Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Фінанси |
Реферат на тему Класифікація витрат і основні методи їх аналізу
|
Реферат на тему Класифікація витрат і основні методи їх аналізу. Класифікація витрат і основні методи їх аналізу Управління витратами та калькулювання собівартості продукції — є чи не найважливішими інструментами управління підприємством та розділом управлінського обліку. Саме собівартість виробництва одиниці продукції є основою для прийняття управлінських рішень. В міру того, як ускладнюються умови господарської діяльності й зростають попити до росту рентабельності продажів, в свою чергу зростає і необхідність обліку витрат на виробництво. Кожне підприємство має чітку уяву про склад витрат на виробництво готової продукції та їх окупність При функціонуванні ринкових механізмів виникає необхідність удосконалення та створення чіткої системи аналізу та контролю витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції. Процес господарської діяльності — це поєднання трьох "вічних" елементів: цілеспрямованої упредмеченої діяльності людей як робочої сили, предметів праці — сировини, матеріалів та засобів праці — основних засобів. Два останніх елементи є матеріальною основою господарювання — засобами виробництва, створеними раніше затраченою (упредмеченою) працею. Існує три основних складових витрат в процесі господарювання на підприємстві: витрати — матеріальна складова — вартість використаних виробничих запасів (сировини, матеріалів, робіт, послуг), оплати праці основних виробничих працівників, проведених відрахувань на соціальні заходи, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів та ін. Витрати господарської діяльності суб'єктів підприємництва складають сукупні витрати живої та упредмеченої праці на виробництво продукції. В такому складі витрати виробництва однаково притаманні всім видам виробництва та надання послуг. Національний бухгалтерський стандарт П (С) БО 16 "Витрати" визначає витрати підприємства як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Витрати підприємства на рівні виробничих структурних підрозділів виступають у формі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (рис. 4.1). Для управління контролерам потрібні не просто витрати, а інформація про їх об'єкти — продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують здійснення витрат, пов'язаних з їх виробництвом (виконанням робіт, наданням послуг). Рис. 4.1. Схема формування прибутку від операційної діяльності За вартісною формою продукція (роботи, послуги) підприємства складається з трьох частин: вартості витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею. Перша частина вартості є результатом минулої, упредмеченої праці, та інші — результатом живої праці. Необхідний продукт — це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт — це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства. Виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість — це сума всіх затрат на створення продукції, виражена у грошовій формі. Під собівартістю продукції прийнято розуміти можливість кожного підприємства замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне значення собівартості полягає в тому, що вона показує величину затрат підприємства на виробництво продукції. Ефективність господарювання самостійно господарюючого суб'єкту складається в тому, щоб кожне підприємство здійснювало свою діяльність на основі господарського розрахунку, основною вимогою якого є забезпечення високої ефективності виробництва шляхом створення належної матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці. Впровадження господарського розрахунку передбачає заміщення витрат доходами та одержання чистого прибутку. Питання собівартості продукції завжди знаходяться в центрі уваги всіх працівників підприємства на сучасному етапі розвитку економіки. Собівартість продукції — важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. В ньому, мов у дзеркалі, відображаються результати господарської діяльності за той чи інший період. Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об'єкта господарювання, розмір прибутків. На основі рівня собівартості одиниці вироблюваної продукції встановлюється рівень цін. Отже, питання собівартості, методи її обчислення мають велике значення. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати собівартість продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання. У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання. Собівартість як показник використовують для оцінки рівня господарювання підприємства (за видами та об'єктами діяльності) та його структурних підрозділів:* контролю за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;* визначення економічної ефективності інвестиційної та Інновацій* ної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;* розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);* визначення економічної доцільності та вигідності здійснення підприємницької діяльності за різними об'єктами господарювання. Операційні витрати класифікуються за ознаками (табл. 4.1). За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції. Таблиця 4.1 Класифікація витрат Ознаки | Витрати За місцем виникнення витрат | Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби За видами продукції, робіт, послуг | Витрати на вироби, тилові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію За видами витрат | Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції За способами перенесення вартості на продукцію | Витрати прямі, непрямі За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат | Витрати умовно-змінні, умовно-постійні За календарними періодами | Витрати поточні, одноразові Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. До непромислового господарства належать: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості. До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати. Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові. Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць. Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: 1. матеріальні витрати; 2. витрати на оплату праці, 3. відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; 4. інші витрати. Це групування є єдиним для всієї промисловості. До елемента "Матеріальні витрати" належать витрати на: 1) сировину та матеріали, що придбаються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг); 2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва технологічного процесу і упаковування продукції або інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатацію устаткування, будівель, споруд, інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв, інвентарю, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування; 3) покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві; 4) роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що споживаються, транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень) і доставку готової продукції на склади зберігання; 5) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геолого-розшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів; 6) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом; 7) придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові та інші виробничі потреби підприємства. Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також ЇЇ споживання включається до відповідних елементів витрат; 8) втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку. Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на добавлену вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями. Витрати, пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо). До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлюються окремо від ціни на матеріальні ресурси. У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів. Зворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотних відходів не належать:* залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);* попутна продукція, що одержується одночасно з цільовим (основним) продуктом в єдиному технологічному процесі. До елемента "Витрати на оплату праці" належать: 1) витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат, 2) доплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (неявочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплата перерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву; 3) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів; виплати працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовці кадрів;* оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;* витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;* витрати, пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімальної ставки) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і спецодягом);* оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством; 4) виплати громадянам за виконання робіт, послуг, згідно з договорами цивільно-правового характеру; 5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку. В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:* вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг тощо);* вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією). Витрати на оплату праці поділяються на основну та додаткову заробітну плату. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці) норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — ця винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До елемента "Відрахування на соціальні заходи" належать: 1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування; 2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування; 3) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення; 4) та інші. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове пенсійне страхування та до Фонду сприяння зайнятості населення здійснюється за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці згідно із законодавством. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування і обов'язкове пенсійне страхування не нараховується на доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами). Відрахування на додаткове пенсійне страхування та обов'язкове медичне страхування з віднесенням до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством. До елемента "Амортизацій основних фондів та нематеріальних активів" належать: 1) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини. До активної частини основних виробничих фондів належать машини та обладнання, транспортні засоби. Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше, ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця; 2) амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря належить сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди; 3) амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів; 4) витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) не житлового призначення належать на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди; 5) амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах; 6) витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства. До елемента "Інші витрати" належать: 1) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством, оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції:* оплата послуг інших підприємств щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;* оплата, за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;* оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;* сплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбаченого законодавством; 2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), витрати на перевезення працівників інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування; 3) додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового, селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами; 4) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством; 5) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для придбання основних фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати процентів за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані зі сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) в тому періоді, за який їх нараховано; 6) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом; 7) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів; 8) витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виробленої продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції; 9) витрати на реалізацію продукції:* на відшкодування складських вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальників, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;* на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;* на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів,* на рекламу і перепродажну підготовку товарів. До витрат підприємства на рекламу належить витрати на: розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, Проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок, тощо);* розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки,* рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;* придбання, виготовлення, копіювання;* дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;* виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);* зберігання та експедирування рекламних матеріалів, оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів; включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;* уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;* проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства;* на відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до 2 % від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік; 10) нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок України відповідно до законодавства; 11) податки, за винятком передбачених підпунктом ЗЛ.2 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування на будівництво, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду, Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України; 12) втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції із скляною тарою, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків; 13) сплата консеційних платежів за використання природних копалин; 14) витрати на оприлюднення річного звіту; 15) платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів; 16) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами. Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення не житлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності — не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади; 17) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи Суб'єкт господарювання повинен використовувати ресурси якомога ефективніше, щоб задовольнити найбільше потреб учасників господарської діяльності. Основним принципом формування витрат є відповідність їх доходам. Для визначення фінансового результату порівнюють доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження активів. Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів при здійсненні певної його діяльності. Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на операційні, фінансові, інвестиційні та надзвичайні витрати, а також податок на прибуток і дивіденди. В процесі господарської діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів. Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зменшення вартості активів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат підприємства є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих доходів, і суму одержаного чистого прибутку. В табл. 4.2 наводиться приклад розрахунку собівартості реалізованої продукції на ВАТ "Підприємство Хлібозавод". Таблиця 4.2. Розрахунок виробничої собівартості реалізованої продукції на прикладі ВАТ "Підприємство Хлібозавод" Стаття витрат | січень | на 1 тн | лютий | на 1 тн хлібобулочні | кондитерські | усього | булочні | кондитерські | усього 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 Вироблено (кг) | 394369 | 2136 | 396505 | 381096 | 2264 | 383360 Вироблено без ПДВ (грн.) | 616418,00 | 19590,00 | 636008 | 593177,00 | 20382,00 | 618559 Сировина і матеріали | 336813,00 | 12573,00 | 349386,00 | 881,164 | 321940,00 | 12653 | 334593,00 | 872,791* борошно | 282718,00 | 340,00 | 283058,00 | 713,883 | 271148,00 | 410,00 | 271558,00 | 708.363 вищий ґатунок | 85281 | 249 | 85530,00 | 215,710 | 88427 | 268 | 88695,00 | 231362 1 ґатунок | 151725 | 91 | 151816,00 | 382,885 | 124683 | 142 | 124825,00 | 325,608 2 ґатунок | 19282 | 19282,00 | 48,630 | 31533 | 31533,00 | 82,254 житнє | 26430 | 26430,00 | 66,657 | 26505 | 26505,00 | 69,139* інша основна сировина (включаючи воду) | 41322 | 11883 | 53205,00 | 134,185 | 39220 | 11760 | 50980,00 | 132,982* транспортно- заготівельні витрати | 11145 | 29 | И 174,00 | 28,181 | 9391 | 30 | 9421,00 | 24,575* допоміжні матеріали (тара і упаковка) | 1628 | 321 | 1949,00 | 4,915 | 2181 | 453 | 2634,00 | 6,871 Паливо і електроенергія | 34367,00 | 157,00 | 34524,00 | 87,071 | 33933,00 | 831,00 | 34764,00 | 90,682* газ (включаючи транспортування) | 19920 | 19920,00 | 50,239 | 20750 | 20750,00 | 4127* вугілля (включаючи транспортування) | 0,00 | 0,000 | 0,00 | 0,000* електроенергія | 14447 | 157 | 14604,00 | 36,832 | 13183 | 831 | 14014,00 | 36,556 Зворотні відходи | 0,00 | 0,000 | 0.00 | 0,000 Основна заробітна плата виробничих робітників (включаючи додаткову з/п) | 35435 | 1836 | 37271,00 | 93,999 | 32976 | 2944 | 35920,00 | 93,698 Відрахування на соцстрах | 13678 | 709 | 14387,00 | 36,285 | 12926 | 1157 | 14083,00 | 36,736 Загальновиробничі витрати | 76511 | 414 | 76925,00 | 194.008 | 73042 | 534 | 73576,00 | 191,924* амортизація | 17360 | 88 | 17448,00 | 44,004 | 17239 | 81 | 17320,00 | 45,179* заробітна платня | 24278 | 122 | 24400,00 | 61,538 | 26033 | 150 | 26183,00 | 68,299* страховка | 0,00 | 0,000 | 0,00 | 0,000 Адміністративні витрати | 61582 | 334 | 61916,00 | 156,154 | 71221 | 424 | 71645,00 | 186,887* заробітна плата | 26496 | 133 | 26629,00 | 67,159 | 26725 | 135 | 26860,00 | 70,065* страховка | 0,00 | 0,000 | 0,00 | 0,000 Витрати на збут | 13208 | 73 | 13281,00 | 33,495 | 13241 | 75 | 13316,00 | 34,735 Продовження табл. 4.2 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9* заробітна плата | 9250 | 48 | 9298,00 | 23,450 | 9450 | 50 | 9500,00 | 24,781* реклама | 0,00 | 0,00 Транспортні витрати | 102945 | 549 | 103494,00 | 261,016 | 101063 | 605 | 101668,00 | 265,202* заробітна плата | 15721 | 82 | 15803,00 | 39,856 | 15190 | 85 | 15275,00 | 39,845* ГСМ | 57714 | 290 | 58004,00 | 146,288 | 57278 | 300 | 57578,00 | 150,193 Разом повна собівартість | 674539,00 | 16645,00 | 691184,00 | 1743,191 | 660342,00 | 19223 | 679565,00 | 1772,655 Прибуток (+)/ Збиток (-) | -58121,00 | 2945,00 | -55176,00 | -139,156 | -62165,00 | 1159,00 | -61,006,00 | -159,135 Рентабельність с/с,% | -8,62 | 17,69 | -7,98 | -0,000 | -9,41 | 6,03 | -8,98 | 0,000 Разом вартість продукції в оптових цінах | 616418,00 | 19590,000 | 636008,00 | 1604,035 | 598177 | 20382 | 618559,00 | 1613,520 Оптова вартість з ПДВ | 739701,60 | 23508,00 | 763209,60 | 1924,842 | 717812,40 | 24458,40 | 742270,80 | 1936,224 Витрати структурного підрозділу — це вартість ресурсів, використаних в технологічному процесі, яка складає виробничу собівартість створеної в структурному підрозділі продукції (робіт, послуг). У виробничих структурних підрозділах, які за технологічним процесом безпосередньо беруть участь у створенні об'єкта підприємницької діяльності (продукції, робіт, послуг), вартість використаних ресурсів формує виробничу собівартість, тобто ресурси перетворюються в об'єкти підприємницької діяльності Готова продукція (роботи, послуги) виробничих структурних підрозділів після її реалізації є джерелом покриття та відшкодування використаних ресурсів. В структурних підрозділах підприємства, які виконують загальногосподарські управлінські функції, формуються адміністративні витрати. В цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються валовим прибутком, тобто різницею між одержаним чистим доходом і виробничою собівартістю. В збутових структурних підрозділах підприємства, які виконують функцію просування об'єктів підприємницької діяльності до покупців, формуються витрати на збут продукції. В цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються валовим прибутком. Окремі структурні підрозділи підприємства, або його працівники можуть створювати витрати у сфері інвестиційної та фінансової діяльності. Витрати цих підрозділів покриваються відповідними доходами, а при їх відсутності фінансовими результатами від операційної діяльності. Невиробничі структурні підрозділи підприємства соціально-культурного характеру формують інші витрати операційної діяльності, які покриваються доходами від їх діяльності, а також валовим прибутком від діяльності виробничих структурних підрозділів Створений прибуток підприємства є джерелом нарахування податку на прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємства покриваються витрати з виплати дивідендів. Витрати як показник діяльності підприємства є засобом управління прибутком підприємства. Прибуток = Чистий дохід* Виробнича собівартість* Адміністративні витрати* Витрати на збут* Інші операційні витрати Рис. 4.2. Залежність прибутку та операційних витрат Залежність між прибутком і операційними витратами пряма (рис. 4.2). Слід звернути увагу на відношення до товарно-матеріальних запасів прямих матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції. Для кожного з перерахованих видів ресурсів величина витрат, які належать на собівартість готової продукції визначається як: Величина витрат - Початкові запаси ресурсу + Надходження ресурсу - Залишки ресурсу. Отримане результативне значення виробничої собівартості проданих товарів зіставляється (спільно з величиною невиробничих витрат) з виручкою підприємства, внаслідок чого робиться висновок про величину прибутку підприємства. Класифікація витрат за характером поведінки Згідно з цією класифікацією, основною ознакою є залежність зміни витрат у зв'язку із зміною якого-небудь базового показника. Як останнє зазвичай використовується об'єм проданих товарів. У відповідності з цією ознакою витрати підрозділяють на два види: фіксовані (постійні) і змінні. Змінні витрати — це такі витрати, які міняються (в цілому) прямо пропорційно збільшенню або зменшенню об'єму виробництва і продажів (в припущенні, що витрати на одиницю продукції залишаються майже постійними, стабільними). Постійні витрати — це такі витрати, які не міняються, коли міняється рівень виробництва і продажу за якийсь певний період часу (наприклад, рік). До змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, енергію і комунальні послуги (що використовуються в процесі виробництва), комісійні з продажів (якщо вони визначаються об'ємом продажів), зарплата робітникам (за умови, що вона може бути збільшена або зменшена при збільшенні або зменшенні об'єму виробництва). Прикладами фіксованих витрат є витрати на амортизацію будівель і устаткування, амортизацію передопераційних витрат, оренда і лізинг (які не змінюються при зміні об'єму продажів і об'єму виробництва), відсотки по кредитах, заробітна платня службовців, що управляють, контролерів (яка за припущенням не змінюється при зміні рівня виробництва), загальні адміністративні витрати. Деякі з цих витрат, наприклад, заробітна платня або загальні адміністративні витрати, можуть змінюватися не зовсім прямо пропорційно об'єму і в той же час не бути постійними. Вони можуть бути позначені як змішані (напіввідмінні). Такі витрати можна розділити на змінні і постійні компоненти і розглядати їх окремо. Розглянемо класифікацію витрат більш детально, додаючи цьому розгляду кількісний зміст. В процесі цього аналізу нас, в першу, чергу цікавитимуть ті характеристики витрат, які залишаються незмінними в процесі зміни об'єму виробництва і продажу. Ці характеристики називаються інваріантами. Внаслідок своєї низовини інваріанти є основою рішення задач планування. Слід зазначити, що постійні витрати можуть мінятися при істотній зміні об'єму виробництва. Причому ця зміна носить, як правило, стрибкоподібний характер. Наприклад, при збільшенні об'єму виробництва може виникнути потреба в орендуванні додаткового виробничого приміщення і купівлі нового устаткування, що приведе до збільшення постійних витрат на суму орендування платежів нових приміщень, а також експлуатаційних і амортизаційних витрат по новому у статку вапню. З урахуванням відзначеної особливості постійних витрат вводиться поняття релевантного інтервалу зміни об'єму реалізації продукції, протягом якого величина сумарних постійних витрат залишається незмінною. Для вирішення задачі класифікації витрат і розділення змішаних витрат використовуються два підходи:* суб'єктивний;* статистичний. Суб'єктивний підхід припускає вольове віднесення витрат до змінних або постійних, базуючись на неформальному досвіді дослідника. Статистичний підхід базує свої висновки на аналізі наявних статистичних даних. Даний підхід прийнято вважати більш об'єктивним, оскільки він полягає в аналізі конкретних даних за деякі минулі періоди (місяці) і побудові на цій основі залежності сумарних витрат від об'єму реалізації продукції. Суть всіх методів, що використовуються в рамках статистичного підходу, базується на кінцевому представленні сумарних витрат, яке графічно ілюструється на рис. 4.3. На основі конкретних даних будується пряма, яка, апроксимуючи фактичні дані, дає уявлення про залежність сумарних витрат від об'єму реалізації. Точка перетину цієї прямої з вертикальною віссю є оцінкою постійних витрат. Для побудови економіко-математичної моделі між показниками, що не мають функціонального зв'язку, можна використовувати кореляційно-регресійний аналіз. Рівняння 3-факторної множинності регресі! задається у вигляді формули (4.1): (4.1) №у — результативний показник; а0, а1, a2, a3 — невідомі параметри регресії, які потрібно знайти; х1, х2, х3, х4 — чинники. Рис. 4.3. Графічне представлення витрат В якості результативного показника обрано фактичну собівартість готової продукції, в якості чинників: х1 — середньорічний залишок обігових коштів; х2 — кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; х3 — виробіток на одного працівника. У табл. 4.3 наведені вихідні дані чинників і результату за п'ять років поквартально. Таблиця 4.3 Вихідні дані для побудови економіко-математичної моделі № з/п | Y, тис. грн. | X1, грн. | X2, грн. | X3, тис. грн. 1 | 2 | 3 | 4 | 5 1 | 2216,03 | 82050,00 | 3000,00 | 0,025 2 | 1693,99 | 80150,70 | 3100,00 | 0,023 3 | 1590,12 | 81400,00 | 2900,00 | 0,023 4 | 1862,75 | 84599,30 | 3400,00 | 0,024 5 | 1945,80 | 42950,00 | 4400,00 | 0,025 6 | 1900,05 | 43740,00 | 4280,00 | 0,024 7 | 1938,12 | 44200,05 | 3950,00 | 0,026 8 | 2000,50 | 40909,95 | 4970,00 | 0,026 9 | 2010,95 | 78675,00 | 3000,00 | 0,024 10 | 2250,00 | 80200,05 | 2700,00 | 0,025 11 | 2200,86 | 76684,95 | 2700,00 | 0,023 Продовження табл. 4.3 1 | 2 | 3 | 4 | 5 12 | 2220,05 | 330525,00 | 131825,00 | 0,024 13 | 2300,60 | 331100,00 | 129600,00 | 0,025 14 | 2420,60 | 332500,00 | 135000,00 | 0,023 15 | 2400,05 | 327975,00 | 130875,00 | 0,026 16 | 2345,68 | 219125,00 | 95900,00 | 0,027 17 | 2380,75 | 224100,01 | 97600,00 | 0,026 18 | 2410,58 | 218050,00 | 99100,00 | 0,025 19 | 2435,64 | 215224,99 | 91000,000 | 0,027 20 | 2435,64 | 213120,00 | 89100,00 | 0,026 Всього | 42623,24 | 3013300,00 | 952100,00 | 0,497 Середні величини чинників та результату розрахуємо за формулами (4.2) та (4.3): (4.2) де хі — індивідуальне значення ознаки п — кількість значень ознаки, (4.3) yі — індивідуальне значення ознаки у. Розрахувавши середні величини для чинників х1, х2, х3 та результату у за формулами (4.2) та (4.3) маємо: Наступним кроком є перевірка інформації на однорідність. Критерії однорідності — середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації. Середньоквадратичне відхилення показує середнє відхилення індивідуальних значень ознаки від її середньої величини і визначається за формулою (4.4) або (4.5): (4.4) де dх — середньоквадратичне відхилення ознаки х. (4.5) де dу — середньоквадратичне відхилення ознаки у. Коефіцієнт варіації характеризує відносне відхилення окремих значень від середнього і визначається за формулою (4.6) або (4.7): (4.6) де Vх — коефіцієнт варіації ознаки X. (4.7) де Vy — коефіцієнт варіації ознаки У. Якщо коефіцієнт варіації менший 10 %, то варіація незначна, якщо знаходиться в межах від 10 до 20 % — середня, від 20 до 33 % — значна, а якщо він перевищує 33 %, то інформація неоднорідна. Середньоквадратичне відхилення визначимо за формулами (4.4) та (4.5): Отже, середньорічний залишок обігових коштів в середньому коливається в межах 13484,5 грн., середнє значення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги — в межах 3513,3 гри., середнє значення виробітку на одного працівника коливається в середньому на 24,8 грн., а фактична собівартість готової продукції — на 113,25 тис. грн. Коефіцієнт варіації визначимо за формулами (4.6) та (4.7): Отже, варіація чинників незначна, а варіація результату — значна, але вона не перевищує 33 %, що свідчить про однорідність даних і можливість їх використання для подальших розрахунків. Для визначення зв'язків між чинниками і результатами розрахуємо коефіцієнти кореляції, що визначаються за формулами (4.8) і (4.9). (4.8) (4.9) де j, к— порядкові номери чинників. Розрахуємо коефіцієнти парної кореляції між ознаками за допомогою Microsoft Excel і представимо їх у вигляді табл. 4.4. Отже, найбільший вплив на величину фактичної собівартості готової продукції здійснює середньорічний залишок обігових коштів, менший — виробіток на одного працівника, найменший — кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Оцінивши зв'язок між показниками за шкалою Чедока, можна сказати, що зв'язок між результатом і чинником слабкий, між середньорічним залишком обігових коштів, виробітком на одного робітника і кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги — помірний. Так як усі коефіцієнти більше 0,1, то зв'язок між показниками існує, а оскільки жоден коефіцієнт кореляції не перевищує 0,85, то мультиколініарності не існує: усі показники можна включати в модель. Таблиця 4.4 Матриця парних коефіцієнтів кореляції Показник | у | х1 | х2 | х3 у | 1 | 0,7425 | -0,1223 | 0,1805 х1 | 0,7425 | 1 | -0,3536 | -0,1507 х2 | -0,1223 | -0,3536 | 1 | 0,3536 х3 | 0,1805 | -0.1507 | 0,3536 | 1 Розрахувавши за допомогою Microsoft Excel рівняння регресії отримаємо наступні параметри: Отже, рівняння регресії має вигляд: При збільшенні середньорічного залишку обігових коштів на 1 грн. фактична собівартість готової продукції зросте на 0,0052 грн., при збільшенні виробітку одного робітника на 1 грн. — збільшиться на 0,0019 грн., негативно впливає на фактичну собівартість готової продукції величина кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. При її збільшенні на 1 грн. фактична собівартість готової продукції зменшиться на 0,0328 грн. Зростання фактичної собівартості готової продукції на 0,0060 грн. — результат впливу інших чинників, не включених в модель. Коефіцієнти регресії мають різні одиниці виміру і тому е непорівнянними. Щоб привести їх у порівнянний вигляд, слід розрахувати в-коефіцієнти, які визначаються за формулою (4.10): (4.10) Розрахувавши в-коефіцієнти за формулою (4.10), маємо: Отже, найбільш позитивно на величину фактичної собівартості готової продукції впливає виробіток на одного працівника, доволі суттєво-середньорічний залишок обігових коштів. Вплив кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги — більш ніж у 3 рази менший, але носить зворотній характер. Виразимо коефіцієнти регресії у вигляді відносних показників, які можна співвіднести — коефіцієнтів еластичності, які розраховуються за формулою (4.11): (4.11) Розрахуємо коефіцієнти еластичності для кожного чинника за формулою (4. 11): Отже, при збільшенні середньорічного залишку обігових коштів на 1 % фактична собівартість готової продукції збільшиться на 0,7981 %, а при збільшенні на 1 % виробітку одного робітника на 0,5960 %, а при збільшенні кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1 % — зменшиться на 0,4567 %. Надійність рівняння зв'язку перевіримо за допомогою критерію Фішера, який розраховується за формулою (4.12): (4.12) де m — кількість чинників, включених в модель; уху — теоретичні значення результативної ознаки, вирахувані на основі рівняння регресії. Розрахувавши за допомогою Microsoft Excel розрахункове значення F-критерію, отримаємо: Теоретичне значення F-критерію при рівні значимості 0,01 і ступенях вільності V1 = m =3 i V2 = n – m - 1 = 36-3-1= 32 складає 4,51. Розрахункове значення F-критерію значно перевищує теоретичне (14,158 > 4,51). З вірогідністю 0,99% можна сказати, що рівняння зв'язку адекватне і його можна використовувати для визначення зв'язку між ознаками, що вивчаються. Четвертий етап — розрахунок показників зв'язку та середньої похибки апроксимації. Щільність множинного зв'язку показує коефіцієнт множинної кореляції, який визначається за формулою (4.13): (4.13) де D — визначник матриці парних коефіцієнтів кореляції; D11 — визначник матриці, отриманої із матриці коефіцієнтів парної кореляції ви-кресленням першого рядка і першого стовпця. Слід зауважити, що оскільки 0 ? R ? 1, то чим ближче значення R до 1, тим щільніший множинний зв'язок. Величина R2 має назву коефіцієнта множинної детермінації, який характеризує частку варіації висхідної ознаки, яка зумовлена впливом чинників, відображених у регресійній моделі. Розрахуємо коефіцієнт множинної кореляції за формулою (4.13) та коефіцієнт множинної детермінації: Це значить, що множинний зв'язок між ознаками помірний, оскільки він перевищує 30 %. Варіація фактичної собівартості готової продукції на 10,89 % залежить від зміни факторів, включених в модель, і на 89,11 % — від зміни інших факторів, які не ввійшли в економіко-математичну модель. Значимість коефіцієнта кореляції перевіримо за допомогою критерію Сгьюдента K= n - m - 1 ступенями свободи, який знаходиться за формулою (4.14): (4.14) де t — розрахункове значення t-критерію Стьюдента; mR — середня похибка оцінки коефіцієнта множинної кореляції. Середня похибка оцінки коефіцієнта множинної кореляції розраховується з формулою (4.15.): (4.15) Отримані значення t-критерію порівнюються з теоретичними, визначеними для відповідного рівня значимості. Середню похибку оцінки коефіцієнта множинної кореляції розрахуємо за формулою (4.15): Далі за формулою (4.14) визначимо розрахункове значення критерію Стьюдента: Теоретичне значення критерію Стьюдента для рівня значимості 0,05 і ступенів вільності 32 складає 2,0423. Оскільки розрахункове значення /-критерію Стьюдента перевищує теоретичне (2,103 > 2,0423), то зв'язок між ознаками, що включені в модель, з вірогідністю 0,95 можна вважати значущим. Оцінка значимості рівняння зв'язку перевіряється за допомогою середньої похибки апроксимації, яка визначається за формулою (4.16): (4.16) Розрахувавши середню похибку апроксимації за допомогою Microsoft Excel, отримаємо: Враховуючи, що при економічних розрахунках допускається похибка в межах 5-8 %, слід сказати, що отримане рівняння зв'язку досить точно описує зв'язок і його закономірності. | |
| Просмотров: 668 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |