Реферат на тему Міжнародні фінансові організації - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Міжнародні фінансові організації. План 1. Зовнішньоекономічна діяльність країни. Платіжний баланс 2. Фінансова діяльність України як складова міжнародної фінансової Міжнародні фінансові інституції поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх належить Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін. Міжнародний валютний фонд є провідною світовою фінансовою інституцією, яка має статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а фінансові операції почав здійснювати з 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн - членів Фонду. Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн - членів фонду. Станом на 1 січня 2000 р. членами МВФ була 181 країна, у тому числі з вересня 1992 р. - Україна. Розмір внеску кожної країни залежить від двох чинників: загального обсягу емітованого SDR та частки (позиції) даної країни у Фонді. Частка кожної країни залежить від рівня її економічного розвитку та її місця у світовій торгівлі. Після першого перегляду квот у 1999 році загальний обсяг квот становив 209,6 млрд. SDR. Частка України складала 0,65 %, а її квота - 1372 млн. SDR. Порівняно з початковим періодом членства України в МВФ її квота зросла (спочатку становила 997,3 млн. SDR), а частка знизилась з 0,686 до 0,65 %. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта - в національній. Кількість голосів кожної країни у Фонді визначається у такий спосіб: 250 голосів незалежно від розмірів квоти плюс один голос на кожні 100 тис. квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) загальний перегляд квот. Це пов'язано з тим, що змінюється як рівень розвитку окремих країн, так і їх місце у міжнародній економіці. За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позичкові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на ринку капіталів. Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн - членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. З фінансового ринку кошти не залучались. Міжнародний валютний фонд є координуючою всесвітньою фінансовою інституцією. Його діяльність сприяє стабільності національних та світової валютних систем і забезпеченню на цій основі сталого економічного розвитку та надійності міжнародних економічних відносин. Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Основну роль у фінансовій діяльності МВФ відіграють кредити на вирівнювання платіжного балансу. Використання окремих механізмів фінансування обумовлюється характером проблем з платіжним балансом. Виділення кредитів залежить від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Кошти надходять до центрального банку країни-позичальника і використовуються на формування валютних резервів. Загалом система кредитування, що використовується МВФ, включає чотири форми: безпосереднє, поетапне, пільгове та спеціальне фінансування. Безпосереднє фінансування прямо пов'язане із квотою кожної країни і здійснюється в межах її резервної і кредитної часток. Резервна частка становить (з певними корективами) 25 % квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредити - резервні транші, видаються на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних. Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни. Ця сума ділиться на чотири рівні частини, які становлять окремі кредитні транші. Надання кредитів обумовлюється виконанням країною певних політичних та економічних вимог з метою ліквідації негативного сальдо платіжного балансу. Система поетапного фінансування використовується при більш суттєвих і триваліших проблемах з платіжним балансом у країни-позичальника і є наступним етапом її взаємовідносин з МВФ після безпосереднього фінансування. Поетапне фінансування здійснюється в межах граничних кредитних часток тієї чи іншої країни і включає механізми резервних кредитів (stand-by) та розширеного фінансування. Кредити "stand-by" були започатковані в 1952 р. і обумовлюються проблемами з платіжним балансом, що мають тимчасовий або циклічний характер. Вони видаються траншами на термін від 1,5 до 3 років під реалізацію програм макроекономічної стабілізації. Це основний механізм кредитування, що використовується в МВФ. Механізм розширеного фінансування, що почав діяти з 1974 р., пов'язаний із серйозними порушеннями рівноваги платіжного балансу, викликаними економічною кризою. Вони видаються, як правило, на термін до трьох років (в окремих випадках до чотирьох років) і супроводжуються більш жорсткими вимогами і контролем з боку МВФ до позичальника. Механізми пільгового фінансування пов'язані з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов хронічної кризи платіжного балансу. Вони включають фонд структурної перебудови та розширений фонд структурної перебудови. Позики з цих фондів надаються на дуже вигідних умовах - під 0,5 % річних на термін до 10 років. Система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачуваних обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення і обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій. Механізм компенсаційного та непередбаченого кредитування повинен вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що виникають із незалежних від даної країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від скорочення виручки від експорту внаслідок падіння цін на світовому ринку та від збільшення вартості імпорту, від непередбачених втрат, пов'язаних зі стихійними лихами, промисловими спадами, введенням протекціоністських обмежень у країнах-імпортерах, поява товарів-замінників тощо. Фонд кредитування буферних запасів використовується для надання допомоги країнам, які беруть участь у створенні відповідних резервів, якщо це погіршує стан їх платіжного балансу. Фонд фінансової підтримки операції щодо скорочення і обслуговування зовнішнього боргу використовується для врегулювання боргової кризи у країн, що розвиваються. Новим механізмом у системі спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Надання системних трансформаційних позик обумовлюється різким падінням надходжень від експорту та значним і стійким збільшенням вартості імпорту у зв'язку з переходом до світових цін, насамперед, на енергоносії. Другим основним напрямом діяльності МВФ с регулювання валютних взаємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн - членів Фонду. Насамперед кожна країна повинна, відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фондом та з іншими країнами для забезпечення і підтримання стабільних валютних курсів, її економічна та фінансова політика має спрямовуватись на забезпечення економічного зростання при розумній стабільності цін. Неприпустимими є валютні маніпулювання з метою отримання певних переваг у міжнародній торгівлі. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни - члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами з поточних міжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів. Будучи провідною міжнародною фінансовою інституцією, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за глобальною економікою. Він готує значний масив інформації як в цілому по світовій економіці, так і стосовно окремих країн. Щомісячний збірник фінансової статистики, що видається МВФ, охоплює дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валютних курсів та ін. Країни - члени Фонду зобов'язані без перешкод надавати всю необхідну інформацію. Нагляд за макроекономічною та валютною політикою країн здійснюється насамперед з допомогою консультування. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, у якій формулюються певні рекомендації країні щодо вироблення та коригування економічної, фінансової та валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація та всебічне обговорення доповіді "Світовий економічний огляд". На підставі аналізу наявної інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн - членів Фонду. Група Світового банку, є другою за значенням інституцією у системі міжнародних фінансів. Вона включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інституції: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (МАР); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАЛ) і спеціалізовану структуру - Міжнародний центр З урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУ1К). Серцевиною групи є МБРР, який був заснований разом з МВФ у 1945 р. і почав функціонувати в 1946 р. Учасниками банку можуть бути лише країни - члени МВФ. Основною мстою діяльності банку є сприяння розвитку економіки країн - членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що зазнали втрат унаслідок Другої світової війни. Нині головним напрямом діяльності є країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою. Джерелами ресурсів банку є:* статутний капітал;* залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;* резервний фонд. Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн-членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межах установлених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її економічного потенціалу, виходячи з її квоти в МВФ. Резервний фонд утворюється за рахунок банку. Напрями діяльності МБРР визначаються його завданнями саме як байку реконструкції та розвитку. Кредиту на здійснюється у двох формах - системні позики та інвестиційні кредити. Системні позики надаються урядам окремих країн під промірами макроекономічної стабілізації та інституційні зміни. Кошти не мають цільового призначення. вони надходять до бюджету і можуть використовуватись урядом на власний розсуд, утому числі і на фінансування дефіциту бюджету. Отримання позик обумовлюється виконанням певних вимог. При їх невиконанні надання кредитів може бути призупинено. Інвестиційні кредити видаються під конкретні інвестиційні проекти. Основними напрямами інвестиційного кредитування є галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв'язок), а також сільське господарство, охорона здоров'я та освіта. Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може бути також гарантом за аналогічними довгостроковими кредитами комерційних банків. Для виділення кредитів МБРР вимагає від країни, що позичає кошти, інформацію про її фінансовий стан та про об'єкти кредитування. Кредити надаються на основі пайової участі банку у фінансуванні певних об'єктів - до 30 % їх вартості. Інші організації, що входять до групи Світового банку, спеціалізуються на певних напрямах діяльності. Так, МАР (заснована в 1960 р.) надає безпроцентні кредити найбіднішим країнам світу терміном до 50 років. Кошти МАР формуються за рахунок внесків економічно розвинених країн, тобто це інституція фактично прямого перерозподілу ресурсів на рівні світової економіки. Кредити спрямовуються на реалізацію проектів розвитку і програм перебудови економіки. МФК надає кредити високорентабельним підприємствам країн, що розвиваються, причому, на відміну від МБРР, без гарантій урядів відповідних країн. Позики надаються на ринкових умовах, але більш пільгових, ніж, наприклад, комерційними банками. Кредитування здійснюється на засадах спільного фінансування — частка кредитів МФК не може перевищувати 20 % вартості проекту. Крім того, МФК може здійснювати прямі інвестиції шляхом придбання пакета акцій, але не більше 35 %. Однак вона ніколи не стає володарем найбільшого пакета акцій та не бере участі в управлінні акціонерним товариством. Ресурси МФК формуються за рахунок запозичень на міжнародних фінансових ринках (до 80 та від МБРР. БАТІ було засновано в 1988 р. з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій на основі страхування інвесторів від таких специфічних ризиків, як війни і заворушення, націоналізація, зриви контрактів тощо. Тим самим воно сприяє діяльності як інституцій Світового банку, так і приватних інвесторів. МЦУИС, що був заснований у 1966 р., виконує функції з урегулювання спорів між урядами окремих країн та їх інвесторами. Сама наявність такої структури створює сприятливу основу для взаємодії групи Світового банку з його позичальниками. Банк міжнародних розрахунків є першою в історії міжнародною фінансовою інституцією. Він був створений у 1930 р. Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійсненням розрахунків між ними. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку. Загалом всесвітні міжнародні фінансові інституції відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи концентрацію і перерозподіл фінансових ресурсів. Тим самим вони сприяють надійному функціонуванню національних фінансових систем. Крім того, їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються, та з перехідною економікою. У Європі в межах ЄС функціонують Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Європейський центральний банк створений у зв'язку із впровадженням у 1999 р. єдиної європейської валюти - євро. Його завдання і функції загалом ідентичні функціям центральних банків. Насамперед, він є емісійним центром євро. Банк сформовано на базі Європейського банку валютного співробітництва, який був створений у 1973 р. у межах європейської валютної системи і виконував функції, аналогічні МВФ - надавав кредити країнам - членам ЄС на покриття дефіциту платіжного балансу. Завданням Європейського інвестиційного банку, який був створений у 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загальноєвропейське значення. Кредити надаються терміном від 20 до 25 років. Пріоритетними є такі галузі інфраструктури, як енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що пов'язані з охороною навколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише тоді, коли передбачається їх відшкодування - боніфікація за рахунок бюджету ЄС. ЄБРР, який був створений у 1990 р. і відкритий у 1991 р., здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60 % кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % - у державну інфраструктуру. Кредитно-інвестиційна діяльність ЄБРР здійснюється у формах надання кредитів на розвиток виробництва, у тому числі спільне з іншими кредиторами та інвесторами фінансування, та на основі інвестицій в акціонерний капітал діючих акціонерних товариств. Крім того, банк сприяє доступу підприємств приватного і державного секторів на внутрішній і міжнародний ринок капіталів шляхом надання гарантій та фінансових консультацій. Кредитні ресурси ЄБРР поділяються на звичайні і кошти спеціальних фондів. За рахунок звичайних ресурсів надаються кредити під ефективні і надійні проекти розвитку. Спеціальні фонди призначені для пільгового кредитування низькорентабельних галузей соціальної інфраструктури та для надання технічної допомоги. Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено широким розвитком процесів міжнародної економічної інтеграції, що супроводжується глобалізацією економічних зв'язків, широкомасштабним переміщенням капіталів, об'єднанням фінансових ресурсів у світовому масштабі. Міжнародні фінанси - це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з рухом вартості між окремими країнами та у процесі формування та використання на світовому та регіональних рівнях централізованих грошових фондів. В основі фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності лежать законодавчі акти уряду України і міжнародні акти. Зовнішньоекономічна діяльність країни. Платіжний баланс В основі фінансового механізму міжнародної економічної діяльності лежать міжнародні і національні законодавчі акти, що регулюють порядок здійснення: - зовнішньої торгівлі; - ціноутворення; - валютного регулювання; - валютних платежів; - функціонування ринку цінних паперів; - кредитно-розрахункових операцій; - оподаткування іноземних юридичних осіб. Обов'язковою умовою успішного здійснення міжнародної економічної діяльності є постійний аналіз зміни курсу основних іноземних валют ($, ?, Ґ) та балансу платежів країн, із якими передбачається здійснення угод. Ефективність зовнішньоторговельних операцій залежить від структури зовнішньоторговельного обороту і застосовуваних цін. Платіжний баланс - це балансований рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу міжнародних економічних зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і на певний період. Іншими словами, платіжний баланс - це агрегована віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу, кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру міжнародних економічних операцій країни, її участі у глобальній економіці. У платіжному балансі відбиваються валютно-фінансові потоки між даною та іншими країнами, тобто вартісні обсяги реальних і фінансових потоків. Реальні потоки - це рух товарів, послуг та інших не фінансових активів; фінансові потоки - це за своїм змістом рух вимог та зобов'язань, які виникають у зв'язку з рухом реальних цінностей або автономно від нього. За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату І на певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день постійно змінюються. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характер її участі у світовому господарстві. З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження. В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони - дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті. Кредит - це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту). Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов'язань) (пов'язані з витратами іноземної валюти). Способи використання інформації платіжного балансу: По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти). По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза. По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам. Платіжний баланс складається з таких розділів: - торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням та ввезенням товарів; - баланс послуг та некомерційних платежів (баланс "невидимих" операцій); - баланс руху капіталів і кредитів. Торговельний баланс - це співвідношення вартості експорту і імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв'язків із партнерами та загальної економічної політики. Баланс послуг та некомерційних платежів включає: платежі й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експортних послуг, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін. - за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ "Послуги" входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу; - за методикою МВФ показують односторонні перекази:* державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;* приватні перекази - перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину. Три перелічені вище групи операцій - послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази - називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів). Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: - міжнародний рух підприємницького капіталу; - міжнародний рух позикового капіталу. Міжнародний рух підприємницького капіталу включає: Вивіз капіталу: прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами; придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій; придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках. Приток капіталу; прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами; придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни; придбання нерезидентами депозитів банків країни. Міжнародний рух позикового капіталу включає: - Довго- і середньострокові операції - це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. Помилки і пропуски. Незважаючи на постійне вдосконалення методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття "Помилки і пропуски", до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій. Операції з ліквідними валютними активами - заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів. Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ A. Поточні операції Товари Послуги Доходи від інвестицій Інші послуги і доходи Приватні односторонні перекази Офіційні односторонні перекази Підсумок: А. Баланс поточних операцій B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал Прямі інвестиції Портфельні інвестиції Інший довгостроковий капітал Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США) C. Короткостроковий капітал О. Помилки і пропуски Підсумок: А + В + С + П (відповідає концепції ліквідності в США) Е. Компенсуючи статті Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ. Р. Надзвичайне фінансування С Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів Підсумок: А+В+С+О+Е+Р+С (виповідає концепції офіційних розрахунків у США). Н. Підсумкова зміна резервів СПЗ Резервна позиція в МВФ Інші вимоги Кредити МВФ Прийнята МВФ система класифікації статей платіжного балансу використовується країнами-членам и Фонду як основа національних метолів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняється як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас надають можливість кожній країні вносити свої, властиві їй. Як правило, такі особливості пов'язані з методами виміру сальдо платіжного балансу та його покриття. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу. - Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція. - Циклічні коливання економіки. - Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами. - Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. - Зміни в міжнародній торгівлі. - Вплив валютно-фінансових факторів. - Негативний вплив інфляції. - Торгівельно-політична дискримінація певних країн. - Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи. Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави Фінансова діяльність України як складова міжнародної фінансової діяльності Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір. Необхідність цього визначається: по-перше, об'єктивними потребами в фінансових ресурсах. Внутрішні фінансові ресурси обмежені. Без виходу на міжнародні фінансові ринки, без залучення прямих іноземних інвестицій (а це можливо лише за умови підтримки ринкових реформ в Україні міжнародними фінансовими організаціями) забезпечити стабільну динаміку економічного зростання надзвичайно складно, по-друге, об'єктивними закономірностями розвитку сучасної економіки. В умовах її глобалізації подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. Сучасний світ характеризується широким використанням зарубіжних інвестицій та зовнішніх боргових запозичень поряд з внутрішніми джерелами фінансування. Фактично не залишилось країн, які б спирались виключно на власні фінансові можливості. Фінансова відкритість своїм обов'язковим аспектом повинна мати здатність країни брати участь в міжнародних кредитно-фінансових відносинах без негативних наслідків для макроекономічної стабільності держави. Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір безпосередньо пов'язана з реструктуризацією її національної фінансової системи у цілому і державних фінансів, зокрема. Адже, з одного боку, інтеграційні процеси можливі за умови, якщо фінансові системи окремих країн побудовані на однакових засадах і функціонують на єдиних принципах. Без проведеної в Україні фінансової реструктуризації процес її інтеграції у світовий фінансовий простір є неможливий. З іншого боку, одним із найважливіших завдань фінансової реструктуризації є вибір швидкості поступового інтегрування у світову фінансову систему. Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань. По-перше, це трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. Фінанси підприємств, податкова та бюджетна системи, банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами. Національні особливості країн при цьому не повинні суперечити функціонуванню міжнародної фінансової системи і не стримувати інтеграційних процесів. Одним із ключових завдань у цьому напрямі є оптимізація податкової системи як за складом податків та співвідношенням між їх окремими групами і видами, так і за механізмами оподаткування. По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами. У цьому плані дуже важливою є підготовка України до вступу в ЄС. Так, у "Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" в частині практичних дій у сфері європейської інтеграції передбачається приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах. По-третє, важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів. Тут важливі як інституційне забезпечення (розвинені банківська система, інституції фондового ринку, страхові компанії, з якими могли б і мали б бажання співпрацювати іноземні партнери), так і відповідний інвестиційний клімат у країні. Вагомим кроком у цьому напрямі було спільне підприємництво, яке дало можливість накопичити необхідний досвід. По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачає забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків. По-п'яте, вкрай необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Членство в цих інституціях і співпраця з ними - це важливий чинник визнання тієї чи іншої країни міжнародною фінансовою спільнотою. Отже, інтеграція України в міжнародний фінансовий простір передбачає вирішення як внутрішніх завдань трансформації її фінансової системи, так і завдань налагодження механізмів міжнародного фінансового співробітництва. За роки незалежності у сфері інтеграції України в міжнародну фінансову систему багато зроблено. З 1992 р. Україна стала членом головних міжнародних фінансових організацій - Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), а також Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). На сьогодні Україна цілком інтегрувалася в міжнародну платіжну систему, забезпечуючи надійне і своєчасне проходження платежів. Крім того, створено дієву систему валютного регулювання з використанням ринкових механізмів курсоутворення; встановлено внутрішню конвертованість національної грошової одиниці; з багатьма країнами укладені договори про усунення подвійного оподаткування. Все це дає можливість стверджувати, що загалом процес входження України в міжнародну фінансову систему переходить до стадії відпрацьовування механізмів співробітництва. Ключовим напрямом інтеграції України в міжнародну фінансову систему є розвиток її відносин із головними міжнародними фінансовими інституціями - МВФ і Світовим банком. Вони відіграють дедалі зростаючу роль у світі, сприяючи економічному розвитку окремих країн, забезпечуючи надходження в національні економіки значної частки кредитних та інвестиційних ресурсів. Особливо важливою є їхня діяльність для країн із перехідною економікою, що поступово стають повноправними членами світового співтовариства і готові використовувати як управлінський досвід цих організацій, так і додаткові фінансові можливості. Саме від результатів співробітництва України з цими організаціями залежить характер і ефективність її інтеграції в міжнародну фінансову систему. Характер взаємовідносин України, як і будь-якої іншої країни, з міжнародними фінансовими організаціями залежить від двох принципово важливих моментів. По-перше, існує дилема фінансової залежності від їхніх кредитів у середньо -, а тим більше довгостроковій перспективі розвитку. Вона полягає в двох протилежних, але однаково можливих наслідках: зовнішні запозичення можуть стати як чинником економічного зростання, так і перетворитися в загрозу національної економічної безпеки. По-друге, стратегія міжнародних фінансових організацій визначається багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, що не завжди збігаються з національними інтересами конкретної країни. Тому в основі взаємовідносин із ними має бути узгодженість цілей і завдань, пріоритетів і напрямів розвитку. Розробляючи механізми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями, слід враховувати, що вони, кредитуючи країни, на відміну від приватних інвесторів не ставлять перед собою мети одержання найбільшого прибутку. Головне їхнє завдання - одержання від використання кредитів позитивного для економіки даної країни результату на основі виробництва конкурентоспроможних на внутрішньому і світових ринках товарів і послуг. Кредити виділяються під конкретні програми перебудови економіки, стимулюючи розроблення чітких і конкретних програм економічних перетворень. Розроблено напрями і форми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями. Взаємовідносини з МВФ розвивалися на основі використання таких механізмів кредитування, як системна трансформаційна позика (STF), кредити стенд бай (Standby) і система розширеного фінансування (EFF). За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитні угоди з МВФ, фактично отримавши: за позикою STF (1994 р.) - близько 720 млн. доларів США за річною ставкою 5,75 % на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки); за позиками Stand-by: у 1995 році - близько 780 млн. доларів США, у І 996 році - близько 860 млн. доларів США, у 1997-1998 роках - близько 247 млн. доларів США. Позики Stand-by надавалися за річною ставкою 6,29 % на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки. Практика реалізації Україною програм Фонду системних трансформацій та Stand-by надали змогу Уряду України розпочати обговорення можливості започаткування нової середньострокової програми, спрямованої на забезпечення економічного зростання реального сектора економіки. В вересні 1998 року Радою Директорів МВФ було затверджено програму "Механізм розширеного фінансування" для України загальним обсягом близько 2 млрд. 266 млн. доларів США. Загальна сума, отриманих від МВФ траншів за програмою EFF складає близько 990 млн. доларів США, із них: у 1998 році отримано близько 342 млн. доларів США, у 1999 році отримано близько 648 млн. доларів США. На 2000 рік було заплановано отримати від МВФ 936 млн. доларів США, але ці кошти не надійшли від МВФ в зв'язку з затримкою виконання Україною ряду умов Програми. Урядом України було здійснено рішучі кроки для виконання умов Програми та прискорення запровадження реформ в Україні. Виконання попередніх заходів стало вирішальним та надало можливість прийняття Радою Директорів МВФ 19 грудня 2000 року позитивного рішення щодо відновлення фінансування для України та продовження дії Програми в рамках кредиту "Механізм розширеного фінансування". В 2008 році Міжнародний валютний фонд виділив Україні кредит на суму понад 16 мільярдів доларів на подолання наслідків економічної кризи. Перший транш по даному кредиту у розмірі 4,5 мільярда доларів надійшов у листопаді. На сьогодні розмір квоти України в МВФ складає 1372 млн. СДР. Основою співробітництва України зі Світовим банком є його стратегія допомоги нашій державі, в якій визначено основні напрями, зокрема, розвиток приватного сектора та муніципальної інфраструктури, розвиток енергетичної галузі, заходи по енергозбереженню та інші. На поточний момент портфель проектів зі Світовим банком спрямовано на підтримку ключових напрямів економічних реформ, а саме: розвиток підприємництва та приватного сектора, структурну перебудову базових галузей економіки, реформування фінансового та банківського секторів, програми соціального захисту, охорону навколишнього середовища. Крім цього, кошти Світового банку направляються на фінансування інвестиційних проектів в електро - та теплоенергетиці, житловому та комунальному господарстві, соціальному секторі. Програмна системна позика (ПСП) становить основу фінансової допомоги Світового банку для підтримання конкретних досягнень у реалізації програми структурних реформ уряду України у різних секторах і спрямована на вдосконалення структурної та інституційної бази, а передусім - на завершення і прискорення процесу формування інституційної законодавчої бази та на удосконалення управління в державному і приватному секторах. Проект ПСП - приклад комплексного підходу до рішення проблем вітчизняної економіки і суспільства і передбачає здійснення заходів щодо 5 ключових напрямків: посилення фінансової дисципліни; поліпшення підприємницького середовища шляхом удосконалення державної регуляторної політики; удосконалювання правової бази прав власності; підвищення ефективності державного сектора і забезпечення його підзвітності; зм'якшення соціальних і екологічних ризиків перехідного етапу економіки. Проект складається з трьох гнучких системних кредитних операцій по 250 млн. дол. США на загальну суму 750 млн. дол. США. На сьогодні в Україні здійснюється підготовка 8 проектів, які підтримуються коштами Світового банку. Загальна сума позик Банку в рамках проектів, які знаходяться на стадії підготовки становить 714,8 млн. дол. США. Крім того, на стадії ініціювання знаходиться 4 проекти, які підтримуються коштами ЄБРР (сума позик складає 4,5 млн. дол. США та 41,79 млн. євро) і на стадії підготовки - 7 проектів на загальну суму 345,5 млн. дол. США та 234,6 млн. євро, в тому числі сума позик - 182 млн. дол. США та і 61,4 млн. євро. На цей час в Україні здійснюється реалізація 11 проектів, які підтримуються коштами Міжнародного банку реконструкції та розвитку на загальну суму 1804,89 млн. дол. США, у тому числі сума позик за якими складає 923,02 млн. дол. США. Крім того, реалізується один гарантійний проект на суму 100 млн. дол. США та два фантові проекти на суму 30,1 млн. дол. США. За рахунок коштів ЄБРР впроваджуються 7 проектів на загальну суму 285,826 млн. дол. США та 254,728 млн. євро, у тому числі сума позик за якими складає 213,536 млн. дол. США та 178,102 млн. євро. Література 1. Конституція України. -: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. 6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ // 7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // 8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) // 9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) // 10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) // 12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) // 13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 1097 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: