Реферат на тему Фінансовий контролінг - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Фінансовий контролінг. План 1. Сутність, необхідність та задачі фінансового контролінгу. 2. Стратегічний фінансовий контролінг. 3. Оперативний фінансовий контролінг. Сутність, необхідність та задачі фінансового контролінгу Під фінансовим контролінгом прийнято розуміти функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством. Служби фінансового контролінгу на підприємстві безпосередньо не приймають рішення, а здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією. Інформаційне забезпечення менеджменту повинно здійснюватись у зрозумілій для користувачів формі. З цією метою відповідна інформація спочатку обробляється, узагальнюється, аналізується і подається користувачам у формі рапортів, звітів, доповідних записок, резюме, рекомендацій, прогнозів тощо. Фінансовий контролінг є одним з напрямків контролінгу, поряд з такими як контролінг збуту, контролінг виробництва та закупівель тощо. Однією з основних цілей фінансового контролінгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цієї мети фінансовий контролінг (контролер) вирішує цілий ряд функціональних завдань. Система контролінгу підсилює вартісні орієнтири керівництва підприємством через:* розділу сфер діяльності підприємства на центри відповідальності у вигляді центрів прибутковості, центрів затрат та центрів інвестицій;* аналіз відділом маркетингу конкурентоспроможності та місця підприємства на ринку, постійного збору ринкової інформації;* циклічний завершений цикл планування, який включає оперативне бюджетування — помісячне, поквартальне, річне; інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;* оперативний аналіз відхилень від виконання бюджетів;* стандартну в межах підприємства систему звітності в розрізі центрів відповідальності;* розрахунок та розгляд вартісних показників. Таблиця 2.6 Каталог функцій і завдань фінансового контролера Функції \| Завдання Фінансова стратегія \| Активна участь у розробці фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності "Продаж" цілей і планів. Вироблення пропозицій щодо адаптації організаційної структури підприємства до обраної стратегії розвитку Планування та бюджетування \| Розробка та постійне вдосконалення внутрішньої методики прогнозування та бюджетування. Забезпечення процесу бюджетування. Участь у розробці інвестиційних та інших бюджетів Бюджетний контроль \| Внутрішній (управлінський) облік = managerial accounting. Участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів. Аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих. Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації. Виявлення та ліквідація вузьких місць на підприємстві. Своєчасне реагування на появу нових можливостей (виявлення та розвиток сильних сторін). Підготовка звіту про виконання бюджетів і розробка пропозицій щодо корегування планів і Діяльності (рапортування) Внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення \| Розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів. Надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства та структурним підрозділам у процесі розробки фінансової стратегії, планування, розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем Внутрішній аудит та ревізія \| Забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій і повноважень згідно з покладеними на них обов'язками. Проведення внутрішнього аудиту та координація власної діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту підприємства. Забезпечення збереження майна підприємства Найважливішими цільовими показниками концепції фінансового контролінгу е рентабельність капіталу (ROI) та Cash-flow. У рамках системи контролінгу починаючи з 1995 р. на підприємстві в розрізі окремих полів діяльності розраховується вартість капіталу (власного та позикового). Порівняння вартості капіталу із рентабельністю окремих полів бізнесу показує, які з них отримали додаткову вартість, а які зменшили. Центри прибутковості, що є санаційно неспроможними, недоцільно підтримувати. Реалізація покладених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та використання специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний. Стратегічний фінансовий контролінг Фінансові проблеми, які виникають у суб'єктів господарювання, досить часто зумовлені відсутністю у керівництва чітких стратегічних цілей розвитку, довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб'єкта господарювання. Як наслідок, у підприємства виникають складнощі з визначенням потреби в капіталі та інших видах ресурсів, потужності не завантажені, кошти заморожуються в неліквідних запасах, стає наявною дебіторська заборгованість, окремі сектори діяльності виявляються збитковими тощо. Для уникнення (чи нейтралізації) проблем стратегічного характеру на підприємстві слід запровадити механізми стратегічного контролінгу. Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками. Вважається, що часовий горизонт стратегічного контролінгу необмежений. У рамках стратегічного фінансового контролінгу зусилля фінансових служб підприємств концентруються на виконанні таких основних завдань:* визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства;* визначення стратегічних факторів успіху;* визначення стратегічних цілей і розробка фінансової стратегії підприємства;* впровадження дійової системи раннього попередження та реагування (перманентний аналіз шансів і ризиків, сильних та слабких сторін);* визначення горизонтів планування;* довгострокове фінансове планування: планування прибутків та збитків, Cash-flow, балансу, основних фінансових показників;* довгострокове управління вартістю підприємства та прибутками його власників;* забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами. Найважливішим завданням стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами: фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;* наявність кваліфікованого персоналу;* наявність надійних і дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;* наявність ринків збуту продукції;" виробничий потенціал;* ефективна організаційна структура;* висока якість менеджменту. До основних інструментів стратегічного фінансового контролінгу належать аналіз сильних і слабких сторін, побудова стратегічного балансу, портфельний аналіз, організаційний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, модель життєвого циклу, система раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, аналіз shareholder-value, Balanced-Scorecard, бенчмаркінг та ряд інших. Основними складовими фінансового аналізу діяльності підприємства є: 1) горизонтальний фінансовий аналіз, який проводиться з метою вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу. Розраховуються абсолютні і відносні зміни, темпи росту (приросту) окремих показників (доходу, витрат, активів тощо) за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх змін; 2) вертикальний фінансовий аналіз, який базується на порівнянні питомої ваги окремих структурних складових; 3) порівняльний фінансовий аналіз, який проводиться для зіставлення планових та фактичних показників, фактичних та нормативних (галузевих, загальних) показників. Порівнюються такі показники, як: обсяг реалізації продукції, собівартість продукції, 4) ціни на готову продукцію тощо; 5) аналіз фінансових коефіцієнтів, який полягає у зіставленні показників звітності та/або фінансового плану з метою розрахунку коефіцієнтів: коефіцієнт платоспроможності (ліквідності), оцінки оборотності активів, фінансової стабільності підприємства тощо; 6) факторний фінансовий аналіз, який проводиться для оцінки впливу окремих чинників на рівень відповідних результативних показників. Джерелами інформації для аналізу є: 1) Бізнес-план діяльності підприємства на звітний період; 2) Баланс (далі — форма 1), передбачений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 396/3689; 3) Звіт про фінансові результати (далі — форма 2), передбачений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 397/3690; 4) Звіт про рух грошових коштів (далі — форма 3), передбачений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №398/3691; 5) Звіт про власний капітал (далі — форма 4), передбачений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 399/3692; 6) Декларація з податку на прибуток підприємства або Розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою; 7) інша інформація, за винятком відомостей, які відповідно до законодавства становлять державну таємницю. В аналітичних таблицях як джерела інформації вказуються форми фінансової звітності підприємств. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств Основним завданням аналізу є оцінка ефективності використання активів, доходів, витрат та результатів діяльності підприємства за звітний період, виявлення факторів, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві фінансові результати. Аналіз структури та змін у вартості активів підприємства проводиться шляхом зіставлення показників активу балансу на початок і кінець звітного періоду за видами активів (додаток 1, табл. 1). За даними табл. 1 визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) кожного виду активів. Якщо коефіцієнт зростання вартості активів (К.в.о) менше одиниці, то це свідчить про скорочення підприємством у звітному періоді господарської діяльності. У разі, якщо коефіцієнт зростання всіх активів є меншим, ніж коефіцієнти зростання: запасів (К.в.а.< Кз.) (за умови, що господарська діяльність підприємства, яке аналізується, не має сезонного характеру, а операційний цикл основної діяльності не перевищує 12 місяців), то проводиться додаткове вивчення питання на предмет визначення структури запасів. Непропорційне зростання запасів призводить до надлишкового накопичення виробничих запасів, зростання обсягів готової продукції на складі тощо; незавершеного будівництва (К.в.а. <Кн.б.) то аналізується ефективність інвестицій; довгострокових фінансових інвестицій (К.з. <К.д.ф.і), то проводиться перевірка ефективності та обґрунтованості відповідних фінансових вкладень. Якщо вартість незавершеного будівництва є незмінною або несуттєво зменшується (0,9 (К.н.б. < 1), то доцільно проаналізувати стан та характеристики зазначених об'єктів, перспективи завершення будівництва. Зростання запасів, непропорційне зростанню доходів, може свідчити про уповільнення їх обороту, відволікання фінансових ресурсів і погіршення фінансового стану підприємства. Тенденції оборотності виробничих запасів характеризує відповідний коефіцієнт (К.об.зап.) у який розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до вартості запасів (К.об.зап. - форма 2 рядок 035 / форма 1 рядок 100). Зменшення значення К.об.зап. на кінець звітного періоду в порівнянні з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту запасів. За таких умов доцільно проаналізувати причини надлишкового накопичення запасів та збільшення обсягів незавершеного виробництва, залишків готової продукції, відволікання активів з виробничого обороту. Аналізується прострочена дебіторська заборгованість із зазначенням заходів щодо ЇЇ повернення, а також претензійна робота підприємства з погашення такої заборгованості (аналіз проводиться за додатково наданою підприємством інформацією щодо зазначеної заборгованості). При аналізі активів оцінюються зміни у структурі довгострокової і поточної дебіторської заборгованості та динаміка дебіторської заборгованості на початок і кінець звітного періоду (додаток 1, табл. 2). При суттєвому зростанні (більше 10 суми резервів сумнівних боргів та суми виданих авансів проводиться аналіз обґрунтованості спрямування фінансових ресурсів на авансування розрахунків та збільшення зазначеного резерву (аналіз проводиться за додатково наданою підприємством інформацією). При аналізі власного капіталу підприємства оцінюються зміни у структурі та обсягах власних фінансових ресурсів (додаток 1,табл. 3). Перевіряються на відповідність законодавству порядок та обсяги формування статутного та резервного капіталу. За даними бухгалтерського обліку аналізується розподіл прибутку і формування фондів спеціального призначення, передбачених Господарським кодексом України. За даними табл. З визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) за окремими складовими власного капіталу підприємства. Якщо коефіцієнт зростання власного капіталу менший від коефіцієнта зростання активів підприємства (К.в.а. >К.в.к.) то це свідчить про скорочення обсягів власних джерел фінансування діяльності підприємства (прибутку, використання резервів, уцінки активів тощо). Якщо коефіцієнт зростання власного капіталу збільшується за рахунок проведеної дооцінки необоротних активів і перевищує значення коефіцієнта зростання активів підприємства та/або значення коефіцієнта зростання власного капіталу (К.д.а. >К.в.а. та/або К.д.а. >К.в.к.) проводиться аналіз обґрунтованості проведеної дооцінки вартості активів та можливого штучного завищення власного капіталу (аналіз проводиться за додатково наданою підприємством інформацією). При суттєвому зростанні суми уцінки проводиться перевірка обґрунтованості зниження вартості активів. При аналізі структури та динаміки зобов'язань підприємства виявляються негативні тенденції щодо зростання заборгованості підприємства (додаток 1, табл. 4). Значну увагу необхідно звернути на аналіз динаміки заборгованості підприємства за розрахунками з бюджетом та з оплати праці. Додатково проводиться аналіз простроченої кредиторської заборгованості. За даними табл. 4 визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) за видами заборгованості. Збільшення коефіцієнта зростання кредиторської заборгованості у порівнянні з коефіцієнтом зростання активів підприємства (К.з. >К.в.а.) свідчить про погіршення його платоспроможності. У цьому випадку обов'язково проводиться поглиблений аналіз на предмет запобігання банкрутству підприємства. Коефіцієнт дохідності активів (К.д.а.) показує частку сукупного доходу в одній гривні вартості активів підприємства (додаток 1, табл. 5). За умови зростання або незмінності вартості активів (К.в.а. > 1) та зростання сукупного доходу (Кед. > 1) приріст за звітний період коефіцієнта зростання дохідності активів (К.д.а.> 1) свідчить про підвищення ефективності використання майна підприємства. У разі, якщо збільшення коефіцієнта зростання дохідності активів (К.д.а. > 1) супроводжується зменшенням вартості активів (1 > К.в.а.), необхідно здійснити додатковий аналіз на предмет виявлення причин зростання дохідності насамперед з'ясувавши, чи не досягнуто це за рахунок продажу основних засобів та виробничих запасів підприємства. Також в процесі аналізу порівнюється динаміка змін вартості активів підприємства (Кв.а.) та сукупного доходу (Кед.). Якщо різниця у значеннях коефіцієнтів (Кед. - Кв.а.) має додатне значення, то здійснюється додаткова перевірка на предмет обґрунтованості вилучення активів підприємства, при від'ємному значенні цього показника в процесі перевірки мають бути з'ясовані причини випереджальних темпів зростання вартості активів (зростання обсягів нереалізованої готової продукції, запасів, незавершеного виробництва та капітальних вкладень, придбання довгострокових активів). За даними табл. 6 оцінюються прибутковість кожного виду діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової. Аналіз ефективності різних видів діяльності дасть змогу визначити їх вплив на чистий прибуток підприємства. Якщо підприємство за результатами звітного періоду має збиток від операційної діяльності, то має бути проаналізована структура витрат за економічними елементами. Якщо підприємство за результатами звітного року має збиток від інвестиційної діяльності, то мають бути проаналізовані фактори, що вплинули на утворення таких збитків, та визначені заходи щодо ліквідації збитковості асоційованих, спільних та дочірніх підприємств або мають бути проведені зміни і скорочення напрямків інвестиційної діяльності. Якщо підприємство за результатами звітного року отримує збитки від фінансової діяльності, то мають бути проаналізовані склад фінансових доходів та фінансових витрат. У результаті проведеного аналізу мають бути визначені можливі шляхи скорочення фінансових витрат. При аналізі фінансових доходів визначається дохідність цінних паперів і приймається рішення щодо зміни структури "портфеля фінансових інвестицій" (реалізація одних цінних паперів та придбання інших прибуткових цінних паперів). При отриманні збитків від інших операцій зазвичай! діяльності, але не пов'язаних з операційною та фінансовою діяльністю, аналізується склад інших доходів, інших витрат і визначаються шляхи ліквідації збитків у плановому періоді. Факторний аналіз валового прибутку (збитку) свідчить про вплив зростання (зменшення) чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на валовий прибуток (збиток) (додаток 1, табл. 7). Аналіз витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) за економічними елементами характеризує динаміку їх змін за звітний період проти попереднього періоду, а також дає змогу виявити елементи, які значно вплинули на зростання суми витрат операційної діяльності на одну гривню реалізованої продукції (додаток 1, табл. 8). За даними табл. 8 визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) витрат за економічними елементами. Якщо коефіцієнт зростання операційних витрат перевищує коефіцієнт зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг), то витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю, зростають вищими темпами, ніж доходи від продажу продукції (робіт, послуг), що свідчить про зниження прибутковості основних видів продукції (робіт, послуг) підприємства. У цьому випадку має бути проведено поглиблений аналіз діяльності підприємства, пов'язаної з реалізацією продукції, товарів, послуг, а також складу та структури витрат за елементами. Якщо коефіцієнт зростання витрат на оплату праці перевищує коефіцієнт зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), то це свідчить про зниження продуктивності праці. Додаткового аналізу потребують елементи витрат, коефіцієнт зростання яких перевищує коефіцієнт зростання суми витрат операційної діяльності на одну гривню реалізованої продукції. Витрати операційної діяльності на одну гривню реалізованої продукції та коефіцієнт їх приросту (зменшення) Негативно характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства випереджальні темпи зростання адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат та загалом операційних витрат порівняно з темпами зростання собівартості реалізованої продукції товарів, робіт, послуг). Аналіз структури та динаміки доходів здійснюється за даними табл. 10 (додаток 1) Збільшення коефіцієнтів зростання доходів, активів, власного капіталу та зменшення коефіцієнта зростання зобов'язань свідчить про ефективність використання активів. Зменшення значення коефіцієнта зростання доходів та збільшення коефіцієнта зростання витрат і зобов'язань свідчить про втрату платоспроможності. Загальна оцінка ефективності управління підприємством та використання його активів проводиться за сукупністю коефіцієнтів, які характеризують прибутковість активів, майновий стан, платоспроможність та ліквідність підприємства (додаток 1, табл. 11). Коефіцієнт рентабельності активів показує розмір чистого прибутку на одну гривню активів та характеризує ефективність використання активів. Зменшення цього показника може свідчити про затримання темпів економічного зростання та розвитку підприємства. Ступінь рентабельності активів підприємства, яку забезпечує прибуток від основної виробничої діяльності підприємства, характеризує коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує частку чистого прибутку у власному капіталі. Високий коефіцієнт вказує на прибуткову діяльність підприємства та його інвестиційну привабливість. Цей коефіцієнт характеризує ефективність укладення коштів у підприємство. Коефіцієнт рентабельності діяльності показує наявність можливостей підприємства до відтворення та розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності підприємства. Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення) та показує, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами доходу (виручки) від реалізації. При проведенні фінансового аналізу за коефіцієнтами мають враховуватися галузеві особливості підприємств. Коефіцієнти поновлення основних засобів та їх зносу характеризують інвестиційну політику підприємства. Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не менше 50 %, тобто нормативне значення К фінансової стійкості повинно бути не меншим 1. Якщо К фінансової стійкості менше 1, то проводиться додатковий аналіз з метою виявлення причин зменшення фінансової стабільності (зниження виручки, зменшення прибутку, необґрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо). Коефіцієнт покриття (К покриття) визначає співвідношення усіх поточних активів до поточних зобов'язань і характеризує достатність оборотних засобів підприємства для погашення своїх боргів протягом року. Значення К покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги. Критичне значення К покриття = 1. При К покриття < 1 підприємство має дуже низьку ліквідність, у цьому випадку, а також негативній динаміці цього показника проводиться додатковий аналіз з метою виявлення причин, що призвели до зниження ліквідності підприємства, а також уживаються заходи щодо недопущення банкрутства підприємства. Коефіцієнт загальної ліквідності (К.з.л.) відображає, скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю довгострокових та поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка6.л.) характеризує можливість підприємства ліквідувати поточну заборгованість грошима, які є у нього в розпорядженні на дату проведення аналізу. Коефіцієнт визначає, яку частину поточної заборгованості підприємство здатне погасити негайно. Значення коефіцієнта повинно бути в межах від 0,2 до 0,35. У разі, якщо К.абл менше 0,2 або динаміка показника є негативною, здійснюється додатковий аналіз відповідних факторів. Коефіцієнт заборгованості відображає залежність підприємства від залучених коштів. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку залученого капіталу у валюті балансу. Аналіз виконання бізнес плану діяльності підприємств Аналіз виконання бізнес плану включає визначення та оцінку відхилень фактичних показників фінансово-господарської діяльності від планових, виявлення факторів, що вплинули на недовиконання планових показників. Аналіз виконання плану здійснюється за даними звіту, який складається за формою фінансового плану, шляхом порівняння значень показників за планом та, фактично, зміни їх питомої ваги (додаток 1,табл. 12-15). Виявлені в процесі аналізу відхилення свідчать про необхідність корегування фінансово-господарської діяльності. Рекомендації щодо такого корегування мають базуватися на даних факторного аналізу відхилень виконання плану. За даними табл. 16 (додаток 1) оцінюється виконання плану прибутковості кожного виду діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової. Висновком може бути обґрунтування доцільності здійснення на наступні планові періоди окремих видів діяльності. Аналіз доходів, витрат, фінансових результатів, джерел формування (надходження) фінансових ресурсів та їх використання у розрізі господарських або географічних звітних сегментів здійснюється за даними табл. 19 (додаток 1). Порівнюється прибутковість звітних сегментів з обсягом надходжень та використання фінансових ресурсів. Невиконання плану прибутковості діяльності потребує детального аналізу факторів, що впливають на скорочення прибутковості (зростання збитковості) діяльності. Зменшення прибутковості діяльності підприємства впливає на скорочення надходжень фінансових ресурсів і, відповідно, на скорочення запланованих заходів. Ефективність управління, платоспроможність та фінансова стабільність аналізуються за даними табл. 21 (додаток 1). Для складання цієї таблиці застосовуються показники фінансового плану, планового оборотного балансу, фінансової, податкової та статистичної звітності (додаток 2). На підставі узагальнення результатів аналізу показників фінансового плану та звіту про його виконання робиться висновок щодо фінансового стану підприємства, оцінюється динаміка його зміни та складаються рекомендації щодо покращення фінансової діяльності. Основні напрями аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства Основні етапи аналізу здійснюються шляхом перевірки майнового стану, фінансових результатів, розрахунків з дебіторами та кредиторами в порядку, передбаченому законодавством України. Узагальнена оцінка ступеня ефективності управління підприємством Узагальнення оцінки ступеня ефективності управління підприємством проводиться з метою підведення підсумків аналізу, виявлення об'єктивних та суб'єктивних причин збитковості. За даними табл. 22 (додаток 1) виводиться оціночний бал ефективності управління, за даними табл. 23 (додаток 1) — оціночний бал виконання фінансового плану. У табл. 24 (додаток 1) визначається узагальнена оцінка ефективності управління підприємством. Оперативний фінансовий контролінг Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. У разі необхідності бюджети можуть складатися з розподілом за кварталами, місяцями, декадами і навіть днями. Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть знаходити свій вираз у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу тощо. Цільові показники оперативного контролінгу повинні корелювати з монетарними та немонетарними цілями, визначеними в рамках стратегічного контролінгу. Коло завдань, які належать до компетенції бюджетного контролю, включає управлінський облік, аналіз відхилень, а також рапортування. В оперативних звітах (рапортах) інтерпретуються результати виконання бюджетів, наводиться оцінка основних фінансових показників, а також формулюються пропозиції, які випливають з аналізу відхилень. Оперативний фінансовий контролінг (на відміну від стратегічного) спирається переважно на внутрішні джерела інформації, зокрема дані рахунків прибутків і збитків, руху грошових коштів тощо. Основна увага при цьому концентрується на дослідженні таких співвідношень, як "доходи — затрати" та "грошові надходження — грошові видатки", у той час як стратегічний контролінг зорієнтований на аналіз шансів і ризиків, сильних і слабких сторін. Важливим елементом оперативного контролінгу е внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення. Фінансового контролера досить часто називають також радником топ-менеджменту з фінансово-економічних питань та його інформаційним партнером. При виконанні цієї функції служби контролінгу здійснюють консультування менеджменту підприємства, керівників структурних підрозділів, окремих стратегічних одиниць з питань оптимізації досягнення поставлених цілей та вирішення поточних проблем. Консультаційні послуги можуть надаватися також під час проведення внутрішнього аудиту або у разі виявлення певних недоліків чи резервів. У рамках даного функціонального блоку контролінг займається розробкою внутрішніх інструкцій, методик, рекомендацій на замовлення менеджменту та окремих структурних підрозділів. До сфери функціональних компетенцій контролінгу, як правило, належить внутрішній аудит (ревізія) — сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об'єкта аудиту нормативному (тому, що повинен бути). Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю виконавчих органів підприємства. До основних завдань внутрішнього аудиту (ревізії) належать: 1) встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва підприємства; 2) виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту; 3) своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів (стратегічних бізнес-одиниць), опрацювання оптимальних рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків; 4) перевірка якості виконання функціональних обов'язків персоналу, дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності; 5) перевірка відповідності фактичного стану майна (в натуральному та вартісному виразі) даним бухгалтерського обліку; 6) встановлення відповідності фактичних затрат їх норматив ним значенням, 7) перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками; 8) налагодження і підтримка взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами; 9) вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів. Отже, внутрішній аудит здійснює перевірку не лише рівня дотримання фінансового та податкового обліку нормативним вимогам, а й якість виконання планів і рекомендацій контролера відповідними службами. Фінансиста цікавить насамперед внутрішній фінансовий аудит. До типових об'єктів фінансового аудиту можна віднести:* річну фінансову звітність;* фінансове планування (бюджетування);* фінансування, вартість капіталу;* грошові розрахунки;* калькулювання затрат і пін;* інвентаризацію. Для належного виконання покладених на службу внутрішнього аудиту завдань і функцій необхідно керуватися такими принципами:* незалежність: служба внутрішнього аудиту має бути незалежною від діяльності підрозділів, які вона перевіряє;* професійна майстерність: аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні;* доказовість: висновки аудитора повинні базуватися на ос нові документальних підтверджень здійснення того чи іншого господарського факту;* чіткий вираз думки: аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим. Служба контролінгу при проведенні внутрішнього аудиту має право.* отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з об'єктом перевірки;* визначати відповідність дій і операцій, що здійснюються співробітниками, вимогам чинного законодавства, рішенням керівних органів підприємства;* перевіряти розрахункові документи, контракти, фінансову й управлінську звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, майна та інших цінностей;* залучати у разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;* мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;* при виявленні грубих порушень чинного законодавства, внутрішніх інструкцій, випадків розкрадань, допущених працівниками підприємства, рекомендувати керівництву усунення їх від виконання службових обов'язків. Результати внутрішнього аудиту мають знайти відображення в аудиторському висновку, де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви. Увага акцентується на позитивному досвіді роботи підрозділу (центру затрат), який можливо використати іншими стратегічними одиницями. Необхідно також викласти причини, що зумовили порушення і зловживання, та надати свої пропозиції щодо вжиття заходів по їх усуненню. Важливим засобом створення ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві є підтримка взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми і внутрішніми аудиторами. Встановлення тісних контактів між службою внутрішнього аудиту та зовнішніми аудиторами створюють сприятливі умови для обміну між ними практичним досвідом проведення аудиту за взаємопогодженими процедурами.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 1227 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: