Реферат на тему Формування і розподіл прибутку - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Формування і розподіл прибутку. План 1. Витрати підприємства 2. Собівартість продукції та аналіз беззбитковості Фінансово-господарська діяльність підприємства і прибуток як основний її фінансовий результат У процесі функціонування підприємство для забезпечення виконання своєї основної функції — виробництва продукції, повинно мати в розпорядженні певні фінансові ресурси, підтримувати їх на належному рівні, а також збільшувати або зменшувати їх обсяг у разі потреби. Отримані в розпорядження ресурси підприємство використовує для придбання основних засобів та оборотних активів, які беруть безпосередню участь в процесі виробництва продукції. Отже, всю фінансово-господарську діяльність підприємства можна поділити на операційну, фінансову та інвестиційну. Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, що є головною метою створення підприємства, забезпечує основну частку його доходу і пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг ). Фінансова діяльність пов'язана з формуванням фінансових ресурсів підприємства.Це діяльність щодо залучення та погашення банківських та інших позик, збільшення і зменшення статутного капіталу через емісію чи викуп акцій, емісію та погашення власних боргових зобов'язань тощо. Інвестиційна діяльність — це діяльність підприємства, яка передбачає вкладення коштів підприємства (власних чи залучених) в основні засоби, інші необоротні або фінансові активи. Тобто це діяльність, пов'язана зі здійсненням інвестицій у власне виробництво (капіталовкладень підприємства) та фінансових інвестицій у статутні капітали інших суб'єктів ринку, корпоративні або державні цінні папери з метою отримання доходу від володіння ними. У результаті здійснення фінансово-господарської діяльності підприємство отримує доходи від різних видів діяльності і несе відповідно до цих доходів витрати. Перевищення доходів над витратами формує прибуток підприємства. Збитки є результатом перевищення витрат підприємства над його доходами. Прибуток, якщо він капіталізується, а не розподіляється серед власників і не використовується на різні цілі, збільшує власні фінансові ресурси підприємства. Збитки негативно впливають на обсяг фінансових ресурсів і фінансову стійкість підприємства, оскільки зменшують власний капітал та частку власних коштів у загальному обсязі ресурсів підприємства. Дохід від операційної діяльності (операційний дохід) в основній своїй частині пов'язаний з безпосереднім надходженням коштів — виручки від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). (Що визнається моментом отримання доходу — надходження виручки чи відвантаження продукції та утворення дебіторської заборгованості — визначається стандартами бухгалтерського обліку.) Інші операційні доходи — це доходи від операційної оренди активів, реалізації сировини, матеріалів, інших оборотних активів (крім фінансових), дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, отримані за результатами господарської діяльності штрафи, пені, неустойки тощо. Доходи від інвестиційної діяльності підприємства складаються з доходів від реалізації необоротних активів, раніше придбаних підприємством, і доходів від інвестицій у фінансові активи. Останні включають доходи від володіння цими активами (процентні чи дивідендні виплати) та доходи від їх реалізації. Фінансова діяльність підприємства передбачає залучення ресурсів і тому пов'язана, як правило, з витратами на залучення цих ресурсів. Розмір фінансових витрат є важливим показником діяльності підприємства, тому процентні виплати з боргу відокремлюються від інших витрат підприємства і відображуються у фінансовій звітності. Це дає змогу аналізувати ефективність використання коштів, достатність доходів підприємства для здійснення процентних виплат з боргу та збереження фінансової стійкості. Доходи й витрати підприємства можуть бути класифіковані за такими групами: Доходи \| Витрати 1. Виручка від реалізації продукції \| 1. Виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут 2. Інші операційні доходи \| 2. Інші операційні витрати 3. Фінансові доходи \| 3. Фінансові витрати 4. Інші доходи \| 4. Інші витрати До фінансових доходів включають доходи від володіння фінансовими активами — процентні та дивідендні виплати, а до фінансових витрат — процентні виплати за банківськими та іншими позиками, купонні виплати за емітованими підприємством корпоративними облігаціями. Інші доходи та витрати пов'язані з реалізацією основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів тощо. Зважаючи на специфіку та значущість окремих видів фінансово-господарської діяльності підприємства, з метою вивчення механізму формування прибутку та управління окремими його складовими доцільно розглядати такі складові доходів та витрат: Доходи — виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, інші доходи. Витрати — виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші витрати. Механізм формування прибутку, що ґрунтується на такому групуванні доходів та витрат, наведено на рис. 4.1. Рис. 4.1. Механізм формування прибутку Доходи підприємства від операційної діяльності поділяють на дві складові: виручку від реалізації товарів і виручку від реалізації робіт та послуг, що дає змогу проаналізувати склад операційної діяльності, а в сукупності із собівартістю реалізованої продукції — структуру операційного прибутку. Собівартість реалізованої продукції у даному разі є виробничою собівартістю, оскільки до її складу не входять витрати на збут, адміністративні та інші витрати. Доходи від різних видів діяльності та відповідно до них витрати при обчисленні прибутку розраховують без урахування податку на додану вартість та інших непрямих податків. Валовий прибуток (збиток) визначають як різницю між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток (збиток) від операційної діяльності становить алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. До складу інших доходів (витрат) входять доходи від фінансових інвестицій, результати реалізації необоротних активів підприємства — основних засобів, нематеріальних та фінансових активів, а також інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю. Інші доходи є побічним результатом діяльності підприємства і не повинні мати постійний і значний вплив на його фінансові результати. Основну частину прибутку суб'єкта господарювання має становити прибуток від операційної діяльності. Фінансові витрати відображують витрати підприємства, пов'язані з використанням позикових коштів. Якщо підприємство має в розпорядженні значний обсяг позикових коштів, фінансові витрати суттєво впливають на фінансові результати діяльності підприємства і зменшують балансовий прибуток. Балансовий прибуток є основним фінансовим результатом фінансово-господарської діяльності підприємства. Після сплати податку на прибуток, який розраховують відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", він використовується суб'єктом господарювання для розширення господарської діяльності та на інші цілі. Витрати підприємства У процесі своєї виробничої діяльності підприємство проводить безліч фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші — мають загальний характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому. Усі витрати — і матеріальні, і трудові, і фінансові — підприємство здійснює для забезпечення своєї виробничої діяльності. Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства (рис. 4.2). До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. До виробничої собівартості включають: Рис. 4.2. Структура витрат підприємства* прямі матеріальні витрати;* прямі витрати на оплату праці; ¦ інші прямі витрати;* загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та основних матеріалів, що є основою продукції, яку виробляють, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі витрати на оплату праці — це заробітна плата та інші виплати робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг. До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація виробничих основних засобів тощо. До складу загальновиробничих витрат включають: - витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);* амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;* витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;* витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;* витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;* витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);* витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;* інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо). Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не входять до собівартості реалізованої продукції, поділяють на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати. До адміністративних витрат відносять такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:* загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);* витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством, а також іншого загальногосподарського персоналу;* витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона тощо);* винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);* витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);* амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;* податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, які включають до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);* плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;* інші витрати загальногосподарського призначення. Витрати на збут — це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, тобто витрати:* пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції;* на ремонт тари;* на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;* на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);* на передпродажну підготовку товарів;* на відрядження працівників, зайнятих збутом;* на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);* на транспортування та страхування готової продукції;* на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;* інші витрати, пов'язані зі збутом продукції. До інших операційних витрат належать:* витрати на дослідження та розробки;* собівартість реалізованої іноземної валюти;* собівартість реалізованих виробничих запасів (їх облікова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією);* сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;* втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами та зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);* втрати від знецінення запасів;* нестачі й втрати від псування цінностей;* визнані штрафи, пеня, неустойка;* витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;* інші витрати операційної діяльності. До фінансових витрат належать процентні та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. До складу інших витрат включають витрати (крім фінансових), які виникають під час фінансово-господарської діяльності підприємства, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції. Це:* собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);* собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);* собівартість реалізованих майнових комплексів;* втрати від неопераційних курсових різниць;* сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, у тому числі втрати від участі в капіталі асоційованих, дочірніх або спільних підприємств;* витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);* залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;* інші витрати. Витрати операційної діяльності групують за такими економічними елементами: матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати. До складу елемента "Матеріальні затрати" включають вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів. До складу елемента "Витрати на оплату праці" входять заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. Елемент "Відрахування на соціальні заходи** включає відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи. До складу елемента "Амортизація" відносять суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів. До складу елемента "Інші операційні витрати" включають витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо. Собівартість продукції та аналіз беззбитковості Собівартість продукції — це грошове вираження безпосередніх затрат підприємства, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції. Собівартість включає витрати на оплату праці, відшкодування вартості основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, а також вартість сировини, матеріалів, комплектуючих, витрат на реалізацію продукції та обслуговування виробництва. Визначення собівартості дає змогу здійснювати контроль за мірою споживання ресурсів на підприємстві, оскільки вона відображує рівень продуктивності праці, ефективність використання основних засобів та оборотних коштів. Виходячи зі складу собівартості можна визначити джерела її зниження, серед яких зменшення витрат на сировину, матеріали, комплектуючі, паливо, електроенергію, підвищення продуктивності праці, скорочення витрат на управління та обслуговування виробництва тощо. Собівартість можна розраховувати щодо одиниці продукції. Для визначення ціни одиниці продукції здійснюють калькулювання витрат на її виробництво. Складання калькуляції витрат здійснюється за статтями, серед яких сировина та матеріали, комплектуючі, заробітна плата та нарахування, електроенергія технологічна, амортизація, паливно-мастильні матеріали, транспортні витрати, тара та упаковка, огляд та ремонт основних засобів, загальновиробничі витрати, комерційні витрати (маркетинг, реклама, інші витрати на збут), позавиробничі витрати (адміністративні витрати, електроенергія побутова тощо). Усі статті затрат розраховують на одиницю продукції, після чого визначають собівартість, додають прибуток, розрахований на одиницю продукції, як процент до її собівартості (норма рентабельності) та нараховують податок на додану вартість. Відпускну ціну одиниці продукції, що включає податок на додану вартість, розраховують за формулою Ц = (С+НС)(1+ПДВ), (4.1) де С — собівартість; Н — норма рентабельності; ПДВ — ставка податку на додану вартість (0,2, або 20 %). Витрати на виробництво та реалізацію продукції можна розподілити на змінні, постійні та напівзмінні. До змінних витрат належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також витрати на обслуговування та управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні витрати розподіляють на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу: відпрацьованих годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо. До постійних витрат відносять витрати на обслуговування та управління виробництвом, витрати на реалізацію та збут, інші витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Напівзмінні витрати характеризуються тим, що вони змінюються ступінчасто при збільшенні обсягів діяльності на певну величину. Прикладом може бути збільшення кількості автомобілів для перевезення при певному збільшенні обсягів виробництва та реалізації продукції. При проведенні аналізу та плануванні витрат підприємства постійні й напівзмінні витрати об'єднують в умовно-постійні. Розподіл витрат на умовно-постійні та змінні здійснюється безпосередньо на підприємстві. Аналіз структури умовно-постійних і змінних витрат дає змогу визначити так звану точку беззбитковості, що визначає мінімальний обсяг продукції, яку підприємству необхідно реалізувати, щоб його діяльність була беззбитковоюЗалежно від того, лінійні чи нелінійні залежності використовують для опису змінних витрат, постійними чи змінними вважаються умовно-постійні витрати розрізняють лінійний та нелінійний аналіз беззбитковості. Лінійний аналіз беззбитковості передбачає незмінну ціну реалізації продукції (Ц), постійну величину змі нних витрат (В9) на одиницю продукції, незмінну при будь-якому обсязі виробництва продукції величину умовно-постійних витрат (Вп). Виробнича діяльність буде беззбитковою, підприємство не отримуватиме ні прибутку, ні збитків, якщо витрати на виробництво та реалізацію продукції будуть дорівнювати виручці від реалізації. Кількість продукції(К6), якав цьому випадку буде реалізована, визначатиме точку беззбитковості. Нарис. 4.3 подано графічне визначення точки беззбитковості. Лінії 1,2/3, 4 відображують залежності постійних, змінних, сукупних витрат, а також виручки залежно від кількості реалізованої продукції К. Точка перетину лінії сукупних витрат та виручки визначає точку беззбитковості Кб. Заштриховані області відповідно визначають область збитків та прибутків і дають змогу розрахувати розмір прибутків (збитків) для конкретного значення кількості реалізованої продукції. Рис. 4.3. Визначення точки беззбитковості: І — постійні, 2 — змінні, З — сукупні витрати, 4 — виручка від реалізації Аналізуючи формулу (4.2) та лінії, показані на рис. 4.3, можна зробити висновок: чим більший розмір умовно-постійних витрат, пов'язаних з виробництвом конкретного виду продукції, тим більший обсяг продукції необхідно реалізувати з тим, щоб діяльність підприємства була беззбитковою. Залежності для визначення точки беззбитковості насправді є нелінійними. Зі зростанням обсягів реалізації ціна, як правило, зменшується. Крім того, змінні витрати на одиницю продукції досить часто спочатку спадають до визначеного рівня, а потім поступово зростають, оскільки при зростанні обсягів виробництва може використовуватись застаріле обладнання, що викликає збільшення експлуатаційних і ремонтних витрат, а також додаткова оплата праці тощо. Лінія постійних витрат має ступінчастий характер, оскільки зростання постійних витрат відбувається в дискретні моменти часу. Наведені вище особливості визначення окремих складових витрат використовують при проведенні більш докладного їх аналізу із застосуванням методи ки нелінійного аналізу беззбитковості. Такий аналіз з використанням досить складної й непростої у використанні методики має сенс лише в окремих випадках. При цьому нерідко в результаті аналізу виявляються дві області збитковості, оскільки після проходження точки беззбитковості та області прибутків при значних обсягах реалізації продукції знову може мати місце збиткова діяльність (рис. 4.4). Рис. 4.4. Нелінійний аналіз беззбитковості: 1 — умовно-постійні, 2 — змінні, З — сукупні витрати, 4 — виручка від реалізації У більшості випадків на практиці здійснюють лінійний аналіз беззбитковості. Такий аналіз, зокрема, провадять на початковому етапі розробки цінової політики підприємства при плануванні обсягів виробництва для отримання узагальнюючої картини та наближеного визначення необхідних для беззбиткової діяльності обсягів реалізації продукції. Лінійний аналіз є доцільним також при оцінці нових інвестиційних проектів, оскільки така оцінка завжди має наближений характер і в інших частинах має ще більшу невизначеність. Лінійний аналіз дає тим точніші результати, чим більшою є частка умовно-постійних витрат у загальному обсязі операційних витрат підприємства. ЛІТЕРАТУРА 1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП. 2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР. 3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473. 4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242. 7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246. 8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. 9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97. 10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с. 11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с. 12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с. 13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с. 14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с. 15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с. 16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с. 17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 411 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: