Реферат на тему Фінансовий менеджмент - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Фінансовий менеджмент. План 1. Сутність, функції та політика фінансового менеджменту 2. Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків 3. Основи управління активами підприємства та їх структурою Сутність, функції та політика фінансового менеджменту Фінансовий менеджмент — це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів26. 26: {Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 627 с.} Матеріальна основа фінансового менеджменту — реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який зумовлює рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків. Головна мета фінансового менеджменту полягає в забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах27, раціональному використанні ресурсів з метою створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу. 27: {Фінансовий менеджмент: Навч. посіб./ За ред. Г.Г. Кірейцева. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Центр навч. літ., 2004. — 531 с.} Фінансовий менеджмент реалізує головну мету й основні завдання шляхом здійснення таких функцій: створення доходів (накопичення капіталу), здійснення витрат (розподільна), контроль ефективності28. 28: {Коваленко Л.О., Ревньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – 2-гк вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 485 с. } Створення доходів виявляється в роботі фінансового менеджера за допомогою своєчасної та повної концентрації фінансових ресурсів у фондах грошових коштів. Розподільна функція виявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, насамперед, виручки від реалізації продукції або послуг. Розподільна діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він має залучати всі тимчасово вільні ресурси та спрямовувати їх, авансувати в пріоритетні чи найефективніші вкладення. Контрольна функція фінансів тісно пов'язана з попередніми, вона виявляється шляхом аналізу фінансових показників, за допомогою заходів фінансового впливу — головні рішення фінансового менеджера. Основною умовою виконання зазначених функцій є розробка фінансової стратегії діяльності підприємства. Під поняттям фінансової стратегії розуміють формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найефективніших шляхів їх досягнення29. 29: {Там само. } Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства. До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належать: 1) визначення загального періоду формування фінансової стратегії; 2) дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон'юнктури фінансового ринку; 3) формування стратегічних цілей фінансової діяльності; 4) конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації; 5) розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії найвідповідальніший. Фінансова політика — форма реалізації фінансової ідеології та фінансової стратегії підприємства за найбільш важливими аспектами фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише з конкретними напрямами фінансової діяльності підприємства, що потребують забезпечення найефективнішого управління з метою досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності; 6) оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Цей процес є завершальним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і здійснюється за такими основними параметрами:— узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку;— узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища;— внутрішня збалансованість фінансової стратегії;— реалізованість фінансової стратегії;— прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією фінансової стратегії;— результативність розробленої фінансової стратегії. Розробка фінансової стратегії та фінансової політики за найважливішими аспектам фінансової діяльності дає змогу ухвалювати ефективні управлінські рішення, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства. Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку — стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних проблем працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток — найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відображає ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства з метою порівняння з альтернативними варіантами напряму інвестування (за умови порівняного ризику). Чистий прибуток є одним із основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відображено у формі № 4 "Звіт про власний капітал" фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів або додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу. Аналіз беззбитковості є однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку. Поріг рентабельності (точка беззбитковості, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації, точка самоокупності) — виручка від реалізації, за якої забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку30. Підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Щоб визначити поріг рентабельності, слід згадати класифікацію витрат на постійні та змінні залежно від обсягу реалізації продукції (рис. 15.1). 30: {Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 627 с.} До складу постійних входять витрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в межах певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови браку основної діяльності. До них належать: орендна плата, опалення, освітлення, адміністративні витрати та ін. До складу змінних входять витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. До них належать: сировина і матеріали, комплектувальні; заробітна плата виробничих працівників; паливо й енергія на технологічні потреби та ін. Сума постійних і змінних витрат становить валові (сумарні) витрати підприємства. Рис. 15.1. Розподіл валових витратна змінні та постійні З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи, як метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний, графічний метод із побудовою кореляційного поля та ін. Детальніше розглянемо метод максимального та мінімального значення обсягу виробництва: 1) по підприємству аналізуються дані звітного року щодо щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) визначенні та здійснених фактичних витрат у вартісному визначенні. Із сукупності даних вибирається два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий та серпень); 2) аналітик будує таблицю, щоб визначити різницю в рівнях обсягу виробництва і затрат. Приклад 1 Табл. 15.1. Показники діяльності підприємства Показник \| Значення показників \| Різниця між максимальними та мінімальними величинами max \| min 1. Обсяг виробництва, тис. од. \| 8,5 \| 4,0 \| 4,5 2. Частка, % \| 100 \| 47,1 \| 52,9 3. Сума затрат, тис. грн \| 247,4 \| 152,0 \| 95,4 3) визначається розмір змінних витрат на одиницю виробу Kmin — мінімальний обсяг виробництва у відсотках до максимального; Кmax - максимальний обсяг виробництва, у тис. од.; 4) розраховується сума постійних витрат: Постійні витрати-247А-21,22 8,5 = 67,03 тис. грн. 5) складається рівняння загального обсягу витрат підприємства, що відображає залежність зміни загальних витрат від обсягу виробництва: Поріг рентабельності у вартісному вираженні визначається таким чином: У натуральному вираженні поріг рентабельності визначається: За умови виробництва і реалізації підприємством товарів різного асортименту порогова кількість товарів окремого асортименту визначатиметься як: Зверніть увагу, що результат від реалізації після відшкодування змінних витрат — це валова маржа (маржинальний дохід, валовий прибуток, контрибуційна маржа). У точці беззбитковості прибуток дорівнює нулю, валова маржа — постійним витратам. Ще одним методом визначення порогу рентабельності є графічний спосіб. Приклад 2 Таблиця 15.2. Дані діяльності підприємств Показник \| У тис. грн \| У відносному вираженні до виручки від реалізації Виручка від реалізації \| 2000 Змінні витрати \| 1100 \| 1100 =0,55 2000 Валова маржа \| 900 \| 900 =0,45 2000 Постійні витрати \| 860 Прибуток \| 40 Перший та другий способи визначення точки беззбитковості зображено на рис. 15.2. Другий спосіб ґрунтується на рівності виручки та сумарних затрат. Додаткові дані до прикладу. Якщо обсяг реалізації становитиме 3822, виручка покриє суму витрат і прибуток дорівнюватиме 0. Кожна наступна одиниця реалізованого товару, починаючи з 3823, даватиме прибуток. Перший спосіб Другий спосіб Рис. 15.2. Графічне вираження точки беззбитковості Діяльність підприємства має на меті не лише беззбитковість виробництва, а й отримання прибутку. Цільове планування прибуткує логічним продовженням аналізу беззбитковості. Обсяг реалізації, потрібний для одержання планової величини прибутку, розраховують згідно з методикою визначення точки беззбитковості з урахуванням планової величини прибутку. Приклад 3. Підприємство планує отримати 15 000 гри прибутку від реалізації виробів. Ціна — 70 грн; реалізовано 1000 од. — 70 000 грн; змінні витрати (50 грн ? 1000 од.) = = 50 000 грн; валова маржа — 20 000; постійні витрати — 12 000 грн. Слід визначити, скільки потрібно виготовити і продати виробів, щоб отримати планову величину прибутку: або Можна обчислити і величину прибутку, який одержить підприємство за запланованого рівня виробництва і продажів. Також можна визначити і ціну виробів, за якою потрібно продати товар з метою отримання запланованої величини прибутку. Основи управління активами підприємства та їх структурою Активи це ресурси, контрольовані підприємством, використання яких зумовлює збільшення економічних вигід у майбутньому. До їх складу входять усі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату, а також їх розміщення та використання. Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, чи протягом 12 місяців з дати балансу31. 31: {Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 627 с.} Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах: 1) необоротні активи; 2) оборотні активи; 3) витрати майбутніх періодів. До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи й інші необоротні активи. Головні завдання управління оборотними активами полягають у: забезпеченні безперервності процесу виробництва, пришвидшенні обіговості оборотних активів, поліпшенні рентабельності оборотних активів, мінімізації ризиків і витрат, пов'язаних із формуванням та використанням оборотних активів. З метою забезпечення безперервності процесу виробництва слід сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного циклу. У процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу розрізняють виробничий і фінансовий цикли. Тривалість виробничого циклу включає: період обертання середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів; період обертання середнього обсягу незавершеного виробництва; період обертання середнього запасу готової продукції. Фінансовий цикл підприємства — період обертання грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію. Формування оптимальних виробничих матеріальних запасів є однією з головних складових комерційної діяльності підприємства. Заниження величини оборотних активів призводить до нестійкого фінансового положення підприємства, перебоїв у виробничому процесі, і як наслідок до зменшення обсягу виробництва і прибутку. В свою чергу, завищення розділу оборотних активів знижує можливості підприємства здійснювати капітальні вкладення щодо розширення виробництва. Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких минув; дебіторська заборгованість за отриманими векселями; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом та інші види дебіторської заборгованості. Найбільшу частку займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (понад 80 % загальної суми). Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язано з оптимізацією дебіторської заборгованості за розрахунками за реалізовану продукцію. Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства є невід'ємною частиною управління оборотними активами. Величина залишку грошових коштів на поточному валютному рахунку в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися за невідкладними фінансовими зобов'язаннями (термін виконання до одного місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже, і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошовими коштами має здійснюватися на таких засадах:— підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного виконання поточних розрахунків;— створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;— формування резерву грошових коштів з метою компенсації передбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово-господарської діяльності;— своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів. Мінімальна величина залишку грошових коштів розраховується з огляду на плановий обсяг платіжного обороту та швидкість обігу грошових коштів, що складається на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності. Література 1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. —№37—38. 3. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 173—188. 4. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 191—201. 5. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 2. — С. 189— 212. 6. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 333—336. 7. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 3. — С. 132— 136. 8. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 4. — С. 55—70. 9. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. 10. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №23. 11. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №18. 12. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 11. — С. 177—188. 13. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 9—10. 14. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №8.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 371 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: