Среда, 25.06.2025, 12:08
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
    • Статистика
    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Главная » Статьи » Реферати » Фінанси
    Реферат на тему Місцеві бюджети України
    Реферат на тему Місцеві бюджети України.
    План
    1. Місцеві бюджети та їх роль у бюджетній системі України
    2. Проблеми економічної ефективності бюджетного вирівнювання в Україні
    Місцеві бюджети та їх роль у бюджетній системі України
    Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республі-ки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
    Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети тери-торіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
    Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.
    Роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величи-ною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. У 1992 р. через видатки місцевих бюджетів перерозподілялося 14,5 % ВВП, у 1993 р. — 15; у 1994 р. — 15,9; у 1995 р. —17,5; у 1996 р. —14,4; у 1997 р. —14,8; у 1998 р. — 14; у 1999 р. — 9,9; 2000 р. — 10; у 2001 р. — 10,5; у 2002 р. — 11,2; у 2003 р. — 13%.
    Нині доходи місцевих бюджетів (без урахування трансфертів із державного бюджету) зросли тільки на 0,3 відсоткового пункта: з 8,3 % у 2000 р. до 8,6 % у 2003 p., тоді як частка трансфертів у ВВП значно збільшилася — з 2,6 % у 2000 р. до 4,4 % у 2003 р.
    Таке зростання обсягів трансфертів відбулося насамперед унаслідок зміни політики держави у сфері міжбюджетних відносин, введення в дію Бюджетного кодексу а також відмови від використання регулюючих податків як основного інструмен-ту бюджетного регулювання.
    Доходи місцевих бюджетів без урахування трансфертів досягли найбільшої частини в складі зведеного бюджету в 1995 р. — 52,1 %. До 2000 р. частка доходів місцевих бюджетів у зведено-му перевищувала 40%. У наступних роках цей показник різко знизився — до 31,6 % у 2000 p., 33,6 % у 2001 p., 31,4 та ЗО %, відповідно, у 2002 та 2003 р. Таке стрімке зменшення част-ки доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті (з 52,1 % у 1995 р. до ЗО % у 2003 р.) призвело до зменшення ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі України. Наслідком цього стали зростання залежності місцевих бюджетів від трансфертів із центрального бюджету, недостатність фіскальних ресурсів для належного виконання функцій органів місцевого самовря-дування.
    Основними причинами зменшення частки доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни були: реформа податко-вого законодавства, внаслідок якої були змінені напрями сплати загальнодержавних податків; незадовільні якісні показники діяльності галузей економіки, які сплачують платежі до місцевих бюджетів; недостатні можливості органів місцевого самоврядування щодо розширення власної фінансової бази.
    До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі);
    - податок із доходів фізичних осіб (прибутковий податок із громадян до 2004р.) у частині, визначеній Бюджетним кодексом;
    - державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
    - плата за ліцензії на провадження певних видів господарсь-кої діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
    - плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
    - плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів — автоза-правними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
    - надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
    - єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
    Зазначені податки і збори (обов'язкові платежі) створюють кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
    До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 % загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території цих міст.
    До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справ-ляється на території цих міст.
    До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на цій території.
    Для забезпечення реалізації спільних соціально-економіч-них і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
    - 25 % податку з доходів фізичних осіб, що справляється на відповідній території;
    - 25 % плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим і відповідної області;
    - плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.
    Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:—
    50 % податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;—
    15 % плати за землю, що сплачується на території сіл, се-лищ, міст районного значення та їх об'єднань;—
    плати за ліцензії на провадження певних видів господарсь-кої діяльності та сертифікатів, що видаються районними дер-жавними адміністраціями;—
    плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміні-страціями;—
    надходження адміністративних штрафів, що наклада-ються районними державними адміністраціями або утворени-ми ними в установленому порядку адміністративними комі-сіями.
    До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
    - місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
    - 100 % плати за землю — для бюджетів міст Києва та Сева-стополя; 75 % плати за землю — для бюджетів міст республі-канського значення Автономної Республіки Крим і міст облас-ного значення; 60 % плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
    - податок із власників транспортних засобів та інших само-хідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відпо-відного бюджету;
    - надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
    - податок на промисел, що зараховується до бюджетів місце-вого самоврядування;
    - надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної те-риторіальної громади;
    - плата за забруднення навколишнього природного середо-вища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
    - кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несіль-ськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;
    - фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
    - плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;
    - надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
    - плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом;
    - гранти та дарунки у вартісному обчисленні;
    - власні надходження бюджетних установ, що утримують-ся за рахунок коштів відповідного бюджету;
    - податок на прибуток підприємств комунальної власності;
    - платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
    - інші надходження, передбачені законом.
    У 2003—2005 р. доходи місцевих бюджетів, що не врахову-ються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, становили менше 18 % доходів місцевих бюджетів України, тоді як у 2000 р. (до набрання чинності положень Бюджетного ко-дексу України) відповідні види доходів забезпечували майже 35 % надходжень. Порівняно з 2000 р. обсяг доходів, що не враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, зменшився з 2,4 до 1 % ВВП, тобто майже у 2,5 раза, тоді як обсяг доходів, які враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, є досить стійким (у % ВВП) із тенденцією до зростання — з 4,2 % ВВП у 2000 р. до 4,6 % ВВП у 2005 р.
    У 2004 р. було зафіксовано мінімальний (із 1991 р.) рівень доходів місцевих бюджетів (без трансфертів із державного бю-джету) — 6,6 % ВВП, у 2005 р. він дещо збільшився (до 7,2 %). Однак порівняно з іншими країнами цей показник є досить ви-соким і перевищує доходи місцевих бюджетів багатьох унітарних країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОКСР).
    Проблема достатності доходів місцевих бюджетів, що широ-ко обговорюється, не може бути розв'язана, на думку доктора економічних наук І. Луніної, незалежно від загального допустимого для конкретної країни рівня податкового навантаження на економіку та обсягу соціальних зобов'язань держави. В умовах України навряд чи можливе одночасне вирішення завдань підвищення доходів місцевих бюджетів та зменшення ставок усіх головних податків.
    В останні роки, за оцінкою І, Луніної, в Україні проблема фор-мування місцевих бюджетів розв'язувалася переважно шляхом вирівнювання фінансових можливостей. Зміна системи міжбюджетних відносин після набрання чинності Бюджетним кодек-сом привела до високого ступеня вирівнювання витрат місцевих бюджетів. Якщо у 1999 р. мінімальний рівень цих витрат в обласному розрізі відрізнявся від середнього майже на 35%,а коефіцієнт міжрегіональної варіації витрат становив 22 %, то у 2004 р. усім областям було забезпечено не менше 89 % середніх витрат, а коефіцієнт їх варіації зменшився до 7 %. Високого ступеня вирівнювання витрат досягнуто й за видатками бюджетів міст обласного значення, районів.
    У 2002—2004 р. різниця між мінімальним та максимальним рівнем бюджетних витрат у розрахунку на одну особу сягала приблизно 40 %, тоді як у 1999 р. (тобто до прийняття Бюджетного кодексу) — 2,5 раза. У 2004 р. видатки місцевих бюджетів більшості регіонів перевищували 92 % середнього за областями України рівня (і тільки в Сумській, Тернопільській та Луганській областях становили 89—90 %).
    Високий ступінь вирівнювання видатків місцевих бюджетів став можливим унаслідок обмеження податкових гарантій для місцевих бюджетів і збільшення частки трансфертів у доходах. Якщо у 1999 р. податкові надходження становили 68,1 % доходів місцевих бюджетів, а трансферти — 18,3 %, то у 2004— 2005 pp. частка податкових надходжень зменшилася до 46,2— 44 %, а трансфертів зросла до 42,5—43,5 %. Податкові повно-важення місцевих органів влади фактично обмежуються місце-вими податками і зборами, а також правом змінювати ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва. Це означає, що органи місцевого самоврядування фактично позбавле-ні повноважень, які б давали їм змогу приводити видатки місцевих бюджетів у відповідність до можливостей їх фінансування.
    У 2004 р. за рахунок трансфертів формувалося від 29 до 66 % доходів місцевих бюджетів регіонів. Порівняно з 1999 р. мінімальна частка трансфертів зросла у 6,6 раза.
    Необхідність чималих трансфертів зумовлена тим, що бюджетні видатки вирівнюються в умовах значних (майже п'ятиразових) міжрегіональних відмінностей рівня податкових надходжень у розрахунку на одного жителя.
    Низький рівень регіональних податкових надходжень у розрахунку на одного жителя, на думку експертів, як правило, прямо пов'язаний із високим (вищим, ніж у середньому по країні) рівнем безробіття, низьким рівнем інвестицій, у т. ч. прямих іноземних, та в цілому — з нижчим обсягом виробленої у регіоні валової доданої вартості. Так, обсяг прямих іноземних інвестицій на одну особу (на початок 2005 р.) у регіони України відрізняється більш як у 10 разів — від 2 7 дол. США у Чернівецькі й області до 286 у Київській, за обсягом інвестицій в основний капітал — майже у чотири рази (від 2,3 тис. грн. в Одеській об-ласті до 0,6 тис. грн. у Тернопільській). Рівень безробіття серед осіб працездатного віку (за методологією МОП) становить від 6,9 % у Дніпропетровській області до 12,8—13% у Рівненській та Тернопільській областях, тобто відрізняється майже вдвічі.
    Чинний порядок фінансування видатків місцевих бюджетів фактично є антистимулом для розширення податкової бази. Збільшення податкових надходжень в економічно слабших регіонах (у результаті успішної економічної політики) приводить до зменшення обсягу трансфертів із державного бюджету.
    Деякі регіони, місцевим бюджетам яких надаються значні трансферти з державного бюджету, мають не тільки низький показник валової доданої вартості, а й низький рівень податко-вих надходжень у розрахунку на одиницю виробленої в регіоні валової доданої вартості.
    Процес реформування місцевих бюджетів України (включа-ючи міжбюджетні відносини) та адміністративно-територіального устрою має забезпечити поступове досягнення (за ширшим колом повноважень) територіальної відповідності між повноваженнями органів місцевого самоврядування, доходами, які передано в їх розпорядження, та видатками відповідних бю-джетів.
    Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов'язані з інте-ресами широких верств населення й суттєво впливають на за-гальні соціальні процеси в державі, насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.
    Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.
    Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуван-ням критеріїв повноти надання послуги та наближення її де безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяють на групи.
    Перша група — видатки на фінансування бюджетних уста-нов і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надан-ня соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів.
    Друга група — видатки на фінансування бюджетних уста-нов і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України.
    Третя група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких є в усіх регіонах України.
    Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Видатки другої групи здійснюються з бю-джетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
    Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.
    Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) й районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.
    Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.
    Проблеми економічної ефективності бюджетного вирівнювання в Україні
    Таблиця 5.1. Показники горизонтального бюджетного вирівню-вання в Україні
    Показник | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.
    1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
    ВВП, млрд. грн. | 130 442 | 170 070 | 204 190 | 220 932 | 264 165
    Доходи зведеного бюджету, млрд. грн. | 32 876 | 49 118 | 54 935 | 61954 | 75 286
    Доходи місцевих бюджетів, млрд. грн. | 16 095 | 18 690 | 24 973 | 28 247 | 34 307
    Трансферти місце-вим бюджетам, млрд. грн. | 2 942 | 4 378 | 7 237 | 8 818 | 11729
    Доходи зведеного бюджету / ВВП, % | 25,20 | 28,88 | 26,90 | 28,04 | 28,50
    Трансферти місце-вим бюджетам / доходи місцевих бюджетів, % | 18,28 | 23,42 | 28,98 | 31,22 | 34,19
    Трансферти місце-вим бюджетам / ВВП | 2,26 | 2,57 | 3,54 | 3,99 | 4,44
    Система бюджетного вирівнювання визначає взаємодію між державним бюджетом і регіональними бюджетами, яка дає змогу будь-кому з громадян держави отримувати певний рівень суспільних послуг незалежно від того, на території якого регіону він проживає. Конкретними механізмами реалізації горизонтального бюджетного вирівнювання в Україні є система міжбюджетних трансфертів.
    Останніми роками постійно зростає роль міжбюджетних трансфертів у формуванні доходів місцевих бюджетів та частки ВВП, яка перерозподіляється через систему трансфертів. Якщо у 1999 р. трансферти місцевим бюджетам становили 2,26 % ВВП, то у 2003 р. їхня частка збільшилася вдвічі і становила 4,44 % ВВП. Динаміку обсягів міжбюджетних трансфертів і їхню роль у формуванні доходів місцевих бюджетів у 1999—2003 pp. характеризують дані табл. 5.1.
    Згідно зі ст. 72—74 Бюджетного кодексу України місцеві бю-джети не можуть бути затверджені з дефіцитом. Винятком є тільки бюджети міст обласного та республіканського значення, бюджет Автономної Республіки Крим, які можуть ухвалювати-ся з дефіцитом бюджету розвитку. Але на практиці дефіцит бюджету розвитку застосовується нечасто, а якщо й приймається дефіцитний місцевий бюджет, то величина цього дефіциту дуже мала. Тому можна зробити висновок, що видатки місцевих бюджетів залежать від доходів та міжбюджетних трансфертів. Доходи і видатки місцевих бюджетів на одну особу в регіонах України показано в табл. 5.2 і 5.3.
    Економічний аналіз свідчить, що неефективність перерозподільчих урядових програм є наслідком загальнішої закономірності: важко перерозподілити дохід так, щоб поліпшити добробут усіх учасників цього процесу в довгостроковій перспективі. Причиною цього є невраховані вторинні ефекти. Економісти називають три основні чинники, що знижують ефективність державної політики перерозподілу доходів.
    По-перше, розширення перерозподілу стримує економічне зростання. Податки та трансферна політика дестимулюють підвищення доходів і платником податків, і отримувачем трансферту.
    Таблиця 5.2. Доходи місцевих бюджетів на одну особу наявно-го населення, у грн.
    Регіон | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.
    1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
    Автономна Республіка Крим | 289,7 | 424,5 | 550,0 | 476,0 | 544,0
    Вінницька | 149,0 | 145,7 | 180,0 | 219,7 | 285,9
    Волинська | 137,3 | 153,6 | 184,4 | 241,7 | 268,9
    Дніпропетровська | 261,5 | 302,0 | 390,2 | 463,4 | 572,5
    Донецька | 253,0 | 316,1 | 366,6 | 423,6 | 518,6
    Житомирська | 170,2 | 132,1 | 174,9 | 216,5 | 270,6
    Закарпатська | 173,5 | 159,3 | 186,3 | 205,2 | 274,1
    Запорізька | 296,6 | 321,6 | 378,0 | 457,1 | 554,1
    Івано-Франківська | 249,0 | 144,9 | 177,4 | 217,7 | 277,8
    Київська | 426,6 | 253,7 | 325,0 | 308,2 | 399,1
    Кіровоградська | 162,8 | 158,3 | 202,8 | 247,8 | 296,7
    Луганська | 242,9 | 192,1 | 246,3 | 308,2 | 363,7
    Львівська | 267,2 | 182,3 | 235,4 | 286,3 | 354,4
    Миколаївська | 256,4 | 218,1 | 290,3 | 365,5 | 432,5
    Одеська | 277,1 | 296,8 | 348,3 | 402,2 | 487,5
    Полтавська | 330,1 | 247,4 | 295,1 | 363,6 | 449,5
    Рівненська | 334,5 | 131,2 | 179,0 | 264,3 | 308,6
    |Сумська | 237,7 | 219,1 | 267,2 | 295,1 | '346,0
    Тернопільська | 123,8 | 115,5 | 140,9 | 186,3 | 228,0
    Харківська | 252,9 | 259,3 | 317,5 | 392,4 | 479,2
    Херсонська | 158,7 | 163,2 | 208,2 | 254,0 | 296,7
    Хмельницька | 190,0 | 141,1 | 176,5 | 227,4 | 278,4
    Черкаська | 278,8 | 180,7 | 221,6 | 272,9 | 329,8
    Чернівецька | 153,1 | 141,2 | 176,7 | 215,7 | 280,3
    Чернігівська | 219,6 | 166,4 | 209,1 | 259,8 | 310,5
    м. Київ | 570,2 | 1336,4 | 1770,9 | 1624,1 | 1614,5
    м. Севастополь | 241,5 | 298,0 | 372,7 | 509,8 | 632,2
    Україна | 263,5 | 289,1 | 364,5 | 403,1 | 472,2
    Таблиця 5.3. Видатки місцевих бюджетів на одну особу наявно-го населення, грн.
    1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
    Автономна Республіка Крим | 320,2 | 424,7 | 555,0 | 590,7 | 725,1
    Вінницька | 223,7 | 268,3 | 345,8 | 440,4 | 608,9
    Волинська | 270,0 | 319,7 | 402,8 | 521,2 | 616,5
    Дніпропетровська | 275,6 | 299,6 | 450,2 | 499,1 | 615,2
    Донецька | 281,2 | 327,1 | 428,6 | 460,0 | 566,3
    Житомирська | 314,4 | 299,3 | 368,8 | 459,1 | 597,8
    Закарпатська | 340,2 | 313,7 | 412,1 | 481,1 | 599,2
    Запорізька | 376,0 | 353,3 | 426,4 | 507,5 | 600,8
    Івано-Франківська | 324,4 | 302,0 | 413,4 | 458,1 | 610,3
    Київська | 505,2 | 356,4 | 552,0 | 534,1 | 679,4
    Кіровоградська | 272,4 | 301,7 | 391,3 | 456,7 | 586,1
    Луганська | 268,5 | 261,9 | 380,8 | 446,4 | 538,0
    Львівська | 291,9 | 307,7 | 411,0 | 470,1 | 598,0
    Миколаївська | 307,3 | 299,8 | 419,1 | 485,7 | 632,5
    Одеська | 293,9 | 326,0 | 409,8 | 495,2 | 599,9
    Полтавська | 440,3 | 321,7 | 427,9 | 492,6 | 625,4
    Рівненська | 395,1 | 284,8 | 401,2 | 508,5 | 640,9
    Сумська | 255.6 | 371,5 | 429,5 | 464,9 | 601,9
    Тернопільська | 243,3 | 284,0 | 388,8 | 451,8 | 584,1
    Харківська | 334,7 | 313,6 | 451,9 | 520,7 | 646,7
    Херсонська | 245,3 | 293,0 | 383,1 | 452,3 | 558,3
    Хмельницька | 268,9 | 274,0 | 371,3 | 453,6 | 603,0
    Черкаська | 335,3 | 304,5 | 408,7 | 465,2 | 612,4
    Чернівецька | 202,3 | 269,6 | 370,4 | 434,9 | 591,9
    Чернігівська | 249,5 | 320,6 | 410,4 | 480,0 | 607,4
    м. Київ | 516,6 | 842,2 | 1093,5 | 1033,4 | 1451,1
    м. Севастополь | 256,2 | 420,8 | 503,3 | 600,6 | 850,4
    Україна | 316,9 | 343,3 | 459,5 | 514,3 | 656,8
    По-друге, боротьба за трансферти може значно скорочувати сумарні вигоди їхніх отримувачів. Щоб не зруйнувати бюджет, влада змушена встановлювати критерії для визначення отриму-вачів трансфертів та інших політичних добродіянь. Але як тільки критерій установлений, економічні агенти починають змінювати свою поведінку, підлаштовуючись під нього. При цьому чиста вигода від трансфертів зменшується.
    По-третє, бюджетні програми, спрямовані на захист потен-ційних отримувачів трансфертів від негативних обставин, спри-ятимуть прийняттю рішень, які збільшують імовірність настан-ня таких обставин. Коли щось субсидується, приводів для суб-сидії дедалі більшає.
    З метою підвищення ефективності системи міжбюджетних трансфертів треба розробити чіткі та прозорі критерії, згідно з якими можна оцінювати результати державної політики вирів-нювання доходів регіональних бюджетів. Також треба макси-мально спростити механізми розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів на основі використання об'єктивних кількісних показників та зрозумілих і дієвих стимулів до збільшення до-хідної бази місцевих бюджетів.
    Література
    1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с.
    2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с.
    3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
    4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10.
    5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004.
    6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.
    7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.
    8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с.
    9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.
    10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с.
    11. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки // Фінанси України. — 2005. — № 10. — С. 111—115.
    12. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир'я, 2006. —220 с.
    13. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с.
    14. Державні фінанси / За ред. Ю. Немеца і Г. Райта: Пер. З англ. — К.: Основи, 1998. — 306 с.
    15. Державні фінанси в розвиткових країнах: Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2006. — 400 с.
    16. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.М. Новосад та ін. — К.: Кондор, 2003. —220 с.
    17. Долішній М.Т. Фінансова політика і стабілізація еконо-міки України // Регіон, економіка. — 2000. — №3. — С. 45—52.
    18. Евтух О.Т. Ипотека — механизм эффективного использования ресурсов. — Луцк: Волын. обл. тип., 2001. — 314 с
    Категория: Фінанси | Добавил: Aspirant (30.04.2013)
    Просмотров: 262 | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *: