Реферат на тему Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів. Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможли-ва без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. З економічного погляду кредит — це форма позичкового капіта-лу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повер-нення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є то-варне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартос-ті у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відо-кремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товар-них потоків випереджає грошовий, то підприємства — споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достат-ні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах на-громаджуються тимчасово вільні кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругооборот оборотних коштів і потребою в постійному викорис-танні матеріальних і грошових ресурсів. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної уго-ди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних вза-ємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої еко-номічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю од-ного з учасників такої операції. Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини ви-никнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з не-обхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення. Рис. 1 Причини виникнення кредитних відносин Для розвитку кредитних відносин необхідні певні умови. По-пер-ше, учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник, мають бу-ти юридичне самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної уго-ди повинні збігатися. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використо-вують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виро-бничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробни-цтво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства. За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товар-ний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот кош-тів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на ство-рення зайвих запасів сировини й матеріалів. У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються ін-дивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особ-ливості індивідуального кругообороту коштів підприємств про-являються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва. Сезон-ність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє до-даткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємст-ва. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім при-пиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною. Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і ство-рення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх че-рез певний час. Взагалі особливості індивідуального обороту коштів підприємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами. До об 'єктивних факторів належать:* галузева належність підприємства;* характер виробничого процесу;* сезонність виробництва. До суб 'єктивних факторів належать:* рівень організації виробництва;* рівень організації збуту й постачання;* інші фактори. Розрізняють два види кругообороту коштів підприємства: відно-сно рівномірний і переважно нерівномірний. Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, мета-лургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого лагу (періоду) між надхо-дженням і витрачанням коштів. Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерівномірним кру-г ооборотом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонні-стю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (ви-робництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (ви-робництво сільськогосподарської продукції, суднобудування). Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи то-варно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані по-слуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. Основними і 5 'сктами короткострокового кредитування в обо-ротні кошти є:* виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);* незавершене виробництво та напівфабрикати власного вироб-ництва;— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на осво-єння випуску нових виробів тощо);— готова продукція і товари;— платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями. На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі за-паси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо ство-рюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути се-зонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка мате-ріальних ресурсів постачальниками та ін. Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю. Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової про-дукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з приско-ренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправлення про-дукції споживачам, припиненням відвантажень продукції спожива-чам через їхню неплатоспроможність тощо. У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий—серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру. Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з осво-єнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витра-ти. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називає-ться конкретна продукція і витрати включаються в її собівартість. За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бра-кує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками. Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції. Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удос-коналенням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підпри-ємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, приз-начених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань. Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підви-щенню ефективності фінансово-господарської діяльності. Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із за-гальної потреби у коштах і наявності таких. Приклад 1. Підприємству необхідно закупити сировини та півфабрикатів для організації виробництва продукту х у сумі 1870 тис. гри. Власних джерел воно має лише 1270 тис. гри. Відтак підприємство відчува-тиме додаткову потребу в оборотних коштах у сумі 600 тис. грн., яка може бути задоволена іа рахунок кредиту. Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розра-ховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими на-прямками: формування виробничих запасів, незавершеного вироб-ництва, готової продукції. На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кре-дитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна користуватися формулою: Ко.б=ОК-ОКн-ОКпр+КЗ, де Ко.б — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборо-тні кошти; OK — потреба в оборотних коштах; ОКн — власні оборотні кошти на початок періоду; ОКпр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства; КЗ — зменшення кредиторської заборгованості. Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти ви-значається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаю-ться з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовує-ться на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво. Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів — це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його пов-ного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучен-ня кредиту визначається банком. Практика свідчить, що нині в Україні у зв'язку з високою інфляцією цей строк не перевищує З місяців. У банківській практиці для визначення розмірів кредиту викори-стовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кре-диту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, ви-ходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:— за кредиторами;— за формами та видами;— за метою використання;— за терміном надання;— за забезпеченням;— за порядком надання. Кредиторами підприємств можуть бути:* банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (бан-ківський, лізинговий кредити);* підприємства (комерційний кредит);* держава (державний кредит, який надається через уповнова-жені банки);* міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки). Форми та види кредитів зображено на рис. 2 Рис. 2 Форми та види кредитів, що надаються підприємствам До видів кредитів належать:* банківський;* комерційний;* державний;* лізинговий. Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпе-чення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором. Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами. Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповно-важені банки для здійснення кредитування підприємств. Лізинговий кредит — це стосунки між суб'єктами господарю-вання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит). Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Банківсь-кий та державний кредити погашаються у грошовій формі. Комер-ційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах. Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємс-твам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами — факторинговими та лізинговими компаніями. В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів. Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спря-мовані на фінансування:* оборотних коштів;* основних засобів. Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розши-рення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих ви-робничих комплексів або цілих підприємств. За терміном надання розрізняють короткострокові, середньо-строкові, довгострокові кредити. Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у ра-зі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виро-бництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не переви-щує одного року. Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратиза-цію підприємств тощо. В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, уважаються довгостроковими. Сьогодні в Україні перевагу віддають короткостроковим кредитам. Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:* забезпечені;* бланкові. Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:* нерухомістю;* цінними паперами;* товарно-матеріальними цінностями;* дебіторською заборгованістю тощо. Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами під приємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями (банків. коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручи-тельство, поліс страхової компанії). В Україні як кредитне забезпечення використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість. Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльно-сті українських підприємств зростатиме. Бланкові кредити отримують тільки фінансове стійкі підприєм-ства на короткий термін (1-10 днів). У вітчизняній практиці бланко-ві кредити практично не використовуються. Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:* прямі;* консорціальні;* позики участі. Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором. Консорціальні позики надаються тоді, коли підприємству-пози-чальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту. У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конк-ретний кредитний проект. Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у вели-кому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначають один із великих банків, який має досвід прове-дення великомасштабних кредитних операцій. Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичаль-ник готує і надає головному банку, як правило, таку інформацію: 1) клопотання на отримання кредиту, із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану підприємства; 2) дані про мету та направленість кредиту, термін надання, періоди його погашення; 3) техніко-економічне обгрунтування проекту; 4) інші документи, що потрібні для прийняття рішення про кредитування. Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники. Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди. За настання строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитно-му договорі. Консорціальне кредитування в Україні не набуло розвитку. За останні роки було укладено лише кілька консорціальних угод. Позики участі — банки передають (переуступають) частини по-зики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укла-сти навіть без відома підприємства-позичальника, а умови такої по-зики відрізняються від умов надання початкового кредиту. У зв'язку із низькою кредитоспроможністю більшості українсь-ких підприємств у вітчизняній практиці позики участі не практику-ються.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 430 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: