Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Фінанси |
Реферат на тему Грошові надходження підприємств
|
Реферат на тему Грошові надходження підприємств. План 1. Характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств Внутрішні надходження Зовнішні надходження 2. Доходи (виручка) від реалізації продукції 3. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності Характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку. Грошові надходження підприємств можна поділити на внутрішні і зовнішні (рис. 3.1). Внутрішні надходження У світовій практиці 60—70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Вони включають:— виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;— виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;— доходи від позареалізаційних операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді. Рис. 3.1. Структурно-логічна схема грошових надходжень, формування й використання доходів підприємств до введений П(С)БО 2000 р. Рис. 3.2. Структурно-логічна схема грошових надходжень, формування й використання доходів підприємств згідно з національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку Зовнішні надходження Доходи від фінансових інвестицій — купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів па депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій. За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну частку в загальних грошових надходженнях. Тому доходи від фінансово-інвестиційної діяльності не відокремлювались від статті "доходи від позареалізаційних операцій". Сьогодні, в умовах переходу до ринкової економіки, коли підприємства активно працюють на фінансовому ринку, доцільно відокремлювати "доходи від фінансово-інвестиційної діяльності" в окрему статтю. Згідно з національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що введені з 2000 р. в Україні, відбулися зміни в структурі формування і використання доходів підприємств (рис. 3.2). Разом із цим відбулися деякі зміни й в економічному змісті грошових надходжень (табл. 3.1). Таблиця 3.1. Грошові надходження підприємств Грошові надходження підприємств Згідно з практикою обліку до реформування бухгалтерського обліку й звітності | Згідно з національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку й звітності 1 | 2 1. Виручка від реалізації продукції (реалізація основної продукції, товарів, робіт, послуг) | 1. Доходи від основної (операційної) діяльності (реалізація основної продукції, товарів, робіт, послуг) 2. Виручка від іншої реалізації (реалізація продукції допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібна й надлишкова сировина, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва та інше майно) | 2. Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти, від операційної оренди, операційних курсових різниць, одержані пеня, штрафи, неустойки, від списання кредиторської заборгованості, одержані гранти, субсидії) 3. Доходи від позареалізаційних операцій (формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді) | 3. Доходи від фінансових операцій (від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями) 1 | 2 4. Доходи від фінансових інвестицій (купівля і продаж цінних паперів, укладання тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютні та інші операції) | 4. Доходи від Іншої звичайної діяльності (реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, ліквідації необоротних активів, не операційних курсових різниць, безоплатно отриманих оборотних активів, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій) б. Доходи від надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи) Доходи (виручка) від реалізації продукції Важливим фактором розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде зрештою залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан. Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів. Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням коленого господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання. Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців. На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції: 1) метод нарахування (продукцію відвантажено або відпущено споживачу); 2) касовий метод (одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію). Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т—Г). Тому бартерні операції не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми власності. На жаль, згідно з діючим господарським законодавством бартерні операції нині включаються у звітність з реалізації продукції підприємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ. (Приблизно 40 % реалізації з усіх галузей в Україні відбулися за бартерних операцій.) На розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) впливають такі фактори (рис. 3.3). За умов ринкової економіки існують:* фіксовані ціни, які встановлюються адміністративно державою, переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та інше);* регульовані ціни, що встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності (хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування тощо);* вільні ціни, які складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції. Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у різноманітних формах, основні з яких такі:* пряме затвердження уповноваженим органом виконавчої влади (центральної або місцевої) оптових і роздрібних цін і тарифів (так званих державних фіксованих цін і тарифів) на товари і послуги; Рис. 3.3. Фактори, що впливають на розмір виручки від реалізації продукції* встановлення граничних (максимальних або мінімальних) цін і тарифів;* затвердження граничних рівнів рентабельності (частки прибутку в ціні, тарифи);* встановлення граничних рівнів торгових надбавок і постачальницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг. Вільні ціни встановлюються підприємством самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобігання ажіотажного попиту і пропозиції. Крім класифікації цін на фіксовані, регульовані та вільні існує поділ цін на оптові та роздрібні. Оптові ціни — це ціни, що встановлюються між підприємством — виробником продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та іншими підприємствами (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими і роздрібними торговельними підприємствами. Оптова ціна включає в себе собівартість товару і прибуток. Оптова ціна також може включати в себе транспортні витрати, пов'язані з доставкою продукції до споживача. Залежно від внесення або невнесення в оптову ціну транспортних витрат розрізняють ціни: франко-склад постачальника, франко-станція призначення тощо. Термін "франко" показує, до якого пункту транспортні витрати покриваються за рахунок постачальника приданій оптовій ціні. Роздрібні ціни використовуються при реалізації товарів і послуг населенню через підприємства торгівлі і громадського харчування державної та інших форм власності, включаючи товари виробничо-технічного призначення, які надходять в особисте користування громадян. Вони включають в себе спільно з оптовою ціною торгові надбавки (націнки), які є джерелом покриття витрат підприємств роздрібної торгівлі на організацію торгівлі, * Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами: Виручка від реалізації продукції — це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. На плануванні величини виручки від реалізації продукції базується все фінансове планування підприємства. Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Правильне планування виручки від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, достатні для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства. Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку: множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою Обсяг реалізації продукції можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки на кінець планового періоду: Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод (табл. 3.2). Таблиця 3.2. Укрупнений метод розрахунку виручки від реалізації продукції Показники | Собівартість товари продукції, тис. грн | Вартість реалізації продукції за вільні: ми цінами, тис. гр; | В тому числі | Вартість реалізації продукції без акцизного збору і ПДВ, тис. грн. | Прибуток (+) або збиток (-), тис. грн. акцизний збір, тис. гри | ПДВ, тис. грн Залишок готової продукції на початок планового періоду | 48 | 72,8— | 10,4 | 62,4 | +14,4 Товарний випуск продукції у плановому періоді | 264 | 400,4— | 57,2 | 343,2 | +79,2 Залишок готової продукції на кінець планового періоду | 60 | 910,0— | 13,0 | 78,0 | +18,0 ВСЬОГО | 252 | 564,2— | 80,6 | 327,6 | +75,6 Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю. В умовах стабільного розвитку економіки, коли можна з достатньою вірогідністю передбачити поведінку економічних суб'єктів у плановому періоді, застосовуються аналітичні методи прогнозування оптимальної виручки. При цьому будується аналітична крива попиту і враховується еластичність попиту. Якщо надходження виручки на розрахункові рахунки підприємства являє собою завершення кругообороту коштів, то її використання є як початком нового кругообороту, так і стадією розподільних процесів. На цій стадії формується дохідна база бюджетів різних рівнів і тим самим забезпечуються загальнодержавні інтереси, а також утворюються власні фінансові ресурси підприємства. Виручка, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства, відразу ж використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива, енергії. З виручки здійснюються відрахування податків у бюджет, відрахування в позабюджетні фонди, виплата заробітної плати у встановлений термін, відшкодовується знос основних виробничих фондів, фінансуються витрати, передбачені фінансовим планом і не включені в собівартість продукції. Виручка від реалізації продукції, незважаючи на зовнішні ознаки (грошову форму, надходження коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, зроблені послуги, регулярність надходження, джерело різних платежів підприємства), не є доходом у повному розумінні цього слова, тому що з нього насамперед необхідно відшкодувати зроблені витрати, виплатити заробітну плату. Залишкова частина виручки набере форми чистого доходу підприємства (рис. 3.4). Валовий дохід має велике значення як елемент національного доходу країни — основного джерела формування фінансових ресурсів держави . Будучи кінцевим результатом роботи підприємства, валовий дохід займає одне з важливих місць у системі показників, що використовуються для оцінювання економічної ефективності їх роботи поряд з фондовіддачею, собівартістю та рентабельністю. При визначенні сутності валового доходу як фінансової категорії потрібно виходити з того, що це новостворена працею вартість, яка у Рис. 3.4. Розподіл виручки від реалізації продукції процесі реалізації продукції набуває грошового виразу у вигляді перевищення виручки над витратами минулої уречевленої праці. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою та матеріальними й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати. Будучи кінцевим результатом роботи підприємств, валовий дохід відображає рівень ефективності їх господарської діяльності. Валовий дохід — це основне джерело формування фінансових ресурсів підприємства і державного бюджету. Не можна ставити знак дорівнює між прибутком і валовим доходом як показниками, що відображають рівень ефективності господарської діяльності. Прибуток відображає тільки частину новоствореної вартості, а валовий дохід визначається величиною всієї новоствореної вартості — основного джерела національного доходу країни. Використання валового доходу як головного узагальнюючого показника ефективності дасть змогу враховувати реальний економічний ефект, який отримає народне господарство в результаті діяльності кожного підприємства. На відміну від прибутку валовий дохід дає можливість оцінити ефективність роботи підприємства з погляду не тільки його госпрозрахункових, а й народногосподарських інтересів. Перевага валового доходу полягає в тому, що в ньому найбільш реально відображаються такі важливі сторони діяльності, як скорочення матеріаломісткості, підвищення продуктивності праці. Крім того, показник валового доходу використовується і для оцінювання рівня ефективності збиткових підприємств. Чистий дохід — це різниця між валовим доходом і заробітною платою. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності Важливим напрямком фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку. Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:* придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;* продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;* цільові грошові вклади;* валютні операції;* пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;* надання позик;* лізингові операції. При здійсненні фінансово-інвестиційної діяльності необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому у підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах. За умов ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і балансового прибутку підприємств. | |
| Просмотров: 1088 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |