Реферат на тему Конвертованість валют - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Конвертованість валют. План 1. Економічні функції валютного курсу 2. Методика визначення валютних курсів 3. Фіксований та плаваючий валютні курси Ступені конвертованості валют Найпоширенішим в економічній літературі визначенням конвертованості валюти є здатність валюти цієї країни вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за чинним курсом. За такого спрощеного підходу до поняття конвертованості валюти майже повністю ігнорується її економічна сутність і вся проблема практично зводиться до звичайної технічної акції обміну. Подібне трактування конверсії валюти породжує в свою чергу зовнішню видимість її легкої реалізації. Насправді ж досягнення і підтримка країною конвертованості своєї національної валюти — це досить складна економічна проблема, пов'язана з глибокими якісними змінами як в самій економіці країни, так і її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму конвертованості національної валюти вимагає від країни серйозної підготовки і створення цілого комплексу економічних передумов. Так, обов'язковою передумовою конвертованості національної валюти є наявність в країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарської самостійності власника грошей. Іншою обов'язковою умовою є наявність ринкового господарства, за якого всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик. При цьому ринкове господарство повинно бути достатньо збалансованим, конкурентноспроможним і відкритим, із незначними торговельними валютно-фінансовими обмеженнями, або за їх повної відсутності. Все це можливе при переході економіки країни до альтернативного вибору між внутрішнім і зовнішнім ринками, коли внутрішня економіка стає органічною частиною світової, а світова економіка — як природне продовження внутрішньої. Конвертованість валюти, органічно пов'язуючи внутрішній ринок із світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національних умов виробництва з світовими за всіма параметрами — затратами, цінами, якістю, технічним рівнем продукції тощо. Тільки такий режим може забезпечити в повній мірі реалізацію відомого ринкового принципу "продавати на найдорожчих ринках і купувати на найдешевших", дає змогу найраціональніше використовувати засоби для інвестицій у світовому масштабі, а також отримати вигоди від міжнародного поділу праці. Звідси конвертованість як економічну категорію можна визначити як такий стан і характер економічної та валютно-фінансової системи, за якого для власників засобів у національній валюті забезпечується свобода здійснення тих чи інших операцій як у цій країні, так і за кордоном. За класифікацією форм конвертованості (оборотності), за видами та суб'єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно конвертовані (ВКВ), частково конвертовані (ЧКВ) і неконвертовані (НКВ). Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де не існує ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов'язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) та іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб — власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, євро, швейцарський франк, канадський долар тощо). Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на золото існувала до Першої світової війни. В роки світової економічної кризи 1929— 1933 рр. золотий стандарт було відмінено, конвертованість національних валют на золото в більшості розвинутих країн практично перестала існувати, лише долари США, які належали центральним банкам та іншим офіційним органам зарубіжних країн, до серпня 1971 р. могли обмінюватися казначейством США на золото. Після серпня 1971 р., у зв'язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара, було припинено конвертованість долара на золото. Частково конвертовані валюти (ЧКВ) — це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції, або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн. Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слаборозвинутих країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій. Під час і після Другої світової війни всі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка та шведської крони, були неконвертованими. Конвертованість валют фактично нейтралізує обмежувальний вплив національних кордонів на міждержавний рух товарів, послуг і переміщення капіталів. Експортеру, наприклад, забезпечується можливість перетворити отриману виручку в національні гроші, а для імпортера через механізм конвертованості здійснити обмін його національної валюти на іноземні засоби платежу. Внутрішня і зовнішня конвертованість Залежно від місця перебування суб'єкта конвертованість може бути внутрішньою та зовнішньою. За режиму внутрішньої конвертованості свободою обміну національних грошей на іноземні валюти користуються лише резиденти. Запровадження внутрішньої конвертованості вимагає від країни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому і світовому ринках тощо. Тому після її запровадження створюються необхідні умови для переходу до часткової та повної конвертованості. Отже, шлях до запровадження повної конверсії національної валюти лежить від зовнішньої до внутрішньої, кожна з яких є особливою формою часткової конвертованості національної валюти. За зовнішньої конвертованості (оборотності) повна свобода обміну зароблених у цій країні грошей для закордонних розрахунків надається лише іноземним фізичним і юридичним особам (нерезидентам), тоді як громадяни та юридичні особи цієї країни (резиденти) такою свободою не володіють. Світовий досвід показує, що перехід до конвертованості, як правило, розпочинається із зовнішньої оборотності. Річ у тім, що саме зовнішня конвертованість стимулює активність іноземного капіталу, формує більш-менш стійкий міжнародний попит на валюту цієї країни, зміцнює світовий престиж національної валюти, завдає менше клопоту державі щодо правопорушень, оскільки кількість нерезидентів, порівняно з контингентом вітчизняних власників валюти, незначна. Конвертованість валюти — це особливий характер взаємозв'язку національного та світового господарства, що здійснюється через грошово-валютні канали, надає можливості вільного вибору виробникам і споживачам цієї країни найбільш вигідних ринків збуту і закупівлі продукції та послуг; стимулює вплив іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість національних підприємств та їх пристосованість до швидкозмінних світогосподарських умов; сприяє "підтягуванню" національного виробництва до міжнародних стандартів за цінами, фінансовими витратами і трудовими ресурсами. За часів класичного золотого стандарту проблеми конвертованості не існувало, адже вільний розмін грошей на золото здійснювався безперешкодно. Так само вільно здійснювались міжнародні розрахунки з допомогою розмінних на золото платіжних документів. Золотий стандарт мав вмонтований механізм оборотності валют і вільна та безперешкодна конвертованість сама собою малася на увазі. Ситуація кардинально змінилася після припинення вільного обміну банкнот й інших фінансових документів на золото. Сучасні гроші мають кредитний характер і сьогодні проблема конвертованості — це проблема вільного обміну одних кредитних зобов'язань на інші. Вона не є і не може бути чисто технічною категорією обміну, оскільки вимагає існування ринкового типу економіки, заснованого на вільному волевиявленні всіх власників грошових засобів. Для безперешкодного здійснення повної конвертованості ринкова економіка повинна бути достатньо зрілою для активного протистояння іноземній конкуренції, повноправної участі у міжнародному поділі праці. Схему класифікації конвертованості валюти подано на рис. 12.1. Рис. 12.1. Класифікація конвертованості валюти Світова практика підтверджує, що потреба в конвертованості національних валют виникає як закономірний наслідок інтенсивного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, коли приймаються рішення про відкриття національної економіки світовому ринку для більш активного використання такого важливого фактора, як міжнародний поділ праці. Отримавши статус конвертованої, деякі національні валюти можуть набувати функції загального міжнародного платіжного і купівельного засобу. Але цією властивістю володіють не просто конвертовані валюти, а лише резервні — грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвинутою і розгалуженою по всьому світу банківською системою, де резервна валюта може бути обернена на будь-який товар. Інші ж країни в цих валютах створюють свої резерви. Нині конвертованих валют налічується близько 70, а резервних — кілька: долар США, марка ФРН, японська єна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк і деякі інші. Водночас роль світових грошей значною мірою виконує лише одна валюта — долар США. Конвертованість валюти не може бути зведена лише до актів купівлі-продажу (обміну) валют, що інколи створює враження про можливість існування так званої планової конвертованості, яка існувала, наприклад, у колишньому СРСР. Конверсія однієї валюти в іншу в межах плану, різних нормативів і квот — це лише конкретна банківська практика, що часто дуже далека від конвертованості в економічному розумінні. Конвертованість рівнозначна свободі і багатосторонності зовнішньоекономічного обміну, за якого зовсім не обов'язково, щоб ця валюта досить широко використовувалася за межами національних кордонів або щоб в ній виражалася світова ціна. Для цього досить легальної можливості використовувати цю валюту в міжнародних платежах як резидентами, так і нерезидентами, а також відносної свободи придбання за неї іноземної валюти на зовнішніх і внутрішніх ринках та обміну на будь-яку іншу валюту згідно з ринковим курсом. Щодо конкретного питання про конвертованість української гривні, то всі зазначені об'єктивні закономірності в повній мірі притаманні і цій грошовій одиниці. Умови повної конвертованості валют Загалом для досягнення істинної конвертованості необхідно дотримуватись, у крайньому разі, двох умов:* по-перше, мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів, до якого мали б вільний доступ нерезиденти;* по-друге, створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості у іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту. Рішення уряду про введення конвертованості замало. Необхідно, щоб ця валюта викликала довіру як у нашій країні, так і за кордоном, що може бути забезпечене високою якістю та багатим асортиментом товарів, що стоять за українською валютою. Адже перехід більшості країн до конвертованості своїх валют був здійснений лише після їх виходу на світові ринки з якісними товарами широкого асортименту. Отже, конвертованість національної валюти — необхідний елемент розвинутої і відкритої ринкової економіки. Хоча слід зауважити, що повної конвертованості в широкому економічному розумінні немає навіть у країнах, де відмінено всі валютні обмеження. Адже і в них залишається більш-менш інтенсивне регулювання зовнішньої торгівлі, порядку міжнародних розрахунків, внутрішнього економічного життя. Тому, зрештою, ступінь і характер конвертованості валюти пов'язаний із системою державного регулювання економіки кожної країни. Конвертованість національної валюти ставить країну в якісно нові умови вільної багатосторонньої торгівлі та міжнародної конкуренції. Економіка постійно відчуває на собі тиск з боку світового ринку за рахунок коливання цін, валютних курсів, процентних ставок та інших елементів кон'юнктури під дією ринкових сил. Якщо до запровадження конвертованості товаровиробники працювали на внутрішній ринок під захистом торговельних і валютних обмежень, то тепер вони можуть стати перед фактом зростання притоку конкурентоспроможних товарів з-за кордону. В цьому випадку країні необхідно буде збільшувати обсяги виробництва, розширювати ринки збуту своєї продукції для покриття за рахунок доходів від експорту зростаючих витрат з імпорту. Інакше режим конвертованості національної валюти може поставити під загрозу порушення рівноваги платіжного балансу. Саме тому для нормального функціонування механізму конвертованості національної валюти країна повинна мати достатні валютні резерви, а також більш-менш вільний доступ до надійних джерел позикових коштів, за рахунок яких вона могла б витримувати фінансові напруження рівноваги свого платіжного балансу. Цим і можна пояснити неодночасність переходу більшості розвинутих країн Заходу до режиму конвертованості своїх валют, а також наявні різні ступені та форми конвертованості, які притаманні цим валютам. Так, основна група західноєвропейських країн змогла взяти на себе зобов'язання утримуватися від застосування торговельних і платіжних обмежень за поточними комерційними операціями, згідно зі статутом Міжнародного валютного фонду (стаття VII), лише в лютому 1961 року. Це Велика Британія, Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Ірландія і Люксембург. Тобто, лише через 15 років цим країнам вдалося відновити конвертованість своїх валют після закінчення Другої світової війни. Інші держави підійшли до цього ще пізніше. Японія, наприклад, запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 р., Данія — у 1967 р., Фінляндія — в 1979 р., Іспанія — у 1986 р., Туреччина — у 1990 р. Більшість національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише за поточними комерційними операціями, зберігаючи різні обмеження на операції, які пов'язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними переміщеннями капіталу. Лише приблизно 15 країн змогли поширити режим вільної конвертованості своїх валют на всі види зовнішньоекономічних операцій. Серед них такі як США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Канада, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія та деякі арабські нафтодобувні країни. І тільки нещодавно до них змогли приєднатися Франція та Італія, які до самого останнього часу зберігали деякі обмеження на операції, пов'язані з рухом капіталів. Але і цим країнам притаманні певні обмеження у зовнішній торгівлі, міжнародних розрахунках, внутрішньому економічному житті. Відповідно до класифікатора іноземних валют, затвердженого головою правління Національного банку України (НБУ) 14 березня 1993 р., до вільно конвертованих валют (перша група) віднесено валюти 24 країн світу, до валют з обмеженою конвертацією (друга група) — валюти 36 країн, всі інші валюти віднесено до неконвертованих валют (третя група). Якщо згрупувати різні види валют країн світу за кількома критеріями і подати у таблиці класифікації, то вона матиме такий вигляд (табл. 12.1.). Таблиця 12.1. Класифікація валют Критерій \| Види валют 1 \| 2 Залежно від: статусу валюти* \| Національна;— іноземна;— міжнародна;— регіональна;— євровалюта режиму використання— \| Вільно конвертована (ВКВ);— частково конвертована (ЧКВ);— зовнішньо конвертована;— внутрішньо конвертована; неконвертована (НКВ) матеріально-речової форми— \| Готівкова;— безготівкова відношення до курсів інших валют— \| Сильна (тверда);— слаба (м'яка) принципу побудови— \| "Кошикового" типу;— звичайна відношення до валютних запасів країни— \| Резервна;— інші валюти видів валютних операцій— \| Валюта ціни контракту;— валюта платежу;— валюта кредиту;— валюта клірингу;— валюта векселя Література 1. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000 р. — 28 січня. 2. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2001. 3. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2002. 4. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2003. 5. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2004. 6. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2006. 7. Законодавство України з валютного регулювання та валютного контролю. Збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів з питань валютного регулювання і валютного контролю / Упоряд. М.І. Кам-лик. — К.: Атіка, 2005.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 578 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: