Реферат на тему Кредит у ринковій економіці - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Кредит у ринковій економіці. План 1. Кредит: необхідність, суть, теорії, форми та види Необхідність кредиту Суть кредиту Теорії кредиту Форми та види кредиту 2. Процент за кредит 3. Функції та роль кредиту Кредит: необхідність, суть, теорії, форми та види Необхідність кредиту Унаслідок розвитку процесів обміну товарами виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але при цьому не відкидаються коливання, приливи та відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття. За допомогою кредиту як невід'ємного атрибута товарного виробництва усувається невідповідність між часом виробництва та часом обігу, вирішується відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів і необхідністю їх використання в народному господарстві. Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов'язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Кредит потрібний також для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки і технологій. Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських і особистих потреб; кредитори мають змогу отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику. Отже, необхідність кредиту зумовлена існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних відносин і поточних або майбутніх доходів — у позичальників. Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту, — невизначеність потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також поява потреби у створенні та відтворенні основного капіталу. Суть кредиту Кредит — це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості та платності. Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:— позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;— гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);— джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;— кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку. Об'єктом кредитних відносин є грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода. Суб'єкти кредитних відносин:— кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій або натуральній формі іншому суб'єктові ринку на засадах поверненості, строковості й платності;— позичальник — сторона, яка отримує позику. Теорії кредиту До засновників натуралістичної теорії кредиту належать англійські економісти А. Сміт (1723—1790) і Д. Рікардо (1772—1823). Основні постулати цієї теорії:— об'єктом кредиту є натуральні, тобто негрошові, матеріальні цінності;— позичковий капітал ототожнюється з реальним капіталом;— кредит виконує пасивну роль, а банки — це звичайні посередники. Отже, кредит трактувався як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Водночас представники натуралістичної теорії обґрунтували такі положення щодо кредиту:— кредит не створює реального капіталу;— кредит залежить від виробництва;— кредит залежить від позичкового процента, від коливань і динаміки прибутку. Основні концепції капіталотворної теорії були сформульовані англійським економістом Дж. Ло (1671— 1729). Згідно з його поглядами, кредит посідає місце, незалежне від процесу відтворення, і йому належить вирішальна роль у розвитку економіки. Кредит ототожнювався з грішми і багатством. Він може створювати багатство і капітал; банки є творцями капіталу, а не звичайними посередниками. Головні положення цієї теорії використали Дж. Кейнс і його послідовники, котрі обґрунтували принципи кредитного регулювання економіки через зниження норми позичкового процента та відповідне розширення інвестицій, що приводить до збільшення виробничого і споживчого попиту, а відтак — до зменшення безробіття. Послідовниками Кейнса були представники неокейнсіанської школи грошово-кредитного регулювання (П. Самуельсон, Л. Лернер, Дж. Гелбрейт). В основі їх поглядів — ідея Кейнса про активне втручання держави в господарські процеси, зокрема, за допомогою кредиту. Капіталотворна теорія згодом отримує розвиток у теорії монетаризму (М. Фрідмен, А. Берне, О. Файт), згідно з якою головними інструментами регулювання економіки є зміни грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосовувати кредитну рестрикцію чи експансію. Форми та види кредиту Існують товарна і грошова форми кредиту, що визначаються залежно від об'єкта кредитних відносин. У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні отримують товари чи послуги з відтермінуванням платежу (комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо). У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позичкового фонду країни, тому й більшість позик надається і погашається грошима. За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:— комерційний (надається одним товаровиробником іншому в вигляді продажу товарів з відтермінуванням платежу і, зазвичай, оформляється векселем);— банківський (надається банками, зазвичай, у грошовій формі; банки можуть виступати не лише кредиторами, а й позичальниками);— державний (надається юридичними та фізичними особами державі — в особі центральних та місцевих органів влади);— міжнародний (надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності). Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит, що ґрунтується на використанні таких принципів:— цільовий характер кредитування (передбачає вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси);— поверненість кредиту передбачає надання позики в тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;— строковість кредиту вимагає повернення позики в терміни, передбачені кредитною угодою;— платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банкові додаткову суму в вигляді процентів;— забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики і заборгованістю за позикою. Існує дуже багато різних класифікацій банківських кредитів. Види банківського кредиту поділяють: 1. За призначенням — на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів); споживчий кредит (фізичним особам). 2. За строками користування — короткострокові (до року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки). 3. За забезпеченням — забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові). 4. За ступенем ризику — стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні. 5. За методами надання — у разовому порядку, відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою). 6. За строками погашення — водночас, на виплату, достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу). Процент за кредит Процент за кредит, або позичковий процент, — це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами. Формування процентної ставки залежить від багатьох чинників, а саме:— рівня облікової ставки НБУ;— терміну надання позики;— особливостей забезпечення кредиту;— платоспроможності й авторитету позичальника;— темпу інфляції; .— перспектив зміни ринкової кон'юнктури;— інших чинників. Сукупність цих чинників (факторів) визначає межі диференціації кредитного процента. У банківській практиці використовується поняття маржі. Маржа — це різниця між процентними ставками (в загальному розумінні), а в процесі кредитування — різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового процента) і ставками залучених коштів (ставки депозитного процента). Величина маржі має бути такого рівня, щоби забезпечити належну рентабельність КБ і створювати фінансові ресурси для його розвитку. Показником, що кількісно характеризує плату за кредит, є норма процента, або процентна ставка, що розраховується за формулою: де Д — річний дохід на позичковий капітал; К — середньорічна сума наданого кредиту. Норма процента залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми процента. Мінімальну межу норми процента точно визначити неможливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Основними видами процентних ставок е:— ринкова (формується безпосередньо на ринку позичкових капіталів);— середня (формується за певний період часу). На розмір процентної ставки за кредити впливають такі фактори:— макроекономічні (рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку; попит та пропозиція на кредитному ринку);— мікроекономічні (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику). Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують формулу: де К — розмір плати за користування коштами; С — сума кредиту чи депозиту; Т — термін користування грошима (у днях); П — процентна ставка. Нарахування складних процентів здійснюється так: де FV — розмір плати за користування коштами; P — сума наданих коштів; R — процентна ставка; п — кількість періодів. Джерелом оплати позичкового процента є прибуток, який отримує позичальник. Функції та роль кредиту Унаслідок зміни економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. Наприклад, в умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей несуттєво залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалося через перетворення їх на скарб (без участі кредиту), і навпаки. При функціонуванні неповноцінних грошей збільшення або зменшення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям, унаслідок чого роль кредиту зростає. Ще важливішою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Існують такі функції кредиту: перерозподільна, емісійна (антиципаційна), контрольна (рис. 6.1). У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування й управління кредитом, а саме:— розширюється сфера застосування кредиту;— вдосконалюються методи кредитування;— починає використовуватися комерційний та іпотечний кредити;— підвищується роль кредиту як джерела інвестицій. Рис. 6.1. Функції кредиту Література 1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997. — Ст. 85, 95, 96, 97, 98, 116, 119. 2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. // Вісник НБУ. — 2000. — № 12. — С. 5. 3. Алєксєєв І. В., Колісник М. К., Вівчар О. Й. та ін. Гроші та кредит: Навч. посіб. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 168 с. 4. Алєксєєв І. В„ Колісник М. К., Панкевич Л. В. та ін. Теорія фінансів. — Л.: ПЛІТ, 2001. — 359 с. 5. Базилевич В. Д., Базилевич К С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997. — 147 с. 6. Банківська енциклопедія / М. І. Савлук, А. М. Поддерьогін, А. А. Пересада та ін.; За ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. — 327 с. 7. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с. 8. Бондарев Б. В., Шурко И. Л. Финансовая математика. — Донецк: Кассиопея, 1998. — 163 с. 9. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 243 с. 10. Верхоглядова Я. Ь Фінансовий аналіз суб'єктів господарської діяльності промислових підприємств. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. — 203 с. 11. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. — К.: Основи, 1998. — 415 с. 12. Грабовецький B.C. Економічне прогнозування і планування: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ-ри, 2003. — 188 с. 13. Гриньова В. М„ Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. — 424 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 440 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: