Реферат на тему Формування світових фінансових центрів - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Формування світових фінансових центрів. Об'єктивною основою становлення міжнародного фінансового ринку стали розвиток міжнародного поділу праці, інтернаціоналіза-ція суспільного виробництва, концентрація і централізація фінансо-вого капіталу. Нині міжнародний фінансовий ринок — це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредит-них і страхових операцій. Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінан-совий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіта-лу між собою та іншими міжнародними, регіональними та місцеви-ми фінансовими ринками, центр має володіти всіма необхідними еле-ментами підтримки як своїх національних, так і міжнародних опе-рацій. Ці елементи включають у себе:* стійку фінансову систему і стабільну валюту;* інститути, що забезпечують функціонування фінансових ринків;* гнучку систему фінансових інструментів, які забезпечили б кредиторам різноманітність варіантів щодо затрат, ризику, прибут-ку, термінів ліквідності та контролю;* відповідну структуру і достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру в міжнародних позичальників та кредиторів;* людський капітал, що вільно володіє спеціальними фінансо-вими знаннями, як результат систематичного навчання і пере-підготовки. Жоден міжнародний фінансовий центр не зможе кон-тролювати значний обсяг міжнародних операцій без добре поінфор-мованих людей, які працюють на фінансових ринках, і необхідної техніки та засобів зв'язку (у тому числі комп'ютерних), які без-перебійно з'єднують фінансовий центр з іншими центрами всере-дині країни і за кордоном для здійснення безготівкових розра-хунків і готівкових платежів;* здатність спрямовувати іноземний капітал через активні, все-охоплюючі й мобільні ринки — комплексні ринки, як довготермі-нові, так і короткострокові, які надають позичальникам та інвесто-рам великі можливості;* економічну свободу: фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення й інвестування. Розвиток фінансових інститутів, інструментів і спеціальних знань, необхідних для перетворення у міжнародний центр, потребує значно-го часу і зусиль. Так, для того, щоб створити свій міжнародний фінан-совий центр, Лондону було необхідно декілька століть, Нью-Йорку і Токіо — близько ста років. Берлін також у свій час був одним із важливих європейських фінансових центрів, але його значення після Другої світової війни значно знизилося. Існує значна кількість оф-фшорних банківських центрів, які функціонують як міжнародні тран-зитні центри (Гонконг, Сінгапур, Багами). Найбільш цікавим, як з погляду становлення і розвитку, так і виняткової здатності вчасно реагувати на потреби часу, є Лондон як визнаний світовий фінансовий центр. Історія його започаткування сягає сивої давнини, коли англій-ський уряд у 1215 p. проголосив Велику хартію вольностей, яка гарантувала індивідуальні права в Англії і те, що Лондон є безпеч-ним місцем для вітчизняних і зарубіжних торговців. Створення Англійського банку і Королівської біржі в 1690 p. заклало органі-заційні основи для розвитку лондонських фінансових ринків, а про-мислова революція XVIII ст. забезпечила Великій Британії стійку комерційну, фінансову та економічну базу. Лондон функціонував як єдиний світовий фінансовий центр понад 200 років, оскільки бри-танський золотий стандарт був наріжним каменем тодішньої світо-вої грошової системи, а капіталовкладення у фунтах стерлінгів за кордоном домінували як у світовій торгівлі, так і в інвестиціях і фінансах до Першої світової війни. Між Першою і Другою світовими війнами, незважаючи на ви-клик Нью-Йорка, Лондон залишився домінуючим фінансовим цен-тром, оскільки продовжував очолювати стерлінговий валютний блок країн Британської Співдружності й залишався лідером світових банківських операцій, управляючи обслуговуванням фінансування міжнародної торгівлі через свій грошовий ринок і торгівлею міжна-родними цінними паперами через свій вторинний ринок. Після Другої світової війни у зв'язку із серйозним дефіцитом платіжного балансу і для пом'якшення проблеми втечі капіталів британський уряд запроваджує контроль капіталу на валютному ринку. Однак, коли в результаті цього здатність Лондона обслугову-вати широкий діапазон міжнародних фінансових потреб виявилась під загрозою, британський уряд для виправлення такої ситуації ініціював так званий великий шок. У рамках цієї акції було по-вністю змінено структуру лондонських ринків цінних паперів і ство-рено нову Міжнародну фондову біржу, повністю оснащену комп'ю-теризованою електронною системою котирувань. Завдяки цим своєчасним заходам Лондон і сьогодні успішно конкурує з іншими фінансовими центрами у сфері міжнародної торгівлі цінними паперами. Другим, світовим фінансовим центром вважається Нью-Йорк. Після Першої світової війни в результаті дії закону нерівномірності розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився до СІЛА. Сполучені Штати першими розпочали лібералізацію національ-них валютних, кредитних і фінансових ринків у середині 70-х років. У 1978—1986 pp. поступово були відмінені обмеження на виплату процентів за депозитно-позичковими операціями, введені проценти за вкладами до запитання. У 1984 p. відмінено 30-відсотковий пода-ток на прибуток за облігаціями, які випущені в США і належать нерезидентам. З кінця 1981 p. діє вільна банківська зона в Нью-Йорку, де іноземні банки звільнені від американського оподаткуван-ня і банківської регламентації. З метою лібералізації фінансового ринку із середини 70-х років відмінено комісійні, що фіксувалися Нью-Йоркською біржею. Лібералізація діяльності американських банків, їх банкрутства і концентрація банківського капіталу дали поштовх розвитку фінансових інновацій і сек'юритизації. Щодо Токіо, то з часів Реставрації Мейдзі в 1868 p. і до Першої світової війни Японія запозичувала іноземний капітал і технологію переважно у Великій Британії та західноєвропейських країн, після Другої світової війни — переважно у США. І хоча токійська фондова біржа була заснована у 1878 p., майже 100 років Токіо не вважався міжнародним фінансовим центром з декількох причин:— по-перше, на фінансові ринки Японії впливали скоріше не ринкові сили, а урядова політика, яка була спрямована на вирішен-ня завдань національної економіки. Розподіл фінансових і матері-альних ресурсів здійснювався виходячи з пріоритетів національної економіки, а фінансова система і фінансові ринки вважалися засоба-ми виконання саме національних економічних завдань;— по-друге, у 50—60-х роках Японія була капіталоімпортуючою країною. При цьому якщо після Другої світової війни Японія запози-чувала іноземний капітал і технологію для відбудови зруйнованої війною економіки головним чином у США, то після введення в 1963 p. Сполученими Штатами податку, який урівнював ставки про-цента, Японія почала переорієнтовуватися в плані джерел фінансу-вання зі США на Європу;— по-третє, жорстке державне регулювання ринку цінних па-перів не стимулювало іноземні кредитно-фінансові установи до роз-ширення операцій на цьому ринку;— по-четверте, валютно-фінансовий контроль в Японії обмежу-вав можливості іноземних позичальників та інвесторів. Однак із часом сприятливі умови для Токіо як міжнародного фінансового центру поступово розвивалися і були підкріплені зміна-ми в національному і міжнародному становищі після 1970 p. "Наф-товий шок" 1974 p. примусив японський уряд збільшити сукупні витрати з метою виведення національної економіки зі стану спаду. Зростання випуску державних облігацій стимулювало розвиток знач-ного вторинного ринку, а також ринку перепродажу облігацій. Збільшення іноземними позичальниками обсягів випущених у Токіо облігацій в єнах також стимулювало зростання ринку міжна-родного капіталу в 70-ті роки. Значні фінансові резерви Японії, які виникли в результаті активного сальдо торговельного балансу і ви-сокої норми персональних заощаджень, залучили на національний ринок іноземних позичальників (наприклад корпорації США) і міжнародні організації (Міжнародний банк реконструкції і розвит-ку, Азіатський банк розвитку та ін.). Лібералізацією єни і токійського ринку капіталу у 80-ті роки японський уряд розчинив двері іноземним банкам і фірмам для торгівлі цінними паперами. Для задоволення зростаючого внутріш-нього і міжнародного попиту в 1983 p. на Токійській фондовій біржі стала до ладу комп'ютеризована система проведення операцій; після 1986 p. до роботи на Токійській фондовій біржі підключилась вели-ка кількість іноземних фірм; у тому ж році було створено оффшорні банківські ринки; у 1987 p. розпочалось укладання угод на строк. Таким чином, завдяки "економічному диву", величезному фінан-совому запасу, сильній єні та ефективним кредитно-фінансовим уста-новам Токіо вийшов у центр міжнародних фінансових операцій як конкурентоспроможний гравець. Світовими фінансовими центрами, розташованими в Європі, ви-ступають також Франкфурт-на-Майні та Цюріх, які виборюють першість у Лондона за операціями із золотом, а також Люксембург, на частку якого припадає близько 1/4 всіх євровалютних кредитів. Поява фінансових центрів на периферії світового господарства (Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) обу-мовлена певною мірою нижчими податковими й операційними ви-тратами, незначним державним втручанням та ліберальним валют-ним законодавством. Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють опе-рації в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, одержали назву фінансових центрів "оффшор", вони, як прави-ло, служать податковим притулком, оскільки операції, здійснювані в них, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень. Отже, у світі склався цілодобово діючий міжнародний ринковий механізм, який є ефективним засобом управління світовими фінан-совими потоками. На моніторах спеціальних інформаційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій незалежно від місця їх проведення. Таким чином, світові фінансові центри — це місце зосереджен-ня банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, реалі-зують угоди з цінними паперами та золотом.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 312 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: