Реферат на тему Корпоративні фінанси - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Корпоративні фінанси. План 1. Форми організації бізнесу та структура капіталу підприємства. 2. Джерела фінансування діяльності суб'єктів господарювання. Форми організації бізнесу та структура капіталу підприємства Корпоративні фінанси (фінанси підприємств) займають важливе місце у розвитку фінансової системи. В цій сфері створюються матеріальні блага та послуги. Підприємства є суб'єктами із забезпечення зайнятості, формування фондів оплати праці. Тут розподіляють та перерозподіляють ВВП між галузями та регіонами. З використанням корпоративних фінансів проводяться операції з іншими країнами. Доходи підприємств і установ є основою формування державних фондів (у формі податків, обов'язкових відрахувань, неподаткових надходжень). Суб'єкти корпоративних фінансів здійснюють емісію цінних паперів та є активними учасниками фінансового ринку, беруть участь у проведенні приватизації державного майна. На підприємствах використовуються різноманітні фінансові інструменти: оренда, лізинг, концесії та ін. Фінанси підприємств – це комплекс фінансових операцій, пов'язаних з формуванням грошових потоків, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів підприємництва у процесі проведення господарської діяльності. Фінанси підприємств виконують такі функції: формування фінансових ресурсів, розподілу та використання їх з метою забезпечення підприємницької діяльності та здійснення контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів. Фінанси підприємств мають забезпечувати виробничо-господарську, фінансову й інвестиційну діяльність, виконання зобов'язань перед державними фондами, банківськими установами, іншими суб'єктами підприємництва. Підприємницька діяльність в Україні здійснюється в різних формах. Суб'єктами такої діяльності є: господарські організації (юридичні особи); громадяни, зареєстровані як підприємці; філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарських організацій; об'єднання підприємств. Фізичні особи можуть проводити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Об'єднання підприємств створюють з метою здійснення спільної діяльності. До об'єднань підприємств належать асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші форми. Основою господарського розвитку є підприємство. Це самостійний суб'єкт господарювання, створений власниками для задоволення суспільних та особистих потреб. Підприємства можуть здійснювати виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу господарську діяльність. Вони використовуються як для забезпечення підприємництва, так і не комерційної господарської діяльності, що спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без переслідування мети одержання прибутку. Переважна частка господарської діяльності в Україні належить корпоративному секторові економіки, в межах якого виробляється майже 75% ВВП. Тут функціонує 12,1 тис. відкритих та 22,2 тис. закритих акціонерних товариств, 226,2 тис. товариств з обмеженою відповідальністю та 4,1 тис. інших господарських товариств. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" господарські товариства – це підприємства, організації, створені на основі договору між юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності в цілях отримання прибутку. Одна частина з них створюється і здійснює свою діяльність на основі установчого договору, інша – установчого договору і статуту. Основними видами господарських товариств є: повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю й акціонерні товариства. Останні є найбільш розвинутою та складною формою підприємницької діяльності. Тому розглядатимемо організацію бізнесу та структуру капіталу на основі цієї форми. Акціонерне товариство (AT) – це господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однієї номінальній вартості. Статутний капітал AT відображає загальну суму номінальної вартості акцій, які випустило це товариство. І, навпаки, величина статутного капіталу AT визначає (за обраної номінальної вартості акції) кількість випущених акцій. Розглянемо приклад: Статутний капітал AT – 800 000 грн. Номінальна вартість акції (Н) – 0,25 грн. Тоді кількість випущених акцій (К): К = 800 000 : 0,25 = 32 00 000 шт. При цьому, якщо випущені прості та привілейовані акції (відповідно 80 і 20%), тоді кількість простих (звичайних) акцій (Кзв) і кількість привілейованих акцій (Кпр) становитимуть: Кзв – 25 60 000 шт.; Кпр – 640 000 шт. Характерним для особливостей акціонерного товариства також є те, що AT відповідає за своїми зобов'язаннями (перед кредиторами) в межах вартості майна, яке йому належить. Щодо окремого акціонера, то він несе відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства (у випадках його неплатоспроможності) у розмірах вартості акцій, що перебувають в його власності. Згідно з законодавством України є два типи акціонерних товариств: закрите і відкрите. Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) – це AT, акції якого вільному обігу на фондовому ринку не підлягають. Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) – це AT, акції якого можуть належати не тільки засновникам (за установчим договором), а й розміщуватися шляхом підписки, а також купівлі-продажу на фондовому ринку. При цьому акції ВАТ можуть перебувати в обігу як на фондовій біржі, так і на позабіржовому ринку. Відмінності між ЗАТ і ВАТ за способами розміщення акцій відображені на рис. 2.1. Рис. 2.1. Способи розміщення акцій ЗАТ і ВАТ Для організації забезпечення діяльності підприємства необхідний капітал. Процес формування і використання капіталу видозмінюється залежно від форми бізнесу. Але є і спільні риси, що характеризують капітал підприємства і його склад в цілому. Капітал розглядають як накопичену вартість цінностей, що використовують у господарській діяльності, фактор виробництва, джерело інвестування (інвестиційний ресурс). Його використання є основою одержання доходів. Капітал підприємства в цілому та його окремі складові можуть бути об'єктами купівлі-продажу. Капітал можна визначити як сукупність активів, залучених підприємством для проведення господарської діяльності, метою якої є отримування доходів або досягнення соціальних результатів. Разом з тим, треба звернути увагу на те, що формування активів супроводжується проведенням операцій з їх придбання, одержання на умовах оренди, залучення з використанням механізмів кредитування, розподілу доходів від власної діяльності, використання коштів з фондового ринку та ін. Тому капітал можна розглядати як з погляду складу активів, так і джерел їх мобілізації. Формування активів підприємства, з одного боку, відображає джерела їх фінансування, а з іншого – це зобов'язання підприємства перед інвесторами та кредиторами. До активів належать ресурси, що контролюються підприємством, раціональне використання яких приводить до одержання економічних вигід у майбутньому. Економічні вигоди – це дохід, що отримує підприємство від використання або продажу активу. Але це можливо лише в тому разі, коли активи використовуються раціонально й економно. Активи підприємства мають певну структуру, яка визначається галуззю, в якій зайнятий суб'єкт підприємницької діяльності, розмірами підприємства, зв'язками з постачальниками і споживачами та ін. Разом з тим, у складі активів можна виокремити основні елементи, характерні для всіх видів діяльності. Активи підприємства поділяються на дві частини: необоротні активи і оборотні активи. Необоротні активи охоплюють активи, призначені для використання на строк більше одного року, або операційного циклу. Оборотні активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або одного року. Операційним циклом є проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції. Структура активів підприємства відображена на рис. 2.2. Довгострокові фінансові інвестиції – це вкладення підприємства у фінансові активи. До них належать інвестиції у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутні капітали інших підприємств, створених на території країни та за кордоном. Довгострокові фінансові інвестиції поділяються на інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам та інвестиції непов'язаним сторонам. Поточні фінансові інвестиції – це вкладення у фінансові активи, що здійснюються на строк не більше одного року. Грошові кошти та їх еквіваленти відображають гроші в касі підприємства, на поточних та інших рахунках у банках, а також еквіваленти грошових коштів. До еквівалентів грошових коштів належать грошові документи (поштові марки, сплачені проїзні документи, путівки до санаторіїв, векселі одержані тощо). Рис. 2.2. Структура активів підприємства Джерела фінансування діяльності суб'єктів господарювання Забезпечення розвитку підприємств передбачає проведення фінансування його операцій. Вони здійснюються як в межах звичайної, так і надзвичайної діяльності. Класифікація видів діяльності підприємства наведена на рис. 2.3. Рис. 2.3. Класифікація видів діяльності підприємства Інвестиційна діяльність – діяльність з придбання та реалізації необоротних активів, фінансових вкладень (за виключенням короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, що розглядаються як еквівалент грошових коштів). Інвестиційною діяльністю, зокрема, вважають: реалізацію та придбання необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів та ін.); продаж (купівлю) фінансових інвестицій (акцій, часток у статутному капіталі господарських товариств та ін.); придбання та продаж майнових комплексів (дочірніх товариств та інших господарських товариств); одержання процентів та дивідендів (одержані проценти за авансами та позиками, інвестиціями в боргові цінні папери, орендна плата за передані в оренду необоротні активи, дивіденди на акції та частки в капіталі інших підприємств); інші надходження (повернення авансів та позик, надходження від контрактів з деривати вам и та ін.); інші платежі (аванси та позики надані, виплати за контрактами з деривативами та ін.). Фінансова діяльність підприємства – це діяльність, результатом якої є зміна обсягів і складу власного та позикового капіталів підприємства. До фінансової діяльності належать такі операції: надходження до власного капіталу (від розміщення акцій та інших операцій), що спричинюють зростання його обсягів; одержання позик (коштів, що надходять внаслідок розміщення позик, векселів, облігацій); виплачені дивіденди (суми дивідендів, виплачених грошовими коштами); інші надходження та платежі (викуп власних акцій, виплати орендної плати з фінансової оренди та ін.). Для фінансування розвитку підприємництва використовуються внутрішні та зовнішні джерела. Залучені кошти спрямовуються на забезпечення проведення операцій у звичайних умовах. З виникненням надзвичайних подій підприємство залучає ресурси для подолання руйнівних наслідків. Проведення господарських операцій за звичайних умов передбачає здійснення фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Для кожного із зазначених видів характерні певні особливості залучення та використання фінансових ресурсів. Значними є також відмінності, пов'язані зі стадією розвитку підприємства: заснування, сталого розвитку, реорганізації, ліквідації. Важливими можуть бути також і зміни, спричинені розвитком галузі, в якій функціонує підприємство. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок власних доходів підприємства і передбачає використання таких джерел, як нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування та надходження від реалізації (обміну) частини майна підприємства. Особливу роль відіграють дивідендні виплати, що спрямовуються на внутрішні інвестиції. Вони мають місце у випадках, коли власники фірми приймають рішення провести виплату дивідендів у формі власних акцій. Зовнішнє фінансування передбачає використання не власних, а залучених від інших інвесторів активів. Зовнішніми джерелами є: надходження від емісії акцій, розміщення боргових зобов'язань і збільшення кредиторської заборгованості. Крім того, зростання активів підприємства може відбуватися внаслідок одержання ресурсів від інших суб'єктів господарювання (у формі оренди, благодійних внесків, безповоротної допомоги та ін.). Джерела фінансування діяльності підприємства наведені на рис. 2.4. Рис. 2.4. Джерела фінансування діяльності підприємства Висновки про способи, за допомогою яких підприємство отримало фінансові ресурси для забезпечення господарських операцій, можна зробити під час проведення аналізу величини і структури джерел фінансування активів підприємства (або його пасивів). Вони відображають умови залучення коштів, співвідношення власних і запозичених джерел фінансування, структуру заборгованості за формами фінансування. В той же час, пасиви – це не просто показники джерел надходження активів підприємства. Вони відображають також зобов'язання суб'єкта господарської діяльності перед особами, які фінансують його розвиток. Такі зобов'язання залежать від способу фінансування капіталу. Наприклад, якщо фінансові ресурси передаються підприємству на умовах позики, отримані суми мають бути поверненими в установлені строки з виплатою передбаченої винагороди. У випадках, коли матеріальні та нематеріальні цінності внесені як вклади засновників, вони, як правило, не підлягають погашенню (за винятком випадків ліквідації підприємства). Але на основі таких внесків інвестори отримують передбачені статутом права: участь в роботі визначених органів управління, можливість отримувати дивіденди, права на перепродаж часток внесеного капіталу, погашення їх у випадках припинення діяльності підприємства та ін. Пасиви поділяються на власний капітал підприємства, забезпечення майбутніх витрат і платежів та позиковий капітал. До власного капіталу належить капітал, переданий суб'єкту підприємництва у власність засновниками й учасниками, а також отриманий на основі господарської діяльності підприємства. Таким чином, у складі власного капіталу розрізняють дві основні частини: фінансові ресурси, внесені до фондів підприємства засновниками і учасниками, а також капітал, отриманий на основі господарської діяльності. Власний капітал є власністю підприємства і не підлягає поверненню засновникам, за винятком випадків ліквідації підприємства. Але слід мати на увазі, що підприємство є власністю засновників і учасників. Причому, до об'єктів такої власності належать не тільки внески акціонерів, а і той капітал, який отримано в процесі господарської діяльності товариства. Оскільки він потенційно належить акціонерам, то його ще називають капіталом акціонерів, або акціонерним капіталом. Треба звернути увагу на те, що в нормативних документах (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" і 3 "Звіт про фінансові результати") є інше визначення власного капіталу підприємства, ніж наведене вище. Власний капітал розглядають як частину вартості активів підприємства, що залишається після виключення зобов'язань. Але в такому випадку увага звертається не на джерела фінансування активів (пасивний капітал). Таким чином визначається співвідношення між величиною власного капіталу та сумою вартості активів, що є їх забезпеченням. У разі, якщо активи перевищують вартість власного капіталу (як пасиву), такий показник свідчить про позитивний розвиток підприємства з погляду акціонерів. Перевищення зобов'язань величини активів є наслідком погіршення діяльності підприємства. Позиковий капітал – це капітал, який залучається підприємством на умовах позики. Це зобов'язання, що відрізняються від власного капіталу, тобто зобов'язання, які мають бути погашені в установлені терміни і за умов, передбачених способами фінансування. Позиковий капітал мобілізується з метою фінансування підприємства додатково до ресурсів, що забезпечуються власним капіталом. Кошти, залучені як позика, мають важливе значення у забезпеченні діяльності суб'єктів господарювання. Власний і позиковий капітал мають різну структуру. Так, власний капітал охоплює такі основні елементи: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Кожен з них має різні джерела фінансування. Додатковий капітал – це капітал, який залучається як додатковий до статутного. Величина такого капіталу (як і статутного фонду) відображається в пасиві балансу як частина власного капіталу і змінюється тільки у разі проведення певних операцій, передбачених статутом. У складі додаткового капіталу можна виокремити окремі складові: емісійний дохід, дооцінка активів, вартість безкоштовно отриманого майна та ін. Під емісійним доходом розуміють дохід, отриманий акціонерним товариством шляхом продажу акцій за цінами, вищими за їх номінальну вартість. Емісійний дохід може бути отриманий навіть до початку господарської діяльності підприємства, в процесі його заснування та первинного розміщення акцій. Тому правильнішим буде відносити такі надходження не до доходу, а до додаткового капіталу, оскільки надлишковий капітал (емісійний доход) – це надходження, які отримує підприємство за рахунок того, що інвестори оцінюють його активи та їх капіталізацію за більш високою вартістю відносно величини статутного капіталу. Резервний капітал – це капітал, який формується на підприємстві з метою фінансування можливих збитків. За рішенням власників і менеджерів для забезпечення діяльності підприємства за умов виникнення кризових ситуацій можуть створюватися резервні фонди, джерелами фінансування яких є чистий прибуток підприємства. Такі фонди мають формуватися у розмірах, визначених установчими документами акціонерного товариства. Відповідно до вимог законодавства України на кожному підприємстві в обов'язковому порядку створюється резервний капітал. Його обсяг має бути не менше 25% від величини статутного капіталу. Формується він шляхом щорічних відрахувань в цей фонд у розмірі не менше ніж 5% від чистого прибутку підприємства. Нерозподілений прибуток – це прибуток підприємства, який залишається після виплати податків, процентів і дивідендів кредиторам і акціонерам. Він формується як за рахунок прибутку, що залишився після перерахованих виплат у звітному періоді, так і залишку невикористаного прибутку за попередні роки. Нерозподілений прибуток використовується з метою формування фондів погашення позикового капіталу, придбання основних засобів, поповнення оборотних активів, оплати рахунків дебіторів, проведення інвестиційної діяльності (довгострокових і короткострокових фінансових вкладень), формування фондів економічного стимулювання тощо. Структуру власного капіталу підприємства відображено на рис. 2.5. Позиковий капітал поділяється на дві частини: довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання. Під зобов'язаннями підприємства розуміють заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок попередніх подій та погашення якої має призвести до зменшення його активів. До поточних зобов'язань належить заборгованість строком до одного року, до довгострокових – більше одного року. Рис. 2.5. Структура власного капіталу акціонерного товариства Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства Статутний капітал підприємства є одним із найважливіших елементів його власного капіталу. Статутний капітал відображає вартість матеріальних ресурсів, нематеріальних активів, фінансових вкладень і грошових коштів, які засновники і учасники передали у власність або розпорядження підприємству. Поряд з цим – статутний капітал відображає зобов'язання підприємства перед засновниками і учасниками (в акціонерному товаристві перед акціонерами), на основі яких вони одержують відповідні права. Такими правами є: участь в управлінні підприємством, право на отримання дивідендів, на перепродаж акцій або передачу їх іншими способами, право на погашення акцій у разі ліквідації акціонерного товариства, право на першочергове придбання акцій у випадку проведення додаткової емісії та ін. Величина статутного капіталу акціонерного товариства фіксується у статуті і підлягає зміні тільки після перереєстрації статуту. Рішення про внесення змін до статуту акціонерного товариства, включаючи ті, що пов'язані з величиною статутного капіталу, приймаються вищим органом управління акціонерного товариства – загальними зборами акціонерів. За рахунок мобілізації коштів у складі статутного капіталу формуються активи підприємства (необоротні й оборотні). Структура активного капіталу визначається засновниками і правлінням акціонерного товариства. Статутний капітал на першому етапі заснування підприємства формується за рахунок внесків засновників. Такими внесками можуть бути:– будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери;– права користування, включаючи інтелектуальну власність;– грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Величина вкладу оцінюється в гривнях і становить частку (пай) учасника у статутному капіталі. Порядок оцінювання вкладів, внесених у формі, яка відрізняється від грошової, визначається установчими документами акціонерного товариства. Для формування статутного капіталу не допускається використання бюджетних коштів, фінансових ресурсів, які отримані в кредит і під заставу. Майно, яке передано засновниками підприємству в процесі формування статутного капіталу, належить акціонерному товариству на правах власності, повного господарського ведення або оперативного управління. Підприємство (якщо інше не передбачено чинним законодавством або його установчими документами) має право продавати, передавати іншим юридичним особам, обмінювати, здавати в оренду, передавати безкоштовно у тимчасове користування або в борг майно, яке йому належить. Розглянемо приклад формування статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок внесків трьох засновників: А, Б і Б. Кожен з них здійснює вкладення до фондів підприємства майна, оцінка якого затверджена зборами засновників (у гривнях); див. табл. 2.1. Таблиця 2.1. Формування статутного капіталу акціонерного товариства "Дельта" за рахунок внесків засновників Показники \| Оцінка вкладень (грн) \| Оцінка вкладень (грн) \| Оцінка вкладень (грн) А \| Б \| В Споруди \| 350 000 \| Паливо \| 12 000 \| Обладнан-ня \| 270 000 Станки \| 80 000 \| ОВДП \| 10 000—— Сировина \| 30 000 \| Автомо-білі \| 115 000 \| Права ко-ристуван-ня \| 30 000 Права користуван-ня \| 10 000 \| Кошти \| 80 000 \| Кошти \| 100 000 Всього \| 470 000 \| 217 000 \| 400 000 За наведених умов величина статутного капіталу становитиме 1 087 000 грн, а частка учасників (у відсотках), відповідно: А – 43,24%, Б – 19,96%, В – 36,84%. Сума внеску засновника відображає вартість, яку він має отримати у формі акцій акціонерного товариства. Частка у статутному капіталі є основою визначення кількості голосів на загальних зборах акціонерів акціонерного товариства. Якщо засновники передбачають залучати фінансові ресурси не тільки за рахунок своїх внесків, а і з використанням підписки (публічного розміщення), тоді обсяг статутного капіталу зросте, а частка засновників зменшиться. Так, якщо в наведеному вище прикладі за рахунок підписки передбачається здійснити продаж акцій на суму 400 000 грн, тоді величина статутного капіталу збільшиться до 1 487 000 грн. А частка засновників і учасників становитиме: А – 31,61%; Б – 14,59%; В – 26,90%. Інші 26,90% статутного капіталу акціонерного товариства будуть розподілені між учасниками, які придбали акції в процесі проведення підписки. Формування статутного капіталу акціонерного товариства проводиться згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством. До основних вимог належать такі: 1. Статутний капітал акціонерного товариства формується тільки за рахунок випуску і розміщення акцій. Мінімальний обсяг статутного капіталу становить – 1250 мінімальних заробітних плат. 2. Статутний капітал формується шляхом розміщення акцій за установчим договором, за підпискою і на фондовому ринку. При цьому засновники повинні бути власниками акцій на суму не менше 25% від величини статутного капіталу і строком не менше двох років. 3. До скликання установчих зборів засновники і учасники повинні внести до фондів акціонерного товариства не менше 30% від номінальної вартості акцій, на які вони підписались. 4. Якщо акції розподіляються тільки між засновниками (тобто за установчим договором), вони повинні внести в фонди підприємства до скликання установчих зборів не менше 50% від вартості акцій (розрахунок проводиться за номінальною вартістю). 5. Акціонер у строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, повинен оплатити повну вартість акцій, на яку він підписався. 6. Якщо підписка перевищує величину статутного капіталу, засновники можуть відхилити або прийняти зайву підписку. 7. Привілейовані акції можуть бути випущені на суму, яка не має перевищувати 25% від величини статутного капіталу. 8. Акції не можуть випускатися для покриття збитків, пов'язаних з діяльністю акціонерного товариства. 9. Юридична особа може випустити облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або величини забезпечень, що надаються третіми особами, і тільки після повної оплати вартості всіх випущених акцій. Випуск облігацій в цілях формування статутного капіталу, а також для покриття збитків акціонерного товариства не допускається. 10. Вторинний випуск цінних паперів дозволяється тільки після повної оплати всіх цінних паперів, які були випущені підприємством. Розглянемо окремі положення порядку формування статутного капіталу акціонерного товариства. Припустимо, що засновники прийняли рішення сформувати статутний капітал сумою 800 000 грн. З них 400 000 грн передбачається залучити за підпискою. В такому разі 50% всіх акцій буде перебувати у власності засновників, а інші 50% – розподіляються між учасниками. Нехай при проведенні підписки було багато бажаючих і учасники подали заяви на суму 600 000 грн. У такому разі засновники можуть прийняти рішення або про збільшення статутного капіталу до 1 000 000 грн, або про обмеження підписки. Якщо статутний капітал збільшується, то це призводить до зміни частки засновників. Вона зменшиться з 50% до 40%, що не завжди задовольнятиме засновників. Положення про те, що акції не можуть випускатися в цілях фінансування збитків акціонерного товариства передбачає, що за наявності збитків на балансі підприємства, додатковий випуск акцій не допускається. Але є виключення із цього правила. При утворенні акціонерного товариства в процесі приватизації, у випадках зміни номінальної вартості акцій без перегляду величини статутного капіталу, при збільшенні статутного капіталу внаслідок індексації основних фондів положення про заборону випуску акцій за наявності збитків не застосовується. Під час розгляду власного капіталу акціонерного товариства необхідно звернути увагу на такі показники, як неоплачений і вилучений капітал. Неоплачений капітал відображає суму заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу. Неоплачений капітал при проведенні розрахунків величини власного капіталу акціонерного товариства має бути враховуваним зі знаком мінус. Вилучений капітал – це вартість акцій, викуплених акціонерним товариством у акціонерів і анульованих. У такому разі величина статутного капіталу зменшується на суму вилученого капіталу. Розрахунок власного капіталу акціонерного товариства з урахуванням неоплаченого і вилученого капіталу розглянуто в наведеному нижче прикладі: Статутний капітал (Кс) – 1 500 тис. грн; Додатковий капітал (Кд) – 200 тис. грн; Резервний капітал (Кр) – 85 тис. грн; Нерозподілений прибуток (ІІн) – 120 тис. грн; Неоплачений капітал (Кн) – 150 тис. грн; Вилучений капітал (Кв) – 80 тис. грн. Тоді загальна сума власного капіталу Квл AT дорівнюватиме 1 675 тис. грн. Зміна величини статутного капіталу Величина статутного капіталу акціонерного товариства може збільшуватись або зменшуватись. Рішення про проведення зміни статутного капіталу приймаються загальними зборами акціонерів або правлінням. Правління може прийняти рішення про зміни статутного капіталу на суму, яка не перевищу є 1/3 від його величини тільки в тому разі, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства. Збільшення статутного капіталу переслідує відповідні цілі. До них належать такі:– залучення додаткових фінансових ресурсів з метою забезпечення діяльності підприємства;– проведення реструктуризації власного капіталу акціонерного товариства;– проведення реструктуризації зобов'язань підприємства. Джерелами фінансування збільшення статутного капіталу є:– додаткові внески учасників;– прибуток підприємства, якщо він призначений для збільшення статутного капіталу шляхом проведення виплати дивідендів акціями (в цьому випадку має місце реструктуризація власного капіталу акціонерного товариства);– реструктуризація боргових зобов'язань підприємства (переведення боргових зобов'язань у власний капітал);– індексація статутного капіталу. З метою збільшення статутного капіталу акціонерного товариства використовуються такі способи:– випуск нових акцій того самого номіналу;– збільшення номінальної вартості однієї акції (за їх незмінної кількості). Випуск додаткової кількості акцій з метою збільшення величини статутного капіталу може здійснюватись за допомогою застосування будь-якого з вищезазначених джерел збільшення статутного капіталу. А збільшення номінальної вартості акцій використовується тільки у випадку реструктуризації власного капіталу акціонерного товариства і проведення індексації статутного капіталу. При збільшенні статутного капіталу за допомогою першого способу випускаються і розміщуються (на умовах передбачених емітентом) додаткові акції. Розглянемо такий приклад: Статутний капітал акціонерного товариства становить 680 000 грн; Номінал акції – 0,4 грн; Кількість акцій – 1 700 000 шт. Зборами акціонерів прийнято рішення збільшити статутний капітал до 1 000 000 грн шляхом проведення додаткового випуску акцій. У такому разі необхідно провести емісію акцій на суму 320 000 грн, що потребує випуску 800 000 акцій. Тоді їх загальна кількість досягатиме 2 500 000 шт. У випадку збільшення величини статутного капіталу за допомогою другого способу акції, які випущені раніше акціонерним товариством, мають повністю вилучатися. Далі проводиться емісія нових акцій у тій самій кількості, але з більшим номіналом. Розглянемо такий приклад: Статутний капітал акціонерного товариства становить 780 000 грн; Номінал акції – 0,3 грн; Кількість акцій – 2 600 000 шт. Емітентом прийнято рішення про збільшення статутного капіталу в 1,7 разу. Тоді номінал акції зростає до 0,51 грн, а величина статутного капіталу – до 1 326 000 грн. У випадках, коли підприємство має збитки і джерела їх покриття відсутні, збори акціонерів можуть прийняти рішення про зменшення величини статутного капіталу. Для цього емітент має одержати від акціонерів безкоштовно частину своїх акцій або викупити їх за цінами, нижчими за номінальні. Результатом буде одержання санаційного прибутку, що може стати джерелом фінансування збитків підприємства. Величина статутного капіталу акціонерного товариства може бути зменшена такими способами: 1. Зменшенням номінальної вартості акцій (проведеннями їх деномінації). 2. Зменшенням кількості акцій (за їх незмінної номінальної вартості) шляхом викупу їх в акціонерів і анулювання. Література 1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. 2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р. 3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р. 4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. 5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. 6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р. 7. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. 8. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. 9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. 10. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р. 11. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р. 12. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 12.04.1990 р. 13. Закон України "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки" від 18.05.2000 р. 14. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. 15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 434 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: