Реферат на тему Методи фінансового ризику - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Методи фінансового ризику. План 1. Експертний метод оцінки ризиків 2. Статистичний метод оцінки ризиків 3. Нормативний метод оцінки ризиків 4. Рейтинговий метод оцінки ризиків 5. Оцінка ризиків інвестиційного проекту 6. Список літератури Експертний метод оцінки ризиків Ризик — це складне, багатогранне і неосяжне явище. У найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного, й особливо, майбутнього суспільства. Фінансовий ризик за своєю природою передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок. Одне з перших трактувань підходу до виміру ризику запропонував М. Фрідмен. Він розглядав проблему розрахунку (оцінки) рівня ризику крізь призму теорії корисності. М. Фрідмен зазначав, що в умовах спадаючої корисності та наявності ризику звичайні принципи максимизації не можуть бути використані, оскільки необхідна певна податкова плата у вигляді компенсації за фактор ризику. Рішення, пов'язані з ризиком, М. Фрідмен класифікував так:— невеликий ризик, пов'язаний із заздалегідь відомим результатом;— помірний ризик без великих доходів і витрат;— великий ризик, пов'язаний із великими доходами або збитками. М. Фрідмен виходив із припущення, що економічна одиниця має певну систему переваг, яка може бути описана функцією, що дає чисельні значення різним альтернативам. Історично першим виник метод експертної оцінки ризику. Він має ту істотну перевагу над іншими методами, що експертна оцінка може використовуватися в умовах дефіциту і навіть браку інформації. Головна умова досконалої експертної оцінки — виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура) [4]. Легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих видань, які пропонують розроблені ними прогнози. Далеко не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Необхідно розуміти, що будь-яка, навіть і непрофесійна оцінка, особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації, формує у населення певні сподівання і, відповідно, впливає на поведінку суб'єктів ринку, а ця справа далеко не безпечна. Поведінка експертів в умовах значного браку інформації про об'єкт оцінки підкоряється певним закономірностям. Оцінка економічних явищ мало залежить від якості існуючих економічних прогнозів і дуже добре корелює з дохідністю, яка може бути реально досягнута на цей момент на ринку з чисто об'єктивних, технічних причин. Правильність експертних оцінок в умовах браку інформації може бути формалізована за допомогою такої методики. Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного папера), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності, двоїстості, які, однак, можна віднести до числа умовно правильних. Такі оцінки враховуються з коефіцієнтом 0,5. Коефіцієнт правильності прогнозів розраховується за формулою: Результати аналізу показують, що правильність експертних оцінок набагато нижча від 50 % [15]. На базі проведеного за описаною методикою дослідження його автори зробили такі висновки:— у критичних точках (закінчення діючого тренду і формування нового) істотно зростає кількість оцінок та прогнозів, що пропонуються;— різко падає правильність оцінок;— у критичних точках суттєво знижується конкретність оцінок аналітиків і переважають розмірковування на "загальні теми''. Отже, в умовах недостатності, нечіткості або просто браку інформації психологічні механізми прийняття ризикованих рішень виходять на перший план. Унаслідок цього ринок зсувається у власну "віртуальну дійсність", яка відрізняється від реальних ринкових тенденцій. Неточне відображення ринком реального світу стало перепоною при оцінці ступеня ризику експертним методом на базі економічних показників. Найпопулярніший метод експертної оцінки ризику ґрунтується на ідеї обговорення проблеми кількома особами, які вважаються спеціалістами у цьому питанні. Проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що в результаті прийняття рішення ймовірність правильної оцінки знижується. Парадоксальність цього явища випливає з самого процесу обговорення. У переважній більшості випадків погляд експертів-аналітиків відрізняється від погляду практиків. Ця розбіжність може бути формалізована через так званий коефіцієнт розбіжності. Задавши цьому коефіцієнту декілька практичних значень, можна одержати ряд можливих ймовірностей розробки точної оцінки. Загалом спостереження за процесом експертної оцінки економічних явищ дають змогу зробити такі висновки:— експертна оцінка та експертний прогноз у будь-якій галузі — особлива сфера людської діяльності, яка вимагає використання спеціальних методів;— експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов'язаний з усередненням думок фахівців;— метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи. Ефект коефіцієнта розбіжностей особливо сильно проявляється у переломні моменти розвитку: відкидаються "зростаючі" елементи, у тому числі нереальні, з точки зору здорового глузду, на поточний час ціни фінансових інструментів;— найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі (в тому числі динаміки фінансових ринків). Експерти, які є фахівцями у вузькій галузі, висловлюються з позиції ймовірного підходу, що побудований на принципі незалежності подій. Системний підхід враховує взаємодію елементів системи. Статистичний метод оцінки ризиків Статистичний метод оцінки ризику базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Передбачається, що закономірність змін аналізованої величини поширюється на майбутнє. Для тривалих періодів часу це, як правило, виявляється справедливим, але для короткотермінової оцінки екстраполяції колишніх закономірностей дає значні помилки. Отже, проста екстраполяція стратегічних закономірностей не дає можливості реально оцінити ризик. Метод оцінки ризику В. Шарпа базується на величині очікуваного прибутку, яка враховує статистичні дані про його рівень протягом певного часового тренду. Разом із розподілом ризику на систематичний і несистематичний введення в розрахунок показника очікуваного прибутку було тим революційним досягненням, яке дало змогу В. Шарпу згодом одержати звання лауреата Нобелівської премії. За В. Шарпом, величина очікуваного прибутку визначається, виходячи з середньогалузевої норми дохідності і тенденції розвитку ринку в цілому. Таку інформацію досить легко одержати в країні з розвинутою й стабільно функціонуючою економікою. У стані ж реформ, у якому перебуває нині Україна, визначення величини очікуваного прибутку пов'язане із значними ускладненнями. Нормативний метод оцінки ризиків Дуже зручним на практиці виявляється нормативний метод оцінки ризику. До його позитивних рис належить, перш за все, легкість розрахунків. Систему нормативів можна розглядати як один із варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована і складається з мінімуму значень ранжування. Нормативний метод оцінки дає змогу визначити ступінь ризику з максимальною точністю: порівняння з нормативом відбувається за шкалою "низький ризик", "нормальний ризик", "високий ризик". Отже, цей метод не дає можливості врахування всіх нюансів конкретної ситуації. Рейтинговий метод оцінки ризиків На врахування індивідуальності конкретної ситуації, де вибір рішення пов'язаний із ризиком, більше спрямований рейтинговий метод оцінки. Головна його перевага — можливість добору коефіцієнтів, виходячи з конкретної мети аналізу. Отже, система рейтингової оцінки складається з таких елементів: системи оціночних коефіцієнтів шкали ваги цих коефіцієнтів (якщо у ній є необхідність); шкали оцінки значень одержаних показників; формули розрахунку остаточного рейтингу. Рейтинговий метод найпристосованіший для оцінки ризику в умовах розбудови ринкових відносин. На це є кілька причин. По-перше, при використанні цього методу не передбачається аналіз великих масивів даних, тому оцінка мінімально залежить від широти інформаційного контуру. По-друге, при використанні рейтингового методу одразу відбувається ранжування одержаного результату за певною шкалою. По-третє, рейтинговий метод вимагає від користувача математичних знань тільки у рамках елементарних фінансових розрахунків. Це важлива обставина, оскільки оцінку ризикованості робить переважно персонал із кваліфікацією економістів, а не математиків. Але існують й проблеми з використанням методу рейтингової оцінки. Однією з проблем, що пов'язані з розробленням життєздатної системи рейтингової оцінки, є проблема вибору еталона для порівняння. Порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталона вимагає уточнення для кожного виду ризику. Не обов'язково вибирати серед великої кількості підприємств найкраще. Зрозуміло, що реально жодний суб'єкт господарювання не може претендувати на найкращі показники геть у всьому. Зручніше просто вибрати серед показників якогось переліку підприємств найкращі і сформувати з них той самий еталон для порівняння. Наявність у рейтинговій оцінці певних еталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різниць між реальним та еталонним значеннями. При визначенні остаточного рейтингу ранжуються не значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней, завдяки чому економиться час. Оцінка ризиків інвестиційного проекту Для обчислення можливих варіантів ризикованості інвестиційного проекту залежно від різних обставин використовують такі підходи: а) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту, і відповідно до результатів вживаються заходи щодо ґрунтовного опрацювання інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов'язаної з виявленими факторами; б) аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестпроекту. Обчислення здійснюється за трьома варіантами:— базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;— оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій за . всіма факторами, що впливають на дохідність проекту;— песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі ситуації у країні й на конкретному ринку; в) метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальної техніки прораховується багато варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. У результаті одержуються середні показники, статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості проекту за різними напрямами. Мета аналізу чутливості полягає у порівнянні впливу окремих факторів інвестиційного проекту на його основний показник, наприклад, внутрішню норму прибутковості. Послідовність проведення аналізу чутливості: 1. Вибір основного показника ефективності інвестицій, наприклад, внутрішньої норми прибутковості (ІКК) або чистої теперішньої вартості (МРУ). 2. Вибір факторів (показників), які мають неоднозначний характер, наприклад, капітальні витрати, ціна на товар, обсяг продажу, компоненти собівартості продукції. 3. Встановлення номінальних (за проектом) та граничних (максимальних і мінімальних) значень неоднозначних факторів. Граничних значень може бути декілька, наприклад, ± 5 % та ± 10 % від номінального значення (усього в цьому прикладі чотири). 4. Розрахунок основного показника для всіх обраних граничних значень неоднозначних факторів. 5. Побудова графіка чутливості для всіх неоднозначних факторів. Цей графік дозволяє зробити висновки про найбільш критичні фактори інвестиційного проекту з метою подальшого контролю за ними у процесі його реалізації. Наприклад, якщо ціна є критичним фактором — у подальшому необхідно звернути увагу на програму маркетингу та якість товару. Якщо проект є чутливим до зміни обсягів виробництва — необхідно більше уваги приділити вдосконаленню внутрішнього менеджменту та підвищенню продуктивності праці. Якщо критичним фактором є матеріальні витрати — доцільно приділити увагу відносинам із постачальниками. Аналіз сценарію — методика аналізу ризику, яка розглядає чутливість, реагування очікуваного прибутку до змін у ключових змінних величинах та можливий інтервал значень. Аналіз сценарію розглядає "погані" та "добрі" фінансові обставини, які можливі в очікуваній ситуації. При цьому фінансовий аналітик просить операційних менеджерів підібрати "поганий" набір обставин (низька ціна продажу, низький обсяг витрат на одиницю тощо), середній (або "більш можливий") набір і "добрий" набір обставин. Щоб оцінити переваги різних напрямів інвестицій і оперувати ними, доцільно це відхилення звести до одного значення, а потім у його межах прогнозувати різні рівні прибутку з урахуванням ймовірності їх досягнення. Сума величин ймовірності дорівнює 1. Таким чином, аналіз сценарію забезпечує корисною інформацією щодо ризику проекту. Але цей метод дещо обмежений, бо розглядає тільки кілька окремих результатів, реально існує нескінченне число ймовірностей. Наступний метод визначення ризику проекту вирішує цю проблему. Завдання. Розрахувати теперішню вартість грошових потоків з кожного з проектів (табл. 9.1): Таблиця 9.1. Вихідні дані для розрахунку теперішньої вартості грошових потоків Розрахувати теперішню вартість грошових потоків за кожним з проектів. Визначити показники:— чистий приведений дохід;— індекс дохідності;— період окупності. На основі розрахованих показників визначити найбільш ефективний проект. Розв'язання: 1) розраховуємо теперішню вартість грошових потоків за проектами (табл. 9.2): Таблиця 9.2. Результати розрахунків теперішньої вартості грошових потоків Рік \| Проект А \| Проект В Майбутня вартість \| Дисконтний множник \| Теперішня вартість \| Майбутня вартість \| Дисконтний множник \| Теперішня вартість 1-й \| 9 000 \| 0,885 \| 7 965 \| 5 000 \| 0,87 \| 4 350 2-й \| 4 000 \| 0,783 \| 3132 \| 6 000 \| 0,756 \| 4 536 8-й——— \| 2 700 \| 0,668 \| 1 777 4-й————— \| _ Разом—— \| 11097 \| -— \| 1066 Отже, на основі проведених розрахунків теперішньої вартості грошових потоків та показників ефективності інвестиційних проектів можна зробити висновок, що проект А є найефективнішим, оскільки за цим проектом ЧПД та ІД є максимальними, а ПО — мінімальними. Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричинять вплив тих чи інших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов'язково враховувати вплив інвестиційних ризиків. Для кількісної оцінки інвестиційних ризиків застосовуються різні статистико-математичні методи, в яких обчислюють показники ефективності проекту в умовах несприятливих для інвестицій подій. Такими показниками є середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації. Список літератури 1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. К.: Ника-Центр, 2001. 2. Гранатуров В. М. Економічний ризик: сутність, методи виміру, шляху зниження: Навч. посіб. — М.: Справа і сервіс, 1999. 3. Данілов О. Д., Іваншна Г. М., Чумаченко О. Г. Інвестування: Навч. посіб. — К., 2001. — 364 с. 4. Ивин Л. Н., Иванилов А. С. Введение в финансовый менеджмент. — К.: ИСИО, 1994. — 133 с. 5. Клапків М. С. Методи ідентифікації фінансових ризиків // Фінанси України. — 2000. — № 1. 6. Лапуста М. Г., Шаршукова Л. Г. Ризики в підприємницькій діяльності. — М.: Инфра-М, 1998. 7. ПлоткінЯ.Д. Інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студентів факультетів економіки та менеджменту. — Л.: ДУЛП, 1996. — 63 с. 8. Примостка Л. Управління фінансовими ризиками // Економіка. Фінанси. Право. — 1999 — № 2. — С. 12. 9. Сердюкова И.Д. Управление финасовыми рисками // Рынок ценных бумаг. — 1995. — № 12. 10. Сивый В., Балыка С. Управление хозяйственным риском // Бизнес-информ. — 1998. — № 12. — С. 23—27. 11. Тарасова С. В. Инвестиционный менеджмент: Конспект лекцій. — М.: Приор Атлантик, 1998. — 64 с. 12. Управління підприємницьким ризиком / За ред. Д. А. Ште-фанича. — Тернопіль: Економічна думка, 1999. — 220 с. 13. Устенко О. Л. Теория экономического риска: Монография. — К.: МАУП, 1997. — 164 с. 14. Федоренко В. Г., ГойкоА. Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В. Г. Федоренка. — К.: МАУП, 2000. — 408 с. 15. Фере В. А, Романчеко О. В. Методи оцінки фінансового ризику // Фінанси України. — 1997. — № 2. — С. 49. 16. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1996. 17. Щукін. Б. Інвестиційна діяльність: Метод, посіб. — К.: МАУП, 1998. — 68 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 467 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: