узагальнення інформації про діяльність підприємства. Така система, разом з вирішенням оперативних завдань, орієнтується і на стратегічні досягнення. Завдання контролінгу значно більші за обсягом від завдань управлінського обліку, який входить у систему контролінгу в якості однієї із складових. Під контролінгом слід розуміти концепцію ефективного управління фірмою і забезпечення її довгострокового існування. Контролінг можна визначити як систему перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети. У випадку відхилень від мети приймаються коригуючі дії. Метою контролінгу є підтримання ефективного функціонування підприємства. Мета визначається вищим керівництвом і може змінюватися залежно від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку продажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін, підвищення прибутку, незалежність від кредиторів. Контролінг організовується за такими принципами:* Планування (визначення чітких стандартів діяльності підприємства).* Облік (визначення фактичного стану об'єктів спостереження).* Аналіз (визначення того, чи відповідає фактичний стан об'єкта встановленим стандартам).* Прийняття рішень (визначення проблеми у ситуаціях, які вимагають коригуючих дій). Функціонування системи контролінгу Функціонування системи контролінгу можна показати за допомогою рис. 11.5, з якого видно, що об'єктом спостереження є господарська діяльність підприємства, яка планується. Об'єктом планування виступають ресурси підприємства, процеси господарської діяльності, формування собівартості, отримання прибутку, фінансовий стан, ефективність використання різних видів ресурсів тощо. Використання об'єктів планується на основі норм, нормативів, стандартів. Бухгалтерський облік забезпечує збір інформації за тими об'єктами, що плануються, у розрізі певного набору Рис. 11.5. Елементи контролінгу та їх взаємодія показників, використовуючи відповідну методологію обробки інформації, форми вхідних і вихідних документів та регістрів, терміни подання тощо. Аналіз призначений для визначення відхилень від планових даних, причин та винних осіб. Якщо відхилення значні, то виявляються фактори, що їх спричинили, приймаються коригуючі дії, які спрямовані на приведення об'єкта контролінгу до бажаного стану. У системі контролінгу центральне місце належить бухгалтерському обліку, який формує базу даних, визначаючи зміст, відбір та оцінку даних, комплекс економічних показників, що характеризують кількісний та якісний стан об'єктів, а також фактори, ЩО впливають на їх функціонування. Уточнюється, наскільки повно треба відображати діяльність кожної структурної одиниці підприємства, а також ступінь деталізації фактичних даних, який визначається можливістю збору даних та потребою в них з боку апарату управління та лінійного персоналу. Контролінг є компонентом управління, забезпечує його інформацією для координації, організації і регулювання об'єктів. Функції організації, координації та регулювання близькі за семантичним значенням і означають спрямованість дій суб'єкта управління на визначену мету використання об'єктів. Ця функція посилюється залежно від масштабу підприємства, ринку збуту, асортименту продукції, швидкості змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Інформація бухгалтерського обліку використовується в системі управління для прийняття рішень. Ефективність управлінських рішень залежить від якості облікової та інших видів інформації. Недостовірна, недостатня інформація призводить до неякісних, помилкових рішень. Фінансовий моніторинг Фінансовий моніторинг є складовою системи контролінгу. В економічній теорії та практиці під моніторингом розуміють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства на основі даних фінансового обліку. З позиції фінансового менеджменту, моніторинг стану підприємства можна розглядати як функціональну підсистему, яка містить такі функції управління: прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз та оцінку показників фінансово-господарського стану підприємства. Іншими словами — це спеціальна система методів та інструментів, спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства в галузі його інформаційного забезпечення. Метою моніторингу є діагностування фактичного економічного і фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств відповідно до головної мети, попередження негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий результат та становище на ринку. Іншими словами, моніторинг є системою спостереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Ключовим поняттям у визначенні мети моніторингу є тенденції і закономірності економіки підприємства, його економічного та фінансового стану. Говорячи про економіку, слід мати на увазі, що мова йде, насамперед, про використання його акти* вів та пасивів, а інформація показує тенденції і закономірності розвитку. Діагностування економічного та фінансового стану можливе за умови забезпечення фактичною обліковою та іншими видами інформації про об'єкти і порівняння її з плановими показниками. Напрямки моніторингу діяльності підприємства Досить важливим для розуміння предмета моніторингу є отримання інформації не лише про внутрішнє, але й про зовнішнє середовище підприємства. Предметом моніторингу є мікроекономічні процеси та явища на підприємстві, які характеризуються певними показниками — індикаторами — в їх динаміці та макроекономічними процесами в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства. У процесі вивчення та оцінки розрізняють дві групи факторів впливу на діяльність підприємства: 1) внутрішні, які залежать від діяльності підприємства; 2) зовнішні, які незалежні від діяльності підприємства. Внутрішні фактори поділяють на групи залежно від особливостей діяльності підприємства та рівнів управління: фактори виробничої діяльності; фактори, пов'язані з інвестиційною діяльністю; показники, що характеризують ефекти та ризики фінансової діяльності; фактори поточного фінансового стану; перелік критеріїв порівняння та правил регулювання. Зовнішні фактори поділяють на три підгрупи:— соціально-економічні фактори загального розвитку країни;— ринкові фактори, що містять дані про товарні та фінансові ринки, дотичні до діяльності фірми;— інші зовнішні фактори, що визначаються специфікою діяльності підприємства. Зовнішній моніторинг стану підприємства здійснюється за кількома напрямками: зовнішнє економічне середовище, полі-тико-правове середовище, фінансове середовище (рис. 11.6). Для моніторингу важливим є врахування змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує, в основному, внутрішні зміни в господарській діяльності та управлінні, враховує зміни всередині системи спостереження лише певною мірою за її межами (рис. 11.7). Рис. 11.6. Напрямки зовнішнього моніторингу стану підприємства Рис. 11.7. Моніторинг у системі управління Моніторинг дозволяє підприємству адаптуватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Адаптація вимагає здатності до розвитку, трансформації елементів господарської діяльності та системи управління в такому напрямку, який забезпечує виживання підприємства. Ускладнення навколишнього середовища, в якому функціонує підприємство, вимагає ускладнення системи контролю за його діяльністю, тобто адаптації до нових умов. Критерієм здатності адаптуватись для підприємства є отримання результату фінансової діяльності, а тому орієнтація на прибуток показує, що підприємство демонструє свою волю вистояти, долаючи зміни, часто небажані, у навколишньому середовищі. Тому часте проведення моніторингу фінансових результатів підприємства є актуальним. Ті підприємства, які орієнтуються на тривале і наполегливе виживання, повинні перейти від пасивної реєстрації господарської діяльності (фінансовий облік) до систем обліку, які дозволяють забезпечити дані для свідомого аналізу та оцінки своєї позиції у зміненому оточенні (моніторинг). Ринкові відносини викликають постійні зміни навколишнього середовища, появу нових виробників, зміну попиту і пропозиції, конкуренцію між виробниками продукції, коливання цін тощо. Ці фактори впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства і фінансовий стан. Отже, для підтримання позицій на ринку товару підприємство постійно повинно оцінювати своє становище, у тому числі і фінансовий стан. Аналіз фінансового стану та його планування на майбутнє дає можливість визначити, чи достатньо коштів для погашення заборгованості, чи платоспроможне підприємство, чи не загрожує йому банкрутство. Необхідно пам'ятати, що успішна виробнича діяльність підприємства та його платоспроможність за рахунок впровадження прибуткових проектів ще не страхує від банкрутства. У центрі уваги аналітиків повинно бути питання ліквідності — забезпечення достатніх коштів, що знаходяться в обороті підприємства, та своєчасного погашення короткострокових зобов'язань. Моніторинг стану підприємства Для забезпечення досягнення цілей діяльності підприємства є необхідним моніторинг стану підприємства, який забезпечує:* Збір та аналіз внутрішньої та зовнішньої інформації про стан підприємства.* Виявлення "вузьких місць" на підприємстві.* Аналіз та оцінку фінансових та інвестиційних операцій.* Аналіз зовнішнього середовища та оцінку нових можливостей.* Контроль ризиків діяльності.* Виявлення резервів зниження собівартості, підвищення прибутку підприємства.* Виявлення кризових явищ у фінансовій та господарській діяльності. Побудова системи моніторингу на підприємстві передбачає виконання таких етапів робіт:* Визначення сфер спостереження: зовнішніх та внутрішніх суб'єктів та об'єктів даних моніторингу.* Визначення характеру інформації, яку треба зібрати, проконтролювати та обробити.* Організацію системи збору та обробки інформації.* Визначення моделей координації даних для прийняття управлінських рішень. Метою моніторингу підприємства є визначення взаємозалежності між різними показниками, які характеризують фінансово-господарську діяльність. Зацікавлені працівники апарату управління та окремі особи з числа акціонерів, постачальників, покупців, фінансових та податкових органів використовують інформацію, одержану в результаті аналізу фінансового стану підприємства, для своїх потреб. Головне в моніторингу — оцінка динаміки основних показників, місце підприємства серед конкурентів. Ось чому треба аналізувати економічні показники в часі (за місяць, квартал, півріччя, рік, декілька років). Моніторинг передбачає застосування ряду прийомів: 1. Складання порівняльних таблиць за ряд років, при цьому виявляють відхилення в абсолютних сумах та у відносних показниках (у % ) за основними об'єктами господарської та фінансової діяльності. 2. Визначення відносних відхилень показників (у % відносно до базового періоду). 3. Визначення показників за ряд років (кварталів) у % до будь-якого підсумкового показника (до суми балансу, власних активів тощо). 4. Визначення спеціальних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності. Результати аналізу в системі внутрішнього моніторингу носять конфіденційний характер. Сучасний стан розвитку моніторингу характеризується ускладненням ринкової орієнтації підприємства, що призводить до зростання значення управління, якості змін у структурах і методах управління. Динамічно відбувається процес трансформації та інтеґрації традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування та контролю в єдину систему отримання, обробки інформації та прийняття на її основі управлінських рішень, у систему, що управляє підприємством, будучи орієнтованою на досягнення не лише поточних, а й стратегічних цілей. Список літератури 1. Вень Т. Г., Довбня С. В. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. — 2002. — № 6. 2. Бирман Л, Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. — М.: Банки и биржи, 1997. 3. Бланк H.A. Инвестиционный менеджмент. — К.: Ника-Центр, 2001. 4. Бланк H.A. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999. 5. Закон України "Про інвестиційну діяльність № 1560—XII від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №47. — С. 646. 6. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" № 1201—ХН від 18 червня 1991 року. 7. Кобилянський Л. С. Управління проектами: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 200 с. 8. Кручок С. Оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. — 2002. — № 8. 9. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів // Вісник НБУ. — 1997. — № 2. — С. 31. 10. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений. — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1997. — 247 с. 11. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с. 12. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. — 3-тє вид., доп. — К.: МАУП, 2004. — 480 с. 13. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник // Под ред. Е. С. Стояновой. — М., 1996. 14. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: Учеб. по-соб. — К.: МАУП, 2000. — 208 с. 16. Шеремет А.Д., Сайфулин P.C. Методика финансового анализа. — М.: Инфра-М, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 704 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: